Один удар і більше 25 тисяч фунтів стерлінгів у вас в кишені / Футбольная жизнь в зеркале СМИ - Офіційний сайт Української асоціацїї футболу

Один Удар І Більше 25 Тисяч Фунтів Стерлінгів У Вас В Кишені

Один удар  і більше 25 тисяч фунтів стерлінгів у вас в кишені

Наказано вижити (fb2)

файл не оценен- Наказано вижити(пер. Надежда Орлова) (Штірліц- 9) Kскачать: (fb2)- (epub)- (mobi)- Юлиан Семенов

Юліан Семенов
НАКАЗАНО ВИЖИТИ
Роман


©goalma.org — україномовна пригодницька література



Авторизований переклад з російської Надії Орлової

Художнє оформлення С. П. САВИЦЬКОГО

Перекладено за виданням: Юлиан Семенов. Приказано выжить. М., «Военное издательство»,


Початок останньої гри


— Поїдемо в «Майбах-3», — сказав Мюллер шоферові. — І, будь ласка, швидше, Ганс.

«Майбах-3» було кодовим позначенням будинку, де в Потсдамі містилося розвідуправління «Іноземні армії Сходу» Генерального штабу рейху на чолі з Геленом; тут же, в сосновому лісі, дислокувалися ставки фельдмаршала Кейтеля, начальника штабу Гудеріана, оперативне управління генерала Хойзінгера і мозковий трест вермахту — апарат генерал-полковника Йодля[1].

Мюллер напівлежав на задньому сидінні. Шофер Ганс возив його останніх три роки; був вірний, як пес; особливо любив сина групенфюрера, Фріца; хоч Мюллер забороняв, але він доставляв хлопця зі школи додому; щомісяця бував у себе в селі і привозив з батькової ферми найкращі свинячі окости для Мюллера.

…Шість днів тому на прийом до групенфюрера записався начальник районного відділення гестапо, яке вело школу, де вчився Фріц, і поклав на стіл рапорт інформатора, засланого в учительський колектив, про те, що Фріц, зламавши кишеньковий гребінець, ткнув його під ніс, змахнув чубчик на лоб і, ставши схожим на американського ублюдка Чапліна, який зобразив фюрера в наклепницькому фільмі «Диктатор», почав вигукувати голосом Гітлера святі для кожного націонал-соціаліста лозунги: «Кожен німець має право на землю!», «Кожного арійця буде забезпечено роботою!», «Кожен підданий великої римської імперії німецької нації найщасливіша людина в світі і готовий захищати свою свободу до останньої краплі крові!» Але Фріц Мюллер до всіх цих святих лозунгів зробив коментарі: до першого — «один метр на кладовищі», до другого — «в найкращому концтаборі!», до третього — «а якщо відмовиться, то ми його швиденьке повісимо на стовпі!»

Начальник районного відділення був ще молодою людиною, не дуже досвідченою в законах спілкування, існуючих нині в Німеччині. Тому він наївно вирішив, що інформація, надрукована в одному примірнику (він це відзначив зразу ж, як тільки почав доповідати), не може не допомогти йому в стрімкому просуванні вгору по службових щаблинах.

— Спасибі, дружище, — сказав Мюллер, відчувши, як похололи кінчики пальців і занило в сонячному сплетенні. — Ви вчинили, як справжній товариш по партії… Інший би вирішив — з поваги до мене — прибрати інформатора, а рапорт його спалити, і все шито й крито, кінці в воду… Але це означало б загнати хворобу всередину; невідомо, що встругне молодий сучий син, розбещений в домі батька, який віддає весь свій час нашій з вами національній справі… Наша релігія — правда, тільки правда, нічого, крім правди, коли йдеться про стосунки між людьми братства СС… Я призначаю вас заступником начальника гестапо Кенігсберга, поздоровляю з позачерговим званням і подякою в наказі СС обергрупенфюрера Кальтенбруннера…

— Хайль Гітлер!

— Хайль Гітлер, дружище, хайль Гітлер!.. Тільки попрошу вас ось про що — у даному випадку чисто по-дружньому…

— До ваших послуг, групенфюрер!

Мюллер посміхнувся:

— Ну, це зрозуміло… Якби ви не були «до моїх послуг», напевне, лягали б спати зі страхом у душі… А вам сняться гарні сни; мабуть, часто бачите птахів. Б'юсь об заклад, лебедів над тихим осіннім озером у Баварії.

— Щось лебедів я не пригадую, групенфюрер… Взагалі я погано запам'ятовую сни. Коли прокидаюсь, у пам'яті тримається щось радісне, а потім навалюються турботи дня, і я зовсім забуваю нічні сновидіння…

— Денних сновидінь не буває, — зауважив Мюллер. — Денна дрімота — від ситості, а коли повний живіт, то сняться кошмари… Так от, прошу вас, зробіть сьогодні ж так, щоб мерзотника Фріца викликали в районне управління фольксштурму й відправили на Східний фронт. Я не хочу більше бачити його в своєму домі, ясно? Я нікому не прощаю безтактності на адресу великого фюрера німецької нації, творця всіх наших перемог на фронті і в тилу. Потім ви подзвоните мені — ад'ютант Шольц з'єднає вас — і скажете, по якому шосе, о котрій годині, в якому напрямі і в яку частину відправлено Фріца. Ви розумієте мене?

— Так, групенфюрер!

Коли він, клацнувши підборами, повернувся, Мюллер був страшенно вражений: голова начальника районного відділення гестапо була точнісінько така, як у шофера Ганса, — стрижена під скобку; шия дуже довга, але товста; витягнутість якась, а не череп… А йому ж колись подобалась голова Ганса. І він спеціально сідав на заднє сидіння, щоб дивитися на шофера…

…Він доручив ліквідувати сина Ріхарду Шансу. Мюллер тримав «у резерві» не тільки давніх друзів з кріпо — кримінальної поліції Мюнхена, де він починав працювати у двадцятих роках, але й трьох карних злочинців, спеціалістів по нальотах: Ріхарда Шапса, Роберта Грундрегера і Йозефа Руа; він провів їх через четвертий відділ кріпо як спеціальних агентів, що працюють з заарештованими не тільки в камерах, але й на волі, інформуючи РСХА[2] про підготовку злочинів особливо великого масштабу.

…Хлопця вбили неподалік від Одеру; це давало гарантію на повідомлення про героїчну смерть Мюллера-молодшого, який загинув за справу великої Німеччини на фронті боротьби проти більшовицьких вандалів.

(Начальника районного відділення гестапо буде ліквідовано в Кенігсберзі, це зробить Йозеф Руа; інформатора, який написав рапорт про Фріца, а також його трьох найближчих друзів, до яких могла дійти інформація про те, що дозволив, собі син, прибере Грундрегер; сусіда Фріца по парті, Пітера Бенеша, — після того як він вийде з лікарні, де зараз лікується, — знищить Шапс).

«Якщо дитина після п'ятнадцяти років не стала твоїм другом, — сказав собі «Мюллер, — якщо вона не марить батьком, вона чужа тобі; питання крові нехай цікавить Геббельса; висіти на дибі в камері за молодого виродка, який, як виявилося, позбавлений розуму самозахисту — а за новим законом фюрера мене могла ждати саме така доля, — це зрада тієї мрії, якою я живу. Якби Шелленберг дізнався про це, мене вже сьогодні катували б у підвалі. Коли бог хоче покарати людину — він позбавляє її розуму. Бог покарав Фріца. Не я».

…Виходячи з машини біля двоповерхового в червоної цегли будинку, де містилося розвідуправління «Іноземні армії Сходу», Мюллер кивнув Гансу на пластмасову коробочку:

— З'їж бутерброд, синку, добра ковбаса і дуже непоганий шпик, хоч і не з твого улюбленого Магдебурга… Я — ненадовго, можеш не заганяти машину в бомбосховище…


— Добрий день, пане генерал.

— Хайль Гітлер, групенфюрер! — відповів Гелен, виходячи з-за столу назустріч Мюллерові.

Мюллер посміхнувся:

— Ми живемо в такий час, коли надійніше бути яким-небудь лейтенантом і ні в якому разі не групенфюрером, хіба не так?

Гелен знизав плечима:

— Ви — достеменний німець, а тому всі життєві явища намагаєтеся звести до єдиної формули порядку. А він неможливий, бо коли логіка відокремлена від емоцій, починається хаос.

— Не бачу зв'язку, — сказав Мюллер, сідаючи в крісло навпроти Гелена.

— Це комплімент. Якби ви відразу вміли бачити мої зв'язки, то не сидів би я тут, а — в кращому разі — мерз би у бліндажах на Східному фронті.

— Даремно ви вважаєте мене своїм головним ворогом, — відповів Мюллер. — У вас є вороги набагато могутніші за мене, і вам це відомо, але ви чудово знаєте Росію — це ваш найнадійніший гарант, і аж ніяк не зв'язки. Ви все-таки розтлумачте наївному селянинові вашу логічну хитрість.

— Гаразд. — Гелен теж посміхнувся. — Емоції людини — це природжене, логіка — набуте. Коли ці дві іпостасі з'єднуються воєдино, починається робота, приречена на удачу. А ми останні роки живемо немовби розрубані надвоє: емоції промовляють нам одне, а логіка — тобто обов'язок підкорятися вказівкам і виконувати накази — веде нас зовсім в інший бік. Ви згодні?

— Безперечно.

— От бачите… Ви як достеменний німець марно намагаєтесь поєднати несполучне і впадаєте в алогізм, який таїть у собі біду…

— По-перше, я баварець, а не німець. По-друге, я далеко не завжди розбавляю нашу нинішню нелогічну логіку емоціями, — тому, мабуть, і живий поки що. Але я й досі не вбагнув, чого це ви загнули про «достеменного німця»?

— Тому що ви намагаєтесь нав'язати себе, свою манеру мислення співрозмовникові… Не сперечайтесь, я теж не зовсім чистий німець, — домішка пруссака не може не датися взнаки… Ви мислите прямолінійно: якщо групенфюрер чи генерал — значить, в очах ворогів ти справжнісінький злочинець, а лейтенант — всього лише напівсучий син. Так?

— Так.

— Вам, звичайно, гірше, ніж мені. Вас ненавидять і на Сході й на Заході. Що стосується мене, то люта ненависть Кремля певною мірою компенсується жадібним інтересом до мого діла фінансових єврейчиків на Заході, а особливо в Америці.

— Отепер я все зрозумів, — зітхнув Мюллер. — Це ви про те, що вам, генералові, ще можна якось продатися, а таку стару шлюху, як мене, тата-Мюллера, — нехай навіть я перетворюся в лейтенанта, — поставлять до стінки і росіяни і американці?

— Ні, ви ніякий не баварець, ви німець, стопроцентний німець, і ваші предки напевне народилися в Бранденбурзі або в Ганновері, мені жаль вас. Ми з вами, саме ми, групенфюрер, являємо собою не щось там, а пам'ять рейху. Моя пам'ять звернена проти Кремля, ваша — як проти Кремля, так і проти Даунінг-стріт, Білого дому та Єлісейського палацу, — нас гріх стріляти.

— Ні, — Мюллер похитав головою. — Ні, генерале. Ви сплутали мене з Шелленбергом. Але мислили ви саме в тому напрямку, який і привів мене до вас… Гудеріан відмовився передати нам копію вашої «Червоної біблії». Чому?

— Гудеріан лише підписав папір, групенфюрер. А відмовився я.

Він знав, що робив, відмовляючи на прохання гестапо надіслати примірник «Червоної біблії». В цій книзі були надруковані досьє на радянських політичних діячів, генералів, конструкторів, міністрів — словом, на всіх тих, хто являв собою кістяк влади; це досьє Гелен збирав, використовуючи дані агентури, засланої в Росію, перехоплення телефонних переговорів і допити полонених (він провів два місяці з Власовим, розмовляючи з ним і його найближчим оточенням, перевіряючи ще раз те, що було вже закладено в «біблію», і додаючи нове, що приніс з собою зрадник).

«Червона біблія» була одним із шансів Гелена; ніхто в світі не мав такої інформації, як він і його штаб, жодна розвідка, включаючи й Шелленберга, який зосередився в основному на політичних, тобто скороминущих інтригах, не знала того, що знав Гелен; бригадефюрер забув чи, може, не зрозумів, що справжня розвідка закладає міни уповільненої дії про запас, на багато років уперед. А втім, йому можна було співчувати — він працював під Гіммлером, який поспішав доповісти фюрерові про черговий успіх. Але армія рейху жила за законом резерву: навіть під час перемоги треба думати про можливі поразки й заздалегідь готувати реванш, контратаку, новий нищівний удар…

— Вас можуть неправильно зрозуміти, генерале, — сказав Мюллер. — Я й приїхав для того, щоб вирішити це питання мирно.

Гелен похитав головою:

— Групенфюрер, не втішайте себе: зараз у Гітлера лише одна надія — ми, армія. Ви були найстрашнішою інституцією рейху ще рік тому, навіть півроку. Тепер ви не можете без нас нічого. Мене тепер не віддадуть вам. Я не боюся вас більше.

— Он як! — сказав Мюллер. — Ви молодець. Люблю хоробрих. Це в мене з дитинства — я ж боягузом був. Саме боягузи липнуть до таємної поліції — реальна могутність, ще б пак, влада над іншими… Тільки спішно відправте в Тюрінгію, на свою віллу, до дружини й дітей, кілька взводів солдатів, нехай охороняють вашу родину як зіницю ока: зараз час страшний, удари в першу чергу сиплються на нещасних жінок та дітей…

Мюллер повільно, важко підвівся й пішов до дверей.

— Ви збожеволіли! — вигукнув Гелен. — Ви збожеволіли! Верніться!

Мюллер слухняно повернувся, знову сів у крісло — тепер уже міцно, по-хазяйськи, й миролюбно сказав:

— Хоча б кавою почастували, їй-богу.

Гелен, оволодівши собою, відповів:

— Я почастую вас кавою, але вам також не завадило б посадити в своїй квартирі наряд есесівців. У вас же теж сім'я, дружина й син, чи не так?

— Була, — відповів Мюллер. — Син загинув на Східному фронті, а дружиною я ладен пожертвувати. Ви мене зупинили тільки для цього?

— Навіщо вам «Червона біблія»?

— Для того, щоб запросити вас у пай.

— Тобто?

— Усе дуже просто: в мене з'явився канал зв'язку з Москвою: якщо вашу «Червону біблію» переправити в Кремль, вона викличе там таку бурю, такий жах, таку манію підозріливості, що наслідки важко передбачити. Захід буде страшенно здивований подіями, що можуть вибухнути у Москві. У вас, як я чув, підтасовано такі дані на Жукова, Говорова, Рокоссовського, наркома авіації Шахуріна, які ми піднесемо відповідним чином. Пам'ять Власова вибіркова. Те, що звичайна людина легко забуває, зрадник пам'ятає загострено, істинний сплав логіки й емоції, спроба підтягти всіх чистих під себе, брудного; зрада — категорія цікава, зрадник хоче бути третім, він завжди шукає — для свого виправдання — перших і других… Я згоден попрацювати з вашою «біблією» тут, у кабінеті, якщо ви боїтесь — і правильно, до речі, робите, — що вона може опинитися в сейфі Кальтенбруннера чи Гіммлера, коли я візьму її з собою…

— Словом, ви просите мене, щоб я дозволив вам бути причетним до тієї справи, якій я присвятив усе своє життя? — Гелен посміхнувся.

— О! Ви цілком правильно сформулювали, генерале, яка точність у словах!

— У такому разі ви будете змушені допомогти нещасному Канарісу.

— Ним займається Кальтенбруннер. Особисто.

— Так, але в тому концтаборі, де мучиться справжній патріот Німеччини… і фюрера, — додав Гелен несподівано навіть для самого себе, — є ваші люди. А вони можуть усе.

— Логіка, генерале! Логіка! Де ваша логіка?! Тільки-но ви сказали, яка зараз всемогутня армія, а ми, бідолашне гестапо, зовсім занедбані, і тут же заперечуєте собі, твердячи, що мої люди можуть усе

Мюллер глянув на Гелена й зрозумів, що перебрав міру: той може закусити вудила, прусська кістка, армійська каста, ну його к бісу…

— Добре, — сказав він, — давайте домовимося так: я гарантую, що родичів страченого фельдмаршала Віцлебена й генерала Трєскова не буде ліквідовано, як наказав фюрер… Я обіцяю вам, що сім'ю фельдмаршала Роммеля, який покінчив з собою за наказом фюрера, не відправлять у табір, як санкціонував Гіммлер… Що ж стосується долі нещасного Канаріса, я постараюсь з'ясувати, що його жде. Я спробую дізнатися, чому його досі не стратили, хто зупинив руку ката, кому це на користь. Така домовленість вас влаштовує?

Гелен зняв телефонну трубку, попросив ад'ютанта принести дві чашки кави і, відчинивши сейф, мовчки, якось бридливо, але водночас жалісливо простяг Мюллерові книгу.

Той перегорнув перші сторінки, посміхнувся:

— Товар, га? Просто-таки товар!

— Це не товар, це — майбутнє…

Коли ад'ютант приніс каву, Мюллер запитав:

— Деякі сторінки можна буде фотокопіювати?

— Деякі — можна, весь матеріал — ні.

— Пропорція?

— Четверта частина.

— Домовились. У вас є до мене ще якісь прохання?

— Є.

— Будь ласка.

Гелен посміхнувся:

— Закохайтеся до нестями в яку-небудь дівку, у ваші роки це явище досить поширене, а я подбаю про неї в такому розумінні, в якому ви мали намір подбати про благополуччя моєї родини…

Мюллер похитав головою:

— Я час від часу читаю Маркса, генерале; його формулу «товар — гроші» цілком можна застосувати до втіх підстаркуватих чоловіків: певність, ніяких емоцій.

— Ваша кава прохолоне…

— Та я кави не п'ю, просто привчив себе підкорятися загальним правилам і люблю, коли їх дотримуються ті, хто оточує мене…


…Повернувшись до себе на Принцальбрехтштрасе, Мюллер попросив Шольца заварити міцний чай, спитав, які новини, вислухав те, що відповів йому ад'ютант, трохи здивовано знизав плечима, потім стомлено посміхнувся й почав годувати рибок.

Дивуватися й радіти було чого: Штірліц повертався до Берліна, хоч Мюллер ставив тисячу проти одного, що той не повернеться; підстав думати так у нього було цілком досить, бо його особиста служба спостереження передала із Швейцарії зведення, яке з усією очевидністю переконувало його, саме його й нікого іншого, що штандартенфюрер СС зв'язаний з секретною службою росіян.


«Але все-таки який смисл? Навіщо?»


Штірліц підвівся з землі, встеленої іржавим дубовим листям. Подекуди вже прокльовувалась яскрава смарагдова травичка; Штірліцу чомусь стало за неї страшно; справді, ніби дівчинка-підліток; Маріка Рокк співала останній куплет своєї пісні про сімнадцять спалахів квітня, про те, як дерева кружлятимуть у вальсі і чайка, підхоплена бистриною, потоне, і ніхто не зможе допомогти їй; голос Рокк, трохи хрипкуватий, а тому якийсь надзвичайно ніжний, довірливий, досяг своєї межі; останній акорд; шорстка тиша; диктор читав останні вісті з фронту; тон — переможний, піднесений; «героїзм танкістів, перемоги рицарів люфтваффе, грізні контратаки непереможних СС»…

Штірліц підійшов до машини, вимкнув радіо, сів за кермо й поїхав до Берліна…

Він не гнав машини, немовби намагався продовжити те відчуття тиші й самотності, яке тепер належало тільки йому одному. Він не те що не хотів, а скоріше не міг уявити собі того, що чекає на нього через три години, коли він повернеться. Він їхав повільно, намагався примусити себе ні про що не думати; повне розслаблення; але чим наполегливіше він наказував собі не думати, тим голосніше звучали в ньому запитання, а запитання — це стимул думки, початок дії, основа її, предтеча вчинку.

Тоді Штірліц вирішив похитрувати з самим собою: він примусив себе згадати обличчя Сашеньки; воно завжди, з далекого двадцять другого року, жило в ньому, тільки цей спогад став зараз таким тривожним, безповоротно далеким, що Штірліц навіть на мить зажмурився, проминув ще один стовпчик, але сказав собі: «Це був двісті тринадцятий кілометр, не жени, все буде добре, точніше кажучи, все мусить бути добре, інакше станеться несправедливість, ти не заслужив цього. А хіба несправедливість — категорія, позначена печаткою «заслуженого»? Несправедливість — вищий вияв нелогічності буття: вона обрушується саме на тих, хто не заслужив її, хто намагається жити за неписаним кодексом добра… Бач, як ти хвалиш себе, — посміхнувся Штірліц, — не прямо, але цілком однозначно… Страшенно любить людина, коли її хвалять. А коли похвалити нікому, то, як кажуть, своя рука владика… Мабуть, фюрер за молодих літ дуже часто чув грім овацій і своє ім'я, яке повторювали багато разів тисячі людей. Цікаво, чи приймуть коли-небудь люди таке рішення, щоб піддавати вчинки свого лідера аналізу психіатрів? Так, мовляв, і так, ви — параноїк, вельмишановний пане, вам не народом правити, а відпочивати в санаторії, зміцнювати нервову систему; можете малювати, акварель дуже заспокоює нервову систему; можете також вправлятися в поезії, читайте свої вірші масам, теж будуть овації, дівчата охочі до солодкомовної рими… Е, ні, поезія — це святе, до неї не можна підпускати параноїків… Страшна фраза: «Не можна підпускати до поезії»… Соромно, Ісаєв, ти зараз недобре сказав; поезія відторгне сама по собі все те, що не позначено печаткою морального здоров'я…»

Він пригадав те свято, яке було в нього восени тридцять сьомого, коли командування дозволило йому перейти фронт під Гвадалахарою, старанно залегендувавши для Берліна «необхідність зустрічі з агентурою СД, засланою в республіканську Іспанію». На «вікні» його зустрів Григорій Сироєжкін, вони подружилися в двадцять першому, коли Дзержинський послав Ісаєва в Таллін у справі викрадення діамантів із Держсховища, а Григорій був на зв'язку з ним і Шелехесом-молодшим, резидентом Чека в Естонії.

…Сироєжкін привіз його в невеличкий особняк поблизу Валенсії, там уже зібралися Володимир Антонов-Овсієнко, Михайло Кольцов, Родіон Малиновський, Хаджі Мурат Мамсуров, Яків Смушкевич і Роман Кармен. З кожним із цих людей Максима Ісаєва зв'язувала дружба з тих давніх і прекрасних років революції, коли Антонов-Овсієнко часто заходив до Дзержинського; Родіон Малиновський був у Василя Блюхера, який переправляв Ісаєва до Владивостока; з Яковом Смушкевичем, нинішнім радником республіканської авіації, його дороги перетиналися в Китаї, коли там були Блюхер і Михайло Бородін, — допомагали створювати революційну Червону Армію…

Він пробув у друзів всього тільки одну ніч. Ніхто не зімкнув очей. Згадували тих, з ким дружили: Павла Постишева, Якова Петерса, Миколу Подвойського, Михайла Кедрова, Григорія Петровського, Миколу Криленка, Артура Артузова.

Потім Ісаєв вийшов у маленьку кімнату разом з Антоновим-Овсієнком — той був генеральним консулом в Іспанії, відповідав за все.

— Максиме, — сказав Антонов-Овсієнко, закурюючи, — я знаю, що ти захочеш зараз написати рапорт, щоб тебе відкликали на Батьківщину, я знаю, що сили твої вичерпуються, я розумію все, мій товаришу… Але я не передам твій рапорт у Центр, тому що боротьба з фашизмом, — а він багатоликий, як перевертень, — тільки ще починається, і це буде довга й кривава боротьба.

Антонов-Овсієнко важко затягся, пильно подивився на Ісаєва, потім, зітхнувши, дивно всміхнувся:

— Знаєш, мені, як людині військовій, — як-не-як прапорщик з п'ятого року, тридцять два роки стажу, — відомі всі військові накази… Але є один, якого немає в статутах: «Наказано вижити»… Розумієш?

— Розумію, — відповів тоді Ісаєв. — Але чи розуміють там, дома, що…

Антонов-Овсієнко перепинив його:

— Максиме, там розуміють усе. Ясно? Усе.

«Наказано вижити, — Штірліц повторив сам собі слова Антонова-Овсієнка. — Але тільки по закону совісті. Інакше треба зникнути. Життя, куплене ціною безчестя, не життя, а животіння….»

Він згадав, як у двадцять сьомому, в Шанхаї, дістав наказ Менжинського влитися в рух націонал-соціалістів. Йому здавалося тоді — чим глибше він вникав в ідеї Гітлера, — що Центр помиляється, вважаючи, що цей фанатик небезпечний, що він зможе прийти до влади. Лише в тридцять третьому році він зрозумів, який же був правий Вячеслав Рудольфович, передбачивши найстрашніше ще за шість років до того, як воно, це страшне — прихід нацистів до влади, — сталося.

Досі Штірліц — скільки не думав про причини, які привели до влади фюрера, — не міг пояснити собі цього феномена. Так, незгоди між соціал-демократами й комуністами, відсутність спільного фронту не могли не допомогти правим ультра здобути перемогу, але чому Гітлер?! Були серйозні сили в Німеччині на початку тридцятих років, що стояли на консервативних, непохитно антикомуністичних позиціях: армія насамперед; «Сталевий шолом»; «Німецька національна партія». Чому ж не цей блок прийшов до влади, а Гітлер? Гра на чудовому терміні «соціалізм», на його притягальній силі для робітничого класу? Висунення — поряд з терміном «соціалізм» — примату його національної належності? Тобто зробити на зло Москві — не Інтернаціонал, не щастя для всіх, а лише вибраній расі панів, нації німців? Невже одержимий націоналізм, тобто схиляння лише перед самими собою, такий могутній і сліпий на початку свого шляху, що може заступити зір історичній пам'яті? Жоден національний рух, заснований на ідеї примату раси, ніколи не здобував і не зможе здобути остаточної перемоги, це розуміє кожен. Тоді як же Гітлер зміг обдурити народ Гете, Вагнера, Гегеля, Гейне, Бетховена і Баха? Невже народові, цілому народові хотілося, щоб вину за те, що в країні немає хліба й маргарину, звалили на євреїв, циган та на інтриги Комуністичного Інтернаціоналу? Може, людям взагалі притаманно перекладати вину за все на інших? Рятівні козли відпущення? Отже, Гітлер і розіграв саме цю підлу карту, звернувшись до найгіршого, зачаєного, що в в людині, особливо в слабкій і малоосвіченій! Але ж це справжній злочин — робити ставку на підле й слабке, це тільки на перших порах може принести дивіденди; кінцевий результат можна передбачити цілком: загальний крах, національне приниження, розгром державності…

«А яке фюреру до всього цього діло? — подумав Штірліц. — Він завжди жив лише одним: субстанцією, що іменується «Адольф Гітлер»; він справді завжди в своїх думках чув овації й ревище юрби, що багато разів повторювала його ім'я… Ні, політика треба перевіряти ще й на те, яка в ньому міра природженої доброти, бо добра людина спочатку думає про інших, а вже потім про себе…»

Штірліц відчув утому, величезну, гнітючу втому. Вдалині завиднів Берлін; він угадав столицю рейху по скорботних крематорських димах, що здіймалися у високе, світле небо: нальоти англо-американської авіації були тепер майже безперервними.

«Якщо я знову зупинюсь, — раптом збагнув Штірліц, — вийду з машини і сяду на землю (машинально він помітив, що тут, далі на північ, на узбіччях ще не було зелені й острівці снігу в лісі вкрила кіптява, бо вітер розвіював згарища на десятки кілометрів навкруг), то я можу не встояти, не втримати себе й поверну назад; приїду в Базель, перетну кордон і ляжу спати в першому ж невеличкому готелі — він приблизно за двісті метрів від Німеччини, прямо навпроти вокзалу. Вулиця тиха, спокійна, правда, чути, як гудуть паровози; але ж це прекрасно, коли вони сумно гудуть, вирушаючи в дорогу… Тато водив мене на маленьку станцію під Москвою — здається, називалася вона Малаховка, — і ми подовгу слухали з ним, як мимо мчали поїзди, стрімко відлічуючи на стиках щось своє, тільки їм зрозуміле… Тобі не можна зупинятися зараз, старина… Їдь до себе, прийми душ, випий міцної кави і починай роботу…»

Не доїжджаючи трьох поворотів до будинку, Штірліц різко загальмував: дорогу перебіг чорний кіт із смарагдовими, очманілими очима.

Він знав, що тут його, на жаль, ніхто не обжене: у Бабельсберзі майже не лишилося машин, — усі конфіскували для потреб фронту, а ті, які непридатні для армії — дерев'яні, горбатенькі «декавушки», — стояли в гаражах — бензин було суворо лімітовано; він розумів, що перехожого, який перший перейде ту незриму лінію, де прошмигнув кіт, чекати доведеться довго: люди виходили з будинків тільки тоді, як бомбили, щоб заховатися в сховищі; всі тепер жили зачаєно, ліктем до ліктя, ждучи неминучого кінця, — це зараз розуміли всі в рейху, всі, крім великого фюрера німецької нації, який фанатично й нещадно тримав народ як свого особистого, безправного й безсловесного заложника.

«Я почекаю, — все-таки сказав сам собі Штірліц, вимкнувши мотор. — Що-що, а чекати я вмію. Все-таки чорний кіт, та ще й зліва направо, після полудня, напередодні повернення в моє пекло — штука паршива, що не кажіть…»

Другим шаром свідомості він розумів, що чорний кіт був лише приводом, який дозволив першому, головному, холодно-логічному шарові свідомості наказати руці вимкнути ключ запалення: кожна людина багатомірна, і залежно від рівня талановитості кількість цих таємничих шарів у корі мозку множиться тяжким вантажем думок і почуттів, часто прямо протилежних одне одному.

«Просто мені треба ще раз усе продумати, — сказав собі Штірліц. — Я збентежений з тієї хвилини, як дав згоду повернутися. Я розумію, що цією згодою я, мабуть, підписав собі смертний вирок… Але ж тільки хвора людина не мав почуття страху… Отже, даючи згоду повернутись, чи залишав я собі хоч гран надії? Безумовно. В чому мене могли засвітити? В усьому… Це не відповідь, голубе, це занадто просто для відповіді, не хитруй сам із собою. Ти розумієш, що одне з найуразливіших місць — це сестра пастора та її діти. Якщо їх усе-таки вичислять і візьмуть у гестапо, мені не буде порятунку. Це раз. Їх, звичайно, важко, практично неможливо вичислити, документи надійні, в ті гори ось-ось прийдуть американці, але ж я був цілком певний, що Плейшнеру не загрожує небезпека, а він загинув… А сам пастор? Чи можуть гестапівці завдати йому удару? Навряд… Вони не зможуть висмикнути його з Берна, сили в них уже не ті… Хоч усіх їхніх сил я не знаю… А що коли Шелленберг увійшов у контакт з Мюллером? Тоді його першим запитанням буде: «Яким чином Кальтенбруннер і Борман дізналися про переговори Вольфа з Даллесом?» Я повинен продумати лінію захисту, але я не можу зосередитись, а тут ще й кіт дорогу перебіг, і тому я маю право посидіти й підождати, поки хтось перейде цю чортівню перший… Все це так, а якщо прикордонна служба ввела ще одну підлість і таємно фотографує усіх, хто пересікає рубежі рейху? І Мюллер зараз розглядає портрет Каті і мій?.. Що я відповім? А чому, власне, він повинен мене про це питати? Він почне стежити й пристукне мене на контакті з тими зв'язковими, яких передали мені в Потсдамі чи Веддінзі, та й годі».

Штірліц стомлено підвів очі: в подовжньому дзеркальці було видно безлюдну вулицю — ані живої душі.

«Ну й що? — заперечив він собі, не маючи бажання заспокоюватись від того, що за ним поки що не стежили. — В цій державі цілком могли викликати трьох сусідів і доручити їм фіксувати кожен проїзд моєї машини, всіх машин, які їдуть до мене, всіх велосипедистів, пішоходів і мотоциклістів… І вони покірно фіксуватимуть, писатимуть, повідомлятимуть по телефону… Але я ухиляюсь від головного запитання… І поставить його мені Шелленберг… Із своєю звичною усмішкою він запропонує написати звіт про мою роботу в Швейцарії в ті дні, коли я засвітив Вольфа. Він попросить дати йому звіт прямо там, у нього в кабінеті, — адреси, де відбувалися мої зустрічі з пастором, номери телефонів, по яких я дзвонив… А в Берні вони цілком могли поставити за мною контрольне спостереження… Я ж був певен, що дістану дозвіл повернутися додому, і тому погано перевірявся. Ти дуже погано перевірявся, Ісаєв, тому згадай, де ти міг наслідити. По-перше, у пансіонаті «Вірджінія», де зупинився Плейшнер. Очну ставку з тим, хто привіз мою шифровку на конспіративну квартиру гестапо «Блюменштрасе», обіцяв мені Мюллер… Плейшнер не дав йому такої втіхи, невеличкий, витрішкуватий, сміливий Плейшнер… Але той факт, що я цікавився ним, приходив до пансіонату, де він зупинився, — якщо це зафіксовано зовнішнім спостереженням, — буде тією ланкою в системі доказів моєї провини, якої ще бракує… Так… А що іще? Іще що? Та дуже просто: Шелленберг зажадає викликати пастора: «Він потрібен мені тут, у камері, — скаже він, — а не там, на волі». — «Це недоцільно з точки зору справи, — відповім я. — Ми маємо в особі Шлага чудовий контакт для будь-яких розмов у Швейцарії». Зараз без десяти дванадцята. Поки проб'є годинник, у нас є ще трохи часу, чи варто поривати всі зв'язки? Не тіш себе заспокійливою брехнею, це нерозумно, а тому — нечесно. Шелленберг не стане прислухатися до логіки, він — людина імпульсу, як і всі у цьому смердючому рейху. Дияволи, що дорвалися до влади, некеровані в своїх рішеннях: їхня практика безконтрольна, їх не можуть ні переобрати, ні зняти з міркувань ділової потреби, вони підуть геть тільки разом з цією державністю… А втім, те, що я загальмував і стою посеред дороги вже п'ять хвилин після того клятого кота, це на мою користь: так може зробити тільки щира людина; на думку Мюллера, жоден розвідник не став би привертати до себе увагу… Ох і Штірліц! Цікаво, я з самого початку придумав «котячу мотивацію» чи мені це спало на думку тільки зараз? Я не відповідаю собі, і це форма захисту… Я не повинен відповідати ні Мюллеру, ні Шелленбергу, я повинен примусити їх запитувати… А цього я можу домогтися лише одним: першою людиною, яку я повинен побачити, має бути Борман. І йому я передам плівку, що її роздобув пастор, про переговори Вольфа з Даллесом… А чому б і ні? Як це у римлян? Розділяй і владарюй… Але з мого дому Борманові дзвонити не можна… А чому я думаю, що мені дозволять дзвонити звідти, якщо Мюллер уже посадив там своїх костоломів?»

Він увімкнув запалення, глянув — автоматично — в дзеркальце і помітив, що по тротуару біжить хлопчик з собакою; він біг перелякано, втягнувши голову в плечі, мабуть, чекаючи нальоту; обличчя в нього було пергаментне і зморщене — таке буває у старих людей перед самою смертю, коли вуха стають надмірно великими, мочка обвисає, робиться сіро-синьою, восковою.

Штірліц повільно перемкнув швидкість, на мить загальмував, підбадьорливо посміхнувся хлопчикові і тільки після цього розвернувся й поїхав до центру — там, біля метро, ще подекуди працювали телефони-автомати. Напевне можна подзвонити з кабачків на Фішермаркте — від «Грубого Готліба» дзвонити нема сенсу, там усі розмови записує районне гестапо, та й сам Готліб завжди на сторожі. За імперським законом від сьомого червня тридцять четвертого року кожен власник ресторану, готелю, вайнштуббе, бару, кафе, пивної був зобов'язаний співробітничати з властями й повідомляти про всіх гостей, поведінка яких бодай трохи може видатися підозрілою. Коли людина, яка прийшла до тебе випити пива, неголена, неохайно одягнена або ж, навпаки, занадто вишукано, особливо в іноземному костюмі (англійський і американський стиль помітні одразу), якщо гість плаче або дуже голосно сміється — словом, коли він хоч чимсь вирівняється з маси, про нього треба негайно повідомити у відділення гестапо. Оскільки циганам і євреям вхід до ресторану, кафе і готелю був заборонений — нелюди, які підлягають знищенню, — а коли почалася війна, відвідувати громадські місця було заборонено також французьким робітникам, яких пригнали в рейх, «остарбайтерам» з Польщі, Югославії та Радянського Союзу, то репресивна система тотального стеження обрушилася на тих, кого фюрер так патетично називав «расою панів»; саме вони, «пани», і стали в'язнями того гігантського концтабору, що іменувався «великим рейхом німецької нації», де «права кожного імперського підданого на свободу і достоїнство» щодня й щогодини проголошувались пропагандистським апаратом доктора Геббельса.

…Штірліц загальмував біля станції метро «Адольф Гітлер Платц», обійшов свій запилений «хорх», подумав, що машину треба зразу ж помити, інакше поліцейські негайно повідомлять по ланцюгу (номер його машини службовий; кожне поєднання літер належало тому чи іншому рейхсміністерству, так легше стежити за пересуванням на вулицях; спецповідомлення про поїздки бонз «середнього калібру» щодня досліджувались особливим сектором дорожньої поліції, а потім донесення про ті маршрути службових машин, які здавалися нестандартними, надсилалися в гестапо).

Опустивши в телефонний апарат дві монетки по десять пфенігів, Штірліц подумав: «Але ж подзвонивши Борману першому, зразу ж настрою проти себе Мюллера. Як він радів, коли казав мені: «Бачите, Штірліц, як легко я вас перевербував, десять хвилин — і все гаразд!» Не треба скидати його з рахунку. В тому, що зараз має бути зі мною, все-таки саме він стоятиме під номером «один»… Я повинен подзвонити до його Шольца й сказати, щоб він доповів шефу, що я повернувся, призначив час аудієнції, бо в мено є надзвичайно важлива інформація… А вже після цього я подзвоню Борману… Молодець, Штірліц, ти вчасно вніс вельми важливу корективу. А кажуть, що від перестановки чисел сума не міняється… Дзуськи, ще й як міняється… Але я все-таки недаремно відкидав від себе те кляте запитання, яке мучить мене з тієї хвилини, як хлопець у барі передав мені наказ повернутися в рейх… Це, звичайно, не наказ, прохання, ясна річ… Я боюсь запитати сам себе: «Чому я повинен повернутися?» Може, в Швейцарії, читаючи наші, російські газети, я просто не зміг збагнути, що вдома знають про те, що може статися в рейху, набагато більше, ніж знаю я, сидячи тут? Але що? Що ж?!»


…Зустрівшись із Борманом — як і минулого разу, в його машині біля Музею природознавства, — Штірліц якоюсь мірою зрозумів, чому Москві було вигідно, щоб він повернувся…


«Так, саме так — я справді вас підозрюю…»


— Здрастуйте, Штірліц, дуже радий вас бачити. Сідайте, — сказав Мюллер, і вмить подовжня гримаса перекосила його ліву щоку. — Хочете випити моєї яблучної горілки?

— Хочу.

— А покуштувати справжнього магдебурзького сала?

— Тим паче.

Мюллер витяг з холодильника, вмонтованого в книжковий стелаж, запітнілу пляшку баварського «айнціану», дерев'яну дощечку з тонко нарізаним біло-рожевим салом, банку консервованих мідій, поставив усе це на маленький столик у своїй кімнаті відпочинку й сказав:

— Якщо не можете не курити — куріть.

— Спасибі. — Штірліц усміхнувся.

Мюллер швидко глянув на нього:

— Чого це ви смієтесь?

— Я колись читав книжку єврейського письменника Шолома-Алейхема… В нього там були цікаві рядки: «Якщо не можна, але дуже хочеться, то можна».

— Чудово, — сказав Мюллер і підняв свою чарку. — За ваше благополучне повернення, за те, що ви блискуче виконали свій обов'язок, і за ваші філологічні здібності.

Штірліц випив, закусив салом — воно й справді було смачне — і спитав:

— А чому «філологічні здібності»?

— Тому, що я знаю списки всіх тих євреїв, книжки яких видавалися в Німеччині. Шолома-Алейхема там не було. Його видавали тільки в Росії.

— Правильно. І ще тричі видавав його Галлімар у Парижі.

— Та чорт з ним, з тим Алейхемом, я зараз хотів би знайти серед своєї рідні якогось єврея, незабаром це дуже знадобиться, коли сюди наїдуть жидочки з Америки, а Сталін пришле своїм намісником Іллю Еренбурга… Гаразд, розповідайте про розмову з Борманом… Ви не писали її?

— Ні. І надалі цього не робитиму.

— Чому?

— Тому що після моєї першої з ним зустрічі він і так змінив своє ставлення до вас… Ви ж були в нього після того, як я розповів йому про вашу безмежну відданість?

— Він сказав вам про це?

Штірліц знизав плечима:

— А хто ще міг мені про це сказати?

— Ваш шеф і мій друг Шелленберг, наприклад…

— Мій шеф і ваш друг Шелленберг, мабуть, віддасть мене в руки імперського народного суду за те, що я сприяв зрадницьким переговорам пастора Шлага з англо-американцями…

— А кого представляє Шлаг? За ним хіба стоїть хтось? Він зв'язаний з нами? Чи з партією? Він був і лишився зрадником, Шелленберг знав, кого відправляти в Берн… Мене принаймні Шелленберг поки що не просив зайнятися вами як «пособником ворогів».

— Попросить.

— Ви сказали про це Борману?

— Звичайно.

— Як він відреагував?

— Сказав, що подумає… Але мені здалося, що ви заздалегідь обговорили з ним таку можливість…

Мюллер знову налив чарки, подивився на свою проти світла, похитав головою:

— Якого біса всіх нас потягло в політику, Штірліц?

— Які ми політики? Шпигуни…

— Справжніми політиками на цьому світі є саме шпигуни: вони знають обидва боки медалі, тобто абсолютну правду, а політики звиваються, як змії, аби відчеканити орел і решку на одному боці, а це, погодьтесь, неможливо.

— Саме тому їхня робота буде необхідна в усі часи, ще не кажіть, ілюзія, а люди до неї охочі…

— Борман справді попросив мене подбати про вашу безпеку, ви знову вгадали… Спалося в Швейцарії добре?

— Так само, як і тут.

— Але там не бомблять, тиша…

— А я не реагую на бомбардування.

— Ви фаталіст?

— Ви до чого завгодно доведете, — зітхнув Штірліц.

— Це правда, уміємо, — погодився Мюллер добродушно. — Ну, розповідайте, про що він говорив?

— Про те, що Шелленберг, мабуть, веде й далі своє діло в Швейцарії і готує нове, в Стокгольмі.

— І вам як спеціалістові по зриву переговорів доручено ввійти в ці комбінації Шелленберга?

— Так.

— Але ні Борман, ні ви не знаєте, як це можна зробити?

— Саме так.

— І Мюллер-гестапо, добрий, старий тато-Мюллер повинен допомогти вам у цьому?

— Повинен.

— А як він це зробить? Що він, мудріший за всіх? Я не знаю, як підкрастися до вашого шефа. Я сушу собі голову другий день і нічого не можу придумати. Краще викладайте ваші міркування, Штірліц, ви розумний і хитрий… Сміливо кажіть усе, що спаде на думку, а я вас коригуватиму…

— Групенфюрер, якщо ви вже не знаєте як, то навіть я при всій своїй хитрості взагалі нічого не придумаю…

— Штірліц, я не люблю, коли кокетують… Та ви й не вмієте кокетувати, ви дуже розумні для цього… Розкажіть мені весь хід операції по Вольфу… З самого початку… Англійці, мабуть, все-таки були праві, коли вирішили — у судовому розгляді — жити за законами аналогії… Я слухаю…

Штірліц зрозумів: почалася перевірка. «Він хоче послухати, як я викладатиму йому свою версію всієї справи… А він ще раз перевірятиме її, виходячи з донесень агентури, розшифровки моїх телефонних розмов, рапортів служби спостереження… Зараз він підніметься й підійде до шафи або кудись іще, де в нього є кнопка, яка вмикає запис… Навряд чи він зважиться, сидячи навпроти мене, шарити рукою в кишені, щоб увімкнути диктофон, він надто великий професіонал, він вичисляє контрагента заздалегідь…»

Але Мюллер не встав з крісла, він просто присунув до себе маленький пульт, що лежав на столі, натиснув на кнопку й сказав:

— Я запишу вас, потім послухаємо разом, коли якийсь вузол буде незрозумілий, повернемося до нього й проаналізуємо заново. Згодні?

— Звичайно, — відповів Штірліц і знову, уже вкотре, подивувався з цієї людини, з її зовсім особливої логіки. — Так от, мені доручили вести роботу з пастором, якого Шелленберг, мабуть, уже давно тримав на думці для прикриття Вольфа — на випадок, коли переговори з Даллесом закінчаться невдало чи відомості про них дійдуть до фюрера… Я працював із Шлагом не без інтересу: це — достойна людина, в цього своя позиція, він безстрашний, готовий на все, аби тільки з німцями уклали мир якнайшвидше… У Шлага досить широкі зв'язки серед учасників руху пацифістів, про нього знають у Ватікані, з екс-канцлером Брюнінгом його зв'язує давня дружба… За легендою він мав увійти в контакт з Даллесом, назвавши імена кількох достойних людей у переговорах про мир, бо він — за словами агентів Даллеса — немає в рейху опори на ті реальні сили, які зможуть утримати в країні порядок і не дозволять, щоб Німеччина стала поживою для росіян — повною мірою, а не так, як було вирішено в Ялті. Від Брюнінга до Шлага надійшли дані, що Даллес почав переговори з обергрупенфюрером Вольфом. Але й це не все: Шлаг — і це найголовніше, з чим я до вас приїхав, я не сказав про це Борману, цініть мою вірність — вичислив, що операція Вольфа планувалася не тільки вашим другом і моїм шефом, а й досить серйозними силами в генеральному штабі і в міністерстві закордонних справ…

— Факти? — закашлявшись, запитав Мюллер.

Штірліц зрозумів, що той навмисне закашлявся, не хоче, щоб голос його був на плівці, кашель змінює голос до невпізнанності, однак, відзначив Штірліц, на його пасаж про генштаб і дипломатів Мюллер клюнув, одразу зажадав фактів. «Ну що ж, я дам тобі факти, тільки погано, що я не розповів про цю мою ідею пасторові, вони, я думаю, зараз до нього підкрадатимуться… Треба зробити все, щоб Мюллер, саме Мюллер, доручив мені поїхати до Швейцарії. Я повинен так повести себе під час допиту, а це допит, ясна річ, аби залишити щось таке на денці, що стало б украй необхідним Мюллерові… Потрібен гачок, тільки тут не треба поспішати, тільки б повести мені, тільки б розбудити у цій стомленій людині фантазію… А як її розбудиш? Інтересом, особистим інтересом, він розумний, він знає, що думати тепер треба тільки про себе самого, все програно. Але. ж і він заложник у Гітлера. Вони всі заложники, боягузливі, маленькі заложники в руках хворого, напівпаралізованого маніяка… Он який жах! Чому таке можливо? Правильно кажуть: «Не сотвори собі кумира». Вони думали, що їхній кумир приведе їх до світової могутності, покладе їм до ніг людство… Мала інтелігентність, відсутність справжнього знання завжди породжують доктрини саме такого роду, адже вчитися не всі люблять, а дітей часом примушують читати історію, студіювати іноземні мови. Доктрина націонал-соціалізму розрахована на ледарів, на тих, хто найбільше полюбляє спортивні ігри, розважальні програми по радіо й кухоль пива ввечері, після того, як відсидів роботу…»

— Факти цікаві, — сказав Штірліц. — Хоча Шлаг мені далеко не все відкриває — він багато чого тримає в резерві, для торгу, — але склад його логіки в даному випадку абсолютний. Ось його схема: чому Вольфа зняли наприкінці минулого року з поста начальника особистого штабу рейхсфюрера? Адже це — крах, падіння, чи не так?

Штірліц подивився на Мюллера, ждучи відповіді; той мовчав; Штірліц, чітко уявивши, як повільно й шорстко тягнеться плівка в диктофоні, глузливо запитав:

— Групенфюрер, ви не хочете, щоб ваш голос був на одній плівці з моїм голосом?

Мюллер мовчки кивнув.

— Добре, я зрозумів. Слово «групенфюрер», яке я щойно сказав, легко зітреться, плівка, мабуть, шведська, добре склеюється, ривка при прослухуванні не буде… Продовжую… Так зване «падіння» Вольфа було першою фазою операції, задуманої тут, у Берліні, в цьому будинку… Наступною фазою було підключення генерального штабу, який зобов'язаний був дати згоду на призначення Вольфа заступником командуючого групою військ у Північній Італії. Армія — за підписом генерал-полковника Гудеріана — дала таку згоду. Норми протоколу вимагали, щоб факт приїзду Вольфа в Італію було обговорено по дипломатичних каналах з урядом Муссоліні. Листування з цього приводу зберігається в архіві міністерства закордонних справ. Чорний мундир СС, наш з вами, такий тенденційний, Вольф спритно змінив на зелений френч — військова людина, каста служивих, за всіх часів генерали ворогуючих армій періодично сідали за стіл переговорів… І сталося все це ще напередодні нашого наступу проти союзників в Арденнах. Отже, комбінація справді готувалася заздалегідь? Більше того, Шлаг вважає, що коли Шелленберг заарештував Канаріса, сам на сам, без свідків, адмірал, очевидно, віддав йому такі зв'язки, які гарантували Вольфу цілком надійний контакт з Даллесом, і якби не моя… ні, скажемо, наша з вами робота по пастору, переговори напевне могли б закінчитися повним успіхом… Ви просили мене викласти факти; я виклав вам хід логічних роздумів пастора — це, якщо хочете, факти. Їх тільки треба ретельно перевірити: хто конкретно готував у штабі вермахту наказ про Вольфа для Гудеріана? Шелленберг напевно діяв через свої особисті зв'язки, а може, й через дуже довірену агентуру в армії. Найближче за всіх до Гудеріана стоїть Гелен. Його робота змикається з тією діяльністю, якою займається другий підрозділ Шелленберга. Може, він, Гелен?

Мюллер вимкнув запис, наблизився до Штірліца, запитав:

— Ім'я Гелена вам назвав Шлаг?

— Ні.

— У вас є якісь причини вважати Гелена близькою людиною Шелленберга?

— Ні… Припущення.

— Хитруєте?

— Щирий, як дитя.

Мюллер раптом злякався; страх був несподіваний, бо — вкотре вже! — він ловив себе на тому, що Штірліц немовби читає його думки, на диво поінформований про його вчинки і наперед знає те, що він таємно від усіх замислив. Раніше, ще до того, як він дістав дані про зв'язки Штірліца з секретною службою, найімовірніше з російською, що тепер давали можливість розстріляти його тут, у кабінеті, таке вгадування захоплювало групенфюрера, але зараз він відчув жах, тому що — вперше в житті — усвідомив свою нікчемність і трагічну безнадійність становища, в якому опинився через клятого австрійського психа.

«А якщо зараз спитати його про контакти з росіянами в лоб? — подумав Мюллер. — Я побачу своїми очима, як він здригнеться від жаху, і мені буде не так страшно, як стало тільки що. Ні, — сказав він сам собі, — ти не маєш на це права. Штірліц — твоя козирна карта, і ти розіграєш її так, щоб побити нею будь-якого туза. Але гра буде кривава, і коли він зрозуміє мене, відчує, що я знаю щось, але мовчу, буде непоправний програш».

— Ну, добре, це вже цікаво — з Геленом, спасибі, Штірліц. Ви обговорили зв'язок з пастором?

— Так.

— Обопільний?

— Так.

— Віддасте мені його адресу?

— Звичайно.

— Тепер ось що… Прикордонна варта повідомила, що ви пересікали кордон не сам, а з дамою. Це правда?

— Ні. Неправда. Я перевіз через кордон не тільки фрау Кірштайн, а й двох її дітей.

— Хто вона?

— Біженка. Її чоловік працював у нас на заводах Круппа, спеціаліст годинникової техніки, швейцарець… Загинув… Вона стояла на дорозі, тільки-но закінчився наліт варварів…

— Якого віку діти?

— Немовлята… Я, на жаль, погано розбираюсь у цьому… Вони дуже пищали…

— Де вона вийшла в Швейцарії?

— У Берні.

— Біля готелю?

— Так.

— Назва?

— «Золота корона»…

Мюллер знизав плечима:

— Чому республіканська Швейцарія так полюбляє королівські назви, пов'язані з атрибутами тиранічної влади?

— Я думаю, що в нас незабаром, навпаки, республіканських назв готелів буде понадміру… Кожен з загостреним інтересом ставиться до того, чого не має сам.

— Хм, можливо. У Берліні напевно з'являться готелі «Російський двір», «Калинка» і «Самовар»…

— А в Мюнхені «Уолдорф Асторія» і «Пенсільванія», — додав Штірліц.

Мюллер кивнув, потягся стомлено, запитав:

— А кого ви шукали в пансіонаті «Вірджінія»?

— Ви стежили за мною в Швейцарії?

— Я прикривав вас.

— У такому разі відповідаю: у «Вірджінії» я шукав професора, який контактував з пастором.

— Чому пастор сам не пішов у «Вірджінію»?

— Тому що я інструктував його про заходи безпеки. Професор… я забув його ім'я… не прийшов до пастора на зустріч… Досить поінформована людина. Він представляв якусь групу в рейху, глибоко законспіровану… Чомусь він покінчив з собою…

Мюллер дістав з кишені френча — лінивим, повільним жестом — маленький аркушик, поклав на стіл перед Штірліцом:

— Саме він приніс на нашу конспіративну квартиру цю шифровку. Пригадуєте, я показував її вам, коли мені довелося посадити вас у камеру? Цікаво, правда ж? Шифр точнісінько, як у радистки, чарівної молодої дами…

«Якщо він примусить мене писати лівою рукою, буде погано, — подумав Штірліц, розглядаючи свою шифровку. — Треба заздалегідь підготувати себе до цього. Провал? Випадок? Може, він веде гру? Але Борман навряд чи став би розмовляти зі мною так, як розмовляв, якби Мюллер сказав йому про свої підозри».

— Ви підозрюєте мене, групенфюрер?

— У якійсь мірі.

— І яка ця міра?

— Я підозрюю вас у тому, що ви почали свою гру. Така собі, знаєте, «мінівольфіада»… А чому б і ні? По-людськи я можу зрозуміти вас — у нашій державі «національної спільності» кожен зараз думає тільки про себе.

— А коли я справді веду таку гру? — неквапливо запитав Штірліц. — Коли я скажу вам, що граю свою партію, не дуже сподіваючись навіть на вас, хоч ваш план зникнути в ту мить, як тут гуркотітиме канонада союзників, здається мені оптимальним? Адже ви досі не сказали мені: з ким ми підемо? Куди саме? Яким чином? Ви хочете бути хазяїном діла, але у ваше діло я вкладаю не гроші, а життя. Тому я так трепетно й акуратно поводився з пастором.

— І так хвацько сховали кудись його сестру з виродками, що бідолашний Айсман мало не повісився. Де вони?

— У Швеції.

— Не брешіть.

— Тоді не запитуйте.

— А якщо я знайду її, пастор прийме мене у вашу компанію?

— Він прийме вас у компанію, якщо ви санкціонуєте мою з ним роботу. Продовження роботи, так буде точніше.

— У чому вона полягатиме?

— В тому, щоб він, Шлаг, став фігурою, яка представляє реальні сили в рейху. Він, а не Шелленберг.

— Ви думаєте, що Даллес зважиться проміняти шило на мило? Гадаєте, моє ім'я для нього привабливіше, ніж ім'я Вольфа? Мене ніхто не вводив у комбінацію, як Вольфа, — ні Гіммлер, ні генеральний штаб, ні дипломати… Я — фігура для настрашки, це й дурень знає.

— Але ви маєте змогу організувати такі матеріали на людей армії, що виламаєте їм руки й примусите їх погодитись увійти в наше діло… А з ними Даллес сяде за стіл, незважаючи на прикру невдачу з Вольфом.

— Коли у вас призначена зустріч із Шелленбергом?

— Ви ж знаєте…

— Його апарат ми поки що не прослухуємо.

— О дев'ятнадцятій тридцять.

— Знайдіть можливість поставити йому запитання: «Від кого Сталін міг дізнатися про переговори в Берні?»

— А у вас є такі дані?

— Штірліц, я попросив вас поставити Шелленбергу запитання і вислухати його відповідь. Це все…

— Ви впевнені, що я вийду живим з його кабінету?

— Впевнений. Я не впевнений у тому, що ви прокинетесь завтра вранці у вашому Бабельсберзі, от у цьому я по-справжньому не впевнений. Саме тому я прикріпляю до вас мого шофера… Так, так, шофера, у вас болить кисть правої руки, вам важко водити машину — скажете про це Шелленбергу… — Мюллер натиснув на одну з кнопок у панелі, на дверях зразу ж з'явився Шольц. — Де Ганс?

— Чекає.

— Будь ласка, запросіть його.

Увійшов шофер.

— Ганс, з сьогоднішнього дня ти станеш нянькою в цього чоловіка, — сказав Мюллер. — Його життю загрожує небезпека. Ти ночуватимеш у нього в домі, на першому поверсі, ти нікому не відчиниш дверей, жодній живій душі; мій знайомий не має права ризикувати собою, ти повинен бути нерозлучний з ним і служити йому так, як служив мені і моєму нещасному хлопчикові. Тобі ясно все?

— Мені ясно, групенфюрер.


Інформація для роздумів — I
(ОДЕССа)


Ідея створення цієї таємної організації належала Мюллерові. Він розумів, що врятувати есесівські кадри після краху рейху буде нелегко, практично неможливо, якщо вже зараз, у березні сорок п'ятого, не конституювати діло. І коли ідею затвердять, тоді можна буде фінансувати створення надійних шляхів перебазування есесівців у Латинську Америку, Іспанію, Португалію і в монархічні арабські країни пронацистської орієнтації. Купувати — через підставних осіб — особняки, автомобілі, яхти, невеличкі готелі на узбережжі Середземного, моря для того, щоб там стали опорні бази СС; вербувати іноземців, які працюватимуть на організацію; готувати надійну агентуру на кордонах, у поліцейських апаратах, у залізничних, авіаційних та океанських компаніях світу.

У Мюллера були інформатори, тісно зв'язані з Ватіканом, і він знав, що син Бормана, двадцятирічний Алоїз, мав ось-ось прийняти сан священика, що суперечило духу нацистської моралі. Проте він не був відступником, а дістав санкцію Гітлера на такий крок; Мюллер здогадувався, що рейхслейтеру вдалося лагідно переконати фюрера в тому, що хлопчик «жертвує світською кар'єрою» для того, щоб втертися в кола клерикалів, близьких до папи, в ім'я ідеї націонал-соціалізму і аж ніяк не всупереч їй.

І лише наприкінці березня до Мюллера дійшла інформація, яка остаточно переконала його в тому, що Борман готує таємні канали для переміщення по світу найвірніших йому членів НСДАП, вважаючи, що для цього він зможе використати зв'язки з деякими священиками Ватікану з тамошнього відомства закордонних справ, які контактували з Берліном, починаючи з тридцять третього року, коли Гітлер ще тільки-но прийшов до влади.

Мюллер намагався з'ясувати, як Борман вибудовує свої таємні канали переміщення, але рейхслейтер умів берегти таємницю. І все-таки Мюллерові пощастило одержати дані, що ряд функціонерів НСДАП, акредитованих при посольствах у нейтральних країнах, веде активну роботу, пов'язану з можливістю нелегальних переміщень по світу всіх тих, кого можуть оголосити військовими злочинцями.

І тоді він дав зрозуміти Борманові, що знає набагато більше.

— Ну то й що? — запитав рейхслейтер, не підводячи на Мюллера очей. — Припустимо, що мої люди справді ведуть таку роботу. Ви підозрюєте когось із них у нечесній поведінці? В користолюбстві? Вони приховують від мене факти? Брешуть?

«Коли ж він почне говорити зі мною відверто? — подумав Мюллер. — Він завжди недоговорює, завжди чогось побоюється, нікому не вірить… Тоді навіщо він запросив мене бути з ним у всіх його починаннях? Навіщо він після зустрічі з Штірліцом казав про необхідність постійного співробітництва, щоб координувати спільні дії? Коли він зрозуміє, що не можна не вірити один одному? Коли він почне говорити правду?»

— Я нікого ні в чому не підозрюю, рейхслейтер, особливо, коли йдеться про ваших людей. Просто я думаю, що вам не з руки займатися технічними питаннями — навіть якщо вони стосуються такої важливої справи, як доля функціонерів НСДАП. Техніка — все-таки справа техніків, подібних до мене, а не політиків… Ваші недоброзичливці, коли дізнаються про це, неодмінно звинуватять вас у пораженстві; скажуть, що вже є відділ закордонних організацій НСДАП на чолі з Боле, навіщо дублювати організацію; більшовиків розіб'ють під Берліном, перемога близька і таке інше… А моя фірма має право просити санкцію створити запасний таємний центр, який дасть нам змогу — в разі трагічного закінчення битви — врятувати сотні тисяч вірних борців націонал-соціалізму. Я замотивую таку необхідність тим, що серед ряду наших дипломатів і військових існує думка про можливість сепаратного миру; такі відщепенці не мають права бути без нагляду за кордоном; конче потрібно негайно кинути за рубіж моїх людей, які стежитимуть за мерзотниками в будь-якому куточку світу, щоб покласти край їхнім злочинним намаганням… Я навіть ладен для цього попросити в Шелленберга якісь там дані про те, що, мовляв, у Латинській Америці зріє зерно повстання проти янкі; це, гадаю, зацікавить фюрера — наступальний аспект, а йому таке зараз мов бальзам на рани…

— А що? — Борман почесав мочку вуха. — Хороша пропозиція. Складайте меморандум, я постараюсь переконати фюрера в розумності такої пропозиції… У вас є прикидки?

— Я вже відрегулював канали для таємного переміщення потрібних людей з рейху в безпечні місця. В Європі є готелі, які можна взяти даром; в портах Латинської Америки стоять яхти без хазяїв, їх можна придбати за півціни у далеких родичів… У мене все готове, але мені потрібна санкція на дії; ви ж розумієте, що активність моїх людей за кордоном зразу ж помітять резиденти Шелленберга, отже, Гіммлер поставить мені запитання: з якою метою? для кого? хто санкціонував?

— Ну, а якщо два перших запитання із названих вами трьох спочатку поставлю вам я?

— Відповідаю… Вам — відповідаю… В моєму розпорядженні тепер сімдесят тисяч чудових документів — паспорти, ліцензії водіїв, нотаріальні свідоцтва — з Парагваю, Аргентіни, Португалії, Іспанії, Єгипту, Сінгапуру, Чілі… Проведено бесіди з сімома тисячами тих членів СС, які становлять інтерес для нашої майбутньої роботи: активні, розумні, молоді, спритні… Щоб випробувати ряд каналів виходу, я санкціонував гру: відправив одного з моїх колег з фальшивим паспортом через усю Німеччину з наказом нелегально пересікти наш кордон з Швейцарією, потім попасти до Італії, пробратися в Рим і поміняти мою фанеру на справжній ватіканський паспорт.

— Хто у вас у Ватікані? — спитав Борман.

— Я можу передати вам списки, я плутаюсь в італійських прізвищах.

— Спасибі. Мені буде цікаво подивитися, я зовсім не інформований про Ватікан, — сказав Борман. (Мюллер знову подумав: навіщо завжди брехати? Яка з цього користь? Адже його син Алоїз у Ватікані). — Продовжуйте, — попросив Борман. — Я слухаю.

— Я попередив цю людину, — зітхнувши, сказав Мюллер, — що в разі провалу — якщо це станеться в рейху, в Швейцарії чи в Італії — я йому не допоможу, відречусь, зраджу, все мусить бути наближене до бойової обстановки…

Мюллер пошарив у кишенях, вийняв зім'ятий бланк міжнародної телеграми, простяг Борману.

— Що це? — спитав той.

— А ви подивіться… Він уже надіслав мені звістку із Буенос-Айреса… На текст не звертайте уваги… Розшифровується це так: «Влаштувався працювати агентом по рекламі в іспанській фірмі «Куелья». Можу придбати два будинки в безлюдному районі біля Пунта-Аренас, де в можливість приймати судна середнього каботажу і підводні човни. Потрібно сорок тисяч доларів. Готовий улаштувати трьох колег. Обмін документів у Ватікані пройшов ідеально».

— Вважаєте, що таким чином можна буде організувати нові резидентури СС повсюдно?

— В Росії — навряд, — хмикнув Мюллер. — А от у Латинській Америці, там, де сильні наші позиції, діло піде.

— Як довго йшов туди ваш молодий колега?

— П'ять місяців.

— Виходить, уже в листопаді минулого року ви почали думати про те, як рятувати ваших людей — після поразки? Чи не занадто рано ви стали ховати рейх?

— Я зрозумів, — сухо відповів Мюллер, — що на рейх чекає похорон, уже в лютому сорок третього, після Сталінграда.

— Ви мені смієте говорити отаке?!

— Рейхслейтер, а ваші люди почали працювати в цьому ж напрямку ще раніше…

— Мої люди були, є і будуть вірні фюреру, який упевнений у перемозі!

Мюллер кашлянув, прикривши рот долонею:

— Я торопію, коли відчуваю недовір'я… По-моєму, час нещирості кінчився… Пора вже говорити один одному правду…

Борман встав, походив по кабінету, потім зупинився біля вікна, припав лобом до шибки і, не обертаючись, сказав:

— Викладіть мені структуру організації. З яких підрозділів вона складається? Як і через кого підтримуватимуться контакти з іноземцями? Скільки буде залучено — тепер і в майбутньому? Принцип відбору членів? Хто затверджуватиме кандидатів? Який статут членів та їхніх родин? Форма зв'язку між членами організації у різних регіонах світу? Де дислокуватиметься штаб? Його структура? Хто віддаватиме накази? Їхня форма?

Мюллер знову кашлянув, подумавши, що головне запитання — про штаб і його структуру, тобто, кажучи мовою нормальною, про те, хто стане на чолі таємної організації, — Борман поставив у самому кінці, підкинувши його як щось другорядне, хоч було ясно, що насправді це цікавить його найбільше.

Однак, прийнявши гру рейхслейтера (спробуй не прийми!), Мюллер став відповідати в тій послідовності, яку запропонував Борман.

— Структура організації має бути, мені здається, двошаровою. Спочатку ми легендуємо її як таємний консорціум, покликаний — у разі потреби — забезпечити врятування офіцерів СС, які — згідно з декларацією Сталіна, Рузвельта і Черчілля — є воєнними злочинцями, всі гуртом, без розбору, за те тільки, що служили в головному управлінні імперської безпеки і в армії. Оскільки мої люди зникнути в Німеччині не можуть — усі вони були на виду, а ми знаємо, який розгул зради виникає після державного краху, — мова може й мусить іти про передислокацію найцінніших борців СС за кордон. Але другий, справжній напрямок структури цієї організації полягає в тому, щоб уже зараз закласти опорні пункти в усіх регіонах світу для продовження нашої боротьби в майбутньому. Контакти з вірними нам іноземцями зміцнять ті офіцери, яких ми передислокуємо негайно; пропаганда Геббельса працює прекрасно, здалеку все видається інакшим, ніж зблизька. До того ж грамотних, на щастя, небагато. Люди більше вірять чуткам, а тому зараз ще є можливість працювати в обстановці найбільшої сприятливості в Аргентіні і Парагваї, в Іспанії і Португалії; ми ще до кінця не використали можливості наших японських бойових союзників у Сінгапурі й Індонезії, в Бірмі і на Борнео. А саме там традиційно зосереджено найбільші торгові точки, пов'язані з Лондоном і Канадою, — чудовий шлях для проникнення в Америку і Європу… Думаю, ви пробачите мені несанкціоноване свавілля: я вже обговорив з моїми друзями з наших автомобільних, хімічних та авіаційних концернів деякі аспекти перспективного плану створення в тих регіонах Азії своїх філіалів… Союзники, певна річ, спочатку полютують собі на втіху, можливі санкції проти наших промисловців, але ж економіка сильніша від емоцій. Куди Заходові подітися без Німеччини?

— Концерни подали вам міркування в письмовій формі?

Мюллер посміхнувся:

— Хіба вони підуть на це, рейхслейтер?

— А чому б ні?

— А тому, що вони бояться ваших представників у правліннях. Якби вони мали санкцію, тоді інша справа — розгорнуті пропозиції складуть за тиждень…

— І потім про них дізнаються союзники… А ті будуть приємно здивовані, чому цим перспективним проектом так цікавилась людина на прізвище Мюллер… Все, що відбувається, відбувається — так чи інакше — на краще.

— Коли б то все, — зітхнув Мюллер. — Не все, рейхслейтер, хоч і на цей раз ви знову праві — я не додумав про можливість розголосу інформації.

— Отже, не завжди помиляється Борман? І в ньому бувають часом не зовсім марні думки? — усміхнувся рейхслейтер. — Далі, будь ласка.

— Що стосується кількості залучених у таємну організацію СС, то мені зараз важко назвати точну цифру, але за попередніми моїми підрахунками приблизно тридцять тисяч…

— Який принцип попереднього підрахунку?

Борман подивився на карту світу й сказав:

— Цілком конкретна лінія… Непогано…

— Щодо принципу відбору, то тут, звичайно, можливі певні витрати, знову ж таки через фактор часу… Далеко не всі керівники відділів гестапо — мої люди; Кальтенбруннер часто призначав своїх людей — тих, кому він протегував… Отже, я не можу покладатися на абсолютну компетентність усіх моїх підлеглих в областях… Але в Гамбурзі, Мюнхені, Осло, Ганновері, Любеку, Копенгагені, Фленсбурзі, Бремені, Вюрцбурзі, Мілані, Веймарі, Дрездені в мене сидять цілком надійні люди, я їм довіряю повністю, вони думають так само, як і я, якщо ви дозволите, я доручу їм скласти списки, — Мюллер хмикнув, — звичайно, усно, зовсім не фіксуючи цього в документах… З приводу затвердження кандидатів — довірте мені провести попередній відбір, а потім ви благословите його остаточно. Що ж стосується членів сімей майбутньої організації СС, то вони мають бути спочатку переконані, що їхній годувальник загинув… Тільки так, хоч це й жорстоко… Інакше почнуть шукати… А за їхнім пошуком стежитимуть вороги, і це приведе до розшифровки всієї справи. Щодо форм зв'язку між майбутніми регіональними групами, то це питання змикається з вашим запитанням про штаб. Я гадаю, що штаб доведеться очолити мені… Якби ви санкціонували при цьому ще одну для мене посаду — спеціальний помічник фюрера НСДАП Бормана з питань СС, — тоді наша справа набула б такої важливості, що дала б змогу провести всю необхідну роботу в максимально короткий строк… Звичайно, така посада, — Мюллер посміхнувся, — також не повинна фіксуватися в документах, принаймні поки що…

— Ви забули прізвище мого друга Гіммлера… Його поки що ніхто не знімав з посади рейхсфюрера СС…

— Знімуть. Треба, щоб зняли, — спокійно відповів Мюллер. — Ви ж розумієте, що одіозність рейхсфюрера не дозволить йому жити в підпіллі… Та й потім…

— Що?

Мюллер знизав плечима, зітхнув.

— Продовжуйте, будь ласка, — сердито сказав Борман. — Це нечемно — обривати думку.

— Він — ваш ворог, рейхслейтер, навіщо ж на нього зважати? Його треба виводити з розрахунку.

— А Кальтенбруннер? — замислено спитав Борман. — Чому б йому не стати фюрером організації, а вам — його начальником штабу й заступником?

— Тому що я не вірю Кальтенбруннеру, — відповів Мюллер.

— У вас є на це підстави?

— Є.

— Викладайте.

Мюллер похитав головою.

— Не буду, рейхслейтер. Будь ласка, пробачте мені, але я цього не зроблю… Я ніколи не був донощиком, зважте… Ви самі можете переконатися, що це правда, перевіривши Кальтенбруннера.

— Яким чином? — діловито спитав Борман.

— А ви попросіть його попрацювати з Канарісом.

Борман здивувався:

— Чому саме з Канарісом?

Мюллер відповів жорстко:

— Я сказав вам те, що вважав за можливе, рейхслейтер…

Борман знизав плечима, знову підвівся, походив по кабінету, потім спитав:

— Як ви хочете назвати нашу таємну організацію офіцерів СС?

— По перших літерах: ОДЕССа[3]. І велике вам спасибі за те, що ви назвали ОДЕССу нашою організацією…

— Розгортайте роботу, Мюллер… І як слід подумайте, щоб траса нашої ОДЕССи починалася з Берліна, звідси, з рейхсканцелярії… Обладнайте запасні штаби цієї траси тут, у Берліні, тому що не за горами вуличні бої, так, так, саме так… Підвали, метрополітен, підземні комунікації — все ви повинні знати досконало, щоб орієнтуватися в цьому лабіринті, як піп у Ветхому завіті…


Задушне відчуття кільця


— А чому б вам самому не пустити собі кулю в лоб, штандартенфюрер? — спитав Шелленберг, поклавши свою м'яку жіночу руку на плече Штірліца. — Гарантую прекрасний похорон.

— Я логік, — відповів Штірліц. — Люди моєї породи бояться підганяти події: шльопнеш себе, а через годину з'ясується, що ти потрібен живий…

— Мені значно вигідніше, щоб ви були мертвий.

— Щоб було на кого звалити провал переговорів Вольфа з Даллесом?

Шелленберг зітхнув:

— Звичайно… Ну, розповідайте, про що ви говорили з Мюллером…

— Про операцію в Швейцарії.

— Признайтесь чесно: на чому він вас узяв?

— На знанні. Він знає більше за мене. Він знає все.

— Якби він знав усе, ви вже висіли б на дибі, а мене тримали б в одній камері з Канарісом. Він знає тільки те, що йому слід знати. А от мені знову потрібен ваш піп… І ще хтось, через кого ми гнатимемо дезінформацію вашому новому покровителеві Мюллеру. Вас цікавить, чому я розмовляю з вами так відверто, незважаючи на те, що ви провалили діло?

— Не я.

— А хто?

— Ми. Всі ми. А насамперед Вольф.

— Ви думаєте, що кажете?

— Думаю, думаю, завжди думаю… То чому ж ви й зараз зі мною відверті, хоч я й провалив діло?

— Тому що ви розумієте: зв'язувати себе з Мюллером міцно — безумство. Ми, розвідка, можемо виринути. Він, гестапо, приречений на те, щоб утонути… Ви справді вже були в нього?

— Був.

— Він викликав вас? Не повідомивши про це мене?

— Ви ж усе прекрасно знаєте, бригадефюрер… Я думаю, офіцер прикордонної варти на нашому «вікні» коло Базеля, де я переправляв пастора Шлага, був перевербований Мюллером, як-не-як це «вікно» було вашим особистим, у матеріалах гестапо воно не проходило… Через цього офіцера Мюллер вийшов на пастора. За старим пустили «хвіст», у Швейцарії поки що сильні позиції баварця, в об'єктиві інтересу пастора виявився, відповідно до нашого плану з вами, Даллес. Той вивів його на Вольфа; молода нація, розвідку тільки-но починають, досвіду мало — засвітились. Тому, що пастор підпорядкований мені, Мюллер загнав мене в глухий кут. Він не сказав мені й сотої частки того, що знає. Але він знає все. І про цю нашу розмову я мушу йому доповісти… Будь прокляті вовчі закони нашої фірми, але не я її заснував.

— І не я… Що ви йому віддасте з нашої розмови?

— Те, що ви дозволите…

Шелленберг підвівся, походив по кабінету, зупинився біля книжкової шафи, взяв книжку в старовинній оправі (сап'ян із золотим обрізом), розгорнув потрібну йому сторінку (закладену червоною тасьмою) і почав читати:

— Батько іронії й гумору Свіфт уже за молодих літ передбачав своє божевілля. Одного разу, гуляючи в саду з Юнгом, він побачив берест, на верхів'ї якого не було листя. Свіфт сказав Юнгу: «Я так само почну вмирати від голови». Страшенно гордий з вищими сановниками, Свіфт залюбки ходив до найбрудніших кабаків і там проводив дні й ночі у товаристві картярів, бандитів і повій. Хоч він був священиком, проте писав книги антирелігійного змісту, і тому про нього говорили: «Перед тим як дати йому сан єпископа, його треба заново охрестити». А сам про себе він написав так: «Слабоумний, глухий, безсилий, невдячний». Непослідовність його дивовижна: він був у відчаї, коли померла Стелла, жінка, яку він кохав, але, щоб заспокоїтись, писав комічні «Листи про слуг». Через кілька місяців після цього Свіфт втратив пам'ять, та мова його була, як і досі, гостра, мов бритва. Потім він провів рік у цілковитій самотності, зачинившись у кімнаті, нічого не читав і не писав. Він відмовився від м'яса і скаженів, тільки-но слуга з'являвся на порозі. Однак, коли він покрився чиряками, розум його просвітлів, і Свіфт без кінця повторював: «Я — божевільний». Потім він знову впав у стан повної прострації, але часом іронія спалахувала в ньому з давньою силою. Коли за кілька місяців до смерті на його честь влаштували ілюмінацію, Свіфт сказав: «Нехай би ці божевільні не зводили з розуму людей». Незадовго до смерті він заповів, відписавши одинадцять тисяч фунтів стерлінгів для душевнохворих. Він також написав епітафію, яка свідчить про жахливі моральні страждання, що безупинно мучили його: «Тут похований Свіфт, серце якого вже більше не крається від гордого презирства».

Шелленберг поставив книжку на місце, різко обернувся до Штірліца:

— Ви розумієте, навіщо я це прочитав вам?

— Мабуть, хочете допомогти мені розгадати справжній психологічний портрет Мюллера?

— Мюллер працює на рейхслейтера Бормана, і ви про це дуже добре знаєте.

— На Бормана цей уривок не проектується, бригадефюрер.

— Серце бідолашного Бормана вже давно розкраялося під гордого презирства до людей, що оточують його, Штірліц. Він усе ще живе з розкраяним серцем…

«І цей планує мене для якоїсь комбінації, — зрозумів Штірліц. — Вони всі щось знають, а я не можу второпати, що саме. Мене грають. І якщо я не збагну, в якій ролі, то, мабуть, дні мої лічені. А що як і Мюллер, і Шелленберг почали свою партію з великої ставки? Обмінялись думками? Мабуть, так, дуже точний і той і другий у запитаннях, ніяких повторів. Але це — на мою користь. Їх підводить жагучий потяг до порядку, вони розподілили між собою ролі; їм треба спотикатися б, повторювати один одного, бути самими собою… «З ким пройшли його боріння? — вкотре вже згадував він оті вірші Пастернака, що прочитав у журналі, який купив у Парижі на розкладці восени сорокового року. — З самим собою, з самим собою».

— Що ж, — сказав нарешті Штірліц. — З розкраяним серцем можна поскрипіти, якщо добре працюють печінка, судини, нирки й мозок. Коли людина з таким серцем має в голові те, що іншим і не снилося, тоді вона може, жити…

— Гоп! Розумник! Ви — розумник, тому я прощаю вам те, чого не простив би нікому іншому. Ви посвячені в моє діло, Штірліц, хотів я того чи ні. Отже, мені нема потреби більше критися від вас. Коли я впевнюся у вашій нещирості, ви знаєте, що я зроблю, ми не бурші, аби лякати один одного словесами перед початком бійки… Так от, коли мені ясно, про що думає наш з вами шеф, рейхсфюрер, про що мріє наступник фюрера, рейхсмаршал Герінг, про що розмовляють між собою Гудеріан, Тіппельскірх і Гелен, вважаючи, що в їхніх кабінетах, перевірених зв'язковими вермахту, немає апаратури прослухування, то ні я, ні ви не знаємо, про що думає Борман. А він дуже предметно думає про близьке майбутнє, хіба не так?

— Думаю, ви помиляєтесь. Він нероздільний з фюрером.

— Штірліц, не треба. Він був нероздільний із заступником фюрера Штрассером і зрадив його. Він був нероздільний з вождем СА, кумиром націонал-соціалізму Ернстом Ремом і брав участь у його вбивстві; він був нероздільний з фюрером нашої партії Гессом і зрадив його, ще й перший півень не проспівав… Ви розумієте, чому я так відверто розмовляю з вами? Адже досі я ніколи так відкрито не виявляв таємну суть проблеми… Розумієте?

— Ні.

— Жуков ось-ось почне штурм Берліна, Штірліц. А це — кінець, хоч на Зеєловських висотах ми можемо на кілька днів зупинити їхні танки… Гелен доповів фюрерові цієї ночі, що сили росіян перевищують наші в п'ять разів. Отак-то. Я це чув на власні вуха. Ви хочете загинути під уламками нашої державної будови? Я — ні. Ось вам моя рука, потисніть її і покляніться, що ви служитимете тільки моїй справі — так, щоб ми пішли звідси вдвох… Чи втрьох…

— А хто буде третій?

Шелленберг довго мовчав, потім відповів запитанням:

— А коли третій буде Мюллер?

— Ви налагодили з ним добрі стосунки, коли я був відсутній?

— З ним неможливі добрі стосунки. Але з ним можливі ділові стосунки. А його діло — це життя. І за це діло він готовий битися.

— А вам не здається, що Мюллер буде тією каменюкою на дорозі, яка вас утопить?

— Нас, — поправив його Шелленберг. — Нас, Штірліц. Не сепаруйтеся, не треба. У Мюллера повно такої інформації, яка нам з вами і не снилася. Він займався «Червоною капелою» росіян, я підключився лише до закордонних операцій, він вів розслідування особисто сам тут, у Берліні. Він залишив дещо про запас, він ніколи не спалює всі мости, він — я певен — береже якісь точки опору, чекаючи нових гостей з Москви…

«Може, радисти, підпорядковані мені, яких заслали у Веддінг і Потсдам, теж чекають гостей? — подумав Штірліц. — А чому б і не чекати? І першим гостем буду я».

Шелленберг закурив свій «Кемел», уважно простежив, як догорів провощений сірник, поклав його в попільницю диригентським жестом правої руки й мовив:

— Він вів справу особливо законспірованої групи російської розвідки, на яку я вийшов наприкінці сорокового року, ви, мабуть, пригадуєте цю роботу…

— Пригадую, — відповів Штірліц. (Ще б пак не пригадувати — провал тієї групи мало не коштував йому життя: один з учасників підпілля не витримав тортур, зламався, дав показання; на щастя, Штірліц жодного разу не контактував з ним; та людина, що була в нього на зв'язку, викинулась з вікна кабінету слідчого.)

— Він вів справу Шульце-Бойзена й Харнака, і він знав, що якісь люди з цієї групи залишились, лягли на грунт. Він вів справу Антона Зефкова… Я вже не кажу, що йому відомо багато чого про всіх без винятку учасників змови двадцятого липня… Це не дуже цікавить тих на Заході, хто вже зараз підкрадається до таємниць російської розвідки в рейху, а втім, цією людиною є Даллес, і, звичайно, сер Уїнстон, але згодом цей інтерес буде пожираючим, маніакальним.

— Даллеса й тепер цікавить усе, що пов'язано з учасниками змови генералів, бригадефюрер, — сказав Штірліц. — Йому потрібна легенда, у нього загострений інтерес до цієї справи, повірте. Хоча ви праві, російська розвідувальна мережа в рейху цікавить зараз Даллеса насамперед. Ви вважаєте, що Мюллера — коли він візьме з собою всі наші досьє — не повісять?

— Якщо попадеться зразу після краху — можуть спохвату й повісити… Але ж в умовах нашого завдання зазначено головне правило: не попастися… Особливо в перші місяці, потім — уже не так страшно; гарячі голови охолонуть, емоції вгамуються, діло треба буде робити, серйозне діло…

— Думаєте, Мюллер теж знає, як утекти?

— Безперечно. Він готовий до цього краще за всіх.

— Факти?

— Є факти. Я їх знаю, Штірліц, і я дав йому зрозуміти, що знаю. Він цінить силу. Він оцінив мою силу. Його знання російського питання зробить наш союз дуже цінним, ми станемо свого роду консультаційною конторою — «виконуємо замовлення за готівку, гроші пересилати в Парагвай, столиця Асунсьйон, якість гарантуємо…» І щоб цей мій задум набрав реальної форми, нам потрібні дві людини… Одна з них має бути заплямована єврейською кров'ю. Не чистий, звичайно, єврей, а чвертькровка, а ще краще восьмушка, в Ейхмана є чудова картотека. Ви повинні попрацювати з ним, перш ніж ви пустите його в комбінацію…

— В яку саме?

— Перекинете його в Швейцарію. Що йому там робити? Скажу пізніше, дам ім'я людини, на яку його треба буде вивести. Мета? Наше бажання врятувати від фанатиків тих нещасних євреїв, які приречені на знищення в концентраційних таборах.

— По-перше, я поки що не знаю, з ким мені доведеться працювати, бригадефюрер. По-друге, я не уявляю собі, до чого мені готувати цю людину, якщо, припустимо, у Ейхмана є потрібний персонаж.

Шелленберг знову закурив, запитання Штірліца він ніби й не почув і провадив далі своє:

— А другу людину звуть Дагмар Фрайтаг. — Шелленберг підсунув Штірліцу папку. — Ознайомтесь у своєму кабінеті, тільки потім поверніть мені. Це — незвичайна жінка: по-перше, вродлива, по-друге, талановита. Її мати — шведка. Ви повинні протягом трьох — п'яти днів щонайбільше перекинути її до Стокгольма, опрацювавши методи й форми зв'язку. В Стокгольмі вона — як доктор філології, спеціаліст із скандінавських рун — муситиме не так займатися дослідженням германо-скандінавської спільності в Королівській бібліотеці, як готувати підхід до сім'ї графа Бернадота. Ясно? Я починаю тур вальсу з графом, Штірліц. Мюллер натякнув, що ваше ім'я відоме партайгеносе Борману, ви ж зустрічалися з радником нашого посольства у Берні, що відповідає за справи партії, чи не так? Мабуть, Борман саме тому зацікавився вами, отже, ви гарантовані — на певний час — від будь-яких несподіванок з боку Кальтенбруннера чи того ж Мюллера. А якщо рейхслейтер Борман дізнається про Бернадота і коли це завдасть шкоди моїй справі, я пристрелю вас сам, тут, у цьому кабінеті, вам ясно?

— Ясно, що мене загнали в глухий кут, бригадефюрер. Я гадаю, що за кожним моїм кроком стежать, я відчуваю, що в кожному моєму слові шукають неправду. Що ж, так навіть цікавіше жити. Але вбивати мене — навіть у цьому кабінеті — нерозумно, і обернеться це проти вас страшним, непоправним ударом. Дозвольте йти?

Очі Шелленберга завмерли, щось хворобливе, важке з'явилося в них; але він усе-таки спитав усмішливо й доброзичливо:

— Ви збожеволіли?

— Я не Свіфт, бригадефюрер. Мені, як і всім нам, гарантовано смерть, тільки не від божевілля.

— Поясніть, що ви мали на увазі, коли лякали мене?

— Ні, я цього не зроблю.

— Як ви смієте, Шті…

— Смію! — Штірліц, перебивши Шелленберга, підвівся. — Все кінчено, бригадефюрер. Все. Нема начальників, нема підлеглих. Є розумні люди і є дурні. Є люди освічені, а є люди темні. Поразка роздягає суспільство, оголює добре й погане, ніяких попусків; тільки правда; виживуть ті, хто має голову на плечах, хто знає і пам'ятає. Так що зараз ви зацікавлені в мені аж ніяк не менше, ніж я в вас. А коли ні, то бог з вами. Смерті я не боюсь, бо тайкома, незважаючи на заборону фюрера, вірю у Всевишнього.

Шелленберг підвівся з-за столу, походив по кабінету, з хрустом заклавши руки за спину, потім зупинився біля вікна, заклеєного хрест-навхрест паперовими смужками, щоб шибка не вилетіла від вибухових хвиль, зітхнув і гірко сказав:

— А ви мені дедалі більше подобаєтесь, Штірліц. Який мерзотник! А взагалі все правильно: ми, верхні, програли країну, ви маєте право на позицію, кожному своє. Ідіть. І знайдіть мені в Ейхмана розумного, нещасного, але відчайдушного єврея. Він має вступити в контакт з рабином швейцарської общини в Монтре і з екс-президентом Швейцарії Музі — як мій особистий представник. А от чим від торгуватиме і по якій ціні, я скажу вам після того, як ви мені доповісте: «Він готовий до діла, і якщо він нас зрадить, я пущу собі кулю в лоб». Такий поворот вас улаштовує?

Штірліц кивнув і стомлено сказав:

— Хайль Гітлер!


…Мюллер дивився на Штірліца важко, зосереджено, з відвертою неприязню.

— Так, — сказав він нарешті, — ви правильно вичислили мої ходи. Я справді ввійшов у діло. Так, я справді домовився з Шелленбергом про координацію деяких кроків. Так, справді, готую ті досьє, якими можна буде торгувати в недалекому майбутньому з людьми Даллеса. Так, справді, мій шофер Ганс повідомлятиме мені про вас усе, але найдужче він повинен стежити за тим, щоб Шелленберг не ліквідував вас, коли ви зробите те, що він вам доручив. Тому не поспішайте, Штірліц. Не поспішайте! Ви повинні стати потрібним Шелленбергу в такій мірі, щоб він без вас заплавав. Відомий вам цей боксерський термін? Чи ви більше знаєтесь на тенісних? І не здумайте так відкрити себе перед Борманом, як відкриваєтесь переді мною. Ми з Шелленбергом, на жаль, змушені цінити розум інших: Борман не має цієї риси, бо ніколи не вів практичної роботи; давати вказівки легко, провести їх у життя — набагато складніше.

Мюллер підвівся, підійшов до сейфа, відчинив масивні двері, вийняв папку, поклав її перед Штірліцом:

— Це досьє адмірала Канаріса. Не зважайте на грайливість стилю, — нещасний, на жаль, був невиправним оригіналом, але те, що тут зібрано, прояснить, чому я сподіваюся на порятунок. Я маю на увазі сутичку американців з росіянами, бо тільки це дасть нам можливість лишитись. Читайте, Штірліц, я вірю вам, як собі. Читайте, вам це треба знати…

«Джерело, близьке до Білого дому, повідомило мені, що іще влітку сорок першого року президент Рузвельт дав вказівку створити ВСС — «Відділ стратегічних служб»[4], організацію, якій ставили в обов'язок займатися політичною розвідкою і «чорною пропагандою», спрямованою проти країн осі.

Справу цю курирує п'ятдесятивосьмирічний Вільям Джозеф Донован, якого називають «диким», — республіканець школи президента Гувера, тобто прихильник «сильної руки»; явний противник правлячої демократичної партії Рузвельта; ірландський католик, тобто бунтар за вдачею, що відкидає будь-які авторитети, крім, звичайно, свого; мільйонер, хазяїн адвокатської фірми, що обслуговувала некоронованих королів Уолл-стріту. Після призначення шефом ВСС «дикий Білл» зразу ж вступив у конфлікт з дуже близькою Рузвельтові людиною — з драматургом Робертом Шервудом, з тим, хто писав кістяки всіх промов президента і кого одного з перших було направлено на роботу у «Відділ».

Будь-яка ідея втілюється на практиці під впливом того, хто керує повсякденною роботою; завжди у найідеальніший задум корективи вносять не ті, які придумали, а саме ті, які взялися за те, щоб видумку зробити дійсністю.

За первинним задумом Рузвельта все було сконструйовано таким чином, щоб ВСС підкорявся об'єднаним штабам армії, флоту і авіації, але Донован, ветеран першої світової війни, нагороджений трьома вищими нагородами Америки, зміг сепарувати ВСС від армії і флоту.

Донован був чудовим тактиком і вмів хитрувати: він набрав до ВСС багато таких співробітників, що закінчили Вест-Пойнт, тобто вважалися людьми армії, кадровими військовими, — це заспокоїло генералів; потім «дикий Білл» розчинив двері ВСС для «цивільних» — для тих, хто представляв інтереси корпорацій та банків. А оскільки так уже повелося в Америці, що навчальні заклади дістають фінансову підтримку не від держави, а від корпорацій, відслужуючи їм за це наукою, то разом з керівниками промисловості й фінансів до ВСС прийшла провідна професура найпрестижніших університетів.

Коли Донован зібрав навколо себе штаб вірних йому людей, серед яких на перших порах виділялися представник «Юнайтед Стейтс стіл корпорейшен» Луїс Рім, магнат з Гаваїв, мультимільйонер Атертон Річардс, професор Гарвардського університету Джеймс Крафтон Роджерс і банкір з Нью-Йорка Джеймс Варбург, начальник ВСС сказав:

— Друзі, починаючи будь-яку роботу, треба усвідомлювати, яким ми хочемо бачити її результат. Якщо працювати, озираючись на бюрократів з Державного департаменту, ми не зрушимо я мертвої точки; дипломатія — наука легальних можливостей, тоді як наша справа нелегальна з самого початку. Якщо ми вирішимо підстрахувати себе від наскоків Державного департаменту і станемо консультувати свої кроки з армією, ті замучать нас погодженнями та субординацією; велике право армії — відкритий удар, завоювання простору; наша справа не має нічого спільного і з цією доктриною. Ми зобов'язані знати все, що відбувається в світі, ми зобов'язані не просто розуміти тенденції розвитку в Римі, Бангкоку, Берліні чи в Мадріді, ми повинні організовувати ці тенденції, ростити людей, формувати думку, готувати заздалегідь партії й прем'єрів, щоб уже потім з ними, тобто з нашими кадрами, працював Державний департамент, а якщо буде потрібно — то й армія. Заради Америки ми готові лишитися в тіні, нехай лаври переможців дістануться тим, хто позує репортерам; великий бізнес, на якому утвердилися Штати, не любить реклами, він віддає перевагу свободі рук в ім'я великого дійства. Гроші у нас є, за роботу треба вміти платити, хто як не Уолл-стріт знає про це; тому ви не маєте права скупитися й розмінюватися на дрібниці; ви повинні підтримувати риск: свободу рук нашим співробітникам гарантовано — тільки за цих умов ми створимо такий апарат таємного дізнання, який буде потрібен Америці віднині і назавжди! Пам'ятайте: думати треба не про сьогоднішній день і навіть не про завтрашній: Німеччина приречена, війну на два фронти не дано виграти жодній державі; наше завдання полягає в тому, щоб уже зараз думати про майбутнє того світу, в якому житиме Америка…

Донован був прекрасним оратором: його двічі висували на пости — віце-губернатора і губернатора Нью-Йорка від республіканців, він умів переконувати — навіть Рузвельта; був сміливою людиною, воював на передовій, тому не боявся брати на себе відповідальність («Єдине, за чим шкодую, — говорив він у вузькому колі друзів, — то це за тим, що був дуже молодий у вісімнадцятому, коли служив у Росії, в нашому експедиційному корпусі; наші йолопи витали в емпіреях: «ось-ось більшовики впадуть самі». А вони самі ніколи не впадуть. Коли б я мав тоді свободу рук, я знав би, як повернути до Петербурга Керенського»); він мав чудові зв'язки з тими, хто платить в Америці. Тому він і почав роботу широко і всеохватно.

— Не лякайтеся найсумнівніших контактів, — безперестану повторював Донован своїм співробітникам. — Шукайте людей скрізь, де тільки можна; коли б я був певен, що запрошення Сталіна на пост віце-директора ВСС принесе успіх справі, я не задумуючись попросив би його зайняти кабінет навпроти мого й підтримував би з ним найкращі стосунки — до того дня й години, коли з Гітлером буде покінчено…

Головним відділом ВСС стало управління досліджень, розвідки й аналізу. Не тільки банкіри, випускники Вест-Пойнта і юристи зібралися тут, а й цвіт американської журналістики, починаючи з Джозефа Олсопа і кінчаючи Уолтом Ростоу. Очолювали роботу професори Шерман Кент[5] і Еврон Кіркпатрік[6].

Але створення другого за масштабом і значенням підрозділу ВСС, названого «відділом робітничого руху», викликало у Вашінгтоні бурю. Перший ударив у дзвони тривоги директор ФБР Джон Едгар Гувер, який ревниво стежив за тим, як Донован розгортає політичний розшук у світі; Гувер, котрий звик бути безконтрольним хазяїном секретної служби в країні, виявився непідготовленим до того, що всі закордонні операції привласнив собі мільйонер з Уолл-стріту.

— Нехай це і не його ідея — створити «робітничий відділ», а полковника Хебера Бланкенхорста, за яким не тільки армія, але й сенатор від Нью-Йорка Роберт Вагнер, — доводив своєму покровителю сенатору Трумену шеф ФБР, — все одно це неприпустимо! Подумати тільки — він запрошує тих, хто зв'язаний з робітничим рухом, у державну установу США! Він призначив шефом цього відділу єврейського юриста Артура Гольдберга[7]; його предки емігрували до нас з Росії.

Трумен, як підтверджує моє джерело, близький до Капітолію, слухав Гувера мовчки, певних відповідей не давав, відбувався жартами, проте всі імена записував на окремих аркушиках паперу.

Взагалі замислитися було над чим: Донован дозволив Гольдбергу запросити у «Відділ» кількох учасників «батальйону Лінкольна», які воювали в Іспанії пліч-о-пліч з російськими комуністами проти військ генералісимуса Франко і льотчиків рейхсмаршала Герінга; більше того, він узяв на роботу тих профспілкових діячів, які раніше активно виступали проти монополій і підтримували страйкарів.

Але Донован посміювався:

— Я уявляю, що буде з Гувером, коли він дізнається, що я запросив в управління «досліджень, розвідки й аналізу» колишнього німецького комуніста Герберта Маркузе. Гувер уміє ловити гангстерів та шпигунів у Штатах, але він нічого не розуміє в міжнародних справах: я не можу працювати з підпільними профспілками в окупованих країнах без допомоги радикалів; ніхто так точно не визначить ситуацію в рейху Гітлера, як Маркузе; настане час, і ми розберемося з нашими лівими, але це буде після того, як вони зроблять усе для перемоги над нацистами і зміцнення наших позицій у Європі, коли там утвориться вакуум.

І все-таки Донована викликали в Капітолій на розмову — звичайно, з «подачі» Гувера. Так само посміюючись, він сказав:

— Якщо ми хочемо мати організацію, котра складається з кристальних — з нашого погляду — людей, яких міряє своєю міркою Гувер, тоді вийде мертвонароджене дитя, бо працюють люди, а не анкети; дайте моїм співробітникам шанс на риск запрошувати в апарат того, кого вони вважають за потрібне. Візьміть до уваги, що відділ контррозвідки ВСС очолює такий відомий усім вам юрист, як Джеймс Мерфі, — він завжди захищав інтереси наших концернів, саме тому й налагодив чудові стосунки з профспілками, особливо лівими, щоб знати про все, що відбувається в стані противника.

Донован говорив це в ті дні, коли перші бюлетені ВСС почали надходити в Білий дім. Готували їх молоді співробітники ВСС Артур Шлесінджер[8], Леонард Мікер[9] і Рей Клайн[10]; інформація була цікава, об'єктивна; від Донована відчепилися, він тільки цього й добивався; руки розв'язані; почали перекидати агентуру в Лондон, Африку, Китай, Індію; пішла справжня робота про запас…

Потім Донован створив МО — відділ моральних операцій, тобто штаб психологічної війни, де писали сценарії радіограм на Німеччину, Італію, Японію; там же випускали листівки для руху Опору в Європі, розробляли кістяки газет для підпілля, підшукували майбутніх редакторів, коментаторів, провідних репортерів, тобто налагоджувався зв'язок з європейською інтелігенцією.

Оскільки у відділ МО треба було залучати людей лівих переконань (бо праві у глибині душі завжди щиро симпатизували фашизмові), Донован, уміло балансуючи, створив СІ — особливий відділ секретної розвідки і СО — відділ спеціальних операцій. Він організував роботу цих ключових відділів таким чином, щоб лівий філософ Герберт Маркузе завжди передавав свій аналіз шефу, а ним був або мільярдер Джуніус Морган, або ж його рідний брат Генрі, або мільярдер Вандербільдт, або ж мільярдер Дюпон, відомі своїми правими, різко антиросійськими настроями.

Всі зв'язки з підпіллям у Греції й Югославії контролював віце-президент Бостонського банку. Найбільша в США рекламна фірма «Вальтер Томпсон едвертайзінг едженсі» висунула свою людину на пост голови планового відділу ВСС; цьому ж агентству Донован віддав пости резидента відділу моральних операцій у Лондоні, начальника групи ВСС у Каїрі і керівника бюро «чорної пропаганди» в Касабланці. «Стандарт ойл» вимагала собі резидентури ВСС в Іспанії і Швейцарії, щоб звідти налагодити зв'язок з підпіллям у Бухаресті й організувати там свою мережу для спостереження за нафтовими родовищами в Румунії[11].

«Парамоунт Пікчерз», одна з найбільших кінокомпаній США, зажадала собі місця в резидентурах ВСС у Швеції, бо саме через цю нейтральну країну — з чудовими зв'язками в Європі — можна буде про запас завоювати величезний ринок для збуту своєї продукції.

Банківська група «Гольдман і Закс» внесла на рахунок ВСС два мільйони доларів для допомоги Доновану в його роботі по створенню підпільних груп у Північній Африці: до війни ці банкіри мали там серйозні інтереси; за майбутнє треба платити — внесли наперед.

Банківська група Меллона вимагала для членів свого клану ключові пости в резидентурах ВСС у Люксембурзі, Мадріді, Женеві; було складено угоду: після того як союзники звільнять Париж, пост голови філіалу ВСС у Франції також віддадуть клану Меллонів. Аліса, сестра Пола Меллона, найбагатша жінка в світі, вийшла заміж за Дейвіда Брюса, сина сенатора, мільйонера, який був членом штабу ВСС і начальником резидентури в Лондоні, — ключовий пост американської розвідки.[12]

Оскільки ВСС було створено як дітище так званої «антинацистської тенденції Америки», оскільки росіяни були головною силою, що протистояла військам вермахту, оскільки саме ліве, тобто комуністичне й соціалістичне, підпілля відігравало провідну роль у партизанській боротьбі проти рейху, оскільки, нарешті, стосунки між Білим домом і Кремлем стали, як ніколи раніше, довірливими, корпорації вимагали створити противагу і «дикий Білл» зібрав у ВСС «російське угруповання», яке спиралося головним чином на емігрантів.

Але Гувер, не знаючи того, що знали керівники правих сил США, не вгамовувався; коли в січні року два молодих співробітники ВСС, підкупивши сторожу іспанського посольства, проникли в святая святих дипломатичної місії, в «захищену» кімнату шифрувальників, і почали фотографувати кодову книгу, Гувера розбудив його секретар — новина про «віроломство» Донована, що вліз у справи ФБР, була того варта. Гувер подзвонив своєму заступникові і сказав:

— Готуйте операцію проти «дикого Білла», досить, загрався!

І коли через кілька місяців люди Донована знову проникли в посольство Франко, машини ФБР оточили приміщення за наказом Гувера і ввімкнули сирени тривоги; агентів ВСС заарештували, операцію по декодуванню шифрів, що мали особливо важливе значення для формування політики США на піренейському напрямку, було зірвано.

Розлючений Донован примчав ранком у Білий дім.

Викликали Гувера; той світився дружелюбністю:

— Дорогий Білл, якби я знав, що в посольстві ваші люди! Я не міг собі уявити, що там працюють хлопці ВСС! Одне ваше слово, і все було б гаразд! Але ви зовсім забули свого давнього вірного друга Гувера…

Примирилися «вороги» лише через кілька місяців, коли Донован дозволив Гуверу дізнатися про ту операцію, з якої взагалі й почалася справжня оперативна робота ВСС за кордоном. Смисл цієї операції Донована полягав ось у чому: після того, як війська англо-американців висадилися в Північній Африці і почали наступ проти армій вермахту, головну увагу як Рузвельта, так і Черчілля було сфокусовано на тому, чи пропустить Франко німецькі війська через Іспанію, чи дозволить рейху вдарити у підчерев'я наступаючим англосаксам, відрізати їх від Північного узбережжя Африки і таким чином позбавити будь-якої підтримки з моря чи збереже нейтралітет. Звичайно, всі симпатії Франко були, як і завжди, на боці Німеччини, але він стояв перед дилемою: пропустивши вермахт, він міг втратити статут диктатора, а його держава перетворилася б в окуповану територію, хоч фюрер запевняв, що жоден німецький солдат не залишиться на іспанській землі; Франко теж розумів, що, відмовляючи Берліну, він — у якійсь мірі — вигравав Лондон, змушуючи англо-американців припинити бойкот режиму і визнати його, Франко, єдиним і законним виразником інтересів іспанської нації. Служби рейху все-таки продовжували натиск, та й у Мадріді було досить таких сил, які ненавиділи західні демократії, вважаючи, що майбутнє світу — лише націонал-соціалістське суспільство.

Тому сказати, який шлях зрештою обере Франко, було нелегко, але все-таки передбачити імовірність треба було заздалегідь.

Донован вирішив випередити події: він прийняв рішення не просто зрозуміти й вичислити можливі перспективи, але й наказав своїм агентам нав'язати Франко лінію поведінки, вигідну союзникам.

Граючи звичну для нього карту «противаги», Донован послав під дипломатичним «дахом» свого особистого представника в Мадрід, цією людиною був чікагський мільйонер Дональд Стіл, який зразу ж завів собі знайомих у вищому мадрідському світі, без упину повторюючи, що він — переконаний антикомуніст, воював з червоними у складі американського експедиційного корпусу, який було відправлено в Росію на допомогу білим арміям. Його змінив, діставши надійні зв'язки попередника, Грегорі Томас[13] — один з керівників парфюмерного концерну. Подарунки дамам світу він робив не вперше, духи — не хабар, а знак уваги; ніщо так високо не цінується за Піренеями, як знаки уваги, вони — ключ до сердець тих, хто має інформацію і може також передати нагору, Франко, те, що вважатиме за потрібне.

Резидент ВСС Доунс зустрівся в Лондоні з колишнім президентом республіканської Іспанії Негріном; той сказав йому: коли Франко приєднається до країн осі й пропустить війська Гітлера через Іспанію, в країні може спалахнути громадянська війна, а вже «масовий партизанський рух — просто неминучий».

Та оскільки в Іспанії нічого не було підготовлено, щоб розгорнути партизанську боротьбу, всіх людей Доунса заарештували, привезли в Мадрід, у підвали Пуерта дель Соль, і піддали третьому ступеню залякування. Кілька чоловік не витримали й призналися, що їх нелегально відправили з Марокко американці.

Міністр закордонних справ Іспанії[14] викликав американського посла Хайєса:

— Це безпрецедентний акт втручання в наші внутрішні справи! Це можна трактувати як крок до неспровокованої агресії! Ви готуєте в країні кровопролиття!

А в цей час люди ВСС у Мадріді, розвозячи по особняках коробки з духами, запустили точно вичислену дезінформацію: «Це тільки початок, інфільтрація буде продовжуватись, бо Білий дім побоюється, що Франко відкриє ворота Іспанії вермахту».

Франко, який боявся партизанської боротьби, знайшов можливість повідомити у Вашінгтон — через складний ланцюг контактів, — що він не пропустить військ рейху.

Після того як інформація надійшла до Америки, Державний департамент доручив Хайєсу запевнити Франко, що засилання «групи комуністичних терористів» це не діло рук американської армії чи секретної служби, це авантюра іспанських республіканців та американських комуністів; того, хто подав їм певну фінансову допомогу, «вигнали з державної служби».

Доунса справді звільнили з ВСС, але рівно через два місяці його призначили радником з особливих операцій при штабі генерала Ейзенхауера.

Посол Хайєс, який раніше так гнівно виступав проти Донована та його людей, підписав з «диким Біллом» договір про «дружбу», і відтоді його першим помічником у посольстві став офіцер ВСС…

Але ні Мюллер, ні Шелленберг, ні Канаріс не мали даних про те, що наступного дня після цього Гувер подзвонив Доновану й запропонував разом повечеряти;— вечір удався на славу, вороги стали друзями.

— Ну-як? — спитав Мюллер. — Цікаво копав Канаріс?

— Дуже цікаво, — відповів Штірліц, повертаючи Мюллерові папку. — Дані про операції ВСС кінчаються на сорок другому році?

Мюллер хмикнув:

— Штірліц, я належу до тієї породи людей, які перестають одержувати інформацію в ту саму хвилину, коли настає смерть.

Ні Шелленберг, ні Мюллер, ні «іноземний відділ НСДАП» не знали також про те, що незабаром після цього становище Донована дуже похитнулось.

А вже після того, як брат європейського резидента ВСС Аллена Даллеса мультимільйонер Джон Форстер Даллес очолив зовнішньополітичний відділ передвиборної кампанії кандидата в президенти Томаса Дьюї, різко нападав на Рузвельта, вимагав жорстоких заходів проти «червоної загрози» і лякав американців комунізмом, причому багато документів одержував безпосередньо від свого давнього друга й соратника по партії Донована, президент наказав, щоб йому доповіли, хто перевіряє роботу ВСС, хто фінансує її операції, не включені у перспективні плани, і які корпорації дістають приватну інформацію з державного відомства політичної розвідки.

Ознайомившись з частиною одержаних матеріалів, Рузвельт сказав своєму найближчому співробітникові Гопкінсу:

— Гаррі, вам не здається, що Донована пора усувати з ВСС?

Той спитав:

— Який привід?

— Привід очевидний, — відповів президент і тицьнув пальцем у папку, що лежала перед ним. — Усіх членів штабу по виборах Дьюї — після його поразки — Донован узяв на ключові пости у ВСС, і всі вони зайняті в тих відділах, які планують операції по рейху, використовуючи свої давні зв'язки з фінансистами Гітлера.


…Ця розмова у Білому домі відбулася в березні сорок п'ятого, через півтори години після того, як Штірліц повернувся в рейх.

Усе в цьому світі поєднано незримими, дивними зв'язками — велике й мале, смішне й трагічне, підле й високе; часом ті чи інші перетинання доль не піддаються логічному поясненню, здаються випадковими, та саме ця уявна випадковість і є насправді однією з потаємних констант розвитку.


Ось як уміє працювати гестапо! — I


…Бомбили центр Берліна; над Бабельсбергом не літали, тому світло в районі не вимкнули, хоч лампочки горіли, як завжди, тьмяно.

— Тільки, будь ласка, Ганс, — попросив Штірліц, — не кладіть мені цукру, я п'ю каву з сахарином.

Шофер озвався з кухні:

— Так ви ж худий, пане Бользен, це моєму шефові доводиться остерігатися кожного шматка хліба, завжди ходить голодний…

— Індійські йоги вважають стан голоду найкориснішим, — зауважив Штірліц. — Так що ми, німці, живемо в умовах піка корисності — майже всі голодні.

На кухні було тихо, Ганс ніяк не прореагував на слова Штірліца, мабуть, згадав інструкції Мюллера, як поводитися в різних ситуаціях.

«А може, все-таки я сам себе лякаю? — подумав Штірліц. — Може, хлопець справді приставлений до мене для охорони? Не країна, а гігантська банка зі скорпіонами, зрозуміти логіку вчинків практично неможливо, треба покладатися на свої власні відчуття… А коли я не зможу відірватися від мого стража і вийти на зв'язок з радистами, що мені тут робити? Який смисл перебування в Берліні? Я правильно зробив, що натякнув Мюллерові про можливість моєї особливої гри, нехай думає; судячи з усього, така відповідь влаштувала його, хоч справжньої розмови у нас ще не відбулося…»

Кава була чудова, приготовлена за турецьким рецептом; Штірліц спитав:

— Хто вас навчив так добре заварювати?

— Син групенфюрера, Фріц. Він був ученою дитиною, знав по-англійськи й по-французьки, цілими днями читав книжки й підручники. Він же й натрапив на рецепт, як треба готувати справжню каву. Не ставити на електричну плиту, а тримати над нею, стежити, коли почне підніматися піна; хлопчик називав це якось по-вченому, не нашою мовою, але дуже красиво… Зараз, я пригадаю, як він перекладав… «Ефект смакового вибуху» — ось як він мудро це називав…

— А де зараз син групенфюрера?

Ганс підсунув до Штірліца мармелад:

— Це варить моя мама, пане Бользен, будь ласка, пригощайтесь.

— Ви не відповіли на моє запитання…

— А ще я хочу просити вас покуштувати нашого сала… Тато робить його за старовинним рецептом, з рожевою прорістю, бачите, як гарно?

— Еге ж, — відповів Штірліц, зрозумівши, що хлопець нічого йому не відповість, — із задоволенням покуштую вашого домашнього сала. Звідки ви родом?

— З Магдебурга, пане Бользен. Наш дім стоїть на розвилці доріг, пригадуєте, поворот у напрямі до Ганновера і покажчик на Гамбург? Гарний дім, старовинний, з великою силосною баштою в садибі…

— Я часто їжджу цією трасою, любий Ганс, але, на жаль, зараз не можу пригадати ваш гарний старовинний дім… Напевне, під червоною черепицею, а балки каркаса пофарбовані яскравою коричневою фарбою?

— Ну звичайно! Отже, все-таки пригадуєте?!

— Починаю пригадувати, — сказав Штірліц. — Якщо вам не важко, будь ласка, зваріть мені ще кави.

— Зараз, пане Бользен.

— А може, пізніше? Ваша кава вихолоне, допийте, Ганс…

— Нічого, я люблю холодну каву. Син групенфюрера навчив мене готувати «айс-каву». Пробували?

— Це коли у високу склянку з холодною кавою кладуть шматочок морозива?

— Еге ж.

— Дуже смачно, пробував. А ви пили каву «капучині»?

— Ні, я навіть не чув про таку.

— Пам'ятаєте, в середні ліки жили капуцини, мандрівні монахи?

— Я не люблю попів, вони ж усі зрадники, пане Бользен…

— Чому ж усі?

— Тому що вони базікають про мир, а нам треба воювати, щоб знищити більшовиків та американців…

— Взагалі ви правильно, добре думаєте… Так от, про каву капуцинів… Це коли в гарячу каву кладуть морозиво і утворюється дивовижна шоколадна піна. Боюсь, що каву «капучині» ми з вами питимемо тільки після перемоги… Ідіть, любий, я не затримую нас більше… Приготуйте запарки кави на три чашки, я теж люблю холодну каву, мені ще треба буде попрацювати…

Коли Ганс вийшов, Штірліц витяг з кишені піджака маленьку таблетку снотворного, поклав її в чашку Ганса, закурив, глибоко затягся; зняв телефонну трубку й набрав номер Дагмар Фрайтаг, тієї жінки, справу якої передав йому Шелленберг.

Голос у неї був низький, майже бас; Штірліцу подобався такий голос, як правило, бог наділяв ним високих, худорлявих, спортивного типу жінок з обличчям римлянок.

«Ти завжди все вигадуєш, старий, — сказав сам собі Штірліц. — Ну то й що? — зразу заперечив він собі ж. — Це прекрасно. Треба нав'язувати явищам і людям, які тебе оточують, самого себе; непомітно, підкоряючись непізнаним законам, твої уявлення, твоя концепція, твої ідеї набудуть права громадянства, тільки треба бути впевненим у тому, що ти робиш правильно і що твоя ідея не є зло, тобто аморальність».

— Мені дозволив потурбувати вас дзвінком професор Йорк, — сказав Штірліц. — Моє прізвище Бользен, Макс Бользен.

— Добрий вечір, пане Бользен, — відповіла жінка. — Я чекала вашого дзвінка.

— У вас очі зелені, — ствердно сказав Штірліц.

Жінка розсміялась.

— Увечері, коли вимикають світло під час бомбардувань, вони жовтіють. А взагалі ви правду кажете, зелені, котячі.

— Чудово. Коли ви знайдете для мене час?

— Та коли завгодно. Ви де живете?

— У лісі. Бабельсберг.

— А я в Потсдамі. Зовсім поряд.

— Коли лягаєте спати?

— Якщо не бомблять — пізно.

— А якщо бомблять?

— Тоді я приймаю люмінал і завалююсь спати звечора.

— Зараз я обдзвоню своїх друзів — я щойно повернувся, треба з деким перекинутися кількома словами — і подзвоню вам ще раз. Може, якщо ви не заперечуєте, я приїду до вас сьогодні, тільки пізніше.

«Зараз пишуть кожне моє слово, — подумав він, поклавши грубку. — І це непогано. Головне, коли розшифровку записів передадуть Мюллеру: зразу ж чи завтра? І в тому і в другому випадку мій виїзд замотивований. Побачимо, який міцний його Ганс; він звалиться через сорок хвилин, дві години безпробудного сну гарантує це зілля. А втім, він може відставити свою чашку і не засне. Що ж, тоді я поїду разом з ним. Після бесіди з цією зеленоокою Дагмар зроблю прогулянку по Потсдаму. Її будинок стоїть, якщо мене не зраджує пам'ять, за три блоки від того особняка, де живе радист. А може, в Дагмар є зручний вихід у двір — доведеться перелазити через паркани, нічого не вдієш: Москва повинна знати про те, що тепер уже й Борман не заважає переговорам із Заходом і що в це діло буде включено серйозних людей як у Швейцарії, так і в Швеції».

Ганс повернувся з кухні, налив Штірліцу кави, допив свою, холодну, з сильнодіючим снотворним: запитав, що пан Бользен їстиме на сніданок: він, Ганс, чудово готує яєчню з шинкою.

— Спасибі, любий Ганс, але до мене приходить дівчина, вона знає, що я їм на сніданок…

— Пане Бользен, групенфюрер сказав, що дівчина загинула під час нальоту… Пробачте, що я змушений вас засмутити…

— Коли це сталося?

— А ще я вмію робити морквяні котлети, — сказав Ганс.

Він просто пускав повз вуха запитання, на яке йому не велено було відповідати.

— Я запитав вас, Ганс, коли загинула моя покоївка?

— Та я не знаю, пане Бользен. Я маю право відповідати вам лише про те, що мені відомо.

— От бачите, як добре, коли ви пояснюєте мені. Не дуже чемно мовчати, коли вас запитують, або ж розмовляти про інше.

— Так, це зовсім нечемно, ваша правда, пане Бользен, але я не люблю брехати. Як на мене, то краще мовчати, ніж говорити неправду.

— Ходімо, я покажу вам вашу кімнату.

— Групенфюрер сказав, що я повинен спати внизу. Мені треба блокувати вхід до вас на другий поверх. Якщо дозволите, я спатиму вночі у кріслі… Ви дозволите присунути його до сходів?

— Ні. На другому поверсі немає туалету, я вас тривожитиму…

— Нічого страшного, тривожте, я швидко засинаю.

— В даному разі я кажу про себе. Я не люблю тривожити людей даремно. Будь ласка, присуньте крісло… Ні, ще ближче до сходів, але так, щоб я міг ходити, не звертаючись з проханням до вас відсунутися вбік.

— Але групенфюрер сказав мені, що я повинен бути вашою тінню скрізь…

— У вас яке звання? Капрал? Ну, а я — штандартенфюрер.

— Я вас охороняю, пане Бользен, а накази мені дає групенфюрер. Пробачте, будь ласка…

— Мабуть, ви хочете, щоб я подзвонив Мюллерові?

— Саме так, пане Бользен, будь ласка, не гнівайтесь на мене, але ви самі не похвалили б солдата, який не виконує наказу командира.

— Прошу нас, любий Ганс, подайте мені апарат, шнур подовжений, можете брати зі столу спокійно.

Ганс подав Штірліцу телефон, прикривши рот долонею, позіхнув, зніяковів і запитав:

— Чи можу я випити ще півчашки кави?

— А чого ж, звичайно. Погано спали сьогодні?

— Так, довелося багато їздити, пане Бользен.

Штірліц набрав номер.

Відповів Шольц.

— Добрий вечір, це Штірліц. Будьте ласкаві, з'єднайте мене з вашим шефом.

— З'єдную, штандартенфюрер.

— Спасибі.

Мюллер підняв трубку, засміявся своїм дрібним, жвавим, уривчастим сміхом:

— Ну що, вже почався нервовий приступ? Молодець Ганс! Далі буде ще гірше. Дайте мені його до телефону.

Штірліц простяг трубку Гансу, той вислухав, двічі кивнув, запитливо подивився на Штірліца, чи хоче той говорити з шефом, але Штірліц підвівся і пішов у ванну. Коли він повернувся, Ганс сидів у кріслі і тер очі.

— Лягайте, — сказав Штірліц. — Можете відпочивати, ви мені сьогодні більше непотрібні.

— Спасибі, пане Бользен. Я не заважатиму вам?

— Ні, ні, ні в якому разі.

— Але я інколи хроплю…

— Я сплю з тампонами у вухах, хропіть собі на здоров'я. Білизну візьміть нагорі, знаєте де?

І Ганс відповів:

— Так…


…Ганс заснув через двадцять хвилин.

Штірліц укрив його другим пледом і спустився в гараж.

Коли він вивів машину з двору, Ганс, похитуючись, підвівся з крісла, підійшов до телефону, набрав номер Мюллера і сказав:

— Він поїхав.

— Я знаю. Спасибі, Ганс. Спи спокійно і не прокидайся, коли він повернеться. Ти в мене молодчина.


…Штірліц зупинив машину в провулку, не доїжджаючи двох блоків до невеличкого триповерхового особняка радиста; він подзвонив, освітивши сірником прізвища квартиронаймачів — їх тут було четверо.

Радистом виявився немолодий німець, справжній берлінець, Пауль Лорх.

Вислухавши пароль, який Штірліц назвав пошепки, він лагідно всміхнувся, запросив Штірліца до себе; вони піднялися в маленьку двокімнатну квартиру, Лорх передав Штірліцу два крихітні аркушики з колонками цифр.

— Коли одержали? — спитав Штірліц.

— Учора вночі.

Перша шифровка повідомляла: «Чому зволікаєте з передачею інформації? Нас цікавлять нові дані щодня. Центр».

Друга якоюсь мірою повторювала першу: «За нашими відомостями, Шелленберг розвиває особливу активність у Швеції. Чи відповідає це істині? Якщо факт підтверджується, назвіть імена людей, з якими він контактує. Центр».

— Де передавач? — лише губами спитав Штірліц.

— Схований.

— Можемо зараз з'їздити?

Лорх заперечливо похитав головою:

— Я можу привезти його завтра під вечір.

— Було б добре зробити це сьогодні… Ніяк не вийде?

— Ні, я мушу бути на роботі о шостій, а ми тільки о п'ятій повернемося.

— Ждіть мене завтра чи післязавтра. Цілу добу. Викличіть лікаря, замотивуйте хворобу, але зробіть так, щоб ви були на місці. Ваш телефон не змінився?

— Ні.

— Я можу подзвонити… В мене досить складна ситуація… Мені зараз важко розпоряджатися своїм часом, розумієте… Ви все ще працюєте собачим перукарем?

— Так, але зараз доводиться стригти й людей… Тому я їжджу рано-вранці в госпіталь…

— Ваш телефон у довідковій книзі, як і раніше, зв'язаний з вашою професією?

— Так.

— Скільки ще залишилося собачих перукарів у місті?

— Дві дами, вони спеціалізуються на пуделях. Чому ви шепочете? Я цілком надійний.

— Звичайно, звичайно, — так само беззвучно відповів Штірліц. — Я не маю сумніву у вашій надійності, просто я стомився і в мене нерви на грані, пробачте…

— Хочете міцного чаю?

— Ні, спасибі. Може, вам подзвонить мій… одним словом, шофер. Його звати Ганс. Він приїде за вами — якщо не зможу я — на моїй машині. Номер машини есесівський, не лякайтесь, усе гаразд. Стригтимете мого пса в тому разі, коли я сам не зможу прийти до вас. Але я повинен прийти до вас неодмінно. Ось текст шифровки, передайте її завтра до мого приходу.

«Шелленберг дійсно почав нову серію таємних переговорів у Швейцарії і Швеції. Контрагентами називає Бернадота — в Стокгольмі і Музі — в Монтре. Мені доручено підготувати для перекидання в Стокгольм, в оточення графа Бернадота, якусь Дагмар Фрайтаг, філолога, тридцяти шести років, залучена до роботи Шелленбергом після арешту її чоловіка, комерсанта Фрайтага, за висловлювання проти Гітлера. Мюллер приставив до мене свою людину, Борман, мабуть, поінформований про контакти з Заходом, бо зажадав від мене зробити все, щоб факт переговорів з нейтралами, які насправді представляють Даллеса, був поки що найвищою таємницею рейху, найбільше він не хоче, щоб про це дізнався Кремль. Юстас».


…Мюллер вислухав керівника особливої групи спостереження, пущеного за Штірліцом, записав адресу Лорха й сказав:

— Спасибі, Гуго, чудова робота, знімайте з нього ваші очі, мабуть, він поїде зараз до цієї самої Дагмар Фрайтаг. Відпочивайте до ранку.

Потім Мюллер запросив доктора філології штурмбанфюрера Герберта Ніче з відділу дешифрування й запитав його:

— Докторе, якщо я дам ряд слів з ворожої радіограми, ви можете її прочитати?

— Яка довжина колонки цифр? Скільки слів вам відомо з тих, що зашифровано? Які це слова? Міра достовірності?

— Хм… Та краще б вам не знати цих слів… Ви розкасуйте ті слова, котрі я вам назву по групах, що працюють поза нашим приміщенням… Слова, котрі я вам назву, небезпечні, докторе… Якщо їх знатиме хтось третій у нашій установі, я не дам за вас і понюшки тютюну… Отже, ось ті слова, які обов'язково звучатимуть у шифрограмі… «Дагмар», «Стокгольм», «Фрайтаг», «Швейцарія», «Даллес», «Мюллер», «Шелленберг», «Бернадот»; цілком можливо, що з провокаційною метою будуть названі святі для кожного члена партії імена рейхсмаршала, рейхсфюрера і рейхслейтера. Більше того, цілком можливо, що згадуватиметься ім'я великого фюрера німецької нації… Я не знаю, який буде шифр, але, мабуть, він виявиться таким же, яким оперувала російська радистка…

— Та, яку заарештував Штірліц? У госпіталі?

— Еге. Штірліц зумів виявити її саме в «Шаріте», ви цілком праві.

Мюллер витяг із сейфа перехоплені шифровки, поклав їх на стіл перед Ніче й сказав:

— Поки суд та діло, спробуйте помудрувати з цими цифрами, підставивши сюди такі слова… «Вольф», «Даллес», «Шлаг», «пастор», «Мюллер», «Швейцарія», «Берн», «Шелленберг»… Можуть згадувати імена Гіммлера і Бормана в паскудному, наклепницьому підтексті. Якщо не всі, то більшість цих слів, я думаю, є в цих цифрах… Я залишусь ночувати тут. Так що дзвоніть, Шольца я попередив, — він мене негайно розбудить…


Шольц розбудив його о шостій, коли вже світало; небо було високе, попелясте; сьогодні не бомбили, тому не було димних пожарищ і не літала ще тепла, невагома крематорська кіптява.

Доктор Ніче поклав перед Мюллером розшифрований текст:

«Шелленберг з санкції Гіммлера має намір вести переговори у Швейцарії з американцями. Мені санкціоновано свободу дій, негайно потрібний зв'язок, детальне донесення передасть пастор, якого я переправляю в Берн. Юстас».

Мюллер заплющив очі, а потім м'яко загойдався в кріслі — сміх його був беззвучний, він хитав головою і гмукав, ніби застудився на вітрі. А коли йому передали шифровку, яку надіслав Штірліц через Пауля Лорха після його розмов з ним, з Мюллером, з Шелленбергом і з Борманом, шеф гестапо відчув таку втіху, таку солодку радість, якої він зазнав лише в дитинстві, допомагаючи дідусеві працювати в полі навесні, коли наступала пора догляду за саджанцями на їхньому винограднику.

Він мав право на таку радість.

Він домігся того, що Штірліц став сліпим виконавцем його волі: віднині питання можливої конфронтації між Кремлем і Білим домом перестало бути абстрактною ідеєю. Якби таке сталося — Мюллер врятований. А втім, шанси його і Бормана на порятунок збільшились незмірно, навіть якщо збройної конфронтації між росіянами й американцями не станеться — все одно, розвідка червоних не може не зацікавитися тим, як і надалі реагуватимуть на мирні переговори Борман і він, Мюллер; від них же залежить, припинити їх чи навіть сприяти, щоб вони продовжувались…


Опори майбутнього реваншу


Борман виїхав з Берліна на світанку.

Він відправився у Потсдам; тут, у лісі, в невеличкому особняку, обнесеному високою огорожею, що охоронялась п'ятьма ветеранами НСДАП і трьома офіцерами СС, яких виділив Мюллер, доктор Менгеле обладнав спеціальну лабораторію «АЕ-2». Так закодовано називався його госпіталь, найвища таємниця Бормана, про яку він не доповів фюрерові.

Саме сюди привозили — вночі, в машинах із заштореними вікнами — тих кандидатів, яких за його особистим дорученням відбирали для нього найдовіреніші люди рейхслейтера.

Менгеле робив тут пластичні операції; першого прооперували оберштурмбанфюрера СС Гросса, сина «старого борця», друга рейхслейтера, що захищав його на судовому процесі в двадцятих роках. Саме він підказав адвокатам ідею кваліфікувати вбивство, яке вчинив Борман, як акт політичної самооборони в боротьбі з більшовицьким тероризмом. Тепер, через двадцять два роки, Борман зорієнтував молодшого Гросса на майбутню роботу в сіоністських колах Америки; хлопець закінчив Ітон, його англійська була бездоганна, працював під керівництвом Ейхмана, допомагав Вальтеру Рауфу, коли той випробовував свої душогубки, де знищували єврейських дітей.

Менгеле змінив Гроссу форму носа, зробив обрізання й переправив татуйований есесівський номер на той, що наколювали євреям перед знищенням у газових камерах у концентраційних таборах, — «».

Другим до лабораторії «АЕ-2» було доставлено Рудольфа Вітлоффа; він виховувався в Росії, батько, працював у торговій фірмі Сімменса-Шуккерта, хлопчик ходив до російської школи, мову знав досконало; практикувався у групі Мюллера, що займалася «Червоною капелою». Менгеле зробив Вітлоффу шрам на лобі, наколов — через шматок шкіри, вирізаної з лівого плеча російського військовополоненого, — портрет Сталіна і слова «Смерть німецьким окупантам».

Сьогодні Менгеле провів третю операцію: для проникнення в ряди радикальних арабських антимонархістів готувався Клаус Ньойман.

Борману треба було поговорити з кожним із трьох його людей: за законами конспірації ніхто з цієї трійки не повинен був бачити один одного.

Борман їхав зруйнованим містом і досі не міг відповісти собі, чи має він право поставити всі крапки над «і» в розмові з трьома обраними. Він вагався: чи просто орієнтувати людей на глибинне проникнення в тили ворога, чи сказати те, що було ясно всім: «Нашу битву програно, війна закінчиться найближчими місяцями, якщо тільки не станеться диво; вам випало відповідальне завдання — віддати себе великій справі відновлення націонал-соціалізму. Принадність нашого руху полягає в тому, що ми відкрито й недвозначно проголошуємо вседозволеність кращим представникам обраної нації арійців у боротьбі за панування сильних. Так, мабуть, ми в чомусь прорахувалися, виставляючи право самих лише німців на абсолютне й незаперечне лідерство. Треба було розпалювати полум'я національної винятковості в тих регіонах світу, де тільки можна запалити мрію стати першими. Так, ми зважимо на цю помилку в майбутньому, і ви, саме ви, будете тими охоронцями вогню, які повинні закумулювати в собі пам'ять і мрію. Німці так чи інакше стануть лідерами, коли пожар національної ідеї запалає в світі. Нема класів, це нісенітниця марксистів, одержимих таємною єврейською ідеєю, нема і не буде ніякого «інтернаціонального братерства», яке проповідують російські більшовики, — кожна нація думає тільки про себе; нема ніяких протиріч у суспільстві, якщо тільки це суспільство однієї нації; чистота крові — ось запорука благоденства суспільства арійців».

Борман розумів, якщо він зараз не скаже всієї правди своїм обранцям, то його справі — справі істинного, хоч і не оголошеного поки що наступника фюрера, — може бути завдано певної шкоди; але він добре розумів, що йому підібрали таких людей, яких виховано в сліпій, фанатичній вірі в Гітлера. Коли сказати їм відверто, що кінець рейху неминучий і близький, передбачити реакцію цих людей на слова правди неможливо. Він вправі припустити, що один з них негайно надішле листа фюрерові, в якому звинуватить Бормана в зраді, розповсюдженні панічних чуток і вимагатиме суду над зрадником. Уже було зафіксовано кілька доносів хлопчиків і дівчаток на своїх батьків: «Вони посміли говорити, що фюрер програв війну»; ці листи дітей показував Борману голова народного імперського суду Фройслер, плакав від розчулення: «З такими патріотами, як ці діти, ми подолаємо будь-якого ворога!»

…Борман відганяв від себе думки про те, що наближається; людина сильної волі, він привчився контролювати не лише слова і вчинки, а й думки. Та коли на початку березня він виїхав на два дні в Австрію, в район Лінца, у справах НСДАП, пов'язаних з розміщенням і зберіганням творів культури — як-не-як з Росії, Польщі і Франції вивезено картин і скульптур на дев'ятсот сімдесят мільйонів доларів, — і побачив особняки, де розмістилось евакуйоване міністерство закордонних справ рейху, «уряди у вигнанні» Болгарії, Хорватії, Угорщини, Словаччини, коли він відчув жалюгідні рештки колишньої величі, йому стало абсолютно ясно — кінець. Не відступи на фронтах, не оперативні зведення Мюллера — гестапо про те, що все розвалюється, не дані обласних організацій НСДАП про голод та хвороби в рейху, а саме відчуття малості підкосило його. Поки він перебував у бункері, поряд з фюрером, і заведений розпорядок дня точно повторювався з дня на день: безперебійно працював зв'язок, Гітлер вільно оперував з картами і повідомленнями міністерств, — йому, Борману, було спокійно, бо гуркоту бомбардувань не було чути в підземній імперській канцелярії, їжу подавали смачну, офіцери СС були, як завжди, чудово одягнені, генерали приїжджали для повідомлення з точністю до хвилини; панувала ілюзія могутності; рейх усе ще окупував Данію, північ Італії, Голландію і Норвегію, війська СС стояли в Австрії, ще трималися гарнізони в Чехословаччині й Угорщині; тривожним було становище на Сході, але ж нація повинна стояти на смерть, хто захоче піти на добровільне самогубство?! Червоні виріжуть усіх, це очевидно, отже, німці захищатимуть кожний будинок, перелісок, поле, кожен сарай — мова йде про фізичне існування нації, переможуть приховані, таємничі пружини крові…

Саме тоді, повертаючись з Лінца, Борман уперше усвідомив те, що сталося. І вперше йому треба було самому прийняти рішення, не чекаючи вказівки фюрера. І от саме тоді в його голові почав важко й лячно крутитися свій план порятунку. Спочатку йому страшно було признатися самому собі, що цей план остаточно визрів у ньому; він гнав думку від себе геть, він умів це. Та коли маршал Жуков почав готувати наступ на Берлін, коли Розенберг прочитав йому добірку передовиць «Правды» і «Красной звезды», Борман зрозумів: час вагань кінчився, настала пора активних дій.

У чомусь допоміг Геббельс, з яким він тепер увійшов у тісний блок, зовсім відтерши таким чином Герінга, Гіммлера, Ріббентропа й Розенберга.

Саме Геббельс у квітні прийшов до Бормана з перекладом статті, опублікованої в «Красной звезде» начальником Управління агітації і пропаганди ЦК ВКП(б) Александровим. Стаття називалася «Товариш Еренбург спрощує».

— Росіяни пропонують німцям тур вальсу, — сказав Геббельс, тріумфуючи.

Борман уважно прочитав статтю, в якій ішла мова про те, що існують різні німці, не тільки вороги; пора вже зараз думати, які стосунки між двома націями будуть після неминучої перемоги.

Геббельс усе ще говорив про наївність Сталіна, про те, що німці завжди залишаться ворогами диких азіатів, а Борман навіть заціпенів від шаленої думки: «А раптом Москва справді простягає руку йому, Борману? Чому не нав'язати цій статті саме такого смислу?»

Борман уже під кінець березня склав свій план порятунку, базуючись у своїх відправних посиланнях саме на такого роду припущення.

Він вирішив відтепер ні в якому разі не заважати ні Гіммлеру, ні Шелленбергу в налагодженні контактів із Заходом. Більше того, Мюллер повинен буде допомагати їм у цих контактах, роблячи все, щоб жодна волосинка не впала з голови змовників. Але при цьому конче потрібно домогтися, щоб інформація про ці переговори повсякчасно, щогодини йшла в Москву, Сталіну. Нехай той жде, нехай думає, що в одну прекрасну, мить Гіммлер домовиться з Даллесом, нехай він живе під дамокловим мечем єдиного фронту європейців проти більшовиків. Хіба таке неможливе? Треба зробити так, щоб Гіммлер добився реальних результатів у цих переговорах, нехай собі! Треба умовити фюрера відвести із західного фронту практично всі бойові частини на Схід. Після цього вдарити по генеральному штабу, вигнати Гудеріана й привести на його місце Кребса — той розмовляє по-російськи, був у військовому аташаті в Москві (Кремль швидко вичислить персональні перестановки, там на це мастаки). А коли західний фронт буде відкрито американцям, коли їхні армії рушать на Берлін, треба звертатися до Сталіна з пропозицією миру; так, саме до нього, лякаючи його Гіммлером, — з одного боку, і некерованістю вермахту, його вищого командування, типу Гудеріана, Кессельрінга, Гелена, — з другого, пред'явивши йому, Сталіну, документи, які свідчили б, що Ялтинська угода стала аркушем паперу; нехай думає, кремлівський керівник уміє приймати парадоксальні рішення: або американці в Берліні і, таким чином, практично в усій Європі, або нова Німеччина Бормана, так, саме його Німеччина, яка буде готова відкинути армії американських плутократів і укласти почесний мир з Москвою, визнавши її — на цьому етапі — лідерство.

«Мало часу, — сказав собі Борман. — Дуже мало часу і надто багато стадій, які мені треба пройти. Дуже важко дотримуватися ритму в кризовій ситуації, та коли я все-таки зможу дотриматися ритму, з'явиться шанс, що дозволить мені думати не про втечу, а про продовження справи мого життя».

…Саме тоді він і згадав Штірліца.

…Саме тоді, повернувшись до Берліна, він подзвонив Мюллеру і викликав його до себе, доручивши підготувати матеріал проти Гудеріана і Гелена. Саме тоді він і спитав його, хто зможе зробити так, щоб інформація про таємні контакти Гіммлера і його штабу пішла в Кремль.

…Саме тому Штірліца й не заарештували негайно після повернення: він виявився тією ланкою, якої бракувало в комбінації, що починав Борман — на свій страх і риск, без вказівки тієї людини, яку боготворив і ненавидів водночас.

Ситуація в Німеччині створилася така, що ті функціонери рейху, які, раніше поставлені в ієрархічній градації на строго визначене місце, з точно затвердженими правами й обов'язками, являли собою певні деталі однієї машини, забезпечували її злагоджену роботу, зараз, напередодні краху, зневірившись у спроможності вищої влади гарантувати не тільки харчування і дах над головою, але й саме життя, були охоплені єдиною думкою: як вискочити з вагона, що мчить під укіс, у прірву.

Оскільки людям, які не мають справжньої суспільної ідеї, властива деяка гутаперчевість совісті, оскільки блага, які вони одержували, служачи фюрерові, були платою за злочин, безпринципність, покірність, боягузтво, зраду друзів, що потрапили в немилість, насильство над здоровим глуздом і логікою, ситуація, що склалася в рейху навесні сорок п'ятого, підштовхувала їх — в ім'я фізичного порятунку — до якогось фантастичного шабашу внутрішньої зради. Кожен, починаючи з Германа Герінга, «наці номер два», був ладен закласти улюбленого фюрера, тільки б мати бодай номінальну гарантію, що його самого не буде знищено.

…Мюллер, вислухавши Бормана, одразу зрозумів: про контакти Штірліца з секретною службою росіян говорити рейхслейтеру не можна ні в якому разі. У Мюллера був свій план порятунку, тільки він не міг навіть уявити собі, що його план до такої міри змикається із задумом Бормана. Тому він сказав:

— Якщо ви знайдете час прийняти Штірліца, рейхслейтер, якщо той наважиться повернутися до Німеччини, якщо він зможе подзвонити вам і йому пощастить доїхати до того місця зустрічі, яке ви йому назвете, я просив би вас — орієнтуючи його на майбутню роботу — особливо підкреслити таке: «Ваше головне завдання зараз зовсім відрізнятиметься від того, яке вже виконано. Ваше завдання полягатиме в тому, щоб оберігати Шелленберга та його людей. Ви повинні гарантувати абсолютну секретність їхніх переговорів — не тільки для того, щоб марно не ятрити серце фюрера, а й для того, щоб ця інформація не змогла дійти до Кремля. Поки ще невідомо, хто по-справжньому скористається результатами переговорів у Стокгольмі і Швеції; важливо лише, щоб Москва ні в якому разі не дізналася про самий факт їхнього існування».

Борман тоді подивився на Мюллера якось особливо — насторожено й оцінююче, але нічого не спитав: він, як і більшість вищих функціонерів НСДАП, волів жити за принципом дитячої гри: «так» і «ні» не говорити, «чорного» й «білого» не називати; якби Мюллер вважав за потрібне сказати щось таке про Штірліца, що змусило б його, Бормана, прийняти певне рішення, то це могло б, зрештою, завадити справі; нехай відповідальність буде на Мюллері, він же розуміє, якого рівня комбінацію задумано, хіба він залучить до неї людину, в чесності якої бодай трохи сумнівається? Звичайно, ні. А коли — так? Ну що ж, це його справа, він — професіонал, він знає, що на нього чекає, коли він провалить операцію. Треба вміти відводити від себе зайве, залишаючи в пам'яті тільки абрис головної ідеї; за деталі відповідають професіонали, я, політик Мартін Борман, висуваю концепцію, завдання моїх співробітників у тому й полягає, щоб зробити її реальністю; ясна річ, ніхто з них не стане діяти проти духу й букви нашої моралі й закону; я живу долею Європи, нехай таємна поліція думає про те, як допомогти мені, Борману, в моїй справі. Відповідальність за деталь лежить на виконавцях; з них і спитають; ідея — непідсудна!


…Тільки приїхавши в лабораторію «АЕ-2», Борман знайшов третю, найзручнішу форму розмови з кандидатами — веселу, дружню, відверту співбесіду товаришів по спільній боротьбі за світосяйні ідеали націонал-соціалізму.

Явки, номери банківських рахунків — словом, деталі — були давно відомі його людям, форми зв'язку обговорено; залишилося тільки висловити напутні поради.

Кожному належить побажати своє: Гроссу, до речі, й говорити нічого, чудовий спеціаліст у своїй справі — Ейхман набагато компетентніший від Альфреда Розенберга, бо практики завжди знають справу краще, ніж теоретики; Вітлофф розуміє Росію дуже добре, Мюллер і Кальтенбруннер високо цінили його ділові якості; Ньойман ріс в Александрії, його батько дружив там з родиною Рудольфа Гесса; розмову з кожним треба побудувати так, щоб сфокусувати їхню увагу на симптомах відродження ідеї націонал-соціалізму в світі. Саме цю проблему вони повинні усвідомити абсолютно точно — ніяких ілюзій; тільки тверезий аналіз фактів і нічого іншого. Борман навіть вирішив навести слова лауреата Нобелівської премії Карла фон Осецького, страченого в концтаборі після приходу Гітлера до влади. «Я скажу своїм хлопчикам, — думав він, — що ворога треба знати, як отченаш, бо ніхто так не розуміє тебе, як відкритий, безкомпромісний ворог, що не прагне до влади й слави (а втім, це одне і те ж)». Саме Осецький напередодні того дня, коли старий фельдмаршал рейхспрезидент Гінденбург прийняв фюрера і доручив йому створити уряд «національної єдності», сформулював суть того, що відбувається, так: «Камарилья з'являється лише тоді, коли аграрії відчувають погіршення свого становища, коли селяни починають шукати правду й знаходять її в тому, що їх оббирають єдинокровні юнкери, і аж ніяк не російські марксисти, американські буржуї чи безрідний єврейський капітал, а велика промисловість відчуває нову кон'юнктуру, яку можна виграти лише в тому разі, коли робітників приневолять твердою рукою до праці, а не до безконечних дискусій і страйків».

«Нічого, — думав Борман, — я виголошу слова цього паршивця Осецького про «камарилью», нехай вони почують це з моїх уст. Їм доведеться жити серед ворогів, треба вчитися не реагувати на образливі політичні метафори. Єдність крові, жадоба авторитету, сліпота мас, його величність випадок — на цих китах ми відродимось. А потім я дам їм зв'язки з Мюллером, якщо той проявить себе остаточно…»


…Менгеле, зустрівши Бормана біля воріт, сказав:

— У вас сьогодні по-справжньому чудовий настрій, рейхслейтер!

— Саме так, — відповів Борман і поплескав Менгеле по щоці.


Бідолашні, бідолашні жінки… — I


— Ах, до чого тут руни, билини й міфи? — засміялася Дагмар Фрайтаг своїм низьким басом. — Пийте горілку й забудьте ви цю нісенітницю!

Вона примостилася на стільці, підібгавши під себе ноги; сиділа по-японськи, чудом, хоч справді була висока, як і уявляв Штірліц, тільки ще вродливіша.

— Тобто? — спитав Штірліц, випивши з якоюсь невідомою для нього радістю солодку шведську горілку.

— Все дуже просто, — відповіла Дагмар. — Дівчині з хорошої сім'ї треба мати професію: емансипація і таке інше. Я мріяла бути офіцером генерального штабу, мені дуже подобається планувати битви, я гралася не в ляльки, а в олов'яних солдатиків, у мене ще й тепер зберігається найкраща в Європі колекція, є навіть червоноармійці, потім покажу. Хочете?

— Хочу.

— От… А тато з мамою уготовили мені майбутнє філолога. А що це за наука? Це не наука, це — прикладне, це як оформлення ресторану майстром зі смаком, котрий знає, як використати морене дерево, де можуть красуватися рибальські сітки і яким чином придумати в затишному куточку залу шматочок Іспанії — гладко побілені стіні, деталі старовинних екіпажів та багато темної листової міді.

— Ну-ну, — посміхнувся Штірліц. — Тільки ваша вузька спеціальність — тобто взаємозв'язок скандінавської й германської літератур — цілком генштабівська професія. Можете довести єдність кореня слів і однаковість їхнього значення? Можете! А звідси недалеко до проголошення обов'язковості приєднання Швеції до рейху.

— Боже мій, я це вже довела давним-давно, але й досі не приєднали! Та й до того ж я вичислила, що багато російських билин теж породили ми, бо князівсько-дружинний шар суспільства в росіян був спочатку нашим, скандінаво-германським, вони ж, предки, й занесли туди епічну творчість, а коли слов'яни дали нам коліном під зад — привезли сюди, на Захід, їхні билини…

— Це — за наукою? Чи знову ваш олов'яний генеральний штаб, щоб легше було обгрунтувати приєднання до нас Росії?

— І так і так, але обгрунтовувати приєднання Німеччини до Росії буде генеральний штаб червоних, — засміялась своїм дивовижним, раптовим сміхом жінка, — і аж ніяк не наш.

— Налийте ще горілки, га?

— Бутерброд хочете? В мене є сир.

— Чорт його знає… Все-таки, мабуть, хочу…

Дагмар легко й граціозно, якось зовсім несподівано підвелася з стільця; спідниця в неї була коротенька, спортивна, і Штірліц побачив, які красиві ноги в жінки. Він вивів дивну, вкрай досадну закономірність: красиве обличчя неодмінно поєднувалось з поганою фігурою; ніжні руки були чомусь у жінок з тонкими, як сірники, ногами; пишне волосся — і раптом товста, безформна шия.

«А тут усе чудово, — подумав Штірліц. — Природа наділила її всім за законами доброти, а не звичайної жорстокої логіки: «кожному — потроху».

І бутерброд Дагмар зробила смачний, маргарину намазала не тоненький шар, а видимий, жирний; сир, хоч і настругала майже прозорими смужечками, але поклала гіркою.

— Пийте і їжте, — сказала вона, знову легко й граціозно вмощуючись на стільці. — Я дуже люблю дивитися, як їдять чоловіки, не так страшно жити.

— Ви мені розкажіть про скандінаво-російські билини, — попросив Штірліц.

— Ви запрошуєте жінку в ліжко тільки після інтелектуальної розмови? З вами я згодна лягти зразу.

— Справді?

— Начебто ви самі не знаєте… У чоловіків вашого типу жінки закохуються вмить.

— Чому?

— У вас є надійність.

— Це — все, що треба?

— Можете запропонувати більше? Тоді купіть мені ошийник, я стану вашою собакою.

— Любите собак?

— Таке запитання може поставити італієць. — Дагмар знизала плечима. — Або ж іспанець… Тільки не німець. Хіба є хоч один німець, який не любить собак?

— Я вам дам новий псевдонім — «бритва». Згодні?

— Та хоч який завгодно.

— Отже, про билини…

— У вас є сигарети?

— Звичайно.

— Я хочу закурити.

— А взагалі ви ж не курите?

— Я кинула. В гімназії курила, іще й як курила. І пила горілку. І все інше…

— Молодець. Важко в навчанні — легко в бою.

— Так казав російський генерал Суворов.

— Цілком правильно. Тільки він був фельдмаршалом, якщо мене не зраджує пам'ять.

— Зраджує. Він був генералісимусом.

— Слухайте, а мені просто приємно бути у вас в гостях.

— Та ви ж не в гостях… Ви, як я розумію, у справі…

— Чорт з нею, з тією справою… Все одно ви її чудово проведете, я тепер у цьому не маю сумніву… З ким із моїх колег ви раніше були на зв'язку?

— По-моєму, про це не можна говорити нікому? Мене попереджав мій куратор…

— Мені — можна.

— Можна то й можна, — посміхнулася Дагмар. — Він відрекомендувався мені як Егон Лоренс.

— Він справді Егон Лоренс, це не псевдонім. Яким він вам здався?

— Славна людина, намагався допомогти моєму чоловікові… А може, вдавав, що намагався… Принаймні він був тактовний…

— Чому ви говорите про нього в минулому часі?

— Він у госпіталі. Його контузило під час бомбардування.

— Розкажіть усе-таки про скандінаво-німецько-російський епос, це страшенно цікаво. І давайте ще вип'ємо.

— Вам подобаються п'яні жінки?

— Чорт його знає… Не відчуваєш себе скованим… Це як на корті грати з партнером одного з тобою класу.

— Чому вас зацікавили епоси? — Дагмар знизала гострими плечима.

— Тому що ви мені приємні. А людина пізнається по-справжньому, коли вона говорить про свою справу.

— Це ви про чоловіків. Жінку пізнаєш, коли вона любить, годує дитину, варить чоловікові обід і дивиться, як він тривожно спить… Ні, я не психопатка, правда… Чого ви на мене так дивитесь?

— Я дивлюся на вас добре.

— Тому я й питаю.

— Розповідайте…

— Ви розмовляєте по-російськи?

— Читаю. Зі словником.

— Знайомі з фінським епосом? Чи з естонським? З карельським? Дуже гарна назва «Калевіпоег». Знаєте?

— Ні, не знаю… Чув краєм вуха… У нас є переклад?

— Ми не вміємо перекладати. Майстерно перекладають тільки росіяни.

— Чому це їм такий привілей?

— Стик Європи і Азії… Змішання мов; каравани в Персію, Індію, Китай; хазари, скіфи, Візантія, чудове вариво…

— Отже, «Калевіпоег»…

— А в росіян є билина про богатиря Коливана. Я проводила аналітичне порівняння, все дуже близько. А ще ближче до нас їхня прекрасна билина про Іллю Муромця.

Вимова в жінки була абсолютна, російське ім'я вона називала без акценту. Штірліц примусив себе не відводити очей від сигарети, яку він акуратно розминав пальцями, щоб не глянути на її обличчя ще раз, заново.

— Взагалі билини — це цікава штука, — зітхнула Дагмар. — Вони підштовхують до висновку, що в житті в усі часи неодмінно треба вижити, і не просто вижити, а перемогти, пробитися вгору, до слави, — тільки тоді не страшна смерть, бо тільки тоді ім'я твоє збережеться для потомства. Чим ти піднявся вище, тим надійніша гарантія незникнення… Ні, справді! Чому ви посміхаєтесь?

— Тому що мені приємно слухати вас.

— Пийте.

— Вихлещу всю вашу горілку.

— Я купую її на бони у шведському посольстві, там дуже дешево.

— Далі.

— А що — «далі»? У росіян був князь Володимир, він хрестив свій народ, став святим, дістав прізвисько Красне Сонечко. Чим князь був знаменитіший, тим більше його треба було славити, тим кращі про нього складали билини, в променях його слави опинялися родичі, близькі, — був у нього дядько, Добриня, друг і соратник Муромця… Коли напишуть епос про цю війну, ви будете у фокусі слави рейхсфюрера… Чудово, правда ж?

— Надзвичайно чудово… Тільки де логіка? Князь Володимир, дядько Добриня і богатир Муромець?

— Все-таки я жінка… Ми — почуття, ви, чоловіки, — логіка… Так от, є російська билина про те, як Муромець бився з своїм сином Борискою… Хоч іноді його називали Збутом, іноді Сокольником, а пізніше — Жидовином… Ілля, борючись із сином, дізнається, що цей Жидовин доводиться йому сином, і відпускає його, а той вирішив убити батька, коли богатир заснув… Не вийшло. Муромця врятував його чарівний хрест. Сила у старця сьомого віку була надзвичайною…

— Що означає «старець сьомого віку»?

— За стародавнім слов'янським численням це вік мудрості, з сорока до п'ятдесяти п'яти років… А тепер порівняйте Муромця з нижньонімецькою казкою про Гільдебранда і його сина Алебранда, коли вони зійшлися на битву біля Берна. Схоже? Дуже. Батько теж бився з сином, але помирився з ним у ту мить, коли підняв ножа, щоб ударити ним свою дитину… Молодий богатир устиг сказати старому те, що знав від матері… А вона розповіла синові, хто його батько… Сльози, радість, взаємне прощення… А кельтська сага про ірського богатиря Юзамора та його сина Картона? Вона ще ближча до російського варіанту, адже шлях пролягав із варяг у греки, а не з німців до персів. У битві батько, як і Муромець, убиває сина, але дізнавшись, кого він убив, плаче над тілом три дні, а потім умирає сам… Бачите, які ми всі близькі один до одного?

Штірліц знизав плечима:

— Що ж, пора об'єднуватись…

— Знаєте, чому я хочу, щоб ви залишились у мене?

— Догадуюсь.

— Скажіть.

— Вам страшно. Мабуть, тому й хочете, щоб я був сьогодні поряд.

— І це теж… А насправді річ в іншому… Не тільки чоловіки живуть мріями про вигаданих ними прекрасних жінок, які все розуміють, гарні в розмові, а не лише в ліжку. Справжній друг потрібен усім… Ми, жінки, вигадниці витонченіші, ніж ви… Знаєте, коли б ми вміли писати, як чоловіки, ми таких книжок понаписували б… І, між іншим, це були б чудові книжки… От мені й здається, що я вас дуже давно вигадала, а ви взяли та й прийшли…


Він прокинувся від того, що відчув на собі погляд, важкий і невідривний.

Дагмар сиділа на краєчку ліжка й дивилася йому в обличчя.

— Ви розмовляєте уві сні, — прошепотіла вона. — І це дуже погано…

— Я скаржився на життя?

Вона зітхнула, обережно погладила його лоб і запитала:

— Запалити вам сигарету?

— Я ж німець, — відповів він. — Я не маю права курити, — не випивши ковток кави.

— Кава давно готова…

— Дагмар, що вам говорив про нашу майбутню роботу Шелленберг?

З того, як вона здивовано поглянула на нього, він зрозумів, що Шелленберг з нею не зустрічався.

— Хто вам сказав, що я маю зустрічатися з вами? — допоміг він їй.

— Той чоловік не відрекомендувався…

— Він — лисий, з сивиною, ліва половина обличчя часом сіпається?

— Так, — відповіла жінка. — Хоч про це, по-моєму, я теж не повинна була вам говорити.

— Ні в якому разі. Ходімо пити каву. А потім попрацюємо, згодні?

— У Швеції в мене була няня… Росіянка… Вона мені розповідала, що в них під час обряду хрещення священик загортав волосину немовляти у віск і кидав у срібну купіль. Якщо кулька не тонула, то дитині судилося довге й щасливе життя… Ваша мама вам напевне казала, що ваша кулька не потонула, правда ж?

— Я ніколи не бачив мами, Дагмар.

— Бідолашний… Як це, мабуть, жахливо жити без мами… А тато? Ви добре його пам'ятаєте?

— Пам'ятаю.

— Він одружився вдруге?

— Ні.

— А хто ж вам готував обід?

— Тато чудово з цим справлявся сам. А згодом і я навчився. А потім я розбагатів і найняв служанку.

— Молоду?

— Так.

— Її звали Олександрін? Саша?

— Ні. Так звали ту жінку, до якої я прив'язаний.

— Ви згадували її сьогодні вночі…

— Мабуть, не тільки сьогодні…

— Я на вас ворожила… Тому, будь ласка, не зустрічайтесь сьогодні до вечора з людиною, в якої пронизливі маленькі очі й чорне волосся… Це піковий король, він має на вас зло.


Жінка пішла на кухню — акуратну, облицьовану деревом, — а Штірліц, підвівшись, подивився у вікно, на безлюдну, мертву вулицю й подумав: «Я — об'єкт гри, це — точно. І я не можу зрозуміти, як вона закінчиться. Я прийняв умови, запропоновані мені Мюллером і Шелленбергом, і, мабуть, зробив правильно. Але я для них занадто малий, щоб зараз, у такі дні, вони грали одного мене. Вони дуже розумні, їхні комбінації далекобійні, а я не можу збагнути, куди вони наміряються бити, з яких гармат і в кого саме. Чи могли вони мене розшифрувати? Не знаю. Але думаю, якби вони до кінця вичислили мене, то не починали б довготривалої операції — б'є дванадцята година, їм відпущено хвилини. Коли я пішов напролом із Шелленбергом, я правильно відчув єдино допустиму в ту мить манеру поведінки. А коли й це моє рішення Шелленберг передбачав заздалегідь? Але найнезбагненніше приховано в тому, чому ім'я Дагмар назвав Шелленберг, а попереджав її про мене Мюллер? Ось у чому загадка…»


Необхідність, як правило, жорстока


У Ейхмана справді були пронизливі, маленькі, запалі очі й синювато-чорне волосся на скронях — вилитий піковий король. До далеких вибухів — бомбили заводи в районі Веддінга — він прислухався, трохи втягуючи голову, ніби кланявся невидимому, але дуже поважному співрозмовникові.

— Я чекав вас з самого ранку, Штірліц, — сказав він. — Радий вас бачити, сідайте, будь ласка.

— Спасибі. Хто вам сказав, що я повинен бути у вас ранком?

— Шелленберг,

— Дивно, я нікому не говорив, що збираюся прийти найперше до вас.

Ейхман зітхнув.

— А інтуїція?

— Вірите?

— Тільки тому й живий досі… Я підібрав вам кілька кандидатів, Штірліц…

— Лише кілька?

— Всі інші зникли. — Ейхман розсміявся. — Полетіли з крематорськпм димом у небо; слава богу, залишилися хоч ці.

Він подав Штірліцу дві папки, увімкнув плитку, вийняв з шафи каву, спитав, чи п'є Штірліц з цукром чи віддає перевагу гіркій, здивовано знизав плечима: «Сахарин б'є по нирках, це ви даремно». Приготував дві чашечки і, закуривши, порадив:

— Я не знаю, для чого вам потрібні ці виродки, але рекомендував би особливо придивитися до Вальтера Рубенау — пройда, яких не бачив світ.

— А чому не Герман Мергель?

— Цей дуже заумний.

— Тобто?

— Надто несподіваний, його вчинки важко передбачити… Він технолог, винайшов з братом якесь дуже хитромудре пристосування для очищення авіаційного бензину, а був конкурс, і чомусь усі не додивилися, що вони наполовину євреї, і допустили до участі. Їхній проект виявився найкращим, світове відкриття, але рейхсмаршал насторожився з приводу їхньої зовнішності — в особистій справі були фотографії — і висловив побоювання, чи не євреї вони. А фюрер сказав, що такий блискучий винахід могли зробити лише арійці. Євреї нездатні так сміливо думати. Герман — молодший брат — в їхньому тандемі був комівояжером, дуже спритний, тільки тому я вам його й назвав, про інші його якості не знаю… Жовту зірку, звичайно, не носить, йому виписали венесуельський паспорт, так що особливої роботи від нього не ждіть, він з нероздавлених… Винайшли ще щось, зовсім нове, але, думаю, притримують, мерзотники, чекають…

— Чого?

Ейхман налив каву в чашечки й відповів:

— Нашої остаточної перемоги над ворогами, Штірліц, чого ж іще?!

— Шелленберг не проінформував вас, навіщо мені потрібні ці люди?

— Він говорив про одного чоловіка…

— А він пояснив вам, навіщо мені потрібний такий чоловік?

— Ні.

— І ви рекомендуєте мені Вальтера Рубенау?

— Так.

— Вважаєте, що йому можна вірити?

— Єврею не можна вірити ніколи, ні в чому і ніде, Штірліц. Але його можна використати… Якби рейхсфюрер не відправив до концтабору всю мою агентуру, я показав би, на що здатний.

— Так ми й так багато чули про ваші діла, — посміхнувся Штірліц, подумавши: «Ну й сволота, ну й виродок же ти мерзенний, чорний расист, що позбавив Німеччину таких чудових умів, як Альберт Ейнштейн і Оскар Кокошка, Анна Зегерс і Сигізмунд Фрейд, Енріко Фермі і Бертольд Брехт; брудний антисеміт, інквізитор, а взагалі — сірий, малоосвічений виродок, приведений усіма цими гітлерами й гіммлерами до влади; як же страшно й душно сидіти мені з ним поряд!»

— Що ви маєте на увазі? — насторожився Ейхман.

— Я маю на увазі вашу роботу. Адже концтабори з печами — ваше діло, як не захоплюватися механікою такого підприємства…

— Відчуваю алюзію…

— Ви ж не в апараті рейхсміністерства пропаганди, Ейхман, це вони алюзії шукають, вам треба дивитися в очі фактам. Як і мені, щоб не напартачити в ділі, а вже алюзії — бог з ними, справді, не такі вони вже й страшні, як здаються.


До свого першого арешту Вальтер Рубенау був адвокатом. Коли указом рейхслейтера Гесса всім лікарям, ювелірам, адвокатам, а також фармацевтам, кондитерам, сестрам милосердя, булочникам, масажистам, ковбасникам, режисерам, журналістам і акторам єврейської національності було заборонено займатися своєю роботою під страхом арешту чи навіть смертної кари, Рубенау все-таки примудрився й почав нелегальну правозаступну практику.

Через сім днів його схопили й кинули в тюрму; імперський народний суд засудив його на десять років концентраційних таборів.

У сорок першому, в Дахау, він опинився в одному бараці з групою комуністів і соціал-демократів, керівників підпільних організацій Берліна й Кельна. Він тоді доходив, і Вольдемар Гіршфельд урятував його від голодної смерті, ділячись з ним своїм пайком. На відміну від шестикутної зірки, пришитої на табірний бушлат Рубенау, Гіршфельд носив на спині й на грудях червону мішень, знак комуніста. Шестикутну зірку у нього зірвав унтершарфюрер Боде і сказав:

— Хоч по крові ти паршивий єврей, Гіршфельд, але, як комуніст, ти взагалі не маєш права на національність. Ми будемо цілити в червону мішень, вона все-таки більша, ніж жовта.

Його застрелили «при спробі втекти» під час робіт по осушенню болота. Він ледве ходив, бігати не міг, ноги розпухли, особливо в колінах, страшно випнулися ребра, і плечі стали пташиними, як у дитини, що займається в гімнастичному гуртку.

Шефство над Рубенау взяв Абрам Шор, член підпільного бюро кельнського обласного комітету соціал-демократичної партії. Він, як і покійний Гіршфельд, розумів, що людина, подібна до Рубенау, яка не має твердої соціальної ідеї і потрапила в табір випадково, зламається, здасться, стане брудним провокатором, якщо її не підтримувати, не впливати на неї, не держати біля себе. Тому через комуніста Уве Грубера, що працював у канцелярії, товариші змогли перевести Рубенау з найважчих робіт на легші — обслуговувати бараки для хворих.

З Шора теж зірвали шестикутну зірку; як і більшість політичних «хефлтлінгів», він був приречений на кулю, але гестапо одержало відомості, що його дружина, комуністка Фаїна Шор, змогла втекти в Чехословаччину, почала роботу в Празькій «Червоній допомозі в'язням гітлерівських концтаборів», встановила контакти з Міжнародним Червоним Хрестом у Женеві, двічі їздила до Москви, у МОПР, побувала у Стокгольмі, зустрілася з Брехтом, Пабло Пікассо, Елюаром і Арагоном, заручилася їхньою згодою, що вони допомагатимуть і підтримуватимуть її роботу, дала кілька викривальних інтерв'ю у британській і французькій пресі. Гестапо доручило своїй людині в Дахау проаналізувати можливість використати Шора, щоб повернути його дружину в рейх.

Особливий представник четвертого управління РСХА при коменданті штурмбанфюрер Ліксдорф погортав особисту справу Шора, зрозумів, що ця людина з породи марксистських фанатиків, гратися з ним марно; підвів до нього провокатора Клауса; той, хоч і віртуозно працював, розколоти в'язня не зміг; коли мова заходила про дружину, він зразу ж замикався в собі.

Ліксдорф надіслав телеграму на Принцальбрехтштрасе в Берлін, у штаб-квартиру РСХА, з проханням дозволити йому залучити до роботи Рубенау. Якби Рубенау був на восьму частину євреєм, а ще краще на шістнадцяту, і не по материнській лінії, а по батьківській, бо по-справжньому, як довів Альфред Розенберг, національність визначає мати, а не батько, тоді Ліксдорф міг залучити його до агентурної роботи на свій страх і риск, та коли це стосувалося чвертькровки або, більше того, напівкровки, тоді — за вказівкою Гейдріха — треба було доповідати вищому керівництву, аж до рейхсфюрера. Як правило, Гіммлер забороняв залучати таких до роботи. Тільки один раз йому довелося поступитися Канарісу, коли абвер налагодив в Іспанії контакт з одним із членів фінансового клану Марча. Сам старий Марч дав Франко величезні гроші на купівлю найновішої зброї, поставивши єдину вимогу: після перемоги фалангістів великий каудільйо іспанської нації не дозволить погромів.

…Ліксдорф вважав, що штаб-квартира СС йому відмовить; а втім, так і сталося б, коли б не знав Шелленберг — який тоді ще тільки починав свою кар'єру під Гейдріхом, могутнім шефом головного управління імперської безпеки, — що Фаїна Шор стає по-справжньому небезпечною для рейху, що її зв'язки з Москвою, Парижем, Стокгольмом і Берном з дня на день завдають дедалі більшої шкоди рейху. Він зумів довести Гейдріху важливість операції, яка дозволила б заманити Фаїну Шор у рейх, віддати її під суд і стратити, щоб іншим комуністичним емігрантам не кортіло каламутити воду, — поїхали, то й сидіть собі тихо, як миші.

Саме тому Вальтера Рубенау й занесли в особливу картотеку осіб неарійського походження, допущених до роботи на чинів СС, які представляли інтереси РСХА в концентраційних таборах рейху.

Ліксдорф спочатку заарештував дружину Рубенау, німкеню Єву Шульц, і двох його дітей — Єву й Пауля, віком десяти й семи років; в'язнів доставили в мюнхенську тюрму; туди ж привезли й Рубенау.

Ліксдорф викликав його в слідчу камеру й сказав:

— Підійди до вікна і подивись у зону для прогулянок.

Той побачив двір, розділений на кам'яні мішки-сектори, обнесені до того ж колючим дротом; в одному з секторів гуляли його діти, одягнені у величезні, не по них бушлати; в другому — дружина.

Рубенау відчув дзвінке, стугонливе запаморочення і повалився на підлогу.

Коли фельдшер привів його до тями, Ліксдорф сказав:

— Хочеш, щоб їх відпустили?

Рубенау заплакав.

— Ну? Я не чую відповіді, мерзото! — крикнув Ліксдорф.

Рубенау кивнув.

— Ти готовий заради цього на все?

Рубенау мовчав, все ще беззвучно здригаючись, плакав. Ліксдорф підійшов до нього, обіперся на плече, зазирнув у вічі, нагнувся і ще тихше сказав:

— Я не чую відповіді. Ти повинен сказати «згоден», і тоді ми продовжимо розмову. Якщо мовчатимеш, то долю твоїх діточок буде вирішено зараз же, на твоїх очах.

Страшна машина гестапо працювала за простим принципом: навіть на краю загибелі людина сподівається на благополучний кінець. Гейдріх якось сказав своїм прибічникам: «Я раджу кожному з вас зайти в ті відділення наших клінік, де лежать хворі на рак. Зверніть увагу на цікавий процес «відштовхування», коли хворий не хоче, а скоріш, уже не може об'єктивно оцінювати свій стан… Заарештований нами злочинець — той самий раковий хворий. Чим більше завдасте йому болю, чим швидше зламаєте його, тим податливішим він стане; він житиме ілюзією про своє звільнення, тільки вміло натякніть йому про це».

— Я згоден на все, — прошепотів тоді Рубенау, — але спочатку ви відпустіть нещасних дітей і дружину.

— Я відпущу їх у той день і годину, коли ти виконаєш те, що я тобі доручу.

— Я виконаю все, я вмію все, але ви обдурите мене, тому я робитиму, що вам треба, тільки після того, як ви їх звільните. А якщо ні — то вбивайте мене.

— Навіщо ж тебе вбивати? — здивувався Ліксдорф. — Ми їх при тобі битимемо, поки не вмруть, ти ж знаєш, ми слів на вітер не кидаємо.

І Рубенау погодився. Він узяв у Шора листа до його дружини. Той ще не міг знати, що Рубенау працює на гестапо.

З Фаїною почали гру після того, як Рубенау взяли з Дахау, помістили в госпіталь, підготували до роботи і потім переправили в Прагу. Фаїна Шор установила через нього «контакт» з чоловіком. Контакт, як сказав їй Рубенау, йшов по надійному ланцюгу. Жінка погодилася зустрітися з так званими представниками «підпілля», які влаштовували втечі політв'язням. Зустріч призначили на кордоні. Двох супутників Фаїни Шор убили, її саму схопили, привезли в Берлін і гільйотинували разом з чоловіком.

Учасників цієї комбінації відзначили подяками рейхсфюрера СС, але в метушні забули про Ліксдорфа; він необачно написав листа Гейдріху: «Працювати з напівкровками не тільки можливо — судячи з наслідків поїздки Рубенау в Прагу, — але й необхідно, мій досвід треба запровадити в інших таборах». Гейдріх розлютився: «Цього ідіота зовсім розклав більшовизм! Він хоче поодинокий випадок звести в принцип! Він відкрито замахується на основний постулат, у якому сказано, що національність — головне, що визначає людину! Ні, працювати з напівкровками неможливо, а він, Ліксдорф, отруєний згубною трутизною російської класової свідомості, що була, є і буде головним ворогом нашого вчення, яке базується на приматі національної ідеї!»

Ліксдорфа вигнали з лав СС; після двох місяців тяжких пояснень його насилу влаштували в пожежну охорону Бремена. Він запив. Під час приступу білої гарячки повісився в туалеті пивної, що була розташована по сусідству з командою, приколовши до грудей аркуш з літерами, написаними кров'ю, яку він перед тим пустив з вени: «Я — жертва проклятих євреїв на чолі з Гітлером! Відплатіть йому за життя занапащеного арійця!»

Шелленберг стежив за Рубенау. Дружину й дітей за його розпорядженням на якийсь час випустили з тюрми, дозволивши їм проживати в гетто; раз на місяць Рубенау викликали на «допит» і вивозили в місто, де він, з вікна машини, міг бачити свою сім'ю.

За це він ще двічі брав участь в операціях гестапо проти своїх єдинокровних братів. Останній раз Ейхман прихопив його з собою в Будапешт, де вів переговори з рабинами, які мали контакти з Заходом. Ті обіцяли передати вермахту і СС за кожного звільненого з концтабору рабина по вантажній машині з двадцятьма каністрами бензину на додачу. Ці машини Ейхман гнав у розпорядження рейхслейтера Альфреда Розенберга, що перевозив з Німеччини в гори поблизу Лінца, в шахту Аусзеє, скарби культури, вивезені з музеїв Росії, Польщі та Франції.

Ейхману було доручено передати Рубенау в розпорядження Штірліца…


— Здрастуйте, Рубенау, — сказав Штірліц, запропонувавши співрозмовникові сісти на табуретку, прикріплену посеред камери. Він знав, що його розмову запишуть від першого до останнього слова, за себе він не турбувався, йому треба було зрозуміти того, хто сидів перед ним, а зрозумівши, або оголити його позитивні риси для тих, хто прослухуватиме цю розмову, або, навпаки, відкинути цю зламану людину, що стала агентом тих, хто люто його ненавидів і зневажав. — Моє прізвище Бользен, і я належу до тих небагатьох, хто хоче допомогти вам по-справжньому. Але спочатку ви повинні відповісти — причому у ваших же інтересах цілком відверто — на кілька моїх запитань. Ви готові до цього?

— Це не так важливо, готовий я чи ні, мене до цього привчили, моя сім'я — ваші заложники, тому я можу відповідати тільки відверто і не інакше.

— Припустімо. Отже, перше: кого ви ненавидите більше за нас, більше за мою організацію, більше за націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини?

Обличчя Рубенау дивно здригнулось, брови полізли на лоб, і від цього лоб став маленький і зморшкуватий, як печене яблуко, руки неспокійно заворушилися на розбухлих колінах.

— Ви дуже дивно поставили запитання, пане Бользен…

— Рубенау, ви мене, мабуть, погано чули. Я поставив цілком однозначне запитання, будь ласка, відповідайте мені так само: однозначно…

— Найбільше я ненавиджу тих безвідповідальних демагогів, які призвели Німеччину до кризи…

— До нинішньої?

— Що ви, що ви! Я маю на увазі кризу тридцятого року!

— До кризи тридцятого року — судячи з наших газетних публікацій — Німеччину призвели більшовики, Інтернаціонал, євреї і американський фінансовий капітал. Можу я розцінити вашу відповідь саме так?

— Звичайно, саме так я й хотів відповісти.

— Ні, вашу відповідь я вправі тлумачити зовсім інакше: коли б не було в Німеччині лівих та євреїв, чи коли б навпаки, вони були розумнішими, згуртованішими й сильнішими, ми не прийшли б до влади і вам не довелося б пережити стільки, скільки ви пережили…

— О ні, пане Бользен, ви дуже суб'єктивно трак…

— Ви брешете мені! Ви ненавидите нас так, як мусить ненавидіти свого мучителя той нещасний, кого мучать. Якщо ви заперечуватимете мені, я припиню розмову, поверну вас у камеру і долею вашої сім'ї доведеться займатися комусь іншому, а не мені. Ну?

— В перші роки мого ув'язнення, справді, у мене часом була ненависть до тих, хто не захотів об'єктивно розі…

— Послухайте, Рубенау, я зараз говоритиму вам те, що ви думаєте, а ви тільки кивайте мені, коли згодні, або ж, у тому разі, коли ви не згодні, мотайте головою зліва направо… А втім, якщо вам зручніше, можете мотати справа наліво… Отже, ви думаєте зараз так: «Ти, нацистський ублюдок і садист, недовго тобі залишилося мучити мене і мою сім'ю, будьте ви прокляті, вся ваша байда! Будь проклятий той день, коли ви зламали мене на дітях і дружині, яких ви ув'язнили, ви ж звірі, ви ладні на все в ім'я вашої маячної ідеї! Але нічого, собаки, нічого, оділлються вам мої сльози, не думайте, що я нічого не сказав людям у Празі і Роттердамі, куди ви мене посилали! Я попередив про ваш план Фаїну Шор, тому вона й прийшла на побачення в супроводі двох своїх озброєних друзів, тільки ваших головорізів було більше, і їх навчили, як треба хапати в лісі на кордоні цих наївних підпільників… Нічого, собаки, нічого, в Роттердамі я також попереджав моїх співрозмовників про небезпеку, я робив це акуратно, я розумніший за вас, я знав, що ваш кошмарний лад так чи інакше закінчиться крахом, я думав заздалегідь, а ви — засліплені своїм расовим ідіотизмом — не хотіли думати навіть за рік наперед… І коли мене возив з собою Ейхман до Будапешта, я встиг шепнути кілька слів рабину, той усе зрозумів, мені можуть простити, а от нікому з вас не буде прощення!»

Рубенау подивився на Штірліца з жахом, крапельки поту зросили його лоб і пергаментні скроні, пальці стиснулися в безсилі кулаки, кісточки були сині, голодні

— То справа наліво? — підштовхнув його запитанням Штірліц. — Чи — зліва направо?

— За що ви знов починаєте мене мучити? Ну за що?!

— Мучили Фаїну Шор. Її гвалтували на очах Абрама Шора, її чоловіка, який годував вас, ділячись своїм бруквяним супом. Її мучили, вводячи в неї на очах голки під нігті Абраму. Але ні він, ні вона не назвали вашого імені… А втім, це лірика, яка не має відношення до моєї роботи і до вашого майбутнього. Коли я зараз прочитав ваші таємні думки про те, що вас можуть зрозуміти і, зрештою, як жертву, простити, я підводив до того, що простити повинні нас обох. Та ще деяких моїх друзів, коли ми зможемо зробити так, щоб євреїв, які сидять у концтаборах, не знищили фанатики. Більше того, їм дозволять виїхати до Швейцарії… Це організую, скажімо, я. Чи мій друг. Але контакт з людьми в Швейцарії, з вашими фінансовими тузами, забезпечите ви. Ну, як умовивід? Непогано, га?

— А моя сім'я? Що буде з дітьми?!

Штірліц витяг із шухляди стола паспорт для виїзду з рейху, кинув його перед собою на стіл:

— Встаньте і погортайте…

Рубенау з острахом наблизився, сторожко подивився на закам'яніле обличчя Штірліца, погортав паспорт, побачив фотографію дружини й двох своїх дітей, уважно подивився, чи є швейцарська віза, переконався, що візу відкрито; заплакав і сказав:

— Але в документі немає вашого дозволу на виїзд.

— Невже ви думаєте, що ми відпустимо їх у Швейцарію раніше, ніж я з вами повернуся звідтіля благополучно?

— Я зроблю те, про що ви кажете, я це зроблю легко, ми повернемось, і я знову опинюся в камері, а сім'я моя в мюнхенській тюрмі.

— Ні, не опинитесь, бо нам треба буде приймати поважних панів з Швейцарії тут, у рейху, в готелі, і возити їх по таборах, організовуючи транспорти для звільнених, завдяки нашому з вами благородному риску. З першими посланцями — після того як вони закінчать переговори з нами — ми відправимо й вашу дружину…

— Ні, — різко обірвав «Штірліца Рубенау. — Не її. Дітей…

— Повторюю, з тими посланцями з Швейцарії, які вивозитимуть звільнених, ми відправимо вашу дружину. З наступною колоною виїде ваша перша дитина…

— Ви кажете неправду! В паспорті дружини записано обох дітей! Як же ми зможемо відправити туди Єву? Чи Пауля?! У хлопчика абсолютний слух, він у сім років написав концерт, пощадіть його, він же служитиме славі Німеччини… А ви хочете і його, і Євочку… Навіщо ви брешете, кажете, що відправите їх, коли…

Штірліц відкинувся на спинку жорсткого дерев'яного стільця:

— Правильно мислите, Рубенау… Молодець… Це я недодумав… Точніше кажучи, недодумали ті, хто готував технічну частину операції… Завтра вдень я покажу вам новий паспорт фрау Рубенау-Шульц, на неї одну… І два документи на дітей — для кожного свій…

— Добре, а коли поїде друга дитина? Нехай перший поїде Пауль: коли вже судилося вижити, то нехай виживе він… Коли це може статися?

Штірліц відповів запитанням:

— Вам газет не дають читати? І радіо ви, звичайно ж, не слухаєте?

— Ні.

— Я скажу, щоб вам дали газети і дозволили послухати зведення з фронтів. А поки що напишіть на цьому аркуші такий текст: «Я, Вальтер Рубенау, згоден з пропозицією офіцера розвідки Бользена взяти участь у звільненні ряду в'язнів а концтаборів. Зобов'язуюся допомагати Бользеву та його керівникам в усіх фазах майбутньої гуманної операції І розумію, що моя зрада означатиме негайну й безумовну смерть моєї сім'ї і мою. Рубенау». І дата.

…Після цього Штірліц викликав конвой, відправив Рубенау в камеру, подзвонив начальникові тюрми, спитав, чи зможе той приготувати його в'язню ситний обід, дати три сигарети і дві грудочки цукру, подзвонив Шольцу і звелів доповісти групенфюреру, що він, Штірліц, просив би прийняти його, якщо можна — найближчим часом.


Інформація для роздумів — II
(ВСС)


Причина, яка змусила Москву послати полковника Ісаєва в Берлін, полягала ще й у тому, що Центру стало відомо те, про що в столицях союзних держав знали лише кілька чоловік. Причому далеко не все, що було відомо керівникам розвідок, доповідалося лідерам.

(Черчілль часто згадував, як під час свого першого візиту до Москви, тривожного літа сорок другого року, коли Сталін знову завів розмову про долю Гесса, про справжні причини його польоту до Шотландії, про те, що реакція Лондона на цю подію була досить дивна, він дав таку відповідь маршалу, яку заздалегідь приготували його помічники, зв'язані з службою розвідки. Російський лідер тоді поморщився:

— Таке пояснення не може задовольнити мене, бо — я переконаний — мої люди із розвідки далеко не все доповідають мені і, можливо, правильно роблять: по закону їхньої професії конспірація не є зло, а, навпаки, необхідність.)

У Москви були підстави для того, щоб з особливим інтересом ставитися до зростаючої активності американської секретної служби в Швейцарії не тільки тому, що її очолював давній ворог більшовизму і брат людини, яка відкрито заявила себе противником президента Рузвельта — причому не в дні миру, а тривожної воєнної осені сорок четвертого року, напередодні нищівного німецького контрнаступу в Арденнах, коли німецькі окупаційні частини ще стояли в Голландії і Норвегії, Данії і Італії, Австрії і Угорщині, а Червона Армія вела криваві бої з агресором в Угорщині й Румунії, в Польщі і Югославії.

Підстави для підозри щодо активності Даллеса і його колег давав аналіз даних, які дістала радянська розвідка від тих, хто не на словах, а на ділі боровся з фашизмом — на невидимому, а тому часом найнебезпечнішому фронті.

Два факти — з числа їм подібних — давали Кремлю всі підстави передбачати гірше, коли мова заходила про ВСС. Ці факти не були безпосередньо пов'язані з швейцарською резидентурою Донована, але, — вивчивши їх, можна було проектувати певні акції європейських філіалів ВСС на Німеччину.

І одним з фактів, який викликав серйозне занепокоєння Москви, був особливо таємний аспект стратегії американської секретної служби на Далекому Сході.

…Справа в тому, що тоді в Китаї був свій «Гіммлер», і звали його генерал Тай Лі — кривавий садист, начальник секретної поліції Чан Кайші.

Він був справді всемогутній; боротьба з японською агресією обходила його мало, він розумів, що головний тягар візьмуть на себе експедиційні війська американського генерала Макартура; насамперед — як і кожного ренегата — його цікавила боротьба з тими, кого він зрадив, з комуністами, що оселилися в Янані, на півночі країни.

Викрадення комуністичних борців проти японського мілітаризму; тортури в катівнях, які закінчувалися тим, що заарештований або втрачав розум, або вмирав у страшних муках: розстріли інакомислячих — це була робота Тай Лі, і він умів її робити зі смаком.

Стратегія розвідки знає три підходи до явища: перший підхід — створювати такі сили, на які потім можна буде спертися в боротьбі з противником; другий — шукати й знаходити союзників, справжніх подвижників боротьби з нацизмом та японським мілітаризмом; а третій підхід — його в основному й дотримувались люди Вільяма Донована — полягав у тому, щоб підкрадатися до сильних світу цього і обертати їх у своїх союзників, не має значення кого, нехай це буде хоч сам сатана.

Саме тому Карл Ейфлер, один із шефів ВСС у Індії, зацікавлений у тому, щоб відкрити надійний шлях з Делі — через Бірму — в Китай, звернувся до свого друга, генерала Стівелла, який командував у той час американськими ВПС на Південно-Східному театрі воєнних дій проти мілітаристів Японії, з проханням, щоб той допоміг йому налагодити контакти в Чунціні.

Підрозділові Ейфлера, конспіративно названому «частина », генерал Стівелл не дозволив передислокуватися в Китай, але звів свого друга з давнім приятелем і суперником генералом Клером Шено, якого звільнили з американської армії в тридцять сьомому році і який відтоді командував ескадрильєю американських добровольців, що називали себе «літаючими тиграми». Шено був військовим радником генералісимуса Чан Кайші, його зв'язки в китайській столиці були серйозні; він вивчився таїнству тутешньої кулінарії, готував, як і належить мандаринам, сам: жінок до священнодійства не допускали; пили дуже міцну, теплу, солодку рисову горілку з маленьких чашечок, розмальованих пензлями з шерсті пацюка; саме на цих нічних бенкетах, що закінчувалися не раніше п'ятої ранку, і вирішувалися ключові питання політики.

Ейфлер познайомився в домі Шено з деякими сановниками уряду Чан Кайші, він обережно торкнувся питання про організацію своїх представництв на Філіппінах, у Таїланді і — в майбутньому — в Кореї, так само обережно прозондував можливість контакту з генералом Тай Лі, але, помітивши гидливість на обличчях співбесідників, вести далі розмову не став; на цьому й попрощались; поспішати треба на змаганнях, розвідка — особливо на початку операції — повільна, треба роздивитись, а вже потім настане солодка пора пристосування.

Після цього зондування Донован послав у Чунцін свого довіреного агента професора Ессона Гейла.

— Ви повинні створити в китайській столиці підпільний апарат ВСС, — напучував ученого «дикий Білл». — Це не означає, звичайно, що ви повинні займатися бюрократичною діяльністю, що вимотує душу; мені потрібно від вас тільки одне, щоб ви стали в Чунціні своєю людиною, нехай вас перестануть боятися, це — головне.

Гейл спочатку відлежувався в тому особняку, який йому допомогли орендувати військові, що з заздрістю цікавилися, хто йому платить такі величезні гроші за дім та обслуговування; через місяць, коли процес акліматизації — в прямому й переносному розумінні — закінчився, професор історії наніс кілька укольних візитів, результатом яких став постійний контакт з вихованим у США доктором Кунгом — міністром фінансів, братом чарівної й могутньої «мадам генералісимус».

Після того як знайомство перейшло в дружбу, професор Гейл одержав від Донована шифровану телеграму, в якій «дикий Білл» рекомендував зосередитися саме на цьому контакті; ніяких інших кроків, аж до вказівок з Вашінгтона, не робити.

Донован недаремно рекомендував Гейлу поступовість: саме в цей час він відправив у Китай свого другого суперагента, в минулому кореспондента «Юнайтед пресс» у Шанхаї, а зараз офіцера ВСС Аллана Лусея. (Стосунки Донована з ним були особливо довірливими, бо до того, як перейти у ВСС, Лусей працював у «відділі інформації» Шервуда, найближчої президентові людини. Працюючи з лібералом Шервудом, колишній ас журналістики був усе-таки душею з Донованом.)

Прибувши у Чунцін, Лусей націлився на капітана ВМС США Мілтона Майлса, що давно дружив з людиною, яка найбільше цікавила Донована, — з генералом Тай Лі. Ті два агенти ВСС, яких відправили в Піднебесну до того, як туди прибув Лусей, повинні були продемонструвати шефові китайського гестапо (чесні американські розвідники, що працювали у ВСС не для того, щоб допомагати корпораціям налагоджувати опорні точки в післявоєнному світі, а які відверто ненавиділи нацизм і мілітаризм, повідомляли в центр: «Тай Лі — не Канаріс, він — Гіммлер, контакти з ним ганебні для американської демократії»), що Вашінгтон має альтернативу: в нього вже є ключ — через міністра фінансів — до дружини генералісимуса, з оточення генерала Шено — до вищих сановників уряду й штабу ВПС Китаю; для Тай Лі таким чином настав час зробити вибір: або він починає працювати з ВСС і на ВСС, або Вашінгтон і надалі буде активний з тими сановниками, про яких уже знав «китайський Гіммлер».

Після того як Майлс звів Лусея з Тай Лі і вони просиділи за вечерею майже півночі, легко ведучи розмову про життя, обговорюючи питання історії (особливо багато Тай Лі говорив про страхіття наркоманії, про безумство «опіумної» війни європейців проти його народу; але Лусей знав, що саме Тай Лі організував дванадцять секретних баз, де в'язні вирощували опіум для контрабандної торгівлі; після збирання врожаю нещасних знищували — секретність насамперед), з Вашінгтона надійшов наказ — подальші контакти з «китайським Гіммлером» припинити, «риба проковтнула гачок, не можна прискорювати події, нехай Тай Лі виявить активність».

Незабаром у Чунцін прибув новий посланець Донована, професор Мічиганського університету Джозеф Хейден, у минулому кореспондент «Крісчен сейєнс монітор».

Хейдену наказали не входити в контакти ні з ким із тих, хто вже був включений в орбіти попередніх посланців ВСС: «тільки акуратне зондування у найближчому оточенні Чан Кайші».

Однак Хейден копнув глибше за інших: він довів, що існують сильні антианглійські настрої серед тих, хто планував політику генералісимуса; найзапекліщим противником Лондона виявився саме Тай Лі, якого, як з'ясувалося, в сорок першому році заарештували британці в Гонконзі саме за те, що він являє собою тип справжнього нациста, його очевидні симпатії були на боці Гітлера, і він заздалегідь готував контакти з службою Канаріса, щоб у слушний момент зрадити союзників. Тільки втручання генералісимуса допомогло «китайському Гіммлеру»: його звільнили, але відтоді він став фанатичним ворогом Черчілля. ВСС це влаштовувало.

Хейден повідомляв у своїх шифровках Доновану, що «антианглійська карта» може і має бути розіграна, Тай Лі згоден завербуватися, потрібна санкція на виконання.

№69 WDM «Chrematistic»

by Анатолий Марущак

:: ТЕМА НОМЕРУ ЗАГРАНИЦА НАМ ПОМОЖЕТ Европейская комиссия приняла решение о немедленном вступлении в силу положений соглашения об ассоциации Украины с ЕС, касающихся отмены либо снижения таможенных тарифов на украинскую продукцию на европейском More

:: ТЕМА НОМЕРУ ЗАГРАНИЦА НАМ ПОМОЖЕТ Европейская комиссия приняла решение о немедленном вступлении в силу положений соглашения об ассоциации Украины с ЕС, касающихся отмены либо снижения таможенных тарифов на украинскую продукцию на европейском рынке. С того момента, как это положение будет утверждено ЕC и Европарламентом, и вплоть до 1 ноября г. украинские компании будут в одностороннем порядке пользоваться преимуществами зоны свободной торговли с ЕС, даже если само соглашение об ассоциации в это время еще не вступит в силу. Одним словом, отечественная промышленность получает шанс, которым, впрочем, еще надо суметь воспользоваться. Зона полусвободной торговли Соглашение об ассоциации с ЕС, отвергнутое прежними властями, снова стало приоритетом внешней политики Украины. А Европейская комиссия, чтобы теперь уже наверняка получить желанную подпись под документом, заявила о готовности предоставить Украине возможность воспользоваться его экономическими преимуществами – зара Less

Read the publication

:: ТЕМА НОМЕРУ ЗАГРАНИЦА НАМ ПОМОЖЕТ Европейская комиссия приняла решение о немедленном вступлении в силу положений соглашения об ассоциации Украины с ЕС, касающихся отмены либо снижения таможенных тарифов на украинскую продукцию на европейском рынке. С того момента, как это положение будет утверждено ЕC и Европарламентом, и вплоть до 1 ноября г. украинские компании будут в одностороннем порядке пользоваться преимуществами зоны свободной торговли с ЕС, даже если само соглашение об ассоциации в это время еще не вступит в силу. Одним словом, отечественная промышленность получает шанс, которым, впрочем, еще надо суметь воспользоваться. Зона полусвободной торговли Соглашение об ассоциации с ЕС, отвергнутое прежними властями, снова стало приоритетом внешней политики Украины. А Европейская комиссия, чтобы теперь уже наверняка получить желанную подпись под документом, заявила о готовности предоставить Украине возможность воспользоваться его экономическими преимуществами – заранее и в одностороннем порядке. Согласно заявлению Европейской комиссии, обнуляются пошлины на 83,4% товарных позиций украинского экспорта. При этом режим свободной торговли немедленно распространяется на 94,7% категорий промышленной продукции и на 82,2% сельскохозяйственного сырья и продовольственных товаров. Для большей части продуктов, для которых сохранились ограничения, будет действовать режим тарифных квот, позволяющий ввозить определенные объемы беспошлинно. Как отмечает Еврокомиссия, в Брюсселе рассчитывают, что Украина подпишет соглашение об ассоциации до 1 ноября, так что временные льготы сами собой превратятся в постоянно действующие. В таком случае выгода украинских компаний от обнуления либо снижения пошлин оценивается европейскими специалистами в млн евро в год – примерно 4,0% от прошлогоднего объема украинского экспорта в страны ЕС (почти $16 млрд). Из этой суммы примерно € млн должны сэкономить украинские экспортеры сельскохозяйственного сырья – подсолнечника, зерновых, мяса (в пределах тарифных квот). Еще в €53 млн оценивается выигрыш поставщиков обработанной пищевой продукции. Действительно, ранее в ЕС действовали высокие пошлины на украинские сыры, колбасы, кондитерские изделия, алкогольные напитки (кроме водки, она поставлялась в ЕС беспошлинно). По новым правилам довольно низкие тарифные квоты введены только на крупы (6,8 тыс. тонн), молоко и продукцию из него (10 тыс. тонн) и продукцию из мяса птицы (входит в общую мясную квоту в 15 тыс. тонн, соответствующую 10,7% украинского экспорта курятины в году). Остальные продовольственные товары могут ввозиться в ЕС более-менее свободно – естественно, при условии соблюдения европейских нормативов и стандартов. Основная проблема, связанная с поставками в Евросоюз продукции украинского сельского хозяйства, заключается в последствиях для экспорта кукурузы. В году украинские компании продали в ЕС более 7,1 млн тонн этого зерна на сумму около $1,65 млрд. Однако вступление в силу соглашения об ассоциации с Евросоюзом введет в действие тарифную квоту в размере всего 0,4 млн тонн, выше которой будет действовать весьма высокая пошлина. В случае сокращения украинского экспорта кукурузы до размера квоты потери отечественных аграриев могут в несколько раз превысить всю ту выгоду, что принесет Украине создание зоны свободной торговли с ЕС. Впрочем, зерновые сейчас пользуются спросом, так что невостребованные больше в Европе объемы, очевидно, можно будет перенаправить на другие рынки. Из поставщиков украинской промышленной продукции в ЕС наибольшую выгоду получат производители удобрений, то есть Group DF Дмитрия Фирташа, если он, конечно, сохранит контроль над своим бизнесом, а его химические заводы не остановятся из-за дороговизны и нехватки природного газа. Ранее импорт удобрений в ЕС облагался пошлиной по ставке 6,5%. В году Украина экспортировала в европейские страны более 1,5 млн тонн одних только азотных удобрений на общую сумму $ млн. Отмена пошлины обеспечит поставщикам выигрыш порядка $11 млн. в год, а всего украинская химическая отрасль, по подсчетам Европейской комиссии, сэкономит на тарифах €26,8 млн. Что касается украинских производителей черных металлов и минерального сырья (преимущественно, железной руды), то они вообще не заметят никакой разницы. Стальная продукция и раньше поставлялась в страны Евросоюза беспошлинно, причем порядка 60% продаж приходилось на поставки полуфабрикатов – в основном, в рамках внутрикорпоративных связей. Антидемпинговых же пошлин, блокирующих поставки в ЕС украинских стальных труб или арматуры, нововведения никак не коснутся. Наконец, остается прочая промышленная продукция, производители которой в Украине, по оценкам Еврокомиссии, смогут сэкономить при осуществлении поставок в ЕС более €75 млн. Правда, около трети от этой суммы даст отмена пошлин на товары отечественной легкой промышленности. Но и €50 млн в нынешние времена – немалое подспорье. К тому же, как неоднократно заявляли сторонники европейской интеграции Украины, главным преимуществом от создания зоны свободной торговли является облегчение доступа к европейскому рынку само по себе. ® УСЛУГИ МАРКЕТИНГОВЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ: Обзор рынка (Desk-Research, «кабинетное исследование»): объем, динамика, структура, сегменты, основные игроки, конъюнктура, прогноз развития, и другие важные показатели! Более готовых решений! С уважением и надеждой на сотрудничество,  Анатолий Марущак  CEO «Market Lab: Research»    [email protected]  , г. Киев, ул. Пирогова 2, оф. PGRC натисніть на зображення та перейдіть на відповідний сайт ↺ Малая распродажа Доля продукции машиностроения и родственных ему отраслей промышленности в украинском экспорте в страны Евросоюза не так уж и мала. В прошлом году она составила свыше 10%. Правда, больше половины этой суммы – $,1 млн. – пришлось на одну товарную позицию: жгуты проводов для автомобилей. Их выпускают в Украине несколько германских компаний, еще в первой половине прошлого десятилетия построившие фабрики в ряде сел Западной Украины. Именно эти производители и получат более $36 млн. дополнительного дохода благодаря отмене европейских пошлин на кабельную продукцию, достигавших ранее 3,7%. Еще ≈ $ млн. украинского машиностроительного экспорта в ЕС представлено продукцией американской компании Jabil Circuit, построившей в Закарпатской области (когда там существовала свободная экономическая зона) завод по изготовлению компонентов для электроники, в частности, мобильных телефонов, и родственных ей предприятий. Для них введение в действие соглашения о свободной торговле с ЕС практически ничего не изменит, так как и ранее пошлина на поставки этих компонентов была нулевой. Третья по значению статья машиностроительного экспорта в страны Евросоюза представлена железнодорожными вагонами и частями к ним. В году страны ЕС – преимущественно государства Балтии – приобрели в Украине этой продукции на $ млн. Отмена пошлины в размере 1,7% даст отечественным вагоностроителям и их смежникам более $2 млн. прибавки к доходам. Правда, на страны ЕС в году пришлось только 6,8% украинского экспорта продукции вагоностроения, так что возможные потери в странах СНГ, очевидно, значительно превысят любую мыслимую выгоду от вероятного расширения поставок в Европу. Вообще, наибольший прирост прибылей от открытия европейского рынка получили бы производители автомобилей, тракторов, прочей сельскохозяйственной и специальной техники, телевизоров и звукозаписывающей аппаратуры. Пока что в ЕС импорт этой продукции облагается пошлинами в размере %, так что выигрыш от их отмены был бы весьма существенным. Проблема лишь в том, что в году украинские компании экспортировали в страны Евросоюза аж 25 автомобилей и 55 тракторов, и вряд ли смогут существенно улучшить эти результаты в обозримом будущем. А собственного производства, например, телевизоров в нашей стране нет уже давно. В целом львиная доля украинского экспорта более-менее сложной промышленной продукции в ЕС представлена компонентами наподобие тех же жгутов проводов или нагревательных элементов сопротивлений. Поставки более технически сложной продукции – трансформаторов, аккумуляторов, шарикоподшипников – исчисляются десятками миллионов долларов в год, но уступают по объему встречному импорту аналогичной продукции из стран ЕС. Таким образом, для украинских производителей промышленной продукции эффект от вступления в силу положений о создании односторонней зоны свободной торговли с Евросоюзом будет весьма незначительным. Крупнейшие поставщики и ранее могли поставлять туда свои товары без особых проблем, а отрасли, которые могли бы получить наиболее весомый выигрыш, вообще не представлены в украинской экономике либо обладают весьма ограниченной конкурентоспособностью на европейском рынке. Кроме того, следует отметить, что Европейская комиссия зарезервировала за собой право снова вводить пошлины и квоты на определенные виды продукции, если их экспорт из Украины в ЕС после отмены тарифов внезапно возрастет. Также под запретом находится и принятие украинским правительством каких-либо мер, нарушающих свободную конкуренцию, наподобие отраслевых программ поддержки национальных производителей, введения новых импортных пошлин и тому подобных мероприятий. Впрочем, учитывая состояние украинских финансов, этого Европейская комиссия как раз может не опасаться. Как бы там ни было, стремление Еврокомиссии открыть для украинских поставщиков свой рынок, не дожидаясь, пока Украина сделает то же самое, и до начала приведения украинской экономики к европейским стандартам представляет собой шанс для отечественной промышленности. И она должна им воспользоваться. Подробнее >>> По материалам goalma.org © Виктор Тарнавский ® ЧАСТНАЯ БИБЛИОТЕКА ПЕЧАТНЫХ КНИГ ДЕЛОВОЙ ЛИТЕРАТУРЫ «CHREMATISTIC» Всемирная история в 13 томах История Украины в ти томах goalma.org «Капитал» в 3-х томах Западноевропейская фило офия 19 века goalma.orgлер «Мемуары» Глобальный мировой кризис Рынок микроэкономическая модель Деньги. Банки и денежнокредитная политика Экономический образ мышления goalma.orgк Микроэкономика goalma.org Алхимия финансов goalma.org Открытое общес во Посмотреть обновления >>> натисніть на зображення та перейдіть на відповідний сайт ↺ Weekly Digital Magazine ChrematisticХрематистика (от др.-греч. χρηματιστική - обогащение) - термин, которым Аристотель обозначал науку об обогащении, искусство накапливать деньги и имущество … © Видавничий Дім «Renaissance Publishing» № 69 від

2 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] ** :: РЕДАКЦІЯ :: ІНТЕРАКТИВНИЙ ЗМІСТ / НАТИСНІТЬ НА РОЗДІЛ :: ПРО КОМПАНІЮ ЗАСНОВНИК ТА ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР: Анатолій Ігорович Марущак () () [email protected] , Київ, вул. Пирогова, 2/37, оф. :: Авторські та суміжні права: :: Дистрибуция & Сбыт Weekly Digital Magazine «Chrematistic»® – авторський продукт на ринку ЗМІ; являється інноваційним рішенням для ефективного поширення та зберігання інформації; загальний вигляд, назва, концепція та дизайн являються інтелектуальною власністю Марущака А.І. і охороняються чинним законодавством України на території будь-якої держави світу! Несанкціоноване копіювання – переслідується законом!!! Позиція редакції може не співпадати з думками авторів. Редакція не несе відповідальності за достовірність інформації, яка опублікована з інших джерел. Авторські права на всю інформацію, яка опублікована з інших джерел, належать виключно авторам, які її створили. Надіслані матеріали в редакцію не рецензуються і не повертаються. За зміст реклами редакція відповідальності не несе. Матеріали з позначкою ® можуть публікуватись на правах рекламно-інформаційних. Передрук та використання матеріалів може тільки з письмового дозволу Головного редактора. Засновано в жовтні р. Видається з січня р. © Анатолій Ігорович Марущак, © Weekly Digital Magazine «Chrematistic», © Видавничий Дім «Renaissance Publishing», © ТОВ «Прогруп & Ренесанс консалтинг»,  информационно-консультативный офис в центре Киева с возможностью разместить стенд для презентации примеров Вашей продукции;  создание базы данных покупателей;  распространение маркетинговых и рекламных материалов;  формирование каналов продаж и сбыта;  ведение деловых переговоров и презентаций;  коммерческие предложения и заключение контрактов;  логистика поставок и план продаж;  сервисный центр;  прочее. :: Засновник: :: Видавець: :: Маркетинговые Исследование & Коммуникации Видавничий Дім «Renaissance Publishing»  бренд-бук и имидж полиграфия;  интернет сайт и регистрация в каталогах;  рассылка пресс-релизов и новостей;  продвижение в социальных сетях;  проведения рекламных мероприятий;  представительство на выставках, конференциях и ассоциациях;  раздача листовок и проклейка плакатов;  direct-mail и sms рассылки;  спонсорство и благотворительность;  программы лояльности и дисконтные карты;  прочее. :: Підписка: Шановні читачі! Пропонуємо Вам оформити безкоштовну підписку на Weekly Digital Magazine «Chrematistic», для чого потрібно приєднатися до групи адресатів, натиснувши на кнопку: :: Тираж* & Архів видань доступний on-line: Weekly Digital Magazine «Chrematistic», публікується щонеділі. Доставляється в електронні почтові скриньки адресатам за попередньою підпискою в goalma.org; соціальні мережі; on-line reader’s; direct-mail (рекламодавці, партнери та друзі). Тираж одного чергового видання ≈30 тис. адресатів. Канал доставки Ресурси Кількість % Підписка редакції goalma.org ≈ ≈55% Соціальні мережі . ≈ ≈33% On-line Re der ≈ ≈7% Directmail ≈ ≈5% Всього: ≈ 40 * станом на р. :: Отдел закупок & Тендерный комитет  мониторинг цен на рынках;  создание базы поставщиков;  проведения экспресс тендеров;  организация и проведение биржевых / аукционных торгов;  партнерские закупки;  диверсификация поставщиков;  импортно-экспортные поставки;  таможня и брокерские услуги;  сертификация и лицензирование товаров;  логистика и администрирование склада;  документальное сопровождение закупок;  финансовый контроль взаиморасчетов;  прочее. :: Увага: :: Розмір & Вартість рекламних блоків: :: Открытие Представительства & Компании в Киеве Пересилаючи тексти, фотографії, інші матеріали (логотипи компаній), відправник тим самим дає свою згоду, а також підтверджує згоду зображених на фотографіях осіб на публічний показ, відображення і поширення надісланих текстів, матеріалів, фотографій та інших матеріалів в інформаційно-видавничих проектах ТОВ «Прогруп & Ренесанс консалтинг». Відправник також передає видавництву та редакції право на будь-яке опрацювання фотозображень і редагування текстів без подальшого узгодження кінцевого вигляду. грн. грн. грн грн. грн. грн. * вартість вказана за 1 публікацію у 5-х чергових випусках, тобто Ваша реклама протягом, майже, цілого місяця знаходитиметься на сторінках журналу  разработка статутной документации;  регистрация прав на интеллектуальную собственность;  аренда юридического адреса;  регистрации и постановка на учет;  печать и расчетный счет в банке;  цифровая подпись и налоговый учет;  бухгалтерия и аудит;  лицензии и разрешения на торговлю;  услуги корпоративного секретаря;  регистрация членства в ассоциациях;  сертификаты, грамоты и дипломы;  прочее. ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]

3 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] :: ВЛАДА ПОВЕРНУТИСЬ ДО ЗМІСТУ ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА РНБО КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ НОВИНИ РЕГІОНІВ МІЖНАРОДНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ БЕЗКОШТОВНА ПІДПИСКА НА ЩОТИЖНЕВИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ ДІЛОВИЙ ЖУРНАЛ WDM «CHREMATISTIC» ФОКУС З Кабміну виганяють "дух" попередників Уряд продовжує "зачистку" нормативного поля від рішень попередників. Зокрема, 19 березня на засідання Кабміну були винесені пропозиції скасувати актів, схвалених протягом останніх чотирьох років командою Азарова-Арбузова. Схоже, у такий спосіб нова влада хоче показати, що вона налаштована проводити масштабні реформи. Про відповідні плани раніше згадував міністр фінансів Олександр Шлапак. Два тижні тому він заявив, що Кабмін вирішив скоротити кількість держпрограм і відмовитися від деяких рішень попереднього уряду. Це, за підрахунками Мінфіну, дозволить заощадити у році близько 48 млрд грн. Правда, тоді Шлапак говорив про 82 рішення Кабміну, які необхідно скасувати. Зараз же мова йде уже удвічі більшу цифру. Весь "чорний список" є в розпорядженні "Економічної правди". Сам уряд наразі не оприлюднив перелік рішень, які хочуть "поховати". Виходячи з проекту, пропонується скасувати чотири блоки документів: 27 законопроектів, п&#;ять проектів актів президента, 76 постанов Кабміну, 50 розпоряджень Кабміну. Приватизація Близько десяти із зазначених рішень колишнього уряду, які планується скасувати, стосуються приватизаційних процесів. Передбачається анулювати постанову про приватизацію акцій газорозподільних та газопостачальних компаній, ухвалену в липні року. У ній мова йшла про передачу від НАК "Нафтогаз України" до Фонду державного майна пакетів акцій 39 міськгазів й облгазів для подальшої приватизації. На продаж у тому числі планувалося виставити контрольні пакети - по 51% акцій - "Кіровоградгазу" і "Черкасигазу", а також 38,28% "Донецькоблгазу". Про це свідчить і план-графік приватизації на рік, затверджений Фондом держмайна. Утім, тепер це питання відкладається. Кращих часів чекатимуть ПАТ "Сумихімпром", який розраховував придбати Дмитро Фірташ, та завод "Електроавтоматика" - рішення про затвердження умов їх продажу скасовуються. "Сумихімпром" ФДМ розраховував виставити на продаж у лютому. Про намір купити підприємство тоді заявляла компанія "Райз" Олега Бахматюка. Крім того, скасовуються усі ухвали Кабміну щодо зміни процедури розробки переліків підприємств, що підлягають приватизації. Так само скасовується рішення щодо затвердження переліку об&#;єктів стратегічного значення. Раніше Мінекономрозвитку включило до цього списку об&#;єкти. З них об&#;єктів - державні підприємства, 32 - товариства з державною часткою %, 15 - товариства з державною часткою від 50% до %. Пропонується анулювати і зміни до переліку державних об&#;єктів, які можуть надаватися в концесію від 5 лютого року. Цим рішенням, зокрема, дозволялася передача в концесію київського "Заводу цивільної авіації". У Мінпромполітики пояснювали включення об&#;єкта до списку тим, що у підприємства в липні року закінчується контракт на ремонт літаків Ан індійських ВПС. Отже, йому потрібен інвестор, запевняли у міністерстві. Він швидко знайшовся. Серед зацікавлених інвесторів називали почесного президента "Мотор Січ", депутата від Партії регіонів В&#;ячеслава Богуслаєва. Утім, не судилося. Навіть умови передавання заводу в концесію не встигли прописати. Серед інших пропозицій можна виділити зміни щодо проведення конкурсного відбору керівників держпідприємств. Уряд Азарова року переписав цю процедуру так, що без конкурсу можна було обирати будь-якого кандидата. Міністерствам, Фонду держмайна та іншим органам, які управляють державними підприємствами, пропонувалося самим вирішувати, чи потрібен конкурс на відповідну вакансію. Цим правом вони користувалися сповна. Утилізація Не залишили без уваги міністри й питання утилізаційного збору. У смітник викинуто чотири ухвали попереднього Кабміну щодо відповідних законопроектів. Як відомо, сага стосовно справляння екологічного податку, більше відомого як утилізаційний збір з транспортних засобів, триває давно. Зміни до Податкового кодексу щодо сплати екологічного податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів почали діяти з 1 вересня року. Після цього до ціни імпортних легкових авто почали додавати 5,5 тис грн, а до ціни вантажівок та автобусів - 11 тис грн. Утім, сума могла і бути більшою залежно від об&#;єму двигуна, маси та строку експлуатації авто. Вітчизняні автовиробники звільнялися від сплати збору під гарантії створення утилізаційних потужностей. Незабаром виявилося: зміни до законодавства необхідно терміново привести у відповідність до світових вимог, оскільки такий податок суперечить нормам СОТ. Відтак, тодішній уряд вирішив трохи поправити ситуацію. Спочатку Кабмін скасував коефіцієнти, які застосовувалися до ставок "утилізаційного" податку. Тепер його розмір уже не був прив&#;язаний до об&#;єму двигуна, дати виготовлення транспортного засобу та його маси. У Міндоходів стверджували, що скасування коефіцієнтів знизить ціни на автомобілі, і таким чином активізується ринок продажу авто. Пізніше урядовці розглянули питання про компенсації з бюджету для пунктів приймання і розбирання авто, а також для власників утилізованих машин. Усі ці ініціативи тепер пропонується скасувати. Ймовірно, невдовзі в уряді будуть кардинально переписувати законодавство, яке стосується "утилізаційного" збору. Ймовірно, не без участі лобі вітчизняного автопрому. "Творчість" попередників нинішній владі явно не до вподоби. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org © Дмитро Дєнков, ЕП Управление проектами «под ключ» :: Маркетинг & Производство :: Продажи & Сбыт () ; ; [email protected] ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ  СЕСІЙНА ЗАЛА  Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про призначення позачергових виборів Черкаської міської ради (місто Черкаси Черкаської області) (25 травня року)". докладніше  Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про призначення Наливайка Олега Ігоровича Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України". докладніше  Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на рік". докладніше  Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо служби у військовому резерві". докладніше  Верховна Рада України ухвалила Закон "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію". докладніше  Верховна Рада України прийняла за основу законопроект про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України. докладніше  Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави". докладніше  Верховна Рада України прийняла "Декларацію про боротьбу за звільнення України". докладніше  КОМІТЕТИ  Комітет свободи слова та інформації рекомендує парламенту прийняти за основу та в цілому проект постанови про забезпечення інформаційної безпеки та суверенітету України, недопущення обмежень доступу громадян до інформації та використання радіочастотного ресурсу України у відповідності з вимогами чинного законодавства. докладніше  Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендує Верховній Раді прийняти за основу проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо ідентифікації працівників органів внутрішніх справ та присутності спеціальних підрозділів міліції, внутрішніх військ на мирних зібраннях). докладніше  В Комітеті з питань верховенства права та правосуддя відбулася зустріч з віцепрезидентом Європейської комісії з ефективності правосуддя Георгом Ставою та представниками Вищої кваліфікаційної комісії України. докладніше  Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин провів спільне засідання з Міністерством аграрної політики та продовольства України. докладніше  Комітет з питань національної безпеки і оборони на засіданні у середу розглянув питання щодо безпекової ситуації в Україні, пов&#;язаної з останніми рішеннями Російської Федерації щодо Криму. докладніше  Голова Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем&#;якін зустрівся з представником Генерального секретаря Ради Європи Йеруном Шоккенброеком. докладніше  КЕРІВНИЦТВО goalma.orgов: Європейська інтеграція залишається пріоритетом нашої зовнішньої і внутрішньої політики Голова Верховної Ради України, в.о. Президента України Олександр Турчинов висловлює вдячність Президії Міжпарламентської асамблеї Верховної Ради України, Сейму Литовської Республіки та Сейму і Сенату Республіки Польща за солідарність з Україною і сподівається, що ця зустріч сприятиме зміцненню відносин між нашими країнами. Відкриваючи у понеділок засідання Президії Асамблеї, у якому взяли участь Голова Сейму Литовської Республіки Лорета Граужинєнє і Маршалок Сенату Республіки Польща Богдан Борусевич, goalma.orgов підкреслив, що історія наших стосунків підтверджує солідарність і надійну підтримку нашої держави народами Литви і Польщі, їхнього депутатського корпусу. Українська держава, сказав він, сьогодні «зіткнулася з викликом - її територіальній цілісності і суверенітету загрожує небезпека». «Нам потрібна дієва підтримка наших друзів», - наголосив керівник Парламенту, висловивши вдячність Сенату Республіки Польща за прийняту Постанову, а Сейму Литовської Республіки - за Заяву, де висловлюється підтримка України у протистоянні агресорам. Голова Верховної Ради також висловив вдячність парламентам Польщі та Литви за активні дії у європейських структурах, спрямовані на звернення уваги європейського співтовариства до України у нинішній складній ситуації. Детальніше >>> За матеріалами Прес-служби ВРУ Ми все зробимо, щоб захистити нашу свободу, - goalma.orgов У четвер відбулася зустріч в. о. Президента України, Голови Верховної Ради України Олександра Турчинова із Заступником Державного секретаря США Вікторією Шерман. У ході зустрічі Сторони обговорили поточну ситуацію в Україні та незаконні дії Російської Федерації стосовно анексії півострову Крим. «Це не просто агресія на території суверенної держави - це відкрита спроба анексії», - наголосив О. Турчинов. За його словами, сьогодні вирішується питання, хто правий: «Або Путін, говорячи, що він має право ігнорувати думку всього цивілізованого світу, або провідні країни світу доведуть життєздатність світового порядку та того паритету, що сформувався після Другої Світової Війни». Разом з тим, Сторони погодилися, що подібна поведінка Російької Федерації - це не просто спроба порушити всі міжнародні угоди, «це виклик всьому цивілізованому світу». У свою чергу, goalma.org наголосила, що Президент США, Конгрес, Державний департамент та весь американський народ «підтримують вас і вашу країну та всі ті реформи, які ви запроваджуєте». Крім того, Заступник Державного Секретаря США повідомила, що Америка вже почала запроваджувати конкретні санкції проти російських офіційних осіб та фінансових установ. Детальніше >>> За матеріалами Прес-служби ВРУ

4 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] АДМІНІСТРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА Турчинов уволил послов Украины в ряде стран И.о. президента Украины, председатель Верховной Рады Александр Турчинов уволил Маркияна Мальского с должности посла Украины в Польше. Кроме того, с должности посла Украины в Дании уволен Михаил Скуратовский, а Валерий Степанов - с поста посла Украины в Швеции. Также Турчинов уволил Александра Никоненко с должности посла Украины в Португалии и Анголе (по совместительству). Кроме того, лишились должности посол Украины в Египте Евгений Кириленко, посол Украины в ЮАР, Намибии, Замбии и Зимбабве (по совместительству) Валерий Гребенюк. И.о. президента также отменил как нереализованный указ от 25 января года о назначении Александра Нефедова послом Украины в Киргизской Республике. Соответствующие указы от 19 марта опубликованы на сайте и.о. президента. Подробнее >>> По материалам goalma.org Леонід Кравчук та Леонід Кучма попросили goalma.orgова передислокувати на материк військових, які досі знаходяться в Криму Відбулася зустріч в. о. Президента України, Голови Верховної Ради України Олександра Турчинова з Президентами України Леонідом Кравчуком та Леонідом Кучмою з їх ініціативи. У ході зустрічі Президенти України висловили повну підтримку новій українській владі та її першим крокам у «надважкі та драматичні часи української історії». На їх думку, військова агресія та спроба анексії Кримського півострову Збройними Силами Російської Федерації є неприпустимою. «Ніколи, навіть у страшному сні, я не міг подумати, що доживу до того часу, коли російські війська окупують Крим», - сказав goalma.org Окрім того, обидва Президенти жорстко виступили проти спроб сепаратизму та провокацій, «які відбуваються в деяких регіонах України». На їх думку, влада повинна більш жорстко та безкомпромісно боротися із злочинами проти держави, її суверенітету та територіальної цілісності. Разом з тим, Президенти України goalma.orgк та goalma.org звернулися з проханням до goalma.orgова «захистити та зберегти життя українських військовослужбовців, які несуть службу в важких та небезпечних умовах у Криму».На їх думку, необхідно терміново провести їх передислокацію на материкову частину України. Детальніше >>> За матеріалами Прес-служби Президента України О. Турчинов РНБО Олександр Турчинов: Істерія та загострення ситуації в Криму пов’язані з підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом «Істерія та загострення ситуації в Криму пов’язані з підписанням Угоди про асоціацію з Європейським Союзом», - заявив в.о. Президента України, Голова Верховної Ради України, Голова РНБО України goalma.orgов, відкриваючи пленарне засідання парламенту. «Увесь український народ, увесь світ обурений тим, що не лише продовжується агресія Російської Федерації на території Автономної Республіки Крим, яка є невід’ємною частиною нашої країни, але й у самій Росії розпочалася спроба політичної анексії захопленої території», - наголосив він. Керівник парламенту поінформував, що вчора відбулося засідання РНБО, «де був прийнятий комплекс дипломатичних, адміністративних, військово-технічних заходів, скерованих на протидію агресії Російської Федерації». «Я також переконаний, що сьогодні Верховна Рада також висловить свою позицію, скеровану проти загарбників», - сказав він. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби РНБО КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ  КАБІНЕТ МІНІСТРІВ Кабінет Міністрів утворює урядові комітети Кабінет Міністрів утворює урядові комітети. Відповідну постанову «Про утворення урядових комітетів та затвердження їх посадового складу» прийнято 19 березня на засіданні Уряду. Згідно з документом, утворюються: Урядовий комітет соціально-економічного розвитку та з питань міжнародного співробітництва (Голова - Прем’єр-міністр України), Урядовий комітет з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності (Голова – Перший віце-прем’єр-міністр України), Урядовий комітет з питань регіонального розвитку (Голова – Віце-прем’єр-міністр України – Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України), Урядовий комітет гуманітарного розвитку (Голова – Віце-прем’єр-міністр України). До складу комітетів входять міністри чи їх заступники, керівники ЦОВВ, а також народні депутати, уповноважені представники всеукраїнських профспілок та об’єднань організацій роботодавців. Очікується, що прийняття цього документа сприятиме забезпеченню ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, координації дій органів влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, основних напрямків реалізації державної політики, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР Арсеній Яценюк у Брюсселі: Найефективніший шлях зупинити Росію – ввести реальні економічні санкції Найефективніший шлях зупинити Росію – ввести реальні економічні санкції та створити єдину економічну політику, щоб не дозволити нікому, в тому числі й Росії, використовувати енергетику як нову ядерну зброю. По це заявив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк журналістам у Брюсселі в п’ятницю, 21 березня. Арсеній Яценюк наголосив, що сьогоднішній конфлікт не є просто конфліктом між Україною і Росією: «Росія підірвала глобальну систему безпеки й почала себе поводити, як озброєний гангстер на території Європи. І тому повинна бути знайдена гідна відповідь, зупинити цей міжнародний злочин». Він нагадав, що Україна готова була сісти за стіл переговорів із Росією, але натомість «вони прислали 22 тисячі російських військ»: «Якщо Росія не чує – треба знайти засоби і методи, щоб Росія почула». Як зазначив Глава Уряду, є дуже потужні заяви від низки країн ЄС щодо готовності ввести економічні санкції, так само про санкції заявили США: «У нас є два типи відповіді. Перший – військовий, але це неприйнятно – мати Третю світову війну. Другий шлях – політичний, економічний та дипломатичний». Арсеній Яценюк підкреслив, що найефективніший шлях зупинити Росію – ввести реальні економічні санкції: «Адже вони продають газ і нафту переважно до ЄС, а потім беруть євро, долари та фунти – і купують озброєння, військові машини і вторгаються в незалежну країну. Це неправильно». «Усвідомлюю, що Росія буде відіграватись на Україні. Але вона і так би відігравалась на Україні, і вже сьогодні оголосила, що вдвічі підвищить ціни на газ. Цим вони в першу чергу б’ють по Східній Україні. Вони це роблять умисно, щоб знищити нашу індустрію, погіршити життя українців», - наголосив Прем’єрміністр. Глава Уряду підкреслив, що необхідно «терміново переглянути систему енергетичної безпеки та енергетичної політики, насамперед в Україні»: «ЄС має говорити в один сильний голос, створити єдину енергетичну політику. Найкращий шлях – диверсифікувати енергетичні потоки». «У нас є кілька стратегій в короткотерміновій та довготерміновій перспективі. Але найважливіше для всіх нас – говорити в один голос. Аби не дозволити нікому, в тому числі й Росії, використовувати енергетику як нову ядерну зброю», - наголосив Арсеній Яценюк. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org За пограбування України Росія отримала відповідні позови в міжнародних судах, - А. Яценюк «Зараз триває серйозна дискусія з приводу того, яка фінансова відповідальність Росії за події, що відбулись в Криму», - наголосив Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк журналістам в аеропорту «Бориспіль» після прибуття з Брюсселя в п’ятницю, 21 березня. «Російська Федерація із застосуванням зброї, вчинила озброєне пограбування України і в тому числі націоналізувала десятки об’єктів державної власності України. Мова іде не про мільярди, а про сотні мільярдів доларів», - наголосив він. «У міжнародних судах Росія в найкоротші терміни отримає відповідні позови від української держави. За пограбування треба буде платити», - підкреслив Глава Уряду. Арсеній Яценюк наголосив, що Російська Федерація буде застосовувати всі заходи для знищення України як держави – політичні, дипломатичні, економічні, військові: «І тому ми напрацювали план реагування на кожну ситуацію». «Ми усвідомлюємо, що Росія фактично оголосила боротьбу з українською незалежністю. І ми приймаємо цей виклик. Ми як українські громадяни і ми як українська держава, яка зробила перший надзвичайно серйозний крок до набуття повноправного членства України в ЄС», - наголосив Прем’єр-міністр. Детальніше >>> За матеріалами Департаменту інформації та комунікацій з громадськістю КМУ  ВІЦЕ-ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРИ Віталій Ярема зустрівся з Послом Німеччини Крістофом Вайлем Перший віце-прем’єр-міністр України Віталій Ярема 20 березня провів зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Федеративної Республіки Німеччини в Україні Крістофом Вайлем. Сторони у дружній обстановці обговорили ситуацію, яка склалася в Україні, окремо зосередившись на питаннях тісної співпраці з Європейським Союзом. Крістоф Вайль висловив переконання, що Україна має великі перспективи на європейських ринках. Віталій Ярема запевнив Надзвичайного і Повноважного Посла, що український Уряд усвідомлює свою відповідальність перед народом і готовий виконувати умови міжнародної спільноти задля розвитку країни. «Ми щодня працюємо над відновленням української економіки та створенням сприятливого інвестиційного клімату в Україні», - наголосив Перший віце-прем’єр-міністр. Він також зазначив, що Уряд охоче прислуховується до порад міжнародних експертів, зокрема німецьких, оскільки Німеччина особливо гаряче підтримує Україну і її розвиток у ці непрості для неї часи. Віталій Ярема висловив вдячність Федеральному Канцлеру Німеччини Ангелі Меркель за її ініціативу щодо створення спільної місії ЄС з надання допомоги України, наслідком роботи якої має стати надання Україні фінансової допомоги на суму 11 млрд. євро. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org Віталій Ярема зустрівся з Послом Чеської Республіки в Україні У п’ятницю, 21 березня, Перший віце-прем’єр-міністр України Віталій Ярема провів офіційну зустріч з Надзвичайним та Повноважним Послом Чеської Республіки в Україні Іваном Почухом. Віталій Ярема подякував Івану Почуху за особливу увагу до України з боку Уряду Чеської Республіки та чеського народу загалом. Урядовець запевнив, що Україна високо цінує цю підтримку і щиро вдячна, зокрема, за гуманітарну і фінансову допомогу на підтримку реформ та лікування українських громадян, які постраждали під час акцій протесту. Надзвичайний і Повноважний Посол звернув увагу на те, що перед Україною на сьогоднішній день стоїть дуже багато завдань і наголосив на необхідності якнайшвидшої реформи правоохоронної системи України. Віталій Ярема в свою чергу запевнив, що Уряд розуміє важливість цього питання та поінформував пана Посла про вже здійснені кроки, направлені на врегулювання внутрішньополітичної ситуації в країні. Окремо сторони зупинилися на питанні Автономної Республіки Крим та можливих шляхах виходу із тієї ситуації, що склалася. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Першого віце-прем&#;єр-міністра goalma.org

5 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  МІНІСТРИ & МІНІСТЕРСТВА Україна готує економічні заходи у відповідь на анексію Криму Рада національної безпеки і оборони доручила сьогодні Міністерству юстиції підготувати проект закону про окуповані території, а також висновки і обґрунтування щодо збитків, яких завдала Україні Росія своєю анексією Криму, заявив міністр юстиції Павло Петренко. Йдеться, зокрема, про встановлення вартості майна, об’єктів державної і комунальної власності, шельфу і природних ресурсів на території незаконно анексованого Криму, сказав він на брифінгу після засідання РНБО. Відтак Україна домагатиметься відшкодування цих коштів через міжнародні судові органи, сказав міністр. А закон про окуповані території встановить, зокрема, фіксування права власності громадян на момент початку військової агресії Росії. Відтак усі угоди про відчуження цього майна за режиму окупації будуть неправочинні. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org Міністр культури зустрівся з представниками Асамблеї діячів культури України та громадськості Міністр культури Євген Нищук зустрівся з активістами Асамблеї діячів культури України та представниками інститутів громадянського суспільства. Завдяки відкритому запрошенню через сторінки Міністерства культури та Асамблеї у мережі інтернет, на розмову з Міністром прийшли близько ста осіб. На початку зустрічі Євген Нищук зазначив, що сьогодні вкрай важливо налагодити ефективну роботу з інститутами громадянського суспільства та забезпечити публічний діалог з громадськістю. Для максимально продуктивної співпраці було обговорено формат зустрічей з членами Асамблеї, представниками інших інститутів громадянського та механізми громадського контролю. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства культури МОЗ України планує ввести обов’язкове медичне страхування В Україні планується ввести загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування. Про це на брифінгу повідомив міністр охорони здоров’я України Олег Мусій, передає кореспондент УНН. “Ми плануємо введення загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Буде найближчим часом запропонований проект закону про загальнообов’язкове державне медичне страхування з відтермінуванням його введення. Це пов’язане з тим, що потрібно систему підготувати до введення цього медичного страхування, щоб не виявилося так: з першого січня медичне страхування, а нічого не готове”, - сказав він. Міністр пояснив такий крок тим, що безкоштовної системи охорони здоров’я немає ніде у світі, а в Україні через брак коштів люди доплачують за лікування з власної кишені. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org Віце-прем&#;єр-міністр goalma.orgан провів зустріч з Президентом Республіки Польща Перебуваючи у Варшаві у рамках робочого візиту до Республіки Польща, Віцепрем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та житловокомунального господарства України Володимир Гройсман зустрівся з Президентом РП Броніславом Коморовським. Під час зустрічі, українська сторона подякувала Польщі за миттєве реагування на події в нашій державі та ініціювання низки заходів на форумі ЄС, високо оцінивши у цьому контексті особистий внесок Президента Республіки Польща. Сторони позитивно відзначили актуальний стан українсько-польського двостороннього співробітництва, узгодили перелік завдань як на середньострокову, так і довгострокову перспективи, наголосивши, що практичному наповненню двостороннього діалогу сприятиме виконання Програми Українсько-польського співробітництва на роки. Володимир Гройсман та Броніслав Коморовський також обговорили питання надання експертного сприяння РП у здійсненні реформування органів самоврядування та проведенні адміністративно-територіальної реформи в Україні. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Мінрегіонбуду Олефиров обсудил с руководителем Немецкой консультативной группы экономические реформы нового правительства Украины Заместитель Министра иностранных дел Украины - руководитель аппарата Андрей Олефиров провел встречу с руководителем Немецкой консультативной группы по вопросам экономических реформ при Правительстве Украины Рикардо Джуччи. Об этом сообщили в пресс-службе МИД Украины. Основное внимание во время встречи было уделено обсуждению экономических реформ нового правительства Украины с учетом финансово-экономической ситуации и существующих вызовов национальной безопасности Украины, прежде всего в контексте современного состояния отношений с Российской Федерацией. Собеседники положительно оценили прогресс Украины на пути европейской интеграции, в частности запланированное на 21 марта подписание политической части Соглашения об ассоциации с ЕС и согласованные шаги в направлении применения Евросоюзом положений настоящего Соглашения о создании зоны свободной торговли. Подробнее >>> По материалам goalma.org goalma.org взяв участь у слуханнях в Європарламенті на тему діяльності Енергетичного Співтовариства Під час візиту до м. Брюссель Міністр енергетики та вугільної промисловості України Юрій Продан взяв участь у слуханнях в Європейському Парламенті на тему діяльності Енергетичного Співтовариства, організованих за ініціативою головуючого у Групі реагування високого рівня Енергетичного Співтовариства Єжи Бузека. Виступаючи на заході, Міністр наголосив на пріоритетах нового Уряду України в енергетичній сфері. «Україна завжди була надійним партнером Євросоюзу у питаннях постачання вуглеводневої сировини і у більш широкому сенсі - у підвищенні енергетичної безпеки на Європейському континенті. Ми підтримуємо роботу щодо диверсифікації джерел постачання природного газу», - зазначив Міністр. Крім того, Юрій Продан зупинився на ключових завданнях нашої держави в контексті головування в Енергетичному Співтоваристві протягом «Стабілізацію становища в енергетичному секторі та його розвиток ми бачимо тільки у впровадженні ринкових принципів його функціонування. Україна є членом Енергетичного Співтовариства і має зобов’язання щодо впровадження європейських принципів функціонування». Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міненерговугілля У Мінмолодьспорту вперше буде проведено глобальний аудит У Міністерстві молоді та спорту та підвідомчих йому структурах вперше буде проведено глобальний аудит. Про це у п’ятницю під час брифінгу в Кабінеті Міністрів заявив Міністр молоді та спорту України Дмитро Булатов. За словами Міністра, цей аудит буде найближчим часом проведено компанією зі світовим ім’ям із залученням небюджетних коштів. Він наголосив, що результати перевірки будуть обов’язково представлені громадськості. За матеріалами прес-служби Міністерства молоді та спорту goalma.org зустрівся з делегацією Бюро глобальних енергетичних ресурсів Держдепартаменту США Міністр екології та природних ресурсів України Андрія Мохника провів зустріч з американською делегацією на чолі з Головою бюро глобальних енергетичних ресурсів Держдепартаменту США, колишнім Послом США в Україні Карлосом Паскуалем. «Хочу запевнити Вас у продовженні співпраці між Україною та США. Для нас залишається першочерговим завданням створення сприятливого інвестиційного клімату для забезпечення гарантій довгострокових інвестицій американських компаній, у тому числі в царині природних ресурсів», – наголосив Андрій Мохник під час зустрічі. Він зазначив, що на сьогодні пріоритетом залишається виконання положення Меморандуму про взаєморозуміння між урядами України та Сполучених Штатів Америки щодо ресурсів газу з нетрадиційних джерел, зокрема сланцевого газу. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства екології та природних ресурсів  КОМІТЕТИ. АГЕНТСТВА. СЛУЖБИ. ІНСПЕКЦІЇ Представлено план розвитку Державної митної служби та напрями її співпраці з бізнесом План розвитку Державної митної служби та напрями її співпраці з бізнесом представив сьогодні, 20 березня, заступник Міністра доходів і зборів України Віталій Науменко під час зустрічі з представниками Американської торгівельної палати в Україні та Європейської Бізнес Асоціації. За його словами, основними стратегічними завданнями для працівників служби стануть забезпечення реалізації економічних реформ, боротьба з митними правопорушеннями, розвиток технологічного супроводження діяльності митниць, а також ефективна кадрова політика. «Я налаштований на те, щоб змінити ситуацію в країні. Сьогодні вкрай важливо встановити партнерські відносини з бізнесом. Для мене принциповим питанням є ефективна робота громадських рад та зворотний зв&#;язок з бізнесом. Робота Митної служби повинна базуватися на результатах такої співпраці», наголосив Віталій Науменко. Детальніше >>> За матеріалами прес-центру Міндоходів України Держпідприємництво працює над спрощеним доступом бізнесу до фінансово-кредитних ресурсів Задоволення потреб малого та середнього бізнесу у вигідних кредитнофінансових ресурсах та спрощення доступу малого і середнього підприємництва (далі – МСП) до таких ресурсів є вкрай важливим аспектом діяльності держави, спрямованої на розвиток та підтримку малого і середнього підприємництва. Окрім існуючих ефективних механізмів кредитування МСП постає потреба в пошуку та впровадженні нових можливостей для зазначених суб’єктів підприємництва. Цікавим в цьому аспекті є досвід Японії, де для МСП запроваджено систему кредитного гарантування та страхування, яка істотно зменшує ризики комерційних банків при наданні кредитних коштів суб’єктам малого та середнього підприємництва, є дієвим інструментом, що спрощує доступ МСП до фінансово-кредитних ресурсів. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Держпідприємництва

6 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ  СУДИ Головою Конституційного Суду України обрано Юрія Бауліна 18 березня року на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України відповідно до статті Конституції України і статті 20 Закону України „Про Конституційний Суд України“ відбулися вибори нового Голови Суду. За результатами таємного голосування Головою Конституційного Суду України обраний суддя Юрій Баулін, який до цього виконував обов`язки Голови КСУ. Відповідно до статті 20 Закону України „Про Конституційний Суд України“ Голова Суду обирається зі складу суддів КСУ лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропонованих суддями КСУ, та вважається обраним, якщо за нього проголосувало більше половини конституційного складу суддів. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Конституційного Суду України ВАСУ відмовився розглядати законність призначення Турчинова в.о. президента Вищий адміністративний суд закрив провадження за позовом про законність покладання функцій виконувача обов’язків президента на голову Верховної Ради Олександра Турчинова. Таке рішення за позовом донецького адвоката Володимира Оленцевича винесла колегія суддів на чолі з Михайлом Зайцевим. Суд вирішив закрити провадження, оскільки подібні спори «не належить до адміністративної юрисдикції, а лише до конституційної юрисдикції, оскільки оскаржуваний акт ухвалювався на підставі і в порядку, визначеному Конституцією України». Позивач Володимир Оленцевич заявив, що не згодний із таким рішенням суду, але не буде його оскаржувати чи подавати подання в Конституційний суд, оскільки не має відповідних повноважень. За матеріалами goalma.org НОВИНИ РЕГІОНІВ  КИЇВ Голова КМДА зустрівся з Послом Німеччини в Україні Голова Київської міської державної адміністрації Володимир Бондаренко зустрівся з Послом Федеративної Республіки Німеччини в Україні Крістофом Вайлем. Посол Німеччини висловив слова підтримки керівництву Київської міської державної адміністрації та сподівання на плідну співпрацю у майбутньому. «Німеччина була солідарною з Україною із самого початку революції і готова надалі підтримувати українців на цьому нелегкому шляху», – зауважив у своєму вітальному слові Крістоф Вайль. Під час зустрічі очільник КМДА та Посол обговорили подальшу співпрацю, зокрема і в освітній галузі. «Ми усвідомлюємо, що сьогодні контакти з Німеччиною і німецькими інвесторами стають набагато актуальнішими. І розвиток співпраці в освітній галузі може сприяти забезпеченню європейського шляху України. Сьогодні у столиці працює 10 німецьких шкіл, а ще 82 школи мають другою іноземною мовою німецьку. Одна з цих шкіл – приватний загальноосвітній заклад «Німецько-українська міжкультурна школа» - наразі потребує більших потужностей, більшого приміщення і ми знайдемо можливість допомогти їм у цьому», – розповів голова КМДА Володимир Бондаренко. Детальніше >>> По материалам прес-центру КМДА  ЦЕНТР Чернігівщина і Латвія поглиблюють двостороннє співробітництво Про це йшлося під час зустрічі голови Чернігівської обласної державної адміністрації Володимира Івашка з делегацією Посольства Латвійської Республіки на чолі з Надзвичайним та Повноважним Послом Латвійської Республіки в Україні Аргітою Даудзе. Сторони обговорили поточну соціально-економічну ситуацію в області та перспективи двостороннього співробітництва в соціально-економічній та культурній сфері. Слід зазначити, що Латвія не є провідним, але перспективним зовнішньоекономічним партнером Чернігівщини. На початок року з Латвії в економіку області інвестовано $1,8 млн.– у сільське господарство, оптову торгівлю та нерухомість – що на 28,6% більше, ніж на початок року. За підсумками минулого року спільний товарообіг склав $5,7 млн., в тому числі експорт – $2, 9 млн. Важливими статтями експорту були зернові, рослинна олія, шпалери, сухе молоко, механічне обладнання, паркет, цукерки. Торік з Латвією співпрацювали ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів», ПрАТ «Завод «Ніжинсільмаш», ДП «Семенівське лісове господарство», ПАТ «Слов’янські шпалери-КФТП» та інші. У свою чергу підприємці Чернігівщини закупали в Латвії папір, спеціальні тканини, трикотажне полотно, авто хімію, автомобільне масло та інші види продукції. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Чернігівської ОДА ® натисніть на зображення та перейдіть на відповідний сайт ↺  ЗАХІД Голова Львівської ОДА зустрілася з Торговим аташе Посольства Австрії в Україні 18 березня, голова облдержадміністрації Ірина Сех зустрілася з Торговим аташе Посольства Республіки Австрія в Україні Зігфрідом Вайдліхом та Почесним консулом Республіки Австрія в Україні Ярославом Наконечним. Під час зустрічі Ірина Сех зазначила, що Львівщину з Австрією пов’язують спільна історія та традиції, а двостороння співпраця має значні перспективи для подальшого розвитку. «Львівська область активно розвиває міжрегіональне співробітництво із Республікою Австрія. Зокрема, минулого року керівництво ОДА разом з представником Уряду Федеральної землі Штирія Крістіаном Бухманом підписали угоду про торговельноекономічне, науково-технічне та культурне співробітництво між обома регіонами», сказала Ірина Сех. Своєю чергою Зігфрід Вайдліх зазначив, що в Україні є багато фірм з австрійським капіталом і 2/3 з них - на території Західної Україні. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Львівської ОДА  АР КРИМ Леонід Поляков: На сьогодні відпрацьовуються різні варіанти вирішення конфлікту у Криму На сьогодні відпрацьовуються різні варіанти вирішення конфлікту в АР Крим. На цьому наголосив заступник Міністра оборони України Леонід Поляков на брифінгу в Будинку Уряду 20 березня. «Ми продовжуємо відпрацьовувати можливість вирішення питань перебування наших військовослужбовців на території Автономної Республіки Крим, виходячи з того, що два дні тому у Москві Президентом Російської Федерації було підписано договір із самопроголошеним керівництвом Криму, що, на нашу думку, може означати визнання Російською Федерацією своєї відповідальності за те, що там відбувається», - сказав Леонід Поляков. Він повідомив, що вчора прозвучала ініціатива зробити Крим демілітаризованою зоною, «тобто як один з варіантів вирішення проблеми – це вивід військ обох сторін». Детальніше >>> За матеріалами goalma.org МІЖНАРОДНІ ПРЕДСТАВНИЦТВА В УКРАЇНІ  ЄВРОПА Франция обещает помешать дальнейшей аннексии Украины Посол Франции в Украине Алан Реми не готов сказать, ограничится ли президент России Владимир Путин аннексией Крыма, но Франция будет делать все, чтобы не произошла дальнейшая аннексия украинских территорий. Об этом дипломат заявил сегодня на брифинге, сообщает УНИАН. "Мы всегда опаздывали в своих прогнозах. Кто бы мог подумать, что Янукович сначала 15 ноября, а затем 28 и 29 откажется от подписания соглашения об ассоциации Украины с ЕС. Кто бы подумал, что 21 февраля украинская оппозиция будет вести переговоры с Януковичем в присутствии министров иностранных дел Германии, Польши и Франции. И кто бы подумал, что Янукович сядет в самолет и исчезнет из Киева. Поэтому я не буду делать каких-то прогнозов, что произойдет в Украине. Но мы делаем все, чтобы это не произошло. Сейчас нужно поддерживать контакты с местными органами власти в Донецке, Луганске, Харькове и в других регионах, во избежание того, которое произошло в Крыму", - сказал посол Франции. Подробнее >>> По материалам goalma.org МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ  ПОЛІТИЧНІ  МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЄ починає в Україні проект національного діалогу Організація з безпеки і співпраці в Європі почала сьогодні здійснювати в Україні проект національного діалогу зі з’ясування того, як вона може краще допомогти в підтримці налагодженню довіри між частинами українського суспільства. Як повідомили в ОБСЄ, для цього організація направляє до України групу з 15 міжнародних експертів, які протягом чотирьох тижнів за погодженням із владою України збиратимуть інформацію про питання, що викликають занепокоєння, в першу чергу політичні, гуманітарні й ті, що стосуються меншин. Проект має стати внеском у мирний і витривалий вихід країни з кризи і негайно давати відповідь на проблемні питання шляхом підтримки загальнонаціонального, всеохопного й неупередженого діалогу по всій Україні, мовиться в повідомленні. Групу експертів очолює представник Хорватії Хидаєт Бищевич. У звіті за підсумками роботи група подасть конкретні рекомендації про те, яким чином ОБСЄ може підтримати діалог і відновити довіру в Україні на місцевому, регіональному й загальнонаціональному рівні, повідомили в ОБСЄ. За матеріалами goalma.org Венеціанська комісія не визнає "референдум" у Криму Венеціанська комісія не визнає легітимність кримського "референдуму". Відповідне рішення комісія прийняла одноголосно, повідомив міністр юстиції Павло Петренко. "Незважаючи на зауваження російської сторони, Венеційська комісія одноголосно прийняла рішення, яким визнала нелегітимним референдум у Криму", - повідомив міністр. Венеціанська комісія вважає, що "референдум" порушує Конституції України і базові міжнародні принципи щодо територіальної цілісності та суверенітету суб&#;єктів міжнародного права. Також, заслухали висновок Венеційської комісії щодо відповідності міжнародним стандартам законопроекту РФ про приєднання нових суб&#;єктів. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org

7 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  СНД Перший заступник Міністра закордонних справ України прийняла Посла Казахстану 19 березня ц.р. Перший заступник Міністра закордонних справ України Наталія Галібаренко прийняла Посла Республіки Казахстан в Україні Заутбєка Турісбєкова. Казахстанській стороні було висловлено глибоке занепокоєння України з приводу заяви МЗС Республіки Казахстан щодо goalma.org “референдуму” в Автономній Республіці Крим. Було наголошено, що її зміст суперечить попереднім заявам казахстанської сторони, в тому числі на найвищому рівні, про необхідність дотримання територіальної цілісності України. Було також обговорено розвиток українсько-казахстанських відносин на ближчу перспективу, в т.ч. графік двосторонніх контактів на поточний рік. За матеріалами goalma.org Україна тимчасово відкликала свого посла із Вірменії і вимагає від Єревана пояснень Україна викликала до Києва для консультацій свого посла у Вірменії та вручила вірменському послу в Україні ноту протесту з приводу анексії Криму російською стороною. "Сьогодні ухвалено рішення викликати для консультацій до Києва посла України у Вірменії Івана Кухту", - зазначив директор департаменту інформаційної політики МЗС Євген Перебийніс. Він додав, що Київ чекає на офіційну позицію Вірменії з питання анексії Криму російською стороною. Визнання Вірменією анексії Криму призведе до негативних наслідків для українсько-вірменських відносин, наголосив заступник міністра закордонних справ Данило Лубківський. "Посол Вірменії в Україні вже двічі запрошувався до Міністерства закордонних справ України. Ми довели до нього нашу стурбованість, відповідне доручення отримало наше посольство у Вірменії. Сьогодні передали вірменській стороні ноту, в якій міститься наше звернення щодо отримання роз&#;яснень щодо офіційної позиції Вірменії", - зазначив дипломат. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org  ЄВРОПА Польша хочет создать с Литвой и Украиной военную бригаду Министерство обороны Польши обновило планы по созданию единой с Литвой и Украиной военной бригады. Об этом заявил польский европарламентарий Павел Коваль, сообщает «Тиждень». Нынешний кризис Украины послужил новым импульсом для формирования подобной бригады. «На прошлой неделе заместитель министра обороны Украины посетил офис НАТО в Брюсселе и озвучил идею о создании польско-литовско-украинской бригады», – рассказал Коваль. По его словам, сейчас пришло время не только обновить идею, но и реализовать ее. В министерстве обороны Литвы считают создание такой бригады одним из приоритетов. «Переговоры на экспертном уровне по созданию бригады проходили постоянно», – отмечает министерство. Министр обороны Литвы Юозас Олекас 17 марта обсудил по телефону этот вопрос с министром обороны Украины Игорем Тенюхом . По материалам goalma.org Великобритания примет участие в военных учениях в Украине Великобритания направит свой военный контингент для участия в военных учениях Rapid Trident в Украине. Как сообщает The Guardian, в июле этого года британские военнослужащие примут участие в военных учениях Rapid Trident в Украине. Британский контингент станет частью группы общей численностью в 1,3 тыс. человек. Обучение Rapid Trident во Львовской области совместно осуществляют Украина и США. Американские военные отменили военные учения в России, учитывая текущую ситуацию, однако обучение в Украине состоится, как было запланировано. Кроме британцев, в учениях примут участие военные из Армении, Азербайджана, Болгарии, Канады, Грузии, Германии, Молдовы, Польши и Румынии. По материалам goalma.org В МЗС обговорили ситуацію в Криму з колегами з Сербії Заступник Міністра закордонних справ України Данило Лубківський провів телефонну розмову із заступником Міністра закордонних справ Республіки Сербія Гораном Петровичем. В центрі уваги перебувала загрозлива ситуація, що склалася навколо агресивних дій Російської Федерації у Криму. Заступник глави МЗС Сербії goalma.orgич підтвердив підтримку офіційним Белградом суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України. Співрозмовники досягли домовленості вжити заходів з метою активізації двостороннього діалогу після формування нового Уряду Сербії за результатами парламентських виборів 16 березня ц.р. Заступник керівника вітчизняного МЗС goalma.orgівський запросив свого сербського колегу відвідати Київ для проведення політичних консультацій. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства закордонних справ У МЗС України відбулися українсько-словенські політичні консультації 20 березня ц.р. в МЗС України відбулися українсько-словенські політичні консультації на рівні заступників глав МЗС обох країн. З української сторони в консультаціях взяв участь заступник Міністра закордонних справ України Данило Лубківський, зі словенської – Державний секретар Міністерства закордонних справ Ігор Сенчар. У центрі уваги були питання внутрішньополітичної ситуації в Україні після проведення так званого «референдуму» в АРК. Державний секретар МЗС Словенії І.Сенчар висловив беззаперечну підтримку територіальній цілісності та суверенітету України. Словенська сторона не визнає законність проведення «референдуму» та засуджує факт анексії Криму Російською Федерацією. Заступник Глави МЗС Словенії І.Сенчар висловив готовність офіційної Любляни надавати максимальне сприяння щодо мирного врегулювання ситуації навколо АРК. Він також зазначив, що словенська сторона готова підтримати Україну у проведенні необхідних реформ. Особливу увагу в ході консультацій було приділено обговоренню євроінтеграційних кроків України. Державний секретар МЗС Словенії висловив переконання у тому, що підписання політичної частини Угоди про асоціацію 21 березня ц.р. не стане останнім кроком у розвитку відносин між Україною та ЄС. Сторони окреслили конкретні шляхи взаємодії України та Республіки Словенія у цьому напрямі. Сторони також домовилися вжити кроків для поглиблення двосторонньої взаємодії. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org goalma.org у Відні зустрівся зі своїм австрійським колегою В.о. Міністра закордонних справ України Андрій Дещиця обговорив шляхи сприяння Україні з боку Ради Європи щодо вирішення ситуації в Криму під час зустрічі з Федеральним міністром закордонних справ Австрії, Головою Комітету міністрів Ради Європи Себастіаном Курцом. goalma.org високо оцінив зусилля Австрійського Головування в КМ РЄ, спрямовані на вирішення кризової ситуації в Автономній Республіці Крим. Він привітав, зокрема, нещодавно ухвалене рішення Комітету міністрів РЄ щодо ситуації в Україні, у якому міститься заклик до повного дотримання територіальної цілісності, єдності та суверенітету України. Ухвалення згаданого рішення чітко вказало на те, що Російська Федерація ізолює себе від решти світу. goalma.org, зі своєї сторони, запевнив, що й надалі надаватиме політичну та дипломатичну підтримку діям Уряду України щодо забезпечення прав людини та збереження територіальної цілісності і суверенітету України. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби МЗС Заступник Міністра закордонних справ зустрівся з Надзвичайним і Повноважним Послом Португальської Республіки 21 березня р. заступник Міністра закордонних справ України – керівник апарату Андрій Олефіров зустрівся з Надзвичайним і Повноважним Послом Португальської Республіки в Україні Маріу Жезушем душ Сантушем. Під час зустрічі була обговорена ситуація, що склалася у зв’язку з агресією Російської Федерації у Криму. Посла Португалії було поінформовано про дії української влади у цей складний для держави час. Сторони обмінялися думками щодо можливих засобів деескалації напруженості на Кримському півострові та подальшого пошуку шляхів вирішення проблеми. Було також висловлено вдячність за підтримку офіційним Лісабоном суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org Політична частина угоди про асоціацію з ЄС підписана У Брюсселі відбулося підписання політичного розділу Угоди про асоціацію ЄС-Україна. Про це повідомляє Інтерфакс-Україна. Глави держав і урядів 28 країн Європейського союзу й керівники ЄС підписали в п&#;ятницю в Брюсселі за участі українського прем&#;єра Арсенія Яценюка політичну частину Угоди про асоціацію Євросоюзу з Україною. Підписи під екземплярами документів поставили Яценюк, голова Європейської Ради Герман ван Ромпей, глава Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу й керівники 28 країн Європейського союзу. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org  ПІВНІЧНА АМЕРИКА Хейгел і Тенюх обговорили ситуацію в Криму Міністр оборони США Чак Хейгел мав розмову по телефону з міністром оборони України Ігорем Тенюхом, "отримавши останню інформацію про ситуацію в Криму". Як повідомили в Пентагоні, розмова відбулася в середу, передає власний кореспондент Укрінформу. "Міністр Хейгел підтвердив свою високу оцінку стриманості, продемонстровану Збройними Силами України, а також висловив співчуття у зв&#;язку зі смертю українського військовослужбовця напередодні”, - зазначили в військовому оборонному відомстві. Глава Міноборони США підкреслив, що Сполучені Штати "стоять з народом України, засуджують застосування сили Російською Федерацією та продовжують закликати до виведення російських військ".Чак Хейгел запевнив, що він продовжує стежити за ситуацією в Україні, і наголосив на важливості підтримування тісного контакту, зазначили в Пентагоні. За матеріалами goalma.org  ЕКОНОМІЧНІ  МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ IFC збільшує інвестиції в Україні Міжнародна фінансова корпорація (IFC) заявила про збільшення фінансування інвестиційних проектів в Україні. Про це повідомили представники IFC на чолі з головою регіонального представництва корпорації в Україні Руфатом Алімардановим під час зустрічі з головою Національного банку України Степаном Кубівим. "Представники IFC висловили готовність і надалі підтримувати Україну шляхом фінансування інвестиційних проектів і впровадження консультаційних програм. Було повідомлено про наміри IFC нарощувати свою інвестиційну діяльність в Україні IFC, говориться в повідомленні. Алімарданов поінформував про намір корпорації продовжити довгостроковий проект у рамках програми Всесвітнього банку обсягом в $3 млрд з фінансування в році близько $ млн для розвитку банківського сектора, агробізнесу і інфраструктури, підвищення енергоефективності, підтримки малого і середнього підприємництва. Крім того, за його словами, значна увага приділятиметься торговому фінансуванню через українські банки. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org ЕИБ выделит Украине до 3 млрд евро Европейский инвестиционный банк (ЕИБ) учредил комитет Восточного партнерства и проинформировал его участников о намерениях дополнить пакет поддержки Украины от Евросоюза долгосрочными кредитами объемом до 3 млрд евро до года, сообщила пресс-служба банка. Как сообщается, в комитет Восточного партнерства, созданный по итогам Вильнюсского саммита года, вошли представители банка, стран-партнеров, странчленов ЕС, Европейской комиссии. На своем заседании комитет представил сведения об инвестиционной стратегии ЕИБ в странах-партнерах и индикативный бизнес-план банка на ближайшие годы. «Восточное партнерство является одним из наиболее быстро растущих и динамичных регионов с точки зрения кредитов ЕИБ. Мы хотим сохранить эту динамику», – приводятся в сообщении слова вице-президента ЕИБ Вильгельма Мольтерера. По его словам, расширяя свою деятельность в регионе Восточного партнерства в году, ЕИБ предоставил €3,2 млрд в долгосрочных кредитах Армении, Грузии, Молдове и Украине. Подробнее >>> По материалам goalma.org

8 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] ЕБРР выделит фонду NEPF кредит до $40 млн на развитие агробизнеса в Украине Европейский банк реконструкции и развития (ЕБРР) выделит фонду New Europe Property Fund L.P. под управлением NCH Capital Inc. до $40 млн обеспеченного кредита для повышения эффективности его проектов в сельском хозяйстве на территории Украины. Согласно информации на сайте банка, совет директоров одобрил этот проект и в настоящее время ведется подготовка к подписанию соответствующих документов. Получателями средств, как ожидается, станут 30 агрохозяйств, общая потребность в финансировании которых составляет до $ млн. Проект направлен на усовершенствование менеджмента и методов ведения сельского хозяйства для повышения урожайности. Подробнее >>> По материалам goalma.org МБРР предоставит Украине $ млн для модернизации теплоснабжения Правительство намерено в ближайшее время возобновить переговоры с Международным банком реконструкции и развития (МБРР) относительно привлечения займа в размере млн долл. для модернизации систем теплоснабжения в Украине. Пресс-служба Министерства регионального развития, строительства и жилищнокоммунального хозяйства (Минрегион) со ссылкой на главу ведомства – вице-премьерминистра Украины Владимира Гройсмана сообщила, что Кабмин одобрил проект распоряжения о привлечении ссуды от МБРР для реализации проекта «Повышение энергоэффективности в секторе централизованного теплоснабжения Украины» в размере до $ млн. Гройсман также поинформировал, что Кабмин одобрил проект распоряжения президента Украины о создании делегации для участия в переговорах с МБРР. Подробнее >>> По материалам goalma.org Європейський інвестиційний банк готовий активно співпрацювати з Урядом у сфері АПК Міністр аграрної політики та продовольства України провів зустріч із представниками Європейського інвестиційного банку, на якій обговорив напрямки майбутньої співпраці. Європейський інвестиційний банк, для котрого Україна є найбільшим отримувачем допомоги, засвідчив свій намір надалі активно працювати з новим українським Урядом та розробляти нові напрямки співпраці. Проекти, над якими вже працює ЄІБ стосуються державної інфраструктури, самоврядування, енергетики та підтримки малих та середніх підприємств. Зважаючи на важливість та динамічність сектору аграрної політики, представники ЄІБ планують запустити кілька проектів пов’язаних саме з цією галуззю. Метою ЄІБ є фінансова допомога малим та середнім підприємствам, а також підтримка розвитку галузі рослинництва. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства аграрної політики та продовольства Місія МВФ в Україні заявляє про значний прогрес на переговорах Місія Міжнародного валютного фонду досягла значного прогресу в переговорах з українською владою і продовжить роботу до 25 березня. Про це йдеться в заяві голови місії goalma.orgієва, оприлюдненій у четвер. "Місія домоглася значного прогресу в обговоренні з українською владою політики, яка дозволить поставити країну на шлях економічних реформ, належного управління та стійкого зростання, водночас захищаючи бідних і вразливих верств населення. Наша співпраця з українськими властями була чудовою. Комплексна програма реформ влади охоплює широке коло питань і для забезпечення подальшого прогресу в обговоренні програми необхідно виконати додаткову роботу. Місія планує завершитись 25 березня". За матеріалами goalma.org  ЄВРОПА Рада ЄС підтримала зняття мит на український експорт Рада міністрів закордонних справ країн Європейського Союзу схвалила тимчасове зняття мит на український експорт до ЄС. Про це йдеться в сьогоднішніх висновках за підсумками сьогоднішнього засідання Ради глав МЗС ЄС, пише "РБК-Україна". "Рада вітає пропозицію Єврокомісії щодо тимчасового зняття мит на український експорт до ЄС і сподівається на їх швидке впровадження", - йдеться в документі. Також міністри схвалили підписання політичної частини угоди про асоціацію між Україною та ЄС 21 березня р. у Брюсселі. До того ж Рада глав МЗС ЄС підтверджує свою прихильність приступити до підписання решти угоди. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org Украина активизирует экономическое сотрудничество с Молдовой Украина намерена в ближайшее время возобновить работу двухсторонней украинско-молдавской комиссии и активизировать сотрудничество с Республикой Молдова в экономической сфере, сообщает пресс-служба Министерства экономического развития и торговли Украины по итогам встречи министра экономразвития Украины Павла Шереметы и министра экономики Республики Молдова Валериу Лазера. «У нас всегда были хорошие отношения с Украиной, в частности, мы всегда эффективно сотрудничали в рамках СНГ. Сейчас есть необходимость вести диалог на постоянной основе», - цитирует пресс-служба Лазера. По его словам, в течении последних нескольких лет между Украиной и Республикой Молдова были достигнуты ряд договоренностей, и теперь нужно наполнить их "реальным содержанием". Лазер отметил, что среди главных вопросов, которые требуют рассмотрения, - вопрос функционирования Днестровского гидроузла. В свою очередь Шеремета считает возможным возобновить работу двухсторонней украинско-молдавской комиссии уже в течении ближайших недель. Справка УНИАН. Товарооборот между Украиной и Республикой Молдова в году вырос на 5% - до 1,1 млрд долл. США. Основу украинского экспорта составляют нефтепродукты, зерновые, уголь, металлопродукция, электроэнергия. Подробнее >>> По материалам goalma.org Северные и балтийские страны готовят пакет финпомощи Украине Министр иностранных дел Швеции сообщил, что его страна готовит пакет финансовой помощи для Украины от северных стран и стран Балтии. «Швеция готовит пакет финансовой поддержки для Украины от северных стран и стран Балтии по согласованию с МВФ. Мы сделаем существенный вклад», - сказал он. Сегодня Кабинет министров Украины сообщил о намерении до пятницы выйти на конкретное решение по программе сотрудничества с Международным валютным фондом. По материалам goalma.org Єврокомісія прокредитує Україну на €1 мільярд Віце-президент Європейської комісії Оллі Рен заявляє, що Єврокомісія прийняла рішення запропонувати виділити Україні до €1 млрд фінансової допомоги у вигляді середньострокового кредиту. Про це рішення, прийняте на засіданні у середу, 19 березня, Рен оголосив на прес-конференції в Брюсселі в Європейській комісії. "Це в інтересах України, і ЄС підтримує мир і політичну і фінансову стабільність на нашому континенті. Ця фінансова допомога допоможе у стабілізації погіршення фінансової ситуації в Україні, і тому буде важливою частиною для досягнення рішення цієї кризи", наголосив він. Як повідомили у Єврокомісії, пакет допомоги призначений для стабілізації платіжного балансу та фінансового становища, яке наразі посилюється в рамках нинішньої кризи. Нова програма буде схвалена Радою ЄС у найближчі тижні, і є пакетом допомоги з боку Єврокомісії, оголошеної 5 березня і схваленої Радою ЄС 6 березня. Пропонована нова програма у розмірі €1 млрд буде реалізована паралельно з вже чинною програмою у розмірі € млн. Таким чином, загальна сума сягне €1,6 млрд. Нагадаємо, на початку березня президент Європарламенту Мартін Шульц після зустрічі з українським прем’єрміністром у Брюсселі заявив, що €11 млрд від ЄС повинні надатися Україні негайно. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org Україна підпише економічну частину асоціації після президентських виборів Україна буде готова підписати економічну частину Угоди з Європейським Союзом після президентських виборів. Про це заявив прем&#;єр-міністр України Арсеній Яценюк журналістам по завершенні Саміту Європейської народної партії у Брюсселі в четвер. "Ми будемо готові підписати економічну частину Угоди з ЄС після президентських виборів в Україні, але фактично ми вже зараз починаємо процес економічних зрушень", заявив Яценюк. Він також наголосив, що підписання цієї Угоди - це "фактично визнання того, що Україна стає частиною об&#;єднаного європейського простору": "Це один з найбільш важливих перших кроків до набуття в майбутньому членства України в Європейському Союзі". За його словами, було прийнято "єдино правильне рішення спочатку підписати політичну частину Угоди" – "отримати від Європейського Союзу відкритий ринок для українських товарів, ще раз в Україні і в Європі провести консультації щодо відкриття українського ринку для європейських товарів і далі підписати другу частину". Він зазначив, що такі консультації необхідні, аби зняти будь-які застереження "в особливості ті, що були на сході стосовно негативних наслідків економічної частини Угоди". Глава уряду також додав, що можливість заходу на європейський ринок і несплата відповідних імпортних мит дасть українській економіці змогу отримати понад млн доларів. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org Торгівельні спрощення для України - Європарламент прискорює процес Комітет з питань зовнішньої торгівлі Європейського парламенту проголосував за пропозицію Європейської комісії щодо зниження мит на українські товари. Про це у четвер, 20 березня, повідомляє AFP з посиланням на речника комітету. Як повідомили у Комітеті, такий полегшений митний режим для українських товарів попередньо діятиме до 1 листопада цього року. Ці заходи є частиною угоди про зону вільної торгівлі між ЄС та Україною, яка вже готова до підписання. За допомогою такого кроку ЄС прагне допомогти Україні запобігти обвалу української економіки та зростанню в Україні рівня безробіття, наголосив німецький євродепутат християнський демократ Даніель Каспари. Документ про спрощення торгівельного режиму між для України ще має бути затвердженим на засіданні Європейського парламенту. Голосування з цього питання заплановане на 3 квітня у Брюсселі. Угоди з країнами, які не входять до складу ЄС, потребують схвалення Європарламенту. За матеріалами goalma.org Великобританія готова допомогти Україні повернути активи з офшорів Генеральний прокурор України Олег Махніцький після зустрічі з Саймоном Смітом, послом Великобританії в Україні, повідомив, що Великобританія висловила готовність у сприянні щодо повернення коштів, викрадених з бюджету України. За даними Генпрокуратури України, значна частина незаконно виведених з країни колосальних кошти осіла на офшорних рахунках Великобританії. На даний момент необхідний ретельний збір та аналіз доказової бази для ідентифікації зниклих коштів держбюджету. Створення такої бази є першорядним завданням у співпраці України та Великобританії, і дозволить скласти приблизний графік повернення викрадених грошей. Посол Великобританії зазначив, що проводити розслідування потрібно у фінансових центрах світового значення, що мають податкові пільги для іноземного капіталу, до яких відносяться Гібралтар і Британські Вірджинські острови, особливо популярні серед громадянам колишнього Союзу. О. Махніцький розповів, що повернення коштів, привласнених незаконним шляхом членами колишнього уряду України прямо пов’язане з питанням відновлення довіри співвітчизників до правоохоронних органів і до всієї судової системи в цілому. За словами глави Генпрокуратури, часу мало, і діяти потрібно без зволікання. Подробнее >>> По материалам goalma.org ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]

9 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  АЗІЯ Японці готові надати Україні кредит в 10 млрд на "унікальних" умовах Японські інвестори готові надати Києву кредит у сумі 10 мільярдів доларів строком на 40 років для реконструкції Бортницької станції аерації. Про це повідомив голова КМДА Володимир Бондаренко. "Дуже цікавий проект, який стосується Бортницької станції аерації - відомого об&#;єкта, небезпечного не лише для Києва, а й усієї України. Цей проект унікальний тим, що проекту з таким фінансовим обсягом не було, і його реалізація практично може бути розпочата частково вже цього року", - сказав він на прес-конференції в четвер. За словами Бондаренка, проект реалізовуватиметься "за рахунок японського кредиту під унікальні умови". "Кредит надається на 40 років під 0,1% річних в обсязі 10 млрд доларів. Це хороший проект", - сказав глава КМДА. За матеріалами goalma.org В Минагропроде подтвердили существование претензий Китая к ГПЗКУ Проверка аудиторов в Государственной продовольственнозерновой корпорации Украины" (ГПЗКУ), проведенная после смены главы ее правления и его заместителей, подтвердила наличие претензий китайской стороны относительно исполнения контракта о поставках зерновых, сообщил министра аграрной политики и продовольствия Игорь Швайка. "После отстранения главы правления, его заместителей ауиторы принесли информацию, что у нас есть спорная ситуация с китайской корпорацией", – сказал он в эфире парламентского телеканала "Рада" в пятницу. goalma.org сообщил, что на следующей неделе состоятся встречи, чтобы "чтобы выяснить, куда ушли млн грн, выведенные в оффшорные корпорации". Он уточнил, что речь идет о поставках зерновых со сроками исполнения в году. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ПІВНІЧНА АМЕРИКА Яценюк объявил о переговорах с Канадой по зоне свободной торговли Глава Правительства сообщил о том, что будут возобновлены переговоры между Украиной и Канадой о создании зоны свободной торговли, которые были остановлены два года назад. Также Арсений Яценюк выразил благодарность Правительству Канады за решение выделить $ млн. финпомощи для Украины, которая будет предоставлена в контексте возобновления программы сотрудничества Украины с МВФ, сообщила пресс-служба Кабмина. «Для нас очень важно сотрудничество в энергетическом секторе, поскольку Канада является одной из ключевых стран в мире, которая имеет лучший опыт в добыче энергетических ресурсов. И мы приветствуем, что в канадской делегации есть представители энергетического сектора этой страны», - подчеркнул Яценюк. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ГУМАНІТАРНІ  МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ Спільні програми МОЗ України та Фонду народонаселення ООН є ефективними та будуть продовжені Спільні програми МОЗ України та Фонду народонаселення ООН є ефективними та будуть продовжені. Про це під час зустрічі в МОЗ України з Представником Фонду Народонаселення ООН в Україні Нусхат Есан зазначив Міністр охорони здоров’я України Олег Мусій. Нусхат Есан привітала Олега Мусія з призначенням на посаду Міністра та висловила сподівання, що новому Уряду України вдасться провести ґрунтовні перетворення в країні і, зокрема, в реформуванні системи охорони здоров’я. Представник Фонду Народонаселення ООН високо оцінила співпрацю фонду з Міністерством в напрямку охорони материнства і дитинства та схвалила роботу фахівців МОЗ України по скороченню материнської та малюкової смертності. Вона також висловила сподівання на подальшу фахову взаємодію в наданні допомоги матерям на основі кращих світових стандартів, підвищення кваліфікації медичних сестер та акушерок, розробці клінічних та локальних протоколів на засадах доказової медицини. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства охорони здоров&#;я ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ Ющенко: Я переконаний, що Путін вже декілька ночей не спить Третій президент України Віктор Ющенко вважає, що президент Росії Володимир Путін боїться трьох речей. Про це колишній глава держави заявив в ефірі "Громадському телебаченню". "Путін боїться трьох речей. Перше і найбільше, чого він боїться – реакції свого народу, росіян. Друге – реакції світової спільноти", - зазначив Ющенко. На зауваження про те, що президент Росії робить такі заяви, з яких не видно, що він боїться реакції світової спільноти, Ющенко зазначив: "Ще не вечір". "Це бравада (заяви на публіку). Я переконаний, що він (Путін) вже декілька ночей не спить через те, що він відкрив такий ящик, який дуже важко закривається. Проти нього виступив весь світ", - сказав президент. "Третє питання (якого боїться Путін) – найбільш ключове – це щоб українці вирішили свою найбільшу політичну проблему, яка у нас є: наша слабка національна єдність, наша слабка внутрішня інтеграція. Нас дуже часто ділили, і Путін використовує кожну щілину цього ділення і сьогодні б’є по тих щілинах", - вважає Ющенко. За матеріалами goalma.org ® натисніть на зображення та перейдіть на відповідний сайт ↺ ЕКОНОМІКА & БІЗНЕС ПОВЕРНУТИСЬ ДО ЗМІСТУ МАКРОЕКОНОМІКА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ МУЛЬТИХОЛДИНГИ КОМПАНІЇ & РИНКИ СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРЕС-РЕЛІЗИ БІЗНЕС АСОЦІАЦІЇ ЕКОНОМІКА РЕГІОНІВ БЛОГ БЕЗКОШТОВНА ПІДПИСКА НА ЩОТИЖНЕВИЙ ЕЛЕКТРОННИЙ ДІЛОВИЙ ЖУРНАЛ WDM «CHREMATISTIC» МАКРОЕКОНОМІКА  ДЕРЖАВНИЙ БОРГ Валовый внешний долг Украины в IV квартале г. увеличился на 3,48% - НБУ Валовый внешний долг Украины на конец IV квартала г. составил $ млрд. млн. Об этом говорится в отчете НБУ. Таким образом, внешний долг увеличился на 3,48%, по сравнению с $ млрд. млн. на конец ІII квартала г. Долг сектора общего государственного управления увеличился на 9,69% - до $29 млрд. млн., долг банков увеличился на 6,42% и составил $22 млрд. , других секторов - увеличился на 2,12%, до $79 млрд. млн. Прямые инвестиции (межфирменный долг) составили $8 млрд. , что на 0,2% меньше, чем в предыдущем квартале. При этом по итогам г. валовой внешний долг вырос на 5,52% против $ млрд. млн. годом ранее. По материалам goalma.org  ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ Объем прямых инвестиций в экономику Украины из стран ЕС в г. вырос на 2% - до 44,4 млрд долл Объем прямых инвестиций (акционерного капитала) в экономику Украины из стран ЕС на 31 декабря г. составил $44, млрд., что составляет 76,4% общего объема инвестиций в Украину. Об этом свидетельствуют данные государственной службы статистики Украины. При этом на 1 января г. этот показатель составил $43, млрд., или 78,8% от общего объема. Таким образом, за год объем ПИИ в экономику Украины из стран ЕС вырос на 2%. Главными странами-инвесторами, на которые приходится 87,1% общего объема инвестиций из ЕС, являются Кипр – $19, млрд (42,9% общего объема инвестиций из стран ЕС), Германия – $6, млрд (14,2%), Нидерланды – $5, млрд (12,5%), Австрия – $3, млрд (7,3%), Англия – $2, млрд (6,1%) и Франция – $1, млрд (4,1%). Значительные объемы прямых инвестиций из стран ЕС сосредоточены на предприятиях промышленности (34,5%). В учреждениях финансовой и страховой деятельности аккумулировано 26,0% прямых инвестиций, на предприятиях оптовой и розничной торговли, ремонта автотранспортных средств и мотоциклов – 10,5%, в организациях, осуществляющих операции с недвижимым имуществом, – 7,8%. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ПРОМИСЛОВЕ ВИРОБНИЦТВО Падение промпроизводства замедлилось Промышленное производство в Украине в феврале года снизилось по сравнению с февралем года на 3,7%, тогда как в январе этот показатель составлял 5%. Согласно ее данным, по итогам двух месяцев года спад замедлился до 4,2%, тогда как за аналогичный период прошлого года он был равен 4,4%. Госстат уточняет, что в феврале по сравнению с январем этого года промышленное производство возросло на 0,3%. Как сообщалось, падение промышленного производства в Украине в году составило 4,7% по сравнению с 0,5% в году. Предыдущее правительство Украины рассчитывало в году добиться роста промпроизводства на 2,5%. По материалам goalma.org  ВНУТРІШНЯ ТОРГІВЛЯ Товарообіг в Україні в січні-лютому- зріс на 9% Роздрібний товарообіг підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства України в січні-лютому зріс на 9% в порівнянні з січнем-лютим За її даними, в номінальному вираженні роздрібний товарообіг в січні-лютому року становив , млрд гривень. У січні-лютому роздрібний товарообіг підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства зріс на 5,7% до відповідного періоду року, становивши 64,02 млрд гривень. Статистичне відомство уточнює, що в лютому роздрібний товарообіг підприємств роздрібної торгівлі та ресторанного господарства збільшився на 4,6% до відповідного місяця р і зменшився на 0,1% до попереднього місяця, становивши 32, млрд гривень. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org  ІМПОРТ-ЕКСПОРТ & ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС В прошлом году экспорт из Украины в страны ЕС вырос Часть экспорта украинских товаров в страны Европейского Союза выросла на 1,6% до 26,5% общего экспорта. Импорта в Украину из ЕС возрос на 4,1% до 35,1%. В г. экспорт товаров из Украины в страны ЕС составил $16,75 млрд. Наиболее товаров Украина экспортировала в Польшу – 15,2%, Италию – 14,1%, Германию – 9,6% и Венгрию – 9,3%. В страны ЄС Украина продавала черные металлы, руды, шлак – 36,5%, зерновые – 10,3%, электрические машины – 9%, семяна и плода масляных культур – 7,4%, древесина 3,6%. Главными партнерами Украины по торговле услугами среди стран ЕС остаются Великобритания – 18% всего экспорта, Кипр – 10%, Германия – 16,1%. По материалам goalma.org goalma.org

10 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] Негативное сальдо внешней торговли Украины товарами в январе года составило $,8 млн Негативное сальдо внешней торговли Украины товарами в январе года составило $,8 млн, что на 11,9% превышает показатель января года, сообщила Государственная служба статистики в понедельник, пишет Интерфакс-Украина. Согласно ее данным, в январе этого года по сравнению с январем предыдущего экспорт снизился на 12,3% - до $4, млрд, импорт - на 11,7%, до $4, млрд. Госстат уточняет, что импорт природного газа в первый месяц этого год сократился на 34,9% - до $,4 млн, угля - на 34%, до $96,2 млн, тогда как импорт нефти возрос на 74,3% - до $,3 млн. Экспорт зерновых в январе увеличился по сравнению с январем на 0,7% до $,1 млн, тогда как экспорт семян и плодов масличных уменьшился на 39,1% - до $,5 млн, а жиров и масел - на 18,5%, до $,3 млн. Экспорт продукции химической промышленности упал в первый месяц года на 51,4% - до $,5 млн, а черных металлов на %, до $ млн. Как сообщалось, негативное сальдо внешней торговли Украины товарами в года составило $13,65 млрд, что на 13,9% лучше показателя года. Согласно данным Госстата, экспорт в минувшем году упал на 8% - до $63,31 млрд, тогда как импорт - на 9,1%, до $76,96 млрд. В декабре отрицательное сальдо торговли товарами составило $1,16 млрд, улучшив показатель декабря в 1,9 раза. Это произошло за счет роста экспорта на 5,4% - до $5,89 млрд при сокращении импорта на 9,7% - до $7,05 млрд. По материалам goalma.org ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ  КАБІНЕТ МІНІСТРІВ Міністр інфраструктури: Портову реформу буде впроваджено Мінінфраструктури продовжить портову реформу, однак з певним коректуванням. Про це сьогодні, 17 березня, під час брифінгу у Кабінеті Міністрів України повідомив Міністр інфраструктури України. «Під час круглого столу з представниками Європейської Бізнес Асоціації ми обговорили портову реформу й створення Адміністрації морських портів. Вони схвалюють її, а тому бурхливо реагують на законопроект, поданий до Верховної Ради щодо інституту АМПУ. Тому наголошую, Мінінфраструктури буде впроваджувати цю реформу, але її треба коректувати», - сказав Міністр. Міністр наголосив, що експерти Європейської Бізнес Асоціації та громадськість підтримують концепцію започаткованої реформи у портовій галузі, а потенційні західні інвестори висловлюють чітку зацікавленість у реалізації низки проектів, проте висувають й умови – гарантію захисту своїх інвестицій. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства інфраструктури Мінагрополітики готове підтримати законодавчі ініціативи щодо розвитку виноградно-виноробної галузі 18 березня під головуванням Міністра аграрної політики та продовольства України Ігоря Швайки відбувся круглий стіл щодо стану та проблемних питань виноградно-виноробної галузі України. У засіданні взяли участь представники галузевих громадських об’єднань галузі, корпорації “Укрвинпром”, Першого національного виноробного холдингу, відомі виноградарі та винороби. Серед найбільших проблемних питань галузі учасниками наради були названі зменшення обсягів посадок винограду, втрата пільг, передбачених сільськогосподарським виробникам, які виробляють винопродукцію з власної сировини, не обґрунтований рівень вартості ліцензій, діючих акцизних ставок та імпортного мита, а також відсутність можливості розвитку виробництва вин у невеликих виноградарсько-виноробних підприємствах. Учасники круглого столу зійшлися на тому, що для вирішення існуючих проблем та створення сприятливих умов розвитку виноградарства та виноробства, а також адаптації чинної нормативно-правової бази до світових стандартів необхідно найближчим часом винести на розгляд Верховної Ради низку законодавчих ініціатив. Пакет відповідних законопроектів Мінагрополітики спільно з галузевою громадською організацією вже напрацьовано. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства аграрної політики та продовольства Павло Шеремета провів зустріч з представниками IT-галузі Міністр економічного розвитку і торгівлі України Павло Шеремета провів зустріч з представниками компаній-лідерів української IT-галузі, в ході якої сторони обговорили основні проблеми та перспективи розвитку ІТ-сфери в Україні. Ініціатором зустрічі виступила Асоціація «Інформаційні технології України», яка запропонувала для обговорення, зокрема ініціювання в Уряді, визнання ІТ-галузі як пріоритетної для розвитку країни та декларування наміру Уряду щодо створення умов для розвитку галузі відповідно до кращих світових практик. Представники ІТ-бізнесу впевнені, що на сьогодні українська сфера інформаційних технологій має багато напрацювань, використання яких забезпечить додатковий імпульс розвитку інших галузей економіки. Вони підкреслюють, що збереження поточних темпів зростання IT-галузі дозволить забезпечити створення до року 80 тис. нових робочих місць. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства економічного розвитку та торгівлі ® натисніть на зображення та перейдіть на відповідний сайт ↺ МОЗ України та виробники інсулінів домовилися про співпрацю У МОЗ України відбулося підписання Меморандуму порозуміння між Міністерством охорони здоров’я України та виробниками інсулінів. За словами заступника Міністра охорони здоров’я України Олександра Толстанова, сьогодні виникла необхідність у створенні прозорої процедури призначення лікарських засобів, особливу увагу необхідно приділити саме інсулінам. Тому варто відмовитися від існуючої системи державних закупівель цих препаратів, яка породжує численні інсинуації навколо освоєння бюджетних коштів, та перейти до системи референтного ціноутворення з реімбурсацією. Як повідомила під час зустрічі з виробниками препаратів інсуліну директор Департаменту з питань якості медичної та фармацевтичної допомоги МОЗ України Тетяна Донченко, нині через затримку із проведенням тендерів в деяких регіонах країни вже склалася вкрай напружена ситуація із забезпеченням інсулінами, і ця проблема потребує негайного вирішення. Уряд вже прийняв рішення щодо перенесення термінів започаткування пілотного проекту, яке найближчим часом набуде чинності, проте виробники повинні підтвердити свої наміри щодо непідвищення цін на препарати інсуліну, підписавши цей Меморандум. У ньому наведено задекларовані зміни оптово-відпускних цін на інсуліни станом на 1 січня р., а також окремо представлено витяг із реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення. Зазначений Меморандум був підписаний Міністром охорони здоров’я України Олегом Мусієм та уповноваженими представниками виробників препаратів інсуліну: «Фармак», «Індар», «Фарма Лайф», «Санофі- Авентіс Україна», «Елі Ліллі Восток С.А.». Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства охорони здоров’я Ігор Швайка підписав Меморандум з виробниками цукру 21 березня, Міністр аграрної політики та продовольства Ігор Швайка провів зустріч із представниками цукрової галузі. На зустрічі, участь в якій взяли представники вітчизняних компаній, було підписано Меморандум між Міністерством аграрної політики та продовольства України і Національною асоціацією цукровиків України «Укрцукор». Учасники Меморандуму домовилися про підтримку стабільності, в тому числі і цінової, на внутрішньому ринку цукру, забезпечення продовольчої безпеки держави та створення сприятливих умов для ефективної діяльності всіх учасників ринку цукру. Так, з боку Мінагрополітики Меморандум підписав Міністр аграрної політики та продовольства Ігор Швайка, з боку Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор» Голова Ради Національної асоціації цукровиків України Укрцукор» Григорій Загородній, голова правління НАЦУ «Укрцукор» Микола Яремчук та представники цукрових заводів і компаній. Під час вступного слова Ігор Швайка зазначив, що головним завданням є забезпечення дієвого зворотнього зв’язку між Міністерством та профільною асоціацію. Адже маючи постійний контакт, є можливість зробити суттєві кроки для врегулювання найбільш проблемних питань, які сьогодні існують в галузі. Детальніше >>> За матеріалами прес-служби Міністерства аграрної політики та продовольства БЮДЖЕТ УКРАЇНИ Украина за 2 недели привлекла почти 14 млрд грн госзаймов С начала года по 17 марта объем государственных заимствований в бюджет Украины составил 24,05 млрд грн, в том числе за период с 3 марта - 13,85 млрд грн, говорится в сообщении Государственной казначейской службы в понедельник. Согласно ее данным, все заимствования были осуществлены на внутреннем рынке. Минфин за последние две недели привлек на первичных аукционах по размещению облигаций внутреннего государственного займа 2,78 млрд грн. По данным Нацбанка Украины, объем ОВГЗ в обращении с 3 по 17 марта сократился на 0,2 млрд грн - до ,82 млрд грн. За этот период портфель гособлигаций коммерческих банков уменьшился на 3,09 млрд грн - до 79,14 млрд грн, других резидентов - на 0,23 млрд грн, до 11,23 млрд грн, нерезидентов - на 0,12 млрд грн, до 13,76 млрд грн при росте портфеля НБУ на 3,24 млрд грн - до ,7 млрд грн. Госказначейство отмечает, что план заимствований на январьмарт составляет 83,94 млрд грн, тогда как на январь-февраль - 56,46 млрд грн. Раньше планировалось выполнить его за счет очередных траншей российского кредита на $15 млрд, договоренность о котором была достигнута в декабре прошлого года. По данным казначейской службы, всего с начала года по 17 марта на обслуживание госдолга было направлено 6,2 млрд грн (в том числе внутреннего - 4,64 млрд грн) при плане на первый квартал 8,51 млрд грн. За этот же период в счет погашения долга было выплачено 14,14 млрд грн при плане на квартал 25,85 млрд грн. Госбюджет предусматривает увеличение заимствований в общий фонд по сравнению с предыдущим годом на 0,2% - до ,31 млрд грн, в том числе внутренних - на 2,1%, до ,32 млрд грн. По материалам goalma.org Україна цьогоріч виплатила понад 14 млрд боргу Україна з початку року витратила на погашення державного боргу 14,14 млрд грн. Про це повідомляє прес-служба Державного казначейства. "Станом на витрати з погашення державного боргу становлять 14 ,3 млн грн (у т.ч. по внутрішньому державному боргу - 13 ,6 млн грн, по зовнішньому державному боргу - ,7 млн грн)", - зазначили у відомстві. Крім того, на обслуговування держборгу Україна витратила 6,2 млрд грн. За матеріалами goalma.org Україна виплатила $75,3 млн. за євробондами Міністерство фінансів здійснило чергову виплату купонного доходу в розмірі 75, млн. доларів за облігаціями зовнішньої державної позики року. Про це йдеться у повідомленні Мінфіну. "У вересні року Україна здійснила емісію облігацій зовнішньої державної позики України на загальну суму 2 млрд доларів з погашенням у році ( млн доларів) та у році (1,5 млрд доларів)", - йдеться у повідомленні. Вищезазначені запозичення здійснювались за ставкою 6,% річних та 7,75% річних відповідно. За матеріалами goalma.org

11 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] БАГАТОПРОФІЛЬНІ ХОЛДИНГИ «Смарт-Холдинг» завершил год с убытком 6,1 млн грн ЧАО «Смарт-Холдинг» завершило год с чистым неконсолидированным убытком в размере 6, млн грн, в то время как в году компания получила 28 тыс. грн неконсолидированной чистой прибыли. Согласно информации к объявлению компании о проведении годового собрания акционеров 24 апреля, ее непокрытый убыток к концу прошлого года составлял 2, млн грн. За год холдинг нарастил текущие обязательства на 10% - до , млн грн, при этом долгосрочные обязательства отсутствуют, в то время как на конец года они составляли 50, млн грн. Компания сократила дебиторскую задолженность на 3,5% - до , млн грн. Активы «Смарт-Холдинга» в году сократились на 11,4% - до , млн грн, в том числе основные средства - на 59,6%, до 2, млн грн. Численность работников за прошлый год сохранилась на уровне человек. Как сообщалось, внеочередное общее собрание акционеров ЧАО «Смарт-Холдинг» 24 февраля года приняло решение увеличить уставный капитал на млн грн - до , млн грн - путем закрытого размещения млн акций допэмиссии. Komisiano Investments Ltd (Кипр), основанная бизнесменом Вадимом Новинским в году, сконцентрировала 75,% акций ЧАО «СмартХолдинг» (Киев). Кроме того, компания Lovita Investments Ltd (Кипр) является владельцем 24,9% акций ЧАО «Смарт-Холдинг». Согласно сообщению, обнародованному на сайте Лондонской фондовой биржи в конце года, собственником Smart Holding Group на тот момент являлась компания Energees Investments бизнесменов Вадима Новинского и Андрея Клямко. «Смарт-Холдинг» владеет 23,75% горно-металлургической группы «Метинвест», 95% акций судостроительного холдинга Smart Maritime Group, 99,97% акций торгово-финансовой компании ООО «Сантис». «Смарт» также владеет крупными активами в топливно-энергетической отрасли, девелопменте и агросекторе. Основным бенефициаром «Смарт-Холдинга» является Вадим Новинский, в июле он досрочно сложил с себя полномочия председателя наблюдательного совета ЧАО в связи с избранием народным депутатом. Подробнее >>> По материалам goalma.org КОМПАНІЇ & РИНКИ  ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ КОМПЛЕКС  ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ Председателя правления НАК "Нафтогаз Украины" Евгения Бакулина задержали. Бакулина вывезли из офиса компании в инвалидной коляске в сопровождении силовиков с автоматами и посадили в припаркованный на улице Богдана Хмельницкого автомобиль. До этого Главное следственное управление МВД Украины провело обыски в главном офисе "Нафтогаза" на Хмельницкого. В рамках обыска проводилось изъятие документов. Бакулину стало плохо, и в его кабинет были вызваны врачи. Начальник Главного следственного управления МВД Украины Виталий Сакал заявил, что Бакулину объявят о подозрении в совершении преступления уже в пятницу. Напомним, что обыски также прошли и в квартирах и офисах прежнего главы Минэнерго Эдуарда Ставицкого. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ДОБУВАННЯ  ДОБУВАННЯ: НАФТА & ГАЗ Украина в январе-феврале сократила добычу нефти на 2,5% Добыча нефти в Украине в январе-феврале г. сократилась на 2,5% по сравнению с аналогичным периодом г. – до ,9 тыс. т. Об этом сообщает «Интерфакс-Украина». По данным источника агентства в Министерстве энергетики и угольной промышленности, добыча газового конденсата за этот период снизилась на 13,1% – до ,4 тыс. т. ПАО «Укрнафта» в январе-феврале г. сократило добычу нефти на 1,4% по сравнению с аналогичным периодом г. до ,17 тыс. т. Добыча газового конденсата «Укрнафтой» по итогам двух месяцев снизилась на 26,4% – до 23,56 тыс. т. Кроме того, в январе-феврале г. компания сократила добычу газа на 8,3% до ,21 млн м³, в том числе природного – на 10,3% до ,08 млн м³. В целом предприятия НАК «Нафтогаз Украины» за 2 мес. сократили добычу нефти на 2,4% до ,5 тыс. т, газоконденсата – на 21,1% до ,9 тыс. т. ПАО «Укргазвыдобування» снизило добычу нефти на 13,7% до 22,11 тыс. т, газоконденсата – на 23,5% до 69,41 тыс. т. Добыча нефти ГАО «Черноморнефтегаз» сократилась на 11,9% до 1,26 тыс. т, тогда как газоконденсата – увеличилась на 12,3% до 12,9 тыс. т. Другие работающие в стране нефтегазодобывающие компании в январефеврале г. снизили добычу нефти на 3,9% до 23,36 тыс. т, тогда как добычу газоконденсата увеличили на 43% до 27,49 тыс. т. Крупнейшими частными добытчиками нефти с газоконденсатом в Украине за отчетный период, в частности, стали ЧАО «Природные ресурсы» – 10,34 тыс. т (рост в 3 раза), СП «УкрКарпатОйл ЛТД» – 8,5 тыс. т (-2,6%), СП «Полтавская газонефтяная компания» – 7,26 тыс. т (,7%), СП «Каштан Петролеум ЛТД» – 6,34 тыс. т (+20,4%). Напомним, в г. добыча нефти и газового конденсата на территории Украины сократилась на 3,9% по сравнению с г. до 3,05 млн т. «Укрнафта» в г. сократила добычу нефти и конденсата на 4,8% по сравнению с г. до 2,03 млн т. Объем добычи нефти (без конденсата) в г. со скважин «Укрнафты» сократился на 4,2% - до 1,85 млн т. Крупнейшей в Украине нефтедобывающей компанией является ПАО «Укрнафта», 50%+1 акция ее принадлежат НАК «Нафтогаз Украины». Более 40% акций контролирует группа «Приват», которая осуществляет оперативное управление компанией. Председателем правления, согласно решению собрания акционеров от 25 февраля г., в настоящее время является Питер Ванхекке. «Укрнафта» владеет шестью добывающими подразделениями («Ахтырканефтегаз», «Черниговнефтегаз», «Полтаванефтегаз», «Долинанефтегаз», «Надворнаянефтегаз», «Бориславнефтегаз») и тремя газоперерабатывающими заводами. «Укрнафта» также владеет сетью автозаправочных станций под одноименным брендом, которые расположены почти во всех регионах Украины. Подробнее >>> По материалам goalma.org ® натисніть на зображення та перейдіть на відповідний сайт ↺ Добыча газа на территории Украины увеличилась на 5,6% Добыча газа на территории Украины в январе-феврале года увеличилась на 5,6% (на ,6 млн м³) по сравнению с аналогичным периодом года – до 3 млрд ,6 млн м³, в том числе природного – на 6,2% (на ,6 млн м³), до 3 млрд ,4 млн м³, сообщил источник в Министерстве энергетики и угольной промышленности. По данным министерства, предприятия НАК «Нафтогаз Украины» за этот период увеличили добычу газа на 2% (на 61,8 млн м³) – до 3 млрд 86,2 млн м³, в том числе природного – на 2,5% (на 73 млн м³), до 2 млрд ,6 млн м³. ПАО «Укргазвыдобування» снизило добычу газа на 1% – до 2 млрд ,1 млн м³, в том числе природного – на 0,6%, до 2 млрд ,6 млн м³. ПАО «Укрнафта» сократило добычу газа на 8,3% – до ,2 млн м³, в том числе природного – на 10,3%, до ,1 млн м³, тогда как ГАО «Черноморнафтогаз» увеличило добычу природного газа на 49,5% – до ,9 млн м³. Другие работающие в стране нефтегазодобывающие компании по итогам января-февраля года увеличили добычу газа на 38,1% (на ,8 млн м³) – до ,4 млн м³, природного – на 40,3% (на ,5 млн м³), до ,8 млн м³. Крупнейшими газодобытчиками за январь-февраль также стали ООО «Энерго-сервисная компания «Эско-Пивнич» – ,12 млн м³ (+95,7%), ЧАО «Нафтогазвыдобування» – ,61 млн м³ (+88,9%), ООО «Куб-Газ» – 48,11 млн м³ (+12,1%), ЧАО «Природные ресурсы» – 44,86 млн м³ (-5,7%), СП «Полтавская газонефтяная компания» – 36,11 млн м³ (-2,1%), ЧАО «Укрнафтобуриння» – 23,72 млн м³ (+8,5%), ЧАО «Укргазвыдобуток» – 19,41 млн м³ (+13,4%), ООО «Сириус» – 14,56 млн м³ (+41,6 раза),"Регал Петролеум» – 9,72 млн м³ (,4%), ЧАО «Пласт» – 7,62 млн м³ (+21,8%), ЗАО «Девон» – 7,12 млн м³ (,7%), ООО «Сахалинское» – 6,52 млн м³ (+%),СП «УкрКарпатОйл» – 4,71 млн м³ (1,3%), ЗАО «Тисагаз» – 4,05 млн м³ (+2,4 раза), ООО «Пари» – 3,29 млн м³ (+45,2%), ООО «Пром-энерго продукт» – 3,12 млн м³ (-0,4%), ООО «Восточный геологический союз» – 2,51 млн м³ (+33,7%), НАК «Надра Украины» – 1,73 млн м³ (,8%), СП «Бориславская нефтяная компания» – 1,71 млн м³ (14,5%), ООО «Надрагаз» – 1,14 млн м³ (%). Как сообщалось, добыча газа на территории Украины в году увеличилась на 4% (на ,7 млн м³) по сравнению с годом – до 20 млрд ,2 млн м³, в том числе природного – на 4,4% (на ,4 млн м³), до 20 млрд ,8 млн м³. В том числе предприятия НАК «Нафтогаз Украины» увеличили добычу газа на 2,5% – до 18 млрд ,2 млн м³, в том числе природного – на 2,8%, до 18 млрд 29,2 млн м³, а другие работающие в стране нефтегазодобывающие компании по итогам г. увеличили добычу газа на 17,7% – до 2 млрд ,96 млн м³, природного – на 18,7%, до 2 млрд ,63 млн м³. Подробнее >>> По материалам goalma.org Минэкологии и Chevron обсудили вопросы разработки Олесской площади Министр экологии и природных ресурсов Украины Андрей Мохник и представители компании Chevron 13 марта обсудили вопросы разработки Олесской площади (Львовская и Ивано-Франковская обл.), сообщается на сайте ведомства. "Министр подчеркнул, что деятельность любых предприятий, в частности, Chevron, должна осуществляться при безусловном соблюдении экологических норм", - отмечено в сообщении. Минэкологии, Ивано-Франковский, Львовский облсовет и Chevron решили сформировать рабочую группу, которая займется организацией тендера по привлечению подрядчика для мониторинга экологического состояния Олесской площади. Chevron и Минэкологии запланировали визит украинской делегации в США для ознакомления с современными технологиями добычи нетрадиционного газа. Как сообщалось, 5 ноября года Украина, компания "Шеврон Украина Б.В." и ООО "Надра Олеська" подписали соглашение о разделе продукции (СРП) по добыче углеводородов на Олесском участке (Львовская и Ивано-Франковская обл.). Подробнее >>> По материалам goalma.org JKX запустила вторую скважину в Полтавской обл. JKX Oil&Gas ввела в эксплуатацию свою вторую скважину на Елизаветовском месторождении в Полтавской обл. Об этом говорится в сообщении компании в системе раскрытия информации Лондонской фондовой биржи. Суточный дебит скважины Е составляет 6,2 млн фут.3 (,6 тыс. м3) газа и 14 барр. конденсата. Глубина скважины – 3 м, еще одна скважина на Елизаветовском месторождении будет пробурена в июле-сентябре г. Как сообщал OilNews, JKX Oil&Gas запустила первую скважину (E) на Елизаветовском месторождении в январе г., суточная добыча на ней была стабилизирована на уровне 7,2 млн фут.³ (,9 тыс. м3) газа и 3 барр. конденсата. СП «Полтавская газонефтяная компания» (ПГНК) входит в структуру британской JKX Oil&Gas. ПГНК имеет четыре лицензии на разработку нефтегазовых месторождений Ново-Николаевской группы в Полтавской обл. общей площадью км², а также три разрешения на разведку Заплавского, Елизаветовского и Червоноярско-Восточного месторождений общей площадью ,2 км². В г. ПГНК сократила добычу нефти на 21% по сравнению с г. – до 77,57 тыс. т. Добыча природного газа по итогам г. упала на 22,5% – до ,36 млн м3. В то же время производство сжиженного газа выросло на 71,4% по сравнению с г. – до 19,14 тыс. т. Подробнее >>> По материалам goalma.org Shell прекратила переговоры о СРП по Скифскому участку Англо-голландская Royal Dutch Shell прекратила переговоры относительно разработки Скифского участка на украинской части шельфа Черного моря, подписание СРП по которому ожидалось до конца года, сообщила пресс-служба Shell в Украине. «В январе Shell вышла из переговорного процесса касательно СРП по Скифскому участку на глубоководном шельфе Черного моря. Shell ожидала, что подписание СРП состоится в или гг. К сожалению, достичь этого не удалось. В связи с этим, Shell решила сосредоточить свои усилия и капитал на других возможностях в нашем портфолио мировых проектов», – сообщает компания. Соглашение планировалось подписать с группой инвесторов, в которую, помимо Shell, вошли ExxonMobil, румынская OMV и Национальная акционерная компания «Надра Украины». В апреле года украинское правительство, общие инвестиции в Скифский газоносный участок площадью 16,7 тыс. км² оцениваются в $ млрд. Прогнозируемый ежегодный объем добычи газа – до млрд м³ в год. В то же время компания отмечает, что решение относительно Скифского участка не влияет на другие проекты Shell в Украине, в том числе на проекты по разведке природного газа из уплотненных песчаников на востоке страны. «Мы по-прежнему нацелены на разработку углеводородных ресурсов Украины экологически, социально и экономически ответственным образом», – говорится в сообщении пресс-службы Shell. Напомним, в сентябре г. Кабмин подписал договор о заключении соглашения о разделе продукции по разработке Скифской углеводородной площади (шельф Черного моря) с компаниями ExxonMobil, Shell и OMV Petrum. Подробнее >>> По материалам goalma.org

12 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] Конкурс на проект завода по газификации угля в Украине не состоялся Госкомпания «Газ Украины», находящаяся в стадии реорганизации в предприятие «Синтез-Газ Украина», отменила тендер на проектирование завода по газификации угля. Об этом говорится в сообщении компании, обнародованном на официальном портале «Государственные закупки». Согласно сообщению, тендер отменен из-за того, что на участие в конкурсе было подано меньше двух предложений. Как сообщал УНИАН, Национальная акционерная компания «Нафтогаз Украины» в конце года подписала кредитное соглашение с Государственным банком развития Китайской Народной Республики (China Development Bank Corporation) на сумму $3, млрд для реализации программы замещения потребления природного газа украинским углем. Подробнее >>> По материалам goalma.org Украина будет судиться за «Черноморнефтегаз» в международных судах Украина намерена судиться в международных судах за собственность крупного добытчика газа - компании «Черноморнефтегаз», контроль над которой установили самопровозглашенные власти Крыма. Об этом заявил министр энергетики и угольной промышленности Украины Юрий Продан в интервью журналу «Публичные люди». «Что касается «Черноморнефтегаза», то компания «Нафтогаз Украины» туда вложила где-то 12 миллиардов гривень инвестиций. Конечно, если что-то произойдет, мы будем, естественно, судиться в международных судах, потому что это наша собственность, вложены деньги, кредиты и т.д», - сказал Продан. Также министр сообщил, что Украина продолжает еженедельно выплачивать по $ млн «Газпрому» за потребленный ранее газ. «Мы практически каждую неделю продолжаем выплачивать по $ млн долга, сейчас платим за февраль – и долга осталось млн», - сказал Продан. Кроме этого, министр высказал сомнение по поводу сохранения Россией $ скидки на газ в рамках Харьковского соглашения от года. Напомним, НАК «Нафтогаз Украины» в судебном порядке требует возврата 11, млрд грн от крупного добытчика газа госкомпании «Черноморнефтегаз». Подробнее >>> По материалам goalma.org Газу українського видобутку недостатньо для потреб населення - Продан Обсягів газу, який самостійно видобуває Україна, не достатньо для забезпечення потреб населення, тому Україна імпортує певний обсяг газу для задоволення цих потреб. Про це заявив міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан у Брюсселі. "Українського газу недостатньо на сьогодні, щоб забезпечити необхідні потреби населення. Його не вистачає в обсязі у 8,2 млрд кубометрів (на рік - ред.)", - констатував міністр. Він пояснив, що газ власного видобутку, який іде на потреби населення, використовується у газових плитах, колонках, індивідуальному опаленні будинків. На сьогодні, за словами Продана, такого газу необхідно в обсязі 17 млрд кубометрів на рік. "Для того, щоб забезпечити населення України тепловою енергією, газ використовується у котельнях, теплоелектроцентралях - і це газ імпортного походження. Його обсяг складає на сьогодні і планується на рік у обсязі 8,2 млрд метрів кубічних", - зазначив міністр. Він нагадав, що цей газ наша країна купляє за ,5 доларів за тисячу кубометрів. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org  ДОБУВАННЯ: ВУГІЛЛЯ & ТОРФ "МАКО" Януковича отримувала вугілля тільки від себе і заводів Ахметова За перші 9 місяців року компанії з групи Ріната Ахметова відвантажили на адресу швейцарської фірми Олександра Януковича "MAKO Trading S.A." вугільної продукції на суму щонайменше 36 млн гривень. Про це "Нашим грошам" повідомило джерело на митниці. Як зазначається, ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" відправив "Мако" 24 тис тонн коксового шламу та горішку, ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" - понад 2 тис тонн коксового дрібняку з вугілля МК2 по ціні близько грн за тонну. Ці компанії з групи Ріната Ахметова у вказаний період були єдиними постачальниками з України для швейцарського трейдера "MAKO Trading S.A." окрім ТОВ "МАКО трейдінг" самого Януковича. Нагадаємо, швейцарська прокуратура провела обшук в офісі компанії Ахметова "DTEK Traiding S.A." у Женеві у зв’язку з вугільним трейдером "MAKO Traiding" Януковича. Про це повідомило видання "SonntagsZeitung" 16 березня. За інформацією авторів статті, обшук проводили ще 27 лютого протягом двох годин в офісі компанії, який розташований неподалік від пристані Bergues у Женеві. Обшук був проведений у рамках розслідування діяльності вугільної трейдингової компанії MakoTrading SA старшого сина екс-президента Олександра Януковича, який підозрюється швейцарською поліцією у відмиванні грошей. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org ПАТ "Лисичанськвугілля" витратить на збагачення вугілля 42,62 млн грн ПАТ "Лисичанськвугілля" за результатами тендеру уклало угоду з ТОВ "Луганська вуглезбагачувальна компанія" на послуги зі збагачення тис тонн вугілля у році на суму 42,62 млн гривень. Про це пишуть "Наші гроші" з посиланням на "Вісник державних закупівель". Як зазначається, збагачення однієї тонни вугілля коштуватиме 59 грн. Це у півтора рази дорожче від року, коли державне шахтоуправління замовило цій же фірмі збагачення вугілля по 42 грн за тонну. Також це значно дорожче від вартості збагачення вугілля для ДП "Львіввугілля". Це держпідприємство оголосила відповідний тендери при очікуваній ціні послуг 45 гривенгь за тонну. Цей тендер було розіграно між компаніями зі спільним власником. 9,09% у статутному капіталі "Луганської вуглезбагачувальної фабрики" належить ПАТ "НЗВКІФ "Інноваційні стратегії". Цьому ж фонду належить 57% у статутнику ТОВ "Збагачувальна фабрика "Михайлівська", яке було єдиним конкурентом на тендері. Формально це не порушує закон про держзакупівлі, оскільки пов’язаними особами вважаються фірми, в яких одному власнику належить понад 25%. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org  ГЕНЕРАЦІЯ Производство электроэнергии в Украине в феврале выросло на 2% - до 16,8 млрд кВт.ч, - Госстат Производство электроэнергии в Украине в феврале г. к февралю г. выросло на 2,4% - до 16,8 млрд кВт.ч. Об этом сообщает Государственная служба статистики (Госстат). По сравнению с предыдущим месяцем производство электроэнергии уменьшилось на 7,4%. Общее производство за 2 месяца г. выросло на 0,3% - до 15 млрд кВт.ч. При этом производство электроэнергии ТЭС и ТЭЦ в феврале г. к февралю г. выросло на 1,7%, к январю г. сократилось на 7,1% - до 8,1 млрд кВт.ч. Производство электроэнергии АЭС за год выросло на 5,6%, за месяц сократилось на 6,3% - до 7,7 млрд кВт.ч. Производство электроэнергии гидроэлектростанциями в феврале в годовом исчислении сократилось на 17,5%, в месячном - на 17% и составило 0,9 млрд кВт.ч. Производство электроэнергии прочими электростанциями (ветряными, солнечными) в феврале г. к февралю г. увеличились на 31,9%, к январю г. сократилось на 14,4% и составило 0,1 млрд кВт.ч. По материалам goalma.org  ГЕНЕРАЦІЯ: ТЕС & ТЕЦ Запущен еще один блок Углегорской ТЭС, сгоревшей год назад Углегорская тепловая электростанция запустила энергоблок №3, восстановленный после аварии. Об этом говорится в сообщении компании “Спецэнергомонтаж”, которая занималась проведением аварийновосстановительных работ. Согласно сообщению, в машинном зале электростанции была смонтирована современная система вентиляции, которая работает в автоматическом режиме, поддерживает влажность, температуру согласно определенным параметрам. Также были установлены противопожарные клапаны, в случае возгорания вентиляция служит как система удаления дыма. Подробнее >>> По материалам goalma.org Харьковская ТЭЦ-5 закончила с прибылью ,4 млн гривен Компания "Харьковская теплоэлектроцентраль-5" (Харьков), по предварительным данным, закончила с чистой прибылью , млн гривен. Об этом говорится в сообщении компании. Активы завода на конец составили 1 , млн грн, текущие обязательства ,89 млн грн, общая дебиторская задолженность - ,32 млн грн. Как сообщало агентство, в ноябре года Фонд государственного имущества продал компании "Укристгаз" (Киев) 94,48% акций харьковской ТЭЦ-5 за ,9 млн гривен. Харьковская ТЭЦ-5 является одной из крупнейших в Украине и предназначена для производства электро- и теплоэнергии для Харькова и области. По материалам goalma.org  ГЕНЕРАЦІЯ: АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА Семерак: У Клюева заберут солнечную энергетику Правительство одобрило проект закона по ликвидации монополии на производство солнечной энергии и направило его на рассмотрение Верховной Рады. Об этом сегодня на брифинге сообщил министр Кабинета министров Остап Семерак. По его словам, до сих пор в производстве солнечной энергии преимущества были предоставлены фактически одной компании по так называемому «зеленому тарифу». «Более того, на развитие этих частных компаний направлялись большие средства из Государственного бюджета Украины. В дальнейшем этого не будет», - отметил Семерак, которого цитирует его пресс-служба. Министр также отметил, что это решение касается только монополистов, а не домашних хозяйств. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ПОСТАЧАННЯ  РОЗПОДІЛ & ДОСТАВКА: НАФТА & ГАЗ ( ГТС) Україна хоче стати енергетичним хабом Європи Україна хоче стати енергетичним хабом Європи та готова зберігати у своїх сховищах на заході країни до 15 мільярдів кубометрів газу для європейських енергетичних компаній. Про це в інтерв&#;ю в Брюсселі заявив міністр енергетики України Юрій Продан, передає УНІАН. "Наше бачення, наша стратегія - це створення енергетичного хаба в Україні. Все залежатиме від позиції європейських енергетичних операторів. Потрібно впроваджувати схеми віртуального реверсу, щоб закачувати газ і робити його заміщення, і щоб оператори потім погоджували поставки газу в різні частини Європи", - сказав Продан. "Ми пропонуємо європейським компаніям використовувати українські сховища і зберігати в них до 15 мільярдів кубічних метрів газу, який використовувати для Європи в потрібний період", - додав міністр. За матеріалами goalma.org ЕС подготовил план модернизации транзитных газопроводов в Украине, - goalma.orgер Европейский Союз уже подготовил план модернизации транзитных газопроводов в Украине. Об этом в рассказал комиссар ЕС по вопросам энергетики Гюнтер Эттингер. «Украина - член Европейского энергетического сообщества, поэтому мы обязаны ей помочь. Мы изучили состояние транзитных газопроводов в Украине и подготовили планы их модернизации. Мы сможем принять участие и в финансировании совместно с Европейским банком реконструкции и развития и Всемирным банком», - заявил goalma.orgер. Кроме того, по его словам, у ЕС есть возможность несколько снизить зависимость Украины от российских поставок. «По трубопроводам из Украины в Польшу, в Венгрию или Словакию сейчас поставляется газ с Востока на Запад. Надо технически подготовить их для того, чтобы газ можно было перекачивать и в обратном направлении. Так можно заполнить украинские газохранилища газом с европейских рынков», - отметил еврокомиссар по энергетическим вопросам. Подробнее >>> По материалам goalma.org

13 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  РОЗПОДІЛ & ДОСТАВКА: ЕНЕРГОМЕРЕЖІ «Киевэнерго» меняет метод оплаты за потребленную электроэнергию ПАТ «Киевэнерго» внедряет современную систему оплаты услуг и вводит счета за потребленную электроэнергию. Об этом сообщает пресс-служба КГГА. Так, если до сих пор бытовые клиенты компании сами заполняли абонентскую книжку и квитанции банка для оплаты услуг по электроснабжению, то уже с марта более потребителей жилых массивов Русановка и Троещина начнут получать от компании счет, который полностью оформлен для уплаты. В счете будет содержаться информация обо всех составляющих начисленного платежа – тариф, показатели счетчика, льготы, субсидии, задолженность или оплаченные заранее средства. Оплатить счет, как и раньше, можно будет в любом отделении банка, с помощью терминала или через интернет. По материалам goalma.org Полтаваоблэнерго закончила с прибылью 94,3 млн гривен Энергопоставляющая компания "Полтаваоблэнерго", по предварительным данным, закончила с чистой прибылью 94, млн гривен. Об этом говорится в сообщении компании. Стоимость активов предприятия на конец года составила 1 , млн гривен, суммарная дебиторская задолженность - , млн гривен, текущие обязательства - ,27 млн гривен. Как сообщало агентство, год "Полтаваоблэнерго" закончила с прибылью , млн гривен. 9 июля года Фонд государственного имущества продал 2 компаниям 8,76% акций "Полтаваоблэнерго" за 58, млн гривен. По информации участников рынка, акции были проданы мажоритариям "Полтаваоблэнерго", а именно компаниям, подконтрольными бизнесменам Константину Григоришину и Игорю Коломойскому, что позволило им в сумме сконцентрировать более 75% акций облэнерго. По материалам goalma.org Нераспределенный убыток ВКЭК в г. сократился на 6,3% - до 1,3 млн грн Нераспределенный убыток ПАО "Восточно-крымская энергетическая компания" в г. сократился на 6,3% по сравнению с г. - до 1,4 млн грн. Об этом сообщается в годовой информации общества за г., опубликованной в бюллетене "Ценные бумаги Украины" Активы общества в г. уменьшились на 1,8% - до 14,9 млн грн. Согласно сообщению, нераспределенный убыток в г. увеличился почти в 7,5 раз - до 1,5 млн грн. ВКЭК в г. уменьшила долгосрочные обязательства на 7,7% - до 3,3 млн грн. то же время, суммарная дебиторская задолженность предприятия уменьшилась на 8,7% - до 4,2 млн грн, а собственный капитал увеличился на 0,7%, до 9,66 млн грн. ЗАО «ВосточноКрымская энергетическая компания» - эффективно работающее предприятие, которое на протяжении многих лет осуществляет стабильное и качественное электроснабжение своих потребителей - более пяти тысяч абонентов. Подробнее >>> По материалам goalma.org "Енергоринок" візьме у "Ощадбанку" мільярд гривень кредиту Державне підприємство "Енергоринок", оператор оптового ринку електроенергії України, візьме у "Ощадбанку" кредит на суму 1 млрд. грн для здійснення розрахунків з енергогенеруючими компаніями. Про це йдеться в повідомленні, розміщеному на сайті "Державні закупівлі". Згідно з повідомленням, компанія залучає дві кредитні лінії по млн грн кожна строком на один рік. Кінцевий термін укладення договору - 16 квітень р. Як повідомлялося, в лютому року "Енергоринок" залучив кредит у "Ощадбанку" на суму млн грн, а в жовтні минулого року - на млн грн. Державне підприємство "Енергоринок" за січень-вересень р. знизило чистий прибуток на 43% - до 20,6 млн грн з 36, млн грн за аналогічний період р. У той же час, чистий дохід компанії від реалізації продукції за перші 9 міс. р. збільшився в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 2,4% - до 62, млрд грн з 60,66 млрд грн. За матеріалами goalma.org  РОЗПОДІЛ & ДОСТАВКА: ГАЗОПОСТАЧАННЯ Облгазы обязали устранить посредников из процесса закупок ресурсов Национальная комиссия, осуществляющая государственное регулирование в сфере энергетики призвала облгазы принять меры для вывода посредников из процесса поставки материально-технических ресурсов. Об этом сообщает пресс-служба НКРЭ. “Принять меры для вывода посредников из процесса поставки материальнотехнических ресурсов, услуг производственного и непроизводственного содержания”, отмечает пресс-служба. Также облгазы обязали обеспечить пересмотр условий заключенных договоров на поставку ресурсов, услуг производственного и непроизводственного содержания для уменьшения стоимости указанных договоров, в частности в части снижения цен закупки ресурсов, работ и услуг с сохранением их объемов и качества и осуществления таких закупок на тендерной основе руководствуясь минимальным уровнем рыночных цен. “Принять меры по соответствующей оптимизации инвестиционных программ на год, в частности существенного сокращения закупок легковых автомобилей, обслуживающих аппараты предприятий, мебели, вычислительной техники, ремонтов офисных помещений, средств мобильной связи и т.д.”, - говорится в сообщении. Подробнее >>> По материалам goalma.org ® натисніть на зображення та перейдіть на відповідний сайт ↺  ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМПЛЕКС & ПРОКАТ Металурги закінчили рік зі збитками 12,2 млрд грн Металургійна галузь України за підсумками року скоротила збитки (негативний фінансовий результат до оподаткування) у порівнянні з роком на 22,3%, або на 3,5 млрд грн - до 12,2 млрд грн. Про це повідомили в об&#;єднанні «Металургпром». «Зменшення збитків на 3,5 млрд грн зумовлено зниженням вартості матеріальних витрат на виробництво на 14% щодо року, протягом якого більшістю підприємств проводилася переоцінка основних фондів», - йдеться в повідомленні «Металургпрому». За даними «Металургпрому», чистий дохід (виручка) метпідприємств від реалізації продукції за рік зменшився на 7,8% (на 12 млрд грн) і склала ,3 млрд грн. При цьому, зазначає «Металургпром», обсяг виробництва металопрокату практично зберігся на рівні року, а ціна на нього знизилася на 7,7%. За рік негативна рентабельність реалізованої продукції склала «мінус» 9,1% проти 9,8% за рік. Кредиторська заборгованість метпідприємств за минулий рік знизилася на 1,8 млрд грн і станом на 1 січня року склала 62,1 млрд грн. Дебіторська заборгованість зменшилася на 6,6 млрд грн і склала 49,6 млрд грн. Протягом рік метпідприємства України перерахували 6,5 млрд грн податків в бюджет і позабюджетні фонди проти 5,8 млрд грн у році. Детальніше >>> За матеріалами goalma.org  ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ «Метинвест» увеличил выручку на 2% Metinvest B.V. (Нидерланды), материнская компания международной вертикально интегрированной горнометаллургической группы «Метинвест», по итогам работы в году нарастила консолидированную выручку на 3% по сравнению с предыдущим годом - до $12, млрд, скорректированная EBITDA возросла на 15% до $2, млрд с рентабельностью 18% (в году она составляла 16%). Согласно обнародованным в понедельник предварительным неаудированным финансовым результатам за год по МСФО, капитальные инвестиции снизились на 2% – до $ млн. Общий объем заемных средств по состоянию на конец года составил $4, млрд и возрос на 1%. В том числе Seller’s notes по состоянию на конец года составили $ млн (снижение на 30%). Объем денежных средств и их эквивалентов на конец года достиг $ млн (рост на 47%), чистый долг составил $3, млрд, снизившись на 6%. В предварительных данных не приводится показатель чистой прибыли. В прессрелизе поясняется, что в году консолидированная выручка «Метинвеста» выросла на $ млн по сравнению с годом – до $12, млрд, в основном благодаря объему продаж металлургической продукции и ЖРС. На металлургический дивизион пришлось 76% внешних продаж (74% в году), на горнодобывающий дивизион – 24% (26% в году). Выручка металлургического дивизиона включает продажи металлургической и коксохимической продукции. В году выручка от их реализации выросла на 5% – до $9, млрд, из которых продажи металлургической продукции составили 94%. Несмотря на падение средних цен на сталь и более низкие объемы продаж трубной продукции, рост объемов продаж чугуна, слябов, плоского и длинного проката повлиял на увеличения выручки дивизиона. Подробнее >>> По материалам goalma.org Ferrexpo Plc не видит в украинских событиях «ничего угрожающего» для своего бизнеса Согласно заявлению финансового директора Ferrexpo Plc Криса Мо, его компания не видит «чрезмерной угрозы на горизонте» от кризиса на Украине. Г-н Мо утверждает, что Ferrexpo продолжает инвестировать в проекты роста и не столкнулась с проблемами с производством или каналами поставок в результате данных процессов. В интервью газете The Wall Street Journal менеджер отметил, что перевалочные мощности в Одессе и Южном работают нормально, а клиенты Ferrexpo не имеют какихлибо проблем с получением аккредитивов для покупки железной руды. В феврале Standard and Poor"s снизил кредитный рейтинг компании на один уровень вследствие роста цен на железную руду и обеспокоенности возможностью того, что украинско-российский кризис может потенциально вызвать логистические сбои, а также из-за обесценения национальной валюты. Г-н Мо отмечает, что Ferrexpo экспортирует добываемую руду в западном направлении и не продает ее России. Он подчеркнул, что компания реализует план строительства обогатительной фабрики в рамках программы развития Еристовского горно-обогатительного комбината, что может помочь увеличить производительность до 20 млн т к концу г. с приблизительно 12 млн т в г. Глава компании Константин Жеваго заявил, что фабрика с производительностью 10 млн т в год обойдется Ferrexpo в $ млн. На строительство необходимой инфраструктуры для фабрики в бюджет компании заложено $70 млн. В четвертом квартале текущего года компания намерена принимать решения по крупным закупкам оборудования для завода. Строительство обогатительной фабрики будет идти поэтапно, поскольку у компании также есть обязательства перед акционерами, отметил г-н Мо. Подробнее >>> По материалам goalma.org «Донецксталь» ожидает рост EBITDA Украинская горно-металлургическая группа «Донецксталь» отмечает положительное влияние на прибыльность группы в году вследствие девальвации национальной валюты, сохраняя стабильную работу в соответствии с прогнозами. Как сообщается в информации об операционных результатах года и текущих результатах деятельности группы, в соответствии с расчетами рейтингового агентства Moody`s, 10%-ная девальвация гривни приведет к 8%-ному падению производственной себестоимости и соответствующему росту показателя EBITDA, 30%ная девальвация гривни приведет к 22%-ному падению производственной себестоимости и росту показателя EBITDA. «Текущая ситуация с ликвидностью группы «Донецксталь» является стабильной благодаря положительным торговым потокам и доступности подтвержденных кредитных линий на сумму $80 млн как от международных, так и от украинских финансовых учреждений», - констатируется в информации компании. При этом уточняется, что в году группа продолжила демонстрировать высокий уровень производства своих традиционных видов продукции, произведя 4, млн тонн концентрата коксующегося угля, 2, млн тонн кокса, 1, млн тонн чугуна и 32 тыс. тонн сортового проката. Отметим, что в группу «Донецксталь», в частности, входят ЧАО «Донецксталь-метзавод», ПАО «Донецкий металлургический завод», АО «Ясиновский коксохимический завод», АО «Макеевский косохимический завод», АО «Шахтоуправление Покровское» (ранее «Красноармейская-Западная №1»). «Донецксталь» является крупным производителем угля, кокса, чугуна и проката. Подробнее >>> По материалам goalma.org

14 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ  ВИДОБУТОК & ЗБАГАЧЕННЯ РУДНОЇ СИРОВИНИ (ГЗК) Чистая прибыль Полтавскогго ГОКа в г. сократилась на 0,9% - до ,5 млн грн Чистая прибыль ОАО "Полтавский горно-обогатительный комбинат" (ПГОК, Комсомольск, Полтавская обл.) в г. сократилась на 0,9% по сравнению с г. - до ,56 млн грн. Об этом сообщается в объявлении о проведении 25 апреля годового общего собрания акционеров предприятия. Активы предприятия в г. увеличились на 18,4% - до 13,3 млрд грн, в том числе основные средства - на 11,3%, до 5,9 млрд грн. Согласно сообщению, нераспределенная прибыль в г. увеличилась на 10,4% - до 4,9 млрд грн. ПГОК в г. увеличил текущие обязательства почти в 3 раза - до 2,7 млрд грн, а долгосрочные обязательства увеличил на 7,5% - 4,7 млрд грн. В то же время, суммарная дебиторская задолженность предприятия увеличилась на 40% - до 3,3 млрд грн. Кроме того, отмечается, что акционеры на собрании рассмотрят вопрос преобразования компании из ОАО в ПАО с соответствующим изменением названия общества. По материалам goalma.org  КОКСОХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ Набсоветы «Макеевкокса» и Макеевского КХЗ переизбрали свои правления во главе с Коломийченко Наблюдательный совет ЧАО «Макеевкокс», учредителями которого являются Макеевский коксохимический завод и «Донецксталь»металлургический завод», переизбрал правление в количестве пяти лиц, в том числе его председателя, в полном составе еще на три года. Как сообщило предприятие в системе раскрытия информации НКЦБФР, кадровые вопросы рассмотрены на заседании НС 14 марта в связи с необходимостью избрания нового состава правления на новый срок полномочий. При этом председателем правления переназначен Александр Коломийченко, членами правления - Игорь Чеботарев, Ирина Укрепина, Иван Золотарев и Татьяна Емельянова. goalma.orgрев и goalma.orgрев стали зампредседателя правления. Подробнее >>> По материалам goalma.org Авдеевский КХЗ подписал соглашение о соцпартнерстве с городом, направит в г на соцпрограммы более 5 млн грн "Авдеевский коксохимический завод" (АКХЗ), входящий в группу "Метинвест", первым среди ее предприятий подписал соглашение о социальном партнерстве с городским советом Авдеевки (Донецкая обл.) на год о направлении на социальные программы более 5 млн грн. Как сообщается в пресс-релизе группы, под документом подписались генеральный директор АКХЗ Муса Магомедов, Авдеевский городской голова Юрий Черкасов. Как отмечается в пресс-релизе, АКХЗ, и в году, направит средства на развитие городской инфраструктуры, пропаганду здорового образа жизни, поддержку сфер образования и здравоохранения. Наиболее масштабным проектом года станет капитальный ремонт здания семейной амбулатории №2: на реконструкцию этого объекта предприятие выделило 1 млн грн. Почти 2 млн грн будет направлено в сферу образования: проведение ремонтов, покупка нового оборудования, обновление помещений. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ЗАГОТІВЛЯ ЛОМУ «Сталь-Инвест» сократила долю в Луганской «Стали» ООО «Сталь-Инвест» (Луганск) сократило долю в ПАО «Сталь» (Луганск), занимающееся сбором металлолома и производством заготовок из черных металлов, с 69,% до 31,% уставного капитала предприятия. Как сообщается в информации компании в системе Нацкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку в пятницу, изменение состава акционеров, которым принадлежит 10% и более акций предприятия, произошло 22 мая года. В соответствии с документом, количество принадлежащих ООО «Сталь-Инвест» акций ПАО «Сталь» снизилось с 16 млн , тыс. штук до 7 млн , тыс. штук. При этом пакет акций физлица возрос с 2 млн , тыс. штук (9,% УК) до 9 млн , тыс. штук (37,% УК). ПАО «Сталь» (Луганск) по итогам года сократило чистую прибыль на 31,5% по сравнению с годом - до 15, млн грн, ее нераспределенная прибыль на конец прошлого года составила , млн грн. Подробнее >>> По материалам goalma.org Одесский «Втормет» завершил год с убытком 5, млн грн Предприятие по операциям с ломом черных металлов ПАО «Втормет» (Одесса) завершило год с чистым убытком в размере 5, млн грн, в то время как год компания завершила с чистой прибылью 2, млн грн. Согласно опубликованной повестке дня годового собрания акционеров, назначенного на 18 апреля, на конец прошлого года непогашенный убыток предприятия составил 35, млн грн. При этом текущие обязательства за год сократились на 1,7% - до 85, млн грн, долгосрочные отсутствуют. Суммарная дебиторская задолженность возросла в 6,9 раза - до 39, млн грн. Активы компании в прошлом году сократились на 15,6%, до , млн грн, в том числе основные средства - на 16,8%, до , млн грн. Численность персонала за год сократилась на 18,6% - до чел. По материалам goalma.org АО "Запорожский втормет" закончил с убытком 3,1 млн гривен Компания "Запорожский втормет", по предварительным данным, закончила с убытком 3, млн гривен. Об этом говорится в сообщении предприятия. Стоимость активов компании на конец года составила , млн гривен, дебиторская задолженность - 59, млн гривен. Текущие обязательства составили , млн гривен. Как сообщало агентство, год "Запорожский втормет", согласно международным стандартам финансовой отчетности, закончила с чистой прибылью 1, млн гривен, в году компания получила чистый доход , млн гривен. По материалам goalma.org  МЕТАЛУРГІЙНІ ЗАВОДИ Меткомбинаты сокращают убытки, сокращая затраты и внедряя западные стандарты бухучета В прошлом году металлургам удалось снизить убытки в отрасли на 22 % по сравнению с позапрошлым (с 15,7 млрд грн до 12,2 млрд грн), несмотря на то, что в этот период произошло падение чистого дохода метпредприятий на 7,8 % (до ,3 млрд грн), металлопрокат подешевел на 7,7 %, а производство осталось практически на уровне г. Об этом сообщает профильное объединение «Металлургпром». Облегчить бремя убытков удалось за счет опережающего сокращения затрат - на 9,9 % против снижения доходов на 8,1 %, сообщил «Капиталу» генеральный директор «Металлургпрома» Александр Зражевский. Аналитик компании Dragon Capital Денис Саква предположил, что затраты меткомбинатов могли снизиться в связи с продолжающимся в прошлом году падением цен на коксующийся уголь и кокс (в г. эта продукция подешевела на 17 % и 16 % соответственно), а также из-за эффекта от замещения газа углем за счет внедрения технологии вдувания пылеугольного топлива (ПУТ). Официально только два метпредприятия сообщили о финансовых результатах работы в прошлом году - «Азовсталь» и ММК им. Ильича. Оба контролируются «Метинвестом» Рината Ахметова. Но лишь первый меткомбинат отчитался о сокращении убытков по итогам г. (с 2,7 млрд грн до 2,5 млрд грн), тогда как второй, наоборот, увеличил их, хотя и незначительно с 2,8 млрд грн до 2,9 млрд грн. Согласно данным «Металлург­прома» о результатах работы отрасли, шесть предприятий обеспечили снижение убытков до налогообложения и получили чистую прибыль. Это ПАО «ЗМК «Запорожсталь» («Метинвест»), ЭМЗ «Днепроспецсталь» («Интерпайп»), ООО «Электросталь» и ПАО «Донецкий МПЗ». При этом, по словам Зражевского, «наиболее высокий уровень сокращения убытков до налогообложения достигнут на «Запорожстали» и «АрселорМиттал Кривой Рог». Подробнее >>> © Наталья Кабаш По материалам goalma.org "ArcelorMittal Кривой Рог" сократил убыток почти наполовину в году Криворожский горно-металлургический комбинат "ArcelorMittal Кривой Рог" (Днепропетровская область) по итогам работы в году сократил чистый убыток на 44,4% по сравнению с годом - до 1, млрд гривен. Согласно объявлению компании о проведении годового собрания акционеров 24 апреля, нераспределенная прибыль к концу прошлого года составила 26, млрд грн. За год "ArcelorMittal Кривой Рог" нарастил текущие обязательства на 11,9% до 4, млрд грн, при этом долгосрочные обязательства уменьшились на 4,7% до 5, млрд грн. Дебиторская задолженность выросла на 3,7% до 5, млрд грн. Активы сократились на 0,9% до 41, млрд грн, в том числе основные - на 3% до 30, млрд грн. Численность работников предприятия за прошлый год сократилась на 7,7% - с 32,5 тыс. до 29,9 тыс. человек. "ArcelorMittal Кривой Рог" - крупнейший производитель стального проката в Украине. Специализируется на выпуске длинномерного проката. По материалам goalma.org Алчевский меткомбинат за год увеличил убыток на 69% Одно из старейших предприятий юго-востока Украины - Алчевский металлургический комбинат (АМК), входящий в состав корпорации «Индустриальный союз Донбасса», в году увеличил чистый убыток на 69% по сравнению с годом - до 1, млрд грн с 1, млрд грн. При этом показатель выручки комбината за отчетный период не указывается. Общее количество активов предприятия на 1 января года по сравнению с 1 января года увеличилось на 28% – до 23, млрд грн. Текущие обязательства сократились на 20,4% – до 8, млрд грн, при этом долгосрочные обязательства выросли более чем в 2 раза – до 16, млрд грн. Как сообщалось, Алчевский металлургический комбинат в году получил чистый убыток в размере 1, млрд грн, тогда как по итогам года чистая прибыль составила ,3 млн грн. Комбинат в году нарастил производство металлопроката на 9,3% по сравнению с годом – до 3,8 млн тонн, выплавку стали – на 7,8%, до 4,2 млн тонн, чугуна – на 7,7%, до 3,8 млн тонн. Подробнее >>> По материалам goalma.org Евраз-ДМЗ им. Петровского» отказался от газа в доменном производстве ПАО «Евраз-Днепропетровский металлургический завод (ДМЗ) им. Петровского» (Днепропетровск) в рамках программы по энергосбережению полностью отказался от использования природного газа в процессе доменной плавки. Как сообщается в пресс-релизе «Евраз Украина» во вторник, благодаря опыту доменщиков дорогой энергоноситель был заменен коксом без потерь по производству чугуна. По данным предприятия, в настоящее время «Евраз ДМЗ им. Петровского» является единственным металлургическим заводом в Украине, где природный газ был выведен из технологии доменного производства. Вместе с тем, по данным агентства «Интерфакс-Украина», ранее другие метпредприятия Украины заявляли о снижении или отказе от использования природного газа в доменном производстве, в том числе благодаря внедрению установок вдувания пылеугольного топлива в доменные печи. Подробнее >>> По материалам goalma.org ДМК закончил с убытком 1,9 млрд гривен Днепровский металлургический комбинат им. Дзержинского (Днепропетровская область), по предварительным данным, закончил с убытком 1 , млн грн. Стоимость активов на конец года составила 5 , млн гривен, дебиторская задолженность - , млн гривен. Текущие обязательства составили 10 , млн гривен, долгосрочные - 80, млн гривен. Как сообщало агентство, год ДМК, согласно международным стандартам финансовой отчетности, закончил с убытком 1 , млн гривен, сократив чистый доход на 6,85%, или на 1 , млн до 14 , млн гривен по сравнению с . ДМК является единственным в Украине производителем катаной осевой заготовки для железнодорожного транспорта, шпунтовых свай типа "Ларсен", контактных рельс для метрополитена, стальных мелющих шаров и трубной заготовки. 99,4% акций комбината принадлежит корпорации "Индустриальный союз Донбасса". По материалам goalma.org

15 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected] ММК им. Ильича запустил доменную печь № 1 после капремонта стоимостью 5,6 млн грн ПАО "Мариупольский металлургический комбинат им. Ильича" группы "Метинвест" запустил доменную печь № 1 после капитального ремонта третьего разряда. Бюджет мероприятий планового обновления составляет 5,6 млн грн, сообщает пресс-служба "Метинвеста". Как отмечают в компании, основной целью ремонта стала замена засыпного аппарата, который эксплуатировался с сентября г. Аппарат служит для загрузки шихтовых материалов в чугуноплавильный агрегат, а, кроме того, препятствует выходу газа из доменной печи в атмосферу. В числе проведенных работ по капремонту первой домны - замена вращающегося распределителя шихты, ремонт оборудования литейного двора (в том числе желобов, ограждений площадок, электропушек для забивки летки печи), ремонт и замена оборудования шихтоподачи и скипового подъемника. Подробнее >>> По материалам goalma.org o ПРОКАТ  ПРОКАТ. ЛИТТЯ (МЕТИЗИ) АЗОЦМ в году нарастил чистую прибыль на 85% ПАО «Артемовский завод по обработке цветных металлов» (АЗОЦМ, Донецкая обл.) в году увеличило чистую прибыль на 85% по сравнению с годом - до 19, млн грн. Как сообщается в объявлении компании о проведении годового собрания акционеров 26 марта, ее непокрытый убыток на конец прошлого года составил 10, млн грн. За прошлый год АЗОЦМ увеличил текущие обязательства на 0,6% - до , млн грн, при этом долгосрочные обязательства возросли на 0,4% - до , млн грн. Завод снизил дебиторскую задолженность на 3,9% - до , млн грн. Согласно документу, активы АЗОЦМ в г. увеличились на 2,6% - до , млн грн, в том числе основные средства практически сохранились на уровне предыдущего года - , млн грн. Численность работников предприятия за сократилась на 10,4% - до 1, тыс. чел. АЗОЦМ является единственным в Украине предприятием по производству плоского и круглого проката из меди, ее сплавов и других цветных металлов. Его производственные мощности позволяют ежегодно выпускать тыс. тонн круглого и плоского проката, а также 60 тыс. тонн медной катанки. Согласно данным предприятия на конец , основными акционерами АЗОЦМ были ЧАО «Укрподшипник» (Донецк) - 49,% акций, ООО «Автотранспортное предприятие «Автотехпром» (Киев) - 19,% и два физлица, которым принадлежит 15,% и 11,% акций. По данным сводного учетного реестра собственников ценных бумаг АЗОЦМ, полученных от ЧАО «Всеукраинский депозитарий ценных бумаг» по состоянию на 9 апреля , Вадим Шпаковский увеличил свою долю с 15,% до 18,%. Уставный капитал ПАО «АЗОЦМ» - ,5 млн грн. Подробнее >>> По материалам goalma.org ЗАлК в году сократил чистый убыток в шесть раз ПАО «Запорожский производственный алюминиевый комбинат» (ЗАлК), входящее в объединенную компанию (ОК) «Российский алюминий» («РусАл»), по итогам года сократило чистый убыток в шесть раз по сравнению с годом - до 75, млн грн. Согласно информации компании, опубликованной к повестке дня назначенного на 24 апреля годового общего собрания акционеров, непогашенный убыток к концу прошлого года составил 1 млрд , млн грн. Предприятие за год сократило суммарную дебиторскую задолженность на 36% - до , млн грн, однако нарастило текущие обязательства - на 44,5%, до 1 млрд , млн грн. При этом долгосрочные обязательства отсутствуют, в то время как по итогам года они составляли , млн грн. Стоимость активов комбината в прошлом году сократилась на 17% - до , млн грн, в том числе основные средства - на 14,6%, до , млн грн. Как сообщалось, ЗАлК в апреле года приступил к завершению консервации оставшихся действующих мощностей электролизного цеха и объявил о прекращении выпуска первичного алюминия из-за его убыточности, в частности, ввиду высоких тарифов на электроэнергию. В настоящее время мощности по производству алюминия на комбинате законсервированы, первичный алюминий не производится. Кроме того, в последние годы ЗАлК ликвидировал глиноземное производство и прекратил выпуск глинозема. Комбинат производит алюминиевую катанку из привозного российского сырья для проводов в объеме около 1,5 тыс. тонн в месяц, при этом ожидавшееся возобновление выпуска кремния на двух печах так и не произошло. Ранее ЗАлК производил около тыс. тонн алюминия в год. В частности, в году было произведено тыс. тонн алюминия, в м - , тыс. тонн, а в м уже около 50 тыс. тонн, в году - 25 тыс. тонн. ЗАлК ранее являлся единственным в Украине производителем первичного алюминия. Подробнее >>> По материалам goalma.org Стальканат-Силур закончил с прибылью 52,9 млн гривен Крупный производитель металлических изделий завод "Стальканат-Силур" (Одесса), по предварительным данным, закончил с чистой прибылью 52, млн гривен. Стоимость активов на конец г. составила , млн грен, долгосрочные обязательства - , млн грн, текущие обязательства - , млн грин. Как сообщало агентство, год "Стальканат-Силур" закончил с чистой прибылью 20, млн гривен, сократив чистый доход на 12,5%, или на , млн до 1 , млн грн по сравнению с годом. Частное акционерное общество "Производственное объединение "СтальканатСилур" занимается производством стальных канатов и метизной продукции, в частности провода стального, сетки стальной, фибры, гвоздей, электродов. По материалам goalma.org Вистек закончил с прибылью 91 тыс. грн Артемовский машиностроительный завод "Вистек" (Донецкая область), по предварительным данным, закончил с чистой прибылью 91 тыс. грн. Активы завода на конец года составили , млн гривен. Общая дебиторская задолженность завода на конец года составила , млн гривен, текущие обязательства - , млн гривен. Как сообщало агентство1, год "Вистек" закончил с чистой прибылью 16,93 млн гривен, сократив чистый доход на 12,5%, или на 47, млн гривен до , млн гривен по сравнению с годом. Завод специализируется на производстве круглозвенных цепей, сварочных электродов, металлорежущего инструмента, располагает кузнечно-прессовым и проволочно-гвоздильным производствами. 66,67% акций завода принадлежит компании "Укрподшипник" (Донецк), которую контролируют братья Андрей и Сергей Клюевы и 25% - компании Vis Commodities Limited (Кипр). По материалам goalma.org «Свинец» в году нарастил прибыль вчетверо ЧАО «Свинец» (г. Константиновка, Донецкая обл.), специализирующееся на производстве свинца в чушках и переработке лома цветных металлов, по итогам работы в году увеличило чистую прибыль в 4,1 раза по сравнению с годом - до 5, млн грн. Согласно информации компании, опубликованной в повестке дня назначенного на 24 апреля годового общего собрания акционеров, непогашенный убыток к концу прошлого года составил 7, млн грн. Предприятие в году нарастило суммарную дебиторскую задолженность вдвое - до 78, млн грн, текущие обязательства - на 23%, до 82, млн грн. При этом долгосрочные обязательства возросли на 28,3% - до 59, млн грн. Стоимость активов ЧАО «Свинец» в прошлом году возросла на 22,2% - до , млн грн, в том числе основные средства сократились на 1,4% - до 91, млн грн. Численность работников предприятия в прошлом году возросла на 1,5% - до чел. Подробнее >>> По материалам goalma.org Потребление проката с покрытиями на Украине в г. составило тыс. т goalma.org, директор дивизиона "Центр" ГК ЧЗПСН-Профнастил, в своем выступлении на конференции "Оцинкованный и окрашенный прокат" рассказал, что в прошедшем году в состав компании вошел украинский завод "Модуль". За это время была проведена реконструкция оборудования, произошла смена менеджмента, налажено производство. План производства этого года - тыс. т продукции. В целом на Украине в г. производство оцинкованного проката составло тыс. т, импорт - тыс. т, видимое потребление - тыс.т. Проката с полимерным покрытием было произведено 47 тыс.т, видимое потребление - тыс.т, импорт составил - тыс.т. По словам goalma.org, сегодня на положение дел серьезно влияет те события, которые происходят на Украине, в первую очередь из-за нестабильного курса гривны. Это ослажняет заключение долгосрочных контрактов, все продажи ведутся в ручном режиме. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ТРУБО-КОЛІСНА ПРОМИСЛОВІСТЬ Днепропетровский трубный завод в нарастил убыток на 80% ПАО "Днепропетровский трубный завод" (ДТЗ), контролируемый акционерами корпорации "Индустриальный союз Донбасса" (ИСД, Донецк), в году нарастило чистый убыток на 80,1% по сравнению с годом – до , млн грн. Согласно объявлению о проведении 23 апреля годового собрания акционеров, непокрытый убыток общества к концу прошлого года составил , млн грн. За год ДТЗ нарастил текущие обязательства на 2,4% - до 1 млрд 88, млн грн, при этом долгосрочные обязательства снизились на 68,7% - до 3, млн грн. В то же время компания сократила дебиторскую задолженность на 49,2% - до 78, млн грн. Согласно документу, активы предприятия в году сократились на 22,2% - до , млн грн, основные средства – на 1,8%, до , млн грн. Численность работников компании за прошлый год сократилась на 35,7% - до 1, тыс. чел. Подробнее >>> По материалам goalma.org НЮТЗ закончил с прибылью 5,4 млн грн Никопольский южнотрубный завод (Днепропетровская область), по предварительным данным, закончил с чистой прибылью 5, млн гривен. Об этом говорится в сообщении предприятия. Активы завода на конец года составили ,65 млн гривен, текущие обязательства - 98, млн гривен, суммарная дебиторская задолженность - 69, млн гривен. Как сообщало агентство, год Никопольский южнотрубный завод, согласно международным стандартам финансовой отчетности, закончил с убытком 19, млн гривен. В году предприятие увеличило чистый доход на 10,9%, или на 5 тыс. гривен по сравнению с годом до 51 тыс. гривен. По материалам goalma.org ХТЗ завершил контракт с GRTGaz ПАО «Харцызский трубный завод» (ХТЗ, Донецкая обл.), входящее в группу «Метинвест», полностью выполнило все контрактные обязательства по поставке труб во Францию для GRTGaz (дочерней компании C4Gas) и рассчитывает на продолжение успешного сотрудничества с компаниями ЕС. Как сообщается в пресс-релизе «Метинвеста» во вторник, заказчик в срок и в полном объеме получил партию труб ХТЗ диаметром мм с толщиной стенки 20 мм из стали марки LMB и партию труб диаметром с толщиной стенки 25 мм из стали марки LMB с наружным и внутренним покрытиями. Общий объем поставки - 1, тыс. тонн. При этом напоминается, что в конце года ХТЗ победил в тендере компании C4Gas (Франция) на поставку труб. Для участия заводу потребовалось обновление квалификации наружного и внутреннего покрытий в соответствии с новыми требованиями заказчика. Подробнее >>> По материалам goalma.org "Метинвест" будет поставлять трубы в Ирак "Метинвест", крупнейшая горно-металлургическая компания Украины, получила возможность поставлять трубы большого диаметра (ТБД) из штрипса собственного производства для строительства нефте- и газопроводов в Ираке. Как сообщается в пресс-релизе "Метинвеста" в среду, иракская государственная компания South Oil Company завершила технический аудит входящих в группу металлургического комбината "Азовсталь" и Харцызского трубного завода (ХТЗ). "Это стало заключительным этапом квалификации, в результате которой группа "Метинвест" была включена Министерством Нефти Ирака в состав одобренных поставщиков труб большого диаметра из собственного штрипса", - констатируется в пресс-релизе. При этом уточняется, что ранее в Ирак можно было поставлять трубы из штрипса, произведенного только в Западной Европе, Японии и США по причине строгих требований к качеству трубной продукции. Подробнее >>> По материалам goalma.org

16 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ  ВИРОБНИЦТВО  НАФТОХІМІЯ & НПЗ (ГПЗ) НПЗ значно збільшили виробництво бензину Нафтопереробні заводи України, в січні-лютому року збільшили обсяг первинної переробки нафти до 0,7 мільйона тонн, що на 39,7% більше показників січня-лютого року. Згідно з повідомленням, виробництво бензину в січні-лютому року збільшилося в порівнянні з аналогічним періодом року на 12,6% - до тисяч тонн. Виробництво дизельного палива за 2 місяці року становило тисяч тонн, що на 44,4% більше січня-лютого року. Як повідомлялося, нафтопереробні заводи України в році скоротили обсяг первинної переробки нафти до 3,5 млн тонн, що на 19,9% менше показника року. У році українські НПЗ скоротили обсяг первинної переробки нафти до 4,3 млн тонн, що на 50,8% менше показника року. За матеріалами goalma.org Поставки нефтяного сырья на НПЗ и ГПЗ Украины за 2 мес. увеличились на 9,7%, переработка – на 50,4% Поставки нефтяного сырья на нефтеперерабатывающие заводы (НПЗ) Украины и Шебелинский газоперерабатывающий завод (ГПЗ) в январе-феврале года увеличились на 9,7% (на 59,3 тыс. тонн) по сравнению с аналогичным периодом года – до ,9 тыс. тонн. По итогам указанного периода поставки украинской нефти на отечественные НПЗ и ГПЗ составили ,3 тыс. тонн (+2,6%), российской – тыс. тонн (+%), казахстанской – 17,1 тыс. тонн (,3%), газового конденсата – 83,5 тыс. тонн (,2%). В январе-феврале текущего года поставки нефтяного сырья осуществлялись на Кременчугский ( тыс. тонн), Одесский ( тыс. тонн), Надвирнянский (21,1 тыс. тонн) и Дрогобычский НПЗ (61,3 тыс. тонн), а также на Шебелинский ГПЗ (83,5 тыс. тонн). В то же время переработку сырья осуществляли только Кременчугский и Одесский НПЗ, а также Шебелинский ГПЗ, тогда как Лисичанский, Надвирнянский, Дрогобычский НПЗ простаивали. В целом НПЗ и ГПЗ Украины в январе-феврале года увеличили переработку нефтяного сырья на 50,4% (на ,8 тыс. тонн) по сравнению с аналогичным периодом года – до тыс. тонн. Такой рост связан с возобновлением осенью го работы Одесского НПЗ, который по итогам двух месяцев переработал ,6 тыс. тонн нефти. Кременчугский НПЗ переработал ,9 тыс. тонн сырья, Шебелинский ГПЗ – 83,5 тыс. тонн газоконденсата. НПЗ и ГПЗ страны (без учета данных ОНПЗ) за два месяца сократили выпуск бензина на 29,6% (на 50,7 тыс. тонн) – до ,5 тыс. тонн, дизельного топлива – на 14,1% (на 20,1 тыс. тонн), до ,4 тыс. тонн, тогда как мазута увеличили на 7,6% (на 6,8 тыс. тонн), до 96,1 тыс. тонн. Как сообщалось, переработка нефтяного сырья на НПЗ Украины и Шебелинском ГПЗ в году сократилась на 26,1% (на 1 млн ,3 тыс. тонн) по сравнению с г. – до 3, млн тонн. Кременчугский НПЗ по итогам г. снизил переработку сырья на 20,8% (на ,3 тыс. тонн) – до 2 млн ,1 тыс. тонн, Шебелинский ГПЗ – на 11,9% (на 79,1 тыс. тонн), до ,3 тыс. тонн. Одесский НПЗ, возобновивший работу с сентября г., по итогам прошлого года переработал ,6 тыс. тонн нефтяного сырья. Подробнее >>> По материалам goalma.org Украинский завод "Роснефти" сократил в году чистый убыток на 15% ЧАО "Лисичанская нефтяная инвестиционная компания" (ЛИНИК, Лисичанский нефтеперерабатывающий завод, Луганская обл.) в году снизило чистый убыток на 14,5% (на , млн грн) по сравнению с годом - до , млн грн. Согласно объявлению компании о проведении 28 апреля г. собрания акционеров, ее активы в прошлом году сократились на 6,3% (на , млн грн) - до 2 млрд ,58 млн грн, основные средства - на 4,1% (на 41, млн грн), до , млн грн. Суммарная дебиторская задолженность "ЛИНИКа" за год уменьшилась на 12,2% - до , млн грн. Текущие обязательства ЧАО за прошлый год возросли в 1,8 раза - до , млн грн, долгосрочные - на 27,7%, до 2 млрд , млн грн. Количество работников предприятия в году увеличилось с 2, тыс. до 2, тыс. Подробнее >>> По материалам goalma.org Исполнительным директором Одесского НПЗ назначена goalma.org Наблюдательный совет ПАО «Одесский НПЗ» назначил исполнительным директором предприятия Елену Кирову сроком на 3 года, уволив с этой должности Сергея Кузнецова. Об этом говорится в сообщении компании в системе раскрытия информации Госкомиссии по ценным бумагам и внутреннему рынку. Предыдущая должность Е. Кировой не уточняется. goalma.orgов был назначен исполнительным директором 25 февраля г., когда был уволен генеральный директор компании Валерий Чахеев. Как сообщалось, 11 марта председатель Одесской ОДА Владимир Немировский сообщил, что Одесский НПЗ группы ВЕТЭК передан ВТБ-банку как залоговое имущество. В конце декабря года, акционеры Одесского НПЗ одобрили решение о возможности передачи в залог своего движимого и недвижимого имущества ОАО "Банк ВТБ" (РФ) в качестве обеспечения кредитов, выданных финучреждением в адрес Swisspro Capital Ltd. и связанных с этой компанией лиц. Кроме того, собрание разрешило НПЗ выступить поручителем по указанному кредиту. Основная сумма кредитного соглашения, подписанного 28 июля года между ВТБ, Swisspro Capital и связанными с ней лицами составляет $ млн. В этой связи Одесский НПЗ был передан ВТБ Банку, как залоговое имущество за предоставленные ранее кредиты. 10 марта пресс-служба МВД сообщила, что в рамках 11 уголовных производств, начатых по результатам проверки компаний, подконтрольных Сергею Курченко, наложен арест примерно на 60 тыс. т горюче-смазочных материалов. «Проводится работа по недопущению незаконного перехода права собственности на ПАО «Одесский НПЗ» и ООО «Всеукраинский промышленный союз» к другим субъектам хозяйствования, перед которыми якобы есть кредиторская задолженность», - сказано в сообщении. После смены власти в Киеве в конце февраля началось блокирование активов и деятельности ВЕТЭК. По сообщениям СМИ, активисты националистического объединения «Правый сектор» захватили, а потом передали под охрану милиции Херсонский нефтеперевалочный комплекс. С утра 25 февраля силовики блокировали все выезды с Одесского НПЗ, а 27 февраля завод остановил переработку нефти. Группа компаний ВЕТЭК занимала ведущие позиции на оптовом рынке нефтепродуктов и сжиженного газа. По итогам г. ее доля на рынке светлых нефтепродуктов составила около 20% (2 млн. т), на рынке сжиженного газа - 43% (до тыс. т). Компания также стала первым частным импортером природного газа из ЕС, дебютировав в поставках по реверсному маршруту с территории Венгрии. По данным СМИ, достичь такого положения компании позволило покровительство чиновников из ближайшего окружения В. Януковича. Подробнее >>> По материалам goalma.org, goalma.org  ВИРОБНИЦТВО ПРОМИСЛОВИХ ГАЗІВ Харьковский автогенный завод закончил с убытком 5,2 млн гривен Харьковский автогенный завод (Харьков), по предварительным данным, закончил с убытком 5, млн гривен. Об этом говорится в сообщении предприятия. Стоимость активов завода на конец года составила 24, млн гривен, дебиторская задолженность - 9, млн гривен. Текущие обязательства составили 27, млн гривен. Как сообщало агентство, год Харьковский автогенный завод закончил с убытком 2,6 млн гривен. В году предприятие увеличило чистый доход в 2,07 раза, или на 63, млн гривен до , млн гривен по сравнению с Завод был создан в году на базе одноименного госпредприятия, организованного в году, он является крупным производителем продуктов разделения воздуха (жидкий и газообразный кислород, жидкий и газообразный азот, медицинский кислород, газообразный азот и разнообразные газовые смеси). 99,24% акций предприятия принадлежит компании "Элме Мессер Украина" (Харьков). По материалам goalma.org  РТП & ШИННА ПРОМИСЛОВІСТЬ Стахановский завод техуглерода закончил с убытком ,8 млн гривен Стахановский завод технического углерода (Луганская область) закончил , по предварительным данным, с убытком , млн гривен. Об этом говорится в сообщении предприятия, текстом которого располагают Українські Новини. Стоимость активов предприятия на конец года составила ,27 млн гривен, дебиторская задолженность - , млн гривен. Текущие обязательства - , млн гривен. год Стахановский завод технического углерода закончил с убытком 57, млн гривен. Как сообщало агентство, публичное акционерное общество "Стахановский завод технического углерода" является крупным производителем техуглерода, который используется в шинной промышленности. По материалам goalma.org  АГРОХІМІЯ & МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА Предприятия Фирташа наращивают выпуск минудобрений Холдинг Ostchem, объединяющий предприятия азотной химии Group DF, нарастил производство аммиачной селитры и планирует выпустить 1,,2 млн тонн азотных удобрений к весенней посевной г. "Ostchem вывел на % загрузку следующие мощности: все цеха по производству аммиачной селитры на ПАО "Ривнеазот", Черкасском ПАО "Азот", ЧАО "Северодонецкое объединение "Азот"; все цеха по производству аммиака на ПАО "Ривнеазот" и Черкасском ПАО "Азот"; цех по производству известково-аммиачной селитры на ПАО "Ривнеазот", указано в сообщении. В настоящее время предприятия холдинга ежедневно производят 6,6 тыс. тонн аммиачной селитры, 7,5 тыс. тонн аммиака, 2,3 тыс. тонн КАС (карбамидоаммиачной смеси) и 1,6 тыс. тонн ИАС (известняково-аммиачная смесь). Работа ряда цехов Ostchem была приостановлена с сентября г. ввиду неблагоприятной конъюнктуры на рынке минеральных удобрений. По словам первого заместителя генерального директора Ostchem Олега Кикты, в спрос на удобрения украинских производителей растет из-за нескольких факторов, в том числе из-за цены. Подробнее >>> По материалам goalma.org ПАО «ДНЕПРАЗОТ» присвоен кредитный рейтинг На заседании рейтингового комитета Рейтингового агентства «Стандарт-Рейтинг» было принято решение о присвоении кредитного рейтинга Публичному акционерному обществу ПАО «ДНЕПРАЗОТ» по национальной шкале на уровне uaBBB. Присваивая данный уровень оценки, Агентство руководствовалось следующими выводами: на предприятии ПАО «ДНЕПРАЗОТ» выпускают аммиак и карбамид, соду каустическую и жидкий хлор, соляную кислоту и гипохлорит натрия, КМЦ различных модификаций и товары народного потребления. Ассортимент готовой продукции относится к ликвидному. Компания входит в десятку ведущих предприятий химической и нефтехимической промышленности Украины. Проанализировав ликвидность ПАО «ДНЕПРАЗОТ» Агентство отмечает, что при недостаточной моментальной ликвидности Компания все же имеет хорошую текущую ликвидность. На уровень текущей ликвидности составлял ,18%. Это говорит о том, что есть вероятность того, что Компания не сможет рассчитаться по текущим обязательствам мгновенно без поддержки Банка или акционеров, но обладает достаточным объемом ресурсов для осуществления таких расчетов на практике. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ІНШЕ "Укрхімтрансаміак" застрахувався у Ахметова за 4,6 мільйона ДП "Укрхімтрансаміак" за результатами тендеру уклало угоду з ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на послуги щодо страхування рідкого аміаку в магістральному аміакопроводі "Тольятті Горлівка - Одеса" за 4,60 мільйона гривень. Про це повідомляється у "Віснику державних закупівель", пишуть "Наші гроші". Як зазначається, аміак в аміакопроводі у кількості 52,96 тисяч тонн оцінено в ,61 млн гривень і застраховано на дев’ять місяців від пожежі, вибуху, стихійних явищ, руйнівної дії води, протиправних дій інших осіб, тощо. Страхова компанія "АСКА" належить до групи СКМ Ріната Ахметова. Єдиним конкурентом фірми було ТОВ "Страхова компанія "Прогрес" - фірма зареєстрована в Донецьку, однак належить харківському ПП "Сектор" Людмили Дворнікової, а також Олені Кірєєвій та Володимиру Кулєшову з Чугуєва Харківської області. За матеріалами goalma.org

17 Запрошуємо Вас до співпраці: авторів, рекламодавців, розповсюджувачів >>> Відділ реклами: () ; +38 ; [email protected]  МАШИНОБУДУВАННЯ  ХОЛДИНГОВІ КОМПАНІЇ Александр Турчинов сменил состав набсовета “Укроборонпрома” Согласно размещенному во вторник на сайте и.о. главы государства указу N/, новыми членами набсовета госконцерна назначены: врио главы администрации президента Сергей Пашинский, генерал лейтенант запаса, экс-глава “Украэроруха” Ярослав Скалько (по согласию), глава Госслужбы финансового мониторинга Украины Игорь Черкасский. Этим же указом из состава набсовета выведены назначенные в него в декабре года советник гендиректора госкомпании “Укрспецэкспорт” Александр Галуненко, народный депутат Владислав Забарский (фракция “Партия регионов”), а также директор ГП “Завод ГА” Сергей Подреза (все по согласию). Госконцерн “Укроборонпром” создан в соответствии с указами президента от 9 и 28 декабря года, а также постановлением правительства № от 29 декабря года. В соответствии с принятым парламентом в июне законом Украины, “Укроборонпром” совместно с правительством обеспечивает управление объектами госсобственности в ОПК. Согласно закону, в набсовет, который является высшим органом управления госконцерна, входит пять членов: три человека назначаются президентом, два - кабинетом министров. Назначенцы от правительства в набсовете “Укроборонпрома” представлены не были. На сегодняшний день участниками госконцерна выступают предприятия украинского ОПК, включая госкомпанию “Укрспецэкспорт” и ее дочерние предприятия. Указом и. о. президента от 14 марта, врио гендиректора “Укроборонпрома” назначен народный депутат (фракция “УДАР”) Сергей Аверченко, один из комендантов Дома профсоюзов на Майдане в конце - начале гг. С июня года по март года “Укроборонпром” возглавлял экс-менеджер холдинга “Метинвест” Сергей Громов, с 7 по 14 марта должность врио гендиректора занимала финдиректор госконцерна Валентина Дрозд. Подробнее >>> По материалам goalma.org Норд закончил с убытком 28,3 млн гривен Завод по производству холодильников "Норд" (Донецк), по предварительным данным, закончил с убытком 28, млн гривен. Об этом говорится в сообщении завода. Активы завода на конец года составили , млн грн. Общая дебиторская задолженность на конец года составила , млн грн, текущие обязательства - , млн грн. Как сообщало агентство, год "Норд", согласно международным стандартам финансовой отчетности, закончил с убытком 77, млн грн. В году предприятие получило , млн грн чистого дохода. "Норд" является главным предприятием компании "Группа Норд". В "Группу Норд" входит 26 предприятий, в частности заводы "Электродвигатель" и "Кондиционер" (оба - Донецкая область), Донецкий институт холодильной техники. 90,82% акций завода принадлежит 2 физлицам. По материалам goalma.org «Азовобщемаш» (Украина) в г. получил $43 млн убытков «Азовобщемаш», головное предприятие группы «Азовмаш» по выпуску грузового подвижного состава, завершило год с ростом убыточности в 8,9 раза к му – до , млн гривен (около $43 млн по курсу Нацбанка Украины), говорится в материалах компании. Напомним, в году чистый убыток «Азовобщемаша» составил 47,15 млн гривен ($12 млн). Текущие обязательства компании по итогам го сократились на 19,5%, до 2,97 млрд гривен (около $ млн). Суммарная дебиторская задолженность снизилась на 22%, до млн гривен ($98 млн). «Азовобщемаш», как и годом ранее, не осуществлял долгосрочное инвестирование (объемы остаются нулевыми). Активы компании за прошедший год снизились на 26% и составили млн гривен (около $ млн). По материалам goalma.org  ЕЛЕКТРОТЕХНІКА  КАБЕЛЬ & ЕЛЕКТРОТЕХНІКА Завод «Южкабель» в г. сократил чистую прибыль втрое ПАО «Завод «Южкабель» (Харьков), ведущий в Украине производитель кабельно-проводниковой продукции, в году, по предварительным данным, сократило чистую прибыль в три раза по сравнению с годом - до 12,41 млн грн. Согласно информации в опубликованном в прессе объявлении о проведении общего собрания акционеров 25 апреля, нераспределенная прибыль компании к 1 января года составила ,06 млн грн. За прошедший год завод сократил текущие обязательства на 6,4% - до 69,93 млн грн, а долгосрочные увеличил на 21,2% - до 67,71 млн грн. Суммарная дебиторская задолженность завода на 1 января года составила почти млн грн, практически не изменившись за год. Стоимость активов ПАО к началу текущего года составляет ,72 млн грн, в том числе основных средств - ,32 млн грн. Численность персонала предприятия за минувший год сократилась на 88 чел. - до 1, тыс. По материалам goalma.org  ПРОМИСЛОВЕ ОБЛАДНАННЯ  ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЕНЕРГЕТИКИ Сумское НПО им. Фрунзе поставит оборудование для нефтегазового комплекса ПАО «Сумское НПО goalma.org» подписало очередной контракт с корпорацией Petro Gas LLP. Это уже третий совместный проект украинской и британской компаний в рамках развития крупного нефтегазового комплекса в Туркменистане под названием «Багтыярлык». Согласно условиям договора, специалисты научно-производственного объединения им. Фрунзе изготовят партию сепарационного и емкостного оборудования. Как сообщил ведущий менеджер управления внешнеэкономической деятельности Андрей Мельник, контрактом предусмотрена поставка продукции нескольких типов. В частности, необходимо изготовить по две единицы сетчатых сепараторов, фильтров природного газа, трехфазных разделителей, а также один факельный газосепаратор. В числе заказанного емкостного оборудования: восемь емкостей сбора конденсата (шесть – объемом м³, две – по 25 м³), дегазатор и две подземные дренажные емкости. Данная продукция предназначена для комплектации установки осушки газа, строительством которой в настоящее время занимается заказчик на второй очереди комплекса «Багтыярлык». Подробнее >>> По материалам goalma.org "Турбоатом" завершает работу над конденсатором для Нововоронежской АЭС ОАО "Турбоатом" завершает работу над первым конденсатором из двух для блока № 5 Нововоронежской АЭС. Конденсатор состоит из двух корпусов по 8 модулей в каждом, всего 16 модулей. В марте года специалисты ОАО "Турбоатом" изготовили и отгрузили 4 модуля второго корпуса, оставшиеся 4 модуля уже изготовлены, предъявлены заказчику и готовятся к отгрузке. Ранее, в феврале были отгружены 8 модулей первого корпуса конденсатора. Согласно контракту, подписанному в году на Нововоронежской АЭС "Турбоатом" осуществит замену двух конденсаторов с трубными системами из медноникелевых сплавов для турбин мощностью МВт на конденсаторы блочно-модульного исполнения с нержавеющими трубными системами. Подробнее >>> По материалам goalma.org Activ Solar отрицает остановку своего запорожского завода Компания Activ Solar отрицает остановку своего запорожского Завода полупроводников, о которой на прошлой неделе сообщила пресс-служба Запорожской ОГА. "Цеха работают в соответствии с графиками производства. Компания возлагает большие надежды на реконструированный цех по производству монокремния и планирует нарастить его производство", - сообщила пресс-служба Activ Solar. В то же время компания не исключает, что в зависимости от экономической ситуации объемы произведенной продукции завода будут сокращены и будут проведены мероприятия по оптимизации. Подробнее >>> По материалам goalma.org ГП "Зоря"-"Машпроект" представит свою продукцию в Китае Энергооборудование производства госпредприятия "Зоря""Машпроект" (г. Николаев, Украина) будет представлено в рамках ой международной выставки нефтяного и нефтехимического оборудования и технологий, которая пройдет в Китае. Как отмечается в материалах украинского производителя, Китай остается одним из ключевых партнеров ГП "Зоря"-"Машпроект". С китайскими заказчиками предприятие работает на всех трех направлениях деятельности: корабельные силовые установки, газоперекачивающее оборудование, газотурбогенераторы. ГП "Зоря"-"Машпроект" стремиться укрепить и расширить свое присутствие на этом рынке. По материалам goalma.org ЗТР поставит трансформаторы для Павлодарэнерго ПАО "Запорожтрансформатор" (ЗТР) заключило контракт на поставку блочного трансформатора МВА, кВ для АО "Павлодарэнерго" (Казахстан). Согласно условиям договора оборудование будет установлено на "Теплоэлектроцентраль-3" (ТЭЦ-3), которая входит в состав Павлодарэнерго. В конце года компания объявила тендер на производство и поставку оборудования для ТЭЦ Как сообщается в пресс-релизе украинского предприятия, в конкурсе помимо "Запорожтрансформатора" также принимали участие российские компании-производители трансформаторов. ПАО "Запорожтрансформатор" одержало победу в конкурентной борьбе благодаря выполнению всех требуемых технических характеристик, высокому качеству продукции, опыту работы на рынке Казахстана, а также срокам поставки и авторитету предприятия, отмечается в сообщении ЗТР. ЗТР и Павлодарэнерго объединяет многолетний опыт плодотворного сотрудничества. Трансформаторный парк одного из крупнейших предприятий северного региона Казахстана в сфере производства, транспортировки, сбыта электрической и тепловой энергии оснащен оборудованием производства ПАО "Запорожтрансформатор", которое успешно эксплуатируется на объектах компании. За последние годы для нужд Павлодарэнего было изготовлено три трансформатора - один блочный МВА и два 40 МВА напряжением кВ. В настоящее время по новому контракту получен авансовый платеж, и заказ размещен в производство. Отгрузка трансформатора запланирована на 2 квартал года. Подробнее >>> По материалам goalma.org  ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ МЕТАЛУРГІЇ "Днепротяжмаш" закончил с прибылью 1,4 млн грн Завод "Днепротяжмаш" (Днепропетровск), по предварительным данным, закончил с чистой прибылью 1, млн гривен. Об этом говорится в сообщении предприятия. Активы компании на конец года составили , млн гривен, дебиторская задолженность - , млн гривен. Текущие обязательства составили , млн гривен, долгосрочные - 62, млн гривен. Как сообщало агентство, год завод, согласно международным стандартам финансовой отчетности, закончил с чистой прибылью 20, млн гривен. В году чистый доход компании увеличился на 40,25%, или на , млн гривен до , млн гривен по сравнению с годом. Завод является публичным акционерным обществом и специализируется на выпуске оборудования и запчастей для горно-металлургического комплекса, энергетических предприятий, шахто- и метростроения, нефтегазового производства. Завод входит в состав научнопроизводственной группы "Днепротехсервис" (Днепропетровск), в которую также входят Синельниковский рессорный завод (Днепропетровская область), Днепропетровский завод прокатных валков, 2 проектно-конструкторских института и другие предприятия. По материалам goalma.org Компания Corum изготовила новый проходческий комбайн Компания Corum изготовила и отгрузила новый проходческий комбайн КПД на одну из шахт российской группы компаний с активами в угледобывающей промышленности и производстве стройматериалов ОАО "Белон". Особенностью системы управления данного комбайна является возможность записи данных о режимах его работы на флеш-накопитель - так называемая функция "черного ящика". Это позволяет диспетчеру шахты подробно анализировать данные об эксплуатации оборудования. Специалистами Corum информация, полученная с флешнакопителя, используется в дальнейших расчетах ТСО (total cost of ownership – Совокупная Стоимость Владения), а также с целью анализа работы оборудования в условиях шахты. Подробнее >>> По материалам goalma.org

Чорний лабіринт (fb2)

файл не оценен- Чорний лабіринт(Чорний лабіринт- 1) Kскачать: (fb2)- (epub)- (mobi)- Василий Павлович Сичевский

Василь Сичевський
ЧОРНИЙ ЛАБІРИНТ




Художнє оформлення та ілюстрації В. В. ВАСИЛЕНКА


ЧАСТИНА ПЕРША
КІНЦІ У ВОДУ






РОЗДІЛ І
ОПЕРАЦІЯ «БЕРНГАРД»



ехитра мелодія старовинного баварського танцю злетіла з високої шпилястої башти мюнхенської ратуші і попливла над містом. Сполохані передзвоном курантів, закружляли над баштою голуби. Їх щоразу лякав дивовижний турнір бронзових рицарів, і вони носилися в блакитній високості, здивовані й трепетні.

Давно забулось ім'я хитромудрого майстра, а витвір його фантазії ще й досі вражає жителів баварської столиці. Щовечора десь близько сьомої години на площі перед ратушею збирається натовп і протягом десяти хвилин зачаровано спостерігає спектакль бронзових кавалерів. Малиново виспівують дзвони курантів, осіннє сонце забарвлює у невловимі золотаві тони зеленкувату від часу бронзу, і, коли дивишся знизу, все те здається казкою. Гудуть великі дзвони, поспішно ховаються в башті бронзові рицарі, куранти невмолимо нагадують про земне, і натовп починає розтікатися од ратуші вузенькими вуличками.

Хорст Торнау, високий юнак. у лискучому дощовику із значком шарфюрера гітлерюгенда в петлиці, звірив свій годинник з курантами. Як довго тягнеться час. Попереду ще ціла година нудного чекання. Він підійшов до приземкуватого спортивного «майбаха» і хотів було відчинити дверцята, але раптом помітив шефа мюнхенського гестапо, що проходив мимо. Рвучко викинувши вперед руку, юнак вигукнув: «Хайль Гітлер!» Оберштурмбанфюрер Дітц ліниво підняв затягнуту у чорний сап'ян руку і, навіть не глянувши на шарфюрера, відповів: «Хайль!» Пишногруда блондинка, яка міцно тримала Дітца під лікоть, цілком володіла його увагою.

Шарфюрер нервово насунув на лоба лакований козирок студентського кашкета і сів у машину. «Майбах» видихнув сизу хмарину диму, сердито ревнув мотором і покотив через Марієнплац.

Сонце сідало за Швабську Юру. Останні його промені золотили загвинчену в небо готичну верхівку Марієнкірхен. Від Гайдхаузену сунули важкі, набухлі дощем хмари — провісники сирої баварської осені.

Хорст Торнау не мав звички думати за кермом. Але зараз у голову чомусь лізли всякі нісенітниці. Весь час перед ним стояло блякле надуте обличчя оберштурмбанфюрера. Пригадалась недавня зустріч з бароном Дітцом у домі професора фон Глевіца, і непевна тривога почала прокрадатися в душу. Ще і ще раз Хорст до найменших подробиць згадував приватну розмову, що відбулася між ними, і не знаходив у поведінці шефа гестапо чогось такого, що могло б пояснити ту тривожну непевність, яка все більше оволодівала ним.

Того вечора він сидів з Гізелою фон Глевіц у холі. Дівча про щось щебетало, як завжди, не зводячи з нього закоханих очей. Проте він не дослухався до її слів. Підійшов Гуго. Власне, він і запросив Хорста на цей сімейний вечір фон Глевіців. Гуго сказав: «З тобою хоче поговорити барон».

Чемно вибачившись перед Гізелою, Хорст пройшов до кабінету професора. Барон підвівся йому назустріч, привітався, запросив сідати, почастував коньяком. Розмова точилася вільно, невимушено… Барон привітно усміхався, про щось розповідав, запитував. До речі, про що він тоді запитував? Цікавився справами організації. Розпитував про батька. Навіщо? Адже старий давно помер. Мати вийшла заміж за чистокровного арійця. Той усиновив Хорста, дав йому своє прізвище, так що з генеалогією у нього все гаразд. Питання давно вирішено, і всі ці роки ні в школі, ні в університеті не піднімалося. Та й батько його не був ні євреєм, ні комуністом — італієць, комерсант, в антидержавних справах не замішаний. Мабуть, усі ці тривоги — наслідок перевтоми, і тільки. Міг же Дітц просто поцікавитись людьми, які керують сьогодні мюнхенським гітлерюгендом. Кінець кінцем, це його прямий обов'язок. Так воно, певно, і було. Адже перш ніж запросити його для бесіди, барон майже годину розмовляв з Гуго. Гуго фон Глевіц давній друг, вісім років сиділи за одною партою. Ні, Гуго не міг сказати про нього щось погане. Отже, все те дурниці.

Машина проскочила міст над холодним, малахітовим плесом Ізару, обігнула сіре громаддя Німецького музею і вискочила на Терезієнштрасе. Починався Гайдхаузен — аристократичний район міста. Ліворуч крізь оголені осінні липи тьмяно виблискував Ізар. У цьому задумливому парку не бувало людно — будь-кого сюди не пускали. Терезієнштрасе теж ніколи не бачила натовпу. Два-три десятки перехожих за день, переважно челядь, яка обслуговує фешенебельні вілли. Хазяї цих новітніх замків, пивні і автомобільні королі, не ходили по Терезієнштрасе пішки.

Хорст кинув оком на годинник, вмонтований поруч із спідометром. «Тільки п'ятнадцять хвилин на восьму, а Гуго наказав прибути о дев'ятій. Куди подіти час?» Шарфюрер легенько притис педаль. «Майбах» уповільнив біг і, стиха пофиркуючи, поплив золотавою рікою присипаної листям вулиці. Крізь дерева замаячили стіни особняка професора фон Глевіца. Тихо, немов затаївши подих, машина підкотила до воріт.

Деякий час шарфюрер сидів замислений, дивився пустими очима крізь вітрове скло, а думками був далеко, за сотні кілометрів від Терезієнштрасе. Уже не вперше йому доводиться виконувати «делікатні» доручення Гуго фон Глевіца. Минулого тижня двічі ганяв машину и Ліндау. Цієї ночі простелиться перед ним шлях на Інсбрук. А куди поженуть завтра? Ці нічні вояжі досить таки набридли йому. Спочатку, коли їздили разом з Гуго, було навіть цікаво. Таємничі зустрічі на швейцарському кордоні, якісь типи в насунутих на очі капелюхах, їм передавали важкі, наче камінням набиті валізки, і все те без жодного слова — надзвичайно романтично. А потім гроші, ресторани, нічні кабаре — Гуго вміє обставити все з таким блиском, що дух захоплює, немов летиш кудись у прірву в шаленому вихорі солодкого чаду. О, Гуго мастак на такі діла. А тепер Гуго категорично відмовився говорити про начинку шкіряних валізок, під страхом смерті заборонив заглядати всередину, але Хорст і без того знає, що йому доводиться возити по ночах до швейцарського кордону. Якось один із тих типів ненароком розкрив на його очах валізку… А втім, яке йому діло до того, що там у валізках. Гроші платять — і добре. Гроші не пахнуть. До того ж він діє за наказом самого рейхсюгендфюрера Артура Аксмана. «Важливе завдання рейху!» — принаймні так пояснював Гуго. Він натякав, що за ці послуги Хорст дістане нагороду. А воно було б незле. Шарфюрера полонили солодкі мрії. Він уявив собі, як повитягаються від заздрощів фізіономії недругів, коли він з'явиться в університеті з муаровою орденською стрічкою в петлиці. Однак насолода від тих честолюбних думок втішала його недовго.

Пригадалися слова Гуго фон Глевіца, сказані якось за чаркою: «За ці послуги можуть нагородити так, що й кісток не збереш, особливо коли потрапиш в лабета до Дітца». — «А хіба барон не знає, що ми виконуємо завдання рейху?» — «Дурний ти, Хорст, — яка ж то буде державна таємниця, коли про неї знатимуть усі. А Дітц, як тобі відомо, не у фаворі. От і лютує сілезький вепр. Інша справа ми з тобою. Нам довіряють, і ми повинні зробити все так, щоб ні одна собака про це не довідалась. Зрозумів? І запам'ятай, як відчуєш, що попав на око гестапо, тікай, бо поки там нагорі дізнаються про тебе, Дітц встигне обробити так, що і мати рідна не впізнає. Та ти не лякайся, Хорсті, все буде гаразд. Я тобі друг чи ні? Покладись на мене. Не пропадеш…» Гуго ще довго говорив, підливаючи коньяк у Хорстову чарку і таки залив хмелем тривогу. А ось тепер вона знову виповнила душу шарфюрера Хорста Торнау.

На вітрове скло впали перші краплі дощу. Зірвався вітер, підняв листя і погнав його вулицею. Хорст згадав про тент. Вискочив з машини і трохи було не попав під колеса чорного лімузина, що несподівано промчав повз нього. Шарфюрер вилаявся, але особливого значення цьому випадку не надав. Заклопотаний тентом, він не помітив і того, як на розі Терезієн- та Зіберштрасе з лімузина вислизнула темна постать і шугнула в тінь чавунної огорожі. Зненацька сипонув дощ, зашарудів опалим листям, засичав між гіллям дерев, що благально простягали до неба чорні віти.

Холодні краплі пробралися за комір. «Цум тойфель! Мокни тепер отут цілу годину! І хто мене гнав з дому?» Він хотів сісти в машину, але раптом помітив — у кімнаті Гізели спалахнуло світло. Підійшов до брами. Хвіртка була замкнена. Не довго думаючи, переліз через чавунну огорожу і підбіг до вікна. Постукав у шибку тихенько, щоб не почули на другому поверсі. Хоч і не домовлялися про зустріч, але Гізела, він це знав напевне, буде йому рада. Все ж не під дощем киснути.


Курт Маєрбер за свої десять років служби в гестапо бачив багато такого, від чого й тепер, коли згадає, кров холоне в жилах. Проте стежити за фіглями-міглями отакого лобуря йому доводилося вперше. Затаївшись в тіні розлогої липи, він бачив, як студент (так він називав свого підопічного) переліз через огорожу вілли і легенько, мов кіт, подряпав у шибку. За мить до шибки притулилось дівоче обличчя і розпливлося в щасливій, трохи розгубленій усмішці. Юнак і дівчина зустрілися на ґанку і завмерли. Потім студент нерішуче взяв дівчину за плечі, і вона припала до нього, незграбно обвила руками шию. Курт згадав недобрим словом начальство, що, мабуть, уже зовсім здуріло, коли примушує займатися отаким дріб'язком.

Студент і дівчина зникли за дверима. Деякий час у кімнаті горіло світло, і Маєрбер бачив застиглі в довгому поцілунку тіні на кремовій шторі вікна. Потім світло погасло.

«Ні, начальство таки з'їхало з глузду. Подумати тільки: сам гауптман Кьоніг виїхав на операцію — сидить оце в машині і, мабуть, мріє про залізний хрест з дубовим листям…»

Нічого підозрілого в тому, що сталося, Курт Маєрбер не вбачав. Навпаки, вілла на Терезієнштрасе була йому добре знайома. В ній жив можновладний професор Герберт фон Глевіц, один з тих, чиє ім'я жителі Мюнхена вимовляють з повагою і навіть острахом. Пан професор був головою багатьох державних комісій, професором Мюнхенського університету, власником відомої на всю Німеччину клініки. Професор мав сина і дочку. В будинку жила ще досить молода економка з донькою, але вікна її кімнати виходили на протилежний бік, на чорний двір, де були господарчі будівлі і гаражі. Маєрбер добре знав, де розміщені покої господаря, хоч не бував у будинку професора. Ні, таких, як він, фон Глевіци і на поріг не пускали. Хазяїн ручкається з самим фюрером, буває в нього на прийомах, коли Гітлер приїжджає в Берхтесгаден. Не раз Маєрбер незримою тінню супроводжував професора від резиденції Гітлера «Орлиного гнізда» сюди, на Терезієнштрасе. Не раз доводилося йому стояти під цією огорожею, коли барон фон Дітц гостював у професора. І тому Маєрбер аж ніяк не міг повірити, що будинок фон Глевіца може бути на підозрі у гестапо. Тут щось не так. Проте думати над цим не входило в його обов'язки. Наказ є наказ: слідкувати за «майбахом», студентом і особливо за валізками. «Майбах» стоїть біля воріт, студент упадає біля дочки професора. А валізки? Курт вирішив оглянути машину. Дощ розігнав поодиноких відвідувачів парку. Вулиця, як і раніше, була безлюдна. Маєрбер пройшовся повз «майбах» — валізок усередині не було. Не було їх і в багажнику. Це насторожило агента, але на роздуми не лишалося часу — від будинку повертався Хорст Торнау, і Маєрбер змушений був знову пірнути у тінь огорожі. На цей раз студент вийшов у хвіртку і тихо причинив її за собою. Потім підійшов до машини, закурив, поглянув на годинник і двічі натис сигнал. Через деякий час від будинку почулися важкі кроки, клацнула у хвіртці клямка і до машини підійшов широкоплечий, кремезний Гуго фон Глевіц з двома шкіряними валізками в руках.

Маєрбер бачив, як студент відчинив багажник, і син професора одну по одній опустив туди важкі шкіряні валізки. Стукнула кришка багажника, і від того глухого удару Маєрбер відчув під серцем знайомий професіональний холодок. Він увесь напружився, витягнув шию і завмер, нашорошивши вуха, наче мисливський пес. Але ті двоє біля машини мовчали. Гуго затис у губах кінчик сигарети, припалив, затягнувся раз-другий і тільки тоді поглянув на студента. Якусь мить вони дивилися один одному в очі, немов вели напружену німу розмову, потім Гуго всміхнувся, поплескав студента по плечу:

— Будь обережним, Хорсті. Повертайся швидше. На нас чекають дівчатка і добра випивка «У красуні Ірми», — він підморгнув і пішов геть.

Студент подивився йому вслід, нервово жбурнув недокурок і сів у машину. Як норовистий кінь, «майбах» рвонув з місця і побіг вулицею.

В два скоки Маєрбер опинився біля чорного лімузина, шарпонув дверцята і впав на сидіння.

— Вперед! Не спускай з нього очей! — наказав Кьоніг.

Машина рушила за «майбахом», що маячив уже десь на розі Ісманінгерштрасе.

— Ну, що там?

— Все гаразд, «майбах» веде студент, — відсапуючись, почав Маєрбер. — Цей молодий, та ранній. Доньку професора окрутив.

— А валізки? — сухо перебив Кьоніг.

— Так точно, є. Син професора поклав їх у багажник, — доповів Курт.

— Запам'ятайте, Маєрбер, там не було ніякого сина професора. Був тільки один, як ви його називаєте, студент. Один, зрозуміли?

— Так точно, гер гауптман, — випалив Маєрбер.

В топі, яким Кьоніг радив забути про Гуго фон Глевіца, Маєрбер відчув небезпеку. Може, тут криється якась пастка і для нього, Курта Маєрбера? Тепер такий час, що всього можна чекати. Краще мовчати і робити те, що наказують.

Дощ перестав. Мокрі камінні бруси Максвеберплацу ледь поблискували в синьому світлі підфарників. На заході ще пломенів шмат неба, але місто вже потонуло в густому мороці. Вести машину було важко, і Курт напружував зір, щоб не загубити з очей «майбах». За Ізаром на Зендлінгерштрасе пролунав сигнал повітряної тривоги. Мабуть, його почув і студент, бо наддав газу і понісся вперед як оглашенний. Курт ледве встигав за ним, мчав, ризикуючи збити когось у темряві вузької, ніби траншея, вулиці. Раптом морок зник. Мертве світло засліпило очі. Страшний вибух розколов повітря на міріади гострих дзвінких скалок і вдарив ними у вуха. Метрів за сто попереду химерним вогненним пухирем надувся шестиповерховий будинок. Пухир луснув і запалив вулицю битою цеглою, скаліченими залізними балками, понівеченими меблями і трупами. Але перш ніж це сталося, під нього пірнув спортивний «майбах». Чи пощастило йому проскочити, Курт не знав. У ту мить Маєрберу було не до студента, він рятував власне життя — інстинктивно натис на гальма. Машина заверещала, закрутилася на мокрій бруківці, ніби вражена в серце тварина. Її занесло на тротуар і вдарило боком об рекламну тумбу. Несподівано запала глибока тиша. Страшна передвічна тиша, від якої зупиняється серце. Курт не витримав — вискочив з машини і кинувся тікати. Не тямлячи себе від жаху, він біг назустріч хмарі диму, що повільно сунула від руїн. Десь поблизу знову рвонула бомба. Башта пожежної вахти захиталася. Курт зупинився, підняв над головою руки, захищаючись від багатотонної громади, що невблаганно, мов сама смерть, падала на нього. Відскочив убік, притулився до залізних прутів огорожі і застиг, чекаючи кінця. Але башта не впала на вулицю, вона раптом зсунулася, ніби пірнула в чорну хмару диму. Зорі щезли. Замість них у каламутному небі горіло три мертвих сонця. Курта охопив нелюдський жах, йому здалося, що він божеволіє. Хотів перехреститися, але рука так і повисла в повітрі. Над ним, зачепившись сорочечкою за гострий шишак огорожі, висів труп немовляти. У Курта підкосилися ноги. Він присів під огорожею і охопив голову руками. Від Гауптбангофа долітали глухі удари. Американські літаки бомбили знаменитий мюнхенський вокзал. Кожен удар бив по нервах, і Курт здригався всім тілом, немов від пропасниці. У цю осінню ніч року Курт Маєрбер уперше в житті на власні очі побачив жахливе обличчя війни.

Протяжний звук сирени сповістив про кінець повітряної тривоги. Курт підвів голову. На місці будинку рваною раною зяяли руїни. Диміли обвуглені головешки, стрибали язики полум'я. Курт встав, зняв з огорожі труп немовляти і відніс до руїн. Там він поклав його на купу битої цегли і стояв з капелюхом у руках, дослухаючись до завивання сирени, що звучало мов реквієм. Біля руїн зупинились автофургони рятівної команди. Якісь старі жінки, студенти, молоденькі курсистки, літні люди в робітничих комбінезонах з безмежною втомою в очах вилазили з фургонів і, боязко позираючи на руїни, шикувались по двоє. Засапаний астматичний товстун викрикував:

— Шнеллер! Шнеллер!

Знайомі слова повернули Курта до дійсності. Він згадав про Кьоніга. Коли підійшов до машини, гауптман лежав непритомний. Голова йому впала на груди. На чорну краватку і пришпилений до неї емальований значок із свастикою капала кров. Курт узяв руку шефа, намацав пульс. Серце Кьоніга билося рівно, ніби він просто заснув у машині. В розбитій вітрині винарні Маєрбер знайшов чудом уцілілу пляшку бургундського. Витяг з неї корок і линув вином у лице Кьонігу. Гауптман глибоко зітхнув, розплющив очі. Ще за якусь мить він виліз з машини і, дивлячись на Курта затуманеними очима, спитав:

— Де ми?

Маєрбер пояснив. Поволі Кьоніг згадав все, що сталося. Очі його проясніли, і він потяг руку до бургундського. Курт подав пляшку.

Гауптман прополоскав вином закривавлений рот і сплюнув. Об брук щось дзенькнуло: біля лакованих чобіт гауптмана, тьмяно виблискуючи золотом, лежали два передніх зуби. Курт подав їх Кьонігу. Криво посміхаючись, той заховав їх у нагрудну кишеню. Мовчки перехилив пляшку і випив її до дна. Потім дістав білу, як сніг, хустинку і витер розбиті губи.

— Їдьмо. Швидше! — наказав він таким знайомим Маєрберові тоном, що той здригнувся, ніби остаточно прокинувся від сну.

Машина була неушкодженою. Мотор працював рівно. «Як серце Кьоніга», — чомусь подумав Курт і здивувався такій несподіваній аналогії.

— Куди накажете, в гестапо? — запитав Маєрбер, спрямовуючи лімузин на середину вулиці.

— На Інсбрук! — кинув гауптман.

Їм довелося об'їжджати місце катастрофи. Вузенькі вулички, щедро оздоблені середньовічною готикою і бюргерським барокко, були сповнені ситого спокою. Ця ситість несподівано викликала в душі Курта незнайоме раніше почуття обурення. Ніби всі ці розкішні, схожі на солодкі тістечка будинки своєю безтурботністю ображали пам'ять тих, хто лежав під руїнами Зандлінгерштрасе. На центральну магістраль Маєрбер виїхав лише поблизу переїзду — майже на протязі кілометра лежали руїни.

«Мабуть, він зараз десь тут, під цими уламками, — подумав про свого підопічного Курт. — Треба мати неабияке щастя, щоб живим проскочити через це пекло. Безглуздо тепер пертися на Інсбрук. Та хіба про це скажеш, хіба Кьоніг послухає. Через кілька днів студента знайдуть. Справу закриють, і на обкладинці з'явиться печатка: «Тот»[1]. Скільки їх там, під руїнами?..» Маєрберу раптом згадалося немовля, пришпилене, нби метелик за крильце, до чорного неба. Курт зітхнув і поглянув на шефа. Гауптман тримав біля розбитого рота просяклу кров'ю хустинку і про щось думав, його водянисті очі ніби замерзли і розкололись на сірі холодні кристали. А задуматись Кьонігу було над чим. Операція фактично провалилася. Студента накрили уламки. Правда, все це сталося не з вини гауптмана, але Дітцу те байдуже. Хіба наважиться барон доповісти про катастрофу самому Гіммлеру, який тільки сьогодні вранці особисто цікавився студентом, з'ясовував найменші подробиці справи. Ні, нехай Дітц дізнається про все від кого завгодно, тільки не від нього. Хто-хто, а Кьоніг добре знає, яким буває барон у перші хвилини гніву, якою жорстокістю, нелюдською жадобою помсти наливаються підсліпуваті дитячі очі шефа мюнхенського гестапо, коли той впадає у божевільний гнів. «Винного», звичайно, знайдуть… Що буде з хворою на серце фрау Кьоніг, коли винним зроблять його і пошлють на Східний фронт? Гауптман стомлено заплющив очі. Пекли розбиті губи, боліла голова, неприємно заходилося серце. «Старість. Вона нагадує про себе зненацька. Підкрадеться непомітно, запустить в душу пазури і ссе твої сили, і точить серце». Кьоніг відчув на собі погляд і повернувся до Маєрбера. Їх очі зустрілися. Якась собача вірність, розгубленість і теплота були в очах агента, ніби він усе розумів і хотів допомогти порадою, розраяти тугу. Кьоніг злякався тих очей. Злякався самого себе.

— Пильнуй дороги! — гримнув він на Маєрбера, приховуючи за роздратованістю на мить відтале серце.

Далі їхали мовчки. Вже залишилися позаду Вольфратсхаузен, Кьонігсдорф, Кохель. Дорога знову притулилась до Ізару і, ніби опираючись на його чорну розбурхану хвилю, полізла в гори до Міттенвальда. Містечко майнуло у вікнах машини синіми приглушеними вогниками і щезло, немов провалилось в ущелину гір, покриту запоною важкого туману.

На перевалі стояла густа мряка. Вітрове скло вкрилося росою. Стрічний вітер збирав дрібні краплини у великі і гнав знизу вверх, застеляючи дорогу. Праворуч здіймалися чорні ялиці, ліворуч, десь на дні глибокого провалля, шумувала ріка. Світло фар не пробивало мряки. Курт погасив фари і, коли очі трохи звикли до темряви, погнав машину швидше. Дорога спускалась в ущелину. Скоро вона одірвалась від туману, і його сіра фосфорична запона повисла над головою. Раптом Курт помітив на дорозі червоний вогник. Він то згасав, то знову спалахував: хтось пропонував їм зупинитися.

— Стій! — наказав Кьоніг.

Курт натис на гальма. До них бігли якісь люди. Гауптман вийшов з машини. Молоденький лейтенант у формі військ СД виструнчився перед ним і доповів:

— Гер гауптман, все зроблено, як ви наказали. Десять мотоциклістів, дві машини з солдатами.

— «Майбах» не проїздив? — перебив його Кьоніг.

— Ні, гер гауптман. Ми прибули сюди о сьомій. Об'єкт не проїздив. Вартові на місцях. Шлагбаум закрито.

Лейтенант говорив ще щось, але Кьоніг його не слухав. Гауптман дістав з машини плащ, накинув його на плечі і пішов дорогою вниз. Курт рушив за ним. Кроків за п'ятдесят він помітив будинок, що ніби виростав із крутої чорної скелі. Це була гауптвахта на старому кордоні з Австрією. Біля будинку стояли вкриті брезентом машини. Поблизу моста маячили постаті мотоциклістів. Вогники їх сигарет блукали в темряві, мов світляки. Кьоніг і лейтенант зайшли в будинок. Курт зупинив машину біля ґанку, відчинив дверцята і випростав закляклі ноги. М'язи налила втома. Гірське повітря, напоєне духмяними пахощами хвої і тонким ароматом альпійських трав, приємно лоскотало ніздрі. Курт заплющив очі, з насолодою відпочиваючи. Проте відпочивати йому довелося недовго. Від дороги долетіли вигуки, лемент. Темну ніч раптом розітнув постріл, громом розкочуючись по навколишніх горах. Над ущелиною звилися ракети. У їх мертвому світлі Курт побачив «майбах». Приземкувата спортивна машина, дико ревучи мотором, промчала повз гауптвахту, на друзки рознесла шлагбаум, перескочила міст і пірнула в нічну пітьму. Біля будинку зчинився гвалт: тріщали мотоцикли, кричали офіцери, гуркотіли мотори. Кьоніг вскочив у лімузин.

— Жени! — захрипів він над вухом Маєрбера. — Таки проґавили, паскуди! йому ще в ляльки гратися, а воно вже лейтенант! Щеня! Не здогадалося навіть дорогу машинами загородити.

Кьоніг трусився від люті і надсадно кричав у вікно, підганяючи солдат:

— Форвертс, форвертс! Сучі діти! Взяти живого! Курт виїхав на дорогу і з силою натиснув педаль

газу. Машина помчала дорогою на Шарніц. Але перш ніж вона вискочила на міст, вперед вирвалися мотоциклісти. Кьоніг напружено вдивлявся в темряву ночі, нервово скріб підборіддя. «Тепер він од мене не втече, нікуди не дінеться. І барон, і «Вірний Генріх» матимуть те, що хотіли. Фрау Кьоніг може бути спокійна. Все буде гаразд».

Дорога вилася схилом крутої гори, підскакувала, стрімко падала вниз. Курт почував себе, як на літаку, що потрапляє в повітряні ями. Вони мчали із швидкістю більше ста кілометрів на годину, але «майбах» жодного разу так і не з'явився в полі їхнього зору.

Раптом дорога круто піднялася вгору і пірнула в туман. Хвилин десять лімузин продирався крізь його запону. Піт заливав Куртові очі. Здавалося, цій білій холодній мряці не буде краю. Але туман нараз залишився нижче дороги, і Маєрбер побачив гори, залиті місячним сяйвом. А ще за хвилину світлий приземкуватий «майбах» промайнув дорогою на протилежному боці урвища. Мотоциклісти відстали од нього на кілометр, а то й більше.

— Швидше, швидше, хай йому чорт! — кричав Кьоніг.

Але Курт і так брав від мотора все, що той міг дати. На крутому повороті машину занесло, і вони трохи ис врізались у гострий виступ скелі. Та Кьоніг не звернув на те уваги, він хрипів своє:

— Шнеллер! Шнеллер!

І Курт гнав машину далі, не збавляючи швидкості. За поворотом перед ними відкрилася нова широка петля дороги. На її протилежному боці здіймалася скеля, увінчана білими цятками придорожніх стовпчиків. В її підніжжя билися густі хвилі туману. Зненацька на гребінь скелі вискочив «майбах» і… зупинився на краю провалля. З машини вистрибнув студент. Курт пізнав його по чорному дощовику. Але ялини, що росли обабіч дороги, раптом стали чорною стіною і затулили все. Коли дерева знову розступилися, «майбах» палав, мов велетенський смолоскип. З грудей Кьоніга вирвався стогін, ніби не «майбах», а він сам конав у тому полум'ї.

Лімузин пронизливо завищав на повороті і вискочив на пряму. Курт побачив студента — той біг назустріч мотоциклістам. Коли лімузин зупинився, хлопця вже тримали за руки двоє здоровенних шуцмапів. Кьоніг закричав щось і кинувся до палаючої над урвищем машини. Проте він не пробіг і десятка кроків. Вибух струсонув гори. Курт побачив, як залишки «майбаха» червоною головешкою майнули над проваллям і зникли в тумані.

В напруженій тиші почувся сміх. Спочатку тихий, він поступово наростав. Нервово, істерично реготав студент, звиваючись у руках шуцманін. Його широко розкриті очі налилися кров'ю. До студента підскочив Кьоніг, з розмаху затопив в обличчя, вкладаючи в той удар усю свою лють. Але студент не вгамувався. Кров юшила йому з носа, заливала розбиті губи, а він реготав мов несамовитий. Той божевільний сміх котився горами, повертався, розмножений луною, і бив по нервах, вивертав душу.

— Заткніть йому пельку! — загорлав Кьоніг.

На хлопця навалились, почали бити ногами, але сміх не вщухав. Підійшов лейтенант, зняв рукавичку, акуратно згорнув її і подав шуцманові. Студент забився в конвульсіях, задихнувся і замовк. Але сміх ще довго лящав у вухах Курта.


РОЗДІЛ II
ДОКИ СОНЦЕ ЗІЙДЕ…


Ешелон ішов третю добу, майже не зупиняючись. Два паровози, натужно відсапуючись, тягли його на захід повз давно небілені хати, похмурі поля, повирубувані вишневі садки, скалічені снарядами тополі. Поодинокі, зігнуті горем люди проводжали його важким мовчанням. Закипали сльози у вицвілих від страждання очах старої неньки: «Рідні мої, куди везуть вас? Що буде з вами?!» Ледь-ледь ворушилися запечені губи, тремтяча рука гладила біляву голівку онука, а серце стискалося пекучим болем: «Діти мої, діти. Чи ж такої долі просили для вас матері? Господи! Що воно на світі діється?» І хрестила услід, і молила, і кляла господа бога за ту гірку, непрошену долю.

А ешелон біг далі, неначе тікав від того німого прокльону. Стугоніли труби паровозів, викидаючи у надвечірнє небо хмари чорного диму. Про щось тривожно погойкували колеса. Сторожко позирала есесівська варта на мовчазні, наїжачені ліси, на вщент розбиті вагони, на висаджені в повітря мости, що здіймали до неба обпалені ребра.

Десь здалеку, з-за чорних байраків, із-за плетива степових доріг, вітер приносив запах свіжого диму, і від того під чорні есесівські шинелі заповзав жах. У ті осінні збурені ночі небо підпирали стовпи заграв: десь горіла земля, десь шугали степами загони месників — Україна не знала сну.

Горіла земля. Стогнали рейки.

Ешелон поспішав на захід, гадюкою виповзав з цупких лещат партизанських лісів прямо в червоне, неначе просякнуте кров'ю сонце, що саме стояло на обрії.

Маленьке віконце теплушки перетято навкіс по гратах колючим дротом. Крізь нього пробивається на волю пісня.


Ой горе тій чайці,

Ой горе небозі,

Що вивела чаєняток

При битій дорозі…


Тужлива і ніжна рветься у світ із чийогось зболеного серця, а злетіти не має сили. В теплушці стоїть важкий сопух. Їдкий дух поту дурманить голову. На нижніх нарах, куди зовсім не проникає світло, хтось тихо співає. Слова падають у серця людей, як краплі дощу на суху розпечену землю. Рипить стара обшивка вагона, стукотять колеса, відлунюючи недобрим, болючим передчуттям.

Різні, зовсім не схожі зібралися тут люди. Ще не всі повною мірою відчули, усвідомили глибочінь лиха, що так зненацька впало на них, ще бринить у серці надія, ще не можуть повірити вони, діти степовиків Причорномор'я, поліщуки і подоляни, подніпрянці і гуцули, в ту гірку, несподівану долю.

Забрали чаєнят у матері-чайки, а вона, бідна, б'ється в розпуці, у лютому горі, в безтямній жалобі за дітьми — розповідає далі пісня. І навіть той, хто ніколи не знав материнської ласки, в цю хвилину згадує матір.

«Мамо…» Пухлі, пошерхлі губи ще зовсім по-дитячому вимовляють оте заповітне: «Мамо». Русявий сіроокий хлопець, притулившись до прохолодного пруття гратів, тужливо дивиться услід переліскам, що відстають і відстають, ніби кануть у безвість. Десь там, на сході, що вже потонув у загуслих сутінках осіннього вечора, ламає руки, плаче за ним мати — хвора, немічна старенька Вустя Гаркушиха. Трьох синів мала, і всіх забрала війна.

На нижніх нарах тяжко вмирає пісня:


Ой горе тій чайці,

Ой горе небозі…


— Границя! — перелякано вигукує русявий.

На нього навалилися, притисли до вікна. Загомоніли, заметушилися, вдивляючись у прибережні верби, що поволі відпливали за річку. У синій присмерк повитий берег. Крислатий дуб, розчахнутий навпіл, чорний, обвуглений, тремтить на вітрі, ніби, зціпивши зуби, з останніх сил тримає побите негодою листя. За ним простяглася під важкими хмарами рідна земля. Кожному хочеться поглянути туди. Кожному хочеться — може, востаннє? Хто знає, чи доведеться коли ступити на поріг батьківської хати, пригорнути до грудей матір, заглянути в очі коханої. Хто знає?

— Та ви хоч розказуйте, що воно там, — просили задні.

— Річка, невеличка така… Верболіз… І нікого не видно, — відповів од вікна кучерявий, чорний мов жук, хлопець, його м'яку полтавську говірку враз обірвав сердитий стогін сталевих ферм мосту. Поїзд перескочив річку. Пробіг і відстав, заплутавшись у лози, смугастий стовп з чорним орлом.

— Польща! — глухо промовив русявий.

— Ні, хлопче, це не Польща, це — Німеччина.

Ніби враз щось у грудях людей обірвалося. Пекучий біль рвонув серця.

— Лаф… Лафніц, Ра-ба… — намагався хтось прочитати табличку біля переїзду.

Ті незнайомі слова камінням падали в душу: «Прощай, рідний краю, прощай! Попереду чужа, жорстока земля…»

— А що воно значить, оте Раба?

— Хтозна. Місто, мабуть, якесь.

— Ні. Раба — то річка, — сказав бородатий чоловік у сірому засмальцьованому ватнику, з-під якого виглядав обтріпаний комірець гімнастьорки. Перед бородатим розступилися, звільняючи місце біля вікна.

— Посунься, — кинув русявому полтавчанин.

— Хай сидить, — спинив його бородань, вдивляючись у стрільчастий контур кірхи, що здіймалася над червоними черепичними дахами сільських будиночків. Невесела згадка зв'язувала цю літню людину з місцями, повз які проїздив ешелон.

— Це вони нас на Грайсдорф, а потім на Грац повезуть. Австрія. А берези зовсім як у нас на Кубані, — ніби сам до себе промовив бородатий.

В теплушці запала напружена тиша. Русявий хлопець біля вікна важко зітхнув.

— Не журися, сину, журба ще попереду, — звернувся до нього бородатий. Біля його очей збіглися пучечки зморщок, в глибині гострих зіниць щось ніби надломилось, і на мить вони засвітилися синім теплим вогнем. — Тебе як звати, козаче?

— Андрій Гаркуша.

— Хороше ім'я. Мій старший теж Андрійко.

Бородань поклав йому на плече важку руку. На серці у хлопця стало легше. Він підвів очі. Йому здалося, що під рудуватими прокуреними вусами нового знайомого ховається легенька усмішка. Але за мить якась невесела думка сірою пеленою затуманила бородатому очі. Він сів поруч з Андрієм і замислився. Довго сиділи мовчки, кожен з своїми гіркими думками.

Андрій дивився на бородатого і чомусь згадував батька. У цього чоловіка були такі ж густі кошлаті брови. Вони звисали донизу, ховаючи добрі блакитні очі. Коли батько всміхався, у нього теж збігалися до очей промінчики зморщок. Батько не носив бороди, зате вуса були точнісінько такі, як у цього солдата, руді, прокурені. Андрій ще й досі пам'ятає їх дотик на своїй щоці. За два місяці, як почалася війна, прийшла повістка і воєнкомату. Звечора почала мати збирати батька в дорогу, ходила по кімнаті, складала чисту білизну, хліб, насипала, в мішечок улюбленого батькового тютюну-самосаду і тихо плакала. Батько мовчки сидів за столом, похмуро дивився на свої вузлуваті пальці. Чомусь саме це запам'яталось Андрієві. І на все життя, мабуть, запам'ятається той незграбний батьків поцілунок. Удосвіта його розбудив тихші шепіт: «Андрійку, прокинься, прокинься, синку…» То кликала мати. Вона завжди так будила його. Розплющив очі, побачив над собою батька. Кинувся до нього, обвив руками за шию. «Не плач, синку, не треба. Ти вже великий, не плач. Бережи матір, шануй її. Я писатиму». Одірвав од себе, поцілував і пішов з хати. А через місяць у село прийшли німці.

Андрій поглинув у вікно і занімів — у високому чистому небі пливли дивовижної краси гори. Сині, темно-зелені, багряні, вони здавалися вилитими із кольорового скла. Ніколи раніше Андрій не бачив гір. Вони постали перед ним наче фата-моргана іншого життя, іншого світу, і він дивився на них, не маючи сил відвести очей. То були Штірійські Альпи, оспівані чи не всіма поетами Європи. На якийсь час Андрій забув про все на світі. Дивився на вроду чужої землі і не міг збагнути, чому тут панує тихий одвічний спокій, а там горять степи, палають села, ллються сльози і кров…

Ешелон піднімався все вище й вище в гори. У вікно війнуло сніговим духом гір. Холодний туман завис над долиною вузькою білою стрічкою. А понад ним у покльованому білими зірками небі плавали рожеві крижини гірських верхів. Зачарований небаченою красою, Андрій тільки тепер відчув, що змерз. Відсунувся од вікна, загорнувся в благенький піджачок і заплющив очі. В теплушці було тихо. Люди вкладалися на ніч. Тулилися один до одного, щільніше вмощувалися на нарах, шукаючи рятунку від холоду. «І хто ці холодні як смерть, вагони назвав теплушками?» — подумав Андрій. Йому раптом згадався чорний ліс, партизанський загін, червона розпечена «буржуйка», над якою сушилися його штани і сорочка. Цілу ніч тоді він біг полями, прокрадався ярами, байраками. Добрих півдесятка кілометрів плив річкою, учепившись за якусь деревину, повз села, переповнені карателями, а таки дістався до Чорного лісу. Потім йому дякували і тисли руку бородаті партизанські командири. Як давно все те було. А минуло лише п'ять днів. Партизани прорвали облогу і пішли на північ у здолбунівські ліси, а його послали в Шелепівку розвідати гарнізон, дізнатись, як охороняється станція. Півдня він ходив по містечку, двічі був на станції, і ніякий собака до нього не причепився. А тут прийшов на базар купити шматок хліба, і на тобі — облава. І ось уже третю добу…

Хлопцеві підкотив до горла гіркий клубок досади і болю. Він сховав обличчя між коліньми, боявся, щоб хтось не помітив його легкодухості. Зненацька теплушкою прокотився грім. Андрій здригнувся. Хтось гупав кованими чобітьми об залізний дах вагона.

— Гайнц, поглянь! — долетіла з-над даху німецька говірка. — Справжня тобі Баварія. Тільки наша Швабська Юра трохи нижча. Снігу в нас, мабуть, ще немає?

— Якого чорта стовбичиш? Хочеш кулю зжерти? — сердито гримнув той, якого назвали Гайнцом. Вартовий був десь зовсім поруч, бо в теплушці почули, як він зло сплюнув крізь зуби.

— Чого тут боятися? Тут все одно що вдома.

Вартовий топтався на місці, хукав на руки, грівся.

— Тепер і вдома всякої наволочі повно. Он гауптман Рігель (ти ж чув, як розповідав Репке?) Грецію, Польщу, всю Росію пройшов, а приїхав у відпустку і… плакали дзвони по душі усопшій.

— Гайнц, прикуси язика. Почує Репке, будеш мати халепу.

— За що? Він же сам розказував.

— То було там, а тут він з тебе… Та ще й в гестапо донесе.

— Твоя правда, Рудольфе, Репке старий собака — знає, коли і на кого гавкати. У тридцять третьому ординарцем у самого Рема був, а тепер он як вірнопіддано хвостом крутить. Та ти, мабуть, і не знаєш, хто такий Рем?

— Плював я і на Рема, і на Репке. Я добре знаю одне — за такі розмови тобі влетить.

— Е-е, заткнись…

— Та йди ти… — вилаявся Рудольф.

Повз вікно полетіли бризки. Стрічний вітер задував ті бризки в теплушку.

— Ей, ти, сволото! Тут же люди, а не скотина! — Бородань зло стукнув палицею в стелю. Але німець не звернув на те уваги.

— Дайте, дядьку, я його звідси дістану. — Андрій вхопив сукувату ковіньку і, просунувши її крізь грати, жбурнув на дах. Від несподіванки вартовий скрикнув і клацнув затвором автомата.

— Доннерветтер! Русіше швайн! — зарепетував вартовий. Певно, він мав у ту мить досить таки кумедний вигляд, бо в теплушці почули заливистий регіт напарника.

— Полосни їх, Рудольфе, — захлинаючись простудженим сміхом, порадив Гайнц.

Але Рудольф, очевидно, не відчув глузування. Він брутально вилаявся, заверещав: «Ферфлюхтер!» — і натис курок автомата. Сухо вдарив постріл. Гомінка луна розляглася по горах і завмерла.

— Штани тримай… вояка… — несамовито реготав Гайнц. — По черепах їх, по черепах, щоб знали, як полохати доблесного солдата третьої імперії.

— Іди ти знаєш куди! — скипів Рудольф.

Він, нарешті, зрозумів, що з нього глузують. Розбігся і перескочив на сусідній вагон. А хрипкуватий регіт Гайнца ще довго летів повз вікно теплушки разом з химерними пасмами чорного диму.

Ніхто, крім бородатого, не зрозумів, про що говорили вартові, однак небезпеку відчув кожен, і тому, коли вона минула, люди полегшено зітхнули. Тільки тепер Андрій помітив у себе на коліні тріску. Майже над головою у нього яскравилась жовтувата плямка на старій дошці.

— Так і на той світ міг одправити, гад! — зціпивши зуби, промовив хлопець, що сидів поруч з Андрієм. Куля пройшла якраз між ними.

— Німчура проклята! — підтримав його хтось із кутка.

— Добре, що хоч не зачепив нікого…

— То хтось із нас має щастя, — промовив бородатий.

— Ех, яке тут у трясці щастя, — важко зітхнув полтавчанин, — це точнісінько так, як моя бабуня казали: маєш ти, Миколо, щастя, ач, під коні попав Петро, а не ти.

Раптом на нижніх нарах зірвалося ридання. Хтось плакав жалібно, навзрид, немов мала дитина. За якусь мить худорлявий парубійко в гуцульському кожушку з'явився у пасмі світла, що падало од вікна. Він затулив обличчя старенькою крисанею і нестримно ридав.

— Що з тобою, хлопче?

— Михайлик… там… мертвий, — прошепотів той тремтячими губами.

— Де?

— Там, на нарах. Михайлик… Червона цятка на скроні. Я думав, він спить, а він… Ой мамко моя рідна, Михайлику, братику мій… — заголосив хлопчик.

— Заспокойся, заспокойся, синку… Хлопці, ану хто там ближче, погляньте, що з ним…

— Мертвий, — тихо промовив хтось у темряві.

Четверо хлопців підняли Михайлика і поклали на підлогу біля нар. Люди обступили тіло. Стояли, щільно притиснувшись один до одного, і мовчки дивилися на біле, безвусе обличчя. Бородатий зняв з голови шапку. Один по одному всі познімали шапки. В урочистій тиші чутно було, як дрібно стукотять колеса, стогне стара обшивка вагона і болісно плаче малий гуцул. «Зовсім дітей почали забирати», — подумав Андрій.

— Чого слину розпустив! — гаркнув чийсь роздратований бас.

Хтось вороже засопів на нарах і на середину вагона скочив довготелесий молодик років двадцяти п'яти. Андрій добре знав його. То був Грицько Шпинь, син старости із сусіднього села Чорної Буди, що за півтора-два кілометри від їхньої Калинівки. Чому Грицько опинився тут, хлопець не міг зрозуміти. Адже коли їх вели з базару на станцію, Шпинь стояв осторонь, курив і щось розказував поліцаєві. Як він опинився в теплушці? Навіщо йому їхати до Німеччини? Вислужувались перед німцями, дерли з людей так, що аж пір'я летіло. Партизани винесли його батькові смертний вирок. Андрій сам якось уночі приліпив той папірець на дверях Шпиневої хати…

Грицько протер долонею заспане, зім'яте обличчя, поскріб п'ятірнею важке підборіддя і зло цвіркнув крізь зуби у тремтливий морок вагона.

— Заціп, кажу! А то швидко соплі витру!

— Не чіпай його. Може, людині так легше, — промовив хтось із темряви.

— Од чого легше? Тьфу! — блиснув він у темний куток злими очицями. — Світу, дурне, побачить трохи. А воно нюні. Ач, ще й ногами соває, слиняве…

— Скільки тобі платять? — запитав бородатий.

— Що? — не дочув Грицько.

— Питаю, скільки тобі заплатили?

— За що? — дурикувато закліпав очима Шпинь.

— За агітацію. Ти як у Геббельса — погодинно чи на ставці працюєш?

— Ти що ж, за кого мене маєш? — загрозливо процідив Шпинь і, як бугай, нагнув жилаву шию.

— А таки за порядну наволоч! — голосно, щоб усі чули, промовив бородатий.

Грицько засичав, очі йому палилися кров'ю, і він кинувся на бородатого з кулаками. Але несподівано дістав такий могутній удар в щелепу, що відлетів назад і витягся на підлозі на весь свій довжелезний зріст. Деякий час лежав нерухомо. Хтось невидимий у темряві порадив:

— Вставай, простудишся…

Шпинь схопився на рівні ноги. В руці у нього блиснуло лезо ножа. На цей раз він не поспішав нападати — весь зібрався, напружився, неначе звір перед стрибком. У горлі клекотала брутальна лайка. Рвонувся вперед. Замахнувся ножем. Здавалося, ще мить — і ніж, мов хижий пазур, уп'ється в груди бородатого. Але той встиг відхилитися, і ніж промазав. Блискавичним ударом в живіт бородань зігнув довжелезну постать Шпиня навпіл. Жорстокий удар знизу в обличчя, і, безпорадно розметавши руки, Шпинь звалився на підлогу. Хвилини дві стояла напружена тиша. І тільки тоді, коли Шпинь розплющив очі і застогнав, в теплушці загомоніли.

— Так йому й треба…

— Фашистський підбрехач…

— Цілу дорогу воду варить.

Тільки тепер Шпинь побачив мертвого гуцула і зрозумів усе.

Він сперся на руки, труснув важкою головою, звів на бородатого каламутний погляд. Одутлуваті щоки затряслися в безсилій злобі, а руді маленькі очі кидалися з боку на бік, мов зацьковані лисенята. Бородань підняв з підлоги ніж, оглянув його. На рукоятці красувалося випалене «Г. Шпинь». Солдат засунув ножа за кирзову халяву стоптаного чобота.

Десь здалеку, від голови ешелону, долітали звуки губної гармошки. Розірвана вітром мелодія веселого баварського танцю ніби глумилася над смертю чорнобрового Михайлика.



— Грай, Рудольфе. Веселіше грай! Ех, хай йому чорт, я колись танцював… — Репке звівся на п'яні ноги, хитнувся раз, другий і знову сів.

— Скажу тобі, як другові, Манфреде. Тільки-но проїдемо Штірійський перевал, нап'юсь до зелених чортів! А там… в рот не візьму.

— А я до армії і не нюхав, — промовив Рудольф.

Репке скосив на нього п'яні очі.

— Ти ще і в армії нічого не нюхав. Хіба ти знаєш, що таке війна, окопи, атаки, смерть?.. — Репке опустив на груди важку, лису, мов більярдна куля, голову. Зітхнув глибоко і рвонув комірець кітеля. — Ти грай! Грай, коли тебе просять.

— Ні, наш Руді справжній вояка, — почувся хриплуватий голос Гайнца. Він сидів у кутку і, здавалося, дрімав, розімлілий від тепла і шнапсу. — Сьогодні Рудольф відбив справжню атаку.

— Що ти верзеш? — кинув Репке.

Гайнц розплющив одне око і глянув на єфрейтора.

— А ви хіба не чули, як Руді відстрілювався? Йому, як кажуть, саме до вітру приспічило, а ті свині на нього дрючком. От він по них з автомата як шарахне… Ледве штани вдержав.

Репке затрусився від беззвучного, утробного сміху. Заколивалися під сукном мундира гладкі округлі плечі, а очі зникли зовсім, наче їх ніколи і не було на залитому салом обличчі. Рудольф теж зареготав, та одразу ж і замовк, чекаючи, чим все те для нього скінчиться. Проте Репке вже шукав пляшку.

— Ну й герой, хай йому чорт, — він налив дві чарки: одну собі, другу подав Манфредові. — Давай вип'ємо за справжніх… За тих, хто сталевою рукою всю Європу, весь світ… За нас — фронтовиків!..

Манфред узяв чарку лівою рукою, — права, замотана бинтами, лежала на грудях.

— От, Руді, вчись, — усе більше п'яніючи, патякав Репке. — Він мій земляк і друг, Манфред Тегарт. Ми з ним навіть на одній вулиці живемо. Так от, він один… Один три ворожих тапки… І тепер сам фюрер йому хрест на груди помісить.

Рудольф із заздрістю поглипуй на Teгapтa. Гайнц стомлено заплющив око. Йому остогидли п'яні теревені Репке: «Базікає, розпустив пір'я: «Ми, фронтовики», а сам ближче як за двісті кілометрів і не під'їздив до передової». Манфред пригубив чарку і поставив на стілець. Поранена рука боліла внутрішнім, глибоким болем, немов хто викручував із неї кістки. Він узяв сигарету, запалив. Репке схилився до Рудольфа і щось розповідав йому. За густою пеленою диму обидна вони здавалися плоскими, ніби нараз втратили об'ємність. Синє світло невеличкої лампочки, що блимала вгорі, забарвлювало їхні обличчя в трупні, неживі кольори. Манфред не дослухався до того, про що вони говорять. Прихилився до стінки купе. Важко опустилися стомлені повіки. Перед ним попливла синя ніч, і яскраво-жовті, ніби стиглі цитрини, зорі зависли високо в небі. Попереду — долина, нічия земля, а за нею, на узліссі — російські окопи. Там тихо. І якби не спалахи ракет та несподіване, ніби у сні, бурмотіння кулеметів, можна було б подумати, що ніякої війни нема. Але він добре знає, що то не так. Смерть десь поруч, вона причаїлася до пори, чатує на нього. Ось уже третій рік він грається з нею в піжмурки.

… В ту прозору осінню ніч якось особливо гірко було думати про зустріч із смертю. Ще звечора батальйонний писар розповів йому: «Прийшов наказ. Ранком маєш їхати. Відпустка на три місяці за героїзм під Курськом. Залізний хрест одержиш від самого фюрера. В наказі про це окремий параграф. Підвезло тобі, Манфреде…» Витяг з наказу і відпускний квиток писар віддав фельдфебелеві Прусу, проте цей рудий пес все ж послав його в нічний дозор. «Відпустка — завтра, а служба — сьогодні». Так само було і з Вальтером — пішов і не повернувся. «Одержав безстрокову», — посміхнувся Прус, розриваючи наказ про Вальтерову відпустку.

На бруствері дозорного окопу, який було винесено метрів на сто п'ятдесят вперед від основної лінії оборони, Манфред помітив квітку. Запізніла осіння квіточка коливалася на тоненькій ніжці, на самому вершечку бруствера. Може, Вальтер теж бачив її у ту свою останню хвилину. Через тиждень після його смерті Крафт привіз із Мюнхена звістку про загибель родини Вальтера під уламками Зандлінгерштрасе. Тоді Манфред довго думав про своїх, адже вони теж у Мюнхені. Марта, мабуть, уже зовсім доросла — сімнадцять років, а Віллі тільки одинадцятий. Він народився у той страшний рік. Батька забрали до концтабору. Невдовзі після того померла мати, і всі турботи про малих лягли на його плечі. Всі ці роки він був для них і батьком, і матір'ю. Якби спитали, чому так одбивався від російських танків там, під Курськом, не назвав би ні фюрера, ні ідеалів націстської тисячолітньої імперії, назвав би їх, своїх сестру і малого брата. Розумів: для них повинен повернутися живий.

… Усе те почалося вдосвіта, коли Манфреда вже мали зміняти з поста. Долиною від синього лісу прокотилося важке зітхання — там прокидалася смерть. Над головою захурчали перші міни. І враз земля, де проходили окопи їхньої роти, піднялася, здибилась чорним вихором і тріснула з блискавкою і громом. Почулося несамовите виття розірваної на шматки сталі. Манфред присів і надів на голову каску. Десь зовсім поруч вибухнули снаряди. Здригнулися стіни окопу. Манфреда кинуло вбік, потім по колу, ніби він сидів у консервній бляшанці, яку несамовито крутонула чиясь могутня рука. Шматок бруствера відколовся од стіни і притис йому плечі. Сухий пісок потік тоненькими струмочками під ноги. А ще за мить вдарило над головою відчайдушним металевим сміхом і все провалилось, посунуло в морок. «Смерть! Смерть схожа тільки на смерть…» — промайнуло в свідомості Манфреда так, ніби то були вже не його власні думки, а наче думав хтось інший, що збоку спостерігав його кінець. Проте вмирати Манфредові не хотілося. Він скочив на ноги, уперся руками в бруствер і спробував було вискочити з окопу. В ту ж мить щось палюче шарпнуло його за руку і кинуло знову на дно. В гарячці нічого не зрозумів, навіть не відчув болю. Звів до неба перелякані очі і побачив на бруствері осінню квіточку на тоненькій ніжці. Вихор вибухів гнув її до землі, а вона вперто піднімалася знову, розправляючи під першим промінням сонця ніжні пелюстки. А навкруги сичала, біснувалася, гриміла, реготала смерть. Вдавлювала його в землю, труїла задушливим толовим газом.

Стрях поступово зникав. Його місце заступала холодна розсудлива мужність. Манфред відчув біль у руці. Розірвав сорочку і туго перев'язав джгутом руку вище рани. Кров зупинилася, і біль неначе вщух. Обережно виглянув з окопу: від лісу через руду, спалену сонцем долину повзли російські танки. Ховаючись за їх сталевими тілами, перебігала піхота. Манфред здивувався, що не чує ні вибухів, ні гуркоту танків. «Контузія», — майнула думка. Підняв автомат і пішов, пригинаючись, неглибокою траншеєю до своїх окопів.

Кроків за сорок побачив чиїсь жилаві, порослі рудою щетиною руки, що в останній, передкінцевій агонії вчепилися в землю. Манфред одразу впізнав їх — то були руки фельдфебеля Пруса. Сам фельдфебель лежав ниць, привалений стіною траншеї. «Мабуть, ішов перевіряти, чи не спить дозор. Служака…» Трохи далі в траншеї валялися одірвані ноги фельдфебеля, так ніби самі по собі, незалежно від тіла тікали з цього пекла. Манфред переступив через Пруса і пішов далі до окопів своєї роти. Тепер там було тихо. Тільки збита, немов віспою покльована земля зализувала рани синіми язиками толевого диму. Раптом Манфред зупинився. «Відпускний квиток. Прус поклав його в нагрудну кишеню кітеля. Він там, у нього». Кинувся назад і довго розгрібав над

Прусом крихку вологу землю. Потім, здригаючись від мерзоти, просунув здорову руку під груди фельдфебеля і повернув тіло горілиць. По широко розкритих скляних очах мерця повзали мурашки. У рот набилась земля, ніби покійник гриз її. Білий металевий ґудзик нагрудної кишені довго не піддавався — незручно було орудувати лівою рукою. Рвонув і вирвав той ґудзик з м'ясом. У кишені фельдфебеля лежав відпускний квиток і витяг з наказу, підписаного начальником штабу фронту. В обох документах мова йшла про нього — Манфреда Тегарта. Цього було досить, вникати у зміст наказу не мав часу.

Російські танки вже були зовсім близько. Ще раз поглянув у руде, спотворене смертю обличчя Пруса і побіг. Праворуч танки з червоними зірками на баштах уже прасували окопи сусідньої роти. Декілька з них горіло. Чорний, клубистий дим здіймався у синє безхмарне небо. Манфред біг траншеєю. Рука, мов пліть, теліпалась уздовж тіла. Коли пробував притискати її до грудей, біль туманив очі і бігти ставало ще важче. Не чув ні вибухів мін, ні посвисту куль і, може, саме тому не відчував страху. Все, що відбувалося на полі бою, сприймав як картини німого кінематографа. «Не вистачає тільки тапера і монотонного бренькання рояля», — майнула недоречна думка. Такі безглузді думки не раз лізли йому в голову в хвилини небезпеки.

Ускочив в окоп своєї роти і зіткнувся з Крафтом. Той схопив його за шию і притис до землі. За мить по спині залопотіли шматки розірваного міною бруствера. Крафт щось кричав йому в обличчя, розмахував руками, кудись показував пальцем, але Манфред не розумів його жестів. Схопився і побіг далі. Раптом в траншеї стало темно. Підвів очі і побачив над собою сталеве дно танка й широкі, до блиску вибілені гусениці. Земля задрижала, тріснула березова обшивка траншеї і стисла його скарлючене тіло, мов у лещатах. Страшний біль розірвав серце, сліпучою блискавкою полоснув мозок…

Що було далі, не пам'ятає. Отямився в лазареті. Навколо все біле: білі стіни, білі ковдри, люди в білих халатах. Бігають, метушаться, виносять поранених. Його поклали на носилки і винесли під холодний дощ. Запхнули в смердючий вагон і повезли. Потім перевантажили на машини і знову повезли далі. Нарешті, мокрого, задубілого, внесли в якийсь великий будинок і поклали у темній кімнаті на підлогу. Поранених було багато, кімнат не вистачало. Ліжка ще не завезли. Обладнання шпиталю десь застрягло в осінньому бездоріжжі. Манфред зрозумів це із слів товстуна, що командував санітарами. До речі, це були перші слова, які він почув після того вибуху в дозорному окопі.

В кімнаті важкий стогін. Хтось марив, одбивався од смерті і просив пощади. Хтось волав про допомогу, хтось конав у страшних муках і проклинав усе на світі, їдкий дух йодоформу, карболки і брудних бинтів не давав дихати. Покалічена рука лежала на грудях, замотана, мов дитина в пелюшки, і щоразу, коли Манфред набирав у легені повітря, біль колов у серце, наче гострий ніж. Поруч хтось стогнав, згадував то чорта, то рідну матір, що так невчасно породила його на світ. «Років на п'ять пізніше — і я не знав би цієї війни, не конав би отут на підлозі». Солдат був поранений у живіт. Санітари дивувалися, що він іще живий. Манфред лежав і думав про того солдата.

… Хіба той хлопець, що мав нещастя народитися в проклятім році, — виняток? Він, Манфред Тегарт, теж такий. Їм було по одинадцять, коли Гітлер захопив владу; їм було по сімнадцять, коли Геббельс, захлинаючись, кричав у мікрофон: «Поляки напали на Німеччину! За Глейвіц вони заплатять нам ріками крові!» Тоді їх, зовсім ще хлопчиків, охрестили солдатами, одягли у новенькі мундири, дали до рук автомати і послали вбивати. А цю війну… Хіба не вони тягнуть на своїх плечах, хіба не їхні трупи гниють у степах Приазов'я, в болотах Старої Русси і Дем'янська, в пустелях Африки, в горах Югославії і Греції? І всюди їх проклинають, плюють услід, стріляють і навіть душать, як було з Куртом. Він ніколи не забуде спалених ненавистю очей тієї старої жінки, її струджених, мозолястих рук, якими вона задушила Курта Менезінгера, захищаючи свого восьмирічного онука. Її повісили, але та ненависть ще й досі пече йому груди. Батько колись казав: «Німеччина дала світові великих людей. Ми народилися із їхнього праху і повинні бути гідними їх, гідними їхньої пам'яті». А він, правду кажучи, боїться своєї пам'яті.

Ранком, коли почало світати, Манфред упізнав свого сусіда. Поруч із ним лежав його земляк і однополчанин Бруно Крафт. Запаленими очима дивився на стелю і шепотів молитви. Крафт був ревний католик. «Ти пам'ятаєш Вальтера, Манфреде, — шепотів він синіми тремтячими губами, — ми ховали його разом, разом насипали могилу і ставили березовий хрест?.. Так от тепер там ні хреста, ні могили, тільки чорна діра від фугаски. Земля не приймає таких, як ми, Манфреде». У нього починалась гарячка. Бруно помер того ж дня під вечір.

Тижнів через два після смерті Крафта Манфреда виписали із шпиталю. Головний лікар, ознайомившись із документами, порадив: «Дивись, не попадайся на очі польовій жандармерії. Тепер на фронті нема ким затикати дірок. Спробуй, може, проскочиш. Хай щастить». Йому таки пощастило. На першій же. зупинці два здоровенні жандарми зняли його з ешелону. Навіть не глянули в документи. «На ногах стоїш — злазь!» — гаркнув на нього жандарм і так штурхонув у плече, що земля захиталась перед очима. І якби не цей Репке, що невідомо звідки з'явився, на його щастя, довелося б знову повертатись на фронт. Цей уміє розмовляти з жандармами. Дві пляшки шнапсу, та й по всьому. «Життя за дві пляшки шнапсу», — Манфред усміхнувся своїм думкам і розплющив очі.

Лискуча, у рясних краплях поту голова Репке лежала на міцних волохатих руках. Єфрейтор солодко спав. З рота тоненькою цівкою звисала слина. «Фронтовик. Цьому, певно, ніколи і не снилося те, що довелося пережити мені. Всю війну отак їздить — транзитний пасажир».

Тегарт перевів погляд на Рудольфа. Той спав на лавці, згорнувшись, мов цуценя. Його пухлі губи час від часу кумедно надувались, і крізь них з шумом проривалося повітря. Вигляд-цього вояки дратував Манфреда. «А це. тотальне щеня теж у солдатики грається. Навчилося, як натискати на курок, і собі… Стріляє, сволота! Мабуть, ідейний». Манфред уже досить бачив таких воїнів третього рейху. Як барани, ідуть на забій із бундючно піднятими головами, а в головах пусто, мов у бляшанках з-під консервів.

Манфред визирнув у вікно. Світало. Ешелон спускався в долину, на дні якої, немов зуби перекинутої борони, стирчали з низького туману шпилі костьолів і кірх. Ще одна ніч лишилася позаду, і за те спасибі. Зручніше вмостившись на лаві, Манфред одразу заснув, неначе потонув у м'який чорний пух.



Тієї ночі в теплушці не спали. Заклавши за голову руки, лежав, розплющивши очі, і Грицько Шпинь. Образа, гірка й пекуча, не давала йому спокою. Ні, цей бородатий солдат ще не раз згадає його, ще не раз проклинатиме ту хвилину, коли зважився підняти на нього руку.

Проте такі думки не заспокоювали. Невилита лють клекотала в грудях. Та з часом те пекуче почуття почали підточувати хробаки страху. А може, це тільки початок? Може, попереду чекає справжнє лихо? Він таки необачно пустився у ці мандри. Та ні, все буде гаразд, йому б тільки дістатися до Мюнхена, а там з'явиться до проводу ОУН і заживе, як бог. Надрайонний провідник Леміш одного разу за чаркою розповідав батькові, як йому жилося за кордоном. А батько сидів, слухав, аж рота роззявив. Ех, батько, батько… Скільки разів Грицько казав йому: «Кидай все, пора змиватись!» Але старий і слухати не хотів, уп'явся в свою Чорну Буду і ссав, ссав, поки не луснув. А воно вже було видно по всьому — не той став німець, не та в нього сила. Вже і бургомістр накивав п'ятами із Шелепівки, і дехто з поліцаїв, хто розумніший, чкурнув, а батько все не йняв віри.

Після того як почепили партизани на дверях папірця, Грицько цілий день ходив за старим, просив, молив, благав його: «В тебе є гроші, золото, їдьмо. Невже тобі не остогидла ця пуща, оці ведмежі гаври. Там світ, Європа, культура, там з грішми можна жити як у бога за пазухою». А він своєї править: «А земля, а садиба, як я їх покину?». Дурень, хоч і сивий.

Грицько пригадав останню ніч, і серце защеміло йому незнаним раніше болем. Десь до півночі він пив з поліцаями в сільській управі реквізований самогон. Напередодні водив їх у ліс проти партизан. Німецькі карателі викликали підмогу. Гірке було похмілля — п'ятнадцять із двадцяти трьох залишилися гнити у пущі. Пили мовчки, як на поминках. Од поліцаїв він зайшов ще до Килини і десь годині о третій повертався додому, твердо вирішивши востаннє поговорити з батьком. А не схоче їхати, хай виділить йому гроші, адже у тих батькових скарбах є: його немала частка. Ішов городами повз Петришину хату і раптом почув стрілянину. Стріляли десь біля управи. Може, поліцаї? Але на те було не схоже. Занадто вже навально стукотіли автомати, а коли їх гомін покрив басовитий голос кулемета, зрозумів — партизани. Пригнувся і побіг навпрошки через городи до своєї садиби. Вскочив у садок і зупинився. У хаті світилося. Якісь постаті шугали на подвір'ї. Біля воріт хропли осідлані коні. Сховався за кущем бузини і стежив, тихенько розсунувши віти. Батька вивели на ґанок. Коваль із Калинівки (Грицько пізнав його по голосу) спитав: «Де Грицько?» Старий мовчав. З хати долетів переляканий голос матері: «Нема його вдома, нема!» В Грицька похололо всередині. Одпустив гілку і стрімголов кинувся в Петришину кукурудзу. Позаду вдарив постріл, потім другий, третій… Кулі сікли кукурудзяні качани, підрізали стебла, а він біг, не тямлячи себе, мов заєць, петляв серед соняшників, перескакував через канави й тини. Зупинився тільки на узліссі. Оглянувся на село. Біля церкви горіла управа. Стрілянина вщухла. З пагорка, де він стояв, було видно натовп біля пожарища. Люди не гасили управу. Стояли і дивилися вгору. На телеграфному стовпі, освітлений полум'ям, гойдався повішений. Грицько догадався, що то його батько…

Повертатися в село не одважився. Постояв ще з півгодини і пішов лісом до Шелепівки. Так і поїхав, не попрощавшись з матір'ю. «Нічого, приїду, влаштуюсь, напишу старій. Вона знає, де заховані батькові гроші». А все ж боязко думати про завтрашній день. Як то воно обернеться для нього — добром чи, може… «Що б там не було, а все ж краще, ніж теліпатися на мотузці поруч із батьком».

На верхніх нарах почувся шепіт.

— Дядьку, я хотів спитати. Ви вже були в Німеччині, правда?

— Довелося.

Шпинь упізнав басок бородатого солдата.

— А як воно там? — допитувався хлопець.

— Важко, синку.

— А куди оце нас везуть, не знаєте?

— Не знаю. Кудись привезуть. Ех, чорт, курить хочеться.

— У мене, здається, щось є. Ось візьміть, махорка, а газетки нема.

— Спасибі. Оце ти мене уважив, синку.

Грицько чув, як солдат шарудів папірцем, насипав махорку, потім клацнула запальничка. У її слабенькому світлі, що впало на середину вагона, Грицько побачив гуцула. Той сидів над бідолашним Михайликом немов закам'янілий. За мить усе знову потонуло в морок.

— Ху-у, добряча махорочка, за печінки тягне, — тихо промовив нагорі солдат.

Він смачно пихкав самокруткою.

Грицькові теж захотілося курити. Поліз у кишеню, дістав зім'яту німецьку сигарету. Проте запальничка не висікала іскри. Штовхнув сусіда:

— Прикурить є?

Але той по відповів, повернувся до нього спиною. Спитав у другого — мовчить. Трусонув за плече третього.

— Дай припалити!

— Якого чорта шарпаєш! Не курю я, — огризнувся хлопець.

Шпинь ліг на нари. В грудях знову заворушилася злість. «Не хочуть розмовляти, сволота!» Нервово роздуваючи ніздрі, жадібно нюхав сигарету, м'яв її у пальцях, аж поки не тріснула. Тютюн висипався йому на обличчя, попав у рот. Підвівся на лікоть, сплюнув і хотів було вилаятися, але його увагу знову прикував шепіт на верхніх нарах.

— А все ж таки, як воно у тій Німеччині?

— Ех, синку, краще не згадувати. Я її всю пішки пройшов, на череві проліз од самого Моосбурга. Наче звіра якого цькували собаками. Шматка хліба не випросиш. Ми утрьох тікали: Федір Крайніченко, Соломаха і я. В арбайткоманді разом працювали. А з Федором я воював у одній частині. Під Харковом у полон попали, ну і весь час тримались один одного. Поранили його одразу ж за табором. Погоня за нами була. Хотів його взяти на плечі, а він просить: «Не чіпай. Обох злапають, а так хоч ти врятуєшся». В нього була світла душа. Як сльоза, чистий був хлопець. «Передавай, — каже, — уклін землі нашій».

Солдат глибоко затягнувся димом і замовк. Деякий час нагорі панувала тиша. Потім хтось несміливо запитав:

— А Соломаха?

— Петро, той слабий був. Сухоти йому груди роз'їли. Моосбург — справжня м'ясорубка. Люди там мруть, як мухи. Поховав я Петруся. Кілометрів двадцять до дому не дійшов. Обіцяв йому зайти до його батьків. Є таке село під Шелепівкою, Кам'янка зветься. Там мене і накрили карателі. От і вся казка.

— Та невже ж таки ніяк не можна втекти звідси? — почувся уже знайомий Грицькові голос полтавчанина.

— Чом не можна. Тікають люди. Присунься ближче, я розкажу тобі дещо. — Солдат заговорив зовсім тихо.

Шпинь підвівся на лікоть — не чути. Сів, підставив вухо до щілини між дошками. Від того, що почув, його кинуло в жар.

— Ось бачиш, ніж? Добре, що той дурень вчасно подарував його мені. Виріжемо дошку навколо заклепок. Скоби відігнемо. Тут у горах швидкість мала, плигати зручно.

— Давайте ножа.

— Починай, поки ніч надворі.

— Ех, догнав не догнав, а побігти можна, — прошепотів полтавчанин і з силою ввігнав ніж у стінку вагона.

— Тихше, ти. Ще почує отой.

«Це вони про мене, гади! — подумав Шпинь. — Чекайте ж, сволота, ви ще пошкодуєте…» Але що він міг зробити? Вони його просто уб'ють, як тільки зрозуміють, що він знає про їхні наміри. Неодмінно уб'ють. Навіщо їм такий свідок? Треба лежати тихо хоча б до першої зупинки. Грицько ліг на нари і притих.

А нагорі кипіла робота. Гострий ніж з тріском, хрумтінням, скреготом гриз суху соснову дошку. Полтавчанин дихав важко, сопів, гупав коліньми об нари. В темряві сталеве лезо ненароком гризонуло заклепку. Теплушкою пронісся дзвінкий металевий скрегіт. Проте ніхто не ворухнувся, ніби не чули, не здогадувались про те, що відбувається біля вікна.

«І як я такого дурня зваляв, — лаяв себе Шпинь. — На чорта я зв'язався з отим латаним гуцулякою. Тепер вони моїм ножем орудують, і таки втечуть, бо той бородатий знає, що робить. Ач, як сопе, як дметься. Тільки тріски летять».

— Одна готова, — долетіло згори.

І враз теплушка ожила. Заворушились, зашепотіли люди.

— Слухай, а скільки вони першу довбали? — пошепки запитав хтось поруч із Грицьком.

— Півгодини, не більше, — відповів йому хриплий від хвилювання голос сусіда.

— Та ні, хвилин двадцять. Я весь час прислухався, — втрутився хтось із темряви.

— Ну, бородатий швидше справиться. Бачили, які в нього кулаки? — радісно зашепотіли у другому кінці нар.

— Та замовкніть ви, — цикнув хтось із кутка.

В теплушці знову запала тиша. Люди напружено дослухалися до звуків, що долітали од вікна. Вони підіймали и душі майже забуте за ці важкі роки окупації почуття радості. Гуркотіли колеса на стиках рейок, рипіла обшивка вагона. Та в тому монотонному, давно набридливому людям шумі чулися нові звуки, ніби десь крізь чорну, стіну невіри і жаху прокльовувалась надія.

— Берись, Андрійку. Там уже мало лишилося, — знову почув Шпинь голос бородатого.

Біля вікна запрацювали з новим завзяттям.

— Спокійніше, спокійніше, хлопче, — наставляв солдат.

Грицька душила злість. «Невже втечуть?» Він рвучко повернувся на другий бік.

— У тебе що, шило в… Чого крутишся?

Шпинь не відповів. Його раптом вразила власна думка: «А може і собі з ними? До Мюнхена звідси, мабуть, рукою подати. Адреса є. Так буде певніше». Грицько намацав зашитого у комірі листа, якого йому дав знайомий поліцай у Шелепівці. Потім тихенько встав і пробрався на середину вагона. У темряві спіткнувся об ноги мерця, зупинився, прислухаючись. На нього ніхто не звернув уваги. Біля вікна вовтузився якийсь парубійко. Надворі сіріло. «Вже світає, а вони й досі возяться», — його брала нетерплячка. Шпинь здивувався, піймавши себе на тому, що і сам ніби бажає їм удачі. За вікном косо, немов дерлися кудись на небо, пропливали сині контури далеких гір. Ешелон спускався в долину. Шпинь застиг у напруженому чеканні. Радісний шепіт пролетів теплушкою:

— Готово!

До вікна рвонулися тіні, але солдат зупинив їх. Він ухопився руками за грати і з силою натис на залізні скоби. Вони повільно почали відгинатись догори. В ту ж мить вагон різко повело вбік, загули на стрілках колеса. Повз вікно пролетів зелений вогник семафора, за ним поповзли розмиті вранішнім туманом контури будинків і шпилястих веж. Бородатий припав до вікна. Ешелон вповзав на сталеве плетиво рейок великої сортувальної станції, немов велетенська риба у сіть. Солдат плюнув з досади і мовчки потяг залізні скоби на себе, поки вони знову не стали на місце.

Десь зовсім близько перегукувались паровози, брязкали буфери вагонів, заливисто сюрчали свистки, хрипів у гучномовцях простуджений голос диспетчера. Грицько відступив до дверей і спробував зазирнути у щілину між дверима та стійкою вагона. Проте нічого не побачив крізь неї.

Ешелон зупинився, простукотіли, наскакуючи один на одного, вагони. Гупаючи кованими чобітьми, повз теплушку пробігли солдати. На сусідньому вагоні брязнула клямка. Загуркотіли відсуваючись двері.

— Бітте! — крикнув хтось пискляво.

Густий, рипучий, як немазане колесо бас покрив той крик:

— Шнеллер! Шнеллер! Русіше швайв. Гайнц, відчиняй! Та швидше, хай йому чорт!

«Зараз відчинять двері», — гарячково билась у голові Шпиня думка. Хтось підійшов до теплушки. Проте відчиняти її не поспішав. Чиркнула запальничка. Мабуть, солдат прикурював. Грицькові ті кілька секунд здалися вічністю. Він весь напружився, наміряючись, як тільки прочиняться двері, миттю вискочити з вагона. Але перш ніж він почув удар приклада об клямку, до нього з верхніх нар скочив бородатий.

— Одне слово, і ми влаштуємо тобі похорон, падлюко! — люто прошипів він.

Двері з гуркотом відчинилися. Рудий кремезний німець стояв біля вагона, розкурюючи люльку. Не підводячи очей, жестом показав на вихід. У теплушці ніхто не рушив з місця. Тільки малий гуцул упав на груди мертвому братові і голосно заплакав. Німець здивовано подивився на нього, потім заглянув у вагон, ковзнув очима на стелю, його погляд зупинився там, де жовтіла вищерблена кулею дошка. Солдат неначе посірів з лиця, на худих веснянкуватих щоках забігали жовна.

— Рудольфе! — зло видихнув він із димом.

До нього підбіг невеличкий солдатик з гострим червоним носом на блідому довгастому обличчі. Рудий вийняв з рота люльку і мовчки показав нею на тіло Михайлика. Гостроносий закліпав очима і щось швидко-швидко заговорив, ніби виправдувався. Несподівано рудий так гаркнув на нього, що солдатика немов вітром здуло.

— Швайн! — кинув йому услід німець і засмоктав погаслу люльку. Потім підвів сірі стомлені очі і запитав. — Ранін?

— Мертвий, — тихо відповів бородатий.

Вартовий дістав запальничку, покрутив її у руках і, підступивши вбік, сказав:

— Ві-ха-ді…

Андрій сидів ні живий ні мертвий. Заклепки вирізаних ґрат вогнем пекли йому спину. Люди вже виходили з вагона, вже двічі бородатий подавав йому знак, а він усе ніяк не міг отямитись. Тільки тоді, коли полтавчанин поклав йому на коліна полотняну торбинку і очима показав на двері, він зрозумів, чого від нього хочуть. Обережно за спиною опустив на нари ножа і прожогом кинувся з пагона. Їх вишикували по чотири в ряд і повели через колії. Попереду йшов той самий гостроносий солдатик, позаду смоктав свою люльку рудий. Колона розтягнулась, проте була не дуже великою, — розвантажили тільки чотири вагони. Решта залишились замкнутими, біля них стояла варта. Несподівано колону розірвав маневровий паровоз. Люди скупчилися, чекаючи, поки пройдуть цистерни, які він тягнув за собою. Ряди змішались, і Андрій ненароком опинився біля бородатого. Далі йшли поруч. Декілька разів довелося обходити порожні состави на запасних коліях. Раптом Андрій почув шепіт бородатого:

— Як дійдемо он до того ешелону, давай за мною, під вагон…

У хлопця застукотіло серце. До обличчя гарячою хвилею прилинула кров. Він кинув оком назад. Рудий німець ішов, опустивши голову, пихкотів люлькою і, здавалось, не звертав на них ніякої уваги. З високих дерев, що стояли купою одразу ж за вагонами, знялося гайвороння і з гучним криком пронеслося над колоною. Скориставшись з цього, бородатий щось шепнув полтавчанинові. Микола кивнув головою. «Значить, і він з нами». Андрій поглянув уперед. Там, в кінці порожняка, повз який ішла колона, над високим кам'яним муром стирчала дерев'яна будка вартового. «Мабуть, пересильний табір», — подумав хлопець. В ту ж мить бородатий пірнув під вагон. За ним кинулися ще двоє. Андрій скочив слідом за ними. Зачепився за рейку, боляче вдарився потилицею об якусь тягу, але за мить був уже на протилежному боці і стрімголов помчав за бородатим. Вони проскочили ще під двома составами і побігли уздовж невисокого паркана, за яким миготіли квітники. Обігнули чепурненький дерев'яний будиночок дорожнього майстра і лицем до лиця зіткнулись з товстуном у форменій куртці залізничника. Страшним ударом в обличчя бородані, збив його з ніг і, не роздумуючи, побіг далі. А позаду вже гупали ковані чоботи солдатів. Утікачі проскочили переїзд, порожній пакгауз. За ним рядами стояли приземкуваті будівлі з високими дерев'яними трубами. Не зупиняючись, перестрибнули через паркан. Андрій трохи відстав. Він ще не встиг скочити з паркана, коли автоматна черга прошила під ним дошки. Прожогом звалився вниз і метнувся за ріг складу. Зойкнула, вдарившись об гранітну стіну, куля і сердито прохурчала над головою. Андрій кинувся далі, але в ту ж мить хтось важкий упав йому на плечі і звалив з ніг. Хлопець підвів голову. Здоровенний пес шкірив над ним жовті ікла. Люте гарчання виривалось із його горлянки разом з клаптями білої піни. Андрій похолов від жаху. А тим часом через паркан уже стрибали солдати.

За півгодини, обідрані, ледь живі, втікачі стояли посеред плацу пересильного табору. Запінений есесівець, мабуть комендант, кричав, звертаючись до кількох тисяч людей, вишикуваних перед дерев'яними бараками табору. Маленький сірий чоловічок у пенсне ретельно перекладав його слова:

— Гер комендант попереджає: кожного, хто насмілиться тікати, чекає концтабір! Цих чотирьох сьогодні ж відправлять у Дахау!

Андрій стояв, похитуючись. У Дахау так в Дахау — тепер йому однаково. В голові гуло, немов там оселився джмелиний рій. Солдати зігнали на ньому всю лють — він мав нещастя попасти до їхніх рук першим. Били страшно — прикладами, кованими чобітьми. Та й іншим дісталося. Бородатий і Микола теж ледве трималися на ногах. Мабуть, лише малому гуцулові «поталанило»— йому всипали шомполів. Реготали, здираючи з хлопця штани. А він і не писнув. Тільки сухі очі палали мов дві жарини. І чого він побіг з ними, адже бородатий його не попереджав. Певно, так, з переляку.

А перекладач вів далі:

— Ви повинні своєю працею на німецьких підприємствах підтримати повий порядок…

«Ач як стелить, — подумав Андрій. — І звідки вони беруться серед людей, отакі гниди? Навіть німцеві обридло базікати, а цей все розпинається. Окуляри начепив, а світа не бачить. Дідька пухлого я підтримуватиму ваш порядок. Не діждетесь».

До коменданта підбіг молоденький офіцерик і щось зашепотів йому на вухо. Лице есесівця побуріло від злості. Він підійшов до перекладача і обірвав його промову на півслові. Потім ступив крок уперед і щось закричав до новоприбулих.

— Хто з вас Шпинь? — почувся голос перекладача.

Але йому не відповіли. Перекладач повторив запитання голосніше. Проте і на цей раз новоприбулі мовчали.

— Виходь, не бійся, гер комендант хоче повернути тобі одну річ, яку ти забув у вагоні, — пояснив перекладач.

Люди, що стояли навколо Грицька, розступилися, але він не рушив з місця. Стояв, розгублено переминаючись з ноги на ногу. До нього підскочив солдат і, схопивши за руку, підвів до коменданта. Есесівець простяг Грицькові ножа.

— Твій? — запитав перекладач.

Шпинь зблід, хотів щось сказати, але не встиг. Затягнутий у чорну рукавичку кулак коменданта з силою опустився йому межи очі, і, якби не солдат, що все ще тримав Шпиня за руку, той неодмінно впав би.

— Нах Дахау! Ферфлюхтер швайне рай! — закричав комендант.

Солдат розмахнувся і врізав Грицькові такого ляпаса, що той миттю опинився біля Андрієвих ніг.

— Скажіть же! Скажіть же йому, що це не я різав. Признайтесь, адже вам усе одно! — скиглив Шпинь, дряпаючи нігтями землю.

Четверо втікачів мовчали.


Манфред Тегарт сидів у вагоні варти і чекав на Репке. Єфрейтор обіцяв розвідати обстановку на станції. Звичайно, у Граці він уже не сподівався зустрітися з польовою жандармерією, проте хто знає, які ще пастки розставив генеральний штаб на таких, як він. Фронт тріщить, і німецькі солдати тікають з передової, мов щурі з розбитої барки. Йому вже не раз доводилось бачити, як розстрілюють дезертирів. А втім, яке йому до них діло. Він їде у відпустку…

Як зрадіють Віллі и Марта! А Ютта! Перед ним виник образ білявої дівчини з великими синіми очима. Ютта… Для неї він завжди був кращий за інших. Особливо після того випадку з Гуго фон Глевіцом. Тоді Манфред таки добре набив йому пику. Ніколи більше Гуго не наважувався говорити про доньку своєї економки погано. Вона славна дівчина, Ютта. Прийшла на вокзал проводжати його на фронт. Писала листи. Правда, останній рік щось не подавала звістки про себе. Може, знайшла когось іншого? А може, пошта? Саме тоді, після розгрому на Волзі, коли росіяни погнали їх назад, польова пошта почала працювати з перебоями. А все ж якби писала, хоч один лист, а таки дійшов би. Зате Манфред писав, йому було приємно думати, що там, у Мюнхені, є дівоче серце, якому можна довірити свої болі і радості. В окопах це гріло солдатську душу. Він знав: у нього є Ютта. Ютта, яку він ні разу в житті не поцілував.

Знадвору почулися кроки. За хвилину до вагона зайшов Репке.

— Все гаразд, семафор відкрито, — він важко опустився на лаву, зняв кашкет і витер п'ятірнею спітнілу лисину.

— Ху-у, хай йому чорт, знову четверо намагались утекти. А ці йолопи, Рудольф і Гайнц, розвісили вуха. Де ж пляшка? В ній ще щось лишилося чи ти все висмоктав на похмілля?

— Я не похмелявся, — відповів Манфред.

— А в мене, знаєш, голова тріщить. — Репке дістав з-під лави пляшку і налив собі повну склянку. — Через півгодини рушаємо. Все одно спатиму. — Він набрав повітря і, як у лійку, вилив у горло шнапс. — Ось почитай свіжі газетки. До Лінца ми тебе довеземо. А там сядеш у експрес Відень — Париж і на ранок у Мюнхені. Ну, розважайся, а я побіжу. Ми ще поговоримо. Я хочу своїй старій дещо передати з тобою.

Коли Репке вийшов, Манфред розгорнув «Фелькішер беобахтер». Перші сторінки націстського офіціозу, як завжди, були напхані промовами Геббельса. Манфред не став їх читати. Вони ніколи не привертали його уваги. Зате на останній сторінці він натрапив на замітку, яка по-справжньому зацікавила його. Під крупним заголовком «Фальшивомонетчики», в рубриці «Повідомлення імперського міністерства юстиції», Манфред прочитав: «Органи гестапо у Мюнхені розкрили таємну організацію фальшивомонетчиків, якою керував студент університету Хорст Торнау. Організація у великій кількості друкувала фальшиві фунти стерлінгів і долари, котрі через Швейцарію переправляла до Англії і Америки. В поінформованих колах існує думка, що організація має широко розгалуження за межами рейху. Відомо, що в італійських містах Больцано і Туріні було викрито агентів цієї організації. Вчора слідчі органи Мюнхена допитали свідків: Курта Маєрбера, Йоганна Залексі, Гуго фон Глевіца. Слідство одержало цікаві дані, які підтверджують думку про широке розгалуження організації. Шеф мюнхенського гестапо барон фон Дітц у своїй заяві представникам преси заявив: «Думаю, що керівництво цієї міжнародної організації авантюристів перебуває в Швейцарії. Слідство триває. Проте вже тепер можна сказати, що справа набирає широкого розмаху. Під час арешту Хорста Торнау в його машині знайдено фальшивих банкнотів на п'ятнадцять мільйонів фунтів стерлінгів. Після відомої справи Бруно Людке, це чи не найбільша кримінальна справа за останні десять років». Від редакції: «Фелькішер беобахтер» спішно надіслала до Мюнхена свого спеціального кореспондента. Стежте за його повідомленнями». Манфред опустив газету.

— Це так діла. Але ж Гуго і Хорст — нерозлучні друзі. Дня один без одного не могли прожити. Ні, тут щось не так!

Манфред ще раз перечитав замітку. Ні, він не помилився.

— Гуго продав Хорста, — сам до себе промовив Манфред Тегарт.


РОЗДІЛ III
НЕ ТОРКАЙТЕСЬ ІДОЛІВ РУКАМИ


Уже четверту добу Хорст Торнау міряє тюремну камеру — вузьку камінну домовину. Пучечок світла, що пробивається крізь віконце під стелею, навіть удень не розганяє темряви. Кожного ранку, рівно о шостій, наглядач піднімає койку і замикає її на замок. В камері холодно, сядеш — зовсім задубієш. Хочеш не хочеш, мусиш ходити. Перебираючи в пам'яті події останніх днів, Хорст знову і знову приходить до висновку, що справи його кепські. Вперта, невмолима річ — факти. Вони здатні розчавити людину.

Пійманий на гарячому, Торнау все ще не міг зрозуміти, як це сталося. Адже він був певен, що робить патріотичну справу. І раптом — гестапо. Хорст пам'ятав настанови Гуго і, коли слідчий запитав, відповів, що виконував волю рейхсюгендфюрера Аксмана. «Я тобі дам Аксмана! Ти забудеш його навіки!» Вперше в житті довелося скуштувати гумової палиці. «А чого, власне, б'ють тільки мене? А Гуго? Минуло чотири доби, проте він навіть пальцем не ворухнув, щоб визволити мене з цієї пастки. Видно, умив руки. Сховався за широку батькову спину і сидить нишком. Звідки гестапо могло знати, на яку суму я віз фальшивих англійських фунтів? Слідили? Але хіба хто з тих, що ходили за мною назирці, міг перелічити банкноти? Про це знав тільки Гуго. А може, зрадив?» Спробував відігнати ту думку, однак вона не йшла з голови. Поступово підозра переросла в певність. «А я, дурний, ні на першому, ні на другому допиті не назвав його імені. Якщо за мною стежило гестапо, то чому ж слідчий ні словом не обмовився про те, звідки я взяв фальшиву валюту? Йому, мабуть, добре відома адреса: Терезієнштрасе, Слідчий мовчить, бо знає: об фон Глевіца зламає зуби. А хто такий для нього Хорст Торнау? На мене можна налити, ніхто не заступиться. На вітчима надія марна. З початку війни він фактично не живе з матір'ю. Повернувся з фронту і лишився в Берліні біля свого пихатого фельдмаршала. Старий Торнау ніколи не схвалював шлюбу свого сина з якоюсь, як він казав, покоївкою. Фон Торнау мають баронські герби, люди впливові, але надії на них нема. Треба викручуватися самому».

Хорст зупиняється перед стіною. «Як? Як вибратися звідси?» Під стелею тьмяно світиться заґратоване віконце. Воно манить до себе. Хоч і нелегко, але шарфюрер таки дістався до нього. Ще зусилля, і ось уже лікті сперлися на холодне підвіконня. Стіна завтовшки близько метра, а грати зовні. Обережно, щоб не порізатись об бите скло, Хорст вмощується на підвіконні і з насолодою вдихає свіже повітря. Якось ніколи раніше не думав, що воно таке приємне. Жив і не знав, що колись буде мріяти про м'яке ліжко, білі простирадла і пухові подушки. Вередував, коли маги приносила в ліжко каву. А тепер… Усе те лишилося за тюремними мурами.

Низькі хмари висіли над гостроверхими дахами сусідніх будинків. Затемнені, чорні, мов мертві дредноути, вони обступили тюрму з усіх боків. Десь там в їхніх утробах поховалися люди. Дрижать на клунках, прислухаючись до сигналів повітряної тривоги. Останнім часом американські літаки навідуються в місто майже щоночі. Після катастрофи на Волзі місто оповив страх. Одна по одній зачинялися крамниці, опускались жалюзі на дверях ресторанів, навіть у гаштетах нікого, крім есесівців, не було видно. Хорст піймав себе на тому, що тут, у в'язниці, йому все частіше спадає на думку таке, на що раніше він ніколи не зважився б. Над ним тяжіли довгі роки муштри, так званого «тренажу з ідеології». Його мозок був нездатний породити власну думку. Коли студенти вчинили обструкцію гауляйтерові Гіслеру, в нього це не вкладалося в голові. Він кричав мов несамовитий: «Хайль Гітлер!» Хорст перший кинувся зскрібати напис «Геть Гітлера!», зроблений на стіні університету. А коли судили професора Губерта, хіба не Хорст плював йому в обличчя і кричав: «Смерть іуді!» Торнау був справжнім, переконаним наці там, на волі. Тепер він раптом зрозумів, що все життя жив чужими, думками, виконував чужу волю і говорив з чужого голосу, йому наказували, і він, не замислюючись, виконував. Гуго сказав: «Вози фальшиві банкноти», — і він возив…

Діставши з кишені зім'яту сигарету, Хорст чиркнув запальничкою. У світлі вогника проступив видряпаний на стіні напис. Торнау нахилився ближче, прочитав:

«Я іду з життя як боєць і простягаю руку всім тим, хто загинув у боротьбі за звільнення Німеччини від гітлерівської тиранії. Повстань, народе! Ти гідний кращої долі! Повстань! Ганс Шолль. Вересень р.».

Ганс Шолль, Торнау знав його. Ганс повернувся од Волги без ноги. В університеті Шолля вважали рожевим, і Хорст ненавидів його, як ненавиділи всі інші. А долі, виявляється, заманулося кинути Торнау в ту ж саму камеру, в якій провів свої останні дні його ворог — Ганс Шолль…

Несподівано в камері спалахнуло світло. Хорст зіскочив з підвіконня. У дверях клацнув замок.

— Проходьте, пане, прошу, — сказав наглядач, пропускаючи вперед огрядного чоловіка в модному демісезонному пальті.

Незнайомець зайшов до камери. Його неспокійні очі вмить обмацали стіни, стелю, підлогу і тільки потім укололи Хорста глибоко прихованою цікавістю. Тим часом наглядач відкинув полицю, що правила в камері за стіл, поставив стілець і, запросивши гостя сідати, вийшов.

— Я кореспондент «Фелькішер беобахтер», — відрекомендувався незнайомець. — Хочу поставити вам кілька запитань. Вашою справою нині цікавиться вся Німеччина. Повідомлення імперського міністерства юстиції, яке опублікувала наша газета, розбудило цікавість читачів. — Гість звів на Хорста довгасті примружені очі і посміхнувся, ніби заохочував до відвертості. В руках у нього з'явились блокнот і ручка. — Правду кажучи, я уявляв вас не таким… Скільки вам років?

— Це ваше перше запитання? — Хорстові одразу не сподобався цей зализаний пан. Занадто ситий був у нього вигляд. В очах ні краплі співчуття — професіональна зацікавленість, і тільки.

— Ні, моє перше запитання стосується… — кореспондент заглянув у блокнот. — Скажіть, де друкувалися фальшиві гроші? Як широко розгалужена ваша організація в Німеччині і за її межами? — Очі кореспондента ховалися за лискучими скельцями важких рогових окулярів. Від них віяло холодною байдужістю — Я чув, ваш батько був італієць. Займався крупними фінансовими операціями. Чи мав він справу з фальшивою валютою?

— На всі ці запитання я дав вичерпну відповідь слідству, — хмуро відповів Хорст.

— Ви, здається, вивчали юриспруденцію? — нітрохи не збентежившись, мів далі кореспондент.

— Вивчав. І добре розуміюся на тому, що таке допит і що таке інтерв'ю.

Кореспондент здивовано підняв брови.

— Юначе, невже ви не шукаєте слави? Дивно. З досвіду я знаю, що люди, які займаються такими справами, дуже честолюбні. Адже честолюбство є саме тим важелем, який рухає фантазію, енергію особи незалежно від того, куди її спрямовано, — на добро чи на зло суспільству. Керувати такою справою, як наша, та ще з таким розмахом, на мою думку, здатна виключно честолюбна натура.

— Я не честолюбець, — відрубав Хорст.

— Не вірю, — ще раз спробував посміхнутися гість.

Проте на Хорста його посмішка справила зовсім несподіване враження. Він нахилився і, дивлячись кореспондентові просто в очі, сказав:

— Якщо у вас, пане, немає до мене серйозніших запитань, то прошу дати мені спокій.

— Даремно ви так неприязно ставитесь до мого візиту. Я розумію, звичайно, — людині у вашому становищі не до етикету. Але хочу нагадати, що преса може стати вам у пригоді. Принаймні я особисто зроблю все від мене залежне для торжества істини…

Гість неначе сплітав із слів мертві візерунки. Після останнього зауваження Хорста у нього, здавалося, пропав інтерес до справи. Він згорнув блокнот і більше для годиться запитав:

— Може, у вас є якісь заяви для преси?

Хорст раптом подумав, що разом з Гуго, коли б той сидів поруч, йому було б легше видряпатись із цієї ями, і сказав:

— Є! У мене є заява! Я хочу…

Кореспондент зняв окуляри і поглянув на нього, не приховуючи здивування.

— Я хочу сказати. В тому, що трапилось зі мною, винен не тільки я. Першим і головним винуватцем у цій справі з фальшивими фунтами є син професора фон Глевіца — Гуго фон Глевіц!

Довгасті очі кореспондента округлились і застигли в німому запитанні.

— Пишіть! — крикнув Хорст. — Минулої п'ятниці, о дев'ятій годині вечора, Гуго фон Глевіц власноручно передав мені біля воріт свого дому на Терезієнштрасе, дві валізки, набиті фальшивими фунтами стерлінгів. Як ці валізки потрапили до нього, не знаю. Він не казав про це і раніше, коли сам возив їх до швейцарського кордону. Пишіть же! Чого ви на мене так дивитесь?

— Мені здається… Не думаю, що це піде вам на користь. Ви намагаєтесь вплутати у цю справу сина всіма шанованого професора Герберта фон Глевіца. Сподіваюсь, вам відомо, що професор…

— Мені все це відомо, але я кажу правду! — Хорст задихався від хвилювання.

Кореспондент знизав плечима.

— Нічого не розумію. Наскільки я поінформований, Гуго фон Глевіц виступає основним свідком у вашій справі.

— А-а, так він поспішає мене втопити, — у Хорста затремтіли губи. — Пишіть! Я дам проти нього такі свідчення…

— Не думаю, що це може зацікавити просу, — сухо перебив його кореспондент. — Це більше стосується слідчих органів. Раджу вам добре обміркувати свій намір.

— Скажіть мені, пане кореспондент, — Хорст ступив крок до гостя, і очі його блиснули гнівом, — ви прийшли брати інтерв'ю чи умовляти мене підписати собі смертний вирок?

— Я, власне…

— Тоді забирайтесь геть! — тремтячою рукою Хорст показав на вихід. Коли за кореспондентом зачинились двері, Торнау заметався по камері, мов зацькований вовк. «Зрадив! Продав! Наче покидьок швиргонув у зуби гестапівцям. Уже тоді, коли люб'язно запрошував на сімейний вечір, коли влаштовував ту приватну розмову з Дітцом, вже тоді Гуго знав про все і не обмовився й словом. А я вірив йому, як собі…»

В камері знову погасло світло, а з ним і остання надія на порятунок.


— Так, бароне, розумію. Виходить, не можеш нічим допомогти. Справою займається Берлін? Ну, звичайно, інтереси рейху понад усе. Ще раз вітаю тебе з нагородою. Трохи запізно вони згадали про тебе. Але заслужена нагорода завжди приємна. На все добре. — Професор фон Глевіц поклав телефонну трубку і важко сів у шкіряне крісло. Розмова з шефом гестапо занепокоїла його. Вперше за останні десять років йому відмовили. І хто? Якийсь обскубаний сілезький барон. Може, і справді ця заплутана, маловірогідна історія з Хорстом Торнау набирає несподіваної ваги, що Дітц дозволяє собі розмовляти з ним так зухвало.

Фон Глевіц зусиллям полі пригасив роздратування, яке наростало в ньому проти Дітца. Професор тільки-но повернувся з клініки. Він сподівався перепочити в своєму затишному кабінеті. Та Сабіиа змусила його забути про відпочинок. Перед його очима все ще стояло спотворене мукою її лице. «Герберт, врятуй його! Благаю тебе! Тільки ти один можеш це зробити!» Він і сам думав так, але… Йому відмовили. Професор висипав на язик порошок і запив зельтерською. Треба зважити всі pro і contra у цій неприємній історії, а тут, як на зло, розколює череп приступ застарілої мігрені.

Герберта фон Глевіца ніхто не міг би назвати сентиментальним. Навпаки, в його вдачі скоріше відмічали риси грубої жорстокої сили. Та в серці навіть цієї людини був потаємний закуток, де ще зберігалася часточка ніжності. Герберт фон Глевіц завжди був невдоволений, коли вона нагадувала про себе, вважав її своєю слабістю. Ось уже стільки років він ніяк не міг витравити з душі пам'ять про ті щасливі хвилини, які подарувала йому Сабіна. Одразу ж після смерті дружини вона ввійшла в його дім і життя.

Сабіна Штіллер стала не тільки економкою, вона замінила його дітям матір. Хіба він може бути спокійний, коли щось загрожує Сабіні? Щоправда, цей хлопчисько Хорст доводиться їй лише двоюрідним племінником, але вона любить його, мов сина. За свої п'ятдесят вісім років Герберт фон Глевіц не раз мав нагоду пересвідчитися, що за любов треба платити так само, як і за гріх. Любов і гріх — завжди поруч. Він знав це з власного досвіду.

… Сабіна ходила вагітною, а він думав лише про поголос, що піде про нього, як тільки з'явиться дитина. Вона була щаслива, а він мучився гризотою, чи не зашкодить це його репутації. Тоді підвернувся цей Рябчук, австрійський унтер, емігрант із Галичини. Фон Глевіц узяв його до себе садівником. Сабіна ніяк не могла зрозуміти, навіщо все це йому потрібно, плакала, нервувала, але він таки умовив її одружитися з тим мужиком. А через деякий час відправив його до Америки. Ні, він тоді не міг ділити Сабіну, він хотів володіти нею один. Як все те давно було — Ютті уже вісімнадцять. А вона так і досі не знає, хто її батько. А може, це на краще. Дівчина живе в його домі. Все, що має Гізела, має і вона. Хоч Гізела й старша на два роки, вони живуть у дружбі. Щоправда, недавно посварилися. Здається, причиною сварки був Хорст. Хорст Торнау. Як він міг заплутатись у цю справу з фальшивими грішми? Це може кинути тінь не тільки на Сабіну. Адже не хто інший, як він, Герберт фон Глевіц, допоміг хлопцеві уникнути армії, та й тепер його розмову з Дітцом можуть зрозуміти, як намір узяти Торнау під захист. Гуго теж дружив з ним. Цього досить, щоб мати неприємності. Сам Дітц до нього не дотягнеться, хоч би й навшпиньки ставав. А от у Берліні? Кого там могла зацікавити справа Торнау?

Крізь вікно кабінету професор помітив машину, що підкотила до парадного входу. З неї вийшов Гуго і, нетвердо ступаючи по гравію, попрямував до дверей. Фон Глевіц дивився на сина і щось неприємне ворушилось у нього під серцем. Ні, не таким він бачив його у своїх мріях.

Гуго ріс зухвалим, зарозумілим. Мав круту батьківську вдачу. Завжди і в усьому намагався бути першим. Йому все давалося легко, і він думав, що для нього нема нічого неможливого.

Гуго і не підозрював, що то не його особисті якості, а батькові зв'язки всюди розкривають перед ним двері. У двадцять два роки — шеф міської організації гітлерюгенд. Цього міг досягти не кожен. Легкість, з якою він стрибнув угору, розпалила в ньому і без того надмірне честолюбство. Сам фон Глевіц вихованням сина майже не займався, а поради Сабіни блякли перед бравою тупістю поглядів духовного отця Гуго — унтера Гартмана, який сповідав у житті три непорушні істини: муштра, вино, жінки. Понад усе в світі Гартман ставив гроші. Гуго фон Глевіц теж любив гроші. З того часу, як батько відмовився оплачувати його п'яні оргії в ресторанах і пивних барах Мюнхена, він почав сам добувати гроші. І робив це досить спритно. Гуго не розбирав чистих і нечистих комерцій, для нього годилася всяка справа, якщо вона пахла грішми.

Професор дещо знав про це, але не вважав за потрібне втручатися, йому подобалась винахідливість і хватка Гуго. Кінець кінцем, у житті це потрібно. Якщо вже син не виявляє цікавості до університету, наук, не має нахилу до медицини, хай займається комерцією. Колись професор мріяв передати до рук енна свою клініку, хотів бачити в ньому спадкоємця. Але тим мріям не судімося збутися.

«Що він у житті бачив, — думав фон Глевіц. — Хіба він знає, що таке корупція, криза. Найбагатші комерсанти в один день стають жебраками. Лопаються трести, летять у помийницю акції, а фінансові королі пускають собі кулю в лоба або попадають до клініки божевільних. Людям завжди буде потрібен лікар. Під час миру, війни, кризи і процвітання — завжди. А втім, різні часи — різні уподобання. Я ріс при кайзері Вільгельмі, він — при Адольфі Гітлері. Та хіба щось змінилося для фон Глевіців? Ми лишаємося незмінними, як німецький дух. Як прусський фельдфебель, що був, є і буде кумиром молодого німця».

— Хай трухлявий світ дрижить перед нами, — почулося на сходах. — Ми підемо далі, хоча б земля лежала в руїнах. Сьогодні нам належить Німеччина, а завтра — весь світ…

Двері рвучко прочинилися, і на порозі став Гуго. Він злегка похитувався. Професор бачив, що син п'яний, проте удав, ніби не помічає того, спокійно вказав йому на крісло. Гуго відштовхнувся од дверей і, ступаючи так, ніби під ногами у нього була палуба корабля, а не лискучий паркет батькового кабінету, підійшов до стола.

— Сідай, — наказав фон Глевіц.

Гуго обережно сів у крісло.

— Де це ти так?

— У Дітца. Замивали залізний хрест з дубовим листям.

— А він не хвалився часом, за які це заслуги?

— Ні. Казав тільки, що має великі особисті. Та ще допомагає комусь у Берліні обдурити Черчілля. Я недослухався, що він там говорив, пив вино і танцював з його гретхен.

Професор вийшов з-за стола. Декілька разів збуджено пройшовся по кабінету. Несподівано зупинився і знову вийняв порошок, його широку кремезну постать з грубо зліпленою головою, що міцно сиділа на короткій м'язистій шиї, віддзеркалювало скло вмонтованих у стіну книжкових шаф. Гуго дивився на це зламане склом відображення і не міг зрозуміти, що сталося з його завжди таким спокійним батьком. Гуго п'яно хитнув головою і запитав:

— А що, власне, тебе турбує — Дітц, хрест чи Черчилль?

— Замовкни! — фон Глевіц різко повернувся до сина. — Ти живеш, мов сліпе кошеня. Тебе дурять, водять за ніс. І хто? Сілезька мокриця, у якої ніколи не було мозку більш як на два гроші, а ти…

— А що я? — Гуго відкопилив п'яні губи. — Мене запросили, я і п'ю.

— Пропиваєш батькову честь!

Гуго промовчав. Такої злості він давно не бачив у батькових очах. Важко дихаючи, фон Глевіц підійшов до крісла, в якому сидів Гуго.

— Ти зараз же розповіси мені все, що знаєш про справу з фальшивими грішми, — тихо, але з таким притиском у голосі промовив батько, що в Гуго похололо всередині. Він втягнув голову в плечі і мовчав, не сміючи підвести очі.

— Ну? — фон Глевіц трусонув його за плече.

— А що я знаю? Дітц передавав мені валізки з фальшивими фунтами. Спочатку я сам возив їх, а потім він порадив, щоб я підшукав когось іншого. Ну, я запропонував Хорста. Перед тим, як Хорста мали арештувати, Дітц сказав мені, що так треба. Це, мовляв, політика, і Хорстові нічого не загрожує.

Фон Глевіц схопив сина за груди, рвонув його з крісла. Професор відчув непоборне бажання розбити, розтрощити цю пусту, недоумкувату істоту, в п'яних очах якої не було нічого, крім тупого переляку. Проте він стримав себе. В наступну мить професором оволоділо почуття омерзіння. Відпустив сина і одійшов до вікна.

«Так, це політика. В наш час це зветься політикою». Здатність аналізувати не залишала професора навіть у хвилини найвищого нервового збудження.

«Цілком ясно. Справою Торнау зацікавився Гіммлер. І як я одразу не подумав про нього? Адже зовсім недавно, на банкеті в Берхтесгадені він хвалився, що гестапо успішно провело ряд крупних фінансових диверсій проти Англії і Америки… Тепер Гіммлер хоче відвести од себе удар, оббілити гестапо. Так зручніше буде вести переговори з Заходом. Преса роздує процес над Торнау, заведе в оману громадську думку, відволікатиме увагу німців од провалів на Східному фронті. А тим часом Гіммлер сподівається порозумітися з союзниками Росії — ловко. Та щоб роздути таку авантюру, одного Хорста замало. Гіммлер не спиниться ні перед чим. Він кине у це багно і моє ім'я. Гуго посадять — це ясно. Тільки тоді вони зможуть надати процесові належної ваги. Треба негайно шукати захисту. Але в кого? Борман? Ні, цей не посміє стати проти гестапо. Герінг? Так, Герінг. Він ненавидить Вірного Генріха, а коли дізнається про наміри Гіммлера випередити його у переговорах із Заходом, негайно внесе у вуха Гітлеру. Разом ми відкрутимо голову Гіммлеру».

Фон Глевіц підійшов до стола і натис кнопку дзвоника, викликаючи камердинера. Погляд його упав на сина. Той підвів п'яні винуваті очі.

— Тебе посадять, — сухо промовив фон Глевіц.

— За що? — Гуго схопився на ноги.

— За те, за що сидить Хорст.

Гуго стояв ні живий ні мертвий. Він ніколи не міг подумати, що ця забавна пригода з фальшивими грішми може так несподівано обернутися йому на зле.

— Але ж фунти давав мені сам Дітц.

Професор не відповів — на порозі кабінету з'явився камердинер.

— До ваших послуг, гер професор.

— Негайно приготуйте все для дороги. Я виїжджаю до Берліна, — наказав фон Глевіц.

— Даруйте, о котрій годині?

— Рівно о двадцятій. Поспішайте, Гансе.

— Біжу, гер професор. Ось тільки… Ваші вечірні газети, — старий слуга поклав на журнальний столик газети і підтюпцем вибіг із кабінету.

Герберт фон Глевіц розгорнув вечірній випуск «Фелькішер беобахтер» і одразу знайшов те, що шукав.

«Мюнхен. (Від власного кореспондента. По телефону.) Сьогодні вдень я мав цікаву зустріч з керівником зграї фальшивомонетчиків Хорстом Торнау».

Очі професора швидко пробігали рядки повідомлення. Кореспондент красномовно, з подробицями розписував свою розмову з Хорстом. Раптом погляд фон Глевіца зупинився, вм'явся в кінцеві рядки кореспонденції.

— Почалося… — промовив стиха.

Гуго кинувся до батька. Вихопив у нього з рук газету.

«Бесіда наша підходила до кінця, — значилось в останньому абзаці замітки, — коли Хорст Торнау з властивою йому експансивністю зробив досить дивну заяву для преси. Він сказав буквально таке: «В тому, що зі мною сталося, винен Гуго фон Глевіц (син професора-невропатолога доктора Герберта фон Глевіца. Пояснення редакції). З його рук я одержував фальшиві англійські банкноти…»

Гуго випустив газету. Вона впала на стіл. З першої сторінки, ховаючи за товсті скельця пенсне примружені хижі очі, на нього дивився Гіммлер.

До стола Гізела не вийшла. Лежала на тахті і гірко плакала. Їй було жаль свого кохання. Останній перед арештом вечір не йшов із пам'яті. В той вечір вона зрозуміла, що любить по-справжньому, без вагань і роздумів.

Тоді, як і тепер, у кімнаті стояли сині сутінки. Вона лежала на цій же тахті. Хорст сидів поруч. Вона уявляє його обличчя до найменших подробиць. Він схиляється над нею. Шепоче палкі слова, які огортають серце солодким туманом. Гізела бачить його чорне волосся, високе бліде чоло, сині, мов гірські озера, очі. А яким жаром палали його вуста, як дзвінко билося в грудях серце. Ні, він не може бути поганим, її Хорст. Він залишиться для неї найкращим, як би вони не чорнили його. Гізелі він нагадує рицаря із древньої легенди. Сидить, закутий, у підземеллі і думає про неї. Себе вона бачила Ізольдою. В неї вистачить мужності, вона проникне у в'язницю, зірве з його рук ланцюги, омиє сльозами рани. Тоді вони візьмуться за руки і підуть геть од людей. З собою заберуть тільки любов…

— Гізі, ти спиш? — почулося крізь ледь прочинені двері.

Гізела не відповіла. Їй нікого не хотілося бачити, а Ютту й поготів.

— Я принесла тобі каву. — Ютта зайшла до кімнати, поставила на столик тацю з маленькими порцеляновими чашечками і сіла на тахту поруч з Гізелою. — Я прийшла вибачитись, Гізхен, — тихо промовила дівчина по паузі. — Тоді згарячу я наговорила тобі дурниці, про Хорста. А сьогодні ненароком чула…

Гізела перестала схлипувати.

— В кабінеті професор розмовляв з Гуго. Я сиділа в бібліотеці. Вони говорили про Хорста…

— Що? Що вони говорили? — Гізела схопила її за руки.

— Я навіть боюся казати. Професор дуже лаяв Гуго. Той виправдовувався, викручувався, мовляв, Хорстові ніщо не загрожує, його арешт потрібен тільки для політики. Йому про це нібито сказав сам Дітц ще до того, як Хорста мали арештувати.

— Виходить, Гуго знав? Чому ж він не попередив Хорста? У той вечір, коли Хорст пішов від мене, вони розмовляли біля машини. Я бачила це на власні очі. Нічого не розумію.

— Слухай, Гізі, професор сказав, що Гуго теж посадять у гестапо.

— Так йому й треба, — зло вигукнула Гізела. — Він підлий! Я піду і скажу йому, що він підлий.

Гізела зірвалася з тахти і хотіла бігти, але Ютта зупинила її.

— Зажди, Гізі, його немає вдома. Як тільки професор поїхав, він одразу зник.

Гізела сіла на тахту.

— Не плач, Гізхен, не треба, — Ютта гладила її волосся, обнімала за плечі, — не треба так побиватися. Може й справді все обійдеться. Посидить трохи для політики, і випустять. Заспокойся, а то і я розревусь. Ти так його любиш, Гізі. Мені здається, я так любити не зможу. В мене якось любов не виходить. Сподобається хто-небудь, а через день-другий уже нецікаво з ним. Ось тільки Манфред. Але яка ж то любов, коли вже третій рік його не бачу. Ти кажеш, Хорст був у тебе тут, у кімнаті?

— Був, — крізь сльози відповіла Гізела.

Їй було приємно слухати Ютту. Якась незнана раніше жіноча гордість заговорила в її серці. Своє кохання сльози, біль — усе те вона побачила ніби збоку. Вони здалися їй красивими і романтичними.

— Ну і що? Ви цілувались?

Гізела перестала плакати. Підвела голову і подивилась на Ютту. Очі подруги світились такою щирою цікавістю, що Гізела не витримала, усміхнулася.

— Ти ще зовсім дитина, Ютто.

— Можна подумати, що ти набагато старша за мене.

— Не ображайся. Я просто хотіла сказати, що той час давно минув. У мене, певно, буде дитина від нього, — Гізела говорила це так переконливо і з таким внутрішнім болем, що їй раптом стало жаль самої себе. Вона впала лицем у подушку і знову заплакала. Проте куточком ока стежила за Юттою. Їй хотілося знати, яке враження справили її слова на подругу.

Ютта і справді була вражена, — аж ніяк не сподівалась почути таке. Вона знала, що Гізела закохана в Хорста, але ж він не виявляв особливого захоплення нею. Ютта встала, увімкнула торшер. Стояла і розгублено дивилася на подругу. Вона ніколи не симпатизувала Хорстові, навіть трохи недолюблювала його. Їй взагалі не подобались женоподібні хлопці. Але вибір Хорста вона теж не схвалювала. Щось стояло між нею і Гізелою, глибоко приховане, затаєне. Проте зараз сльози Гізели розтопили льодок в її серці.

— Не плач, Гізі. Треба радіти, а ти побиваєшся. Повернеться батько — підеш до нього і розкажеш усе. Тоді професор обов'язково визволить Хорста, і ви… Ох, як я буду танцювати на вашому весіллі. Політика міняється, сьогодні — одна, завтра — інша. Ти тільки уяви собі: ви виходите із Фрауенкірхен. Ти в білій сукні. У Хорста в петлиці хризантема. І всі навколо шепочуть: «Яка красива пара. Хто вони?» — «Як? Ви не знаєте? Це — Гізела фон Глевіц і її чоловік, Хорст Торнау». До ваших ніг падають квіти, — щебетала Ютта, витираючи сльози на щоках подруги.

— Мені страшно…

— Заплющ очі. Бачиш? Ти ідеш з Хорстом по Кауфінгерштрасе. А я — поруч, везу в колясці… Ти кого хочеш, хлопчика чи дівчинку?

— Не знаю, — схлипуючи промовила Гізела. Вона сиділа на тахті і терла кулаками червоні очі.

— Одну хвилинку, Гізі, я зараз, — Ютта мов вихор вибігла з кімнати. Гізела не встигла й волосся прибрати, як вона повернулася. Тихенько причинила за собою двері, блиснула лукавими очима і розсміялася. В руках у неї була пляшка коньяку. — Вип'ємо?

— Не треба. Що це ти вигадала, — запротестувала Гізела.

— Ти не хочеш випити за своє щастя? Тоді я вип'ю сама. Вип'ю за твого маленького. Я буду йому хрещеною матір'ю. Я ж перша дізналась про це. Правда?

— Може, дитини ще й не буде, — сумно промовила Гізела.

Їй раптом стало жаль розлучатися з усім тим, що так яскраво намалювала Ютта. Вона й сама мріяла про це. Не раз бачила себе поруч із Хорстом в урочистій тиші Фрауенкірхен.

— Все одно, давай вип'ємо, — наполягала Ютта. — Мужчини кажуть, коньяк заспокоює нерви. — Вона долила коньяком чорну каву і подала Гізелі. — Ти пам'ятаєш пастора Тріблінга? Від нього завжди за верству несло коньяком, навіть під час ранкової меси. Якось я зустріла його з Гретою Трюбінгер…

Гізела пам'ятала пастора Тріблінга, знала всі анекдоти, які розказували про нього дівчата в пансіоні фрау Хорбер, та зараз їй було не до нього. Вона думала про Хорста.

— Ти мене зовсім не слухаєш, Гізі. Я говорю, говорю…

— Вибач, Ютто.

— Ти думаєш про нього?

— Так.

— Яка ти все-таки щаслива, Гізі.

Гізела затулила обличчя руками і знову заплакала.


Світло прожекторів пробиває залізобетонний колодязь на всю його п'ятиповерхову глибину. Стіни колодязя затягнуто сталевою сіткою. Галереї, що біжать по колу вздовж чорного пунктиру камер, марші сходів, двері секцій і навіть підлога зроблені із тонкого сталевого пруття і справляють враження густої павутини. На рівні третього поверху, в скляній будці, підвішеній на тросах, немов павук-хрестовик, висить наглядач в есесівській формі. Гладкий, червоний, він ніби і справді напився людської крові. Від його очей нікуди не заховаєшся. Крізь сталеве плетиво йому видно кожен закуток.

Щоразу, коли Хорст зустрічається з крижаними очима наглядача, його проймає жах. Здається, ніби з нього зідрали одяг і голого кинули на цю павутину. Розірвати її немає сили, а страшні лабета хрестовика підповзають усе ближче і ближче…

— Вперед, — конвоїр штовхнув у спину.

Хорст рушив галереєю. Дорога йому вже добре відома: галереї, коридори, сходи приведуть у кабінет слідчого. Треба зібрати думки, заспокоїтись. Відповідати впевнено, обмірковуючи кожне слово. Заява, яку він має зробити сьогодні, дуже важлива. Він вимагатиме, щоб її обов'язково занесли до протоколу. Тоді це буде документ, який вони не зможуть замовчати. Кінець кінцем, колись має бути суд. Там його заява щодо Гуго фон Глевіца, якщо її зараз не візьмуть до уваги, може обернутися на зле для слідчого. Гауптман Кьоніг не дурень і повинен це зрозуміти. Зрештою, він поскаржиться, відмовиться давати будь-які інші свідчення, почне голодовку, але примусить слідчого прийняти заяву. Надіятись більше ні на що і ні на кого. Треба захищатися самому. Він готовий відповісти за свою провину, але брати на себе все… Ні, того не буде.

— Стій, — конвоїр прочинив двері. — Іди сідай у куток.

Кьоніга в кабінеті не було. Із сусідньої кімнати чувся хриплуватий від хвилювання голос. Хорст сів на прикутий до підлоги дубовий стілець і прислухався. Щось підказувало йому: там, за дверима, мова йде про нього, але розібрати слів не міг. Раптом Хорст почув сердитий голос Дітца. Зриваючись на фальцет, барон кричав:

— Честю присягаюсь, ви зробите це, Кьоніг! Інакше… На фронт! Солдатом! У саме пекло!

В сусідній кімнаті грюкнули двері. Стало тихо. Потім почулися кроки, важкі, непевні. Біля дверей вони завмерли. Мабуть, Кьоніг усе ще вагався зробити те, на чому наполягав барон. Але то було недовго. За якусь мить він увійшов до кабінету, сірий під злості. Не глянувши на Хорста, сів за стіл, важко опустив кістляві кулаки на папери. Він усе ще був під враженням того, що сказав Дітц. Та поступово обличчя Кьоніга набрало звичного кам'яного виразу.

Хорст відчув небезпеку. Зіщулився, знітився, чекаючи удару. Передчуття не обманювало його. Удар було припасено, але Кьоніг не поспішав завдавати його. Він сидів мовчазний, важкий, немов налитий свинцем. І це найбільше хвилювало Хорста, вибивало із рівноваги. Мовчання слідчого тяжіло над ним неминучістю уготованого. Він вирішив почати розмову перший.

— Гер гауптман, я маю зробити вам заяву відносно Гуго фон Глевіца.

Слова Хорста не справили на слідчого ніякого враження. На його обличчі не ворухнувся жоден м'яз.

— Я хочу сказати, пане слідчий…

— Це добре, Торнау, що ви все ж зізналися, — перебив його Кьоніг. Їдка посмішка зламала тонкі губи слідчого.

— Ні в чому я не зізнався, — майже крикнув Хорст і зірвався на ноги.

— Сідайте. Навіщо так хвилюватися? Ви зізналися в тому, що везли фальшиві англійські банкноти в ніч, коли вас заарештували, — Кьоніг примружив очі і, мов кіт на мишу, поглянув на Хорста.

— Ні, це — провокація.

— Дивно. Ваше зізнання надруковано у вечірньому номері «Фелькішер беобахтер». Ось, читайте. — Кьоніг подав Торнау газету.

Хорст гарячково пробіг рядки кореспонденції. «Боже, яка гидота. Мої честь, ім'я спаплюжені назавжди перед цілою Німеччиною. Але поруч з моїм тут стоїть прізвище Гуго фон Глевіца…» Це трохи заспокоїло Хорста. «Якщо тільки в цьому криється удар Кьоніга — мені ще не так погано. Рано чи пізно вони змушені будуть притягти сина професора до відповідальності. Я досяг свого. Проте, викриваючи Гуго, я фактично визнав свою вину. Кьоніг каже правду…» Однак Хорст не хотів так легко здаватися.

— Брехня! Я ні в чому не зізнавався, — заволав Торнау. — Покажіть імені хоч один фунт стерлінгів. У вас його немає, і ви безсилі що-небудь довести. Я не винен. Ні в чому не винен. Кореспондент міг вигадати що завгодно. Замітка в пресі — не документ. Юриспруденція цього не визнає, гер гауптман.

— Даремно шукаєш захисту в юриспруденції, — Кьоніг встав, відчинив дверцята сейфа і одну по одній поставив на стіл обсмалені шкіряні валізки.

— Пізнаєш? — він розкрив одну валізку. — Ось вони, твої фальшивки. Ми знайшли їх в проваллі під уламками машини. Ознайомся — фото зроблено на місці. Може, це переконає тебе і ти, нарешті, кинеш клеїти дурня.

На фото есесівець виймав із багажника обпалену валізку. Друга стояла біля його ніг. Машина, побита, скалічена, лежала боком. Кришка багажника теліпалась на одному кронштейні. Проте ні в кузові ні в багажнику не було видно слідів вогню. Крім того, номер… Номер машини був інший. Від радісного збудження у Хорста затрусилися руки. Він поклав фото на стіл.

— Груба робота, гер гауптман. По-перше, я нічого такого не віз з собою, по-друге, це не моя машина. На моїй був зовсім інший номер. До того ж вам відомо, що мій «майбах» горів, а на цьому жодної підпалини.

Кьоніг знову посміхнувся. В щілині рота хижо блиснули металеві зуби. Від цієї посмішки у Хорста затріпотіло серце і спітніли долоні. Він раптом збагнув, що удар ще попереду. І справді, Кьоніг витяг з валізки пачку якихось паперів, узяв з неї один аркуш і подав Торнау. Це була надрукована на склографі листівка.

«Німецький народ глибоко схвильований загибеллю наших людей на Волзі. «Блискуча» стратегія ініціаторів снігової війни безглуздо і безвідповідально штовхнула тисяч німців на смерть і знищення. Ми дякуємо тобі, фюрере, за це! Чи повинні ми й надалі ввіряти долю нашої армії профанові? Чи повинні ми жертвувати німецькою молоддю заради низьких інстинктів націстської кліки? Ніколи! Час розплати настав, розплати нашої німецької молоді за тиранію, яку будь-коли породжував паш народ».

Що це? Як ця листівка могла потрапити до валізки? Чергова провокація, не більше. Проте це пахне шибеницею. Що робити? Всі обвинувачення, які йому інкримінували раніше, не варті однієї фрази з цієї листівки. Він уже не міг одірватися від неї і читав далі.

«… Студенти! Юнаки і дівчата! Німці дивляться на вас. Вони чекають, що ми зламаємо націонал-соціалістичний терор силою нашого духу в році так, як було зламано наполеонівський терор у році. Березіна і Волга ясніють нам зі Сходу, загибель німців на Волзі нас кличе: повстань, народе, хай пожежі освітять твій шлях!

Біла Троянда»

Де? Де він читав ці слова? Камера. Вікно. Видряпані на камені літери.

— Автор цієї листівки Ганс Шолль. Рівно рік тому, у вересні року, його було розстріляно. Про Ганса Шолля я можу дати вам ще більш вичерпну довідку — я знав його особисто. Він був студентом нашого університету. В нього була сестра Софі. Може і вона мала відношення до цієї листівки, бо її теж розстріляли. Отже, як бачите, пане слідчий, я тут ні при чому.

Якусь мить Кьоніг дивився на Хорста так, ніби вперше бачив його. Потім підійшов і мовчки вдарив в обличчя. Хорст відлетів у куток.

— Це що? Найсильніший аргумент слідства, чи як? — витираючи розбитого носа, їдко запитав Хорст.

— Замовкни, щеня! — вибухнув роздратуванням Кьоніг. — Нас не цікавлять ні твої аргументи, ні твої зізнання. Політичні жорна розчавлять тебе, як слимака! Ти ще проситимеш бога, щоб він послав тобі смерть. Навіки забудеш твій зухвалий тон! На власній шкурі писатимеш свої зізнання!

— Ні, гер гауптман, помиляєтесь. Я вам потрібен живий. Хто ж даватиме свідчення на процесі, який ви так широко рекламуєте? Мене вчили поважати слідство. Але, як видно, в гестапо зібрали самих ідіотів…

Тримаючись за стіну, Хорст піднявся з підлоги. В грудях його клекотала ненависть. Відчайдушна рішучість запеклася в глибині застиглих, немов памороззю вкритих зіниць. Обезкровились, перетворились на сухий пергамент губи. Глибокі рівчаки лягли між чорними бровами.

— Ви будете поводитись зі мною чемно і більше пальцем, — чуєте? — пальцем не зачепите мене! Честю присягаюсь, ви зробите це, Кьоніг! Інакше… На фронт! Солдатом! У саме пекло! Здається, так сказав барон фон Дітц! А якщо він відступиться од своїх слів, я сам перегризу вам горло!

Хорст несподівано кинувся до Кьоніга, звалив його з ніг. Пальці арештованого, немов сталевий обруч, стисли жилаву шию слідчого. Той звивався, хрипів. Піна котилася йому з рота, дико поверталися розідрані страхом очі.

Раптом щось важке хряснуло по голові Хорста. Він похитнувся і полетів кудись у чорну безвість.

Отямився від холодної води, яку лили йому на голову. Очей не розплющував — вирішив трохи відпочити. Але обдурити гестапівців не вдалося.

— Оклигав уже?

— Вставай, негіднику…

Голоси були знайомі. Він чув їх, коли його минулого разу били гумовою палицею.

— Приведіть його до пам'яті, та так, щоб більше не кидався на людей, — сказав десь поруч Кьоніг.

«Шкода, що я не встиг задавити його», — майнуло в голові Хорста. Торнау били мовчки, методично, із знанням справи. Мов подушку, перекидали з кулака на кулак. З кожним ударом у Хорста наростала дика злоба. Вона попелила серце, туманила мозок. Зносити катування в нього не стало сили. Вибравши момент, він, як бульдог, мертвою хваткою уп'явся в руку свого ката і не розвів щелепи, аж поки не відчув у роті солонкуватий смак крові. Здоровенний есесівець дзигою крутився на місці і тоненько, по-жіночому верещав.

— А-а-га-а, болить — Хорст стояв посеред кімнати і реготав. Від сміху і збудження його хапали корчі.

Підскочив Кьоніг, збив його з ніг, але Хорст не переставав сміятися. Троє гестапівців били його ногами, а він нестримно реготав. Раптом Хорста щось ніби підкинуло з землі. Шугнув під ноги Кьоніга, перекинув його через себе і скочив на стіл. Загарчав, загавкав, почав жбурляти паперами, листівками, пачками банкнотів, виробляючи на столі щось неймовірне. Кьоніг вихопив парабелум і шпарнув двічі повз його вуха. Хорст ніби й не чув пострілів. Задираючи догори ноги, він марширував на столі, немов на плац-параді. З горла йому летіли дикі крики: «Дойчланд, Дойчланд, юбер аллес…» Несподівано витягнувся в нитку, викинув уперед руку і якось хрипло, по-звірячому ревнув: «Хайль Гітлер!» Захитався і беркицьнув на підлогу. Схопився, сів, захихикав.

— Ви свині, панове! Адольф Гітлер мій єдиний сни, а ви його не любите. Не прикидайтесь, ви хочете його отруїти. Але я вас всіх… На фронт! У солдати! В саме пекло! Ух, мерзотники! Ось я вам…

Хорст зірвався і затупотів на есесівців, немов на шкодливих дітей.

— Ти що, здурів? — дурикувато вирячивши на Хорста очі, вигукнув укушений. Але Торнау ніби й не чув його слів.

— Ти в мене хороша, я не битиму тебе. Ми підемо з тобою гуляти. Ти хочеш до бару, чи ресторан тобі більше подобається? — Хорст підійшов до есесівця і несподівано поцілував його в щоку.

Кьоніг отямився раніше за інших: кинувся на арештованого ззаду і обхопив руками.

— В'яжіть! — закричав на есесівців. — Не бачите, він з глузду з'їхав!

Хорста зв'язали. Він не пручався, тихенько співав собі колискову.


РОЗДІЛ IV
«ARBEIT MACHT FREI»


Поїзд зупинився біля невеличкої станції з короткою назвою Дахау. За нею в мокрому золоті дерев ховались яскраво пофарбовані будиночки. Ніби намальовані на тлі сірого неба, над ними здіймалися готичні шпилі і вежі. Старовинне бюргерське містечко здалося Андрієві якимось несправжнім, іграшковим. Так, ніби діти, сполохані дощем, залишили свої макетики на газоні осіннього парку.

Розчинені двері вокзалу швидко всмоктали негустий натовп пасажирів. Перон спустів. З арештантського вагона першим вийшов бородань, за ним — Андрій, потім Микола-полтавчанин, малий гуцул і Шпинь. Четверо конвойних стали по боках, і процесія рушила.

— Бачите, хлопці, яка нам шана, — криво посміхнувся бородатий.

— Замовкніть! — гаркнув начальник конвою. Він ішов попереду, зігнувши старечу спину. Шинеля мішком висіла на худих плечах, пілотка прикривала лише третину голого черепа, а сухі ноги бовталися у халявах чобіт, мов бадиляки.

— Тотальний, — шепнув бородань і в ту ж мить дістав доброго стусана прикладом від конвоїра.

Од станції через пустир простяглася блискуча, ніби сталева, стрічка мокрого асфальту, біля якої стояла широка стріла без жодного напису. На ній чорніла свастика, оскалений череп і перехрещені кістки. Побачивши ці символи смерті, Андрій відчув неприємний холодок під серцем.

Незабаром попереду за пеленою дощу замаячила темно-сіра арка. Над нею здіймалися три поверхи надбудови для варти. По обидва боки — високий бетонний мур ховав свої кінці у сірій мряці. Коли підійшли ближче, побачили над аркою чіткий напис: «Arbeit macht frei».

— Праця робить вільним, точніше, праця звільняє. Ось тільки невідомо від чого!

Андрій пройшов браму з таким почуттям, ніби його живого опускали в могилу. За ворітьми на них накинулися капо[2] у смугастих арештантських робах і палицями погнали через площу. Удари сипалися з усіх боків, капо лупили по чому попадуть, підганяючи новачків. Прогулянка під осіннім дощем була їм не до смаку.

В довгій, немов конюшня, кімнаті, заставленій грубо збитими тапчанами, з прибулих зірвали одяг. І почали вивертати кишені. Побачивши у Шпиня годинник, якийсь тип ладен був одірвати його з рукою. А коли Грицько спробував протестувати, капо повернув його до себе спиною і так ударив чоботом у голий зад, що Шпинь стрілою вилетів у сусідню кімнату. Це був зал табірної лазні, в якому одразу могли митися п'ятсот чоловік. Зараз він був порожній. Плескіт босих ніг об бетонну підлогу лящав під стелею, з якої звисало безліч ріжків, рясно усіяних великими краплями води. На порозі Андрій зупинився, йому стало моторошно, ніби перед стрибком у безодню. Завмерло, підібралося вище серце. Та за мить від кованого чобота капо він уже орав носом бетонну підлогу. Назустріч ішов банщик. У руці він тримав відро, від якого за версту несло трутизною. На плескатому лиці банщика недоречно стирчав здоровенний, м'ясистий ніс, заплетений сіткою фіолетових жилок; хворобливі мішки відтягували донизу бляклі очі. Банщик поставив відро, вийняв з-під зашкарублого фартуха машинку і проїхався нею по чорних кучерях полтавчанина від лоба до потилиці. Зняв з машинки чорне, наче воронове крило, кільце волосся, підніс його до короткозорих очей і цмокнув язиком, наче йому і справді було жаль такого чуба, Обскубавши решту волосся, нульовкою вистриг «трасу». Потім ухопив з відра смердючий квач і ткнув ним попід пахи полтавчанинові. Микола завив, ніби його обпекли вогнем, кинувся до крана, але води не було. Банщик не то сміявся, не то стогнав, задерши догори голову.

— Далі! — несподівано ревнув він у лице Андрієві.

Банщик працював швидко. Менше ніж за чверть години у всіх п'ятьох на головах біліли «траси». Закінчивши роботу, він одійшов у куток. Щось крутнув там раз, другий. З ріжків засюрчала вода. Хвилин через п'ять банщик покликав в'язнів у сусідню кімнату. Жбурнув на руки смердючу смугасту робу.

На порозі їх зустріли ті ж самі капо і бігом погнали через аппельплац до карантинного блоку. Товстий підсліпуватий писар виписав на кожного формулярну картку і через деякий час вони вже нічим зовні не відрізнялись од своїх провідників. Хіба що номерами та кольором трикутників з латинською буквою «R» посередині. У капо трикутники були зелені, а у в'язнів — червоні. В канцелярії прибульці залишили свої імена, а натомість одержали номери. Андрієві дістався номер Від канцелярії капо погнали їх знову через аппельплац до барака номер На прощання горилоподібний бандит у смугастій робі дав Андрієві по потилиці доброго ляща і, як блазень, зігнувся в низькому поклоні.

— Ауфвідерзеен!

Штубовий, староста барака, показав їм місця на нарах. Андрій ліг на паперовий матрац і затих. Нестерпний біль краяв йому груди. Боліло не тіло, боліла душа. Проте важка втома скоро притупила біль, і Андрій провалився у сон, мов у чорну трясовину. В сні він бачив матір. Ніби лежав дома на голій лаві в смугастій табірній робі, а мати стояла над ним уся в чорному, схрестивши на грудях руки, і плакала. «Давай, синку, я вишию тобі манишку…» — «Що ви, мамо, на цій робі?..» Потім снилося чорне сонце, на ньому біліли оскалений череп і перехрещені кістки. Прокинувся, вкритий рясним холодним потом. Хлопці ще спали, тільки бородань лежав, підклавши під потилицю кулак, і дивився в стелю. Андрій поглянув навколо. Вузький, довгий барак, двоповерхові нари, в проході стіл, збитий з нетесаних дощок, біля дверей — комірчина старости. Віконця вузькі, довгасті, майже не пропускають світла. Знадвору долинав гомін.

Прокинувся Микола, солодко позіхнув, протер очі, погладив запалий живіт.

— От, чорт, їсти хочеться, — блиснув сліпучою усмішкою і скочив з нар.

— Про їжу забудь. Може, завтра вранці дадуть якогось кандьору, — промовив бородатий.

— Е-е, це мені не підходить. У мене полтавська хвороба. Я, як поїм, — спати хочу, як посплю, — їсти хочу.

Андрій гірко посміхнувся.

— Жартуєш.

— А що? Сидіти, розвісивши вуха, як ти? Вставай краще. Підемо оглянемо наші володіння.

— Не хочеться.

— Вставай, Андрійку. Микола діло каже. А думок усіх не передумаєш. Вставай, — порадив бородатий.

Він спустив з нар ноги і якось важко підвівся. Малий гуцул схопився й собі. Лише Шпинь не ворухнувся, хоч видно було, що не спить. Учотирьох вони вийшли з барака і одразу ж влилися в людський потік.

Півтори тисячі чоловік у смугастих робах юрмились у вузькому проході між блоками. Різномовний говір плюскотів об стіни, злітав у похмуре небо. Гефтлінги, як тут називали в'язнів, тільки-но повернулися з роботи і товпилися на подвір'ї. Спочатку всі в'язні здалися Андрієві на одне лице. Трохи згодом він уже відрізняв швидких чорнооких італійців од білявих шведів, мелодійну скороговірку француза від різкої, гаркавої мови німця, поляків від чехів, сербів од датчан і греків. Ця тисячолика маса людей, зігнаних сюди з усіх кінців Європи, виснажена, пульсуюча хворобливим напруженням нервів, справила на Андрія гнітюче враження.

Хлопці тулилися до бородатого солдата, мов курчата до квочки. А той ішов попереду, ніс свої невеселі думки і, здавалося, нічого не помічав навколо. Раптом він зупинився, вдивляючись у чиєсь обличчя так, ніби побачив перед собою привид.

— Я зараз, хлопці, — кинув через плече, пробираючись до барака.

Біли стіни високий чоловік з мужнім посірілим від утоми лицем зосереджено скручував цигарку.

— Чи не можна у вас розжитися на закрутку? — почув Андрій голос бородатого.

— Чом не можна, козаче, — відповів високий, а коли підвів очі, вони заблищали такою щирою радістю, що, здавалося, чоловік от-от кинеться обнімати бородатого. «Мабуть, знайомий, — подумав Андрій. — Чому ж вони навіть не привіталися?»

Людський потік потягнув хлопців далі. Вони пройшли до кінця барака і повернулися назад. Ні бородатого, ні його знайомого біля стіни вже не було. Хлопці одразу відчули себе сиротами. У цій велетенській юрбі незнайомих людей вони загубилися, мов у дрімучому лісі. Тулилися одне до одного, боячись, щоб натовп не роз'єднав їх. А він, гомінливий, спінений мерехтінням смугастих роб, ніс їх тепер уже в протилежний бік і, нарешті, вихлюпнув на аппельплац. Тут теж снували люди, але дихалося вільніше. Хлопці одійшли до дверей свого барака. Стояли мовчки, прислухаючись, як тужливо стискається у грудях серце.

Вздовж аппельплацу нескінченними сірими рядами тяглися бараки. За колючим дротом було видно стрілку з написом «Лагерштрасе». А далі над будівлями приземкувата труба підпирала небо клубами чорного диму. Праворуч, за бараками, здіймались залізні ворота фірми «Мессершмітт». Звідти долітав тривожний шум. Андрій виглянув за ріг і завмер.

— Що там таке? — спитав Микола.

Андрій мовчав, закам'янілий від жаху. Хлопці підійшли до нього і теж застигли в німому мовчанні. На воротях у петлі гойдався чоловік. Він ще здригався в передсмертних конвульсіях. На грудях висіла табличка, але прочитати її хлопці не могли. Жах пройняв мозок. Думки застигли, оціпеніли перед лицем смерті. Біля воріт поступово виростав натовп. Хтось зупинився за спиною в Андрія і важко зітхнув:

— Прощай, друже…

Шепіт схопив Андрія за горло. Хлопець озирнувся і побачив жовтого, немов зліпленого з воску чоловіка. Очі йому запеклися сльозами. Тремтячою рукою чоловік зняв з голови смугасту безкозирку. Коли сусід трохи заспокоївся, Андрій запитав:

— За що його?

— За саботаж, — відповів той і похитуючись попрямував до воріт.

— Господи помилуй, — прошепотів малий гуцул, хрестячись.

— Не помилує, не проси, — промовив Микола. — Він сліпий, твій бог. Ач що розвів на землі. Чи йому мало пекла на тім світі?

Малий зблід, затремтів, ладен був розплакатися. Андрій обняв його за плечі.

— Заспокойся, ходімо краще звідси.

Біля барака їх зустрів штубовий. Глянув на бліде обличчя гуцула.

— Що, захворів? — запитав суворо.

— Ні, так трохи… нерви, — пояснив Андрій.

— Візьми стілець, нехай посидить на повітрі.

Хлопець здивовано звів очі. Хоч обличчя штубового все ще було суворе, в голосі ясно прозвучали співчутливі нотки.

— Звідки ви? — німець подав стілець.

Андрій посадив малого.

— З України. Я з Полісся, а цей малий з Буковини.

— Так, так, — німець почухав укрите сивим волоссям підборіддя. — Ну що ж, заходь.

Андрій переступив поріг барака.

— Сюди, — штубовий штовхнув двері своєї комірчини.

Хлопець зайшов і нерішуче зупинився. Залізна койка, акуратно застелена благенькою суконною ковдрою. Стіл, стілець — усі меблі. Підлога чисто виметена, біля дверей на гвіздку стара шинеля. Одне вікно виходить на аппельплац. Крізь нього видно потилицю малого гуцула, друге — в барак, там панує морок.

— Сідай, — штубовий щільно причинив за собою двері, прикрив шторкою віконце, що виходило всередину барака, і важко опустився на скрипучу койку.

Андрій сів на край стільця.

— Давно з України?

— Тижнів зо два, а може й більше. Я вже і лік дням погубив.

— Так.

Андрій дивився на німця і не міг зрозуміти, хто перед ним — ворог чи друг. На вигляд штубовому можна було дати років шістдесят. Сиве волосся спадало на крутий лоб. Синюватий шрам перетинав ліву брову, перенісся, розсікаючи кінцем щоку. Від цього обличчя завжди здавалося суворим. Проте зараз воно розгладилось, на ньому блищали привітні, повиті глибоким сумом очі.

— Це тебе в нас уже встигли так розмалювати? — штубовий розглядав синяки на обличчі хлопця.

— Ні. Ще в Граці.

— За які гріхи?

— З ешелону тікав.

— А до нас за що?

— Та за те ж саме.

— Поважаю відвертість, тільки тут з нею треба бути обережним. Скажеш зайве — одразу донесуть у гестапо.

— Нехай доносять. Те, що я сказав, там давно відомо.

Німець усміхнувся.

— А ти, виявляється, кмітливий.

— Який є.

— Ось що. Запам'ятай сам і хлопцям своїм передай — рот на замок. І носа не вішайте. Спочатку всім важко, але людина до всього звикає. Поживете, самі побачите, що треба робити. Я тут десять років і ось живу. А зараз іди.

Штубовий підвівся. Очі сховалися під брови. Обличчя знову стало суворим, грізним.

— Не думаю, щоб ти був негідником. Але про всяк випадок запам'ятай: задушу раніше, ніж дійдеш до дверей гестапо. — В словах штубового звучала не пуста погроза. Та Андрій не злякався тих слів. Спокійно витримав колючий погляд німця і пішов до дверей.

— Зажди.

Хлопець зупинився.

— Ось візьми, передай малому, — штубовий простяг шматочок хліба, мабуть, відрізаний од власної пайки.

Андрій узяв хліб і вийшов за двері. Біля малого гуцула стояв Микола. Побачивши в Андрієвих руках хліб, проковтнув слину.

— Де це ти розжився? — запитав підозріливо.

— Штубовий дав, — відповів хлопець і відчув, як голодний спазм скручує йому живіт. Третю добу вони не мали ріски в роті. Перемагаючи себе, Андрій подав хліб гуцулові.

— Їж…

Гуцул підняв на друзів винуваті карі очі.

— А ви?

— Ми не голодні, їж.

— Давай жуй, — підморгнув Микола.

Хлопчина схопив хліб і жадібно почав їсти, не залишаючи в долонях жодної крихти. Друзі одвернулись. Так було легше.

— Кажеш, хліб дав штубовий? — по паузі запитав Микола.

Андрій кивнув головою.

— Дивись, щоб він не купив тебе за цю пайку.

— Думаю, що ні.

— Гиндик теж думав.

— Іди ти під три чорти з своїми гиндикамн, — роздратовано кинув Андрій і почвалав до барака, йому хотілося побути на самоті. У сердечність німця і вірилось, і по вірилось, особливо після Миколиних слів. «Що, мене, йому від мене треба? Добре було б порадитися з бородатим, та де його знайдеш». А бородатий, виявляється, був недалеко. Він сидів на нарах і слухав невеселу розповідь Федора Крайніченка, того самого високого гефтлінга, якого зустрів у дворі блока.

— Хтось продав нас, Петре, — тихо говорив Федір, — а хто, ніяк довідатись не можемо. В Моосбурзі лютує гестапо. БСВ[3] розгромлено. Щодня звідти прибувають нові люди. Будеш зустрічати, обходь, не признавайся. Та й до мене не підходь на людях. Скрізь нишпорять «рогатики», кожен крок винюхують, рятуються, падлюки. Моє діло — кепське. Але перш ніж мене поставлять до стіни, я одкручу голову тій гадюці, що продала організацію.

— Як?

— Не знаю. Та поки житиму, не подарую.

— Кому? Хіба ти знаєш, хто він?

— У тім-то й справа, що не знаю. Проте дізнатись можна. Ти пам'ятаєш майора Грачова? Він був штубовим нашого барака. Так от, улітку минулого року об'єднана рада БСВ призначила його командиром повстанських загонів Півдня. З ним було троє: Карпенко, Семенов і Караушев. У минулому — всі штабісти. Вони розробили оперативний план підготовки збройного повстання в концтаборах Баварії. Визначили строки виступу. І робота закипіла. Формувались загоїш, добували зброю. Моосбург мав починати першим, якщо виступ був би успішним, іти на Мюнхен. Ми знали, що гарнізон у Мюнхені в три рази менший за моосбургську групу. Враховувалися також іноземні робітники на двох німецьких заводах та антифашистське підпілля. З ними тож було налагоджено зв'язок. І раптом провал. Чому? Як? Першими взяли Грачова і його штабістів. Я саме досиджував місяць у карцері. Три дні лишилося до виходу. Несподівано до мене кинули Караушева. Він і сказав мені, що організацію продав хтось із зв'язкових, а їх усього три — в кожного штабіста свій. Коли Караушева привели на допит, гестапівець поклав перед ним документ, який штаб Грачова розсилав днів за десять до арешту через зв'язкових у низові осередки. Документ був помічений грифом Карпенка. А от хто в нього був зв'язковим, знає лише сам Карпенко. Він зараз тут. Весь штаб Грачова тут, у фернемунгсгале[4]. Проте Карпенко після останнього допиту вже дві доби непритомний.

— А Грачов? Він як?

— Убили Грачова, — сказав Крайніченко. Опустив голову на руки і мовчав важко, тоскно, з якоюсь надсадою в серці. Потім враз стрепенувся. — Не можу, Петре. Такі люди гинуть, а та гнида десь причаїлась і винюхує, кого б іще продати. І це тоді, коли всій фашистській камарильї надходить кінець.

— Поки сонце зійде, роса очі виїсть, — сумно промовив бородатий.

— Ти це облиш. Не кисни, — різко обірвав його Федір.

— Я не кисну, ні. І себе мені не жаль, друже. Дітей жалко. У мене їх троє. Душа болить, Федоре, коли згадаю, що там, удома, нас вважають зрадниками.

— Де це ти такого наслухався?

— Підожди, не сердься. Я правду кажу.

— А на біса мені така правда. Я своєю живу.

— Я почув її від людей.

— Люди можуть помилятися, якщо вони не сволота, звичайно. А тобі я дивуюсь. Ти ж знаєш, що ми не зрадники. І народ наш про це знає — він нас і судитиме. Не всі з нас герої, але і падлюк по пальцях перелічити можна.

Думки роїлися в голові, осідали на серце давнім, застарілим болем. «Якщо когось і вважають там, на Великій землі, зрадником, так це мене, Федора Крайніченка». В тридцять сьомому забрали батька. Старий комуніст, учасник арсенальського повстання. Він деякий час працював у Раднаркомі. Ворог народу. Тоді легко чіпляли ярлики. А батько був кристально чесною людиною. Попавши у полон, Федір навмисне змінив прізвище, назвався Краєвим, розуміючи, що коли фашисти довідаються про батька, то не залишать його, набридатимуть своїми підлими пропозиціями. Він не сказав про батька навіть близьким друзям. Федір добре знав магічну силу того ненависного слова «репресований». Воно відштовхувало друзів, прирікало на самотність, сіяло між людьми недовіру.



Андрій зайшов до барака, шкутильгаючи. Дерев'яні колодки натерли на ногах криваві пухирі. Хлопець зняв обувку і, відчуваючи босими ногами приємну прохолоду долівки, пішов у дальній куток барака, де були його пари.

Заклопотаний своїми думками, він звернув у прохід між нарами і раптом побачив чиюсь зітнуту кістляву спину, обтягнуту смугастою робою. Чоловік не то ховався, не то дослухався, витягнувши шию. З кутка долітали чиїсь приглушені голоси. Андрій нахилився і несподівано побачив бородатого. Солдат сидів на нарах і розмовляв із своїм знайомим.

— У, гад, підслуховуєш! — не тямлячи себе, Андрій щосили влупив кістлявого колодками межи плечі. Зачепився, втратив рівновагу і впав на нього зверху. Той перелякано скрикнув, вивернувся з-під Андрія, мов кіт, стрибнув на нари, перескочив відсік і понісся, гупаючи колодками, до виходу. Андрій схопився, хотів бігти навздогін, але чиясь рука зупинила його.

— Стій, хлопче, по табору бігати заборонено. Кулю спіймаєш. — Перед ним стояв високий гефтлінг. — Ти запам'ятав його обличчя? — запитав він, коли Андрій трохи отямився.

— Ні. Я бачив тільки його спину.

— Жаль, вислизнув, гад. І як ти його випустив, — з досади бородатий навіть сплюнув.

Андрій мовчав, винувато опустивши очі.

— Не лай його, Петре Родіоновичу, хлопець і так добре діло зробив. Тепер ця наволоч сюди не поткнеться. До ночі про нашу зустріч в гестапо не знатимуть. Так що в нас ще є час поговорити, — високий гефтлінг попрямував у куток.

— Ти, Андрію, посидь тут. Коли хто з'явиться поблизу, не свисти, не кашляй, встань і йди до нас. Зрозумів?

— Добре.

Андрій сів на нари. Скоро з кутка почувся тихий шепіт бородатого.

— Він хлопчина славний, тільки зелений ще… — розібрав Андрій.

Це, власне, стосувалося його. «А звідки мені бути спілим? — Хлопець облизав пересохлі губи. Всередині калаталася, трусилася кожна жилка. — І все-таки я дурень. Треба було трахнути по голові колодкою, та й по всьому». Андрій виглянув у прохід. Тихо. Між нарами теж нікого.

— Ось що, Петре Родіоновичу, — почулося з кутка. — Чекати, поки ця падлюка нас усіх виловить, не можна. Треба якось дістатися до Карпенка. Його вранці перевезли в ревір[5]. Ні я, ні хто інший із наших цього зробити не зможуть — усі на підозрі. Схоплять і кинуть у карцер. Потрібен свіжий чоловік.

— Я можу піти, Федоре. До речі, я знаю Карпенка в обличчя.

— Який же ти свіжий. Ні, ти вже на гачку і примітний надто — борода як лопата. Тобі йти не можна.

— Тоді, може, хлопця послать?

— От і я про це думаю, але чи впорається?

— Андрій зробить, головою ручуся.

— А чи погодиться? Треба в нього спитати.

Від хвилювання Андрій далі вже нічого не чув. Він устав, забрав свої колодки і пішов у куток.

— Хто там? — запитав бородатий, коли Андрій підійшов до них ближче.

— Нікого. Я прийшов сказати, що згоден.

Крайніченко подивився на хлопця. Так, ніби запитував: а чи вистачить у тебе мужності?

— Що треба робити? — запитав Андрій.

— Запам'ятай — Цей номер ти повинен розшукати в ревірі.

— А далі?

— Знайдеш номер — передай привіт від Краєва. Скажи: «Дід здоровий, просить назвати зв'язкового». Запам'ятав? Повтори.

Андрій повторив слово в слово.

— Все це не так легко. Там скрізь вартові, наглядачі, санітари. За всім у ревірі стежить капо Венцель — садист і кат. Йому на очі не попадайся. Ну, а тепер ходімо. Я познайомлю тебе з Вольфом — старостою вашого барака. Він одведе тебе в ревір.

— Я з ним уже познайомився, — Андрій розповів про свою зустріч із штубовим.

— Його не бійся, — Крайніченко усміхнувся Андрієві щиро, привітно, як давньому другові. — Старий любить нагнати страху. Інакше не можна. Але людина він справжня. Ти помітив, який у нього номер?

— Сто перший, — пригадав Андрій.

— Він прийшов сюди в тридцять четвертому з першою партією, коли тут ще було болото. Їх називали болотними солдатами. Десять років минуло, а старий Вольф не втратив душі. Ну, ходімо.

Бородатий міцно потис Андрієві руку.

— Тримайся, синку, — він хотів ще щось сказати, але слова не йшли йому з горла. — Тримайся…

Легенько підштовхнув у плече.

Андрій пішов за Крайніченком. Уже коли підходили до комірчини штубового, оглянувся. Бородатий сумно дивився їм услід.

— Я ще хотів тобі сказати, — Крайніченко нахилився до Андрієвого вуха. — Може так трапиться, що тобі доведеться пробути в ревірі довгенько. Повернешся — а мене вже не буде. Про всяк випадок запам'ятай номер З ним триматимеш зв'язок.

— Добре.



Штубовий Вольф — ветеран Дахау. Таких, як він, у таборі одиниці. Гефтлінги ставилися до них з повагою. Навіть запеклі злочинці капо в їх присутності поводилися стриманіше. За наказом коменданта над червоними трикутниками ці табірники носили номери, нашиті великими цифрами. Але не тільки це відрізняло їх од решти в'язнів концтабору. Це були люди сильного духу, незламної волі.

Сьогодні Вольфганг Тегарт святкував свій день народження, йому сповнилося 49 років. Він сидів замислений, дивився крізь вікно комірчини на аппельплац, на сірий пунктир бараків, на куций димар крематорію і згадував. Прожиті роки летіли кудись у безвість, гарцюючи по закутках пам'яті, немов запінені коні.

… Рік Мідь оркестрів. Чорні циліндри отців баварської столиці, психоз обивателів, істеричні викрики чистеньких фрау. Квіти, поцілунки, сльози «патріотів». А потім окопи Галичини, воші, кров, смерть і над усім цим нелюдський сміх отруєних газами.

У році кайзер погнав його на Україну. Але тоді він уже знав, що таке війна, і першим встромив багнет у землю. Солдати Гофмана[6] браталися з червоноармійцями Щорса. У Мюнхен він привіз гвинтівку і непоборне бажання розквитатися з тими, хто гнав його на бійню. Отці міста сховали циліндри. Чистенькі фрау рвали на собі волосся: «Гине Німеччина!»

Але тоді, в квітні , вона народилася. Устами Євгена Левіне баварський пролетаріат проголосив Радянську республіку. І він, двадцятичотнрьохрічний Вольфганг Тегарт, слюсар вагонного заводу, був її вірним бійцем. Шістнадцять днів з гвинтівкою в руках він захищав свою республіку, а на сімнадцятий війська генерала Гофмана втопили її в крові. Це було першого травня року.

Отці міста знову повитягали свої пропахлі нафталіном циліндри. Чистенькі фрау закидали генерала трояндами. Квіти надали на брук у бурі плями крові. Весняні дощі ще не встигли змити її з вулиці. Мюнхена, а в салонах заводчиків і фабрикантів уже піднімалися келихи за реванш. Крамарі, ковбасники, комерсанти в тугих, затягнутих, мов офіцерські мундири, піджаках, купаючи у пивній піні вуса а ля Вільгельм, жваво обговорювали можливості нової війни. А на вулицях довгі кадикасті старики у чорних фраках під грім оркестрів демонстрували молоді нездоланність німецького духу. А згодом Німеччина Гете і Дюрера була похована під демагогією австрійського єфрейтора Адольфа Шікльгрубера.

… Рік По нього прийшли серед ночі. Гертруда тримала на руках маленького Віллі. Манфред і Марта стояли заплакані біля неї. Такими він запам'ятав їх на всё життя. Потім надійшла звістка про смерть Гертруди. Але він і досі бачить її у своїх снах разом з дітьми., Діти. Всі ці довгі роки він ні на хвилину не забував про них. Які вони тепер? Чи пам'ятають його? Може, фашистська отрута роз'їла їхні душі, і вони викинули батька з голови? Про це важко було думати, але не думати він не міг. Десять років — великий строк. Діти повиростали без нього, Манфред, мабуть, на фронті. Марта вже доросла, а Віллі пішов одинадцятий. Тегарт ніяк не може уявити собі його обличчя. Все згадується немовлятко на руках у матері.

А роки біжать, і немає сили зупинити їх бодай на одну мить. Усе йде до свого кінця. Розміняв п'ятдесятий. А що там, попереду? Людське життя, на жаль, не довговічне. А тут, в Дахау, воно й зовсім коротке. Скільки їх, людей у смугастих табірних робах, пройшло перед його очима. Своїми кістками вони зміцнили трясовину, перетворили болото на велетенський плац. Тут у кожному сантиметрі поховано людське життя. Обличчя друзів, соратників у боротьбі встають перед ним нескінченними рядами, суворі, мовчазні. Вони наказують жити.

У двері тихо постукали.

— Заходь. А-а, Краєв. Добрий день, — Вольф підвівся, подав Крайніченку руку.

— Слухай, геносе, — тихо почав Федір, — потрібна твоя поміч.

— Що сталося? — кошлаті брови штубового зійшлися до перенісся.

— Поки що нічого. Треба одного хлопця зараз одвести до ревіра. Тільки так, щоб Венцель не помітив. Розумієш?

— А він що, хворий?

— Хворобу ти йому сам вигадаєш по дорозі. Тільки таку, щоб його поклали у той барак за амбулаторією, де зараз лежить Карпенко.

— Так, так…

— Важко?

— Майже неможливо. Туди не може зайти без гестапівця навіть лікар ревіра. Барак охороняють. Не знаю, що тобі сказати…

— Треба, старина, он як треба, — Крайніченко провів рукою по горлу.

Вольф мовчав. Скріб пальцями підборіддя. Думав. Потім відійшов у куток, підняв дошку і дістав з-під неї щось загорнуте в ганчірку.

— Спробую, — промовив він, підводячись. У руці жовтаво блиснула мініатюрна сигаретниця. Вольф натис кнопочку, кришка відскочила догори. Всередині було невеличке фото якоїсь жінки. Тегарт вийняв фото, засунув під газету, що прикривала стіл, і притис важкою долонею. — Гаразд, — дзвінко клацнула сигаретниця. Вольф підкинув її на руці. — Венцель любить бавитись іграшками.



Андрій стояв біля воріт ревіра. Він бачив; як Вольф зустрівся з Венцелем. Їхня розмова була короткою. Старий узяв капо під руку і, щось нашіптуючи йому, повів за санітарний барак. Треба було йти, але ноги приросли до землі, не рухалися з місця. Серце калатало в грудях мов навіжене. Андрій озирнувся, шукаючи підтримки. Проте людям, що сновигали біля брами ревіра, не було до нього ніякого діла. Раптом на лагерштрасе Андрій помітив високу постать Крайніченка. Той ішов упевнено, на його стомленому обличчі не було й тіні хвилювання. Це трохи заспокоїло хлопця. Він глибоко зітхнув і рушив за ворота. Ішов утоптаною тисячами ніг дорогою до барака і думав про слова старого Вольфа: «Назад з ревіра повертаються тільки святі».

Всередині барака блукали сутінки. Ще на порозі в обличчя вдарив застояний сморід. Їдкий дух карболки висів між рядами двоповерхових нар, густий, немов туман. Проте і він не міг перебити солодкуватого запаху гниючого тіла. З усіх боків на Андрія дивилися очі — скорботні, палаючі, дикі, здивовані, перелякані, безумні, затуманені, чисті, зболені, гнівні, безнадійні очі столикої смерті. Андрій опустив голову. Не було сили дивитися на хворих. Страху не відчував, тільки ноги знову обважніли і ніби поприлипали до підлоги.

Коли його наздогнав Тегарт, Андрій відчув полегкість. Вольф підійшов вчасно. З дверей амбулаторії санітари виносили покриті рогожею носилки. З них звисала рука. Біла, наче вилита з гіпсу, вона теліпалася в такт крокам. За санітарами амбулаторії стежив сухий чоловік. На його тонкій шиї жовтим пухирем погойдувався голий череп. У чоловіка було маленьке, зморщене личко і великі чорні очі, що, здавалося, займали половину обличчя. Це був лікар Франсуа Дервіль, у минулому професор Паризького університету. Років п'ять тому його кинули в Дахау без суду і слідства, за диким гітлерівським законом превентивного арешту. Враховуючи ліберальні погляди професора і велику любов до нього студентської маси, гестапо вважало його потенційним ворогом окупаційного режиму. В концтаборі Франсуа Дервіль швидко вилікувався од лібералізму. Доля звела його з людьми, які багато чого навчили професора. Він став активним учасником антифашистського підпілля. Лікар табірного ревіра Дервіль мав широкі можливості для підпільної роботи. Це розуміли і в гестапо. Проте численні перевірки, провокації і пастки, які гестапівці розставляли на Дервіля, нічого не дали. Лікар виявився сміливою, вольовою людиною. В його спалених сухотами грудях билося гаряче серце гасконця. Лікар був єдиний у ревірі, на кого не здіймалася рука в капо. Вбивця Венцель служив гестапо вірою і правдою. Кожного дня він доповідав своєму шефові про справи в ревірі і особливо про поведінку лікаря. Та цей громило був занадто тупий, щоб розкусити француза. Так із року в рік ім'я Франсуа Дервіля все більше ставало в гестапо поза підозрою.

Санітари пройшли. Вольф грубо штовхнув Андрія до дверей.

— Совай ногами, ферфлюхтер гунд![7] — процідив він крізь зуби.

— О, бонжур, мон шер амі! Старина Вольф! — вигукнув лікар густим басом.

«У такому кволому тілі такий могутній голос», — здивувався Андрій. Тегарт причинив за собою двері і на знак вітання помахав рукою.

— Його треба покласти в третій барак.

Великі чорні очі гасконця звузились, витягнулись шнурочками. Здавалося, він не повірив тому, що почув. Спокійно перевів погляд на Андрія.

— Він не злякається? — запитав лікар у Вольфа.

— Він знає, на що йде, — відповів Тегарт.

Лікар пильно глянув на хлопця, ніби зважував його можливості.

— Сідай, — показав на тапчан і, повернувши голову до Вольфа, додав: — Ваш візит дуже невчасний.

— Щось трапилось? — стривожився Тегарт, але француз не відповів на його запитання.

Тонкі пальці Дервіля, вкриті синюватим мереживом судин, торкнулися верхнього ґудзика Андрієвої роби. Хлопець скинув куртку.

— У-у, ля-ля… Давно не бачив такого, — промовив гасконець, задоволено оглядаючи круті, м'язисті плечі хлопця. Лице його освітилося усмішкою. Проте вона недовго втрималася на обличчі лікаря.

— Надінь куртку, ляж сюди і слухай, — лікар показав Андрієві на носилки, що стояли під вікном. Хлопець ліг на пропахлі карболкою ноші.

— Натягни на голову рогожу і жодної ознаки життя. Ти непритомний, зрозумів? Що б з тобою не робили, терпи. Забрати тебе назад я зможу лише завтра, серед ночі, — лікар плутав російські слова з німецькими, пересипав їх французькими, говорив швидко. Проте, дивна річ, — Андрій розумів його, такою жвавою і виразною була міміка француза.

Тупіт сотні ніг, що долетів знадвору, привернув увагу штубового.

— Знову дезертирів пригнали. В минулому році не було жодного. А тепер майже щодня — сто, сто п'ятдесят чоловік…

Тегарт припав до вікна. Очі сховалися під насупленими бровами.

— Діти, зовсім діти в солдатських мундирах, — старий відійшов од вікна. — Сімсот років тому якийсь чародій винищив у Гамельні всіх щурів. Магістрат не заплатив йому за те, і він вирішив помститися.


Заграв на дудочці своїй.

З усіх домів тієї ж миті

Позбіглися до нього діти.

І незнайомець всіх юрбою

Повів у Везер[8] за собою…


Сім століть із покоління в покоління передається балада про гамельнського щуролова. А німецьку молодь ще й досі топлять, зазиваючи націстською дудочкою.

— Тримайся, мон шер, скоро кінець лавочці.

— Можливо.

— Ти все ще не віриш. Росіяни в Польщі, Англія переступила Ла-Манш, американці в Нормандії.

— А ми з тобою за два кроки від крематорію.

— Нерви не витримують?

— Шкода помирати під самий кінець. Наці верещатимуть «хайль» до останнього. І душі наші відлетять у кращий світ он через той димар…

Очі лікаря стали колючими, гнівними. Він різко повернувся до Вольфа.

— Боїшся?

Тегарт осміхнувся. Підійшов до француза і лагідно, немов хлопчика, взяв за худі плечі.

— Я старий дурень, Франсуа. Не звертай уваги. Лірика, меланхолія, чорт знає що робиться в душі. Мені сьогодні стукнув п'ятдесятий…

— І тільки? А я думав усі шістдесят з гаком. Поздоровляю! — Гасконець обома руками вчепився в долоню Вольфа. Французи в такий урочистий день проголошують довжелезні тости, але я коротко: дай тобі боже зустрітися зі мною через десять років. За вино платитиму я, — лікар штовхнув Тегарта в плече і лукаво підморгнув.

— До зустрічі. Оревуар, мон шер. У мене багато роботи.

Біля дверей Вольф зупинився, підняв до плеча кулак, трусонув ним і вийшов.

Андрій натягнув на голову рогожу. Хвилин за п'ять двері рипнули знову. Хтось зайшов до амбулаторії. Грюкнули об підлогу носилки.

— Стомився? — голос лікаря звучав рівно, спокійно.

Санітар не відповів, тільки зітхнув важко, з хрипом видихаючи повітря.

— А Симон де дівся? — запитав лікар.

— Пішов по каву, — глухо відповів санітар.

Важко ступаючи, він підійшов до вікна і прочинив кватирку.

Чисте прохолодне повітря пробилося крізь рогожу до обличчя Андрія, приємно залоскотало шкіру. Санітар, закашлявся. Сухий, глибокий кашель рвав йому груди.

— Випий води і не стій на протязі, — порадив лікар.

— Все одно. Ні так ні сяк нема чим дихати, — ледве вимовив санітар Він затулив долонею рота, але ніяк не міг вгамувати бухикання. — А це що? Знову хтось в ящик проситься? — видихнув він крізь кашель.

— Венцель наказав у третій барак, — почув Андрій густий бас лікаря, і в ту ж мить рогожа над його обличчям піднялася догори.

— Собака, живого місця не лишив, — промовив санітар і опустив рогожу.

Всередині в Андрія все ходило ходором, але жоден м'яз на його збитому, розмальованому синяками обличчі не здригнувся. Знову рипнули двері.

— Кава, панове ескулапи, — почув Андрій голос другого санітара.

Бряжчав котелок, дзенькали кружки, санітари пили каву. Від цих звуків у хлопця звело живіт. Слина зібралася в роті.

— Франце, ти пив коли-небудь натуральну каву?

— Не пам'ятаю, може і пив.

— Ет, що я питаю. Вас, німців, фюрер усе життя годує ерзацами. А от у нас у Брюсселі до окупації завжди була натуральна кава із Конго. Високі такі бляшанки, а зерно, як біб, велике. Змелеш, бувало, і в окріп. Тільки спіниться — одразу знімай. О, каву треба вміти зварити.

— Заткнись, — не зло порадив Франц.

— Ет, що тобі розказувати. Це все одно, що людині без носа розповідати, як пахнуть фіалки. От професор Дервіль мене розуміє. Французи теж люблять добре поїсти.

— Не ятри душу, Симоне. Ти випив свою каву?

— Хіба це кава, мосьє? Помиї, — відповів Симон.

— Забирайте носилки. В третій барак. Там у лівому кутку ще є місце.

— Бери, понесемо, — звернувся Симон до Франца. — Цього вже не схвилює ні кава, ні щось інше.

— Так. Венцель б'є на смерть. Піднімай.

— Важкий, — промовив Симон.

— Мабуть, дуба врізав, — відповів Франц.

Санітари рушили. Злегка погойдуючись, носилки пропливли в двері. Далі був довгий коридор, за ним якісь сходи, потім подвір'я. Про все це Андрій лише здогадувався. З-під рогожі нічого не було видно.

— Ей, цербер, одмикай. Венцель ще одного до тебе прислав, — звернувся до когось Симон.

Але йому не відповіли. Грюкнув замок, і носилки рушили далі. Трупний сморід знову вдарив у ніздрі. Пройшли ще кроків двадцять і зупинилися. Носилки опустилися на підлогу. Андрія взяли попід руки, одтягли вбік і кинули на землю. Санітари вийшли. Настала тиша. Пуста, могильна тиша, від якої до болю дзвеніло у вухах. Хотілося закричати, зірватися на ноги, тікати від жаху, який переповнив усе єство, гострими голками вп'явся у тіло. Хлопець розплющив очі. Темрява густа, мов дьоготь, давила на нього з усіх боків. Коли очі трохи звикли до неї, Андрій розгледів рядами звалені на підлозі людські тла. «… Де його тут шукати? Може, він уже мертвий, а може, його тут давно немає, і все це, марно». Думки, одна жахливіша за іншу, шугали в голові, змішувались, переплітались болючими клубками і котилися до серця.

Андрій лежав довго, крихту по крихті збираючи розгублену мужність. Місяць виплив з-за хмари, заглянув через вікно до барака. Бліде, мерехтливе сяйво впало на скарлючені тіла і перетворило їх на привиди. Тепер усе навколо здавалося нереальним, примарним і тому, мабуть, не таким жахливим, як у дійсності.

Хлопець підвівся на лікоть. «… …» — молотом била у мозок думка. В першому квадраті немає. Сніп білого світла, що падає на підлогу з другого вікна, — метрів за п'ять од нього. Прочитати номери на смугастих робах важко. Цифри стрибають перед очима, мов чорні метелики. Треба підповзти ближче. Андрій ворухнувся. Шурхіт паперового матраца здався йому громом. Бух, бух, бух — хтось наче йшов, гупаючи ногами. Завмер, прислухався: бух, бух, бух — то стукотіло власне серце. Хлопець вилаяв себе, відповз до краю матраца і встав. Безшумно ступаючи босими ногами, пройшов до другого освітленого квадрата. Але потрібного номера і тут не було. Решта людей лежали в темряві. «Треба почекати, поки повернеться місяць», — майнула думка.

Раптом автоматна черга розколола темряву, мов і норду чорну смолу. Андрій упав на землю, йому здалося — стріляли в нього.

— Ахтунг![9] — донеслося знадвору.

Верескливе слово команди повисло в Андрія над потилицею, як сокира, що ось-ось має зірватися.

— Фоєр![10] — грім автоматів полоснув тишу. Андрій кинувся на своє місце. Затих, дослухаючись, як глухо б'ють об камінь кулі. В бараці заворушились, хтось застогнав. Стрілянина обірвалась. І знову запала тиша. Хвилин через п'ять знадвору почулися кроки. Люди пройшли повз вікно і зупинилися десь недалеко.

— Ахтунг! — заверещав за вікном той же надтріснутий голос.

— Прощайте, товариші! Не забувайте нас!

Андрій не витримав. Скочив на ноги, прилип до вікна.

— Фоєр!

— За Батьківщину!..

Під бетонною стіною падали люди. Кулі ламали їх навпіл і кидали на землю. Автоматні черги прорізали між ними просіки, бились об стіну і з диким гарчанням розлітались на всі боки, шукаючи нової жертви. А на стіні залишалися шматочки білого пилу. В місячнім сяйві вони розростались і пливли над ще теплими тілами, мов дивовижні квіти. Місяці, затулився хмарою. Ніч загорнула розстріляних у чорний саван скорботи і смутку.

Андрій важко опустився на матрац. Сидів, притулившись до стіни, дивився перед собою пустими очима і нічого не бачив. Серце зайшлося кривавицею, ледве ворушилося в грудях.

Скільки він так просидів, не міг би сказати. Хвилину чи може й кілька годин. Думки розбіглися кудись, тільки серце пекло нестерпним болем. Зсунувся на матрац. Ліг, але спати не міг. Сусід, що лежав під стіною, заворушився. Важко видихнув з грудей повітря і поволі, перемагаючи біль, почав повертатися. Андрій чув, як скрегочуть стиснуті зуби, бачив, як важко йому давався кожен рух. Ось він уперся рукою в стіну, відштовхнувся, повертаючись на бік, лицем до Андрія. Те, що колись було обличчям, тепер стало суцільною раною. Навіть дивно було бачити на цьому кривавому місиві живі спокійні очі.

— Води… — очі в'язня заплющились.

Андрій сів, оглянув барак, шукаючи бачок з водою, але його не було. Повернувся сказати про це сусідові і занімів, затулив долонею рота, щоб не скрикнути. Над темним трикутником біліла смужка, а на ній чітко проступав номер. Хлопець протер очі, йому здалося, що він марить. Але коли знову поглянув на білу смужку, побачив ті ж самі цифри — Нахилився до сусіда, прошепотів над вухом:

— Вам привіт від Краєва.

Очі, великі, сині, виринули із темних провалів і пильно поглянули на Андрія.

— Вам привіт від Краєва, — повторив хлопець.

— Спасибі… — прошепотів Карпенко.

— Краєв велів сказати, що дід — здоровий, просить назвати зв'язкового.

Карпенко мовчав. Сині очі налились мукою. Вони немов магніт притягували до себе Андрія. Від їх німого страждання ставало моторошно. «Чого він мовчить? Може, не вірить мені?» — думав Андрій. Проте Карпенко вірив Андрієві. В штабі Грачова Краєва знав тільки він один. Для решти штабістів пароль був інший. «Дід здоровий…» Виходить, об'єднана рада БСВ діє. А він уже гадав, що все загинуло. Не буде кому і помститися за них… Думки поверталися в голові, немов камінні брили. «Дід просить назвати зв'язкового. Знають, хто продав…»

— Дід здоровий, просить назвати зв'язкового, — знову почув Карпенко.

— Лейтенант Ку-та-сов… Аркадій… Семенович. Запам'ятай…

— Кутасов Аркадій Семенович, — повторив Андрій над вухом Карпенка.

Той кивнув головою і зітхнув так, ніби скинув з плечей важку ношу. Протягом усіх цих довгих днів тортур у гестапівській катівні Моосбурга і тут, в Дахау, Карпенко не мав спокою. Думка про те, що зрадника не знають члени організації і він продовжує свою іудину справу, пекла йому мозок. Можливо, вона й підтримувала життя в напівмертвому тілі капітана Карпенка. Звільнивши від цього таємного болю своє серце, в'язень відчув полегкість. Ніби враз провалився кудись у пахучі весняні трави, в задумливий шепіт верболозу. Тихо плюскоче об човен дніпрова хвиля, а над головою високе синє небо, всипане білим пухом хмарок, і яблуневі заквітчані віти лоскочуть йому чоло, пахнуть сонцем і степом. На високій трипільській кручі стоїть Оксана. Вітер полоще їй косу, обнімає топкий стан. «Іване! Іва-не-е!» — кличе вона і простягає до нього руки. А хвиля несе його все далі і далі. Сонце швидко котиться за гору, за садки вишневі, за хати біленькі. Ось уже тільки краєчок жевріє, ще мить, ще… Темрява.



Світало. Непевні тіні блукали по стінах барака, дерлися на стелю і розпливались там у райдужних блисках першого проміння. Андрія розбудили голоси, що долітали з-за дверей. Заскреготів у замку ключ. Хлопець хотів розбудити сусіда, взяв за руку — холодна…

— Встати!

До барака зайшли четверо. Попереду худий комендант, поблискуючи скельцем монокля, задерикувато випинав підбиті ватою груди, за ним якийсь широкий пан у цивільному плащі і м'якому тірольському капелюсі затуляв хусточкою носа, далі — Франсуа Дервіль і Венцель. Андрій підвівся і тут же пожалкував, що зробив це. Очі лікаря не схвалювали його вчинку. Люди підводилися поволі, важко розгинаючи спини, підтримуючи один одного. Тих, які ще мали сили стояти на ногах, було небагато — чоловік п'ятнадцять. Решта лежали нерухомо. Венцель кинувся було піднімати їх палицею, але комендант зупинив його.

— Облиште. Дайте їм спокійно вмерти.

Капо вгамувався.

— Тут, гер професор, безнадійно хворі — рак, гангрена, сухоти. Ми не маємо змоги лікувати їх… — сумно промовив Дервіль.

— У нас не санаторій, — обірвав його комендант.

Пан у цивільному кивнув головою. Не можна було зрозуміти, з чим він погоджується — з словами лікаря чи з реплікою коменданта.

— Тут усе до ваших послуг, гер професор, — комендант поправив монокля, — вибирайте…

Професор і комендант пройшли в кінець барака. Здавалося, ніхто із в'язнів не привернув їхньої уваги. Проте, коли вони зупинилися, комендант поманив пальцем капо. Венцель підбіг і витягнувся перед начальством. Професор показав пальцем на Андрія, потім ще на когось, ще… Хлопцеві задерев'яніли губи, спиною немов прокотився холодний їжак. «Влип, і сам же винуватий. Чого підскочив?..» Він дивився на грубе, вилицювате обличчя професора і не міг зрозуміти, якого кольору в нього очі. Якесь внутрішнє почуття нашіптувало йому, що цей пан у тірольському капелюсі приніс із собою біду, хлопець тільки не знав, коли вона впаде на нього.

— Всі, на кого вказав гер професор, два кроки вперед! — гаркнув Венцель.

Вийшли п'ять чоловік. Андрій стояв у нерішучості — іти чи ні. Може, не на нього показував палець.

— Я тобі продму вуха! — кулак капо, немов залізний, врізався в зуби.

Андрій упав.

— Вставай! — кований чобіт ковзнув по ребрах.

Андрій підвівся. Прямо перед ним стояв професор.

«А очі в нього зовсім безбарвні», — майнула недоречна думка.

— Прошу, гер професор, на свіже повітря, — комендант усміхнувся і вишуканим жестом, ніби це було не в бараці для смертників, а десь в аристократичному салоні, запросив до виходу.

— Перепрошую, гер комендант, куди їх? — пролепетав Венцель.

— Переведіть кудись в інше місце, вони знадобляться тільки надвечір.

— Яволь! — гаркнув капо.

Начальство вийшло.

— Що тепер з ними робити? — звернувся Венцель до лікаря. — Чорт мене потягнув за язик. У бараках жодного вільного місця.

— Залиш тут, а ввечері одведеш куди скажуть, — порадив француз.

— А наказ коменданта?

— То роби як знаєш, — Дервіль попрямував до дверей.

— Слухай, а в твоїй амбулаторії?

Лікар знизав плечима.

— Забирай, там видно буде.

— Ідіть за ним, ну! — палиця капо запрацювала знову.

Андрій оглянувся в куток, де лежав мертвий Карпенко. «Кутасов Аркадій Семенович. Лейтенант Кутасов». У дверях знову зустрівся з очима лікаря. Француз дивився на нього з сумом, неначе проводжав в останню путь. У хлопця обірвалося серце. «Невже кінець?» Вранішнє сонце засліпило очі, висікло з них скупі сльози. Осінній вітерець обгорнув тіло приємною прохолодою. Він приносин із собою духмяні пахощі лісу, гіркуватий аромат полину, прілого листя і осінніх квітів.

Біля амбулаторії Франсуа Дервіль зустрів санітарів.

— Симоне, поглянь, чи нема там де на нарах вільного місця. Треба до вечора розмістити цих людей.

— У лівому відсіку померло троє, — відповів Симон. — Два місця звільнилося в тифозному, — додав Франц.

Лікар звів очі на Венцеля.

— А шостого куди? — запитав капо.

— Можу забрати до себе.

— Гаразд. Тільки дивіться мені, гробокопателі, — гримнув на санітарів капо, — щоб вони, бува, у вас не поздихали до вечора.

— Недовідомі путі господні… — зітхнув Симон.

— Я т-тобі покажу «путі господні»! Самого до господа бога, вознесу! Я тебе знаю, смердюча твоя морда, тарган брюссельський!

Симон прикусив язика. Через нього вже не раз мав зайву зуботичину від Венцеля. Та зараз бельгійця врятувала, несподіванка. В бараці роздавали їжу. Дух вареної брюкви вдарив Андрієві в ніс, перед очима попливли кольорові кружала. А коли поруч пронесли бачок із варивом, у хлопця не стало сил, він похитнувся і брязнув на підлогу.

— Вставай! Вставай, не то я розчавлю тебе, як гниду! — заволав капо.

Кований чобіт злетів над головою хлопця.

— Зажди, — лікар нахилився над Андрієм, розвів пальцями зеленкуваті повіки. — Він непритомний. Однесіть його в амбулаторію. Навіщо тобі мати неприємності від коменданта?

Венцель плюнув, брутально вилаявся і пішов геть. Санітари взяли Андрія під руки і потягли в комірчину.

— Покладіть на тапчан, — наказав Дервіль, — решту розведіть по нарах.

Франц і Симон вийшли. Лікар прихилився плечем до одвірка, поклав долоню на лоб, стис пальцями пульсуючі скроні. Кров молотками била у мозок. «Як усе недобре вийшло. Що тепер робити з цим бідолахою? Увечері Венцель поведе його «на браму». З гестапівської катівні, де фон Глевіц провадить свої досліди, ще ніхто не повертався назад. Примусове розслаблення волі. Психологічний ефект, профанація, проте хлопчина може просто злякатись. Ще зовсім дитина, де йому знати про хитромудру підлість гестапо. Обдурять, залякають, примусять розказати все. Що ж робити? Де знайти вихід? Насамперед не розпускати нерви. До вечора ще є час». Дервіль почухав горбкуватий ніс. Думка працювала напружено, чітко. Все ставало на свої місця, ніби в математичній задачі, яку треба було вирішити. «Хлопець не повинен потрапити «на браму». Венцель не встиг запам'ятати його обличчя — він взагалі поганий фізіономіст, але номер. Номер капо запам'ятав напевне. В цьому він має досвід. Так, номер повинен залишитися. Можна використати і втрату свідомості. Хлопець упав на очах капо. Якщо сказати, що він помер, не опритомнівши? Логічно. Венцель звик до цього. Люди мруть сотнями. Залишається тільки зробити все так чисто, щоб комар носа не підточив. Скоро повернуться Франц і Симон. Вони не повинні нічого знати. Так буде краще».

На тапчані заворушився Андрій. Розплющив очі, повернув голову до лікаря. Дервіль підійшов до нього.

— Слухай, якщо ти не робитимеш так, як я тобі кажу, нас обох повісять на воротях ревіра. Чого ти підвівся там, у бараці? Сто чоловік залишились лежати, і все для них обійшлося, — шепотів гасконець.

— Вони мертві, — промовив Андрій.

— Вони просто розумніші за тебе. Ти повинен робити те, що я тобі кажу. Зараз ти ще не опритомнів, розумієш? І будеш непритомним, аж поки я не звелю тобі встати. Сюди ідуть…

Андрій заплющив очі. Рука безсило впала на тапчан. Дервіль одійшов у куток, де стояло, завішане рогожами, його ліжко. Санітари внесли тіло померлого.

— З лівого відсіку, — почув Андрій голос Симона, — …

— Покладіть під стіну, я зараз огляну. Несіть решту.

Санітари зняли труп з носилок і поклали його на підлогу.

— Франце, ти коли-небудь бачив Гамлета? — запитав Симон.

— На біса він мені, — буркнув Франц.

— Ні, ти скажи, — наполягав бельгієць.

— Облиш його, Симоне, — порадив із кутка лікар.

— Я хочу розповісти йому про гробокопателів. Пам'ятаєте, мосьє професор?


Наш вік звихнувсь. О доле зла моя!

Наш вік повинен виправити я…


Гамлет — принц датський., Принциповий був хлопець.

— Що це тебе зранку на вірші потягло? Чи не з голоду? — запитав крізь кашель Франц.

— Ні, гер соціаліст, від трупного духу. Якби не ви і ваші партійні бонзи, хіба наці змогли б перетворити Німеччину на суцільний морг? — Симона захльоснула злість.

— Чого ти до мене причепився? Я ледве на ногах стою. Совісті в тебе нема.


О, слово «совість» лиш для боягузів

Та щоб на дурнів наганяти ляк.

Закон нам — меч,

і совість нам — кулак!


— Щось ти заговорив, як фюрер, — Франц знову закашлявся.

— Ні, це сказав не Гітлер, це — Шекспір, «Король Річард третій». Якби у свій час ти читав Шекспіра, а не Шопенгауера, все було б інакше.

— Облиште пусті балачки, — гримнув на них лікар, — робіть, що наказано.

Санітари вийшли, кроки їх затихли, але кашель ще довго долітав з глибини барака. Андрієві важко було лежати нерухомо. Заклякли ноги, біль давив потилицю, у кінчики пальців голками стукала кров. Проте він не ворухнувся жодного разу. Вже тричі поверталися санітари. Мовчки знімали з носилок трупи і йшли знову, а він усе лежав, чекаючи наказу лікаря. Раптом Андрій почув чиїсь кроки. Хтось зайшов до амбулаторії і так грюкнув дверима, що заходили ходором стіни.

— Ти тут? Дервіль?

Це був Венцель. Андрій одразу пізнав його хрипкуватий голос.

— Тут, — лікар вийшов із свого закутка.

— Помер. Той червонопузий з третього барака, номер

— Цього слід було чекати. Він був у такому стані…

— Зараз мене викликали в гестапо. Питали, чому помер.

— Ви б у них спитали. Їм краще знати.

— Не мели дурниць. Вимагають акта по всій формі.

— Це можна. Зараз прийдуть санітари. Принесуть його сюди. Оглянемо і напишемо акта. Там уже лежать під стіною четверо. На них теж складати акта по всій формі? І цей на тапчані теж мертвий. Ви йому, видно, ребра поламали.

— А, чорт з ним, — перебив Венцель, — іншого знайду. Хіба комендантові не однаково, кого я на браму дам. Ти мені акта склади, так щоб по всій формі…

«Мабуть, добре настрахали в гестапо, коли про все інше забув» — подумав про Венцеля лікар. Він підійшов до стола, витяг із картотеки номер

— Усе буде гаразд, пане старосто, — Дервіль дістав стандартний бланк акту і переписав із картки дані: «Карпенко Іван Кіндратович, , с. Трипілля, капітан, у полон попав…»

Санітари внесли п'ятого мерця. Венцель накинувся на них.

— Повзаєте тут, як сонні мухи! Повертайтеся швидше!

— Хутчій, що ви — глухі? — гримнув і собі лікар. — Підете з паном старостою до третього барака.

Венцель рвонув двері. Санітари вийшли слідом.

Франсуа Дервіль нервово потер перенісся. Права рука лягла на ящик картотеки і нараз висмикнула з нього номер «Гаркуша Андрій Романович…» Картка упала на стіл. Лікар узяв ручку і вивів під номером: «Мертвий», — чітко, рівно, букву до букви. Картка перемістилася в правий бік ящика. На її місце ліг номер Дервіль прислухався. Тихо. Тільки серце колотиться в грудях, пробуксовує, мов локомотив, що не в силі зрушити з місця важкий ешелон. Але його треба зрушити, і саме зараз, іншою часу не буде.

Лікар встав, підійшов до Андрія.

— Скидай робу. Швидше!

Андрій похапцем роздягся. Дервіль в одну мить зірвав одяг з померлого. На тапчан полетіли штани і куртка з номером

— Одягайся. Кидай сюди своє дрантя.

Хлопець вскочив у чужі штани. Накинув куртку, але ніяк не міг потрапити в рукави. Руки трусилися, зуби цокотіли, мов у пропасниці.

— Спокійніше, спокійніше, мон шер, — лікар заспокоював Андрія, а в самого очі горіли тривогою. Проте руки француза діяли впевнено і вправно. За хвилину Андрієва роба була на мерцеві.

— Допоможи.

Вони перенесли труп на тапчан.

— А тепер іди лягай на його місце. І ні пари з уст. Зрозумів?

Андрій мовчав, від хвилювання у нього відібрало мову. Лікар підштовхнув його до стіни. І вчасно. Ледве хлопець встиг лягти, як за дверима почулися кроки. Дервіль сів до стола, схилився над картотекою.

— Ну, оглядай його, та скоріше пиши, бо мене знову. викликають на браму, — почав ще з порога Венцель.

— Не хвилюйтесь, пане Венцель, тепер усе буде швидко, — Дервіль нахилився над трупом капітана Карпенка. Огляд справді тривав недовго. Що тут було оглядати, картина ясна. Франсуа потрібні були ці кілька хвилин, щоб вгамувати власне серце.

— Смерть наступила від катувань, — промовив лікар.

— Ти що, здурів? — перелякано вигукнув Венцель.

— Не турбуйтесь, в акті я напишу те, що треба… — Дервіль знову сів до стола.

Хвилин за п'ять акт був готовий.

— Підпишіть. Ось тут.

Венцель надряпав своє прізвище, схопив папірець:

— До моргу, — звелів капо санітарам, вказуючи на тіло Карпенка, і вискочив з кімнати.

Санітари рушили. Дервіль прикрив за ними двері.

— Вставай. Іди сюди.

Андрій підійшов до лікаря.

— Віднині ти — Соколов Павло Петрович. Народився в селі Золоті Бори, недалеко від Смоленська, за національністю — білорус. Вийдеш з дверей — і прямо на вихід. Але не біжи, іди спокійно. Ну, до чого тут сльози. Ти ж мужчина, — Дервіль трусонув хлопця за плечі.

— Спасибі, — прошепотів Андрій, стискаючи в руці тонкі пальці лікаря.

— Ну, йди вже, йди. А то нам обом доведеться гірко плакати. Поки Венцель на брамі, ти якраз встигнеш проскочити ворота.

Андрій вийшов за двері і кинувся в прохід між нарами. Ішов, похитуючись, мов п'яний. Важка, свинцева слабість налила тіло. Голова ніби пливла в тумані. Здавалось, от-от розколеться від болю. «Хоча б не впасти, іти рівно». Біля дверей від свіжого повітря закрутилася в голові віхола. Зупинився. Постояв трохи, перемагаючи млость. В очах просвітліло, паче вдруге за цей день розвиднилось надворі. Скинув колодки, що, ніби чавунні, тягли до землі ноги, притис їх до грудей і пішов.

Ворота недалеко, а шлях до них довгий, нескінченний. Один мов палець ідеш, і всім тебе видно: і вартовим на вежах, і гефтлінгам, що котять по лагерштрасе якусь платформу, і есесівцям з канцелярії. І всі знають, що ти тікаєш з ревіра під чужим номером, у чужій робі, з чужим ім'ям. «Соколов Павло Петрович. Дивно, чому вони не хапають мене, не б'ють до смерті, не тягнуть в гестапо? «Ще кілька кроків. Аби тільки не побігти». А кляті ноги самі зриваються, наче земля пече їх вогнем. Нарешті, ворота позаду. Ні, не може бути. Зараз його покличуть, повернуть. Минає хвилина, друга — тихо.

Андрій оглядається: позаду стрибають ворота, бараки, куца труба крематорію.

— Чого стовбичиш? — голос Венцеля гострим ножем б'є в спину.

— Так… Дивлюся… Ноги я стер… Бачите? — як крізь сон чує свій голос Андрій, а всередині палахкотить, вирує страх. «Ось він, кінець! Таки діждався, дурень! Зараз німець схопить і пожене назад. Чого ж він регоче?»

— Ніжки стер, га-га-го-о… Лосьон, вежиталь, французькі парфуми. А свинцева примочка тобі не підійде? — Кулак Венцеля каменем летить у очі. Хрясь. Колодки розлітаються з рук.

— Геть звідси, грюншнабель! Я т-тобі покажу телячі ніжності!

Криваві сльози застеляють очі Андрієві. Крізь них постать Венцеля вигинається, мов у кривому дзеркалі. Хлопець збирає колодки і йде похитуючись через аппельплац до свого барака.


РОЗДІЛ V
СУД


Бом, бом, бом… — гуде над головою дзвін. Збігаються на вигін односельчани. Діди, жінки, діти.

«В'яжіть, в'яжіть його, — кричить до них Андрій. — Он він стоїть, іуда! Хапайте! Кутасов Аркадій Семенович…»

Зрадника тягнуть до нього. Бородатий солдат запитує: «Він?» Але Андрій мовчить, нічого не може сказати: у Кутасова немає обличчя.

— Ну! — хтось трусить Андрія за плечі. Бом, бом, бом… — гуде дзвін.

— Вставай, Андрію, підйом! — Микола смикає його за рукав.

Спросоння Андрій падає в прохід між нарами. Очманілого, напівсліпого, Микола тягне його до умивальника. За стіною барака хтось лупить у рейку.

— Підйом! Підйом! — голос скрегоче, мов ніж об порожню тарілку.

Пригорща холодної води остаточно повертає Андрія до свідомості. Навколо осатаніло штовхаються худі, мов скелети, тіла гефтлінгів. Гострі плечі, стрижені голови…

— Ходімо, — кличе Микола.

Але Андрій не може одвести очей від чиєїсь голої спини. На ній ясно проступають сині сліди його колодок.

— Чого ти став? Ходімо, залишишся без кави, — каже Микола і шарпає за руку.

— Іди, я зараз, — хлопець проштовхується ближче до відміченої синяками спини.

«Лице, лице покажи, гад». Але той вужем вислизає із натовпу. Андрій кидається за ним. Спокійно, запам'ятати, де його нари, номер, обличчя гадюче. Тільки не втратити з очей. Поворот, ще один відсік. Став, натягає робу. Номер А морда: ніс, мов тесак, очі булькаті, губи одвисли. Андрій задавив у собі бажання розірвати на шматки цей ненависний писок. Якнайспокійніше пройшов мимо і побіг до своїх пар. Микола зустрів його з бляшанкою в руках.

— На, пий та одягайся, перевірка скоро.

Проковтнувши гірку бурду, Андрій натяг смугасту куртку і несподівано побачив Шпиня. За час, поки був у ревірі, він уже встиг забути про нього. Грицько лежав, уткнувшись обличчям у матрац.

— А цей чого не встає?

— Важко, мабуть, — криво посміхнувся Микола. — Учора після вечері йому хрипи відбили. Пайку в сусіда потяг.

— А я нічого не чув.

— Ти, брат, учора мертвий був. Я тобі хліба дав, так ти його ковтнув і очей не розплющив.

— Виходь на перевірку! На перевірку! — загримів голос штубового.

Між нарами загупали колодки. Люди поспішали. Перевірка в таборі була чимось на зразок святого ритуалу, порушники карались на «кобилі» дрючками. Вольф Тегарт ходив біля дверей, помахував гумовою палицею і викрикував:

— На перевірку! На перевірку!

— Де це тебе носило цілу добу? — запитав Микола, коли вони вибігли із свого кутка.

— Як-небудь розкажу. А взагалі вчись не питати;—. відповів Андрій.

Юрба затисла їх в кістляві лещата і викинула — на освітлений прожекторами аппельплац. Старости бараків бігали між рядами, драли горлянки, шикували шпалери по десять у ряд, щедро роздавали стусани і, коли все було зроблено, застигали в голові колони, чекаючи начальства. З-під брами, похитуючись на тонких ніжках, виходив пузатий рапортфюрер. Поруч нього на короткому плетеному поводку виступав сірий дог. Старшина табору, літній кряжистий гефтлінг, високим, добре поставленим голосом подав команду.

— Ахтунг! Мютцен ап!

Єдиним рухом тисячі рук зірвали смугасті безкозирки і опустили їх до правого стегна. Глухий вибух прокотився над аппельплацом, пролетів над бараками, вдарився об чорну стіну лісу і повернувся назад, ніби важке зітхання. Десятки тисяч людей затамували подих. Стояли закам'янілі, дослухаючись до дзвінкого, напруженого голосу табірного старшини. Щось фанатичне було в тому голосі. Слів Андрій не міг розібрати, але кожен викрик хльоскав його по нервах, мов батогом. Нарешті, рапорт скінчився. Над аппельплацом пронеслась команда:

— На роботу!

Починався ще один каторжний день. Біли бараків шикувались робочі команди. Микола потяг Андрія за собою. Вони стали в колону, що йшла на завод фірми «Мессершмітт». Тут Андрій побачив малого гуцула. Хлопчина стояв у самому хвості другої робочої команди.

— А чого це гуцул не з нами? — Микола лукаво всміхнувся.

— Талант, його тепер голими руками не візьмеш. Працює в художній майстерні порцелянової фабрики рейхсфюрера СС Гіммлера. Он як.

— А як він туди потрапив?

— Штубовий направив.

— Ми з тобою вагони вантажити, а він… Пам'ятаєш, як у Руданського: ще раз киською мазнув, от тобі й Микола. Хоч би тобі волосок, вся борода гола.

— А тебе, я бачу, завидки беруть?.

Колона рушила. Голова її вже сховалась за рогом, а хвіст ще тупцював на місці.

— Завидки? Навпаки, я радий за Стаська, куди йому мішки тягати, — сказав Микола.

— Стасько. Ху ти, чорт, вже скоро місяць, як разом, а я тільки від тебе почув, що він Стасько. Все малий та малий…

— У нього, виявляється, і прізвище є. — Дягіль. А як звали бородатого — і розпитати не встигли, — сумно промовив Микола.

Колона витягнулася в браму, обросла конвоєм. Далі йшли мовчки. Андрій згадав свою вчорашню розмову з Вольфом. Штубовий зустрів його на порозі барака. Завів до себе в комірку, напоїв кавою, дав шматок хліба. Розпитувати не став. Певно, йому і без того все було ясно. Прощаючись, сказав: «Тобі довго тут бути небезпечно. Спробую перевести тебе куди-небудь за межі табору. Здається, днями будуть набирати партію в Альпи». — «А хлопці ж як? І бородатий… Як же я без них?» — «Взяли твого бородатого минулої ночі удосвіта. І Краєва взяли. Якась гадюка донесла на них».

Тепер Андрій знає, хто це зробив. Нехай, іуда, молиться богу. Недовго йому світ топтати…

Футбольная жизнь в зеркале СМИ

Печатные СМИ

ЕВРО &#;

Григорий СУРКИС: «НЕ ЗРЯ ОГРАЖДАЛИ РЕБЯТ ОТ СОБЛАЗНОВ»

Дмитрий Ильченко

Спорт-Экспресс в Украине

Вчера триумф украинской сборной на проходившем в Донецке и Мариуполе юношеском чемпионате Европы прокомментировал в разговоре с корреспондентом «СЭ» президент ФФУ

&#; Можно ли в полной мере считать проведенный нашей страной чемпионат Европы для летних репетицией Euro?

&#; Не склонен вести в данном случае речь о прямых параллелях, но соглашусь, что турнир европейского масштаба в Донецкой области мы провели достойно. Первая проба пера нам удалась, но для проведения взрослого континентального первенства, который, как хорошо известно, является третьим по значимости соревнованием после Олимпиад и футбольного чемпионата планеты, одного лишь радушия и гостеприимства будет недостаточно. Нужна инфраструктура, позволяющая не ударить лицом в грязь перед взыскательными гостями и участниками. Если говорить о юношеском турнире, то при его проведении мы получили отличных учителей и, хочется верить, оказались хорошими учениками. Но, буду честен, не обольщаемся, поскольку отлично понимаем, как требования к соревнованиям такого масштаба далеки от требований к Euro. Между тем я надеюсь, что к декабря, когда исполком УЕФА примет окончательное решение о пропорциональности разделения этого турнира между Украиной и Польшей, мы докажем обоснованность наших претензий на паритетность.

&#; Перед началом юношеского чемпионата Европы вы дали понять Юрию Калитвинцеву, что программа-минимум на этом турнире &#; выход в финал. На чем основывалась тогда ваша уверенность в готовности украинской сборной решать большие задачи?

&#; В первую очередь, на том, что ребята этого поколения, которых я знаю и поименно, и в лицо, обладают, как, впрочем, и их главный тренер, огромным потенциалом. Раскрыть его на взрослом уровне &#; вот новая задача для игроков этой команды.

&#; Полагаете, в большинстве своем они готовы к тому, чтобы заявить о себе в основных составах своих клубов?

&#; Определять это не в моей компетенции, но очень хотелось бы, чтобы руководители клубных команд обратили внимание на потенциал своей молодежи, о котором я говорил в нашем разговоре минутой ранее. И ситуация эта имеет, как завоеванные сборной золотые медали, две стороны &#; готовность футболистов работать, не покладая рук и не отвлекаясь на то, что способно помешать главной цели, а тренеров, в свою очередь, облекать своих подопечных доверием.

&#; Можно ли говорить о том, что в Донецке и Мариуполе наши юноши показали на самом деле взрослый футбол, и кто-то из них имеет шанс оказаться в национальной команде уже на Euro?

&#; Не хотелось бы оказаться худым пророком, ведь многое тут зависит не столько от моего или тренерского желания, сколько от устремлений самих футболистов. Отдадим должное ребятам: в заключительной встрече группового турнира с Швейцарией, где столь нужная победа была вырвана буквально на жилах, они показали зрелый или, как вы сами сказали, взрослый футбол. Что касается полуфинала и финала, то в них мы фрагментарно увидели действительно возмужавших ребят в игре коллектива, который знает, чего хочет, и упрямо гнет свою линию. В нужный момент он меняет ритм игры, берет паузу или же, напротив, включает максимальные скорости. Это говорит об отличной выучке команды и хорошей физической готовности &#; недаром за месяц до старта мы закрыли юношескую сборную в тренировочном лагере, оградив игроков от соблазнов, свойственных нежному возрасту.

&#; Открыл ли юношеский чемпионат Европы новых звезд &#; как в нашей сборной, так и в составах других команд участниц?

&#; В том, что это произойдет, не сомневался еще до старта. Но особенность игроков этого возраста заключается еще и в том, что для достижения вершины им следует пройти по тонкой грани, отделяющей таланты от полного соблазнов мира сверстников. Если не поддадутся искушениям, наши надежды оправдают наверняка.

&#; Кстати, об искушениях: это верно, что каждый игрок нашей сборной получит за победу в финале по 50 тысяч долларов?

&#; Фраза о премиальных была вырвана из контекста моего интервью, данного после матча с англичанами, когда я вышел из раздевалки. Система премиальных была известна ребятам еще до турнира. За выход из группового турнира федерация не обещала ничего, резонно полагая это даже не программой-минимум &#; обязательным условием. За выход в финал и победу в нем мы предложили на команду по тысяч за каждое из достижений &#; и я рад, что эти полмиллиона будут выплачены. Вмешиваться в распределение данной суммы ни президент ФФУ, ни кто-то другой кроме главного тренера вмешиваться не станет. Только ему решать, кто и какого вознаграждения заслуживает.

&#; Вас не удивила высокая посещаемость юношеского чемпионата Европы?

&#; Не удивила &#; обрадовала. Искушенная донбасская публика заполняла трибуны на матчах не только украинской сборной, хотя именно ее успешное выступление было камертоном, по которому выстраивался интерес к турниру. Отцы города и области сделали все, чтобы чемпионат был привлекательным для зрителей. Скажу вам больше: мы установили рекорд посещаемости для таких соревнований: в прошлый раз австрийцам удалось собрать 75 тысяч зрителей, у нас же оказалось более ста…

+++

ПЕРВЫМ ДЕЛОМ &#; ТРЕНИРОВКИ, НУ А ДЕВУШКИ &#; ПОТОМ

Анатолий Крощенко

Спорт-Экспресс в Украине

Стал ли успех украинских юниоров большой неожиданностью? Для меня &#; нет. Я не только ожидал, но и был уверен, что наши ребята выступят достойно и в турнирной сетке пройдут далеко, хотя о победе, естественно, не загадывал. Вместе с тем, нужно понимать, что завоевание этих золотых медалей предопределил целый комплекс факторов. В первую очередь, отметим помощь болельщиков: согласитесь, играть с Германией или с Англией на чужих полях и дома &#; это, как говорят в Одессе, две большие разницы. И, тем не менее, как бы активно сине-желтой дружине не помогали родные стены, не будем сбрасывать со счетов тренерский талант наставников команды во главе с Юрием Калитвинцевым. Он подготовил команду в организационном, тактическом и функциональном планах. И лишь технически мы фрагментарно выглядели послабее основных конкурентов. Но для того чтобы постепенно устранить этот традиционный пробел, нужно, чтобы школы во всех регионах страны создали молодым футболистам такие же комфортные условия для профессионального роста, как в «Динамо» или в «Шахтере». Впрочем, даже этот небольшой недостаток был нивелирован морально-волевыми качествами, по уровню которых сборная Украины превзошла всех своих соперников. В особенности это касается заключительной игры группового турнира со швейцарцами, когда команда нашла в себе силы дожать крепкого оппонента, оставшись в меньшинстве.

Ну а в финале украинцы победили совершенно заслуженно, доказав, что являются самой стабильной командой турнира. На вопрос, в какой футбол играет сборная Калитвинцева, я бы ответил так: в тот, какой ей позволяют играть соперники. В некоторых встречах наши юниоры действовали ярко, открыто и комбинационно, но когда на кону оказались медали высшей пробы, и команда вела в счете, на передний план вышел резонный «инстинкт самосохранения». И критиковать ребят за рационализм в такой ситуации неуместно. Победителей не судят. Да и потом, окажись на месте украинцев англичане, наверняка сделали бы все, чтобы «засушить» удачно складывавшуюся игру.

К слову, оба эффектных мяча, проведенных в финале, оказались результатом тщательно проработанных «стандартов». Ошибется тот, кто решит, что хоть один из них был забит стихийно или спонтанно. Напротив, сработали домашние заготовки. И это еще один плюс в копилку Калитвинцева.

Безусловно, свою роль сыграло и то, что сборная была укомплектована по передовому базовому принципу: ее костяк сформировали юные динамовцы воспитанники клубной школы &#; Темур Парцвания, Дмитрий Еременко, Кирилл Петров, Сергей Рыбалка, Сергей Шевчук, Дмитрий Коркишко, а также выпускники столичного Республиканского спортивного интерната (РВУФК) Денис Гармаш и Дмитрий Кушниров. Все они под руководством Калитвинцева и Геннадия Литовченко стабильно защищают цвета «Динамо-2» в первой лиге рядом со взрослыми мужиками, многие из которых прошли закалку в элитном украинском дивизионе. Такие экстремальные условия помогли парням воспитать характер, взрастить чувство локтя, почувствовать сыгранность и быстрее обычного покинуть детский футбол.

Во многом поэтому на полях Донецка и Мариуполя мы увидели не «команду одного игрока», а хорошо организованный, самоотверженный коллектив. В котором, чего нельзя отрицать, есть свои лидеры. Тот же Сергей Кривцов &#; хороший парень, у которого может быть большое будущее в футболе. Достаточно способные ребята &#; Виталий Каверин и динамовец Петров. Коркишко &#; футболист несколько иного плана. Он умеет проявить себя в качестве подыгрывающего игрока, но зачастую злоупотребляет индивидуализмом. А вот Гармаш, напротив, приятно удивил высоким качеством командной работы. Я часто обращал внимание на его игру во второй команде, и должен заметить, что там в этом компоненте он смотрелся далеко не так здорово.

Сейчас каждый из новоиспеченных чемпионов Европы должен понимать, что самое тяжелое испытание ожидает его впереди. Речь идет о переходе из юношеского во взрослый футбол, который тяжело давался многим ярким молодым талантам из прошлого. Вспомните, у нас были Андрей Шевченко и Олег Блохин, которые еще в достаточно нежном возрасте будоражили всю Европу, но системой это не стало. Кстати, приведу занимательную статистику, которую я вел в последнее время. Сборная Англии (U) не попадала в финал юниорских чемпионатов Европы в течение пяти лет. Чаще всего среди призеров по этому возрасту числились сборные Португалии и Испании, чуть реже команда Германии. Это говорит о том, что появляться регулярно яркие личности в любой отрасли человеческой деятельности не могут. Ученые уровня Циолковского рождаются далеко не каждый день. Нужно создать достойные условия в детско-юношеских школах, и приглашать туда не самых богатых, а самых одаренных детей и в идеале не брать с них денег за обучение, как это было в советское время. Тогда способные ребята не будут отсеиваться на ранней стадии своего развития.

Ну и, конечно же, у нас ощущается серьезная недостача тренерских кадров. Редкий случай, когда известные в прошлом футболисты идут тренировать детей. Экс-игрок «Динамо» Андрей Анненков &#; в этом плане приятное исключение. 

Самая большая опасность для юных талантов &#; не огонь с водою, а медные трубы. Помню, сколько талантливых ребят играло в моей команде девять лет назад. Тот же Андрей Герасименко &#; какой был талант! А сейчас парень выступает в… аматорских коллективах родной Запорожской области. Многие другие не заиграли даже на таком уровне. Успех и слава в таком возрасте кружат головы. Ребята задирают носы, в чем им активно помогают веселые друзья и красивые девушки. А футбол на этом заканчивается. Нужно избегать соблазнов. Есть люди с определенной психологией: их устраивают сиюминутные успехи, какая-то головокружительная для психологии ребенка зарплата. Подписал первый контракт, положили тысячу долларов &#; супер, хорошо, больше уже не нужно. Только дальше дубля такие футболисты не попадают. Карьера идет под откос. Мой вам совет, ребята: будьте бдительны и благоразумны.

      

Анатолий КРОЩЕНКО &#;

главный тренер юниорской сборной Украины,

серебряного призера Euro

+++

ЗОЛОТАЯ МОЛОДЕЖЬ

Игорь Левченко

Спорт-Экспресс в Украине

Корреспондент «СЭ» анализирует выступления ведущих игроков нашей сборной

Честно говоря, мало кто ожидал, что первым номером сборной станет голкипер донецкого «Олимпика». Однако Юрий Калитивинцев сделал ставку именно на Левченко, а не на вратаря «Шахтера» Вячеслава Базилевича, который до чемпионата Европы стабильно занимал пост номер один. Оправдал ли ожидания Игорь? Не совсем. Несколько его ошибок оказались результативными для соперников, особенно вспоминается его попытка обвести нападающего «Манчестер Юнайтед» Дэнни Уэлбека, завершившаяся обидным голом в наши ворота. Впрочем, несмотря ни на что, Левченко наверняка обратил на себя внимание клубов рангом выше «Олимпика», и зимой, на наш взгляд, сменит команду.

Темур ПАРЦВАНИЯ

Нечасто случается, чтобы одним из лучших игроков команды был центральный защитник. Однако в случае с Парцванией это именно так. Уже в первой игре на турнире Темур оставил самое приятное впечатление, которое не изменилось вплоть до последней секунды финального матча. Парцвания отличается неплохими физическими данными и уже сейчас не затерялся бы в клубе элитного дивизиона. Насколько он готов к борьбе за место в основном составе «Динамо»? Сказать сложно. Но, учитывая кадровые проблемы в динамовской защите, Валерию Газзаеву стоит обратить внимание на талантливого защитника.

Сергей КРИВЦОВ

Единственный представитель школы запорожского «Металлурга» в сборной был менее заметен, чем его партнер по центру обороны Парцвания, однако отыграл практически безошибочно. И это не удивительно, ведь Сергей уже провел немало матчей за основной состав своего клуба, пускай и выходил преимущественно на замену. На наш взгляд, Кривцов уже в скором времени получит шанс заявить о себе в основе «Металлурга», если, конечно, талантливого защитника не переманит более богатый клуб.

Дмитрий КУШНИРОВ

За левую бровку в нашей сборной можно было не беспокоиться, ведь ее полноправным хозяином практически во всех матчах был динамовец Кушниров. Отлично действовавший как в защите, так и в нападении, он доставил немало проблем всем своим соперникам. Впрочем, Дмитрию еще рановато штурмовать высоты первой динамовской команды: следует набраться футбольной зрелости и возмужать.

Кирилл ПЕТРОВ

Наряду с Парцванией Петров был одним из лучших в нашей сборной и по праву носил капитанскую повязку. В трудную минуту вел партнеров вперед, показывая своим примером, как можно, порой, играть через не могу. Два мяча в ворота сборной Англии во втором матче группового турнира показали, что в Украине появился футболист, который не только грамотно разрушает атаки соперника, но и сам создает моменты и в любую минуту может нанести разящий удар. Этакая улучшенная версия Анатолия Тимощука. Уверены, не далек тот час, когда Огнен Вукоевич получит серьезную конкуренцию в лице Кирилла. Отметим также, что Петров, по версии УЕФА, вошел в символическую сборную турнира.

Денис ГАРМАШ

Начал турнир, восхваляемый несколько лет назад Гармаш, ни шатко, ни валко. В первом матче вышел на замену после перерыва, во втором вовсе не играл. Однако затем Денис, как говорится, разошелся &#; был очень активен в игре со Швейцарией, дважды отличился во встрече с Сербией и, что главное, забил победный мяч в ворота англичан в финальном матче! Как и Петров, включен в символическую сборную чемпионата, что, как нам кажется, вовсе не предел для игрока, уже успевшего поиграть в основе динамовского коллектива. Уже сейчас Гармаш способен усилить любую команду среднего звена чемпионата Украины, чтобы потом, набравшись опыта, прочно занять за собой твердые позиции в «Динамо».

Дмитрий ЕРЕМЕНКО

Правый полузащитник «Динамо» обладает всеми качествами, необходимыми для флангового полузащитника. Скорость, выносливость, дриблинг &#; все при нем. Осталось набраться опыта и вперед &#; создавать конкуренцию Олегу Гусеву. На чемпионате Европы проявил себя с лучшей стороны, не стеснялся брать игру на себя, совершая слаломные проходы по всей бровке. Впрочем, во взрослый футбол, как нам кажется, ему пока рановато.

Сергей РЫБАЛКА

Как бы ни играл Рыбалка на этом турнире, но в памяти болельщиков останется один единственный эпизод: хавбек проталкивает мяч в ворота сборной Швейцарии за пять минут до окончания встречи и выводит нашу команду в полуфинал. Не будь этого гола &#; не было бы и триумфа украинцев. Впрочем, Сергею, на наш взгляд, будет тяжелее всего среди своих одноклубников полузащитников заявить о себе во весь голос уже в ближайшее время. Однако задатки хорошего футболиста у парня есть, иначе он просто не играл бы на этом уровне.

Евгений ШАХОВ

Изначально полузащитник «Днепра» не был включен в заявку сборной, однако после травмы Виталия Виценца в первом туре в экстренном порядке был призван помочь команде. По-настоящему заявить о себе Евгений смог лишь в полуфинале, уже на первой минуте забив мяч в ворота сербов. По своим качествам, вполне может стать лидером в любой команде и уже сейчас способен выступать в высшем дивизионе чемпионата Украины. Другое дело, что конкуренция у Шахова за место в основе «Днепра» довольно серьезная, что, впрочем, не помешало ему уже провести дюжину матчей за первую команду днепропетровцев. В целом, Шахов один из тех игроков, о которых принято говорить &#; у него большое футбольное будущее.

Артур КАРНОЗА

Этот юркий и техничный полузащитник до чемпионата Европы наигрывался под основной состав, однако после первого матча выходил исключительно на замену. Впрочем, это не помешало Карнозе обратить на себя внимание футбольных специалистов. С его появлением сборная Украины всегда прибавляла в креативной части, и не раз Артур становился зачинщиком очень перспективных атак. В своем клубе Карноза уже подпускался к играм основного состава «Днепра», однако закрепиться пока ему не удалось. Но, как говорится, все еще впереди.

Виталий КАВЕРИН

Игра со сборной Швейцарии &#; настоящая катастрофа в карьере нападающего «Днепра». Не использовав несколько прекрасных моментов, он подвел команду, заработав совершено необязательное и не нужное удаление. Однако, несмотря на это, Юрий Калитвинцев в финальном матче доверил ему место в основе. Хотя, в целом, Каверин, будем откровенны, мог бы сыграть и лучше, ведь потенциал у парня, безусловно, огромный. В ближайшем будущем, думается, Виталий отправится в аренду, поскольку перерос уровень дубля. В основе же «Днепра» закрепиться ему будет пока не под силу, поскольку конкуренция у Владимира Бессонова в линии нападения очень серьезная.

Дмитрий КОРКИШКО

Второй гол в ворота англичан в финальном матче стал украшением всего турнира. Для Коркишко, к слову, он был единственным на Euro И если он, как и Каверин, поработает над реализацией моментов, в будущем вырастет в игрока весьма приличного уровня. Однако уже сейчас видна у Дмитрия неплохая техника и поставленный удар, что позволяет ему выделяться на фоне многих европейских игроков его возраста. Впрочем, многое будет зависеть от того, насколько безболезненно Коркишко преодолеет путь от юношеского футбола к взрослому, ведь конкуренция в «Динамо» на его позиции нешуточная.

Сергей ШЕВЧУК

Для более-менее лестных оценок со стороны болельщиков и специалистов Шевчуку хватило одной результативной передачи &#; на Сергея Рыбалку. Как и Карноза, в основном усиливал игру команды, выходя на замену, хотя в двух матчах появлялся в стартовом составе вместо Каверина. Задатки хорошего форварда у него имеются, однако Сергею предстоит еще очень много работать, чтобы не затеряться во взрослом футболе.

+++

Год прорыва!

Евгений Гресь

Команда

В м Украина выиграла два трофея на международной арене

После финального матча юниорского Евро мне сразу вспомнились слова наставника «Ворсклы» Николая Павлова. «Вы заняли высокое место в чемпионате, заработали деньги, купили квартиры и машины. У вас есть семьи, растут дети. Вам не хватает одного—титулов, но сегодня есть шанс устранить этот пробел», — говорил тренер своим подопечным на установке перед поединком с «Шахтером» за Кубок страны

В украинском футболе было практически все. Детские площадки и современные стадионы, щедрые руководители и хорошие контракты, здоровые амбиции и перспективные исполнители. Не было только одного — титулов. Были четвертьфинал чемпионата мира и полуфинал Лиги чемпионов, всевозможные финалы юношеских и молодежных первенств. Но чем ближе оказывалась заветная цель, тем чаще возникали какие-то объективные трудности. Нам всегда что-то мешало и не хватало совсем чуть-чуть. й стал в этом отношении переломным. Годом прорыва.

Первой ласточкой оказалась победа «Шахтера» в Кубке УЕФА, и где-то даже символично, что наши юниоры впервые стали чемпионами именно в Донецке. К этому успеху коллектив Юрия Калитвинцева и Юрия Мороза прошел долгий путь. Поначалу получалось далеко не все. Даже по ходу финального турнира обстоятельства складывались против нас, но в Украине никогда не искали легких путей к достижению результата, поэтому сложности только закалили эту сборную. Специалисты часто говорят о психологии победителей — приятно, что в нашей стране появилось как минимум два десятка футболистов, которые теперь соответствуют таким критериям. Выполнив задачу-минимум, они не остановились на достигнутом, в чем безусловная заслуга наставников — Калитвинцев навсегда войдет в историю отечественного футбола в качестве тренера, впервые выигравшего титул со сборной Украины!

В этот коллектив, кстати, мало кто верил, и первые матчи Евро снова заставили вспомнить о клубном принципе формирования сборной, в которой выступает лишь пара-тройка игроков, понюхавших пороху сражений на высшем уровне в своих клубах. Но роль первых скрипок в долго запрягавшей сборной сыграли как раз те, кого, наверное, не знали в лицо даже одноклубники из первой команды.

Теперь их запомнят надолго. Но отныне у них начнется новая жизнь. На совершенно другом уровне. Молодцы!

+++

Сильнее в Европе нет!

Марк Левицкий

Команда

В решающем матче командой Калитвинцева были повержены родоначальники футбола

Поистине по-чемпионски выиграла этот турнир сборная Украины. Наращивая с каждым матчем мощь, точно выстраивая стратегию всего турнира и тактику на каждую игру, не считаясь с потерями в пути, команда Юрия Калитвинцева и всего его штаба с блеском одержала победу в решающем поединке, что особенно приятно — в финале была обыграна сборная страны — родоначальницы футбола.

Устав от любования легионерами, мы отдыхали душой, глядя на игру отечественных талантов. Народ поверил в своих ребят—25 тысяч зрителей не всегда приходят даже на матчи обладателя Кубка УЕФА. Вместе с губернатором Донетчины Владимиром Логвиненко в ложе для почетных гостей можно было увидеть министра спорта Юрия Павленко и президента ФФУ Григория Суркиса, сердцем и душой болевшего и за организацию всего турнира на нашей земле и, естественно, за свою сборную. Кстати, говорят, что комментаторов «Евроспорта», транслировавшего поединок, удивило отсутствие на встрече первых лиц государства. А ведь действительно, это странно — не так часто пока страна демонстрирует свои успехи, и не только в спорте.

В своей команде Юрий Калитвинцев на решающий матч оставил без изменений линию обороны с молодым вратарем Левченко и двумя великолепными стопперами, Парцвания и Кривцовым. В нападении вышли Коркишко и Каверин, под которыми располагался раскрывшийся уже в ходе чемпионата Гармаш, а вот средняя линия претерпела изменения — рядом с Петровым играли Рыбалка и Шахов. Двое последних походу турнира заменили травмированных игроков, и здесь стоит отметить тот запас прочности, которым владела украинская команда — запасные ничем не уступали своим сверстникам.

Расстановка англичан внешне выглядела вроде бы более агрессивной—4—3—3. Но играют не схемы и даже не статистика. В первом тайме британцы, выступавшие в роли номинальных хозяев, подали семь угловых (наши— один), за ними была «территория», но в счете вели украинцы. На 5-й минуте Коркишко с углового сделал нацеленную передачу на ближний угол вратарской, и Гармаш, сыграв на опережение, мастерски перевел мяч в ближнюю девятку —

Быстрый гол придал уверенности украинской команде и сбил настрой у англичан. Да, они вроде бы атаковали, но точных ходов в завершении не находили. Отметим и такую приятную деталь. Ворота сборной Украины на протяжении всего турнира защищал совсем молодой голкипер из донецкого «Олимпика», коллектива второй лиги! Иногда казалось, что он не слишком уверенно действует на выходах, но ведь он почти не пропускал, сыграв в трех матчах, в том числе в финальном, на ноль.

Вообще, по мнению заслуженного тренера Украины Семена Альтмана, возглавляющего комитет сборных в федерации, наши молодые золотые медалисты могут и должны еще прибавить в мастерстве, физической готовности и психологической устойчивости, Однако Семен Иосифович подчеркнул, что во многом футбольное будущее ребят зависит оттого, поверят ли в них, будут ли уделять внимание наставники наших ведущих команд.

Это был финал, в котором характер проявился вровень с классом. Забив, наши ребята позволили англичанам похозяйничать вблизи своей штрафной, но оберегал и Левченко от прямых ударов. Возможно, уходя на перерыв, подопечные Брайана Истика решили, что, ведя игру, они своего добьются. Но наши ошеломили соперника вторым голом. И снова на старте тайма, что, по словам коуча сборной Англии, надломило его команду. Великолепный проход Гармаша по центру был остановлен фолом Гослинга — штрафной. К мячу подошел настырный Коркишко и пробил его поверх стенки в верхний угол — На исходе матча британцы старались оставить о себе лучшее впечатление, но Левченко, который особенно хорошо действовал в «рамке», отразил попытку Беннетта.

Далее были овации зрителей и круг почета для чемпионов, которым, отдадим должное, аплодировали и англичане С победой вас, дорогие украинские любители футбола!

Юрий КАЛИТВИНЦЕВ

(главный тренер сборной Украины (U))

«На протяжении турнира у нас в сборной царила великолепная атмосфера. А после второго тайма матча со Словенией мы стали прибавлять, потому что ребята поверили и в свои силы, и в силы команды в целом.

Что касается финала, то считаю, что после решающего поединка о каком-то качестве игры говорить не стоит. Но думаю, что в группе мы выглядели немного посильнее. Тут же ребята немного перенервничали. Мы же не постоянно играем в финалах! А качество игры Да ради Бога! Я согласен, чтобы мы всегда играли плохо, но при этом побеждали! Перед матчем у нас с игроками состоялся разговор. Видно, мы достучались до них. В перерыве же я сказал: «Успокойтесь!» Правда, это было сказано чуть громче, чем я говорю сейчас».

Брайан ИСТИК

(главный тренер сборной Англии (U))

«В финале победил сильнейший—сборная Украина сыграла на очень высоком уровне. Что касается нашей сборной, то, безусловно, два тайма дополнительного времени против французов негативно отразились на наших физических возможностях.

Как и в матче наших команд на групповом этапе, мы снова пропустили быстрый гол, и это надломило моих футболистов. При счете наши ребята еще как-то пытались отыграться, но вот после мои подопечные очень расстроились, и стоило немалых усилий заставить их попробовать переломить ход поединка».

Дмитрий КОРКИШКО

(нападающий сборной Украины (U))

«Перед финальным поединком мы просматривали матч с Англией в групповом турнире, и, когда дошли до момента, где я на последних минутах не забил решающий гол, Юрий Николаевич мне сказал, что долги надо отдавать. Думаю, мы это сделали. Перед финалом мы еще раз обратили внимание, что играем в атакующий футбол, поэтому не должны ограничиваться одним забитым мячом — нужно развивать успех и не останавливаться до самого финального свистка».

Кирилл ПЕТРОВ

(капитан сборной Украины (U))

«К финишу турнира уже ни у нас, ни у англичан сил не было, поэтому игра проходила на не очень высоких скоростях. Мы оказались физически сильнее наших противников, поэтому и победили. Кстати, после первой встречи с Англией, когда я забил два мяча, на фарт не стирал игровые трусы. Как видите — помогло. А если серьезно, то огромное спасибо всем, кто нас поддерживал. Без болельщиков мы не смогли бы подарить Украине победу!»

+++

Тренер Юрий Калитвинцев: Моих ребят деньги мало интересуют

Николай Москвин

Известия в Украине

Юношеская сборная Украины удивила всех, выиграв золотые медали чемпионата Европы Корреспондент «Известий в Украине» Николай Москвин узнал у главного тренера золотой сборной Юрия Калитвинцева о деталях этой победы.

вопрос: Примите наши поздравления. Кого из подопечных выделите?

ответ: Я не люблю кого-то выделять. Если команда добилась результата, то это заслуга в первую очередь всех футболистов. Удовлетворен, что ребята проявили характер и добились позитивного результата. Они просто молодцы!

в: Когда вы поняли, что золото от вас уже не ускользнет?

о: Финал складывался трудно. Я до последнего не верил в наш успех. Вздохнул с облегчением только на последних минутах матча. Когда оставалось играть две минуты, уже не сомневался, что станем чемпионами.

в: Какой матч считаете удачным, а какой провальным?

о: Ребята все игры провели ровно и заслуженно стали чемпионами Европы. В некоторых матчах им действительно не хватило концентрации, и они провалили первые таймы. Хорошо, что в перерыве проводили работу над ошибками и в итоге с достоинством выходили из таких передряг. Конечно же, особняком стоит финальная игра с англичанами. В ней мы полностью раскрыли свой потенциал, забив Англии два гола. Тем самым закрыли рот многим скептикам, которые утверждали, что в группе мы чудом с Англией сыграли

в: Почему вы решили поставить в ворота именно Левченко?

о: На мой взгляд, и Базилевич, и Левченко примерно одного уровня. Наверное, у меня сработала интуиция, и я отдал предпочтение Левченко. Конечно, я мог посадить его на лавочку после матча с Сербией. Не для кого не секрет, что сербы забили именно после его ошибки. Не хотел я ломать психику парня и поэтому поставил его на финал. А он меня отблагодарил за доверие надежной игрой.

в: Кто-то из ваших подопечных мог бы дебютировать в молодежной или национальной сборной?

о: Вполне. Потенциал у ребят есть. Им только надо с удвоенной энергией работать над собой. Труд и старания не останутся незамеченными.

в: Как вы думаете, не сыграет с ними дурную роль внезапная слава?

о: Уверен, что нет! Никто из моих ребят не поймает звезду. Они сражались не за славу и деньги, а в первую очередь за честь Украины. А деньги — это второстепенное понятие. Уверен, моих ребят они сейчас интересуют меньше всего.

+++

Шампанское лилось рекой

Андрей Трощилов

Блик

       В финале сборная Юрия Калитвинцева считалась гостем, а потому нашей команде досталась дальняя &#; отгороженная от посторонних глаз огромным оранжевым полотнищем &#; гостевая раздевалка. В ближней &#; английской &#; гнетущая тишина, а из-за полотнища то и дело раздавались радостные возгласы, аплодисменты и снова тишина. В этот момент в нашей раздевалке вместе с представителями ФФУ находилось и начальство различного ранга.

Президент ФФУ Григорий Суркис вообще взял за правило заходить в раздевалку нашей сборной после каждого матча на Евро Либо поддержать, либо поздравить ребят. На этот раз заготовили шампанское. Его наливали, понятно, прямо в серебряный Кубок, власть имущие говорили короткую речь и отхлебывали под аплодисменты и крики. Игроки украинской «молодежки» рассказали потом «БЛИКу», что в чашу помещалось не больше двух бутылок шампанского. Отхлебнуть, естественно, нужно было каждому, на всех в итоге пришлось доливать.

В сумме выпили шесть бутылок. Игроки тоже пригубили чемпионский напиток из Кубка, тоже радостно кричали и фотографировали друг друга. Ни у кого язык не повернется обвинять этих юношей. Наоборот &#; они герои, они произвели фурор, они взлетели так высоко, как в Украине еще никто не поднимался! Браво, ребята!

Новоявленные чемпионы Европы никак не могли расстаться с завоеванным трофеем (кстати, чаша уже довольно потускневшая от времени, можно различить и царапины, но полировать такие вещи, конечно, нельзя!). Еще на стадионе возле автобуса игроки в группах и по одиночке взахлеб фотографировались с Кубком Европы. Делали это так страстно, как будто видели его в последний раз.

А представители УЕФА были в приятном шоке на старте Евро Ведь одних журналистов акредитовалось на турнире полторы сотни, что стало рекордом для финальных частей. Другой рекорд &#; зрительский &#; тоже был установлен. Уже после первого дня соревнований было ясно, что предыдущий рекорд на Евро в Австрии (75 тысяч болельщиков) будет перекрыт. Динамика и выход в финал украинцев остановили цифру на отметке свыше ,4 тысячи зрителей, побывавших на 15 поединках в Донецке и Мариуполе. За превышение отметки в 70 тысяч зрителей УЕФА выплатит городам-организаторам 40 тысяч евро в качестве бонуса. За новый рекорд, похоже, не доплатят.

Зато, как уже писал «БЛИК», ребатя получат бонусы за победу &#; тысяч долларов на команду. Неизвестно, как будут делить премиальные, но «БЛИК» выяснил, что всем заплатят в зависимости от проведенного на поле времени.

Более того, победа на чемпионате Европы по достоинству будет отмечена не только национальной федерацией, но и Министерством по делам семьи, молодежи и спорта. Как стало известно «БЛИКу», министерство готовит указ, по которому игроки за победу на Евро получат звания мастеров спорта международного класса. В раздевалке после финального свистка команда услышала много теплых слов в свой адрес не только от президента ФФУ Григория Суркиса, но и от министра спорта по делам семьи, молодежи и спорта Юрия Павленко. А также от руководителей донецкой области, мэра Донецка и первого вице-председателя комитета УЕФА по детско-юношескому и любительскому футболу Джими Бойса.

Калитвинцев уходит из сборной

Пост главного тренера юношеской сборной после триумфа в Донецке Юрий Калитвинцев покидает в ранге чемпиона с гордо поднятой головой. Собрав эту команду в году, Калитвинцев тренировал ее до года. Однако после не совсем удачного участия в чемпионате Европы в Бельгии тренер ушел из сборной и стал наставником второй команды киевского «Динамо». Его преемником в сборной на два года был назначен его помощник  &#; Юрий Мороз. И лишь в мае, за несколько месяцев до финальной части чемпионата Европы, Калитвинцев вновь был назначен главным тренером сборной. Теперь, по окончании турнира, как признался после финала сам тренер, он возвращается в «Динамо». Первые три матча «Динамо-2», которое делегировало в сборную больше всего игроков, были перенесены. В четвертом туре первой лиги 9 августа «Динамо-2» на выезде играет с «Гелиосом».

Кубок у Украины заберут

Вчера днем, переночевав ночь в Донецке, наша сборная вернулась в Киев. Сразу после игры в отеле «Атлас», где жила команда, нашу сборную ждал ужин. Ресторан отеля за победу презентовал команде праздничный торт. После скромного ужина (спиртного на нем не было), игроки сфотографировались с Кубком и отправились отдыхать.

Как стало известно «БЛИКу», сам Кубок Европы тоже прибыл в Киев и в ближайшее время будет находиться в музее федерации футбола. Помимо Кубка Европы наша сборная без огласки в небольшом ящичке получила копию трофея (она немного меньше оригинала), поскольку сам Кубок Европы является переходным. Через несколько месяцев оригинал Кубка будет возвращен в штаб-квартиру УЕФА.

+++

«ЗОЛОТО» ЮНАКІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА МАЙБУТНЬОГО

Володимир Баняс

Український футбол

Спостерігаючи за невільним поєдинком і тріумфом нашої юнацької команди у фіналі першості Європи, більшість вітчизняних поціновувачів футболу, смію припустити, переживали два типи відчуттів. З одного боку, ми насолодилися радістю від перемоги й гордістю за власну країну. Проте з другого — тривожило неприємне побоювання з приводу майбутнього цих хлопців: вищий національний футбольний ешелон переповнений іноземними гравцями, потрібен цілий ряд щасливих випадковостей, аби там відбувався українець.

Континентальний турнір вкотре довів нам — песимістично налаштованим болільникам спорту №1, що в Україні справді вистачає хороших футболістів. Із ними «всього-лише» потрібно вміти працювати, терпляче очікуючи, щоб оті насінини в майбутньому дали плоди. Проте сьогодення не сприяє поступовому розвитку: вавілонський кругообіг часу змушує наших футбольних керівників вимагати результат негайно, задля чого й привозять сюди варягів звідусіль Сподіваємося, що такий успіх бодай мінімально зупинить цю негативну тенденцію.

Варто також посперечатися з приводу тренерського майбутнього Юрія Калитвинцева. Він гучно заявив про себе два роки тому, коли молодіжний склад київського «Динамо» подолав основу донецького «Шахтаря» в матчі за Суперкубок — оту команду готував саме Калитвинцев, у якому почали вбачати вдумливого й кваліфікованого наставника. Та з того часу пан Юрій так і зостається тренером динамівського дубля — колективу, перед яким ніяких серйозних завдань не стоїть. А Калитвинцеву вже 41 рік — вік зрілого тренера у контексті сучасного футболу Відтак бажаємо Юрію Миколайовичу не засидітися в «неосновних», спробувавши свої сили бодай на рівні клубу-середняка прем'єр-ліги.

+++

Україна виграла чемпіонат Європи з футболу

Ірина Козюпа, Роман Шахрай

Газета по-українськи

Юнацька збірна України, вік гравців до 19 років, стала чемпіоном Європи з футболу. У фінальному матчі підопічні річного Юрія Калитвинцева обіграли збірну Англії —

Такого успіху в командних видах спорту наші співвітчизники досягають удруге: го українські баскетболістки виграли першість Європи. У футболі на чемпіонатах Європи ми двічі задовольнялися ”сріблом”. річні спортсмени Анатолія Крощенка го стали другими на полях Німеччини, а через шість років молодіжна збірна (21 рік) Олексія Михайличенка успішно виступила на полях Португалії.

Команда Калитвинцева перемогла вдома. Фінальний поєдинок минулої неділі приймав Донецьк. У градусну спеку матч розпочався о за київським часом — така була вимога телеканала ”Євроспорт”, офіційного телемовника турніру.

Наші футболісти поселилися в 4-зірковому готелі ”Атлас”, розташованому в центрі міста поблизу річки Кальміус. Об футболісти Калитвинцева виходять на прогулянку до річки. Мають спокійний вигляд, жартують. До Дениса Гармаша, який забив два голи у півфіналі, підходить чоловік із сином, тисне руку, бере автограф і просить виграти.

— Постараємося, — усміхається футболіст. І йде на розминку. Партнерами командує капітан — Кирило Петров.

На матч наша команда вирушає у супроводі міліції за 2 год. до початку. У Донецьку багато біґбордів, що анонсують турнір. Їздять ”жигулі” з гучномовцем, запрошуючи вболівальників на гру. Перед стадіоном торгують атрибутикою турніру. Шарф продають за грн.

По обіді біля кас стадіону висять таблички: ”Квитків на фінал немає”. Вони є тільки у спекулянтів, які пропонують місце у центральному секторі за 80 грн. Номінальна ціна —

Президент європейської футбольної федерації Мішель Платіні на фінал не приїхав. Замість нього був Григорій Суркіс, голова комітету УЄФА з юнацького футболу. Перед матчем трибуни найгучніше вітають власника ”Шахтаря” Ріната Ахметова.

Коли грає гімн Англії, деякі глядачі не встають із місць. Потім вмикають ”Ще не вмерла України”. Підіймаються всі, підспівують. Солдати строкової служби кладуть праву руку на серце.

У 12 секторі розташовуються фанати збірної Англії — це українські волонтери, закріплені за британською командою. Під час матчу інколи вони кричать гучніше за українців.

Калитвинцев у фіналі задіяв двох футболістів, які не могли грати у попередньому матчі через дискваліфікацію. Віталій Каверін замінив активного, але не надто ефективного Сергія Шевчука на вістрі атаки, а Сергій Рибалка склав із Кирилом Петровим та Євгеном Шаховим тріо центральних півзахисників. Відчувши слабкість лівого флангу оборони англійців, Калитвинцев поставив Гармаша праворуч, а Дмитра Єрьоменка посадив у запас.

За перемогу кожний футболіст отримає по 50 тисяч доларів

Утретє на турнірі Україна змогла провести швидкий гол — Гармаш у дотик переправляє м’яч під поперечину після кутового. Успіх визначає подальший хід матчу. Українці відходять до своїх воріт, сподіваючись на довгі передачі від захисників та подальші контратаки. Проте найефективніше ця тактика спрацьовує, коли вдається перехопити м’яч ще у центрі поля й миттєвою вертикальною передачею вивести до воріт Каверіна. У середині першого тайму Англія приборкує м’яч, і на якийсь час стає тривожно. По-перше, наші захищаються не надто високо. По-друге, у захисників трапляються помилки з прийомом м’яча, по-третє, команда Істіка часто отримує право на кутові, а наш голкіпер Ігор Левченко явно не розраховує свої виходи з воріт. В одному з епізодів Дельфонсо випередив Левченка і спрямував м’яч у сітку, але судді скасували гол через офсайд.

Ближче до кінця тайму наші почали нав’язувати неестетичну, проте жорстку та потрібну українцям боротьбу подалі від воріт Левченка і не давали британцям розгортати свої атаки флангами.

У другому таймі індивідуально сильно діє Гармаш. Його прохід зупиняють із порушенням правил, а Коркішко блискуче виконує штрафний — Другий гол стає ключовим — англійці намагаються атакувати тільки за інерцією, повністю губиться на полі форвард ”Манчестер Юнайтед” Дані Велбек, а українці додають у швидкості й відповідно — ширше розгортають свої випади, подовгу контролюючи м’яч. Підтримати темп Англія не може і, судячи з характеру гри, визнає себе переможеною хвилин за 15 до фінального свистка.

Після матчу Григорій Суркіс повідомляє, що українські футболісти отримають за перемогу по $50 тис. Чемпіони ще півгодини не виходять із роздягальні. Англійці не надто засмучені, розгублений вигляд лише в активного під час матчу Дельфонсо. Він сидить окремо від партнерів.

Українська збірна залишає стадіон під оплески. Останнім в автобус сідає Юрій Калитвинцев.

Україна — Англія — ()

Україна: Левченко, Чайковський, Парцванія, Кривцов, Кушніров, Петров-к (Єрьоменко, 90+6), Рибалка, Шахов, Гармаш, Коркішко, Каверін (Шевчук, 80). Тренер: Юрій Калитвинцев.

Голи: Гармаш (5), Коркішко (50)

”Хлопці, ви — кращі!”

Юнацьку збірну України з перемогою привітала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко.

— Разом з усією футбольною Україною я скандую: ”Мо-ло-дці! Мо-ло-дці!”. Те, що ви зробили — це неймовірно. Ви впевнено, легко і красиво перемогли у фіналі Чемпіонату Європи у категорії до 19 років. Перемогли не аби кого, а родоначальників футболу — збірну Англії, — каже прем’єр.

Юлія Тимошенко наголошує: усі присутні на стадіоні в Донецьку, усі вболівальники, які, мов приклеєні, сиділи біля телевізорів, усі тримали кулаки за успіх наших гравців. І шаленіли від щастя з кожним забитим голом.

— Ви зробили це: вперше в історії українського футболу стали чемпіонами Європи, — наголосила глава уряду. — Підопічні Юрія Калитвинцева — це команда молодих, сміливих, активних і хоробрих, сильних і вправних гравців. Ви продемонстрували, що сильні, що Україна — сильна. Показали прекрасний приклад своїм старшим товаришам, дорослій збірній України, яка готується до бою з англійцями у відбірковому турі Кубку світу в жовтні.

Прем’єр-міністр побажала запам’ятати це відчуття перемоги, донести радість від неї усім своїм близьким і доповнювати свою персональну колекцію спортивних трофеїв.  

+++

Чемпіонське повноліття

Микола Несенюк

День

річні українські футболісти стали першими в Європі

Перед початком чемпіонату Європи для річних президент Федерації футболу України Григорій Суркіс сказав, що очікує від команди України лише перемоги. Така заява відповідального футбольного функціонера дещо здивувала. Досі в нас не прийнято було ставити перед міжнародними турнірами максимальні завдання. До того ж, фінальна частина чемпіонату проходила в України, отже в разі чого ми цілком могли б пишатися зразковою організацію змагань у Донецьку та Маріуполі. Та пройшли, напевно, ті часи, коли нам досить було лише участі в фінальних турнірах міжнародних змагань. Потенціал нового покоління українських футболістів дозволяє ставити перед ними найвищі завдання.

Перше, що згадувалося під час фінального матчу, в якому молоді українці по-гросмейстерські перегравали своїх англійських однолітків, був лондонський стадіон «Вемблі», на якому в квітні наша національна команда поступилася тим самим англійцям у матчі світового відбору. Якщо у Лондоні наша головна команда виглядала на тлі англійців більш ніж скромно і закономірно програла, то в Донецьку українські юнаки грали так, ніби це вони засновники футболу, а гості із Англії — учні, яким слід показати, як грати в футбол.

Упродовж усього турніру головними суперниками молодих українців були вони самі. Надмірне хвилювання та відчуття відповідальності призвели до того, що пройти до півфіналу українці зуміли лише за кілька хвилин до закінчення заключної гри групового турніру проти Швейцарії, коли було забито переможний мяч. Хоча й у грі проти словенців, і в поєдинку в групі проти тих самих англійців, і в двобої зі швейцарцями перевага нашої збірної в тактиці, організації гри, фізичній підготовці та індивідуальній майстерності гравців сумнівів не викликала. Практично вперше в історії футболу незалежної України наша збірна, нехай лише юнацька, не просто була краще підготлена фізично й віддавала грі більше сил — молоді українці краще за усіх саме грали у футбол!

Чому так сталося? Невже в Україні раптом виросло покоління футбольних зірок, яких не було досі? Звісно, гравці нашої юнацької команди талановиті та перспективні. Втім, нових Пеле чи Марадони, або хоча б Блохіна та Шевченка серед них немає. Просто команду нашу цього разу готували інакше. Тренер збірної річних — колишній капітан національної збірної України Юрій Калитвинцев зумів навчити команду грати у найкращий на турнірі футбол. І тому травми та дискваліфікації провідних гравців не вплинули на рівень гри команди. Вже в півфіналі проти сербів було видно, що українців не зупинити. А юних англійців у фіналі було навіть трохи шкода — настільки безпомічно виглядали вони наприкінці гри.

Власне, за такої глядацької підтримки грати погано було, гадаю, неможливо. Фінал у Донецьку та півфінал у Маріуполі пройшли при заповнених трибунах, чого на юнацьких турнірах практично не буває. Заслуга у цьому, окрім самих футболістів, належить організаторам змагань, які перетворили чемпіонат U на справжнє свято футболу. Це відчули не лише переможці та фіналісти — всі вісім команд-учасниць були оточені турботою та увагою. Чемпіонат показав те, у чому ми самі ніколи не сумнівались: Україна вміє й може організовувати та проводити футбольні змагання найвищого рівня. І що особливо приємно, не лише організовувати, а й перемагати в них!

Я навмисно не назвав досі жодного прізвища наших футболістів. Тому що якщо називати, то слід називати усіх. Особливо в такому віці, коли все у хлопців ще попереду. Але хоч би як склалася їхня подальша доля, цей переможний фінал назавжди залишиться у житті Ігоря Левченка, Ігоря Чайковського, Сергія Кривцова, Віталія Каверіна, Дмитра Кушнірова, Кирила Петрова, Темура Парцванії, Дениса Гармаша, Сергія Рибалка, Андрія Шахова, Дмитра Єременка, Дмитра Коркишка, Сергія Шевчука та їхнього тренера Юрія Калитвинцева.

За три роки в України пройде вже не юнацький, а справжній європейський чемпіонат. Нинішнім чемпіонам тоді буде по 22 роки. І хто знає, може, для декого із них нинішня медаль чемпіона Європи буде не останньою? Чому ні? Своє повноліття український футбол відзначив чемпіонським титулом річних. Тож чому не відзначити тим самим вік футбольного розквіту?

Чемпіонат Європи серед гравців до 19 років. Фінал. Україна-Англія — Голи: Гармаш (5) , Коркишко (50).

+++

Футболисты юношеской сборной Украины получат по $50 тыс.

Виктор Никитин

Коммерсант &#; Украины

Президент Федерации футбола Украины Григорий Суркис заявил, что футболисты юношеской сборной Украины (игроки возрастом не старше 19 лет) не останутся без премии за победу в завершившемся в воскресенье чемпионате Европы, который проходил в Донецке и Мариуполе. По его словам, каждый игрок сборной получит по $50 тыс. &#; $25 тыс. за выход в финал и столько же за победу в решающей встрече.

Напомним, в воскресенье команда Юрия Калитвинцева обыграла в финале англичан &#; &#; благодаря голам Дениса Гармаша и Дмитрия Коркишко. Этот триумф стал наибольшим достижением украинских футбольных сборных в истории. Как отметил господин Суркис, он надеется, что у наших молодых футболистов не закружится голова от успеха, и они продолжат развиваться.

Ранее украинские юноши играли в финале континентального первенства для летних только один раз &#; в году, когда сборная Украины под руководством Анатолия Крощенко уступила французам &#; В дальнейшем то поколение украинских футболистов не реализовало сполна свой потенциал. Сейчас ни один из игроков юношеской сборной образца года не представлен в национальной команде. Самые известные футболисты той плеяды &#; голкипер Виталий Руденко («Черноморец»), защитники Богдан Шершун («Арсенал»), Виталий Лисицкий («Днепр») и Андрей Березовчук («Металлист»), форвард Алексей Белик («Днепр»). В году вице-чемпионом континента стала еще одна украинская сборная &#; футболистов возрастом не старше 21 года, которую возглавлял нынешний главный тренер национальной команды Алексей Михайличенко. Из той команды место во «взрослой» сборной получили голкипер Андрей Пятов, защитники Дмитрий Чигринский, Николай Ищенко (все &#; «Шахтер»), Григорий Ярмаш («Ворскла») и Тарас Михалик, полузащитник Александр Алиев, форвард Артем Милевский (все &#; «Динамо»).

+++

«Теперь ребятам надо забыть эту победу»

Святослав Васылык

Газета по-киевски

Главный тренер нашей юношеской сборной, победившей в чемпионате Европы, рассказал «Газете по-киевски» о секрете успеха и как его игрокам не затеряться в будущем

Историческая &#; первая &#; победа наших футболистов любых возрастов на континентальном первенстве заставила многих по-новому посмотреть на украинский футбол. Оказывается, талантов у нас не меньше, чем в Англии или Франции. И работать с ними умеют в Украине не хуже.

Последний момент особенно важен для Юрия Калитвинцева. Первая серьезная работа экс-капитана блистательного «Динамо» конца х в качестве наставника &#; и сразу такой успех. Перед началом турнира он заявил, что задача-минимум для его подопечных &#; выход из группы. Но вскоре Калитвинцев действительно поверил, что Украине по силам стать победителем Евро…

&#; Да, после того как мы вдесятером сумели дожать Швейцарию и вышли из группы, у меня появилось чувство, что можем выиграть чемпионат. Как ни странно, на полуфинал и финал ребят настраивать легче. Цель становится ближе, и лишних слов говорить не надо.

&#; Команда очень здорово прибавляла по ходу турнира. В чем тут секрет &#; в психологии или сказалась хорошая физическая готовность?

&#; Думаю, и то, и другое. Сначала мы сумели побороть психологический барьер. Ответственность и полные трибуны в первых матчах все же закрепощали ребят. А потом помогла нам и хорошая подготовка к чемпионату. Как правило, во втором тайме мы лучше соперника двигались и быстрей принимали решения.

&#; В трех из пяти матчей сборная Украины забивала в самом начале игры. Это такая домашняя заготовка?

&#; Конечно, было бы здорово иметь в своем арсенале подобные наигранные ходы. Но у нас была лишь просьба агрессивно играть с первых минут. В любом случае, эти голы очень помогли &#; они придавали команде уверенности.

&#; То, что ваша сборная отказалась от пресловутой украинской тактики играть вторым номером и неожиданно стала обыгрывать соперников в атакующем, комбинационном футболе &#; для многих стало откровением…

&#; Просто мы научились соперника уважать, а не бояться. Да и юношеская сборная Англии &#; это только громкая вывеска, но никак не набор «звезд» типа Руни, Терри или Джеррарда. Наши летние ребята ничем не хуже своих английских ровесников. Что касается тактики, то мы призывали ребят никогда не играть на отбой и разрушать атаки соперника еще на чужой половине поля. По-моему, никакой революции в наших установках нет.

&#; В вашей команде были лидеры. Петров и Гармаш &#; ребята с сильным характером. Это у них от рождения или же научились в клубе и сборной?

&#; Постойте, почему только они? А наши защитники Кривцов, Парцвания и игравший не на своей позиции Чайковский? Они тоже показали качества лидеров. А Рыбалка в средней линии? Его вклад не меньше. Я понимаю, что Петров и Гармаш были на слуху, но и спрос с них был особый. Тот же Петров отыграл всего лишь на «четверку», а мог сильней. Гармашу тоже еще много нужно работать, поначалу он вообще не проходил в основной состав. Но дело даже не в этом. Мы были сильны именно командой. И доказали это, когда оказывались в сложных ситуациях.

&#; Мы уже спрашивали намедни специалистов &#; что нам нужно сделать, дабы не растерять это поколение, когда они будут переходить во взрослый футбол? Какова ваша версия?

&#; Думаю, нужно им больше доверять в клубах. Многие парируют, мол, в этой сборной было 10 человек из «Динамо», и как им теперь дождаться своего шанса попасть в первую команду? Скажу так &#; не нужно ждать, нужно делать шаги в направлении этого шанса! Ребятам надо забыть эту победу на Евро и больше работать. Уверен, у каждого из этой сборной будет возможность показать себя во взрослом футболе. Но для начала пускай они закрепятся в молодежной сборной. Это и будет их очередным шагом к признанию.

+++

«Взрослая» победа молодежи

Юрий Данилов

Киевские ведомости

Победив в финале сборную Англии со счетом , сборная Украины впервые в своей истории стала чемпионом Европы среди юношей!

Молодцы, браво, фантастика! В адрес наших футболистов и тренеров льются комплименты со всех сторон. Действительно, ребята заслужили этот триумф, а Юрий Калитвинцев показал себя тонким стратегом, меняя тактику в зависимости от соперника. У национальной команды растет достойная смена! Вот только бы не затерялись 18—летние ребята в «дублях» «Динамо», «Шахтера» и «Днепра».

 В финале была повержена сборная Англии, причем сделали это наши ребята как-то легко и непринужденно, будучи уверенными в своих силах. Быть может только во второй половине первого тайма в действиях украинцев присутствовала некоторая нервозность, а после перерыва все стало на свои места.

Приятно отметить, что на финальной встрече донецкий РСК «Олимпийский» был заполнен практически до отказа — хозяева поля чувствовали поддержку трибун. Единственным негативом в преддверии матча за золотые медали (поединок за 3-е место не проводился) стала минута молчания по скончавшемуся в пятницу сэру Бобби Робсону. На предматчевой пресс-конференции наставник англичан Брайан Истик упомянул о том, что грядущую победу они собираются посвятить именно ему. Кроме того, игроки сборной Англии вышли на поле с траурными повязками.

 Юрий Калитвинцев, не стесняясь, перед поединком сказал, что у родоначальников футбола перед нами должок, явно намекая на встречу группового турнира, завершившуюся со счетом , в которой к успеху были ближе украинские футболисты, хотя и проигрывали по ходу встречи. Англичанам был преподнесен сюрприз. Украинцы решили сыграть в три опорных полузащитника (Петров, Рыбалка, Шахов) и одного «свободного художника» (Гармаш). При этом Чайковский и Кушниров отвечали за свои бровки. Дуэт нападающих составили Каверин и Коркишко. Последний даже чаще действовал из глубины поля, увлекая за собой оппонентов и освобождая свободные зоны. Это лишний раз говорит о великолепной физической готовности украинцев. При том, что встреча началась в , а ртутный столбик в Донецке и не думал опускаться ниже отметки +С.

 Как и в полуфинале, хозяева сделали ставку на быстрый гол. На пятой минуте «взорвался» Гармаш. Он прошел по правому флангу и заработал угловой. Подача Коркишко справа на ближний угол вратарской и тот же Гармаш, сыграв на опережение, метров с шести, вколотил мяч под перекладину ворот Стила — ! Однозначно, это была наигранная комбинация.

 Центральные защитники Парцвания и Кривцов приспособились к подачам в штрафную и выигрывали верховую борьбу. Разве что голкипер Левченко немного нервничал на выходах. Однажды Дельфонсо удалось «пробить» нашего вратаря, выйдя один на один, но чешский арбитр Иржи Ех у нападающего «Астон Виллы» зафиксировал офсайд. В невысоком темпе с некоторым преимуществом англичан и завершился первый тайм.

 Отдохнув, украинцы активно начали вторую половину, за что и были вознаграждены. Умница Гармаш протащил мяч метров 25, обвел нескольких англичан и был сбит. К мячу подошел штатный исполнитель всех стандартных положений сборной Украины Коркишко и выполнил шедевр, заставивший трибуны ахнуть от восторга. Удар с правой ноги почти без разбега в обвод «стенки» — и мяч вонзился в самую «девятку». Такие голы даже у Бекхэма получаются по большим праздникам.

Несмотря на то, что англичанам терять было уже нечего, в оставшееся время ход встречи контролировали украинцы, а под занавес матча могли довести дело и до разгрома. Отметим, что поединок проходил в жесткой борьбе, нашим зачастую доставалось от массивных англичан, но украинцы действовали так, словно вышли на последний матч в своей жизни. Практически ни одного проигранного единоборства, зато множество синяков и шишек. Но это, согласитесь, ничто, по сравнению со званием чемпионов Европы.

  Безусловно, победе юношеской сборной в немалой степени способствовали и родные стены — поддержка болельщиков, ответственное поведение местных органов власти, заслуживших похвалу от высокопоставленных чиновников УЕФА за подготовку инфраструктуры  турнира. В данном случае уместно будет напомнить и о главном организационном штабе — Федерации футбола Украины, которая, собственно, и заложила фундамент нынешнего успеха юных футболистов, взвалив на свои плечи материально-техническую, морально-психологическую и методическую ношу для обеспечения эффективного результата.

На Чемпионате Европы в составе нашей команды было заявлено 20 футболистов.

Вратари: Вячеслав Базилевич («Шахтер»), Игорь Левченко («Олимпик»).

Защитники: Максим Белый, Богдан Бутко (оба — «Шахтер»), Сергей Кривцов («Металлург» З), Сергей Логвинов, Дмитрий Кушниров, Сергей Люлька, Кирилл Петров, Темур Парцвания (все — «Динамо»).

Полузащитники: Виталий Виценец, Игорь Чайковский (оба — «Шахтер»), Денис Гармаш, Сергей Рыбалка, Дмитрий Еременко (все — «Динамо»), Артур Карноза («Днепр»).

Нападающие: Виталий Каверин, Евгений Шахов (оба — «Днепр»), Дмитрий Коркишко, Сергей Шевчук (оба — «Динамо»). Главный тренер — Юрий Калитвинцев, тренер — Юрий Мороз.

 1/2 финала

Англия — Франция — , в дополнительное время (Лэнсбери, 37, Дельфонсо, 92, —

Гуэй, 8).

Украина — Сербия — (). 30 июля. Мариуполь. Стадион «Ильичевец». 8 зрителей.

Голы: Шахов (1), Гармаш (38), Алексич (22), Гармаш (85).

Украина: Левченко, Кушниров, Парцвания, Кривцов, Коркишко, Петров, Гармаш, Шевчук (Карноза, 90), Шахов, Еременко, Чайковский.

Предупреждения: Петров (71), Еременко (79) — Милькович (27), Милич (45), Пршо (73),

Лойич (86).

  Финал

Украина — Англия — ().

2 августа. Донецк. РСК «Олимпийский». 23 зрителей.

Голы: Гармаш (5), Коркишко (50).

Украина: Левченко, Кушниров, Парцвания, Кривцов, Коркишко, Петров (Еременко 90+6), Гармаш, Шахов, Рыбалка, Каверин (Шевчук 80), Чайковский.

Англия: Стил, Триппьер, Мэтток, Гослинг, Уокер, Уэлбек (Рейнджер 63), Дринкуотер (Татт 55), Дельфонсо, Лэнсбери, Беннетт, Бриггс (Г. Хойт 56).

Предупреждения: Петров (62), Гармаш (67) — Мэтток (45), Дринкуотер (53).

«Ребята, вы — лучшие!»

Премьер-министр Юлия Тимошенко поздравила сборную Украины с победой в чемпионате Европы по футболу среди юношей до 19 лет.

В полученном «ВЕДОМОСТЯМИ» из управления по связям со СМИ секретариата КМУ документе говорится: «Вместе со всей футбольной Украиной я скандирую «мо-лод-цы! мо-лод-цы!». То, что вы сделали сегодня — это невероятно! Вы уверенно, легко, красиво победили в финале чемпионата Европы в категории до 19 лет, и победили не кого-либо, а родоначальников футбола — мощную, грозную сборную Англии!».

Эмоциональный порыв болельщиков захлестнул, как оказалось, и премьер-министра: «Все присутствующие на стадионе в Донецке, где состоялся финал, все болельщики, которые, словно приклеенные, сидели возле телевизоров, все украинцы, которым небезразлична судьба страны — все мы вместе весь матч держали за вас кулаки, неистовствуя от счастья с каждым забитым голом! Вы сделали это: впервые в истории украинского футбола вы стали чемпионами Европы! Вы — это команда молодых и смелых, активных и храбрых, сильных и ловких; команда Юрия Калитвинцева, который вывел вас на наивысшую ступеньку, сделал вас лучшими. Вы продемонстрировали, что вы сильны, что Украина — сильна!»

 Небезынтересно, что в своем поздравлении премьер-министр Украины, как активный футбольный болельщик, провела аналогию с предстоящим матчем нашей сборной с англичанами в рамках отборочного турнира ЧМ «Вы показали прекрасный пример своим старшим товарищам, взрослой сборной Украины, которая нынче готовится к бою с англичанами в октябре в отборочном турнире чемпионата мира».

 А завершая свое поздравление, Тимошенко пожелала молодым футболистам «навсегда запомнить сегодняшнее ощущение победы, донести радость от нее всем близким, а со временем дополнять и дополнять свою персональную коллекцию спортивных трофеев».

«Я верю в счастливое будущее Украины, ибо оно в руках молодых, всегда уверенных в победе людей, — таких, как вы! Счастья вам! Вы — супер!» — так заканчивает свое послание глава правительства Украины.

Футболисты сборной Украины за победу заработали тысяч долларов. Не остались внакладе и города. От УЕФА Донецк и Мариуполь получили бонус в виде 40 тысяч евро, так как на поединках чемпионата Европы побывало более 40 зрителей (всего — ).

+++

Украина впервые стала чемпионом Европы по футболу!

Алла Коник

Комсомольская правда в Украине

ФИНАЛ БЕЗ ПРЕЗИДЕНТОВ

Финал Евро на донецком РСК «Олимпийский» прошел при заполненных трибунах. Как признались сами организаторы, для них это стало приятной неожиданностью. Напомним, УЕФА обещал выплатить денежный бонус &#; 40 евро в том случае, если турнир соберет 40 зрителей. Когда же представители УЕФА подсчитали корешки билетов, то были потрясены &#; Украина поставила абсолютный рекорд по зрителям на юношеских чемпионатах: на стадионы Донецка и Мариуполя пришли более человек!

А вот трибуны для VIP-гостей оказались полупустыми. Не смог приехать президент УЕФА Мишель Платини, хотя его присутствие на финальной игре анонсировалось почти месяц. Не появился и Виктор Ющенко, которого также ждали на финале. Правительство страны было представлено министром по делам семьи, молодежи и спорта Юрием Павленко. На своем привычном месте в ложе был замечен также президент ФК «Шахтер» Ринат Ахметов.

И украинские юноши (до 19 лет) их не разочаровали. Наша сборная усилиями Дениса Гармаша и Дмитрия Коркишко, забивших по мячу в каждом тайме, уверенно довели дело до завоевания европейского трофея.

НЕСТИРАНЫЕ ТРУСЫ &#; НА УДАЧУ?

После матча эмоции у украинских ребят, поднявших над головой чемпионский кубок, просто зашкаливали.

&#; В победу я верил с первой игры! У меня были специальные фартовые плавки, в которых я во всех играх выходил на поле. Даже не стирал их! &#; признался капитан сборной Украины Кирилл Петров. &#; На финале опять был в них, и это принесло нам удачу, но после игры их сразу выбросил.

Кстати, сразу после матча игроки сборной, дружно осмотрев 8-килограммовый кубок из бронзы с серебряным покрытием, вынесли вердикт &#; для питья шампанского вполне пригоден!

Доволен итогом поединка и президент Федерации футбола Украины.

&#; Все надежды и мечты сбылись в один момент! &#; признался Григорий Суркис.&#; Важно, что мы установили рекорд посещаемости. Была планка в 75 , которую установили в Австрии. В Донецкой области число зрителей перевалило за тысяч!

&#; Получат ли игроки денежные премии?

&#; Сборная получила тысяч долларов за то, что вышла в финал, и еще тысяч &#; за победу в нем.

ТАБЛО

Англия &#; Украина &#; Голы: Гармаш (5), Коркишко (50).

+++

Украинская молния в небе Европы

Евгений Карельский

Новая

Второе августа отныне историческая дата для отечественного футбола. Юниорская сборная Украины, ведомая Юрием Калитвинцевым, принесла первое «золото» чемпионата Европы для летних. Премьерным был для нашей страны и сам турнир такого ранга, прекрасно организованный на стадионах Донецка и Мариуполя.

В финальном матче «сине-желтые» обыграли команду Англии — На рукавах футболок англичан траурные повязки были данью памяти выдающемуся игроку и тренеру, сэру Бобби Робсону, который в пятницу ушел из жизни.

…По сравнению с ничейным поединком этих же соперников в группе штаб Калитвинцева провел три перестановки: на позициях Сергея Шевчука, Богдана Бутко и Дмитрия Еременко вышли с первых минут Виталий Каверин, Игорь Чайковский и Евгений Шахов. Трудно сказать, какую ответную поправку сделал в этой связи Брайан Истик, но британцы прижались к своей штрафной. Вообще в воскресенье вечером автор этих строк по-хорошему завидовал редактору интернет-версии «Новой» Сергею Шарику — он мог по свежим следам выдать и отчет-молнию, и видео. Тем паче оба гола оказались на заглядение.

Денису Гармашу удался неотразимый удар с ходу после углового. Шикарную дугу со штрафного на такой же пятой минуте, но уже второго тайма исполнил Дмитрий Коркишко. «Между» и «после» шла позиционная борьба на самых разных участках британско-украинского фронта, порою нашим доставалось. Но ни оборона (вспомним закрытую уже поигравшим за «основу» запорожского «Металлурга» Сергеем Кривцовым амбразуру), ни голкипер Игорь Левченко не дрогнули перед кадровыми участниками элитных клубов Туманного Альбиона, коих в заявке гостей хоть отбавляй. Одним словом, украинские аргументы сработали в нужный момент и в нужном месте.

Своими впечатлениями поделился с «Новой» заслуженный тренер Украины Александр Томах, известный своим доверием молодым игрокам во «взрослом» футболе.

— Коль на Евро играли парни, родившиеся в предпоследний и даже последний год СССР, а в последующие лет восемь система детского спорта в Украине лишь теряла былые устои, то, выходит, нынешний взлет случился не благодаря, а вопреки?

— Сказанное вами справедливо, но здесь мы вновь убеждаемся в неисчерпаемости нашего футбола на таланты и умение наставников опереться на потенциал, который, возможно, еще предстоит оценить. Я вообще верю в украинских футболистов. В них всегда ощущалось некое внутреннее горение, а его не купишь ни за какую валюту. Да, было утрачено немало, но подвижники ведь продолжали пахать на ниве резерва. Вот почему переживаем сейчас знаменательное событие.

— В том, что лишь чудом за пять минут до конца третьей встречи группового раунда со швейцарцами удалось забить и взять пропуск в полуфинал — следствие излишнего давления на ребят, мол, как это так, да чтобы хозяева — и без медалей? Так полагают, кстати, многие ваши коллеги…

— Если речь о психологической устойчивости, это одно. Давайте избежим сослагательного наклонения, раз выиграли — значит, преодолели себя. Если о факторе родных стен, то, на мой взгляд, они, наоборот, добавили мальчишкам ответственности и вдохновения. Ну а то, что трудна была вся дистанция, так неужели вы поверите, что сюда кто-то приехал дарить очки?

— Можно ли говорить, что именно тактический перевес над англичанами, а не везение позволил Юрию Калитвинцеву добиться желаемого результата?

— Знаете, выдающийся советский теоретик и практик Борис Андреевич Аркадьев говорил, что если матч выигран, то тактика выбрана правильная. К тому же, за творческим ростом Юры слежу не первый год — он уже приобрел немалый опыт, прежде всего с молодежью. Да и динамовская академия — это передовой полигон для специалиста. Что спорить, когда в буквальном выражении посланцы родины футбола за два матча с нами приобрели одно очко, а Украина — четыре.

— Узнав на днях, что ФК «Моршин», нырнувший в пучину второй лиги юношами, еще на год-два младше нашей «золотой» сборной, — это компания Томаха, сказал себе: «Ну, Сан Саныч дает!».

— Во-первых, такова задумка учредителей нового футбольного «осередка» на Львовщине, призванного в перспективе аккумулировать одаренных в западном регионе подростков. Конечно, это немалый риск — играть против мужиков, тем паче в городе Стрый, где мы принимаем гостей, толк в большом футболе публика знает. Все же наши спонсоры готовы потерпеть ради лучшего завтра. Во-вторых, я никогда не боялся подпускать ребят в достаточно нежном возрасте к команде мастеров. Так у меня получилось в Запорожье с Геннадием Перепаденко, Александром Спицыным, Евгением Шаховым-старшим, Валентином Полтавцом, а чуть позднее — с Андреем Карякой, Арменом Акопяном. Но учтите, что мы лепили не просто «шпилеров», но и достойных людей, а это очень важно. Надеюсь, и у нынешнего призыва сборной все сложится со знаком «плюс».

Украина (U) — Англия (U) — (). Финал чемпионата Европы среди юниоров.

2 августа. Донецк. РСК «Олимпийский». 23 зрителей. Голы: Гармаш (5), Коркишко (50).

Украина: Левченко, Чайковский, Парцвания, Кривцов, Кушниров, Гармаш, Петров (Еременко, 90+6), Рыбалка, Шахов, Каверин (Шевчук, 80), Коркишко.

Англия: Стил, Триппайр, Гослинг, Мэтток, Уолкер, Дринкуотер (Татт, 55), Бриггз (Хойт, 56), Лэнсбери, Беннетт, Уэлбек (Рейнджер, 64), Делфонезо.

Арбитр: Йех (Чехия).

Предупреждения: Петров, Гармаш — Мэтток, Дринкуотер.

+++

Претензія на елітність

Андрій Фоменко 

Україна молода

Українські юніори першими серед наших футбольних збірних виграли чемпіонат Європи

Перемога нашої юніорської збірної на домашньому Євро — це, безсумнівно, великий успіх. Досі ще жодна з наших національних команд «спорту номер один» будь&#;якого віку гравців таких вершин не досягала. З іншого боку, зрозуміло, що цим молодим хлопцям лише належить утвердитися в дорослому футболі, аби їх не спіткала доля загубленого покоління срібних призерів континентальної першості&#; серед 18&#;річних, із яких практично ніхто не доріс навіть до рівня зірки чемпіонату України. На слуху хіба прізвища нинішніх дніпропетровців Олексія Беліка та Богдана Шершуна. Тепер — увага на інші імена: Гармаш, Коркішко, Петров, Рибалка. Власне, на всю команду, яка позавчора перемогла у фіналі неабикого, а самих англійців, і відзначила успіх під звуки вічного хіта «Ми чемпіони!» групи «Квін».

І хто тут еліта?

Нинішня генерація збірної U&#;19 має всі шанси стати грандом європейського футболу вже в лавах головної команди країни, аби при виході на поле тремтіли коліна в наших суперників, а не в «синьо&#;жовтих». Позавчора хлопці довели це грою проти збірної Англії. У складі гостей виступали начебто більш досвідчені футболісти з клубів англійської прем’єр&#;ліги, але про це, судячи з перебігу подій, можна було лише здогадуватися.

У вирішальному двобої юніорського чемпіонату Європи перевага збірної України над англійцями, як і в півфіналі над сербами, сумнівів не викликала. Тренерський штаб господарів на чолі з Юрієм Калитвинцевим (допомагали йому Юрій Мороз і Семен Альтман) переграв родоначальників футболу тактично. Навіть наставник гостей Брайан Істік визнав, що переміг сильніший. «На фізичні кондиції моїх хлопців негативно вплинули 30 додаткових хвилин у попередньому двобої з Францією. Українці ж провели весь матч на дуже високому рівні, а кожен їхній гол психологічно надломлював наших гравців», — розповів після фінального свистка керманич англійських юніорів.

Не допомогло гостям і бажання присвятити перемогу своєму видатному співвітчизникові — тренерові Боббі Робсону, котрий помер напередодні на 77&#;му році життя. Власне, фінал почався із хвилини мовчання з цього приводу.

На поле донецького РСК «Олімпійський» господарі виходили зі щирою вірою у власну перемогу. Як зізнався згодом Калитвинцев, у можливість виграти турнір його підопічні по&#;справжньому повірили, тільки коли потрапили до півфіналу. Після важкої перемоги в меншості над швейцарцями їм уже було все одно, проти кого грати в наступних матчах.

Фірмовим знаком ниніш­ньої команди став швидкий гол — у трьох із п’яти матчів українці відзначалися в перші п’ять хвилин. Цього разу знову не пощастило англійцям — після подачі кутового киянин Денис Гармаш відкрив рахунок ефектним ударом зльоту, якому можуть позаздрити й більш імениті футболісти.

Наші вміло тримали суперників на дальніх підступах до своїх володінь і навіть більше контролювали м’яч (57 відсотків ігрового часу). Два по&#;справжньому гольові моменти в англійців виникли лише тоді, коли на табло світився рахунок — на початку другого тайму чудовий удар зі штрафного вдався ще одному динамівцю, Дмитру Коркішку.

«Сподіваюся, хлопці носа не задиратимуть»

Апогеєм недільного вечора на практично повністю заповненому стадіоні (а всього на матчах чемпіонату побувало майже тисяч уболівальників) стало вручення тріумфаторам кубка чемпіонів континенту. Як пожартував на прес&#;конференції Юрій Калитвинцев, місткість чаші не надто велика — саме така, аби кількість шампанського з неї не «вдарила» переможцям у голову.

«Наша збірна додавала від матчу до матчу, й результат таки прийшов. Можливо, ми й стрибнули вище голови, однак нашу перемогу вважаю цілком заслуженою. У фіналі мої підопічні припустилися чималої кількості помилок, але, на щастя, жодна з них не стала фатальною. Побільше б у нашому житті таких матчів, де помилки не заважають досягати перемог. Я бачу велику перспективу і для цієї команди в цілому, і для кожного гравця окремо. Сподіваюся, що хлопці не задеруть носа. Вітаю всіх нас і, особливо, вболівальників із цим видатним успіхом», — підсумував тренер чемпіонів.

ТАБЛО

Чемпіонат Європи (U&#;19). Фінал

Україна — Англія — (Гармаш, 5; Коркішко, 50)

Україна: Левченко, Чайковський, Парцванія, Кривцов, Кушніров, Петров (Єременко, 90+5), Рибалка, Шахов, Гармаш, Коркішко, Каверін (С. Шевчук, 80).

Бомбардири турніру: Дельфоунсо (Англія) — 4, Гармаш (Україна), Ленсбері (Англія), Алексич (Сербія) — 3.

+++

Ограничились тортом и десертами

Олег Сивак

Сегодня

Юрий Калитвинцев не боится звездной болезни у своих подопечных. А те уже замахиваются на ЛЧ

Юношеская сборная Украины до 19 лет, победившая в финале Евро Англию (), продолжает принимать поздравления, а ее тренер Юрий Калитвинцев уверяет, что ребятам не грозит звездная болезнь. «Шансы влиться в большой футбол у любого поколения есть — вопрос в том, как они их используют. Но я знаю этих ребят — они сейчас не задерут голову», — сообщил Юрий Калитвинцев.

Согласен со своим тренером полузащитник Игорь Чайковский: «Не надо останавливаться на достигнутом. Надо ставить перед собой другие цели. Например, победу в ЛЧ».

Победу команда отмечала в ресторане гостиницы, где был праздничный ужин с тортом и десертами. Спиртного не было, все ограничилось шампанским, выпитым из завоеванного кубка в раздевалке сразу после матча. После этого часть игроков — дончане и днепропетровцы — поехали по домам.

Гармаш и Петров в ТОП &#; 10

По итогам турнира корреспонденты goalma.org выделили десятку игроков, заслуживших наибольшее внимание. Среди них два украинца, которые заслужили такие характеристики.

Денис Гармаш. Поддерживал атаки из глубины своей скоростью, мощью и изобретательностью. Забил 3 гола, дубль в полуфинале.

Кирилл Петров. Капитан. Крепкий и надежный. Два гола англичанам в группе.

+++

Эксперт УЕФА: «За Евро — пятерка»

Эдуард Кинзерский

Сегодня

Вчера в донецком отеле «Атлас» свернула свою работу штаб-квартира Евро, и, как сказал эксперт УЕФА Клаудио Негрони: «Если перед стартом турнира я сказал, что оцениваю уровень подготовки на 4 балла по пятибалльной шкале, то сейчас, после его успешного завершения, готов поставить пятерку. Отчеты, которые мне поступили от всех семи приезжих команд-участниц, самые положительные».

Больше всего его порадовала высокая посещаемость матчей, проходивших на стадионах Донецка и Мариуполя. «Наверняка люди в Европе, которые смотрели эти игры по телевидению, были удивлены большим количеством зрителей. У нас на Западе юношеские турниры такого ажиотажа пока не вызывают», — признался Негрони.

Он рассказал, что перед стартом Евро организаторам чемпионата был обещан от УЕФА денежный бонус, если на трибуны придут 40 тысяч болельщиков. А матчи посетили в общей сложности человек! Это рекорд для турниров такого ранга (предыдущий был установлен в Австрии три года назад, равнялся 75 тысячам).

Негрони заверил, что отчет, который он предоставит Мишелю Платини по Евро, будет позитивным. А на вопросы по подготовке Донецка к Евро отвечать отказался: «Я отвечаю только за свою сферу деятельности, связанную с юношеским футболом».

Почему же все-таки на финал не приехал сам Платини? По словам Негрони, президент УЕФА в это время находился на другом континенте, участвовал в важных мероприятиях ФИФА. «К тому же за последний год Мишель Платини бывал в Украине гораздо чаще, чем дома. Позвольте ему немного отдохнуть от вас», — пошутил синьор Клаудио.

+++

Игорь Суркис: «Зарплату поднимем. Был бы прогресс!»

Станислав Шкапа

Сегодня

Базовой командой нашей «золотой» сборной выступило киевское «Динамо» (9 человек). На утро после победы мы дозвонились президенту клуба Игорю Суркису

— Игорь Михайлович, поздравляем!

— Спасибо. Но поздравить нужно всю Украину. Хотя мне, конечно, приятно, что проведенная нами работа начинает давать результат. Мы вырастили поколение игроков, которые, если не остановятся в росте, смогут ворваться в основу «Динамо».

— Скауты из Европы не обращались к вам с предложениями продать кого-то?

— Нет. Наверное, знают, что это на данном этапе бесполезно. Мы не растим для кого-то молодежь, чтобы продать, а потом покупать молодых перспективных за границей за большие деньги. Тех же Коркишко, Гармаша, Петрова, Парцванию нужно лелеять, беречь, внушать им веру в себя.

— Вы собираетесь пересмотреть их контракты?

— Эти ребята еще не избалованы, они только начинают свою профессиональную карьеру, и получают символические деньги. Конечно, мы рассмотрим вопрос о повышении их зарплат. Но они должны прогрессировать. Часто бывает: не успеешь поднять заплату, как игрок останавливается в росте.

— В Донецке вы успели посетить и «Донбасс Арену»

— Я попросил Рината Ахметова провести меня. Он предупредил, что работы процентов на пять не закончены. Но все равно я поражен увиденным. Нам нет смысле тут конкурировать. У нас в столице есть сложности с выделением земли. Если бы нам дали участок не на окраине, а где-то в центре, мы бы построили новую арену, пусть и не с таким размахом. Сейчас мы ждем введения в строй «Олимпийского» к концу года, чтобы играть там еврокубки. И к тому времени хотим реконструировать «Динамо», накрыть для внутренних игр.

+++


ФУТБОЛ

Кононов: «Это не футбол!»

Команда

Нельзя сказать, что за год своего существования украинская Премьер-лига сумела многого добиться, но в заслугу этой организации по итогам минувшего сезона смело можно было поставить порядок, который появился в судействе.

Если помните, перед началом предыдущего чемпионата президенты клубов поименно голосовали за допуск арбитров к работе в элитном дивизионе. Пару человек «казнили», и это, похоже, сработало—ошибки были, но массового характера они не носили. Чего не скажешь о стартовых поединках нового сезона. Может, пора руководителям снова собраться? Когда такое было, чтобы у команды по итогам одной игры находилось 22 претензии по решениям рефери?

Олег КОНОНОВ

(главный тренер «Карпат»)

«Я благодарен ребятам за то, что они боролись за очки. И это несмотря на то, что творил судья. При всем уважении к «Металлисту», думаю, что это не футбол».

Виктор ГРИШКО

(главный тренер «Черноморца»)

«Непонятные свистки в одну сторону — по отношению к «Черноморцу» это продолжается уже полгода. Мне сложно понять, как трактуется игра рукой»

Олег ТАРАН

(главный тренер «Кривбасса»)

«Меня удивляет, что когда мы играем с лидерами, на поле наблюдается парадоксальное судейство. Оно не соответствует накалу игры и ломает саму игру».

Николай ПАВЛОВ

(главный тренер «Ворсклы»)

«Я не ругался в тот момент и не матерился! Разве за это можно удалять?.. Они, наверное, нашли в моем лице «сладкую булочку». Видят меня на бровке и сразу бегут».

+++

КАК СЛОЖИЛАСЬ СУДЬБА ВИЦЕ-ЧЕМПИОНОВ ЧЕ

Михаил Спиваковский

Спорт-Экспресс в Украине

«СЭ» рассказывает об игроках годов рождения, дошедших девять лет назад в составе команды Анатолия Крощенко до финала юниорского чемпионата Европы в Германии

Алексей БЕЛИК. Главная звезда атакующей линии команды Крощенко стал единственным, из выступавших в Германии игроков своего поколения, доросших до уровня национальной сборной Украины. В сезоне/03 забил за родной «Шахтер» 21 гол, но нахлынувшая на горняков мода на легионеров помешала Белику стать основным снайпером оранжево-черных. Пытаясь найти себя, провел на правах аренды четыре матча в немецком «Бохуме», после чего был выкуплен «Днепром». Рискует потерять место в основе команды Владимира Бессонова после появления в клубе Евгения Селезнева. 

Игорь БЕНДОВСКИЙ. В Германию коренной одессит отправился вместе с поколением Андрея Воронина и Руслана Валеева, но закрепиться в дортмундской «Боруссии», кельнской «Фортуне» и тем более леверкузенском «Байере» так и не смог, хотя ему и симпатизировал сам Руди Феллер. В данный момент поддерживает форму в команде одной из немецких оберлиг

Андрей БЕРЕЗОВЧУК. После отъезда из родного города воспитанник николаевского футбола в течение восьми лет защищал цвета «Металлиста» и «Харькова», где дослужился до капитанской повязки. А вот состоявшийся в прошлом году переход в донецкий «Металлург» оказался для Березовчука коротким трамплином для возвращения в «Металлист». По несчастливой иронии судьбы, именно автогол этого рослого оборонительного универсала прервал победную поступь команды Мирона Маркевича в заключительном Кубке УЕФА. 

Владимир БОНДАРЕНКО. Коренной киевлянин, воспитанник СДЮШОР «Динамо» не смог закрепиться ни в одном из киевских клубов, отправившись на вольные хлеба в северо-восточном направлении. Самый яркий период провел в первой российской лиге, будучи основным опорником калининградской «Балтики». В прошлом году вернулся в Украину, подписав контракт с «Черноморцем».

Руслан ВАЛЕЕВ. Один из самых перспективных «креативщиков» украинского футбола получил хорошие рекомендации в менхенгладбахской «Боруссии» и впоследствии считался одним из лидеров голландских «Де Граафсхапа» и «Эммена». Два года назад сенсационно вернулся в родной «Черноморец», за который не сыграл ни одного матча. Конфликт с наставником «моряков» Виталием Шевченко вылился в длительную тяжбу с руководством клуба, разрешить которую пока не смогли ни ФФУ, ни УФПЛ. Контракт Валеева-старшего с одесской командой истек только этим летом.

Андрей ГЕРАСИМЕНКО. Этого быстрого и техничного нападающего главный тренер юниорской сборной считал самым талантливым и перспективным игроком своего поколения. Но карьера у самолюбивого форварда не заладилась. Саратовский «Сокол», ахтыркский «Нефтяник», луганский «Коммунальник» &#; вот основные вехи падения забытого таланта. В ноябре го Герасименко подписал контракт с днепродзержинской «Сталь», но надолго в клубе не задержался. В последнее время выступал за аматорский коллектив Запорожской области «Ильич» из поселка Осипенко. 

Виталий КОМАРНИЦКИЙ. На момент серебряного триумфа года фланговый универсал команды Крощенко выступал в Израиле &#; за «Маккаби» из города Акко. Впоследствии вернулся в Украину и немалую часть карьеры провел в «Харькове». Летом этого года пополнил ряды «Кривбасса».

Дмитрий КОНДРАТОВИЧ. Еще один представитель «Днепра», занимавший в команде Крощенко позицию левофлангового большую часть карьеры провел во второй украинской лиге, а летом прошлого года «всплыл» в узбекском Бекабаде &#; в составе местного «Металлурга».

Артем КУСЛИЙ. Подававший немалые надежды дублер Руденко в юниорской и молодежной сборных не смог реализовать свой талант, хотя на каком-то этапе вытеснил из основы «Днепра» более опытных Вячеслава Кернозенко и Максима Старцева. Профессиональный рост Куслия приостановили травмы и не лучшее состояние здоровья. В данный момент принадлежащий днепропетровскому клубу голкипер официально находится на больничном &#; как минимум до зимы.

Павел КУТАС. Воспитанник динамовской школы реального шанса на то, чтобы проявить себя в основе родного клуба так и не получил. Траектория его «полета» весьма схожа с судьбой Бондаренко. Способный защитник также перебрался в Россию, где выступал за брянское «Динамо» и хабаровский «СКА-Энергия».

Виталий ЛИСИЦКИЙ. На начальном этапе карьера воспитанника киевского и светловодского развивалась очень ярко: свои первые матчи в Лиге чемпионов и в сборной при Валерии Лобановском трудолюбивый опорный полузащитник провел еще до того, как перешагнул летний рубеж. Затем Лисицкого подкосила череда тяжелых травм: второе дыхание он обрел в «Черноморце» при Семене Альтмане, а третье &#; уже в «Днепре», где Владимир Бессонов до начала этого сезона использовал его на позиции центрального защитника.

Андрей МАТВЕЕВ. Нападающий «Днепра», неплохо проявивший себя во время отборочных матчей Euro в Румынии, резко сбавил в профессиональном росте и со временем пропал с футбольной карты СНГ. По крайней мере, в украинских клубах игрока с таким именем и фамилией не числится.

Антон МОНАХОВ. В году габаритный воспитанник Запорожского спортинтерната попал на карандаш к Олегу Романцеву, но в составе первой команды «Спартака» выступал только на Кубке Содружества. Интенсивная смена клубов в Украине и России привела к тому, что Монахов осел в «Таврии», а в июле го стал чемпионом Всемирной Универсиады в составе студенческой сборной Украины.

Роман ПАСИЧНИЧЕНКО. Один из лидеров коллектива Анатолия Крощенко, неоднократно надевавших в юниорской сборной капитанскую повязку, так и не пробился в основу «Днепра», впоследствии сменив шесть клубов. Двумя последними явились днепродзержинская и алчевская «Стали».

Федор ПРОХОРОВ. «Засветившись» в юниорской сборной к моменту перехода в молодежный футбол подошел в ранге игрока «Днепра», но на этом взлеты спортивного пути Прохорова завершились. Его следующими клубами стали клубы второго дивизиона «Княжа» и «Нафком».

Виталий РУДЕНКО. Сразу же по окончании турнира талантливый вратарь, получивший прозвище «украинский Касильяс», отправился на смотрины в Италию. В частности, побывал в «Перудже». Тем не менее вся дальнейшая карьера будущего голкипера молодежной сборной Украины была связана исключительно с родным «Черноморцем», капитаном которого он является до сих пор. Руденко &#; один из тех, кто считается вечным, но так и не востребованным кандидатом в главную команду страны.

Денис СТОЯН. Представитель прогремевшей когда-то «бориспольской плеяды» не смог стать своим в «Черноморце» Семена Альтмана, но неплохо вписался в «Ворсклу» Владимира Мунтяна. Роковым для карьеры Стояна событием стал скандал с употреблением марихуаны: сам игрок, выступавший в то время за «Таврию», оправдал ее наличие в своем организме добавками в кальяне. После этого Денис транзитом через черниговскую «Десну» и МФК «Николаев» отправился в Казахстан.

Богдан ШЕРШУН. Пиком карьеры либеро команды Крощенко стали годы выступления за ЦСКА Валерия Газзаева, в составе которого уроженец Хмельницкого выиграл все возможные трофеи в России, а также Кубок УЕФА, и был востребован в национальной сборной. После этого парабола карьера Шершуна пошла по нисходящей: он перешел в «Днепр», откуда был отдан в аренду в киевский «Арсенал».

+++

«ДИНАМО» ДЕРЖИТ РЕКОРДНЫЙ ГРАФИК

Юрий Ляховецкий

Спорт-Экспресс в Украине

Продолжает радовать результативностью «Динамо». В трех стартовых турах киевляне забили 14 мячей, чего ранее не удавалось ни одной из команд. Прежнее высшее достижение чемпионатов Украины подопечные Валерия Газзаева превзошли на 2 гола.

НАИВЫСШАЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТЬ В ТРЕХ СТАРТОВЫХ МАТЧАХ СЕЗОНА

       Голы   Клуб   Сезон   Соперники

       14     Динамо       /10       Черноморец (д) &#; , Таврия (д) &#; , Кривбасс (г) &#;

       12     Шахтер       /98       Металлург М (г) &#; , Черноморец (д) &#; , Ворскла (г) &#;

              Динамо       /07       Черноморец (д) &#; , Металлург З (г) &#; , Кривбасс (д) &#;

              Шахтер       /07       Кривбасс (д) &#; , Заря (г) &#; , Металлист (д) &#;

       10     Днепр /97       Кривбасс (д) &#; , Нива В (д) &#; , Прикарпатье (д) &#;

+++

КУБКОВЫЙ ЮБИЛЕЙ «ДНЕПРА»

Вадим Тахтерин

Спорт-Экспресс в Украине

Трепетно относиться к круглым датам &#; это не значит жить лишь прошлым. Это значит &#; чтить историю, преумножать традиции и показывать молодым игрокам (раз уж мы говорим о футболе), к чему следует стремиться. Очередным поводом вспомнить славные страницы истории «Днепра» стал летний юбилей победы клуба в розыгрыше Кубка СССР.

Напомним, тогда днепропетровцы, возглавляемые Евгением Кучеревским, в финале одолели московское «Торпедо» со счетом Единственный гол был на счету капитана команды Антона Шоха. Хавбек «Днепра» после точного дальнего удара навсегда вошел в число легенд клуба. Широко известен факт, что за несколько дней до матча Шох потерял мать, но, несмотря на то, что его состояние, на первый взгляд, было далеко от того, каким следует быть накануне такого поединка, убедил тренера доверить ему место в составе. На стороне товарища были и другие игроки «Днепра». Кучеревский доверился своим подопечным &#; и не прогадал.

К сожалению, до юбилея не дожили ни наставник, ни автор «хрустального» гола. На праздник, состоявшийся в Днепропетровске, были приглашены члены их семей, равно как и родственники также ушедших из жизни Ивана Вишневского и Николая Кудрицкого.

Программа, подготовленная для зрителей, была лишена излишнего пафоса, и благодаря этому воспринималась легко, по-домашнему. Ветераны «Днепра» и «Торпедо» выходили на поле, чтобы повторить финал летней давности, по одному, под овации публики и подробный рассказ о каждом игроке Владимира Перетурина. Известный советский комментатор вновь приехал в Днепропетровск, чтобы «вживую» работать на стадионе. Еще одной изюминкой матча стало приглашение в качестве арбитра Вадима Жука. Минский рефери обслуживал и настоящий финал, запомнившись отмененным голом торпедовца Юрия Савичева. Из планировавшихся сюрпризов не удалось осуществить лишь один &#; привезти на «Днепр-Арену» Кубок СССР. Трофей находится на вечном хранении у последнего обладателя московского «Спартака», и пересечь с ним российско-украинскую границу сейчас очень проблематично.

Надо ли говорить, насколько дружеской была атмосфера в раздевалках до и после матча. Если между собой, несмотря на занятость, игроки «Днепра» и «Торпедо», хоть иногда, но общаются, то в междукомандных отношениях после распада СССР наступила большая пауза. И вот &#; встреча, радостная для друзей-соперников. Как водится, не обходилось без подколок, связанных с изменившейся внешностью, прошедшими годами, но не забытыми воспоминаниями. Многие из них &#; совместные, как, например, у Юрия Савичева с Вадимом Тищенко, Алексеем Чередником и Евгением Яровенко, которые вместе выигрывали Олимпиаду И таких примеров можно привести множество.

Но на время поединка, длившегося два тайма по 35 минут, о дружбе позабыли. Легенды футбола, на котором мы выросли, не стали договариваться о результативной ничьей. Они решили сыграть искренне, для себя и для зрителей. И 5-тысячная армия любителей футбола, собравшаяся на «Днепр-Арене», по достоинству оценила мастерство звезд.

Восторг вызывали технические приемы, вратарские сэйвы и комбинации, слаженность в которых, оказалось, никуда не исчезла, несмотря на прошедшие годы. «Днепр», как и 20 лет назад, победил. И снова это оказалось ой как непросто. Счет открыл Евгений Шахов, продемонстрировавший чудеса обводки. Во втором тайме счет удвоил Сергей Пучков, а гол престижа провел Александр Дозморов. Ветераны, несмотря на дающие о себе знать травмы, играли до последнего, полностью отдаваясь игре &#; а по-другому они и не умеют! И публика после финального свистка искупала их в таком знакомом скандировании: «Мо-лод-цы!» Прямо, как 20 лет назад…

Днепр»: Городов, Юдин, Сидельников, Тищенко (к), Багмут, Чередник, Таран, Шахов, Яровенко, Пучков, Шквырин. На замену выходили: Медин, Червоный, Сорокалет, Башкиров, Геращенко.

«Торпедо»: Пчельников, Ковач, Н. Савичев, Соловьев, Жуков, Гречнев, Гришин, Дозморов, Ширинбеков, Агашков, Ю. Савичев (к). На замену выходили: Прудников, Фомичев.

+++

«ТИМИШОАРА» УЖЕ ПОДСЧИТЫВАЕТ БАРЫШИ

Владимир Пануш

Спорт-Экспресс в Украине

В среду на матче «Тимишоара» &#; «Шахтер» ожидается аншлаг. Всего за два дня на стадион «Дан Пэлтинишану» было продано около 20 из 28 тысяч пущенных в реализацию билетов. И это несмотря на то, что по румынским меркам цены «кусались». С обычных 10 и 20 леев (соответственно 3 и 7 долларов) цена подскочила до 50, и (6, 33 и 60 долларов). Билеты в ложи и VIP-зону стоят еще дороже &#; и леев ( и долларов). Впрочем, руководство «Тимишоары» предусмотрело бонус для румынских болельщиков &#; бонус в виде спецвыпуска журнала TempoTimisoara и пригласительный на следующую домашнюю игру «Тимишоары» в еврокубках.

«Тимишоара» уже сейчас подсчитывает барыши. От матча с «Шахтером» клуб получит рекордную для себя прибыль  &#; тысяч евро, что почти в 10 раз больше, чем после домашней игры чемпионата Румынии прошлого сезона со «Стяуа». Только за продажу телевизонных прав на счет клуба будет перечислено 65 тысяч евро. Матч начнется в , а доступ на стадион откроется с Предстоящему поединку присвоена степень повышенного риска. Все желающие на него попасть помимо билета должны иметь удостоверение личности.

Главный тренер «Тимишоары» Иоан Сабэу говорит, что его команда должна быть под стать своим болельщикам, которые в Румынии считаются самыми цивилизованными и всегда поддерживают команду независимо от результатов. «Наши болельщики будут играть очень важную роль: они придадут нам кураж и уверенность. Ну, а моя команда должна отблагодарить их зрелищной игрой», &#; говорит Сабэу. По словам тренера, ничья «Шахтера» с «Ворсклой» должна дать его подопечным дополнительную пищу для размышления: «Думаю, наши игроки поняли: «Шахтер» &#; не из тех команд, которые не могут оступиться. Но нам надо очень серьезно и ответственно подойти к поединку. Многие верят в нас, и мы не должны их разочаровать», &#; подчеркивает Сабэу.

Комментируя высказывания главного тренера «Шахтера» Мирчи Луческу о том, что в первой встрече горняки могли обыграть «Тимишоару» со счетом , Сабэу сказал: «Это заявление было из области предматчевой стратегии. И мы могли выиграть со счетом , если бы в ворота «Шахтера» был назначен пенальти. Я не оспариваю силу «Шахтера» и тренерский профессионализм Луческу, но мы должны быть скромны. Отмечу достойную игру своих футболистов в первом матче, их полную самоотдачу, организацию командной игры, веру в свои шансы. Так же мы должны действовать и в среду».

Исполнительный директор «Тимишоары» Георге Киворкян зло поиронизировал над фразой Луческу: «Когда смотришь матч по телевизору, все видишь по-другому, когда же воочию &#; реальность кажется другой. Мы должны доказать, что неслучайны, а результат &#; заслуженный».

Капитан «Тимишоары» Дан Алекса признается, что после донецкой ничьи радость в команде была сдержанной: «Да, мы добились результата, который сохраняет шансы на продолжение борьбы в Лиги чемпионов. Но этого мало &#; надо войти в групповой турнир. К тому же мы на себе почувствовали настоящую силу «Шахтера». Так что мотивов для большого веселья не было».

Автор дубля в ворота «Шахтера» Джиджел Букур надеется, что результативная игра против «Шахтера» поможет ему заключить хороший контракт за рубежом. «Я хотел играть за границей, но должден еще работать, чтобы добиться чего-нибудь большего с «Тимишоарой», &#; признался игрок, забивший за четыре года в этой команде 51 мяч. &#; Результат в первой игре против «Шахтера» радует нас, мы не опозорились перед обладателем Кубка УЕФА, но украинцы остаются фаворитами. Наш ждет адский ответный матч. Я бы хотел заявить о себе громче в Лиге чемпионов.

Один из лучших игроков «Тимишоары» в первом матче, ппорный полузащитник Александру Боурчану, пробежавший в Донецке 12,5 км, считает, что его команде надо больше контролировать мяч, а соперника надо лишить простора: «При каждой атаке нам надо как можно больше владеть мячом. Если оставить «Шахтеру» свободные зоны, у нас не будет шансов. Нам есть, что терять».

Капитан «Стяуа» в матче за Суперкубок Европы года, который румынская команда выиграла в Монте-Карло с минимальным счетом у киевского «Динамо», Тудорел Стойка считает, что «Тимишоаре» по силам пройти «Шахтер»: «Я очень надеюсь, что «Поли» пройдет дальше, команда достаточно сильна, чтобы выбить украинцев. Совсем не обязательно, что команда, выигравшая Кубок УЕФА должна успешно выступить в Лиге чемпионов».

Непосредственную подготовку к ответному матчу с «Шахтером» «Тимишоара» начала в понедельник, расквартировавшись на сборах в гостинице Casa de la Rosa.

+++

Игорь ЖАБЧЕНКО: «ЧЕРНОМОРЕЦ» &#; БРЕНД, КОТОРЫЙ НЕЛЬЗЯ УТОПИТЬ В МОРЕ»

Сергей Цыба

Спорт-Экспресс в Украине

&#; «Шахтер» достаточно неожиданно оступился в Полтаве. Мысленно горняки уже были в Лиге чемпионов?

&#; Мне кажется, на команду Мирчи Луческу психологически повлияла неудача в первом матче с «Тимишоарой». «Шахтер» полностью переиграл румынов, создав массу голевых моментов, но завершил матч вничью. Но не стоит забывать, что и «Ворскла» &#; боевая команда, которая настроилась на игру и показала хороший футбол. 

&#; Почему «Металлисту» тяжело даются очки? 

&#; По сравнению с прошлым сезоном не играют Рыкун и Жажа &#; футболисты, которые связывали игру команды в центре поля. Но с приходом Алексея Еременко, думаю, эта проблема разрешится. Он &#; квалифицированный игрок, главное чтобы поскорее набрал оптимальные кондиции. По матчу с «Карпатами» могу сказать, что у команды Мирона Маркевича было достаточно моментов для того, чтобы забить больше, чем один мяч

&#; После трех туров среди лидеров находится «Арсенал». Что ждет команду Александра Заварова в дальнейшем?

&#; На мой взгляд, по своему потенциалу «канониры» должны бороться за место в пятерке. В расположении Александра Заварова хороший подбор игроков, поэтому я не удивлюсь, если «Арсенал» в этом сезоне будет бороться за высокие места.

&#; «Днепр» пока сохраняет свои ворота в неприкосновенности. Значит ли это, что у команды Владимира Бессонова лучшая оборона?

&#; По крайне мере пока оборона «Днепра» выглядит очень прилично. В этой линии есть лидер &#; Андрей Русол, которого я считаю очень хорошим защитником. Другие ребята тоже на уровне.

&#; В списке бомбардиров находится сразу три динамовца &#; Олег Гусев, Артем Милевский и Андрей Ярмоленко, забившие по три мяча. Атакующая схема начинает приносить свои плоды?

&#; Пока об этом рано говорить. Все-таки «Динамо» еще не играло с командами высокого уровня &#; «Шахтером», «Днепром», «Металлистом» или «Ворсклой». Посмотрим, как эта схема проявит себя в поединках Лиги чемпионов. Но, конечно, присутствие среди лучших бомбардиров названных вами игроков не может не радовать. Милевский &#; форвард высокого уровня, который начинает проявлять себя во всей красе. Гусев долгое время не играл из-за травмы, он соскучился по футболу, и, думаю, должен выйти в скором времени на прежний уровень. Ярмоленко же приложит максимум усилий для того, чтобы оправдать доверие Газзаева, предоставившего ему шанс заиграть в первой команде.

&#; Что, на ваш взгляд, происходит с «Черноморцем»?

&#; Думаю, все понимают: без нормального финансирования и приобретения исполнителей хорошего уровня, о высоких задачах не может быть и речи. «Черноморец» &#; это бренд, который нельзя утопить в море. Считаю, нужно что-то предпринимать, чтобы команда, не дай Бог, не вылетела в первую лигу.

&#; С нулем очков в активе еще две команды &#; «Закарпатье» и «Кривбасс». Их можно назвать главными претендентами на понижение в классе?

&#; Ни для кого ни секрет, что с «Закарпатьем» каждый год происходит одна и та же история. Команда выходит в высшую лигу и через сезон скатывается обратно в первую. Непонятно, зачем они туда выходят? Считаю, в первой лиге есть команды, которые решив задачу выхода в премьер-лигу будут прогрессировать. Что касается «Кривбасса» &#; это добротная команда, которая еще наверстает упущенное. Олег Таран &#; опытный тренер, и я уверен, что он найдет для своих игроков нужные слова.

&#; В туре удалили сразу двух тренеров. О чем это говорит?

&#; По себе знаю: на тренерской лавке сидеть сложнее, чем находиться на поле. Иногда тяжело сдержаться, особенно &#; когда, кажется, что принимают неправильное решение или еще что-то. Хотя, конечно же, лучше сдерживать эмоции. Читал, что Заваров признался, что его удаление было справедливым. 

&#; В составе донецкого «Металлурга» снова отличились три новичка &#; Мгуни, Годин и Мхитарян…

&#; Это говорит о том, что дончане в межсезонье очень хорошо поработали на трансферном рынке, проведя лазерную селекцию. По стартовым матчам невооруженным взглядом видно, что у этих ребят высокий потенциал.

&#; Не считаете, что Алексей Годин своей игрой заслуживает приглашения в сборную?

&#;  В межсезонье он перешел в более сильный клуб и сразу же о себе заявил. Думаю, если он будет показывать такой же высокий уровень, то обязательно получит приглашение в национальную команду. 

Игорь Жабченко &#; бывший полузащитник киевского «Динамо», «Зенита», «Кремня», «Черноморца», «Бней-Иегуды», «Ротора», «Шахтера» и донецкого «Металлурга».

+++

Алексей ЕРЕМЕНКО: «ПРОТИВ ОТЦА ИГРАЛ. ПРОТИВ БРАТА ЕЩЕ НЕ ДОВОДИЛОСЬ»

Вячеслав Кульчицкий

Спорт-Экспресс в Украине

Интервью «СЭ» дал новичок «Металлиста», забивший первый гол за новый клуб уже в дебютном матче

Появление в «Металлисте» пятого в этом сезоне новичка происходило по всем канонам детективного жанра. О трансфере русского финна из подмосковного «Сатурна» стало известно лишь вечером накануне вылета харьковской команды в Хорватию на первый матч Лиги Европы с «Риекой». В минувший вторник он подписал трехлетний контракт с украинским клубом, а спустя двое суток результативно дебютировал в составе желто-синих. 83 минуты провел Еременко средний (его отец по-прежнему играет за одну из финских любительских команд, а младший брат &#; за киевское «Динамо») и в воскресенье против «Карпат» в чемпионате Украины.

Первое интервью для «СЭ» в роли игрока «Металлиста» Алексею Еременко пришлось давать в два приема &#; после матча с «Риекой» и по завершении поединка с львовянами.

ОТ «РИЕКИ» ДО «КАРПАТ»

&#; Примите поздравления с удачным дебютом в составе новой команды!

&#; Спасибо за поздравления. Буду откровенен: к столь плотному графику привыкнуть непросто &#; дает о себе знать нехватка игровой практики. С «Карпатами» и погода не очень-то нам благоприятствовала, и соперник оказался не из простых, но мы все же одержали победу.

&#; Что скажете о «Риеке»?

&#; Хорошая команда с отличным подбором техничных футболистов. У наших соперников сильный левый фланг, да и в атаке они весьма опасны. Забитые на чужом поле два гола дают нам отличный задел перед ответным поединком.

&#; Один из этих голов на вашем счету…

&#; В какой-то мере мне повезло. На правом фланге наш игрок оказался с мячом, а передо мной обнаружилось свободное пространство. Включил скорость, получил пас и, когда уже мчался к штрафной соперника, принял мгновенное решение &#; вместо передачи налево на опекаемого защитником форварда нашей команды пробил по воротам. Удар получился, и мяч, чиркнув о верхнюю часть штанги, залетел в сетку.

&#; Спустя три дня в игре с «Карпатами» вам представилась возможность попробовать «на вкус» украинскую премьер-лигу. Первым впечатлением поделитесь?

&#; Могу сказать, что она примерно такого же уровня, как и российская. Большой разницы я не заметил.

&#; Как проходит процесс адаптации в «Металлисте»?

&#; Пока трудновато. В команде много новых футболистов &#; левый защитник, нападающий и я. Поэтому сыгрываться приходится уже по ходу турнирной дистанции. Если говорить о матче с «Карпатами», то кому-то, возможно, показалось, что с получением преимущества в одного игрока после удаления Ткачука станет намного легче. Но это ошибочное мнение. Ведь команда, футболист которой заработал красную карточку, получает дополнительную мотивацию, проявляет бойцовский дух и сражается с удвоенной энергией. Оборону «Карпат» в воскресный вечер нам было трудно пройти, так как львовяне выстроили мощный заслон. Но тем не менее, моменты мы создавали, да и игру показали неплохую. Слава Богу, удалось взять три очка &#; это самое главное.

&#; Покидая поле, вы хромали. Что-то серьезное?

&#; К счастью, нет. Потянул мышцу задней поверхности бедра. Видимо, это от усталости. За трое суток провел две игры, вот ноги с непривычки и «подсели».

РАДИ КОНТРАКТА &#; ПОЛНОЧИ БЕЗ СНА

&#; Историю о том, как был осуществлен один из самых оперативных трансферов в истории «Металлиста», не расскажете?

&#; Из харьковского клуба мне позвонили напрямую: спортивный директор «Металлиста» Евгений Красников сказал, что команде нужен игрок в центральную ось полузащиты. Я посоветовал ему переговорить с моим отцом. Такой разговор состоялся, а уже в прошлый понедельник я приехал в Харьков, просидел с руководителями клуба полночи, а на следующий день поставил подпись под контрактом.

&#; Отец, известный в прошлом игрок московских «Спартака», «Торпедо» и «Динамо» Алексей Еременко-старший, выполняет роль вашего агента?

&#; Нет, агентом он не является. Папа мне просто помогает, больше всего &#; советами.

&#; А с младшим братом Романом, выступающим в киевском «Динамо», по поводу харьковского варианта советовались?

&#; Ему позвонил сразу. О «Металлисте» от Ромы услышал только положительные отзывы. Он сказал, что это хорошая команда, у которой отличные болельщики. О них я, кстати, успел сложить впечатление по игре с «Карпатами». С раменскими харьковских фанатов не сравнить. На трибунах они создают атмосферу как на «Стадио Олимпико» в Риме. В итальянской столице болельщиков, конечно же, больше, но стиль боления у них очень схож. Фанатские сектора со стоящими с растянутыми шарфами в руках поклонниками «Металлиста» &#; просто супер!

&#; О харьковской команде до приезда в Украину вам что-то было известно?

&#; В прошлом сезоне следил за играми «Металлиста» в Кубке УЕФА. Знал, что эта команда дошла до 1/8 финала, где в упорной борьбе уступила киевскому «Динамо».

&#; А что рассказал вам брат об уровне украинской премьер-лиги?

&#; От него я узнал, что в Украине есть ряд сильных команд, среди которых особняком стоят «Шахтер» и «Динамо». «Металлист» идет третьим, а дальше располагается еще несколько добротных клубов. В этом плане можно провести параллель с Россией, где за призовые места ведут борьбу четыре-пять сильных команд. Но в отличие от прежних лет теперь в российской элите никто друг друга со счетом или не обыгрывает &#; уровень стал сильнее и вместе с тем заметно выровнялся. Кстати, брат приезжал ко мне в Харьков на игру с «Карпатами». Вот только недавно его проводил обратно в Киев.

&#; Рады, что ваша карьера повернулась таким образом?

&#; Еще бы! Какой смысл сидеть в «Сатурне» без дела, если есть клуб, где на меня рассчитывают и дают возможность играть?

&#; В чем была причина вашего столь незавидного положения в подмосковном клубе?

&#; Не знаю. Наверное, это связано с тем, что в «Сатурне» много хороших исполнителей. На моем месте играют Лоськов, Каряка &#; игроки, многое повидавшие на футбольном веку. В Раменском я находился четвертый год &#; видимо, пора было что-то менять. В общем, не так-то все просто.

&#; Имеете в виду какие-то подводные течения?

&#; Нет-нет. Зачем? Все нормально. Самое главное, что я теперь в «Металлисте».

МОЗГОВОЙ ЦЕНТР ИЗ «САТУРНА»

&#; В «Сатурне» вы провели три с половиной года. Что больше всего запомнилось?

&#; Вне всякого сомнения, первый сезон в Раменском. год, когда командой руководил Владимир Вайс, сложился для меня удачно. Однако по завершении чемпионата случился небольшой конфликт, и я был близок к переходу в «Локомотив». После этого мои дела в «Сатурне» из-за некоторых нюансов не заладились. В остальном же в раменском клубе у меня не было никаких проблем, я был всем доволен. Но футбол &#; вещь непредсказуемая, и это нужно учитывать.

&#; Мирон Маркевич наверняка видит вас в роли мозгового центра полузащиты. К ней вы готовы?

&#; Я долго не играл, поэтому постепенно буду набирать форму, чтобы выйти на прежний уровень и помочь моей нынешней команде. С «Металлистом» провел лишь несколько тренировок, не успев даже выучить имена моих новых партнеров. Влиться в новый коллектив сразу, конечно же, нелегко. Но думаю, что для дебюта сыграл нормально. Особенно если учитывать обстоятельства моего оперативного появления в «Металлисте». И хотя в плане сыгранности и взаимопонимания с новыми партнерами по коллективу есть еще над чем работать, я все же надеюсь, что смогу принести пользу харьковской команде. 

&#; Как вас приняли в «Металлисте»?

&#; Все супер! Ребята встретили меня приветливо. По всему чувствуется, что коллектив отличный. В нем подобраны классные футболисты, царит дружная атмосфера. Мне все понравилось. 

&#; В Харькове вам раньше бывать не приходилось?

&#; Нет, ни разу. Как и в Украине вообще. Город оставил хорошее впечатление. С Москвой его, конечно, не сравнить, но Харьков все же большой. 

&#; С кем-нибудь из нынешних одноклубников раньше были знакомы?

&#; Нет, никого из ребят не знаю. 

СЫН ПРОТИВ ОТЦА

&#; Болельщики наверняка будут с интересом наблюдать за дуэлью братьев Еременко, когда в сентябре в 7-м туре «Металлист» сыграет в Харькове с «Динамо».

&#; (Улыбается). Интересно будет. Против отца я уже играл &#; в чемпионате Финляндии, а вот против брата еще не приходилось. Что ж, посмотрим, что из этого получится.

&#; Любопытно было бы узнать: чем завершилось противостояние двух Алексеев &#; Еременко-старшего и младшего?

&#; Отец тогда играл в ХИКе, а я &#; в другой хельсинкской команде «Йокерите». В том матче ХИК выиграл , и один из голов забил папа.

&#; Не затаили обиду на отца после этого?

&#; Да нет, все нормально.

&#; Игру отца в советские времена на архивных видеокассетах видеть приходилось?

&#; Лишь фрагменты некоторых матчей, когда папа играл за «Спартак» в Кубке УЕФА.

&#; Внесете ясность насчет своего гражданства?

&#; Оно у меня двойное &#; финское и российское.

&#; Где находится ваш дом?

&#; (После паузы). В Финляндии. Я ведь там прожил целых пятнадцать лет! Хотя в Москве у меня есть квартира на Таганке, много друзей.

&#; Из Харькова на выходные или в отпуск куда будете стремиться &#; в Финляндию или в столицу России?

&#; В Финляндию. Транзитом через Москву. 

&#; У каждого футболиста есть мечта. У Алексея Еременко она уже осуществилась?

&#; В детстве мечты были самые высокие. Но теперь другие ориентиры. Самое главное для меня на данном этапе &#; хорошо играть и избегать травм. Как в «Металлисте», так и в сборной Финляндии, игроком которой я являюсь.

&#; В ее ряды приглашение получаете регулярно?

&#; В последнее время &#; да. Чувствую, что тренер мне доверяет, и стараюсь его доверие оправдать. В составе финской команды сыграл свыше тридцати матчей, в которых забил, кажется, 14 голов (по данным статистических источников эти показатели выглядят так: 39 матчей и 13 голов. &#; Прим. В.К.). В национальной команде мне в плане результативности везет…

+++

ЯРЕМЧУК ВМЕСТО ЯРМЕНЧУКА?

Юрий Самоткан

Спорт-Экспресс в Украине

Один мой хороший знакомый буквально озадачил вопросом: «А чем сейчас занимается известный в прошлом футболист Иван Яремчук?» &#; «Да ничем, наверное», &#; ответил я. &#; «А вот и нет, &#; возразил собеседник. &#; Судя по тому, что написано в официальной программке матча «Заря» &#; «Днепр», Иван Яремчук является инспектором премьер-лиги и уже отработал на игре в Луганске».

Вот это новость, подумал я про себя. Когда же он, Яремчук, успел войти в обойму инспекторов высшего дивизиона? Никогда ведь прежде он не был «засвечен» в этих делах… Пока я пытался понять, в чем дело, мой приятель приоткрыл завесу: игру в Луганске действительно инспектировал человек с инициалами «И.Я.». Но не Иван Яремчук, как было написано в программке, а Игорь Ярменчук &#; бывший арбитр ФИФА, отсудивший матчей в высшем дивизионе.

К счастью, когда диктор объявлял по стадиону составы команд, ошибка была исправлена.

+++

ПЕРВЫЙ «ДУБЛЬ» МАРКОВИЧА

Сергей Талимончик

Спорт-Экспресс в Украине

Во многом благодаря сербскому легионеру Слободану Марковичу «Таврия» обеспечила результат в домашнем поединке с «Черноморцем»: сначала летний хавбек выдал изысканный пас на Александра Ковпака, а затем «тонким» ударом со штрафного удвоил преимущество своей команды, на что гости ответили лишь однажды.

&#; Впервые в украинской карьере мне удалось сделать дубль по системе «гол плюс пас», &#; признался Маркович корреспонденту «СЭ». &#; В Сербии и Хорватии выступал куда более результативно. Однако в донецком «Металлурге», и в «Таврии» играл с акцентом на оборону, поэтому до последнего времени в моем активе был всего один гол.

Моя позиция &#; опорный полузащитник, но в нынешнем чемпионате действую на месте левого защитника, так как у нас появились проблемы с игроками обороны. При этом в домашних матчах часто участвую в атаках. В первом голе у нас сработала наигранная комбинация: я обыгрался с Голайдо, он сместился в центр и освободил мне пространство на фланге &#; последовал прострел на Идахора. Лаки до мяча не дотянулся, зато отлично сыграл Ковпак. А во втором голе мы собирались разыграть штрафной, но одесситы «закрыли» всех наших игроков, поэтому решил пробить сам &#; и угодил, к нашей радости, в самый в угол ворот.

+++

ГАМУЛА ПОМОЖЕТ ЧИЖЕВСКОМУ ДОСТИЧЬ ОТМЕТКИ «»

Вячеслав Кульчицкий

Спорт-Экспресс в Украине

Если бы «Закарпатье» не провело минувший сезон в первой лиге, одному из гвардейцев элиты Александру Чижевскому давно покорился бы рубеж в матчей. Теперь опытному ветерану ужгородской команды, отметившему недавно летие, предстоит наверстывать упущенное в нынешнем чемпионате. Рулевой «Закарпатья» Игорь Гамула в разговоре с корреспондентом «СЭ» отметил, что Чижевский непременно будет играть в составе его команды.

&#; Опыт, умение и человеческие качества Саши помогут не только мне, как тренеру, но и его одноклубникам, &#; сказал Гамула.

На вопрос «В курсе ли вы, что Чижевский является одним из главных гвардейцев элиты?», Гамула ответил: «Да. И мы, и сам футболист будем стремиться к тому, чтобы он достиг отметки в матчей».

Сказано &#; сделано. В матче 3-го тура с донецким «Металлургом» пропустивший две стартовые игры чемпионата Александр Чижевский вновь вышел на поле в составе «Закарпатья». Этот поединок стал для него м в классе сильнейших…

+++

ФИРМЕННЫЙ АУТ ОТ ТЕЙКУ

Александр Зайчук

Спорт-Экспресс в Украине

Сделать из рядового игрового эпизода пусть и небольшой, но шедевр способны далеко не все футболисты. Когда на кону стоят заветные очки, а твоя команда проигрывает &#; тут уж не до красоты. Иного мнения придерживается камерунский полузащитник запорожского «Металлурга» Адольф Тейку. В середине второго тайма этот темнокожий футболист взялся за вбрасывание аута и через несколько мгновений привел местную публику в восторг: небольшой разбег, кульбит и бросок. Получилось очень эффектно и, будь порасторопнее во вратарской мариупольцев Сергей Силюк, могло быть и эффективно. А так мяч, пролетев метров сорок мимо ошеломленной толпы игроков, «лизнул» перекладину и покинул пределы поля.

&#; Признаюсь, когда я увидел этот трюк в исполнении Адольфа впервые, был шокирован, &#; признался наставник запорожского «Металлурга» Олег Лутков. &#; Но это было в основном на тренировках, а в официальной игре такой прием Тейку применил, по-моему, первый раз. Ничего против этого не имею: футбол &#; шоу, а такие эпизоды, безусловно, способны украсить любой поединок.

+++

ПОЗДНИЙ ГОЛ ТИГОРЕВА

Юрий Назаркевич

Спорт-Экспресс в Украине

Белорусский защитник запорожского «Металлурга» Ян Тигорев, отличившись в матче с «Ильичевцем», лишь в й игре провел свой первый гол в рамках чемпионатов Украины. Голевое молчание Тигорева оказалось одним из самых длинных для легионеров из ближнего зарубежья.

САМЫЕ ДЛИННЫ БЕЗГОЛЕВЫЕ СЕРИИ ЛЕГИОНЕРОВ БЛИЖНЕГО ЗАРУБЕЖЬЯ (НЕ МЕНЕЕ 40 ИГР)

И      Игрок        Клубы

70     Геннадий НИЖЕГОРОДОВ Россия    Черноморец  

66     Ян ТИГОРЕВ Белоруссия    Металлург З

56     Александр ПАНКОВЕЦ* Белоруссия  Харьков

       Виталий ДЕНИСОВ Узбекистан Днепр

44     Игорь РОЖКОВ* Белоруссия Кривбасс

       Валентин НЕФЕДОВ* Россия  Черноморец, Нефтяник, Ильичевец

43     Павел КИРИЛЬЧИК   Белоруссия   Кривбасс

42     Руслан УЗАКОВ Узбекистан Торпедо, Шахтер

41     Видас АЛУНДЕРИС* Литва   Металлист, Таврия

40     Александр ДАНИЛОВ Белоруссия   Металлист

* серия продолжается.

+++

ПЕНАЛЬТИЙСКИЙ «ДУПЛЕТ» ЖОЗЕМАРА

Юрий Назаркевич

Спорт-Экспресс в Украине

Бразилец Жоземар, реализовав два пенальти в ворота «Оболони» всего за 4 минуты, стал автором одним из самых быстрых в истории лиги дублей с «точки» (3-й результат) и всего лишь 5-м легионером, сумевшим оформить дубль с помощью двух метровых. Интересно, что второй раз это происходит в матчах именно против «Оболони».

ВСЕ ЛЕГИОНЕРЫ, ДЕЛАВШИЕ ДУБЛИ ПРИ ПОМОЩИ ДВУХ ПЕНАЛЬТИ

Дата   Игрок        Клуб   Соперник

     Васил ГИГИАДЗЕ Грузия     Таврия Металлист (д) &#;   

     ДИОГО РИНКОН Бразилия    Динамо       Оболонь (г) &#;

     РИБЕЙРУ Бразилия   Харьков      Ильичевец (д) &#;

     Марко ДЕВИЧ Сербия Металлист    Ворскла (д) &#;

     ЖОЗЕМАР Бразилия  Арсенал      Оболонь (г) &#;

+++

ЛИСЕНЧУК ОТ ОТВЕТСТВЕННОСТИ НЕ УХОДИТ

Михаил Спиваковский

Спорт-Экспресс в Украине

Вчера вице-президент «Зари» Юрий Погребняк сообщил прессе о том, что руководство луганского клуба направило в премьер-лигу письмо с просьбой пересмотреть решение о дисквалификации защитника Харрисона Омоко, удаленного в матче c «Днепром» за фол против Нери Кастильо. Видеоповторы инцидента подтвердили, что новобранца днепропетровского клуба атаковал вовсе не Омоко, а Андрей Гринченко, а сам нигерийский футболист назвал эту красную карточку «огромной загадкой».

Обслуживавший матч столичный судья Сергей Лисенчук от развернутых комментариев отказался, но своей вины не отрицал: «Решение, принятое мной в этом эпизоде, было продиктовано динамикой событий на поле и той позицией, которую я занимал в конкретный момент. Камеры показали, что я ошибся, и наказание последовало незамедлительно: инспектор встречи снизил мне оценку за проделанную работу».

+++

РЕКОРДНОЕ УДАЛЕНИЕ ОМОКО

Юрий Назаркевич

Спорт-Экспресс в Украине

Нигерийский защитник «Зари» Харрисон Омоко уже 4-й раз за время выступлений в украинских чемпионатах был удален с поля. При этом по количеству красных карточек Омоко стал уже третьим легионером из дальнего зарубежья.

ЛЕГИОНЕРЫ ДАЛЬНЕГО ЗАРУБЕЖЬЯ, УДАЛЯВШИЕСЯ ЧАЩЕ ВСЕХ (НЕ МЕНЕЕ 3-х РАЗ)

К      Игрок        Клубы

4      Северин ГАНЦАРЧИК Польша       Арсенал, Металлист

Арменд ДАЛЛКУ Албания    Ворскла     

Харрисон Омоко     Нигерия      Ворскла, Волынь, Заря

3      Мацей НАЛЕПА      Польша      Карпаты

       БАТИСТА Польша    Карпаты, Харьков

       Самсон ГОДВИН     Польша      Карпаты

ФЕРНАНДИНЬЮ     Бразилия     Шахтер

ЖАДСОН     Бразилия     Шахтер

К &#; количество удалений.

+++

РУБЕЖ «» ПЕРВЫМ «ПОКОРИЛ» Игорь ШУХОВЦЕВ

Юрий Ляховецкий

Спорт-Экспресс в Украине

В минувшем туре «Заря» пропустила й мяч в чемпионатах Украины. По иронии судьбы этот же рубеж первым из голкиперов «покорил» и страж ворот луганчан Игорь Шуховцев.

«Юбилейным», м, оказался и мяч, пропущенный с пенальти в матче с «Кривбассом», для Александра Шовковского. При всем при этом нельзя не отметить, что у вратаря «Динамо» наилучший среди всех его коллег, когда-либо выступавших в элитном дивизионе, средний показатель &#; всего 0,64 за игру.

ВРАТАРИ, ПРОПУСТИВШИЕ И БОЛЕЕ МЯЧЕЙ В ЧЕМПИОНАТАХ УКРАИНЫ

                     Клубы Голы   Матчи  Ср.

       1.      Игорь ШУХОВЦЕВ    Нива В (34), Одесса (20), Ильичевец (),            1,36

                     Арсенал (10), Таврия (11), Заря (4)

       2.      Александр ГОРЯИНОВ       Металлист (), ЦСКА (11), Кривбасс (57)            1,11

       3.      Андрей ГЛУЩЕНКО    Торпедо (95), Звезда (51), Металлург З (),         1,43

                     Ильичевец (11)

       4.      Андрей НИКИТИН     Заря (), Шахтер (14), Металлург Д (73),            1,28

                     Ильичевец (40)

       5.      Сергей ДОЛГАНСКИЙ Верес (50), Металлист (22), Черноморец (52),               1,16

                     Ворскла (), Металлург Д (25)

       6.      Виталий РЕВА        ЦСКА/Арсенал (), Динамо (23), Таврия (12)               0,91

       7.      Дмитрий ШУТКОВ     Шахтер               0,84

       8.      Владимир МАРЧУК    Карпаты (9), Волынь (), Прикарпатье (19),                1,48

                     Звезда (31)

       9.      Андрей КОВТУН      Динамо (11), Кривбасс (9), Ворскла (),            1,10

                     Закарпатье (34)

           Богдан СТРОНЦИЦКИЙ      Карпаты (), Таврия (24)             1,02

           Александр ШОВКОВСКИЙ    Динамо               0,64

+++

й ЧАСОВОЙ

Юрий Назаркевич

Спорт-Экспресс в Украине

Дебютировав в составе «Кривбасса», Андрей Федоренко оказался юбилейным, м голкипером в истории чемпионатов страны, в том числе м, защищавшем цвета криворожского клуба. По количеству стражей ворот у «Кривбасса» нет равных в истории лиги.

КЛУБЫ С НАИБОЛЬШИМ КОЛИЧЕСТВОМ ВРАТАРЕЙ (НЕ МЕНЕЕ ти)

К      Клубы        К      Клубы

30     Кривбасс     13     Ворскла

24     Таврия       Прикарпатье

18     Металлург З   12     Динамо

16     Днепр              Звезда

15     Карпаты            Черноморец

14     Металлист          Шахтер

13     Волынь

+++

МГУНИ ОФОРМИЛ АФРИКАНСКУЮ ДЕСЯТКУ

Юрий Ляховецкий

Спорт-Экспресс в Украине

Зимбабвийский нападающий Мусавенгоси Мгуни стал игроком й африканской страны, чьи представители забивали в чемпионатах Украины. Кстати, в донецком «Металлурге» свой голевой счет открыли футболисты еще трех государств Черного континента: Кот-д'Ивуара (Яя Туре), Туниса (Анис Бусаиди) и Буркина-Фасо (Аристид Бансе). Два «пионера» выступали за другой донецкий клуб &#; «Шахтер», по одному &#; за «Ворсклу», «Динамо», «Карпаты» и «Сталь».

ПРЕМЬЕРНЫЕ ГОЛЫ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ СТРАН АФРИКИ В ЧЕМПИОНАТАХ УКРАИНЫ

              Страна        Дата    Игрок   Клуб   Соперник      Счет

       1.      Гвинея            Аль-Кали СОУМА     Карпаты       Кривбасс (д)  

       2.      Нигерия           Джулиус АГАХОВА    Шахтер       Карпаты (г)   

       3.      Сенегал           Ассан НДИАЙ Шахтер       Динамо (г)    

       4.      Камерун          Патрик ИБАНДА      Ворскла      Металлург М (д)     

       5.      Кот-д'Ивуар        Яя ТУРЕ      Металлург Д   Ильичевец (д)

       6.      Марокко          Бадр КАДДУРИ       Динамо       Черноморец (д)      

       7.      Тунис       Анис БУСАИДИ       Металлург Д   Днепр (г)     

       8.      Конго       Бурнель ОКАНА-СТАСИ      Сталь   Черноморец (г)      

       9.      Буркина-Фасо      Аристид БАНСЕ      Металлург Д   Таврия (д)    

           Зимбабве         Мусавенгоси МГУНИ   Металлург Д   Закарпатье (д)       

+++

10 ОТКРОВЕНИЙ ТУРА. Версия «СЭ»

Спорт-Экспресс в Украине

1. Николай ПАВЛОВ, главный тренер «Ворсклы»

ВОРСКЛА &#; ШАХТЕР &#;

(Об арбитрах). «Они, наверное, нашли в моем лице «сладкую булочку»: как только видят меня на бровке, сразу бегут ко мне. Я не ругался в тот момент и не матерился. Разве можно за это удалять?»

2. Игорь ГАМУЛА, главный тренер «Закарпатья»

МЕТАЛЛУРГ Д &#; ЗАКАРПАТЬЕ &#;

«Сегодня моим футболистам раскрутили головы, причем очень сильно. Теперь в самолете я буду вкручивать их в другую сторону».

3. Александр ЗАВАРОВ, главный тренер «Арсенала»

АРСЕНАЛ &#; ОБОЛОНЬ &#;

«Спасибо руководителям, которые пошли мне на встречу во всем, кроме разве что Реброва. Я хочу этого игрока…Ну, в смысле, чтобы он играл у меня».

4. Мирон МАРКЕВИЧ, главный тренер «Металлиста»

МЕТАЛЛИСТ &#; КАРПАТЫ &#;

«Знаете, нам всегда мешают удаления в составе команды соперника. Сколько я помню, мы всегда мучаемся».

5. Александр ЗАВАРОВ, главный тренер «Арсенала»

АРСЕНАЛ &#; ОБОЛОНЬ &#;

«Сам виноват, что меня удалили. Не смог сдержаться, буквально по каждому вопросу эмоционально обращался к судье. А тот &#; молодец, сразу поставил на место. Чисто по-человечески у меня к нему никаких претензий нет. Более того, прошу у Ищенко извинений. К слову, это уже второй наш конфликт: первый случился после игры с киевским «Динамо». Чем больше у нас будет судей, умеющих столь хладнокровно карать &#; тем лучше».

6. Александр ЗАВАРОВ, главный тренер «Арсенала»

АРСЕНАЛ &#; ОБОЛОНЬ &#;

(На вопрос о том, почему не играл Сергей Закарлюка). «У нас какая-то эпидемия &#; многие игроки подхватили расстройство желудка: может что-то съели не то… Как бы там ни было, нам сегодня не хватало ни Закарлюки, ни Джакобии. Если бы они были, то летали бы словно два самолета».

7. Игорь ГАМУЛА, главный тренер «Закарпатья»

МЕТАЛЛУРГ Д &#; ЗАКАРПАТЬЕ &#;

«Я всегда говорил своим подопечным, пускай задумаются, почему они не играют в других клубах, пускай разберутся в себе. А то им, то тренер виноват, то еще что-то».

8. Сергей ПУЧКОВ, главный тренер «Таврии»

ТАВРИЯ &#; ЧЕРНОМОРЕЦ &#;

(На вопрос о том, что Сергей Куницын говорил о том, что в случае ничейного результата Сергей Пучков подстрижется наголо). «Я ему сказал, что подстригусь 14 декабря».

9. Валерий ГАЗЗАЕВ, главный тренер «Динамо»

КРИВБАСС &#; ДИНАМО &#;

«Я сказал Олегу Тарану: если команда и впредь станет так играть, очки для нее &#; дело ближайшего будущего».

Илья БЛИЗНЮК, и.о. главного тренера «Ильичевца»

ИЛЬИЧЕВЕЦ &#; МЕТАЛЛУРГ З &#;

(На вопрос о том, почему в заявке на игру не было Дмитрия Воробья). «Он расторг контракт и покинул нашу команду. Если человеку в другом клубе предлагают лучшие условия, как на него можно повлиять?»

НАИБОЛЬШЕЕ КОЛИЧЕСТВО ПОПАДАНИЙ В ХИТ ПАРАД

5 Игорь ГАМУЛА, главный тренер «Закарпатья»

4 Александр ЗАВАРОВ, главный тренер «Арсенала»

3 Николай ПАВЛОВ, главный тренер «Ворсклы»

2 Виталий РЕВА, голкипер «Арсенала»

  Александр КОСЫРИН, нападающий «Черноморца»

  Сергей ПУЧКОВ, главный тренер «Таврии»

ЛИДЕРЫ ПО ОЧКАМ

29 Игорь ГАМУЛА

25 Николай ПАВЛОВ

24 Александр ЗАВАРОВ

20 Виталий РЕВА

11 Александр КОСЫРИН

+++

КОНКУРС ПРОГНОЗИСТОВ

Александр Пресич

Спорт-Экспресс в Украине

В 3-м туре соревновались известный футболист &#; полузащитник «Черноморца» х годов Игорь Жабченко и корреспондент «СЭ» Александр Пресич. Специалист точно предсказал результаты матчей «Таврия» &#; «Черноморец», «Кривбасс» &#; «Динамо» и «Ворскла» &#; «Шахтер», а также угадал одну разницы в счете и четыре исхода, что позволило в итоге набрать 15 очков. Прогноз журналиста оказался куда менее точным &#; всего один угаданный счет и 10 очков в копилку своей команды. После трех туров преимущество специалистов выросло до 11 очков &#;

       3-й тур СПЕЦИАЛИСТ ЖУРНАЛИСТ «СЭ»

       Результаты    Жабченко     Пресич

       ТАВРИЯ &#; ЧЕРНОМОРЕЦ &#;       &#; 3 очка    &#; 1 очко

       ЗАРЯ &#; ДНЕПР &#;   &#; 1 очко   &#; 3 очка

       АРСЕНАЛ &#; ОБОЛОНЬ &#;   &#; 1 очко   &#; 0 очков

       КРИВБАСС &#; ДИНАМО &#;   &#; 3 очка    &#; 1 очко

       ВОРСКЛА &#; ШАХТЕР &#;     &#; 3 очка    &#; 2 очка

       ИЛЬИЧЕВЕЦ &#; МЕТАЛЛУРГ З &#;    &#; 2 очка    &#; 0 очков

       МЕТАЛЛИСТ &#; КАРПАТЫ &#;       &#; 1 очко   &#; 1 очко

       МЕТАЛЛУРГ Д &#; ЗАКАРПАТЬЕ &#;   &#; 1 очко   &#; 2 очка

       Итого  15 очков      10 очков

       После 3 туров (+3=)      Специалисты  Журналисты «СЭ»

       Сумма  37 очков      26 очков

Напоминаем систему начисления очков: угаданный исход &#; 1 очко, угаданная разница в счете &#; 2 очка, угаданный счет &#; 3 очка.

Объяснительная записка

МЕДЛЕННО МИНУТЫ УПЛЫВАЮТ ВДАЛЬ

Прежде всего, хочу поздравить соперника с победой и новым рекордом нашего конкурса: Игорь Жабченко превзошел прежнее высшее достижение &#; 14 очков &#; Геннадия Лисенчука (в м туре прошлогоднего турнира прогнозистов) и Вадима Тахтерина (в м туре). Мне же, как проигравшему, остается лишь утешаться тем, что я стал участником рекордного «забега». Стоит отметить, что в двух случаях Фортуна была особо благосклонна к Игорю Валентиновичу &#; «нужный» счет устанавливался буквально в последний момент (голы Мирко Райчевича в Симферополе на последней минуте и Андрея Ярмоленко в Кривом Роге на первой добавленной).

Как все-таки медленно тянется время. Иди оно чуть быстрее, не успели бы одесситы и киевляне забить не повлиявшие на исходы встреч мячи. И картина была бы совсем другой: от 15 очков моего оппонента осталось бы 11, а мои 10 превратились бы в 12…

Впрочем, у известной поговорки «Если бы, да кабы…» есть много неутешительных окончаний. Поэтому, постараюсь не злоупотреблять сослагательным наклонением и просто признаю &#; соперник оказался на голову выше (хотя по антропометрическим показателям у нас полное равенство &#; см и 75 кг у каждого).

Таврия &#; Черноморец &#; (прогноз &#; ). Все шло по плану до вышеупомянутого гола Райчевича.

Заря &#; Днепр &#; (прогноз &#; ). Единственный угаданный счет. Правда, до сих пор не пойму, как мяч после удара Сергея Шевчука не оказался в сетке &#; обе штанги «посчитал», по линии ворот катился…

Арсенал &#; Оболонь &#; (прогноз &#; ). Недооценил команду Александра Заварова. Приятно удивлен результативностью «канониров» на старте чемпионата.

Кривбасс &#; Динамо &#; (прогноз &#; ). Столкнувшись с плотной игрой хозяев поля, динамовцы не смогли показать той лихой игры в атаке, которую мы видели в двух предыдущих турах. Но это даже к лучшему &#; устранить недостатки можно только в том случае, когда они видны. А от легких побед мало толку.

Ворскла &#; Шахтер &#; (прогноз &#; ). Вот это был матч. И ничья в самом что ни на есть прямом смысле слова &#; боевая. В ближайшее время ждем от этих команд побед на европейской арене.

Ильичевец &#; Металлург З &#; (прогноз &#; ). Ставка на ничью не оправдалась. Оказалось, что обе команды в нынешнем сезоне пока четко чередуют поражения и победы. И отчетный матч полностью вписался в эту «схему».

Металлист &#; Карпаты &#; (прогноз &#; ). Думал, что харьковчане выиграют легко. Не тут-то было. Значит, победа подопечных Олега Кононова над «Ворсклой» и ничья с донецким «Металлургом» вовсе не случайны.

Металлург Д &#; Закарпатье &#; (прогноз &#; ). Крупную победу «Металлурга» предугадать было достаточно легко. Вот только счет не сошелся.

+++

Прорвали плотину

Василий Гнатюк

Команда

Феноменальный гол Еременко положил начало победе «Динамо»

Определяющим в матче, на мой взгляд, стал первый, довольно быстрый мяч гостей. Федоренко, который дебютировал в Премьер-лиге (да еще и против киевского «Динамо»!), конечно, волновался и хотя в целом провел матч на приличном уровне, ошибки допускал, причем одна оплошность была серьезной— в эндшпиле он «организовал» третий гол в свои ворота.

В голе, забитом в результате феноменального удара Еременко с 35—40 метров на й минуте, считаю голкипера «Кривбасса» невиновным, такие мячи — из разряда неберущихся А вот Шовковский мог «поймать бабочку» на й минуте. Гусев на правом фланге обороны потерял мяч, этим воспользовался Бюлюкбашии, заметив, что вратарь «Динамо» немного вышел из «рамки»,технично пробил по высокой траектории. Фортуна была на стороне киевлян, мяч только скользнул по перекладине. А интересно, как бы сложилось все в этом матче, если бы албанец попал в цель? После перерыва подопечные Тарана сумел и несколько выровнять игру, но вновь забили гости. И снова — как и в предыдущих двух поединках — не на высоте оказалась оборона «Кривбасса». Гусев прошел по своему флангу, навесил на Милевского, а тот продемонстрировал цирковой номер: одним касанием перебросил мяч через Максимова, а вторым от души пробил с линии вратарской в верхний правый угол—без шансов для Федоренко. Так счет стал

Через несколько минуту хозяев затеплилась надежда на спасение. Бюлюкбаши четко реализовал пенальти, назначенный за игру рукой Юссуфа в собственной штрафной площадке. Минимальным преимуществом «Динамо» владело почти до финального свистка. Начавшийся сильный дождь нивелировал класс соперников, но я бы не сказал, что «Кривбасс» был более близок к ничьей, чем подопечные Газзаева к тому, чтобы увеличить свой перевес.

Однако именно погодные условия сыграли злую шутку с Федоренко. Уже в компенсированное арбитром время голкипер ошибся и, выбивая мяч от ворот после скидки кого-то из партнеров, попал прямо на Милевского, который находился примерно в трех метрах от кипера. Капитан динамовцев мог бы и сам забивать, однако отбросил мяч свободному Ярмоленко —

Что имеем в итоге? «Динамо» после осечки «Шахтера» в Полтаве стало единоличным лидером чемпионата со стопроцентным результатом, а «Кривбасс» вплотную приблизился к небольшому юбилею: в случае неудачи в Симферополе «бело-красно-черные» получат в пассив серию из десяти поражений подряд (с учетом прошлого чемпионата)

Олег ТАРАН (главный тренер «Кривбасса»):

«Ничего страшного не произошло. У нас практически новый состав, много новых исполнителей. Или, может, мы должны были «выносить» «Динамо» — ? В нашей игре есть и положительные моменты, есть настрой. Конечно, имеется ряд проблем. Слабо действовали Сердюк и Максимов, но это связано в первую очередь с их возможностями, в следующих матчах вместо них на поле выйдут другие футболисты. Мы находимся в поиске оптимального состава защитной линии, которая вызывает сейчас у меня большие опасения. И, безусловно, удивляет парадоксальное судейство, не соответствующее накалу поединка. Подобные действия арбитров попросту ломают игру, мешают командам. Все дело в квалификации судей, я разочарован в них.

Замена Хиди на Федоренко? Да,конечно, это связано с тем, что албанец неудачно провел предыдущие матчи. У меня нет незаменимых исполнителей. Не имена играют в футбол. На поле будут выходить только те, кто отдается игре на сто процентов.

Счет следующего матча? Мы обязательно должны прервать серию без побед, которая длится уже девять встреч подряд. Самое главное, что мы верим ребятам, мы знаем их возможности, видим их работу, и у нас нормальные взаимоотношения. В первую очередь нужно омолаживать состав, сейчас средний возраст футболистов составляет 23—24 года — это уже будущее. К нам приезжают игроки, среди которых будем искать квалифицированных исполнителей. В ближайшие дни ждем потенциального новичка с украинским паспортом, а также футболиста из Кореи и будем потихоньку продолжать поиски».

«Пенальти обострил игру»

— Мы ожидали сложной игры, поскольку понимали, что после двух поражений на старте у «Кривбасса» появится мотивация, команда мобилизируется и настроится по-боевому, — отметил после встречи в Кривом Роге главный тренер лидера Премьер-лиги Валерий ГАЗЗАЕВ.—В итоге мы столкнулись с очень крепким и организованным коллективом. Игра немного обострилась, когда соперник забил пенальти. Но в целом я доволен нашей командой.

— Что вы можете сказать по поводу действий Юссуфа?

—Удовлетворен его игрой, не считая досадной оплошности (именно она привела к пенальти в ворота «Динамо». — Прим. авт.). Нужно также учесть, что Айила полтора месяца восстанавливался после травмы, и в Кривом Роге был его первый поединок за долгое время. К тому же Юссуф достаточно квалифицированный игрок и в следующих встречах он будет действовать еще сильнее.

—  Могли бы сравнить чемпионаты России и Украины?

—  Мне сложно сейчас это сделать. Должно пройти как минимум полгода, чтобы я увидел все украинские команды. Впереди 12 игр первого круга, вот по их прошествии я и выскажу свое мнение.

+++

Секрет — в разности потенциалов

Марк Левицкий

Команда

 «Металлурги» подняли себе настроение перед Любляной

Самым полезным для «Металлурга» в этом матче был последний гол, забитый в его ворота. Игровое и голевое преимущество хозяев, которое ощущалось на протяжении всей встречи, вызвало некую расслабленность, самоуспокоение донетчан, что чревато потерей концентрации в преддверии выездного поединка в Словении. Защитники «Металлурга» спокойно наблюдали за Браилой, подзабыв (или не зная) о его «пушке». Дишленкович только руками развел, увидев мяч за спиной в сетке

Однако и голы хозяев были на загляденье! Николай Костов оставил в запасе нового центрфорварда команды Мгуни, дав возможность сыграть уже неплохо зарекомендовавшему себя в прошлом сезоне Танасе. И румынский нападающий не сплоховал, поставив своего тренера перед выбором, кого предпочесть на передней линии в следующих матчах. Ведь к другим футболистам этого амплуа, Кингсли и Годину, тоже претензий нет

Неожиданно начавшийся в начале матча дождь, казалось, на время уравнял шансы команд— футболистам надо было приспособиться к мокрому полю. На исходе получаса игру взял на себя Годин. Сдвинувшись с фланга в центр, он пошел к воротам напролом и, уже теряя мяч, успел откинуть его Мхитаряну. Тот спокойно пробил в дальний нижний угол мимо выдвинувшегося навстречу вратаря.

Через четыре минуты хозяева закрепили успех. Их новый тактический ход с забросом мяча за спины защитников привел к успеху. Нацеленную передачу сделал Лазич, а завершил комбинацию «расстрелом» вратаря Танаса.

Вскоре после перерыва Годин показал, что значит иметь в арсенале хороший удар. Пас Мхитаряна вряд ли можно было отнести к голевым, да и защитники гостей ждали продолжения розыгрыша. А Годин взял да и ударил метров с ти, сильно и точно.

После этого Николай Костов вспомнил, что через четыре дня донетчан ожидает матч в Лиге Европы — кое-кому дал отдохнуть, а кое-кому проверить себя в игровой обстановке. Отличился Мгуни, умело(или нечаянно?) коснувшийся бедром пролетавшего мимо него мяча, пущенного с фланга Марио Сержио.

В концовке встречи мог забить Шищенко, но вратарь перевел мяч на угловой. Ответный гол гостей нельзя считать случайным, поскольку ужгородцы боролись до конца, невзирая насчет

+++

Столичное дерби вышло горячим!

Виктор Олексенко

Команда

Удаление Александра Заварова подстегнуло «канониров»

Еще ни разу столичное дерби между «Арсеналом» и «Оболонью» не заканчивалось «миром». Не стал исключением и отчетный поединок, который, к слову, состоялся в Борисполе и выдался богатым на события.

«Арсенал» действовал по схеме 4—3—1—2. Замечу, что травмировавшегося в Одессе Сергея Матюхина в центре обороны заменил Богдан Шершун, которого Александр Заваров обычно использует на месте опорного полузащитника. А вернувшийся в «основу» Жоземар (Закарлюка не играл по причине расстройства желудка) расположился под дуэтом нападающих: Мазилу — Воробей. Именно бразильцу суждено было стать главным героем матча.

Юрий Максимов избрал классическую расстановку: 4—4—2. В дебюте поединка обе команды действовали на встречных курсах. Было много фолов, и как следствие, основная угроза возникла после стандартных положений. У «Арсенала» мог отличиться Мазилу, едва не замкнувший передачу Жоземара от углового флажка — снаряд пролетел рядом со штангой. «Оболонь» с ответом тянуть не стала. Фол на правом краю обороны «Арсенала» завершился резаной передачей Куценко в район вратарской площади. Первым у мяча оказался Симоненко, который неожиданно, а главное точно, пробил головой по собственным воротам

Номинальные хозяева не сразу опомнились от такого шока, и буквально через несколько минут очередной «стандарт» «Оболони» завершился попаданием в штангу! В эти минуты Александр Зава-ров просто не находил себе места и несколько раз даже выбегал за пределы «технической зоны». Рефери сделал тренеру замечание, но последний не нашел ничего лучшего, как ответить арбитру ругательной репликой, после чего и был удален.

Стоило Александру Анатольевичу уйти в раздевалку, как его подопечные перехватили инициативу и вскоре отыгрались. На й минуте отменную фланговую передачу исполнил Данилов, а Мазилу «на пятачке» оказался расторопнее защитников и ударом головой переправил мяч в ворота —

А в компенсированное к первому тайму время две отличные возможности упустил Александр Иващенко, которому ассистировали Морозюк и Конюшенко. Оба раза нападающий гостей бил головой, но Рева был надежен.

Если в первом тайме кому-то из соперников было сложно отдать предпочтение, то вторая минутка прошла с подавляющим преимуществом «Арсенала». Возможно, виной тому быстро пропущенные голы. Все началось с грубой ошибки Лозинского, который в достаточно безобидной ситуации в пределах собственной штрафной площади уложил на газон Воробья. Жоземар доказал, что не зря является штатным пенальтистом команды —

Проходит каких-то четыре минуты, и «пивовары» вновь с нарушением правил блокируют проход Хомина. Арбитр находился рядом и без раздумий опять указал на «точку». На этот раз Жоземару пришлось пробивать дважды (первую попытку рефери не засчитал), но бразилец вновь оказался удачливее кипера —

Оправиться от двойного удара «Оболонь» так и не смогла. Игра подопечных Максимова развалилась буквально на глазах. Дальние удары Куценко и самоотдача Иващенко—вот, пожалуй, и весь атакующий арсенал «пивоваров» во втором тайме.

«Канониры» нестали играть на удержание счета и попытались развить успех. Трио Жоземар, Мазилу и Воробей несколько раз организовывало образцово-показательные контратаки. К счастью для «Оболони», только одна из них увенчалась успехом. На й минуте Воробей реализовал передачу Жоземара —

Юрий МАКСИМОВ

(главный тренер «Оболони»)

«Скажу честно, очень тяжело так проигрывать. К сожалению, сил ребятам хватило только на первые 45 минут матча. После перерыва мы почему-то остановились.

Не хочу говорить об оплошности защитника, который заработал пенальти, но так действовать нельзя! Человек вышел на футбольное поле и спит! Ни злости, ни желания. Вообще ничего Второй и третий голы пропущены из-за нелепых ошибок, которые футболисты допускать не должны».

Александр ЗАВАРОВ

(главный тренер «Арсенала»)

«Я сам виноват в том, что меня удалили со скамейки запасных. Хочу попросить у Ищенко прощения. Не знаю, почему так получилось, почему не смог сдержать эмоции—стыдно и перед футболистами, и перед руководителями А судья молодец! Сразу поставил меня на место.

Результатом я доволен. Это было дерби, в котором встречались команды с амбициями. Поэтому и игра получилась нервной. Считаю, что мне не удалось настроить своих подопечных на первые 30 минут встречи».

+++

Днепряне взяли реванш за прошлый сезон

Станислав Краевой

Команда

Подопечные Владимира Бессонова держат свои ворота на замке

Как ни крути, а нынешний матч рассматривался всеми через призму поединка последнего тура прошлого сезона, когда «Заря», спасая себя от вылета, опустила шлагбаум на пути «Днепра» в Европу. После того команда Владимира Бессонова приобрела у донецкого «Шахтера» забивного форварда Селезнева и еще нескольких игроков, призванных усилить действия команды, в числе которых и мексиканский легионер Кастильо. У луганчан все наоборот. Потеря трех ключевых исполнителей — Райчевича, Болохана и Жуниора—серьезно сказалась на боеспособности коллектива.

Гости в первом тайме хотя и доминировали, но благодаря мастерству голкипера «Зари» Шуховцева превратить преимущество в разгром не сумели.

ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

17 листопада року, 10 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПАРУБІЙ А.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, прошу заходити в зал і приготуватись до реєстрації. Займайте робочі місця. Прошу заходити в зал.

Отже, прошу провести реєстрацію. Прошу зареєструватись.

 

Зареєстровано  народних депутати.

Ранкове пленарне засідання Верховної Ради України оголошую відкритим.

Сьогодні день народження у наших колег, в Михайла Леонтійовича Бондаря, бійця самооборони, бійця Національної гвардії. Вітаємо, Михайле, з днем народження! (Оплески) В Олени Костянтинівни Кондратюк. Олени нема, але привітаємо її. Я впевнений, вона долучиться до нас. І також у Михайла Івановича Ланя. Привітаємо колег. (Оплески)

Шановні колеги! Сенат Сполучених Штатів Америки схвалив та спрямував на підпис Президенту проект Закону про Бюджет США на рік, на потреби національної оборони, який передбачає мільйонів доларів для надання безпекової допомоги для України. І я від імені всіх народних депутатів висловлюю подяку американським колегам за підтримку України. Ви пригадуєте, ми підписали Угоду між Конгресом Сполучених Штатів Америки і українським парламентом. І я переконаний, що Президент США Дональд Трамп підпише оборонний бюджет, і це буде важливим кроком у нашій співпраці і в перемозі над російським агресором. Дякуємо нашим колегам.

Також сьогодні Міжнародний день студента, і щиро вітаю усіх і колишніх, і теперішніх студентів з цим святом. Вітаємо студентів!

І сьогодні традиційно у засіданні Верховної Ради України бере участь Прем'єр-міністр України Володимир Борисович Гройсман і члени уряди. Привітаємо їх.

І ми переходи до "години запитань до Уряду". Я нагадаю, що ми маємо два виступи: сьогодні це буде віце-прем'єр-міністр Геннадій Григорович Зубко, а також перший заступник міністра освіти і науки Володимир Віталійович Ковтунець, а потім 30 хвилин запитання до членів уряду.

І я оголошую початок "години запитань до Уряду". І запрошую до виступу міністра регіонального розвитку – віце-прем'єр-міністра України Геннадія Григоровича Зубка. Будь ласка, пане Геннадію.

 

ЗУБКО Г.Г.

Шановний пане Голово, шановні колеги, Прем'єр-міністр, шановні народні депутати! Я би хотів би у першу чергу почати свій виступ з того, щоб подякувати цьому складу Верховної Ради про рішучий прорив саме у реформі житлово-комунального господарства.

Ви знаєте, на цьому тижні ми закінчили практично прийняття тих законів, які сьогодні дійсно потребують для виконання двох простих завдань. У першу чергу це сформувати безпосередньо можливості власників житлово-комунального господарства для того, щоб вони могли управляти своєю власністю, обліковувати свої послуги і саме головне – платити тільки за те, що вони дійсно споживають. Другий напрямок – це реформа житлово-комунального господарства те, що стосується комунальних підприємств, і те, що стосується безпосередньо підвищення енергоефективності у житловому секторі.

Я би хотів показати отакий невеликий слайд, де ви побачити всі нормативні акти, які сьогодні прийняті Верховною Радою, які були розроблені в уряді і яким потрібно сьогодні разом з Верховною Радою, з експертами, з асоціаціями безпосередньо імплементувати для того, щоб безпосередньо законодавчі зміни і нормативні акти уряду дали користь нашим українським родинам.

Ще раз хотів би наголосити, що Закон про Фонд енергоефективності, Закон про енергоефективність будівель, Закон про житлово-комунальні послуги, Закон про спільну власність - це саме той пакет законів, який дає можливість безпосередньо рухатись і в напрямку створення спільного власника, і в напрямку реформування житлово-комунального господарства.

Також дуже важливий закон, який був прийнятий Верховною Радою, -  Закон про комерційний облік, який дає чітку вказівку і обов'язок постачальним підприємствам встановити будинкові лічильники і дати можливість безпосередньо сплачувати нашим громадянам за спожиту енергію, а не нараховану нормативну, яка була за 25 років і безпосередньо не давала якості послуг.

Що б я хотів би зазначити, що ви можете побачити наступний слайд, де практично 5 законів базових вирішують ці питання і, що нам потрібно робити далі. А далі ситуація дуже проста. Імплементація нормативних актів, яка між собою практично пов'язана. Це і питання взагалі встановлення лічильників, це і питання взаємовідносин між постачальниками і споживачем, це можливість управління власністю, це можливість найняття управителя, який буде безпосередньо надавати послугу для своїх мешканців і установлювати взаємовідносини з постачальниками послуг. Це питання впровадження енергоефективності, тому що сьогодні ми запускаємо величезний ринок, який, на нашу думку, має можливості в розмірі 30 мільярдів євро на протязі майбутніх 30… 10 років.

Що для нас дуже важливо? Що держава сьогодні, формуючи взаємовідносини між суб'єктами на ринку, дає ще і фінансову, і технічну підтримку як через "теплі кредити", так і через створення Фонду енергоефективності, який повинен виконати дуже просту мету – дати можливість співвласнику проаналізувати стан будинку, дати рекомендації, дати маршрутну карту, запустити ринок енергоаудиторів, запустити ринок енергосервісних компаній, дати фінансову підтримку як ОСББ, так і спільним власникам і, виконавши такі, дуже непрості завдання, ми зможемо перейти для того, щоб зекономити безпосередньо кількість споживаної енергії в будинках до 50 відсотків.

Дуже непроста задач, але вона  абсолютно зрозуміла, абсолютно проста, і цей шлях пройшли всі європейські країни, які сьогодні споживають вдвічі, втричі і вчетверо менше енергії для забезпечення якісного проживання безпосередньо у європейських родин. І ми сподіваємося, що разом з вами ми пройдемо, щоб саме безпосередньо такий рівень споживань і такий рівень якості послуг був у наших українців.

Що ще додатково ми зробили для того, щоб підсилити можливість, з одного боку, постачальних підприємств, з іншого боку, захистити наших мешканців? Ми прийняли з вами в цьому році Закон , який дозволяє реструктуризувати борги, які накопичились за 25 років, і ці бори реструктуризувати на 5 років, таким чином даючи можливість за підтримкою місцевого самоврядування розрахуватися з боргами, забезпечити поточну оплату споживаної енергії, і, саме головне, дати можливість списати штрафи і пені, які нараховувались всі ці роки і давили великим фінансовим тягарем не тільки на комунальні підприємства, не тільки на місцеві бюджети, а і безпосередньо на послуги і вартість послуг наших мешканців.

Я хотів би зазначити, що от зараз ви подивитеся слайд, де ви чітко бачите цифри, що саме закон… Наступний дайте, будь ласка, слайд. …Що саме Закон відкриває шлях до практично погашення в заборгованість в 14,7 мільярдів гривень, які тягарем всі ці роки практично лежали на плечах, я би не сказав комунальних підприємств, вони лежали тягарем на наших мешканцях, на наших споживачах. І сьогодні практично, коли ми рухаємося по реструктуризації, ми маємо можливість 8,7 мільярдів реструктуризувати на 5 років, і завдяки виконання графіків реструктуризації практично списати з комунальних підприємств 6 мільярдів боргів, які були нараховані, але відповідного джерела погашення безпосередньо цього напрямку у підприємств не було.

Я ще раз хотів би звернути увагу, що, можливо, для народних депутатів пройшло незаміченим, але дуже важливе рішення уряду про перший етап монетизації субсидій. Ми перший раз за 25 років відходимо від клірингових розрахунків між постачальним підприємством "Нафтогазом" і державним бюджетом. Ми прибираємо той касовий розрив, коли безпосередньо комунальне підприємство надаючи послуги, повинно було б узгоджувати протоколи, бігати по державним установам і доказувати про те, що вони повинні отримати кошти у вигляді субсидій від залежності боргів "Нафтогазу" по податковим боргам і всім іншим  боргам, які повинні… були створені. Безпосередньо цей крок дає не тільки можливість прибрати касові розрахунки і отримати підприємствам живі кошти, дає можливість запустити ринок енергії як газу так і електроенергії   тому що це стосується як водопостачальних підприємств, так і теплогенеруючих підприємств. Безпосередньо в цей ринок можуть заходити крім "Нафтогазу" інші постачальники газу, інші постачальники електроенергії, таким чином запускаючи і ринок газу, таким чином запускаючи ринок електроенергії і створюючи конкуренцію за споживача.

Це той момент, коли ще раз і ще раз наголошую, що ринкові відносини є не тільки у взаємовідносинах споживача і монополістами, а є ще і між поставщиками енергії і державою. Для нас це дуже важливий перший крок тому що наступним кроком  ми бачимо безпосередньо монетизацію на рівні домогосподарств і це те питання, яке нам дозволить вирішити першочергово проблему. Та кількість субсидій, які сьогодні, щорічно витрачає держава, а це практично в цьому році буде на рівні 70 мільярдів, дасть можливість частину зекономлених субсидій направити як інвестиції в енергоефективність. Це дасть можливість не втрачати щорічно кошти, а повертати їх в модернізацію, в енергоефективні заходи, безпосередньо для наших мешканців.

Що дуже важливе я хотів би відмітити і чим відрізняється цей опалювальний сезон від попередніх ти. 3 роки поспіль Верховна Рада, Президент, уряд, Прем'єр-міністр,  проводять політику децентралізації. Вона починалася в році саме з питання фінансової децентралізації. Безпрецедентне зростання місцевих бюджетів. В цьому році ми вже бачимо виконання місцевих бюджетів на рівні мільярдів, це додатково вже плюс 35 мільярдів, порівняно з минулим роком, в цьому році. Це означає, що сьогодні місцеве самоврядування підсилено виконанням можливостей для надання якісних послуг, в тому числі і у житлово-комунальному господарстві для своїх мешканців. І для нас дуже важливо, щоб з коштами, з повноваженнями приходила також і відповідальність. Тому що для нас дуже важливо виконання безпосередньо місцевим самоврядуванням, в першу чергу, якісного, стабільного функціонування систем життєзабезпечення і вже потім виконання тих стратегій, які приймає громада, розвиток інфраструктури, побудова соціальних об'єктів, розвиток культурних і туристичних проектів, які є в кожній області. І тому ще раз наголошую, що прийняті закони, вони дуже важливі, вони чітко можуть показати як рухатися власнику, яким чином модернізувати безпосередньо комунальні підприємства, а,  і саме головне, яким чином органам місцевого самоврядування, маючи можливості і бюджети, підсилити якість послуг безпосередньо на своєму рівні.

Ще один законопроект, який ми чекаємо і на прийняття у Верховній Раді, - це захист інвестиційної спроможності безпосередньо комунальних підприємств. Ми його внесли вже в парламент, закон, який дозволяє внести зміни до теплопостачання і захистити інвестиційні складові від міжнародних фінансових організацій, які сьогодні по проектам і Світового банку, і Європейського, і Інвестиційного, і Європейського банку реконструкції і розвитку виконуються нашими підприємствами.

Також дуже важливе рішення, яке було прийняте на уряді, - це прийняття концепції реформи теплопостачання населених пунктів і громад. Ми розуміємо про те, що сьогодні технології розвиваються, ми розуміємо про те, що сьогодні місцеве самоврядування додатково може запроваджувати не тільки модернізацію існуючих теплопостачальних і водопостачальних підприємств, а й може, впроваджуючи нові технології, робити нову систему подачу своїх якісних послуг до мешканців. І тому ми разом з органами місцевого самоврядування запропонували подивитися ще раз на систему теплопостачання, на систему водопостачання. Можливо, перейти на іншу систему, де ми зможемо частково відмовитись від використання газу для виробництва енергії, де потрібно, встановлювати кришні котельні, де потрібно, встановлювати районне і квартальне опалення, і, таким чином, перейти до нового, сучасного, якісного надання послуг.

Для нас також дуже важливо, що безпосередньо в цьому напрямку ми маємо вже перші приклади, коли є цілі міста, які відмовляються від централізованого опалення, замінюючи його на альтернативні джерела енергії, і на квартальне опалення. Це в минулому році було по Дніпропетровській області і Марганець, і Покровськ, і Нікополь. В цьому році у нас є приклади, коли місто Кам'янець-Подільський переходить повністю від постачання теплової енергії на газу до альтернативних джерел енергії.

Ми разом з вами прийняли зміни до Закону про  теплопостачання, який дає можливість надавати і виробляти теплову енергію не тільки з газу, а і із альтернативних джерел енергії. І зробити таким чином, щоб було зрозуміло, що вартість  надання такої послуги вона залежить не тільки від газу, а можуть бути використані ті альтернативні джерела енергії, які є в кожній області. Тому, безпосередньо, рухаючись по цьому напрямку ми ще раз і ще раз наголошуємо на відповідальності, безпосередньо, органів місцевого самоврядування по наданню, в першу чергу, якісної послуги.

Я за те, щоб в містах і громадах з'являлися зоопарки, дельфінарії, фонтани, але я, в першу чергу, хотів наголосити, що кошти, які дає держава повинні бути спрямовані на стале забезпечення систем життєдіяльності.

Що для нас дуже важливо? Що безпосередньо, коли сьогодні ми маємо розрахунки населення на рівні відсотків, відсотків, відсотків за споживлені послуги, відправляючи 70 мільярдів на субсидії і пільги, даючи можливість проведення різниці в тарифах, даючи можливість реструктуризувати борги, ми хочемо, щоб люди отримували вчасно якісні послуги, в тому числі по теплопостачанню.

В той же час, я хотів би наголосити, що коли ми бачимо  випадки, коли порушується  температурний режим, коли невчасно підключаються системи опалення, я хочу наголосити, що за цим буде йти безпосередня відповідальність як керівників підприємств,  які повинні  надати  вчасно цю послугу, так і  керівників органів  місцевого самоврядування, які повинні згідно Закону про… статті  13 про органи місцевого самоврядування, які повинні  згідно  Закону  про теплопостачання не тільки координувати, не тільки управляти, а й нести відповідальність  за вчасне надання якісної послуги. Саме безпосередньо ми побачили, що  Черкаська область (місто Сміла), Хмельницька область (місто Шепетівка),  Київська область (Яготин, і Коцюбинське), маючи розрахунки населення на рівні , відсотків, маючи на своїх рахунках кошти, які вони  отримували по фінансовій децентралізації, не  приступили, на жаль,  вчасно до такого опалення. Відповідне звернення до прокуратур обласних були  направлені місцевими органами, місцевими адміністраціями. І вже ми хочемо у правовій площині  подивитися,  хто і як не виконав вчасно свої обов'язки для того, щоб надати якісну послугу для своїх мешканців. 

Ще раз наголошую,  нам дуже важливо, щоб безпосередньо або в політичних протистояннях, або в неефективному  використані не були заручниками безпосередньо…

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України ГЕРАЩЕНКО І.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, одна хвилина, тому що  депутати все-таки прагнуть задавати запитання.

 

ЗУБКО Г.Г. … і для нас дуже важливо, що  безпосередньо, коли ми бачимо 22 мільйони на рахунках безпосередньо міста, коли ми бачимо, що не запускається  опалення тільки за невчасні розрахунки за газ, і держава разом з обласною  радою шукає тисяч, і  виділяє 1 мільйон для того, щоб запустити це  опалення, я думаю, що безпосередньо ми разом з правоохоронними органами дійдемо  до конкретної відповідальності, персональної кожного керівника або підприємства, або  безпосередньо  органу місцевого самоврядування, який невчасно  почав цим займатися і поставив під  загрозу безпосередньо здоров'я в першу чергу наших мешканців.

Ще раз хотів би наголосити, що  зараз в нас є дуже важлива реформа  децентралізації, реформа теплопостачання, реформа житлово-комунального  господарства, і тут спільна робота, яка повинна бути проведена на всіх рівнях. Але в першу чергу ми ставимо за мету, це те, щоби наші українці якісно, вчасно отримували ті … (Оплески)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую, шановний пане віце-прем'єр-міністре, за вашу доповідь.

І зараз я запрошую  до слова, шановні колеги, першого заступника міністра освіти і науки України Володимира Ковтунця для доповіді. А після цього ми перейдемо  до запитань до уряду. Пане Ковтунець.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В.

Шановні народні депутати, шановні члени уряду! Користуючись нагодою, Міністерство освіти і науки з цієї трибуни вітає наших  студентів із святом і всім бажає найвищих досягнень – наукових, освітніх, спортивних, мистецьких во славу нашої України.

Дозвольте… у зв'язку з тим, що уряд з 1 листопада підвищив академічні і соціальні стипендії на 18 відсотків, дозвольте доповісти про ті зміни кількісні і якісні, які відбулися впродовж нинішнього року у системі стипендіального забезпечення наших студентів.

Прошу наступний слайд. Отже, на наступних діаграмах ви можете побачити стипендії, розмір стипендій станом року, розмір стипендій до 1 листопада нинішнього року і після 1 листопада нинішнього  року і що буде продовжуватися у наступному.

Отже, стипендія, звичайно, академічна зараз складає 1 тисячу гривень, це та стипендія, яку отримують  студенти, як ми називали раніше, ВНЗ ІІІ-ІV рівня акредитації – університетів і академій.

Наступний слайд. Для гостро дефіцитних спеціальностей, де був невисокий конкурс, йшла молодь з невисокими результатами за середню освіту, стипендія підвищена, і зараз в таких спеціальностях вона перевищує 1 тисячу гривень.

Наступний слайд. Підвищена академічна для таких гостро дефіцитних спеціальностей складає майже 2,5 тисячі гривень. Я нагадаю, що сюди включаються стипендії для студентів, які навчаються на вчительських спеціальностях природничого і фізико-математичного спрямування, а також на низку природничих і технічних спеціальностей.

Наступний слайд. Соціальні стипендії, я для прикладу покажу, там різна градація. Я покажу як змінилися стипендії дітям-сиротам. Зараз стипендія дітей-сиріт складає понад дві тисячі гривень. І це не єдине виплата для  дітей сиріт, вони ще  отримують додаткові кошти на отримання, на купівлю підручників.

Прошу наступний слайд. І найвища категорія – це учасники і переможці міжнародних предметних олімпіад, які отримують стипендії Президента. Нинішнього року призери, переможці міжнародних олімпіад отримують стипендію близько до 3 тисяч гривень. Загалом Наступний слайд покажіть. Загалом станом на сьогодні охоплення академічними стипендіями складає 45 відсотків від загальної чисельності студентів, які навчаються за кошти державного бюджету, - це понад тисяч студентів, які навчаються за програмами молодшого спеціаліста, бакалавра і магістра. Підвищення академічні в цьому числі отримують понад 12 відсотків, це не лише відмінники, це ті, які за рейтингом успішності займають провідні позиції, це  значно більше, ніж мали відмінників у році.

Соціальні стипендії у нас отримують 49,5 тисяч студентів, і на це  щомісячно витрачається понад 60 мільйонів гривень.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПАРУБІЙ А.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, на секундочку.

Шановні колеги, згідно Регламенту, заборонено розміщення плакатів у  Верховній Раді. (Шум в залі) Я ще раз вам наголошую, згідно діючого  Регламенту, заборонено розміщення будь-яких транспарантів і плакатів у  Верховній Раді України.

Тому я прошу вас прибрати плакат. Продовжуйте, будь ласка.

 

КОВТУНЕЦЬ В.В.

Дякую. Отже, я хочу повідомити, що нова стипендіальна політика привела до певних результатів. В 16 році ми всі обурювались тим, що мінімальний прохідний бал на окремі, особливо вчительські спеціальності, дуже низький, що не гарантує якісної підготовки вчителів, перш за все, природничих дисциплін, математики та інформатики.

Завдяки підвищення цих стипендій, наступний слайд покажіть, будь ласка, ви можете побачити, що по всіх, по всіх вчительських спеціальностях ми маємо вагоме підвищення оцього мінімального прохідного балу. Якщо подивитись середній бал тих, хто зарахований на ці спеціальності, він буде ще вищий. Тобто стипендіальне заохочення, яке ми запровадили, підвищить якість підготовки вчителів, відповідно спрацює позитивно на впровадження ідей нової української школи. Наступний слайд.

А тепер коротенький підсумок, що змінилось порівняно з 16 роком. Стипендіальне забезпечення, яке діяло на 16 рік, по-перше, стимулювало завищення оцінок. Тому що той університет, в якому було більше хорошистів, студентів, які не мали трійок, він отримував більшу суму грошей на стипендії. І кожен ректор був зацікавлений в тому, щоб підвищувати ці оцінки.

Зараз стипендії призначаються окремо за кожним курсом, за кожною спеціальністю і незалежно від того, яка шкала оцінювання, 45 відсотків отримують стипендії. З них 12 відсотків отримують підвищення, ті, що краще навчаються. Стара система була несправедливою стосовно якості освітнього процесу. Ми мали дуже багато прикладів, коли при високій якості освітнього процесу, це стосується математичних факультетів, це стосується багатьох інженерних факультетів, через високу вимогливість викладачів ці студенти отримували значно менший відсоток стипендій, ніж отримують зараз.

І нарешті, якщо в минулі роки видатки на академічні стипендії включались до загальних видатків на здобуття освіти і враховувались як видатки на оплату освітніх послуг, то зараз академічні стипендії ідуть за окремою бюджетною програмою, і ми, таким чином, розмежовуємо видатки на здобуття освітніх послуг і підтримку наших кращих студентів.

Наступний слайд. Що ми плануємо зробити з наступного бюджетного року? Підготовлені проекти постанов, які передбачають розширити список спеціальностей, за якими будуть йти підвищені стипендії, зокрема планується включити туди хімію також. І друге – розширити права вищих навчальних закладів у призначенні стипендій. У нас, справді, є невеликі групи, в яких буде до 10 студентів, це, як правило, магістерські освітні програми, куди приходять найкращі студенти, і насправді вони всі заслуговують на те, щоб отримувати стипендії. І тому цей відсоток 45, він буде, обмеження поширюватися на весь заклад освіти, але не на окремі факультети, не на окремі спеціальності.

І на закінчення дозвольте паралельно нагадати одну проблему, яка міністерство досить хвилю. Упродовж багатьох років ми не можемо розпочати повноцінну роботу Національного агентства забезпечення якості вищої освіти. Без такого незалежного агентства ми перебуваємо у сірій зоні учасників Болонського процесу. І якщо ми таке агентство не запустимо, ми ризикуємо випасти із Болонського процесу, це поставить крапку на нашій європейській інтеграції у сфері вищої освіти. Ми мали погоджену позицію з комітетом. На превеликий жаль, при прийнятті Закону "Про освіту" Верховна Рада нашу узгоджену позицію не підтримала і зараз ми маємо нову процедуру формування агентства. Ми зробили все, що покладено, всі повноваження, які покладені на міністерство. Ми повинні сформувати конкурсну комісію, в якій 5 представників України, українські громадяни і 4 представників міжнародних організацій, європейських організацій. Ми готові до будь-якого діалогу, до конструктивної співпраці, але дуже просили далі цей процес не блокувати для того, щоб Україна не втрачала в нашій європейській інтеграції. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую  вам.

Колеги, я ще раз прошу зняти плакат. Я сподіваюсь на розуміння і дотримання усіма загальних правил, в приміщенні Верховної Ради України не має бути ніяких плакатів. Тому я ще раз звертаюся з проханням. І зараз я прошу всіх приготуватись до запису на запитання до Кабінету Міністрів України. Готові всі? Прошу провести запис і прошу записатись. Будь ласка.

Отже, слово для запитання надається Бойко Олені Петрівні. Будь ласка, пані Олена, включіть мікрофон.

 

БОЙКО О.П.

Прошу передати слово Бурбаку.

 

БУРБАК М.Ю.

Шановний пане Прем'єр-міністре, цього тижня ми проголосували за бюджет на наступний рік, яким передбачається фінансування і національної безпеки і оборони, фінансування всіх реформ, які проводили в цьому парламенті цієї осені, передбачається фінансування ремонту капітального будівництва доріг і багато-багато іншого. Але ми чули деякі закиди від політичних сил, які ніколи не проголосували і не голосують за бюджет з тим, що там не передбачена підтримка місцевого самоврядування, об'єднаних територіальних громад і підтримка процесу децентралізації. Скажіть, будь ласка, як передбачена в бюджеті року підтримка децентралізації і створення об'єднаних територіальних громад? Дякую.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Вельмишановний пане Голово, шановний Максим Юрійович, шановні колеги народні депутати, в першу чергу, хочу подякувати всім тим народних депутатів, які підтримали в першому читанні проект бюджету на рік.

Я вважаю, що це свідчення абсолютно якісної нашої співпраці.

Декілька місяців ми опрацьовували сам проект закону. І глибоко переконливий в тому, що ми врахуємо всі самі конструктивні пропозиції народних депутатів до другого читання, і в першій декаді, до 10 грудня, ми маємо шанс чи не вперше ухвалити бюджет спільно з вами, для того  щоб всі абсолютно прогнозовано увійшли в новий бюджетний рік.

А тепер, що стосується питань, які тут в цій залі в тому числі лунали, я їх назву м'яко: неконструктивні або неправдиві. Давайте почнемо з децентралізації. Децентралізація в цьому проекті закону абсолютно повністю збережена і розвивається і ніхто її спиняти не збирається. Хочу наголосити на тому, що в році я як Віце-прем'єр-міністр України в уряді Арсенія Яценюка почав займатися предметно децентралізацією. Арсеній Яценюк, коли був Прем'єр-міністром, повністю підтримував децентралізацію і надавав необхідну і політичну і практичну підтримку. Далі, після обрання Президента, Президент теж визначив для себе це надзвичайно важливим пріоритетом - пріоритет децентралізації. Тому все те, що відбулося в рамках децентралізації, - це наші з вами надбання: надбання фракції "Блоку Петра Порошенка", "Народного фронту", Радикальної фракції Олега Ляшка, групи "Відродження", Воля народу", які підтримували, позафракційних народних депутатів, і це є абсолютно чіткий факт.

Тому все те, що ми маємо в рамках децентралізації, – це і є наша робота, яку ми робимо вже не перший  рік. І ніхто не дасть нікому права і можливості зруйнувати децентралізацію. А те, що я чую в цій залі іноді, що децентралізація зупиняється, що децентралізації не буде, в принципі, говорять в більшості своїй ті ж самі люди, які в му, в му роках були категорично проти децентралізації, а сьогодні намагаються нав'язати нам фейкові думки.

Тому ми підтримували і будемо підтримувати місцеве  самоврядування, децентралізацію. Це є відображено в бюджеті на наступний рік. І хочу всі органи місцевого самоврядування запевнити в тому, що на відсотків як  Прем'єр-міністр відданий продовженню процесу децентралізації і зміцнення позиції місцевого самоврядування в Україні.

Дякую за ваше запитання.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам. Зараз два наступних народних депутати, Соболєв і Крулько, передають слово для  запитання Рябчину. І прошу надати 2 хвилини для запитання. Будь ласка.

 

РЯБЧИН О.М.

Олексій Рябчин, фракція  "Батьківщина", Донеччина.

По-перше, вітаю всіх студентів з днем студента і хочу  повідомити зал, що в нас на балконі присутні  студенти з переміщених вищих навчальних закладів Донеччини, Луганщини та Криму. Прошу привітати  їх аплодисментами.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Давайте привітаємо. (Оплески)

 

РЯБЧИН О.М.

Вони навчаються в дуже складних умовах, але вони навчаються в Україні і в них  буде українське майбутнє з українськими дипломами.

Запитання до шановного пана  Прем'єр-міністра. Пане  Прем'єр-міністр, в мене запитання як ваш уряд переживе зиму в енергетичному  плані, коли енергетичний регулятор де-факто  через тиждень втратять свої повноваження. Дуже багато компаній не можуть отримати рішення тому що пан Вовк не може зібрати кворум. Пан Циганенко, якого називають людиною Григоришина, який повинен йти в ротацію, він раптово захворів і його тиждень вже немає на роботі. "Зависли" "зелені інвестиції" і  "зелені  тарифи" канадців, шведів, ЄБРР, дуже багато великих проблем. І я прошу вас повпливати на це, повпливати на Президента, який повинен призначити двох людей в ротаційну комісію. Верховна Рада це зробила, уряд це зробив,  Президент  це не зробив і він поклав всю енергетику,  яка зараз взимку іде без функціонуючого регулятора.  Це перше запитання.

Друге запитання в мене до шановного пана віце-прем'єр-міністра Зубка, Питання пов'язане  з енергоефективністю. Ви знаєте, що уряд виділив лише мільйонів гривень на енергоефективність цього  року і минулого року, субсидій – це 60 мільярдів.  Зараз в Україні є рух, 1 відсоток від субсидій, 1 відсоток ВВП повинен йти не на субсидії, а на енергоефективність  для того, щоб підвищити рівень  захисту людей, для того, щоб  збільшити темп розвитку економіки, для того, щоб створити робочі місця, для того, щоб люди  могли знизити свої платіжки. І зараз проходить кліматичний саміт в Бонні, від представлений, там і урядовці є, і народні депутати, я тільки повернувся з нього. "Зелений  розвиток" прямує великими кроками по світу. Розвиток електромобілів, і у нас великі поклади  літію, ми повинні розвивати "зелений" сектор економіки, і енергоефективність саме це.  Але при непрацюючому регуляторі всі наші doing business, вони просто розбиваються… 

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дякую. Дякую за ваше запитання.

Хочу сказати єдине, що ви праві в тому, що фактично робота регулятора, який незалежний від уряду, тобто мова йде про те, що його незалежність не дає мені можливості ніяким чином взагалі організовувати їхню роботу. Він сьогодні вже майже не ефективний з різних причин, в тому числі і недосконалості самих процедур формування регулятора. Ви знаєте про те, що уряд прийняв рішення щодо делегування свого кандидата в конкурсну комісію. Я обов'язково звернуся до Президента з тим, щоб Президент розглянув це питання і вжив необхідних заходів для стабілізації роботи комісії, я думаю, що це в силах Президента.

Що стосується опалювального сезону? Хочу вам сказати, що я вже звик і наша команда звикла працювати в форс-мажорних обставинах, і в екстремальних ситуаціях. І хочу запевнити всіх українців, що ми пройдемо абсолютно нормально цю зиму, країна готова, запас енергоресурсів на належному рівні, в тому числі і природного газу, і, звісно, є проблеми, пов'язані із забезпеченням необхідних рішень регулятором. Але я думаю, що ми знайдемо рішення, якщо буде потрібно, буде звертатися до українського парламенту для прийняття необхідних змін до законодавства, які дадуть мені можливість впливати на цей процес.

І що стосується енергозбереження? Ви абсолютно праві, ми в першому читанні подали тільки мільйонів на Фонд енергоефективності державний, який ми створили з вами, і мільйонів плюсом на теплі кредити. Я думаю, що цього є недостатньо і ми, в принципі, це передбачали ще в першому читанні, але це ж була дискусія. Зараз ми думаємо, що ми збільшимо фінансування, відповідно до можливостей бюджету і тих цифр, які дадуть  можливість нам його збалансувати до другого читання. Дякую за ваше запитання.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Слово для запитання надається Тимошенку Юрію Володимировичу. А, ще Зубко, так, перепрошую, було два запитання, ще відповість Зубко, а потім я дам слово Лапіну, будь ласка.

 

ЗУБКО Г.Г.

Шановні колеги! Я дуже вам дякую за те, що ви опікуєтеся підтримкою енергоефективності, енергозбереження. Ще я хотів би додати до слів Прем'єр-міністра те, що нам потрібно, крім того, що ми маємо сьогодні і підтримку в державному бюджеті на наступний рік і "теплих" кредитів, і фондового фінансування Фонду енергоефективності, і підтримку Європейського Союзу. Ви знаєте, що на цьому тижні відбувся візит єврокомісара Йоханнеса Хана в країну. І безпосередньо з його командою ми відпрацювали маршрутну карту, яким чином ми далі рухаємося. Тому що на початку грудня повинно бути прийнято рішення Європейським Союзом про п'ятирічну підтримку Фонду енергоефективності і першу фінансову допомогу безпосередньо  цього фонду. Для цього нам потрібно виконати декілька умов – це, в першу чергу, прийняття статуту, прийняття напрямків фінансової діяльності фонду і порядку використання коштів, які направлені з державного бюджету.

Але я хотів би зазначити, що стале фінансування фонду – це наша спільна робота. І ви знаєте, я проти, наприклад, одного відсотка фінансування від субсидій до фонду. Чому не два, не три, не п'ять, ні десять відсотків? Я вважаю, що безпосередньо нам потрібно запроваджувати далі монетизацію субсидій, які дадуть можливість зекономлену кількість субсидій від 70 мільярдів, безпосередньо, в тих будинках, в яких проведена модернізація, спрямувати поверненням до Фонду енергоефективності і перетворити їх з витрат на інвестиції.

І тому безпосередньо це наша спільна робота, я запрошую народних депутатів на імплементацію нормативних актів. І саме головне, по підтримці, сталого фінансування фонду, для того щоб наші громадяни бачили маршрутну карту не на один, не на два роки, а на 5, 10 років, яким чином зміниться наша країна. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

Отже, відповідь дана вичерпна.

І, будь ласка,  замість Тимошенко, Ігорю Лапіну включіть мікрофон для запитання.

 

ЛАПІН І.О.

Доброго дня! У мене запитання до пана Прем'єр-міністра. Шановний Володимир Борисович, дивіться, ми з вами всі державники і маємо думати за те, щоб для всіх громадян України були однакові правила. Я за те, щоб всі громадяни користувалися однаковими правилами, я категорично проти поняття введення, переміщення товарів для окремих районів.

Я зараз хочу звернути вашу увагу на Закарпатську область, у нас там є такий пан Геннадій Москаль, який дозволяє собі видавати укази щодо закарпатців, які проживають там. У нас Геннадій Москаль дивиться спокійно на те, як у нас висять прапори інших держав на державних установах України. Я не можу зрозуміти: у нас силовики є чи немає? Звичайно, що це креатура Президента - призначення голови обласної державної адміністрації, і, тим не менше, ми маємо перші результати сепаратизму. Сьогодні  ми знаємо, що вже віце-прем'єр угорців заявив про право угорців на автономію. Ми дограємося до  закарпатської народної республіки.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Володимир Борисович.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дякую за  ваше запитання. Ми демократична унітарна  країна, і ніхто не має собі дозволити виходити за рамки  діючого законодавства, як би посада тої чи іншої людини не мала назву.

Я ваше звернення зараз адресую віце-прем'єр-міністру з питань регіональної політики, для того щоб він з'ясував більше інформації щодо цього. Якщо буде  потрібно звернутися до Президента для  врегулювання цього питання, я звернуся.

А тепер, шановні колеги, про звернення різних урядів різних країн до   України. Зокрема, коли ми чули про те, що мова  йшла про Закон там про мови, Закон "Про освіту", там, де є аспект мови, я говорив про це, й неодноразово, ми толерантна демократична країна, ми повністю  підтримуємо і забезпечуємо права національних меншин. Але треба пам'ятати, що  це Україна і наша рідна  мова - українська, і вона потребує шани і поваги абсолютно всіх громадян  України. (Оплески)  І ми нікому не дозволимо як велика європейська  мільйонна країна розмовляти з нами в тоні шантажу. Це наша має бути спільна позиція: і парламенту,  і Президента, і уряду. Я на цьому наголошую, і ми будемо це  відстоювати. (Оплески) Ми дружні, демократичні, але поважайте нас, тому  що ми поважаємо всіх інших наших друзів, партнерів і сусідів. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимире Борисовичу, за тверду позицію.

І зараз слово для запитання надається Олександру Васильовичу Ревега, будь ласка.

 

РЕВЕГА О.В.

Доброго дня. Володимир Борисович, запитання  до вас. У вересні місяці в місті Бердичев Бердичевського району був великий градопад. Сьогодні є позитивне рішення, розпорядження урядового комітету, і я прошу, щоб ви пришвидшили виділення коштів для  Бердичева і Бердичевського  району, тому що там лікарні, садочки, школи – стелі падають, дощі – щоби до Нового року ми могли, ну, поремонтувати. Велике  прохання. Дякую.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дякую вам за запитання. Знаю… Дякую вам за запитання. Знаю вашу особисту позицію з цього приводу, знаю, що ви багато докладали зусиль, щоби ця проблема була вирішена у вашому окрузі, за що вам вдячний.

Ми… Перший віце-прем'єр-міністр Степан Іванович Кубів цим питанням опікувався, і ми на наступне засідання уряду, він буде вносити пропозиції для врегулювання цієї ситуації. Дякую за запитання.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для запитання надається Ляшко Олегу Валерійовичу. Будь ласка.

 

ЛЯШКО О.В.

Олег Ляшко, Радикальна партія. Пане Прем'єр-міністр! Наша команда зустрічається з людьми і по селах, і в містах, і перше ключове питання, яке лунає від громадян України: як нам вижити на  копійчані зарплати, на копійчані пенсії, як прогодувати свою сім'ю, як  прогодувати дітей, як полікуватися? От що хвилює громадян України, а значить, і нас хвилює, бо ми відстоюємо тут, у парламенті і скрізь інтереси громадян України. Саме тому я розказую людям про те, що ми добиваємося і ведемо з вами тривалі консультації про збільшення мінімальної заробітної плати. , які передбачені  у бюджеті на наступний рік – мало, це несправедлива зарплата, тому що вона не дає можливості людям задовольняти свої потреби.

Два дні тому ми з вами у час ночі тривалу дискусію вели щодо підвищення мінімальної зарплати. Вимога команди Радикальної партії – 5 тисяч гривень мінімальна зарплата на місяць.

Я прошу вас розказати плани уряду, як ви збираєтеся піднімати доходи українців: зарплати, пенсії, рівень життя. 

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дякую. Дякую за ваше запитання.

Ви знаєте, я дуже ціную те, що у вас є така дуже стійка позиція з точки зору розвитку національної економіки, і, в принципі, нам не потрібно нічого добиватися, оскільки, по великому рахунку, у нас немає великих розбіжностей в цьому. Тому що парламент, ви особисто вважаєте пріоритетом розвиток національної економіки, і для мене це є теж надзвичайно важливим пріоритетом, щоби економіка розвивалася, зростала, люди мали заробітну плату, мали відрахування до бюджетів, як наслідок – фінансування пенсійної системи і так далі.

Якщо ми говоримо за півтора роки, то ми за півтора роки, нам  вдалося зробити ряд важливих кроків, які стали можливі, тому що попередні декілька років були достатньо жорсткі заходи стабілізації ситуації в економіці. Ми ще зовсім недавно мали падіння 17 відсотків. Оці байки можуть розповідати, було падіння по номіналу одне, зараз зростання інше. Послухайте, всі знають, що економіка України почала зростання, але цього є недостатньо. Недостатньо того, щоби люди відчули на собі, ну, більш швидкі зміни в  якості їхнього життя.

Тому ми маємо з вами приймати вчасні рішення. Центральний бюджет, необхідні економічні закони для того, щоби ми могли в наступному році зробити не 3,2 відсотки зростання національної економіки, а більше 5 відсотків, я вважаю, що це є абсолютно реально через секторальну підтримку, через реформи, через зміни. І це дасть нам можливість і  підвищувати і заробітну плату, в тому числі і середню заробітну плату, і пенсії, і стабілізувати ціни в середині країни, забезпечити реформу охорони здоров'я і інших сфер, які впливають на якість життя людей. І я тут глибоко переконаний, що ми тут  є абсолютно об'єднані.

І так, наголошую, розвиток національної економіки, нам треба добитися з вами росту більше 5 відсотків в наступному році. Весь успіх, який ми можемо досягти в економічному зростанні, ми маємо конвертувати або реінвестувати в нову медицинську систему, в нову освітню систему. Ми  маємо інвестувати в підвищення стандартів життя українських громадян і модернізацію країни, в тому числі її капітальний ремонт.

Тому нам потрібна буде ваша підтримка в прийнятті необхідних законів для розвитку національної економіки. І повірте, кожна можливість, яка тільки буде, ми її  разом з вами реалізуємо для того, щоби люди жили в Україні краще. Єдина мета, єдина амбіція – люди мають жити краще і це, шановні друзі, в наших з вами силах, ми маємо це зробити. Дякую за ваше запитання.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Слово для запитання надається Солов'ю. Юрій Ігорович, будь ласка.

 

СОЛОВЕЙ Ю.І.

Юрій Соловей, 89 виборчий округ, Гуцульщина та Покуття.

Шановний Володимир Борисович, змушений, шановний Володимир Борисович, змушений звернутись персонально до вас, оскільки, на жаль, попередні звернення до Міністерства охорони здоров'я і Міністерства фінансів залишились без уваги.

У мене на окрузі склалась критична заробітна плата, критична ситуація з виплатою заробітної плати медичним працівникам. Зокрема в Снятинському районі виплачений тільки аванс за вересень, в Косівському районі виплачена заробітна плата тільки за вересень, у Верховинському районі вчора тільки було виплачено аванс за жовтень місяць. Схожа ситуація є і по техперсоналу.

Саме тому, Володимир Борисович, я прошу вашої персональної уваги, щоб негайно виправити ситуацію з забезпеченням фінансування бюджетних працівників.

І друге запитання, яке попросила задати моя колега Оксана Юринець, стосується реєстрації податкових накладних і проблем, з якими стикається бізнес в цій ситуації…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте, будь ласка, 30 секунд завершити.

 

СОЛОВЕЙ Ю.І. Оксана Юринець попросила задати питання щодо реєстрації податкових накладних і ситуації з реєстрацією цих податкових накладних, оскільки заборгованість сьогодні бюджету перед підприємствами складає понад 10 мільярдів гривень. Дякую.

 

ГРОЙСМАН В.Б. Одразу можу сказати, що міністр фінансів почув. Виконуючий обов'язки міністра охорони здоров'я почула. Вам вказівка негайно це питання врегулювати. І не допускати таких проблем. Тому що в принципі ніяких об'єктивних підстав для того, щоб це виникало, просто немає.

І ви знаєте, я про це говорю постійно. Що маєте абсолютно повністю дійти до кожного району, подивитись, де є проблеми і ці проблеми допомогти вирішити. Тому, будь ласка, шановні колеги, це ваша безпосередньо відповідальність, зробити і доповісти мені, і проінформувати народного депутата України. Дякую.

Що стосується ПДВ. Друзі, тут питання дуже тонке. Ми з вами зламали систему, зламали систему корупційну, яка існувала в країні більше 20 років. Відшкодування ПДВ за хабарі. Весь бізнес в країні отримував повернення ПДВ за хабарі. Ми це зламали. І сьогодні весь бізнес говорить, 99 відсотків, що вони отримують вчасно, якісно, у повному обсязі і без будь-яких вимагань хабарів.

Що стосується блокування. Блокує автоматична система. І Мінфін спільно з ДФС вони постійно коригують цю систему, щоб довести її роботу до автоматизму. Але хочу всіх застерегти, шановні колеги, щоб ми не використовували ці технічні, можливо, труднощі, які дорівнюють 0,1 відсотка, для того, щоб комусь дати шанс зламати існуючу систему і повернути стару систему. Стару систему ми не повернемо. Стару систему ми знищили і будемо доходи до кожної такої схеми в країні і будемо їх нищити для того, щоб бізнес процвітав, оживав і розвивався. Якщо є конкретні якісь випадки, будь ласка, я готовий дати доручення, щоб міністр фінансів спільно з керівництвом ДФС розглянули. Якщо є методичні рекомендації, давайте врахуємо.

Дякую за ваше запитання.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Данілін передає слово для виступу Кодолі. Включіть мікрофон, будь ласка.

 

КОДОЛА О.М.

Олександр Кодола, Чернігівщина, виборчий округ. Шановний пане Прем'єр-міністре, сьогодні, коли ми вже розглядаємо державний бюджет, коли ми прийняли медичну реформу, я би хотів підняти важливе питання, що стосується оплати медичних працівників. І сьогодні є така ситуація, що у наслідок підвищення мінімальної заробітної плати (ми вітаємо будь-яке підвищення зарплат), але сталася та ситуація, що виникла різниця фактично, зникла різниця у зарплатах молодших медичних працівників, середніх медичних працівників і лікарів. Фактично сьогодні лікарі після вишів отримують таку саму мінімальну зарплату як і медичні сестри. Звичайно, це відбиває будь-яке бажання молодих лікарів іти працювати у медичні заклади. І у нас є сьогодні ризик втратити ціле покоління наших молодих освічених лікарів. Тому я просив би уряд сьогодні і Міністерство фінансів переглянути розміри тарифної сітки у бік збільшення, що стосується оплати у першу чергу лікарів наших медичних закладів. Дякую.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дуже дякую за ваше запитання, воно є дуже важливим. Ви знаєте, крок, який ми зробили щодо підвищення мінімальної заробітної плати – безпрецедентно вдвічі, - для нашої країни безпрецедентно. Це не був крок для того, щоб зрівняти чиїсь зарплати між собою, це був крок боротьби з бідністю і крок направлений на детінізацію заробітної плати.

Що стосується підвищення заробітної плати для працівників охорони здоров'я. Ми, дійсно, плануємо таке підвищення, але більш ефективне підвищення можна зробити тоді, коли ми запровадимо вже початок реформи охорони здоров'я, яка була ухвалена українським парламентом, за що я вам дуже вдячний. Це означає тільки єдине, що вже на первинній ланці, на рівні сімейної медицини, ми зможемо у році запровадити системні зміни, які доведуть і дозволять збільшувати заробітну плату. Звісно, український лікар має отримувати достойну заробітну плату. Але я недаремно завжди говорю про те, що у нас було дуже багато втрачених можливостей. В році, в році Президент України Леонід Данилович Кучма передав уряду року країну зі зростанням національної економіки більше 10 відсотків. Це ж треба було докотитись до того, що в році ми так ослабли, що в нас не те щоб не було, чим платити коштів, у нас не було, чим військову техніку заправляти. І зараз наше завдання - змінити цю ситуацію, розвинути економіку, зробити Україну успішною і сильною. Оце наше завдання. За один день ми це вирішити не можемо, нам потрібно час і наполегливість, і єдність в цьому залі в тому числі, яку ми демонструємо, подивіться, за цю осінь скільки ми зробили правильних рішень.

Зараз разом у нас ще два роки до наступних парламентських виборів. Ми маємо привести країну до наступних парламентських виборів зі стійким зростанням економіки, з зростанням соціальних стандартів, з підвищеною заробітною платою, з нормальними дорогами, з енергоефективністю, з нашою незалежністю. Оце наші завдання. Тому, повірте, що ми з вами будемо дотичні в тому числі і до якості життя громадян, яке зміниться в кращий бік і до підвищення соціальних стандартів. Дякую за ваше запитання. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Хлань Сергій Володимирович. Включіть мікрофон, будь ласка.

Жолобецький замість… Замість? Ага, ее наступний. Будь ласка, Жолобецький.

 

ЖОЛОБЕЦЬКИЙ О.О.

Депутат Жолобецький, місто Миколаїв, округ.

Шановний Володимир Борисович, я звертаюся до вас від імені чотирьохсот заробітчан Миколаївського суднобудівного заводу. Це колишній завод "61 комунара". Люди вимушені були три дні назад перекривати трасу. Люди доведені до відчаю. На протязі останніх трьох років вони не получають зарплату. Заборгованість по заробітній платні на сьогоднішній день досягла практично 60 мільйонів. Я вам скажу, що такого стану яке сьогодні склалося на 61 заводі не було за останні всі наверно роки. Всі наші звернення до концерну "Укроборонпром" ніякого результату не дають.

Тому шановний Володимир Борисович, я хочу вашого особистого втручання, щоб надати відповідь цим всім людям суднобудівникам…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд. Дайте можливість завершити Жолобецькому.

 

ЖОЛОБЕЦЬКИЙ О.О. Володимир Борисович, а також є ситуація з крейсером "Україна". На протязі останніх років ці всі суднобудівники обслуговують наш крейсер "Україна". Зарплатню за це вони не получають.

Тому прошу вас вирішити питання про майбутню судьбу цього крейсеру, а також по заробітній платі заводу Миколаївський суднобудівний завод.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дякую за ваше запитання. З двох частин: частина перша - це заробітна плата людей. Підприємство належить до концерну "Укроборонпром". Я вважаю, що в "Укроборонпромі" мають знайтися ресурси для того, щоб вирішити цю проблему і погасити заборгованість. Я особисто звернуся в "Укроборонпром" з тим, щоб вони врегулювали це питання. А то як заробляти вони заробляють, а як людям платити зарплату вони забувають. Я їм нагадаю про це. Це перше.

Друга позиція: про корвет. Вибачте, крейсер, вибачте. Вибачте, але це крейсер, який побудований українцями. І нас змушували прийняти рішення під різними соусами, щоб дозволили продаж цього крейсеру. Друзі, я в найближчому… наближені цієї теми вважаю, що це корупційна схема, намагання продати цей крейсер на металобрухт. Ще не відомо, куди його хочуть продати, через яких посередників і де він потім буде, по яким водам ходити. Я на ці авантюри ніколи не піддамся. Тому ми звернулись до Ради національної безпеки  і оборони, це військова техніка, значить для того, щоб це питання з'ясували  детально з відповідними службами і дали рішення для українського уряду, і ми будемо враховувати його як далі діяти з цим військовим кораблем.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам.

Максим Бурбак передає слово для запитання Сергію Висоцькому. Сергій Висоцький, будь ласка.

 

ВИСОЦЬКИЙ С.В.

Добрий день. Дякую, шановний  Прем'єр-міністр, дякую за  ваші зусилля по боротьбі з корупцією в  "Держгеокадастрі". Але хотілось би звернути вагу увагу на такий факт, ми всі бачили як було ефективно вирішено проблему керівництва "Держгеокадастру". Але я хочу  сказати,  що там і досі працює така собі Людмила Шемелинець, вона є член  Партії регіонів, вона представляла Януковича в суді, вона працювала з паном Тимченко, який зараз сидить  у Москві і фактично, вона наслідує усі і корупційні схеми, які були розроблені ще за часів  Януковича.

Зокрема в мене є номер наказу, номер від року, завдяки якому атошники не можуть отримати землю тому що   "Держгеокадастр" вимагає додаткових документів від них, це велика проблема і я б хотів, щоб  ви з нею розібралися.

І ще одне питання від мого колеги Вадима Підберезняка, він не встиг, на жаль, отримати слово. Це стосується Первомайської міської лікарні, в якій заборгованість за зарплату досягла 3-х мільйонів …

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, 30 секунд, завершуйте.

 

ВИСОЦЬКИЙ С.В. Дякую.

За даними мого колеги, 8 мільйонів ви ділив місцевий бюджет для того, щоби погасити ці борги, а центральний бюджет тільки тисяч гривень. Тому я розумію, що прохання в тому, щоб ви звернули увагу на це і все ж таки була адекватна відповідь на борги по зарплаті нашим лікарям в Первомайську. Дякую.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дуже дякую. Що стосується геокадастру, я хочу сказати,  що так буде з кожним, і я хочу, щоб мене всі почули. Прикривати неефективність,  корупцію, зловживання, тиск на людей або на підприємців я не буду, навпаки, я буду боротися з цим явищем. На жаль, в мене не так багато повноважень, але я знайду засоби для того, щоб кожного такого керівника привести до відповідальності, якщо буде підтримка потрібна парламенту, я звернуся з цим і до вас. Ми зараз працюємо над тим, щоб знайти якісного керівника на таку серйозну структуру з тим, щоб він мав високий ступінь довіри, цей керівник, забезпечити його всією підтримкою і нехай він звільняє тих, кого ви сказали, і інших. Це вже питання буде керівника, це питання номер один, в тому числі і в зміні самої системи, керівник має цим питанням займатися.

А тепер що стосується землі для учасників АТО. Я обома руками підтримую надання землі учасникам АТО. Уряд влітку прийняв рішення про те, щоб обмежити і зробити неможливим просто видачу земельних ділянок під прикриттям, в тому числі, і цього напрямку. Тепер вся земля надається тільки виключно на аукціонах, це є дуже важливим елементом, які треба зберігати, які треба підтримувати. Якщо є якісь конкретні випадки, говоріть, ми їх публічно опрацюємо, щоб нам не було соромно людям дивитися в очі.

Що стосується заробітної плати. Норматив, він є один для всіх по всій країні і по цьому нормативу розраховується, в тому числі, і субвенція. І я розумію, коли питання йде про високогірські або гірські райони, де є проблема там доступності і так далі, я це розумію і ми це підтримаємо, виправимо. Але, коли мова йде про міста, в яких в принципі є можливості, то тут тільки відповідь одна, напевно, сама структура організації охорони здоров'я є не адекватною або не об'єктивною і вона потребує більше коштів, ніж її навіть потрібно. Тому це, в першу чергу, питання створення нової системи охорони здоров'я в тому місці, де виникають такі проблеми. Бо тисячі українських міст таких проблем взагалі не мають, вони правильно організовують систему, правильно розприділяють свої видатки. Я вже говорив один раз, що виникла в одному закладі заборгованість, заборгованість по заробітній платі, почали дивитися, чому. Та тому що найвище керівництво  для себе поставило захмарні заробітні плати, а для людей дали копійки. Це не прийнятно. І оце, я би сказав, перекручування на місцях або перегиби на місцях, от з цими явищами треба боротись. Звісно, ваші запитання, запитання колеги ми візьмемо на опрацювання і з'ясуємо, які ж насправді там є проблеми. Можливо є якісь інші проблеми, які треба буде допомогти вирішити і ми завжди готові. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

Шановні колеги,  час для запитань вичерпаний. Але зараз до мене надійшла в президію заява від двох фракцій: фракції "Самопоміч" і фракції "Батьківщина". І  вони готові замінити навіть не на виступ повноцінний, а на запитання, одну хвилину. Ірина Сисоєнко. І це буде останнє запитання, пане Прем'єр-міністр. Будь ласка.

 

СИСОЄНКО І.В.

Шановний Володимир Борисович! В минулу п'ятницю на засіданні уряду ви пообіцяли вирішити проблему медичних працівників, медико-санітарної частини номер 14, в місті Смілій та погасити заборгованість, яка існує в медичному закладі по фонду оплати праці протягом 11 місяців.

Я дякую вам за вашу активну позицію і прошу уряд проінформувати, що було зроблено протягом цього тижня, яким чином вирішується ця проблема, коли воно буде вирішено і коли кошти з державного бюджету надійдуть до медичного закладу міста Сміле медико-санітарної частини. Дякую вам.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дякую за ваше запитання. Буквально в середу ми прийняли розпорядження щодо додаткового фінансування цього закладу, зараз всі формальні процедури проходять. Я зобов'яжу Міністерство охорони здоров'я вас просто поінформувати в конкретні терміни, коли всі ці проводки будуть зроблені по оплаті. Але я наголошую на тому, що це безпосередньо провина місцевої влади міста Сміла. Вони мали цього не допустити, вони мали цьому запобігти, вони не мали приймати в умовах децентралізації те рішення, яке вони прийняли. Тобто, фактично, я вважаю, я звернувся до правоохоронної системи, я буду розраховувати на те, що відповідь буде адекватна. А, звісно, ми людей в біді не залишимо. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую вам.

І запрошую Прем'єр-міністра України до заключного слова, будь ласка.

 

ГРОЙСМАН В.Б.

Дякую. Вельмишановний пане Голово Верховної Ради України, шановні колеги,  за ваші запитання. Ми завжди відкрито приходимо взяти участь у роботі парламенту і надати відповіді,  і отримати ваше зауваження по тих чи інших  питаннях, які ми потім  враховуємо у своїй роботі. Дякую за такий високий рівень  нашої співпраці і за підтримку.

Хочу також подякувати вам за те рішення, яке  ми прийняли вчора, голосів, конституційна більшість, рішення, яке  захистить український бізнес. Я їжджу по регіонах, зустрічаюсь з людьми і зустрічаюсь з представниками підприємців. Перше питання  у них – пресинг правоохоронної системи. Ми вмовляли працівників правоохоронної системи, говорили, що цього не треба  робити, що треба якось по-іншому ставитися. Вони кивають мені  головою одне, а роблять потім зовсім інше. Закон поставить у цьому питанні крапку. Я глибоко переконаний, що  найближчим часом його  Президент підпише. Я вважав для  себе своїм обов'язком, щоб цей закон був напрацьований, Мін'юст працював, Павло Петренко,  МВС працював,  Арсен Аваков, працював бізнес-омбудсмен  і  його Офіс, Офіс інвестиційний, який ми створили при уряді. З вами ми працювали, асоціації теж  над ним працювали. Це правильний закон, який відновлює повагу до  українських підприємців.

Так от, я що хочу сказати. По-перше, дякую вам щиро за таку підтримку і дякую Голові Верховної Ради, який вчора зробив все для того, щоб цей закон був  розглянутий і прийнятий, Андрію Кожем'якіну і комітету,  який прийняв його дуже швидко і не дав нікому можливості якимось чином вносити в нього правки, які б зробили його цей закон нікчемним.

І я хочу зараз звернутися у вашій  присутності до всіх правоохоронців країни. Друзі, всіх тих, хто захищає громадян України, ми поважаємо,  підтримуємо і будемо захищати. Всіх тих, хто боронить  нашу незалежність на сході країни – теж. Всіх тих, хто ночами, я маю на увазі опера, слідчі, розв'язують тяжкі, важкі злочини, ми вас поважаємо і будемо підвищувати  заробітну плату, будемо все робити, щоб ви були нормально забезпечені ,якісно, щоб вони мали повагу  від суспільства. Але це буде залежати тільки від ваших дій і вашого відношення до українських громадян.

Але   я наголошую, і хочу, щоб мене в кожному куточку України почули. Шановні правоохоронці, ті, які носять погони і мають  відношення до  контролю за  бізнесом, я  вас закликаю з  сьогоднішнього дня говорити з бізнесом на "ви" і з повагою. Це перше. А якщо ви цього  не розумієте і буде  пресувати бізнес, ми дійдемо до кожного куточка  країни і приведемо вас до відповідальності, публічної відповідальності. Бізнес, підприємці мають отримати врешті-решт належну повагу від  держави і саме головне, від правоохоронної системи. Тому я хотів, щоби це всі почули, і просив би вас донести це до кожного куточка України. Економіка, підприємці мають  повагу від держави. Так буде від сьогодні і надалі.

Дякую за вашу увагу і підтримку. 

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дуже вам дякую.

Година запитань до Уряду завершена. Давайте подякуємо  Уряду і Прем'єр-міністру України за участь в нашому засіданні, побажаємо їм успіху  і нових перемог для України. Дякуємо, хлопці! І дівчата. Всього найкращого!

Колеги, отже, в нас і значна кількість запитів, а також є розгляд відповідей на запити народних депутатів України. І відповідно до статті Регламенту Верховної Ради  України у п'ятницю ми маємо зачитувати запити, оголошення запитів. Спочатку будуть оголошені запити, а потім вже розгляд відповідей на запити народних депутатів України.

Тому прошу всіх зайти в зал і приготуватися до найбільш відповідальної частини сьогоднішнього засідання.

І я починаю зачитування запитів. Отже, Віктора Развадовсього  до голови Житомирської обласної ради, голови Житомирської обласної державної адміністрації  щодо виділення коштів на капітальний ремонт Будинку культури села Привітів Любарського району Житомирської області.

Віктора Развадовського до Прем'єр-міністра України щодо забезпечення Миропільської об'єднаної територіальної громади Романівського району Житомирської області автомобілем швидкої допомоги.

Але в нас на початку ще є два запити до Президента України і, з вашого дозволу, я для зачитання запитів від Президента України надаю слово Першому заступнику Голови Верховної Ради України Ірині Геращенко.

Колеги, є тривожна  інформація, що міністр зайшов в зал Верховної Ради України. Це правда чи ні?  Якщо міністр є в залі – він  має покинути  зал Верховної Ради України. Колеги, де? Немає. Дезінформація, тривога знімається  і переходимо до зачитання запитів. Будь ласка.

 

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України ГЕРАЩЕНКО І.В.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, зараз, як і поінформував шановний Голово Верховної Ради України, при розгляді запитів до Президента ми маємо поіменно проголосувати підтримку запита.

Отже, запит Вікторії Пташник до Президента України щодо зволікання з підписанням проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів (реєстр. №), прийнятого 23 березня року та направленого на підпис Президента України 3 квітня року.

Я прошу проголосувати за підтримку цього запиту. Колеги, прошу.

 

За

Не набирає необхідної підтримки.

Згідно Регламенту, вони ставляться до кінця сесії, поки не наберуть потенціалу – , а потім –

Наступний запит Юрія Павленка до Президента України про накопичення негативних тенденцій в сфері усиновлення та розвитку сімейних форм виховання для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; ініціювання Всеукраїнської наради з питань захисту прав дитини в умовах збройного конфлікту та складних соціально-економічних перетворень.

Прошу голосувати.

 

За

Немає потенціалу підтримати ці запити до Президента. І далі я тоді читаю, продовжую оголошувати запити. Наскільки я зрозуміла, Голова Верховної Ради оголосив два від Віктора Развадовського, правильно? Хто відслідковував.

Сергія Рибалки до Генпрокурора України, Національної поліції України, Міністерства юстиції щодо корупційної діяльності та свавілля представників Державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції та Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області.

Віктора Остапчука до міністра соцполітики України щодо пенсійних питань.

Сергія Мельника до Генпрокурора щодо вступу Генеральної прокуратури України на стороні Позивача (Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький) під час розгляду справи у Вищому господарському суді України.

Сергія Мельника до голови Хмельницької міської ради щодо технічного стану асфальтобетонного покриття автомобільної дороги від мікрорайону Книжківці до об'їзної дороги Хмельницького району.

Михайла Бондаря до міністра юстиції щодо порушень в роботі арбітражного керуючого Тарасенка.

Михайла Бондаря до голови Львівської облдержадміністрації, голови Львівської облради щодо внесення до переліку доріг, ремонт яких передбачено за рахунок коштів Державного дорожнього фонду в році, дороги в межах Буського, Радехівського Кам'янка-Бузького, Бродівського районів Львівської області.

Юрія Павленка до голови Київської міської державної адміністрації про незадовільний стан ремонту Київського загальноосвітнього навчального закладу І ступеня "Школа-дитячий садок імені Софії Русової".

Сергія Льовочкіна до Прем'єр-міністра щодо загрозливого рівня боргового навантаження на економіку України внаслідок зростання державного боргу.

Андрія Помазанова до Прем'єр-міністра щодо вжиття заходів, спрямованих на здійснення ремонтних робіт в межах автодороги сполученням Тайкури-Новосілки у Рівненській області.

Групи народних депутатів (Фріз, Ричкової та інших.) до Голови Служби безпеки України щодо діяльності на території України російських центрів науки і культури.

Ірини Геращенко та Марії Іонової до міністра юстиції України стосовно надання інформації про правову допомогу громадянам України, які незаконно утримуються як заручники в окремих районах Донецької та Луганської областей, на тимчасово окупованих територіях України (Автономна Республіка Крим та міста Севастополь), громадянам, які перебувають як політичні в'язні на території Російської Федерації, а також членам їх сімей.

Ірини Констанкевич до Прем'єр-міністра України щодо фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження Прилісненської ОТГ Волинської області.

Анатолія Кузьменка до виконуючому обов'язки голови Національного банку України щодо збереження філії Кіровоградського обласного управління АТ "Ощадбанку" у селі Червона Кам'янка Олександрійського району Кіровоградської області.

Івана Балоги до Прем'єр-міністра щодо відновлення реконструкції контрольно-пропускного пункту "Вілок" Виноградівського району Закарпатської області.

Віталія Гудзенка до начальника Служби автомобільних доріг у Київській області щодо капітального ремонту ділянки дороги національного значення Н (міста Біла Церква – міста Узин) Білоцерківського району Київської області.

Віталія Гудзенка до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо виділення земельної ділянки у постійне користування комунальному закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр олімпійської підготовки".

Ігоря Гузя до тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я України щодо необхідності удосконалення урядової програми "Доступні ліки.

Ігоря Гузя до Прем'єр-міністра щодо необхідності внесення змін до окремих статей Бюджетного кодексу України та проекту Закону України "Про Державний бюджет України на рік".

Ігоря Шурми до Прем'єр-міністра щодо некваліфікованого рішення Міністерства охорони здоров'я України, яке ставить під загрозу функціонування системи екстреної медичної допомоги, значно погіршить якість надання екстреної медичної допомоги та приведе до скорочення працівників медичної галузі.

Ігоря Шурми до Прем'єр-міністра України щодо негайного скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі від року № "Про затвердження Зміни № 6 до національного класифікатора України ДК ", в частині який ліквідовує посаду "фельдшер з медицини невідкладних станів".

Руслана Сольвара до Прем'єр-міністра, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я України щодо недопущення скорочення медичних працівників терапевтичного відділення комунального закладу "Фастівський Центр первинної медико-санітарної допомоги".

Руслана Сольвара до Прем'єр-міністра, голови правління Пенсійного фонду щодо захисту прав на перерахунок раніше призначених пенсій для пенсіонерів, які працювали на державній службі.

Групи нардепів (Юринець, Величковича, Бондаря) до начальника територіального управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, начальника Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо проведення перевірки фактів використання бюджетних коштів під час будівництва спортивного майданчика із штучним покриттям у спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 міста Броди Львівської області.

Групи народних депутатів (Юринець, Величковича, Бондаря) до начальника територіального управління Рахункової палати по Львівській, Волинській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, начальника Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо проведення перевірки використання коштів обласного бюджету під час реалізації проектів в рамках Програми проведення обласного конкурсу мікропроектів.

Владислава Бухарєва до голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Прем'єр-міністра України щодо необхідності врахування в Державному бюджеті України на рік коштів для покращення матеріально-технічної бази Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни.

Владислава Бухарєва до голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Прем'єр-міністра щодо необхідності врахування в Державному бюджеті України на рік цільової медичної субвенції для Сумської області в загальному обсязі мільйонів гривень.

Ігоря Лапіна до Прем'єр-міністра, Голови Національного агентства України з питань державної служби, Голови Служби безпеки, Генерального прокурора України щодо бездіяльності голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля та зловживання службовим становищем.

Анатолія Денисенка до Міністра соцполітики щодо необхідності приведення у відповідність законодавства з питань проведення перерахунку пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ України та військовослужбовцям.

Анатолія Денисенка до Прем'єр-міністра щодо удосконалення пенсійної системи України, шляхом об'єднання деяких видів пенсійних виплат.

Романа Мацоли до Прем'єр-міністра, Президента Національної академії медичних наук, голови Хмельницької облдержадміністрації, директора Державної установи "Інститут отоларингології імені професора Коломійченка НАМН України" щодо невідкладного забезпечення дитини-інваліда слуховим апаратом.

Романа Мацоли до голови Хмельницької облдержадміністрації, голови Хмельницької обласної ради щодо підвищення ефективності підтримки та визначення стратегічних перспектив розвитку малого підприємництва у Полонському, Шепетівському, Славутському районах Хмельницької області.

Андрія Лопушанського до міністра культури України щодо впорядкування урочища Саліна у Старосамбірському районі Львівської області.

Андрія Лопушанського до міністра соцполітики України щодо надання послуг із психологічної реабілітації учасникам бойових дій, інвалідам та учасникам війни.

Костянтина Яриніча до міністра соцполітики України щодо перерахунку пенсій державним службовцям і посадовим особам місцевого самоврядування.

Костянтина Яриніча до Прем'єр-міністра щодо врахування у проекті Закону "Про Державний бюджет України на рік" видатків для соціально-економічного розвитку Знам'янка Кіровоградської області.

Володимира Кацуби до Прем'єр-міністра, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я, міністра фінансів про виділення коштів у сумі 3 мільйона гривень для проведення капітального ремонту терапевтичного та хірургічного відділень комунального закладу "Люботинська міська лікарня" у місті Люботин Харківської області.

Володимира Кацуби до Прем'єр-міністра, міністра культури, міністра фінансів України щодо виділення у році Люботинській міській раді Харківської області коштів в сумі 7 мільйонів тисяч гривень за рахунок субвенцій з державного бюджету для капітального ремонту будинку культури по вулиці Шевченка, 92 а, у місті Люботин Харківської області.

Андрія Вадатурського до Директора Національного антикорупційного бюро щодо вимагання неправомірної вигоди працівниками Укртрансбезпеки в морських портах України.

Володимира Литвина до Прем'єр-міністра щодо невідкладного проведення операційних втручань, лікування та забезпечення ліками за рахунок бюджетних коштів, надання матеріальної допомоги.

Володимира Литвина до Прем'єр-міністра, міністра соцполітики, міністра освіти і науки, голови Житомирської обласної держадміністрації щодо підтримки малозабезпеченої родини, надання соціальної стипендії та забезпечення гуртожитком студентки-сироти.

Якова Безбаха до Кабінету Міністрів, Генеральной прокуратури України щодо захисту прав учасника бойових дій Ігоря Неліна.

Любомира Зубача до Голови Національної поліції України, Генпрокурора щодо бездіяльності органів досудового розслідування.

Олександра Бригинця до голови Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо можливих фактів порушення антимонопольного законодавства та законодавства про захист економічної конкуренції ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Олександра Бригинця до Прем'єр-міністра України щодо можливих ознак порушення прав ТОВ "BIOTEXCOM" та його незаконного захоплення.

Юрія Левченка до голови Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо бездіяльності ДАБК КМДА та необхідності вжиття заходів для зупинення незаконних будівельних робіт на території колишнього кінотеатру "Нивки" в місті Києві.

Юрія Левченка до голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, голови Дніпропетровської облради, голови Юр'ївської районної ради Дніпропетровської області, тимчасово виконуючого обов'язки Начальника Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, начальника Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, прокурора Дніпропетровської області щодо вжиття невідкладних заходів реагування на факти вірогідного умисного підпалу приміщення Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області та викрадення документації суворої звітності, що завдало значних збитків об'єднаній громаді та створює перепони у формуванні новообраного органу місцевого самоврядування.

Євгена Балицького до Прем'єр-міністра, міністра енергетики та вугільної промисловості, Генпрокурора, Голови Наглядової Ради ПАТ "Запоріжжяобленерго щодо невідкладного вирішення проблеми із несвоєчасними виплатами заробітної плати працівникам ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Григорія Тіміша до виконуючого обов'язки Голови Держслужби  з питань геодезії, картографії та кадастру щодо надання інформації стосовно відсоткової ставки орендної плати, яку сплачують фермерські господарства Чернівецької області за користування земельними ділянками за межами населених пунктів.

Григорія Тіміша до Прем'єр-міністра щодо розгляду звернення громадянина Даскалюка та дій Держгеокадастру, що суперечать політиці Уряду з підтримки малого фермерства.

Олександра Супруненка до міністра фінансів, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я України щодо вирішення проблемних питань, які виникають в ході впровадження медичної реформи.

Андрія Вадатурського до Прем'єр-міністра, генерального директора Державного концерну «Укроборонпром», міністра оборони України щодо діяльності Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод".

Павла Різаненка до міністра фінансів України щодо врегулювання питання надання місцевих гарантій для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання-резидентів України, що належать до комунального сектору економіки та розташовані на території сіл та селищ.

Павла Різаненка до міністра соцполітики України, голови Київської облдержадміністрації щодо врегулювання окремих питань передачі у власність особам з інвалідністю автомобілів визнаних гуманітарною допомогою, яким останні були забезпечені через органи соціального захисту населення та користувалась понад 10 років.

Якова Безбаха до Кабінету Міністрів, Державної фіскальної служби, Міністерства фінансів щодо дотримання податкового законодавства.

Руслана Демчака до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішень судів, які набули законної сили.

Олександра Гереги і Андрія Шиньковича до міністра соцполітики  щодо окремих правових аспектів забезпечення майнових прав громадян на отримання субсидій.

Василя Яніцького до Прем'єр-міністра України, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я, голови Рівненської облдержадміністрації щодо створення додаткових госпітальних округів та лікарень інтенсивного лікування у Дубровицькому, Володимирецькому, Зарічненському, Рокитнівському районах та міста Вараш Рівненської області.

Василя Яніцького до голови Рівненської облдержадміністрації, генерального директора виробничого підприємства "Рівненська атомна електростанція" щодо необхідності проведення реконструкції теплових мереж села Заболоття Володимирецького району Рівненської області.

Дмитра Колєснікова до Прем'єр-міністра щодо національної промислової політики.

Ігоря Алексєєва до ректора Академії Державної пенітенціарної служби щодо стратегії розвитку національної моделі пробації.

Сергія Хланя до Прем'єр-міністра щодо ймовірних корупційних діянь з боку керівництва ГУ ДФС України в Херсонській області.

Андрія Шипка до тимчасово виконуючого обов'язки міністра охорони здоров'я щодо вжиття заходів для лікування Божка Вані, який страждає на орфанне захворювання хворобу Вольмана.

Сергія Рудика до голови Черкаської облдержадміністрації щодо зриву робіт з реконструкції внутрішніх санітарних вузлів у Степанківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області.

Андрія Іллєнка до голови постійної комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, виконуючого обов'язки голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, директора Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської ради щодо передбачення видатків у Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва на рік стосовно капітальних ремонтних робіт житлових будинків у Деснянському районі.

Андрія Іллєнка до голови Київської міськдержадміністрації, директора Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської ради, директора комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району міста Києва", виконуючого обов'язки голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації щодо включення до програми соціально-економічного розвитку міста Києва на рік проведення капітального ремонту асфальтного покриття по вулиці Братиславській, 6, 8, 18б, вулиці Мілютенка, 7, 16, вулиці Кіото, 3, в Деснянському районі столиці.

Дмитра Стеценка до Генпрокурора щодо перешкоджання здійсненню господарської діяльності ПрАТ "Трускавецькурорт".

Олександра Кодоли до Прем'єр-міністра, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я щодо приведення у відповідність до мінімальної заробітної плати розміру посадового окладу працівників 1-го тарифного розряду Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери.

Олександра Кодоли до Прем'єр-міністра України щодо створення в місті Ніжин Чернігівської області історико-архітектурного заповідника.

Ігоря Котвіцького до Прем'єр-міністра щодо пропозицій для підготовки до другого читання проекту Закону України "Про Держбюджет на рік".

Олега Кулініча до тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я України щодо проведення безкоштовної операції з пересадки печінки.

Юрія Бублика до Генпрокурора, міністра внутрішніх справ, виконуючого обов'язки Голови Фонду державного майна України про наявність зловживань з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області при розпорядженні державним майном – гуртожитком, проведення його поділу на окремі об'єкти з наданням в оренду господарюючим суб'єктам та порушення житлових прав його мешканців.

Юрія Бублика до Прем'єр-міністра України про масове порушення прав пенсіонерів Полтавської області при реалізації пенсійної реформи та передбаченого нею осучаснення пенсій, недосконалість та непрозорість при проведенні їх перерахунку.

Олега Осуховського до Прем'єр-міністра, міністра культури, Глави Адміністрації Президента, голови Рівненської обласної держадміністрації щодо відновлення історичної пам'ятки.

Олега Осуховського до Прем'єр-міністра України, міністра юстиції України, голови Державної архівної служби України, голови Рівненської облради, голови Рівненської облдержадміністрації щодо організації належної охорони обласних архівів.

Сергія Матвієнкова до Прем'єр-міністра щодо виділення коштів постраждалих від обстрілів в селищах Сартана та Талаківка. Я думаю, що це до Прем'єр-міністра України щодо виділення коштів для постраждалих від обстрілів в селищах Сартана та Талаківка.

Олександра Дубініна до голови Чернігівської обласної державної адміністрації щодо вирішення питання виконання робіт з модернізації мереж зовнішнього освітлення вулиць Поліни Осипенко, Богдана Хмельницького та Авіації у місті Прилуки.

Групи народних депутатів (Батенка, Купрія, та інших. Всього 7 депутатів) до Прем'єр-міністра України щодо надання компенсації мешканцям міста Мар'їнки Донецької області за втрачене житло, яке знаходилося на лінії зіткнення в результаті бойових дій та внаслідок використання його військовослужбовцями ЗСУ.

Володимира Парасюка до Прем'єр-міністра України, Міністра фінансів щодо виділення коштів для реалізації проекту "Капітальний ремонт корпусу  2 і  3 середньої школи інтернат І-ІІІ ступенів міста Рава-Руська".

Володимира Парасюка до Прем'єр-міністра  щодо приведення у відповідність до Закону України "Про пенсійне забезпечення", Постанови Кабінету Міеністрів України від року № "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян".

Ірини Суслової до міністра соцполітики, голови Тернопільської обласної державної адміністрації, Голови Тернопільської облради щодо неправомірних дій працівників та керівництва Теребовлянського психоневрологічного будинку-інтернату, що призводять до порушення прав підопічних.

Ірини Суслової до міністра внутрішніх справ, Генпрокурора України щодо неналежного виконання медичними працівниками своїх функціональних обов'язків, що призвело до настання тяжких наслідків для новонародженого Гондверкера Леоніда Леонідовича.

Олександра Нечаєва до виконуючого обов'язки Голови Державного агентства автомобільних доріг України, голови Сумської облдержадміністрації щодо невідкладного вирішення питання впорядкування руху автотранспорту у місті Суми Сумської області.

Олександра Нечаєва до міністра інфраструктури, голови Сумської обласної державної адміністрації щодо недоцільності закриття відділень ПАТ "Укрпошта" у місті Суми Сумської області.

Юрія Павленка до Прем'єр-міністра щодо усунення недоліків в механізмі осучаснення пенсій громадянам України, зокрема колишнім державним службовцям.

Михайла Головка до Прем'єр-міністра, міністра фінансів  щодо задоволення бюджетних потреб органів місцевого самоврядування України.

Михайла Головка до Прем'єр-міністра, міністра освіти і науки, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я, міністра фінансів  щодо збільшення розміру освітньої та медичної субвенцій для Тернопільської області.

Дмитра Добродомова до Прем'єр-міністра, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, керівника військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області щодо пошуку шляхів вирішення питання відновлення газопостачання або альтернативного варіанту опалення для мешканців прифронтового міста Авдіївка Донецької області.

Дмитра Добродомова до голови Комітету Верховної Ради  з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, Голови Комітету Верховної Ради  з питань бюджету, Прем'єр-міністра, міністра соцполітики,  голови Житомирської обласної державної адміністрації щодо невідкладного врегулювання питання виплати грошової компенсації мешканцям міста Овруч Житомирської області за втрачене внаслідок Чорнобильської катастрофи майно, яке залишилось на радіоактивно забрудненій території.

Дмитра Колєснікова до Прем'єр-міністра щодо недоліків реалізації фіскальної політики в Україні.

Борислава Берези до міністра культури щодо збереження пам'ятки археології національного значення "Городець Пісочний".

Борислава Берези до міністра внутрішніх справ щодо незаконної діяльності ігрових закладів в Деснянському районі міста Києва.

Сергія Лещенка до голови Київської міської державної адміністрації  щодо можливої забудови "Каштанове місто" у житловому масиві Виноградар на території Синього озера.

Сергія Лещенка до голови Національної поліції України щодо нібито несанкціонованої торгівлі по вулиці Світлицького, 31/7 у місті Києві.

Юлія Іоффе до голови Луганської обласної військово-цивільної адміністрації щодо необхідності вжиття невідкладних заходів для відновлення газопостачання до села Кримське Новоайдарського району, селища міського типу Тошківка та селища міського типу Нижнє,  Попаснянського району Луганської області, зокрема шляхом будівництва газопроводу високого тиску від ГРС "Мирна долина" (село Підлісне) до ШРШ у селища міського типу Тошківка Попаснянського району Луганської області.

Сергія Ківалова до Прем'єр-міністра щодо необхідності відновлення державного регулювання цін на продукти харчування.

Руслана Сидоровича до міністра внутрішніх справ України, Генпрокурора України щодо системної проблеми неналежного здійснення досудового розслідування та неправомірних відмов у реєстрації заяв про злочин.

Володимира Арешонкова до Прем'єр-міністра України щодо усунення порушень законодавства при видачі біометричних паспортів.

Романа Семенухи до Прем'єр-міністра України щодо надання копії проекту "Нове будівництво комплексу з переробки твердих побутових відходів з системою збору, утилізації, полігонного газу та виробництва електричної енергії у місті Дергачі Харківської області".

Романа Семенухи до тимчасово виконуючого обов'язки голови Державної екологічної інспекції України щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації споруд очищення каналізаційно-побутових стоків на земельній ділянці за адресою провулок Піщаний 13, села Утківка Харківського району Харківської області.

Сергія Рибалки до Прем'єр-міністра, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я України щодо надання позачергової невідкладної медичної допомоги у лікуванні дитини Судак Нелі за кордоном.

Максима Бурбака до Прем'єр-міністра України щодо фінансування протипаводкових програм для Чернівецької області у році.

Максима Бурбака до глави Адміністрації Президента України щодо незадовільної роботи голови Сокирянської районної держаної адміністрації  Чернівецької області.

Ірини Констанкевич до голови Волинської облдержадміністрації, начальника Управління Держпраці у Волинській області щодо убезпечення від загрози здоров'ю та життю громадян внаслідок неналежного функціонування системи вентиляції в приміщенні школи у селі Черче Камінь-Каширського району Волинської області.

Тетяни Бахтеєвої до Прем'єр-міністра України щодо відсутності вакцин в лікувальних установах Одеської області.

Андрія Шиньковича до міністра фінансів України щодо фінансування інвестиційного проекту "Локальне народовладдя".

Андрія Шиньковича та Олександра Гереги до міністра фінансів України, голови Хмельницької облдержадміністрації щодо необхідності передбачення коштів в Державному та обласному бюджетах на рік для капітального ремонту доріг у Хмельницькій області.

Віктора Вовка до міністра внутрішніх справ України щодо бездіяльності поліції в Черкаській області в частині неналежного реагування на порушення виборчого законодавства та вчинення виборчих злочинів.

Вадима Кривохатька до Прем'єр-міністра щодо перевірки діяльності керівництва Запорізької ОДА при виконанні робіт з реконструкції водопровідних мереж в селі Вільне, Оріхівського району, Запорізької області.

Івана Рибака до голови Чернівецької обласної держадміністрації, голови Чернівецької облради, голови Путильської районної державної адміністрації Чернівецької області щодо вжиття заходів з погашення заборгованості перед обслуговуючим персоналом Путильської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Івана Рибака до Прем'єр-міністра України щодо прискорення розподілу стабілізаційної дотації місцевим бюджетам Чернівецької області для забезпечення працівників бюджетних установ асигнуваннями на заробітну плату.

Групи народних депутатів (Романової, Присяжнюка, інших - всього 19) до міністра закордонних справ України щодо збільшення туристичного потоку між КНР та Україною.

Ярослава Маркевича до Прем'єр-міністра України щодо ініціювання питання про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від року (номер ).

Ярослава Маркевича до міністра закордонних справ України щодо розірвання Угоди між урядом України і урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі культури, науки і освіти.

Олександра Вілкула до Прем'єр-міністра України, голови Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками щодо належного державного контролю стосовно виявлення та запобігання виробництву та розповсюдженню контрафактних і фальсифікованих ліків, а також стосовно запобіганню контрабанді лікарських засобів.

Миколи Паламарчука до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Господарського суду Одеської області Желєзної Світлани Петрівни у зв'язку із умисним істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя.

Миколи Паламарчука до Голови Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, Полтавської обласної держадміністрації, Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області, прокуратури Полтавської області щодо обґрунтованості звинувачень БО "Фонд "Міжнародні антикорупційні суди" на адресу ТОВ "СВГ ПЛЮС".

Оксани Білозір та Олександра Дехтярчука до голови Державної служби України з безпеки на транспорті щодо вжиття заходів щодо недопущення порушення права на пільговий проїзд учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей.

Віктора Вовка до голови Національної поліції України, Генпрокурора України щодо бездіяльності правоохоронних органів Черкаської області у кримінальному провадженні за фактом самовільного використання земельної ділянки в межах села Конельська-Попівка.

Сергія Власенка до Директора Національного антикорупційного бюро України, глави Адміністрації Президента України щодо можливого корупційного впливу Адміністрації Президента України на діяльність Національного агентства з питань запобігання корупції.

Андрія Гальченка до Генпрокурора України щодо бездіяльності Генпрокуратури України.

Андрія Гальченка до Прем'єр-міністра України щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням пенсіонерів МВС.

Анни Романової до Уповноваженого Президента з прав дитини, тимчасово виконуючої обов'язки міністра охорони здоров'я, міністра освіти і науки України щодо проблем інклюзивної освіти дітей, хворих на аутизм.

Оксани Білозір до міністра культури України щодо перевірки стану збереження цілісного майнового комплексу Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького.

Юрія Солов'я до міністра внутрішніх справ України щодо забезпечення Косівського, Верховинського та Снятинського районів новими сучасними поліцейськими автомобілями.

Юрія Солов'я до голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо забезпечення державної пожежно-рятувальної частини № 14 міста Косів Івано-Франківської області новою сучасною пожежною машиною.

Юрія Тимошенка до голови Правління АТ "УкрСиббанк" щодо реструктуризації заборгованості за кредитним договором, спричиненої знеціненням національної валюти.

Юрія Тимошенка до Прем'єр-міністра України щодо вжиття заходів до збереження та відновлення полезахисних лісосмуг.

Павла Дзюблика до Прем'єр-міністра України щодо невжиття належних заходів реагування в питанні боротьби з нелегальним гральним бізнесом в Україні.

Едуарда Матвійчука до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Одеської обласної держадміністрації, Одеської міської ради стосовно необхідності об'єктивного розгляду колективного звернення жителів будинку 34 по вулиці Рибача міста Одеси щодо забезпечення прав споживачів та недопущення нарахування завищених тарифів на електроенергію, а також з'ясування питання щодо перешкоджання укладанню прямих договорів з мешканцями цього будинку.

Юрія Дерев'янка до Національного антикорупційного бюро України щодо необхідності негайного розслідування незаконних дій, результатом яких є втрата державної власності України на частину нафтопродуктопроводів Самара - Західний напрямок та Грозний - Армавір - Трудова протяжністю кілометри, що проходять через територію України, та їх привласнення компаніями, підконтрольними проросійським олігархам, а також щодо фактів необлікованого та безконтрольного транспортування нафтопродуктів через ці нафтопродуктопроводи без сплати податків та зборів до Державного бюджету України.

Ірини Геращенко та Марії Іонової до віце-прем'єр-міністра України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, міністра оборони України щодо сприяння у протезуванні та реабілітації за кордоном військовослужбовця ї ОМБр Олександра Морозова.

Павла Дзюблика та Вадима Кривенка до Прем'єр-міністра щодо необхідності невідкладного забезпечення громадян лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Олега Петренка до виконуючого обов'язки голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо забезпечення земельними ділянками учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників.

Юрія Берези до Прем'єр-міністра України, міністра фінансів України щодо збільшення у му році видатків за бюджетною програмою КПКВК "Розвиток мінерально-сировинної бази".

Шановні колеги, на цьому я закінчила оголошувати запити, які надійшли на сьогоднішній день і зареєстровані у Верховній Раді України.

А зараз у нас згідно нашого порядку денного розгляд кількох законів, але я бачу, що немає потенціалу в залі все-таки переходити до їх розгляду. Тому, з вашого дозволу, я оголошую перерву вже. І ми зустрічаємося рівно о для рубрики "Різне". Прошу не запізнюватися всіх тих, хто бажає доєднатися до рубрики "Різне". Дякую.

 

(Після перерви)

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дуже все вчасно, шановні колеги, ми продовжуємо наше засідання. Я прошу зараз записатися на виступи від… Я прошу повертатися до сесійної зали всіх. Зараз, хвилиночку. Я прошу повертатися  до сесійної зали, заходити всіх, хто хоче доєднатися до виступів в рубриці "Різне". Будь ласка. Зараз, не підганяйте президію, не тисніть на президію, не перебивайте президію.

Шановні колеги, я оголошую запис в рубриці "Різне", будь ласка. Всі записались? Запис є, я прошу надати мені список.  Шановні колеги, і у нас, я єдине, що зразу хочу оголосити, у нас є,  уже дуже  багато накопилося незадоволених відповідей на запити народних депутатів Україні. І я обіцяла, що перші 9 хвилин, зараз  я дам трьом людям по цьому списку виступити. А далі, ми йдемо, півтори години працюємо по списку тих, хто збирається  вступати в рубриці "Різне". (Шум у залі)

 Ні, так а яка різниця? Потім би ви сказали, що хтось добіг… Шановні колеги, от дивіться,  Радикальній партії не вгодиш, а ви маєте бути добрішими в п'ятницю, вже ближче до обіду, і любити  одне одного, і президію теж.

Будь ласка, перший Олексій Рябчин, я прошу, 3 хвилини рівно.

Я говорю, що зараз у нас іде 9 хвилин, і потім Іллєнко перший, абсолютно справедливо. Андрій, ти перший. Ви перший, шановний пане  Андрію, ви завжди перший.

3 хвилини, будь ласка, Рябчин.

 

РЯБЧИН О.М.

Олексій Рябчин, фракція "Батьківщина", Донеччина. Шановні колеги, шановні громадяни України! Звертаю вашу увагу до екологічної проблематики та питання державного управління на місцях, цього прикладу.

Нещодавно до мене звернулися місцеві депутати та місцеві активісти з Хмельниччини з інформацією про те, що в Хмельницькій обласній державній адміністрації ліквідовано Департамент екології та природніх ресурсів, а його функції передано іншому департаменту - агропромислового   розвитку. І хочу звернути вашу увагу до цієї проблеми, тому що вона є дуже важливою.

Український парламент одним з перших в світі ратифікував Паризьку кліматичну угоду, це глобальна угода, яка пов'язана з глобальними речами. І, якщо ми бажаємо, щоб весь світ допомагав нам у боротьбі з країною-агресором, ми повинна також турбуватися про ті речі, які турбують в світі. І дуже багато законопроектів, і законів вже прийнято українською Верховною Радою для підвищення екологічного захисту населення та екологічної відповідальності бізнесу. І що ми бачимо? Що тенденція підсилення енергоефективності, відновлення джерел енергії, екології, природоохоронних тенденцій в світі, вони підвищуються, а на місцевому рівні це не відповідає дійсності. І ми бачимо, що той ліквідований департамент в Хмельниччині передали функції до агропромислового розвитку, людей звільнили. Більше того, міністр екології Остап Семерак, який зараз, наскільки ми знаємо, перебуває в Боні на кліматичній конференції, публічно висловлювався стосовно ситуації в Хмельницькому. Він навпаки зазначив, що міністерство пропонує Кабінету Міністрів збільшити чисельність у департаментах екології у зв'язку з підготовкою до набрання чинності Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", який ми Верховною Радою прийняли.

У жовтні я направив свій депутатський запит голові Хмельницької облдержадміністрації з проханням повідомити про причини та доцільність такого рішення, а також розглянути можливість скасування свого наказу. І цікавий момент, посилаючись на свої,  законом передбачені, повноваження, у відповіді ми не зазначили причини такого рішення, сказали: прийняте управлінське рішення. А чому воно прийняте, ніхто не зазначив.

Так ось, хочу зазначити, що всі, всі державні адміністрації в Україні, окрім Вінницької і зараз Хмельницької, мають у своїй структурі окремі департаменти чи управління екології та природних ресурсів, лише у Вінниччині та Хмельниччині вони об'єднані з агропромисловими департаментами. Я не знаю, чи то в нас такі аграрні лобі, аграрні холдинги такі потужні, які у зв'язку з тим, що буде нове екологічне законодавство вводитися в дію, вони вирішили пролобіювати і не робити підсилення екологічних стандартів, і забруднювати довкілля, і забруднювати ще річки. Я не знаю, чому це робить обласна держадміністрація: грошей нема при децентралізації, чи не пріоритет, - я не знаю. Однак, наприклад, сьогодні, зустрічаючись з норвезьким інвестором, який хоче інвестувати, відновлювати джерела енергії в Кам'янець-Подільському, він зазначив, що є проблема. Тому що він не знає у зв'язку з ліквідуванням екологічного департаменту, який цими речами займався, він не знає, куди звертатися. Війна на сході не привід забувати про екологію і робити реформи. Екологія повинна стати пріоритетом для української держави.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Будь ласка,  наступний Лещенко. Потім Шурма, і ми починаємо рубрику "Різне" по запису по цьому. А я зате віддала всі борги парламенту, всім незадоволеним, не щасливим і таке інше. Все, будь ласка.

 

ЛЕЩЕНКО С.А.

Доброго дня, Україно! Я невдоволений відповідями на запити, які отримую від правоохоронних органів щодо переслідування бізнесу в Україні, тобто тих юридичних осіб, які виробляють валовий внутрішній продукт, іноземних інвесторів і так далі. У мене, насправді, сьогодні не один, а цілих три невдоволених на запити, але я не буду детально на них зупинятися, тому що існує безліч прикладів, якщо кожен розписувати, не вистачить моїх трьох хвилин.

Зокрема, дуже активно проявляють цю боротьбу з бізнесом департамент "К" Служби безпеки України і Департамент економічних справ Генеральної прокуратури. І, наприклад, компанія "Tacrom" румунська, яка має німецьких засновників, яка займається з технологіями гідророзриву пласту, для того щоб збільшувати видобуток газу в Україні. Вона теж потерпає від цього, і потерпають німецькі інвестори, компанія DVAAgroUkraine, яка теж зверталася, яку переслідує Служба безпеки України? і так далі.

Чому це все відбувається? Тому що в країні відбувається реванш корупціонерів, тобто люди, які насправді приходили під гаслами боротьби з корупцією? самі отримують зиск з корупційних потоків, не хочуть міняти систему, задоволені тим статусом-кво, який є, оскільки щодня він гарантує їм наповнення власних кишень за рахунок корупційних грошей, потоків з державних підприємств і так далі.

І, зокрема, на цьому тижні вся країна побачила викриття однієї людини з Національного агентства запобігання корупції? Ганни Саламатіної, яка прямо розповіла, як на Банковій в Адміністрації Президента діє спеціальний смотрящий, який викликає і дає вказівки, кого переслідувати, кого не чіпати. Більше того, навіть дає доручення готувати два проекти рішень: один проект рішення - виправдальний,  другий проект рішення – засуджуючий, - для того щоб тримати на гачку неслухняних. А з тим, з ким домовляться або за гроші, або за політичну лояльність, щоб давати їм можливість бути безкарними, і так далі.

Це прямий наслідок того, що в державі відсутня політична воля боротися з корупцією, а вона відсутня, тому що у нас не відбулася зміна поколінь в політиці. Тому що наші українські можновладці, керівники - вони  повністю представляють ті самі цінності, які   представляв Янукович6 використовувати  політику для власного  збагачення. І я вам скажу відверто, вже  доходить до абсолютно неприпустимих речей, коли прямо тут, у сесійні залі, до мене підійшов один з депутатів, який належить до фракції, що утворюють більшість, і він є людина, яка  займається рейдерством французьких інвесторів, тобто на нього є слідство в Антикорупційному бюро, і він, не приховуючись, прямо  тут, у сесійні залі, почав  мене шантажувати, розповідати про те, що  він викине якісь фейкові документи на мене, що він буде  займатися моє дискредитацією, якщо я  не припиню вимагати притягнути його  до кримінальної відповідальності. Я кажу, я не  боюся ваших фейків, я  вже прожив все це,  і я знаю, що правда на моєму боці, тому що я займаюсь тим, що розповідаю українським громадянам. Якщо ви не обираєте  чесну владу, приходять  крадії та корупціонери, які потім ваші гроші, ваші пенсії, ваші стипендії, ваші лікарні, ваші  школи - все  це лягає потім  в їхні офшорні рахунки на їхні особисті грошові  потоки, щоб збагатись  на політиці. Я цього не боюся. Дякую за увагу і сподіваюсь…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Я перепрошую, багато бажаючих. Я й так уже йду по…

Шурма, будь ласка. І на цьому  незадоволені закінчуються. Потім починаються виступи задоволених. Прошу.

 

ШУРМА І.М.

Шановні громадяни України, я на сьогоднішній день  хочу вам  продемонструвати, наскільки є неправдивою  інформація, яка поступає  з Міністерства охорони  здоров'я. Нас дуже  турбує  те, що  у свій час благі надії на те, що міжнародні  організації проведуть закупівлю таку, як потрібно для пацієнтів України, ми сьогодні опинилися в ситуації далеко абсолютно протилежній.

За   рік гроші були перераховані, у  році, 4 мільярди гривень на  банки за кордоном. Станом на сьогоднішній день, вдумайтесь, за рік в регіони поступило 55 відсотків препаратів, за які гроші було перераховано ще в листопаді року. Вибачте мене за цинізм, і нехай мене простять всі душі, всі, кому потрібно було померти, вже померли через відсутність ліків; всі, хто не  вилікувався, теж  вже повиходили з лікарень. А за рік, на сьогоднішній день,  не проведені навіть  тендерні закупівлі, а це є 6 мільярдів гривень. Якщо би Міністерство охорони здоров'я – МОЗ, яке перетворилося в "міністерство особливої загрози", своєчасно перерахувало гроші, то сьогодні були би наповнені наші медичні заклади  медикаментами. Хай буде не у стовідсотковому об'ємі, але принаймні в необхідному об'ємі для пацієнтів.

Що ми отримуємо у відповідь на незадовільну роботу? У серпні місяці тимчасово виконуючий обов'язки міністра підписує лист, копія якого йде до Прем'єр-міністра, і якщо він цьому не поставить край, то він є такий самий, як і вона. Значить, вони напишуть, що ще у серпні місяці був сформований реєстр, робоча група сформувала реєстр, і по цьому реєстру сформована потреба, і вже можна приступати на сьогоднішній день до закупівель.

Реєстру нема, тендери не проведені, постійна робоча група, яка про це звітує, абсолютно немає розуміння, що вони роблять. А чому немає розуміння, я вам поясню: ми входимо у вісімку країн з найнижчою вакцинацією і світі, на рівні африканських держав. Так отам оцей розрахунок показує, що вони навіть елементарного не вміють рахувати, бо сьогодні понад доз нам вакцин бракує.

І в цей період часу – півтора року – Кабінет  Міністрів не вносить в зал на затвердження на посаду міністра кандидатуру. Вносьте, кого хочете. Ми повинні знати, хто несе відповідальність за бездіяльність в частині забезпечення ліками громадян України. Відсутність людини говорить про те, що нема кому відповідати, весь тягар падає на Прем'єр-міністра. Зал очікує на кандидатуру на посаду кабінету міністра.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Тепер ми переходимо до виступів у рубриці "Різне", шановні колеги.

І першому слово надається Єгору Соболєву. Будь ласка, там взаємозаміни складні, але я йду по списку.

 

СОБОЛЄВ Є.В.

Хочу повідомити народним депутатам, які присутні в залі,  так само, як і суспільству, що півтори години тому на вулиці Інститутській невідомими, які представилися кримінальним розшуком, було затримано підполковника грузинської армії Вано  Надирадзе. Одразу хочу сказати, що це не є людина з "Руху нових сил" або з  команди Михайла Саакашвілі, хоча в Україні, очевидно, бути грузином вже означає бути злочинцем з точки зору керівництва держави і керівництва  правоохоронних органів.

Вано був добровольцем, який  приїхав захищати Україну в му, в му  роках, воював на фронті, потім приєднався до внутрішнього корпусу "Донбасу", був одним з організаторів табору біля Верховної Ради. Я хочу казати колеги, що ви всі бачили, що ветерани, які четвертий тиждень стоять під парламентом, не допускають ніяких протиправних дій ні по відношенню до нас, ні по відношенню до правоохоронців, ні по відношенню ні до кого. Вони підтримують порядок, вони стоять з ясними чіткими вимогами ухвалити закони, які і в цьому залі обіцялися, і Президентом України обіцялися, і суспільству обіцялися, той самий Закон про антикорупційний суд.

Якщо керівництво держави вибрало шлях переходу до репресій – нікого з ветеранів це не залякає, нікого з тих, хто їх підтримує, це не зупинить. Я  думаю, що це тільки пришвидшить кінець керівництву держави. Я зараз іду до міністра внутрішніх справ як народний депутат України на невідкладний прийом, хочу отримати інформацію: що з Вано, де він утримується, на яких підставах.

Хочу так само повідомити, що за час, коли хлопці стоять біля Верховної Ради, в їхніх родинах було проведено 6 обшуків. За рішенням Маріупольського суду, за постановою слідчого Донецької поліції з прізвищем Подвиг, приходять до дому, поки хлопці тут, вибивають двері кувалдами, розмовляють з їхніми дружинами, розмовляють з їхніми дітьми, розмовляють з їхніми мамами. Жодній людині при цьому навіть підозра не  висунута, все робиться в рамках кримінальної справи про те, що тут не  ветерани війни, а бандити і розбійники.

Я хочу сказати всім працівникам поліції, всім суддям:  всі прізвища учасників репресій записуються. І ви першими постанете перед законом після зміни в Україні влади.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Наступний виступ, будь ласка, народний депутат Кривохатько. Просимо. Вам сподобалось виступати після вчорашнього і ми цьому дуже раді, будь ласка.

 

КРИВОХАТЬКО В.В.

Добрий день, українці! Моє запитання до тих посадовців, які займаються кадровою політикою Адміністрації Президента. І воно слідуюче, коли закінчиться експеримент з губернатором Запорізької області Брилем Костянтином Івановичем? Невже незрозуміло, що ніяка революція, навіть, якщо це Революція Гідності, не зробить з бариги порядну людину, не зробить з неї романтика і людину, яка буде працювати на благо України?

За останні півтора роки, поки Бриль займає цю посаду, не було жодного корупційного скандалу в Запорізькій області, де б не відзначився він або як безпосередньо фігурант, або людина, яка причетна до цього. Я хочу попередити, Бриль, Запоріжжя підтримало і Революцію Гідності, і взагалі зміни в країні. Ви знаєте, що це складний регіон. Із-за того, що там домінував такий… І одна із причин серйозних - це домінування такого смотрящего Анісімова. Для чого було міняти Анісімова на Бриля, скажіть мені? Тоді Бриль збирав гроші… тоді збирав Анісімов - зараз збирає Бриль.

Бриль пояснює, що це якісь там партійні проекти. Вони вже дособирались так до партії, що рейтинг влади в межах статистичної похибки в Запоріжжі, кому це цікаво.

Що це несе, яку це загрозу несе прифронтовій області? Страшне соціальне напруження. На сьогоднішній день не будуються соціально важливі об'єкти: водоводи, дитячі садки. Я інспектував на своєму окрузі один дитячий садок, де він по документам був повністю зданий, на 95 відсотків виконані роботи, а насправді там і на тисяч не було зроблено! П'ять мільйонів гривень пішли в нікуди.

Водоводи. Село Лукашеве, де п'ять мільйонів, а вирито 10 метрів і кусок труби стирчить із канави. Це нормально? П'ять мільйонів також. Шість мільйонів -  Кирпотине  і маса таких об'єктів. Я вам хочу довести, колеги, що на сьогоднішній день за 16 рік ще не використано мільйонів, мільйони гривень, тобто 16 рік! Це об'єкти, які повинні бути здані, об'єкти, які повинні були зняти соціальне напруження, які повинні були працювати на людей, на благо людей, все це робиться, бо відкати у Запорізькій області зашкалюють уже все можливе, вони доходять до 30 відсотків. Підприємці не можуть платити таке. Вони кажуть: ну, був нормальний губернатор, ну, 10 відсотків ми можемо платити, но – це вже перевищує. Ти вже ніяк не вправишся за ці гроші і об'єкт побудувати, і у в'язницю не сісти. Дороги не ремонтуються. Тобто я не знаю, який зиск? Є у тих людей, які… Ви підводите Президента, розумієте? Визначтесь, що вам дорожче, оті сумки, що Бриль возить вам кожну п'ятницю чи авторитет Порошенка? Вам треба добре з'ясувати цю ситуацію для себе і прийняти рішення, тому що це закінчиться погано у Запорізькій області.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо вам за виступ.

Наступний депутат Кривошея, запрошуємо вас до слова.

 

КРИВОШЕЯ Г.Г.

Добрий день, шановні колеги. Добрий день, шановна Україна. Геннадій Кривошея, фракція "Народного фронту".

Всі ми пам'ятаємо, що буквально декілька тижнів назад в Україні відбулися чергові вибори до окремих територіальних об'єднаних громад. Разом з тим у Богуславському районі Київської області також є створена одна із громад – Медвинська громада, куди пройшли вибори. І от після того наступними виборами до наступної громади має бути якраз Богуславська міська територіальна громада. На сьогоднішній день вже, в принципі, є погоджені всі документи головою обласної адміністрації, направлені до ЦВК. Я очікую, що на квітень місяць у місті Богуславі і окремих селах Богуславського району будуть проходити вибори до Богуславської громади.

Але є окремі факти, і я хотів би, щоб на це звернули не лише народні депутати, а взагалі всі чиновники на місцях. Представники районних адміністрацій, і це стосується не лише Богуслава, розуміючи, що буквально через місяць, через два, через півроку з моменту створення об'єднаної територіальної громади вони втрачають повноваження, можливості керувати бюджетом, майном, коштами, деребанити щось, красти. І у такому розрізі вони намагаються всіляко тиснути на всіх представників малого і середнього бізнесу, зокрема на місцях. Це стосується також і Богуславського району. Я хотів би сказати, що чиновники на місцях відносилися до ідеї створення об'єднання територіальних громад не як процесу, який хоче в них вкрасти з карманів гроші, які вони таким чином намагаються деребанити від бюджетних грошей, а щоб вони допомагали це, щоб вони не перешкоджали. І знову ж таки, хочу сказати, я закликаю це робити саме в Богуславському районі.

На сьогоднішній день в Богуславському районі працює цілий ряд підприємств, які десятки мільйонів коштів сплачують до обласного бюджету. Я хочу, щоб ці кошти також і доходили до Богуславського району. Я хочу, щоб за ці кошти не робилася дорога в сторону Житомира чи Борисполя, чи Боярки, я хочу, щоб робилася дорога в Богуславському районі, я хочу, щоб за кошти, які сплачують податки саме жителі Богуславського району робили освітлення в цьому районі, я хочу, щоб і ремонтували будинки культури, садочки, школи. І тому я категорично підтримую ідею об'єднання територіальних громад, тому що я розумію, що не буде таких прокладок як обласна рада та районна рада, які будуть деребанити кошти в своїх інтересах.

І під кінець я хотів би сказати, що я хочу подякувати кожному депутату в цій залі, який голосував і підтримує постійно всі ідеї, які стосуються питання об'єднаних громад, незалежно від того чи це опозиція, чи це коаліція, ми робимо правильну справу, ми робимо те, що люди мають розуміти, вони можуть керувати своїм життям і робити благо не комусь, а собі, в першу чергу, собі на територіях. А ми, як Верховна Рада, як законотворчий орган, маємо їм допомагати і підтримувати. Дякую. "Народний фронт".

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо, "Народний фронт".

Будь ласка, народний депутат Іллєнко. Пане Андрію, просимо вас.

 

ІЛЛЄНКО А.Ю.

Андрій Іллєнко, "Всеукраїнське об'єднання "Свобода", місто Київ.

 Шановні українці, останніми тижнями відбуваються надзвичайно тривожні події в нашій зовнішній політиці. Буквально вчора була заява віце-прем'єра Угорщина, який заявив про те, що має бути створена Угорська національна автономія на Закарпатті і, що це є абсолютно нормально, що там знаходиться величезна кількість українських громадян угорського походження, які також мають угорські паспорти і Угорщина буде продовжувати вести таку політику.

Так само недавно прозвучало заява Президента Чехії Земана, в якій він сказав, що нібито Крим треба визнати частиною Росії, і мовляв, змиритися з цим.

Ми недавно бачимо абсолютно цілу серію історичних заяв з боку деяких польських високопосадовців. Ми бачимо, що навіть в сусідній Білорусії відбуваються дуже тривожні тенденції, зокрема затримання українського журналіста, і, як виявилося, це сталося  ще 25 жовтня, але про це взагалі не було відомо весь цей час, навіть не надано було йому відповідного  адвоката, і українське посольство в Мінську ніяким чином цією справою не займалося і досі не займається. І ми розуміємо, що це відбувається сьогодні фактично по всіх напрямках. Само собою зрозуміло, що продовжується війна Росії проти України, продовжується російська агресія, яка досі невизнана необхідним чином Україною, досі нерозірвані дипломатичні стосунки з країною агресором, досі не припинена торгівля, досі російській бізнес і бізнес російських олігархів процвітає в Україні.  І все це налаштовує на думку, що зрозуміло, ми зараз не будемо надавати детальний аналіз кожного цього випадку, але загалом це наслідок в тому числі абсолютно безхребетної, угодовської політики нинішнього керівництва держави, яке звикло кожен раз коли треба ставати на коліна, а не жорстко відстоювати українські національні інтереси, яке займається там офшорами, займається самозбагаченням, займається різними корупційними оборудками, але абсолютно не захищає українські національні інтереси. І, бачачи цю слабкість керівництва України, багато держав починають відповідно себе поводити і виставляти Україні різноманітні претензії. З цим необхідно зупинити цю ситуацію, необхідно проводити політику жорсткого захисту національних інтересів.

І ми бачимо сьогодні, що саме це позиція влади призводить до цього. Тому що український народ, українська нація, показала свою мужність, показала свою здатність захищати себе і на фронті, і в тилу. Але водночас така позиція керівництва призводить до такої от зовнішньополітичної ситуації і такої слабкості української держави. В світовій політиці, на жаль,  буде слабкий завжди отримувати претензії з боку усіх сусідів. Необхідно бути сильними і захищати свої національні інтереси.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую. Зараз шановний колега Іван Спориш. Він має 6 хвилин, тому що йому передає ще слово наш колега Демчак.

Будь ласка, пане Іване.

 

СПОРИШ І.Д.

Дякую, пані головуюча. Іван Спориш, й округ, Вінниччина.

Шановні народні депутати! Шановний народ України! Насамперед, я хочу звернутися,  в  зв'язку з тим, що в мене округ сільськогосподарський, а ми напередодні гарних свят, Дня працівника сільського господарства, сьогодні відзначається по всій Україні святкування, але разом з тим, ми знаємо, що це все буде в неділю. І тому я хотів би привітати всіх аграріїв, привітати, бо ми знаємо, що економіка країни  залежить від наших аграріїв, економіка країни залежить від надоїв молока, від великих урожаїв. І тому дуже б хотілося, щоби наші аграрії, дійсно, могли зробити все, щоб в нашій країні вони могли розвиватися і нормально розвиватися.

Але для цього дуже б хотілося ще, щоб наш уряд звернув увагу і знову ж таки, я вже не раз кажу і ще буду казати, що ми зараз в бюджеті на рік все зробили, щоб податок на додану вартість  по тваринництву, щоб він був для наших аграріїв.  Ми знаємо прекрасно, що він тільки тоді зараховується, коли є заборгованість по ПДВ, а якщо її немає, то і нема є сплати. Тому я б дуже б хотів би, щоб ми у новому бюджеті включили, щоб все-таки незалежності ні від заборгованості, ні від чого, ніяких, ні від яких заліків не залежав даний податок, а щоб напряму ми могли не платити ці відсотки по тваринництву. Інакше, ми знаємо прекрасно, що дуже важко буде зберегти ту корівку в селі і дуже важко буде виробити… Ну, на відміну, звичайно, це ми бачимо, що прерогатив  по курях, але б дуже б хотілося, щоб все-таки були по тваринництву, по молоку, по наших корівках.

Я також хочу сказати, що ми відзначаємо День студента.  От саме вся молодь нашої України, перспектива розвитку України і хотілося  їх привітати. І саме у середу ми, у нас були, в нашому залі, наш комітет проводив парламентські слухання  "Роль молоді України в умовах децентралізації". І дуже ми  чули багато виступів із залу молодого покоління, які, дійсно, повинні взяти ричаги в свої руки і все робити, щоб нашу Україну розвивати. Але в умовах децентралізації, я хотів би звернутися до об'єднаних територіальних громад, до голів, до сесій, тому що вони повинні все зробити, щоб надати молоді і приміщення, щоб включити відповідно кошти в бюджет, щоб молодь могла розвиватися, і це буде досить вагомий вклад нашої молоді.

Але я хотів ще звернутися до крику душі, до крику душі це в тому, що ми сьогодні дійсно напередодні свят Дня працівника, але ніяк ми не можемо рішити проблему, щоб голови територіальних громад, щоб сільські голови сесії могли розпоряджатися землями за межами населених пунктів. Я вже не раз говорив з цієї трибуни і, на жаль, ми законопроект , який був в нашому залі, ми його не змогли прийняти, слідуючий законопроект не змогли прийняти, а тим часом земля дерибаниться і це ми прекрасно знаємо, і ми знаємо, що був відсторонений від обов'язків голови чи виконуючого обов'язки голови Держземкадастру, але, разом з тим, ми ще повинні на місцях дивитися по областях, по районах.

Я вам наведу простий приклад. У нас, на моєму окрузі, є таке село Липівка Томашпільського району, де 30 гектарів садків видано. Кому ви думаєте? Просто чужим людям, ці люди самі геть не знають, що вони отримали там по гектару чи по півтора землі, вони геть самі не знають цього, за них написали заяви. Тільки з цього села, можливо, двох, трьох, чотирьох отримали землю і 30 гектарів садків, де люди могли б пасти корів, на жаль, вже видано, і не одинокі випадки, і ми знаємо, що ці випадки є по всій Україні. І тому дуже хотілося, щоб все-таки ми прийняли цей закон, ми прийняли, щоб все-таки могли б цією землею розпоряджатися сесії, голови територіальних громад. На жаль, багато наших народних депутатів не змогли тоді і не хотіли проголосувати за даний законопроект. Мабуть, вони разом із Держземкадастром все хочуть  робити, щоб там більше через якісь хабарі можна було б користуватись цією землею і отримувати незаконно.

Я також хотів би ще звернути увагу на те, що ми прийняли вихідним 25 грудня – це великий плюс, адже даже на моєму кругу досить багато є сіл, де 90 відсотків населення це римо-католики. І тому, на кінець-то, є якась справедливість, що все-таки 25 числа римо-католики вже можуть мати вихідний. А то завжди вони були в образі, тому я також хочу  їх привітати, це наша спільна праця, нашого парламенту. І тому це є дуже такий значний, великий крок вперед. Я дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякуємо за такі підсумовування позитивного тижня роботи парламенту.

І зараз, будь ласка,   слово народному депутату Мартовицькому, прошу вас.

 

МАРТОВИЦЬКИЙ А.В.

Шановні громадяни України! Це тиждень розпочався з прийняття в першому читанні проекту чергового ганебного держбюджету. Як і бюджети минулих чотирьох років він буде працювати на зниження соціального захисту українців та призведе до їх  тотального зубожіння. І це не метафора, бо прожитковий мінімум закладений у проекті держбюджету приблизно дорівнює показнику абсолютного зубожіння, встановленого ООН, – це 2 долари на добу.

Документи, запропоновані урядом до першого читання редакції, не має права на існування. Я впевнений в цьому, тому що обговорював його ризики з органами місцевого самоврядування мого округу. І можу стверджувати, що проект бюджету несе пряму загрозу інституту місцевого самоврядування. Адже передаючи на місця не забезпечені витратні соціальні статті уряд збільшує навантаження на місцеві бюджети і, фактично, робить неможливим виконання як самих переданих статей так і запланованих місцевих програм розвитку.

Представники місцевого самоврядування фактично стають заручниками ситуації, коли їх зверху юридично зобов'язують створювати належні умови для освіти, охорони здоров'я та життєдіяльності населення, додавши до вже існуючих статей витрати нові, а ресурсами чи можливостями для  їх притягнення не забезпечують. Скажіть, кого мешканці міст будуть звинувачувати, якщо в їх домівках пропаде світло чи тепло через те, що з постачальниками хронічно не розраховуються за пільговиків? Звісно, міську владу. Адже проект бюджету передбачає пільги   населення на оплату житлово-комунальних послуг надавати за рахунок місцевих бюджетів без державного  забезпечення цієї статті витрат. Наприклад, додаткове навантаження  на бюджет міста Павлоград в зв'язку з цим складе 17,5 мільйонів гривень, про це був  мій виступ у минулу п'ятницю.  Медицина - аналогічна ситуація. Шахтарське місто Першотравенськ потребує медсубвенцій у розмірі 41 мільйон  80 тисяч гривень. А у проекті бюджету  передбачено лише 18 мільйонів  тисяч гривень, або  45 відсотків від розрахованої  потреби. По Павлоградському району потреба  складає 39 мільйонів тисяч гривень, а передбачається лише  17 мільйонів. У мене питання, чи дійсно розробники бюджету вважають реальним  забезпечення належного рівня охорони здоров'я та життєдіяльності  для населення при такому держфінансуванні?

Своїм виступом я хочу підкреслити, якщо  ці помилки не  будуть виправлені під час другого читання  проекту держбюджету, відповідальність перед народом за  можливі соціально-економічні колапси в регіонах будуть нести не місцеві керівники, а ті, хто виносив на  розгляд парламенту  антинародний бюджет.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Будь ласка, наступний виступ. Передає слово Лесюк народному депутату  Демчаку, прошу вас.

 

ДЕМЧАК Р.Є.

Шановні народні депутати, зачитаю вам лист-звернення медичних сестер з  міста Липовець Вінницької області щодо  пенсійної реформи. Будь ласка, давайте нам відповідь, за що ми отримали такі мізерні надбавки до пенсії. Ви ж обіцяли не враховувати у формулі нарахування пенсії наші колишні мізерні заробітні плати, а тепер  при стажу 40 років ми отримали  надбавку гривень.  Ми звертаємося до вас, Гройсман Володимире Борисовичу, і до вас,  народні депутати, з проханням переглянути ці нещасні для  нас надбавки. Медсестри міста Липове Вінницької  області: Олена Кузнярська, Лідія Яблонська, Лілія Нетей та інші - і ми вам бажаємо здоров'я, щоб ви ніколи не хворіли.

Справді, із прийняттям Закону України про внесення зміни до деяких законодавчих актів України (щодо підвищення пенсій) після перерахунку трудової пенсії певної категорії людей, які, маючи навіть понад 40 років трудового стажу, але вийшли на пенсію у х роках, сума виходила навіть меншою, ніж була до перерахунку, і виросла лише через підняття мінімальної пенсії з 1 жовтня року. Це, в першу чергу, пов'язано, як на  цей час, із неадекватним розміром заробітних плат  х років у зв'язку із наростаючою інфляцією за останні 20 років. Наприклад, мінімальна заробітна плата у році складала лише 15 гривень на місяць, заробітна плата медсестри із  стажем 38 років 85 гривень у місяць, а середньомісячна по Україні у  році становила гривень.

Вважаю, що це упущенням є пенсійної реформи, тому буде справедливим для цієї категорії людей, які вийшли на пенсію у х роках у формулі перерахунку для індивідуального коефіцієнта заробітної плати застосовувати  розмір заробітної плати не менший за середньомісячну заробітну плату по Україні, що використовувалася під час призначення пенсій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України номер від року.

Враховуючи, що Кабінет Міністрів України є головним ініціатором і розробником пенсійної реформи, саме він має провести розрахунки та вийти із законодавчою ініціативою, із внесенням змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Прошу вважати мій виступ депутатським запитом до Прем'єр-міністра України. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ.  Дякую.

Будь ласка, оформіть виступ як депутатське звернення.

І зараз до слова, будь ласка, Олега Ляшка запрошую. Довго сьогодні чекав виступ. Шановний пане Олеже, прошу.

 

ЛЯШКО О.В.

Олег Ляшко, Радикальна партія.

Шановні українці, у цю неділю всі прогресивна частина українського суспільства відзначатиме День працівників сільського господарства.

Село – колиска України, і всі, хто говорять про розвиток країни, про майбутнє нашої країни у нинішньому глобальному світі, повинні розуміти одну дуже просту річ: без села не буде України. Не лише тому, що там живе понад 12 мільйонів громадян України, а й тому що село може бути локомотивом розвитку української економіки, коли ми торгуватимемо не  сировиною, не зерном, а готовою продукцією, коли в селі будуть робочі місця, буде агропереробка, відновлено  тваринництво, соціальна сфера і робочі місця на селі.

Користуючись нагодою, напередодні цього великого для нашої команди Радикальної партії свята – Дня працівників сільського господарства, я хочу подякувати щиро людям праці – механізаторам, дояркам, трактористам, усім, хто працює на селі, усім, хто, завдяки кому Україна живе. Я хочу адресувати з цієї високої трибуни слова вдячності і поваги  ветеранам праці, сільськогосподарським трудівникам, які тяжко все життя працювали і, на жаль, заробили копійчані пенсії, заробили величезні хвороби, величезні проблеми, і, на жаль, мізерні пенсії.

Команда Радикальної партії завдяки підтримці жителям села перебуває в парламенті,  і ми тут відстоюємо законопроекти, які дадуть можливість людям села жити. У першу чергу, одвічне питання, кому належить українська земля? Нинішня влада хоче роздерибанити цю землю під приводом ринку землі хочуть привести транснаціональні корпорації, латифундистів, які виснажують землю в погоні за довгим рублем їм байдужі робочі місця на селі, їм байдуже доля сільських дітей, їм байдуже, а нам не байдуже.

Тому команда Радикальної партії ініціювала зміни до Конституції України для того, щоб в статті 41 записати, що основою аграрного устрою України є  фермерські господарства. Ми пропонуємо розвивати на селі одноосібників, фермерські господарства, малі ферми, для того щоби люди мали максимальну державну підтримку і увагу. Величезна проблема на селі, крім мізерних пенсій для селян, за збільшення яких ми боремося і доб'ємося, щоб в новому році знову підняли для селян пенсії, не менш важлива проблема – це великі ціни на газ, тому що ціни на молоко мізерні, а за газ  треба платити. Ми добиваємося зниження цін на газ, оскаржуємо в суді рішення уряду, яким встановлено несправедливу ціну на газ, для того щоб не грабували українських селян. І ключове - це питання цін на молоко, на сільськогосподарську продукцію. Ми зробимо все, щоб робота селян, праця наших дорогих селян цінилась на достойному рівні.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Будь ласка, Юрій Мірошниченко від опозиції. Юрій Мірошниченко, потім Береза. Вже заплутались колеги. І потім народний депутат Буглак, є? Немає? Якщо ні, то тоді Ємець. Будь ласка, пане Юрію.

 

МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р.

Дякую, Ірино. Шановні виборці, шановні колеги! Юрій Мірошниченко, "Опозиційний блок". Сьогодні хотів би привернути вашу увагу до питання бюджетного фінансування такої важливої для держави галузі як пенітенціарна система України, до якої належить установа виконання покарань різних типів та режимів, слідчі ізолятори, органи управління пенітенціарною системою, а також лікувальні заклади, державні підприємства тощо.

В останні роки сталось так, що пенітенціарна система хронічно недофінансовується. Так, забезпеченість потреб галузі у видатках загального фонду державного бюджету у році складала лише 42,8 відсотка. І як наслідок такого хронічного недофінансування, не зважаючи на проведення реформи пенітенціарної системи, стан справ у галузі залишається складним.

Так, за рівнем оплати праці персоналу пенітенціарна система вже багато років залишається на останньому місці серед усіх правоохоронних органів України. А відповідно і якість персоналу залишає бажати кращого. Крім того, значна неукомплектованість штатів погіршує і без того напружену ситуацію, особливо на місцях в установах виконання покарань.

Прояви корупції в пенітенціарній системі значною мірою пов'язані з низьким рівнем оплати праці персоналу та недофінансуванням утримання ув'язнених у місцях несвободи. У таких непростих умова Міністерство юстиції, до сфери управління якого сьогодні належить пенітенціарна система, за підтримки підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності здійснює реформу пенітенціарної системи та впроваджує європейські стандарти.

Шановні колеги, я додам від себе. Я, власне, і виступаю саме тому, що маю честь працювати у Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, займаюсь реформою пенітенціарної системи. І хочу сказати, що від ставлення до дітей, старших людей, людей з ментальними розладами, інвалідів і у тому числі до в'язниць залежить, наскільки держава є цивілізованою. У нашій країні, де протягом багатьох років пенітенціарна система залишалась каральною, ми намагаємося зробити і впровадити реабілітаційний підхід. Це непросте завдання, яке має об'єднати багатьох з нас, яке має в першу чергу дати можливість людині, яка помилилась, яка потрапила за ґрати, усвідомити свою помилку, забажати змінитися і фактично забезпечити повернення до повноцінного суспільного життя.

Я хотів би запросити і закликати всіх наших колег, які зараз працюють над бюджетом, врахувати ті поправки, а саме…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 10 секунд. Я просто…

 

МІРОШНИЧЕНКО Ю.Р. Врахувати ті поправки і збільшити фінансування таким чином, щоб ця система працювала повноцінно. Дякую за увагу.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Будь ласка, наступний виступ від Борислава Берези. Пане Бориславе.

 

 

БЕРЕЗА Б.Ю.

Доброго дня, шановні українці. Наскільки він добрий, будете самі казати. На що я хочу звернути увагу. Я хочу сказати, що зараз Київ знаходиться у дуже великій небезпеці. Чому? Тому що на наступних сесіях хочуть прийняти так званий план - Це план, який повинен вказати, як буде розвиватися Київ, але саме цим планом будуть намагатися врегулювати будь-які незаконні забудови у місті Києві. Більше того, я можу сказати, що саме цим планом будуть намагатися забудувати ваші сквери, сади та парки. Саме таким образом зараз забудовники Києва, які є також депутатами Київради, будуть протягати свої рішення. І саме тому я хочу звернутися до всіх дійсно опозиційних депутатів, від "Самопомочі", від "Батьківщини" я хочу звернутися до тих депутатів від "Свободи", які зараз є в Київраді, щоб вони заблокували і не дали жодного голосу для того незаконного рішення, завдяки якому всі незаконні забудови Києва отримують статус законних. Я не знаю кому, що обіцяли, кому, які ділянки, які проспекти назвати, якими ім'ями, я не знаю, що кому пообіцяли посади та можливості в Києві. Але я розумію, що, якщо це відбудеться, це найбільша зрада, яка може бути в Києві.

Саме тому я звертаюсь до всіх депутатів, які обрані у Києві, щоб ми разом, згуртувавшись, могли захистити Київ незалежно від того, до яких партій, до яких структур ми відносимось.  

Також я хочу сказати, що згідно цьому ДПТ взагалі хочеться знищити лісний район. Чому? Я хочу сказати. Будуть вирублені всі ліси, які там є, з'єднана Троєщина з Лісовою і там буде забудова, велика громадна забудова. Можна сказати, що це буде великобетонний район, а не Лісний.

Крім того, я хочу сказати, що зараз планується забудувати озеро Алмазне і зробити там найбільший сміттєспалювальний завод.

Шановні троєщанці, ви розумієте, що біля Троєщини буде найвеличніший не в Києві, а в країні сміттєспалювальний завод. Чи хочете ви це? Скажіть своїм депутатам, депутатам Київради, але я хочу, щоб всі, всі, хто може завадив цьому ганебному питанню і, щоб план розвитку Києва , який намагається зруйнувати Київ, було зупинено. Я буду вдячний всім за це. Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо за виступ.

Наступний, будь ласка, народний депутат… Буглак, я так розумію, немає і нікому слово не передає. Ємець, будь ласка, пан Ємець.

 

ЄМЕЦЬ Л.О.

Дякую. Леонід Ємець, фракція "Народний фронт". Я дуже коротко просто скажу, що абсолютно підтримаю заяву, яку щойно було озвучено моїм побратимом по місту Києву Бориславом Березою. Недопустиме прийняття в тому вигляді, як сьогодні це пропихує київська міська влада, плану забудови на наступний період. Це правда.

Взагалі я вийшов сюди для того, щоб зачитати спільну заяву послів G7 з приводу виборчого законодавства. Дозвольте зацитую.

 Отже, спільна заява послів країн G7 на підтримку виборчої реформи в Україні: "Ми вітаємо Верховну Раду України з ухваленням у першому читанні проекту Виборчого кодексу (№ ). Ми єдині в думці, що вже  настав час для проведення виборчої реформи, аби забезпечити принаймні рік для її впровадження перед виборами року. Вважаємо, що до другого читання ще залишається простір для прозорого, всеохоплюючого та консультативного процесу, який має забезпечити подальше зміцнення демократичного представництва, в тому числі через дієвість санкцій за порушення норм виборчого законодавства та неналежне використання державних ресурсів з метою розширення політичної участі та представництва вразливих спільнот і меншин, зокрема і жінок, та внутрішньо переміщених осіб, а також для того, щоб прискорити реформу політичного фінансування. Ми також закликаємо до оновлення в році складу Центральної виборчої комісії (ЦВК) шляхом призначення членів ЦВК на всі ті 13 посад у складі комісії, термін перебування яких вичерпано. Це дасть змогу створити політично збалансовану виборчу комісію з потужними довготривалими повноваженнями, що працюватиме за підтримки осучасненого механізму організації виборчого процесу. Переконані, що виборчі реформи, здійснювані з дотриманням відповідних міжнародних зобов'язань і стандартів, є ключовою запорукою повноцінної реалізації потенціалу України. Ефективні виборчі процеси, що користуються довірою, та забезпечення ними легітимність виборчих інституцій та лідерів матимуть вагомий вплив на довготривале зміцнення демократії, політичну стабільність і поступ економіки".

Отже, щойно, шановні громадяни, ви почули заяву послів, які представляють держави, країни, які сьогодні визначають політику світову на нашій  планеті, які нам наполегливо рекомендують змінити виборче законодавство і прийняти Закон про відкриті виборчі списки, тому що вони пройшли шлях демократії і показують цей шлях сьогодні Україні. В ми  маємо цим шляхом іти і скористатись, і цей вибір скоро постане перед Верховною Радою і депутатами, які мають прийняти рішення і відкрити дорогу до наступних виборів шляхом відкритих виборчих списків.

Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякуємо.

Будь ласка, наступний виступ від Олени Сотник. Пані Олено, прошу вас.

 

СОТНИК О.С.

Щиро дякую, пані головуюча.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ Шановні колеги, я прошу тиші в залі і пані Олені 3 хвилини, ми всіх уважно слухаємо, не заважайте виступати. Хлопці! Чоловіки!

 

СОТНИК О.С.

Дуже дякую. Колеги, я, якщо можна, дуже важко виступати, коли в залі гомін і шум. Дуже дякую головуючій.

Я хочу сьогодні  привернути увагу насправді людей до ключового органу в державі, до найголовнішого органу в державі – це парламенту. Ми є законодавчий орган,  і від того, як ми працюємо, насправді дуже багато  чого залежить, і в тому числі добробут людей.  І дуже часто ми замовчуємо про ті проблеми, які є безпосередньо в самому парламенті.

Не буду повторюватися, тисячі разів вже чули ви про порушення Регламенту безпосередньо в залі і за межами цього залу. Але, на превеликий жаль, останній місяці це вже набуває цинічного масштабу. Спочатку я нагадую, так  і не вирішена проблема, і не зрозуміло, чим закінчиться все ж  таки остаточна редакція по процесуальним кодексам. Спочатку поправка  пана Лозового, яка була змінена волюнтариськи  головою комітету без засідання комітету фактично, також немає відповіді, як це відбулося, хоча є грубим порушенням Регламенту. Потім з'ясовується, що текст  процесуальних кодексів, який вийшов з цього парламенту, зараз в Адміністрації  Президента знову змінюється. Про це написав в тому числі Віталій Шабунін, що звідти зникла  правка, моя, зокрема, правка  вже з тексту, підписаного і переданого парламентом  до Адміністрації Президента, що по своїй суті є злочином і фактично підробкою документів. Я думаю, що всі ці речі мають дуже системно розглядатися.

Сьогодні я маю ще один факт, коли Апарат Верховної Ради фактично зловживає своїм службовим становищем і перешкоджає депутатській діяльності, грубо порушуючи законодавство і Регламент Верховної Ради України. Зокрема, мною вчора було подано законопроект, підписаний цілим рядом народних депутатів. В поданні було дуже чітко зазначено, що він є альтернативний, але Апарат, зокрема, Відділ реєстрації вирішив, реєструвати його окремо. Тому що не вигідно, тому що законопроект, який є основним, ініційований МВД України, він абсолютно є, фактично покривається на сьогоднішній день і дуже активно просувається в парламенті, і не вигідно, щоб цей законопроект мав якусь альтернативу. Тому, грубо порушуючи статтю Регламенту, фактично ігноруючи мої законні вимоги, Відділ реєстрації фактично, керуючись чиїмось вказівками, вирішував, яким чином йому діяти з цими законопроектами.

Я думаю, що голова парламенту має нарешті припинити ці порушення Регламенту, припинити порушення прав парламентарів, дати оцінку роботі Апарату Верховної Ради. Я не розумію, чому при такій роботі ці люди отримують по тисяч гривень, як вчора з'ясував регламентний комітет. Я не розумію, за яких підстав взагалі…

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. 10 секунд, будь ласка.

 

СОТНИК О.С.  Дякую. Я не розумію, з яких взагалі підстав встановлюються такі надмірні заробітні платні, в той же час популістично говориться про те, що народні депутати у нас мають отримувати заробітні платні на рівні водіїв Верховної Ради.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Я зрозуміла ваш виступ, і я хочу попросити, щоб, як депутатське звернення, на Голову Верховної Ради воно було оформлено. І, на жаль, немає лідерів фракцій, але, мені здається, окрім одного лідера фракції, да, є один, але інших немає, це Олег Ляшко, Радикальна партія.

Так от, будь ласка, шановний пане Олеже, враховуючи те, що ви один тут є, зверніться на Погоджувальній раді із закликом до колег, лідерів фракцій, що нам потрібно обрати голову Апарату Верховної Ради. (Шум у залі)

Будь ласка,  це ще краще.

Будь ласка,  тепер слово народному депутату Сергію Лещенку, прошу вас.

 

ЛЕЩЕНКО С.А.

Шановні українці! Зараз в Києві відбувається надзвичайно, я б сказав, резонансні, а можливо, навіть небезпечні події. Тому що історична частина міста Києва – це Львівська площа, територія колишнього Сінного  ринку, це стало розмінною монетою для того, аби не просто незаконно збагачуватись, а просто відмивати гроші дуже сумнівного походження. Тому що зараз, на цьому місці, яке взагалі не призначене для такого висотного будівництва, зараз  там є просто громадський спротив, який не дозволяє забудувати цю територію і тітушки з іншого боку, який найняли люди, які через це будівництво намагаються легалізувати свої гроші.

Отже, Сінний ринок він був в нормальному стані, функціонував як Київський міський ринок, поки київські корупціонери не вирішили, що ця "золота земля" повинна йти під забудову. Цей ринок довели "до ручки", зруйнували його потім і віддали цей проект в руки забудовникам. Подивимося до кого ведуть сліди. Сліди ведуть до офшорних компаній, але всі в Києві знають, про це було  безліч публікацій в Інтернеті, що за забудовником стоять колишній Генеральний прокурор Ярема і його заступник Даниленко. Тобто люди, які після Революції гідності прийшли розслідувати злочини, а насправді, нікого не покарано. Більше того, саме в їхні часи отримали необхідні листи виправдального змісту Яків Онющенко, один соратник Януковича, так і Злочевський, другий соратник Януковича. В їхні часи існувала так звана "кругова порука", і от зараз, через декілька років після того, як вони пішли з посади, їхні сліди проступають, проявляються на місці резонансної забудови, Сінний ринок, там, де в історичній частині міста Києва збираються побудувати поверхові будинки.

Щоб ви розуміли, це не просто, знаєте,  невеликий клаптик землі. Це затиснутий між вже існуючими будинками невеликий периметр. Там буде і транспортний колапс, там буде і екологічний колапс. Це повністю суперечить історичному ареалу міста Києва. Але людям, які мають такі плани, їм на це, грубо кажучи, все одно, вони збираються через цю землю досягнути результату, отримати на виході вже "чисті гроші", отримані через будівництво.

Я вважаю, що у наших силах, в силах небайдужих киян це зупинити. І ми як депутати надсилаємо і багаторазові депутатські звернення, ми беремо участь в акціях протесту. Особисто був мер Києва минулої середи на місці сутичок киян з тітушками, але цього все одно недостатньо, тому що в цих  людей існує "криша" на найвищому рівні. Якщо ця "криша" не  зупинеться, то це будівництво воно буде тривати і далі, буде далі руйнуватися історичний ареал міста Києва і будуть "брудні" гроші відмиватися через київську нерухомість. Тому своїм виступом  я звертаюся до людей, які кришують цих забудовників, а ці люди сидять  в Адміністрації Президента: зупиніться, тому що ви провокуєте не  просто насильство  над киянами, ви провокуєте безкарність, і ця безкарність потім  бумерангом повернеться до  вас. І вже у нас були приклади в історії України, коли люди, які відчували тотальну вседозволеність, потім були  змушені тікати з України. Я не хочу, щоб це повторилося знову. Але кожним таким кроком, кожним таким проявом беззаконня ви лише наближаєте цей момент.  Дякую.

 

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, наступний виступ від народного депутата Тетяни Острікової. Прошу, пані Тетяно, вас до слова.

 

ОСТРІКОВА Т.Г.

Тетяна Острікова, фракція "Самопоміч" .

Цієї середи в нашому  податковому комітеті відбулися нарешті комітетські слухання щодо  блокування податкових накладних. Багато підприємців з  різних регіонів України, експерти, представники бізнес-асоціацій, народні депутати  змогли висловити свою  думку та  висвітлити той  реальний стан подій, який на сьогоднішній день склався щодо  блокування  податкових накладних. Ви знаєте, прозвучала 

Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

Page 1: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

Ладиченко, C. ОШоІШвський

m

1%.tVli

Page 2: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

ББК (0)я Л15

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ МОН України № від 03 р.)

Наукову експертизу проводив Інститут історії України НАН України.

Психолого-педагогічну експертизу проводив Інститут педагогіки НАПН України.

Е к с п е р т и , я к і з д і й с н ю в а л и е к с п е р т и з у :

Коляструк ОЛ., кандидат історичних наук, викладач Вінницького дер­жавного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського;

Лисик Р.К., методист Кременецького районного методичного кабінету; ПасєкаА.П., методист Теофіпольського районного методичного кабінету; ШульженкоЛ.Г., учитель-методист Ужгородської загальноосвітньої спе­

ціалізованої школи-інтернату з поглибленим вивченням окремих предметів

Ладиченко, Т.В.Л15 Всесвітня історія : підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч.

закл. : профіл. рівень / Т .В . Ладиченко, С.О. Осмоловський. - К. :Генеза, . - с. : іл ., карти.

ISBN .

У підручнику висвітлюється важливий етап світової історії - від початку X X от. до p., пов’язаний із значними територіальними, соціально-економічними та політичними змінами, боротьбою за пере­діл світу.

Старанно підібраний наочно-ілюстративний матеріал та ретельно розроблений методичний апарат сприятимуть глибшому засвоєнню на­вчальних тем.

ББК 6 3 .3 (0 )я 7 2 1

© Ладиченко Т .В .,Осмоловський С.О.,

© Видавництво «Генеза», іISBN оригінал-макет, *

Page 3: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

Шановні десятикласники!

Вашій увазі пропонується підручник всесвітньої історії, що охоплює новий період розвитку світової цивілізації – від початку ХХ ст. до х рр. Упродовж навчального року ви ознайомитесь з основними тенденціями розвитку країн Європи, Америки, Азії і Африки у добу завершення фор-мування індустріального суспільства, з причинами і наслідками жахли-вої для людства Першої світової війни, останньою революційною кризою в Європі, включаючи Жовтневу революцію р. в Росії та формуванням нової системи міждержавних відносин у повоєнні часи.

Початок ХХ ст. характеризувався суттєвими територіально-держав ни-ми змінами, що позначилися на долі великих імперій та їх колоній. Зрос-тання національної самосвідомості, зумовлене соціально-економіч ними чинниками, суттєво вплинуло на колишні могутні світові держави. Вна-слідок світової війни розпалися багатонаціональні імперії і звільнені на-роди Східної Європи стали на шлях самостійного державного творення.

Головне завдання підручника – ознайомити вас з найбільш важливи-ми подіями і явищами в історії країн світу на початку ХХ ст. Проте, будь-який текст може бути цікавим і корисним лише тоді, коли ми аналі-зуємо отриману інформацію, маємо можливість сформулювати та висло-вити власну точку зору на перебіг подій, підтвердивши її необхідною ар-гументацією.

Допомогти у цьому покликані наведені у підручнику уривки з доку-ментів, ілюстрації, питання і завдання в кожному параграфі та розділі. Більша частина питань має аналітичний характер і вимагатиме від вас не тільки простої оповіді про історичні події та діяльність людей, але й твор-чої роботи з матеріалами підручника. Автори щиро радять вам не боятися помилок, відповідаючи на запитання і виконуючи навчальні завдання. Роздуми, дискусії з однокласниками, консультації із вчителем заради по-шуку відповіді інколи бувають важливішими, ніж сама отримана відпо-відь на запитання.

Вивчаючи матеріали підручника, зокрема документальні свідчення, статистичні дані, таблиці й діаграми, особливо уважно ставтеся до порів-няння основних шляхів історичного розвитку окремих країн та регіонів світу в різноманітних сферах суспільного життя. Доречним буде і співвід-ношення реальних подій, що відбулись у світовій історії упродовж пер-шої чверті ХХ ст., і розгляд можливих альтернативних варіантів розвит-ку країн і народів.

Не менш важливим буде і співставлення ситуації у провідних країнах світу із станом справ в Україні.

Для зручності в підручнику подано і низку додаткових матеріалів – хронологічні таблиці й термінологічний словник. В останньому містять-ся поняття, важливі для розуміння і засвоєння кожної навчальної теми. Причому кожне з наведених понять має розширити ваш словниковий за-пас, набутий під час вивчення історії у попередніх класах.

Page 4: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

4

визначати основні риси індустріального суспільства;характеризувати та порівнювати стано-вище різних країн світу на початку ХХ ст.;правильно застосовувати та пояснюва-ти на прикладах поняття «індустріальна цивілізація», «урбанізація»;

формулювати висновки про здобутки про-відних країн світу в добу індустріального суспільства;

характеризувати демографічний портрет людства.

Після вивчення матеріалу учень зможе:

ССвіт на початку ХХ століття

Page 5: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

5

Початок ХХ ст. знаменувався завершенням формування індустріаль-ного суспільства у провідних державах світу, остаточним оформленням величезних колоніальних імперій із перетворенням більшості країн Азії і Африки у колонії і напівколонії. У р. на частку лідерів індустріаль-ного розвитку – США, Німеччини, Великої Британії і Франції – припада-ло понад дві третини світового промислового виробництва, що й забезпе-чило їм панівні позиції у світовій економіці і політиці.

Натомість у Російській імперії частка промислового виробництва ста-новила лише 40 % загального обсягу вироблюваної продукції. Причому майже в усіх країнах європейського континенту, Північній і Південній Америці, в Японії вже у ці часи з’явилися зародки таких важливих здо-бутків індустріального суспільства, як громадянське рівноправ’я, демо-кратія у політичному житті, реалізація і юридичний захист основних громадянських прав і свобод.

Після революції – рр. на шлях парламентаризму стала Росія, а повоєнні революційні події у Європі поклали край існуванню Німецької та Австро-Угорської імперій. Внаслідок Листопадової р. революції в Німеччині виникла демократична Веймарська республіка, на уламках імперії Габсбургів було утворено низку нових національних держав у Центральній і Східній Європі.

Буремна і складна доля чекала народи Російської імперії. Звільнені після падіння імперії Романових у лютому р., вони пережили нову революцію, тривалу громадянську війну і врешті опинилися у складі спільного федеративного утворення – Радянського Союзу (СРСР), засно-ваного у р.

Page 6: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

6

Кра

їни

сві

ту

на

поч

атк

у Х

Х с

т.

Page 7: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

7

Індустріальне суспільство. Нові явища у економічному і соціальному життіЗ курсу всесвітньої історії, що вивчався у 9-му класі, пригадайте, коли і за яких обставин почався процес формування індустріального суспільства. Які зміни у соціально-економічному житті розвинутих країн світу відбулися в останній третині ХІХ ст.?

Формування основних економічних ознак індустріального суспіль-ства. Процес формування індустріального суспільства (стадії, на якій за-раз пере буває більшість країн світу) тривав понад півтора століття. Його ствердження супроводжувалося ліквідацією феодально-абсолютистських установ, знищенням станової нерівності і спадкових привілеїв дворян-ства, проголошенням громадянського рівноправ’я і поступовим обмежен-ням соціальної нерівності. Проте, ключову роль у його розвитку відігра-вали економічні чинники – випереджаюче зростання промисловості, впровадження виробництва нових технічних засобів і джерел енергії. Саме ці процеси зумовили докорінні зрушення у соціальній структурі суспільства і справили вирішальний вплив на еволюцію громадсько-політичного життя.

Формування основних економічних ознак індустріального суспільства у провідних європейських країнах і США завершується в основному на початку ХХ ст. Підґрунтя структурних зрушень у господарстві і якісних змін у формах виробництва було закладене у ході здійснення промислового перевороту і наступної індустріалізації економіки.

Промисловий переворот та індустріалізація – явища, в принципі, одно-планові, але не тотожні. Промисловий переворот становив собою перехід від мануфактури до фабрично-заводської системи машинного виробниц-тва. Звичайно він зводився до витіснення машинною індустрією поперед-ніх форм виробництва і вважався завершеним, коли фабрично-заводська промисловість ставала домінуючою у більшості галузей промисловості.

У свою чергу індустріалізація становила собою процес подальшого ви-переджаючого зростання машинної промисловості і створення на цій основі індустріальної структури господарства. Із завершенням індустріалізації досягалася перевага промисловості над сільським господарством, а згодом і важкої індустрії над галузями легкої промисловості.

До початку промислової революції країни світу відрізнялися одна від одної політичним устроєм, соціальною структурою, духовними цінностями тощо. В економіці особливої різниці між ними не було, оскільки основою всіх форм виробництва в аграрному суспільстві були примітивна техніка і технології. З переходом до машинної індустрії справи різко змінилися. Ре-зультати промислового перевороту мали непересічні наслідки для долі провідних країн світу, значно прискоривши їх соціально-економічний, а, врешті, і політико-правовий розвиток.

Так, Англія, що першою стала на шлях промислового перевороту, в се-редині ХІХ ст. посіла провідне становище у світовому господарстві, ви-робляючи понад половину всієї промислової продукції світу. Згодом у

§1

1

Page 8: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

8

У цьому колажі використано чимало предметів побуту, характерних для кін-ця ХІХ – початку ХХ ст.: від друкарської машинки до телеграфного апарата. Спробуйте назвати якомога більшу кількість з них. Які з цих предметів ви-користовуються й до сьогодні? Які зміни відбулися в них?

Page 9: Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

9

країні було сформовано індустріальну структуру господарства і Велика Британія першою в Європі перетворилась із аграрної на індустріальну державу.

Особливості розвитку світового господарства наприкінці ХІХ ст. В останній третині ХІХ ст. у світовому господарстві відбулися чергові зміни. Завершивши промисловий переворот і захистивши внутрішні ринки протекціоністськими митами, значних успіхів у індустріалізації економіки досягли Німеччина і США. У – рр. обсяг промисло-вого виробництва США зріс у 9 разів, Німеччини – у 6, Франції – у 3 рази, а Англії – лише у 2,2 раза. Внаслідок цього частка США у світо-вому промисловому виробництві збільшилась з 23 % у р. до 36 % у р., а Німеччини, відповідно, з 13 до 16 %. Разом із Францією (6 %), Англією (10 %), Росією (4 %) ці країни напередодні Першої світо-вої війни виробляли майже три чверті промислової продукції світу.

Сполучені Штати й Німеччина стали наступними за Англією країна-ми, де сформувалась індустріальна структура економіки. Так у США вартість промислової продукції, виробленої у р., утричі перевищу-вала вартість продукції сільського господарства. В Німеччині у цей же час частка населення країни, зайнята в промисловості, становила 42,5 % проти 28,5 % зайнятих у сільському господарстві. Значно просунулася вперед на шляху формування індустріальної структури економіки Фран-ція. Проте на початок століття частка населення, зайнята у промисло-вості, становила лише 36 %, а в аграрному секторі – 40 %.

Завершення промислового перевороту в Росії наприкінці ХІХ ст. ство-рило сприятливі умови для подальшого індустріального зростання розви-

2

Емблеми тогочасних страхових товариств

Отримайте з додаткових джерел відомості про діяльність цих установ та їхню подальшу долю.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

10

нутих регіонів імперії. За темпами розвитку промисловості Росія випе-реджала Англію, Францію, а у х роках – навіть Німеччину і США. Проте швидкість цього процесу була відносною. Низький стартовий рі-вень та залишки феодальних відносин не дозволили Росії змінити свої позиції у світовому виробництві й піднятися вище традиційного 5 місця. У – рр. її частка у світовій обробній промисловості збільшилась лише з 3,7 до 5,5 %. У загальному ж обсязі промислового виробництва частка Росії лише трохи перевищувала 4 %.

Отже, на початок ХХ ст. основна економічна ознака індустріального суспільства – індустріальна структура господарства – у закінченому ви-гляді була властива лише США, Німеччині і Великій Британії. В інших розвинених країнах індустріалізація була ще далекою від завершення.

Зростання обсягів промислового виробництва супроводжувалось кон-центрацією виробництва і централізацією капіталу на дедалі меншій кількості великих заводів і фабрик. Цей процес вплинув на еволюцію форм капіталістичної власності і зумовив появу нових типів підприєм-ницької діяльності. Одноосібні володіння (що належали одній людині) поступово витіснялися партнерствами (господарськими товариствами) і акціонерними компаніями (корпораціями).

Купуючи акції і вкладаючи таким чином вільні кошти в корпорації, дрібні власники не брали безпосередньої участі у їх роботі, несли обмеже-ну відповідальність по боргах компаній, що стимулювало їх інвестиції у ризиковані, але прибуткові комерційні проекти. Фінансування компанія-ми промислового виробництва, будівництво залізниць за рахунок прода-жу населенню своїх акцій створювали практично необмежені можли-

Пригадайте, що вам відомо про акціонерні товариства. З допомогою до-даткових джерел проведіть паралель між акціонерними товариствами пе-ріоду початку минулого століття і теперішніми. Що в них є спільного, що відмінного?

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

11

вості для їх зростання. Так, у Франції на початку ХХ ст. нараховувалось 6,3 тис. акціонерних товариств і їх кількість щорічно збільшувалась на – компаній.

Монополізація економіки на початку ХХ ст. Корпоратизація (акціо нування) провідних галузей економіки стала однією з найприк-метніших рис господарського життя провідних країн світу на початку століття. У США у р. корпорації становили 28 % всіх підприємств і виробляли понад 80 % промислової продукції.

Гостра конкурентна боротьба, що посилювалась у часи частих еконо-мічних криз, призводила до розорення не тільки дрібних підприємців, а й власників середніх і навіть великих фірм. Їх майно, як правило, переходи-ло до рук переможців, і, у підсумку, на ринку залишалось лише декілька найбільших і наймогутніших компаній, яким легко було домовитись між собою. З метою уникнення зайвих витрат на конкуренцію і рекламу своїх товарів вони почали укладати міжкорпоративні угоди, утворювати союзи, що дозволяло встановлювати повний монопольний контроль над ринком.

Найпростішими і найпоширенішими серед цих об’єднань були карте-лі. Так, у Німеччині в р. було зареєстровано картельних угод, а в р. – Картельна угода залишала її учасникам виробничу і фінансово-комерційну самостійність, встановлюючи спільні для них ціни на товари, квоти виробництва і розмежовуючи ринки збуту. Більшість із картелів були нетривкими і часто розпадалися внаслідок криз і протиріч між учасниками.

Більш ефективними і тривкими формами об’єднань підприємців ви-явилися синдикати. Зберігаючи юридичну і виробничу незалежність, їх учасники позбувались комерційної самостійності, оскільки для зручності продаж їх продукції здійснювався спільною, спеціально утвореною для цього компанією. Знаменитий Рейн-Вестфальський вугільний синдикат, утворений наприкінці ХІХ ст., у р. контролював 95 % вуглевидобут-ку в Рурському басейні і монополізував понад половину вугільного ринку Німецької імперії. Відомі російські синдикати «Продамет», «Продаруд», «Продвагон» і «Продпаровоз» контролювали від 60 % до 90 % збуту мета-лу і продукції транспортного машинобудування імперії.

Розвиткові міжкорпоративних зв’язків сприяло поширення «системи участі», за якої певна компанія, крім власних активів, володіла ще й частками майна інших фірм. Наприкінці ХІХ ст. у США виникають хол-дингові компанії, яким, як «материнським», дозволялося володіти част-ками капіталу однієї чи декількох «дочірніх» фірм. Останні, у свою чергу, могли засновувати «внучаті» компанії і т. д. Іноді розгалужена система холдингів від «материнської» компанії до її «нащадків» могла складати-ся з 5–7 ярусів.

Зручність «системи участі» для встановлення фінансового контролю над формально незалежними компаніями зумовила її використання в американських трестах і концернах. Так, нафтовий трест Дж. Рокфеллера, який утворився за рахунок поглинення 14 компаній, контролював додат-ково ще 26 корпорацій з видобутку і переробки нафти.

Антитрестівський закон Шермана, прийнятий у США у р., не зупинив зростання корпорацій і поширення монопольних об’єднань. Трести реорганізовувались шляхом виділення юридично самостійних,

3

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

12

але фінансово залежних колишніх власників «дочірніх» компаній, а сам термін «трест» поступився назвам «холдингова компанія» та «велика корпорація». Розгалужена система «дочірніх» компаній, пов’язаних з «материнською» фінансовими зв’язками, дозволяла підприємцям у той час обходити антимонопольне законодавство.

На початку ХХ ст. у розвинутих європейських країнах набули поши-рення концерни – об’єднання різногалузевих підприємств, підпорядкова-них єдиному фінансовому центру. Так, провідну роль у військовій про-мисловості Великої Британії відігравав концерн «Віккерс і Армстронг», а в німецькій збройній промисловості панівні позиції належали концерну гарматного короля Круппа.

Активну роль в утворенні великих акціонерних компаній і розвитку зв’язків між ними відігравали банки, що самі перетворювалися на могутні корпорації. Вони не лише заохочували пільговими кредитами утворення великих корпорацій, але й виступали центральними конторами концернів і холдингів.

Розвиток міжкорпораційних зв’язків банків, промислових, транспорт-них, страхових компаній зумовив появу на початку ХХ ст. у США фі-нансово-промислових груп. До найбільших із них належали банкірський «Дім Дж. Моргана» і група Рокфеллера, які контролювали 56 % акціонер-ного капіталу країни і зосередили у своїх руках керівні посади у «ве-ликих корпораціях». Група Дж. Рокфеллера сформувалася на базі нафто-вої компанії, прибутки від якої через спеціально створений банк вклада-лись у десятки гірничодобувних, газових і електротехнічних підприємств. Натомість «Дім Дж. Моргана» склався навколо банків, що фінансували промисловість через систему холдингових компаній. На початку ХХ ст. група Моргана контролювала «Американську сталеву корпорацію», «Дженерал Електрик», «Міжнародну телефонну і телеграфну компанію».

Поглиблення міжкорпораційних зв’язків, монополізація ринку і утво-рення фінансово-промислових груп стали найприкметнішими ознаками економіки індустріального суспільства на початку ХХ ст. Такою ж харак-терною його рисою було розширення і урізноманітнення господарських

«Капітани бізнесу» – Дж. Морган (посередині) і Дж. Рокфеллер

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

13

зв’язків між країнами світу, поступовий розвиток економічної інтеграції і утворення системи світового господарства. Переважного значення на-буває не подальший розвиток торгівлі, а зовнішнє інвестування. Вивіз капіталу із розвинутих країн починає здійснюватись у фінансовій і ви-робничій формах. Об’єктами капіталовкладень ставали не лише колонії і економічно відсталі країни, але й розвинуті держави (такі як США, де існував сприятливий режим для іноземних інвестицій).

В останній третині ХІХ ст. щорічні зовнішні інвестиції Англії збіль-шилися у 5 разів. У р. їх загальна вартість становила 4 млрд ф. ст., а щорічні прибутки від закордонних капіталовкладень (90– млн ф. ст.) вп’ятеро перевищували доходи від зовнішньої торгівлі. На відмі-ну від Англії, що розміщувала вільні кошти у своїх колоніях, зовнішні інвестиції Франції спрямовувались переважно в Європу. Причому, як правило, у формі державних позик. У – рр. щорічний вивіз французького капіталу досяг 1,4 млрд франків, збільшившись порівняно з попереднім десятиліттям удвічі.

Вивіз капіталу у виробничій формі, що здійснювався провідними західноєвропейськими компаніями, зумовив їх перетворення на транс-національні корпорації (ТНК). Типовими ТНК на початку ХХ ст. були відомі німецькі концерни АЕГ, «Сіменс-Шуккерт», «Сіменс-Гальске» та англійський «Вестінгауз», яким, зокрема, як дочірній філії, належали майже всі електротехнічні підприємства Росії.

Зростаючі обсяги зовнішніх інвестицій і міжнародна торгівля зміцню-вали економічні зв’язки між країнами та цілими регіонами, сприяли формуванню світового господарства. Одночасно найбільші промислові об’єднання виявили прагнення до монополізації світового ринку. Свід-ченням цього стала знаменита угода, укладена у р. американською компанією «Дженерал Електрик» і німецькою АЕГ, про поділ світового ринку електротехнічного устаткування.

На початок ХХ ст. одночасно з економічним завершується і терито-ріальний поділ світу між розвинутими державами Європи і США, оста-точно економічно і політично оформлюються колоніальні імперії. Для становлення сучасної промисловості і сільського господарства, однак, це мало важливе значення, оскільки сприяло спеціалізації країн і регіонів у виробництві конкретних товарів і послуг.

Економічний розвиток впливав на еволюцію соціальної структури більшості країн світу. Посилилася міграція населення працездатного віку. Збільшувалась кількість найманих робітників, зайнятих як у промисловому виробництві, так і в сільському господарстві. Відтік із аграрної місцевості у міста великої кількості колишніх селян сприяв зростанню чисельності робітничого класу. Внаслідок впровадження со-ціального законодавства у провідних державах світу, усвідомленого піклування підприємців про збереження кадрових працівників посту-пово підвищується рівень життя кваліфікованих робітників, зростає ступінь їх соціальної забезпеченості. Проте у молодих капіталістичних країнах, зокрема Росії, де ринок праці лише був відчутний і формувався надлишок робочих рук, більшість найманих робітників були абсолютно соціально незахищеними і зберігали всі ознаки класичного пролетаріату.

Посилюється значущість середніх верств, до яких входили службовці, інтелігенція, професійні військові. Одночасно скорочується частка спад-

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

14

кової аристократії, хоча вона і продовжувала зберігати важливі позиції в системі врядування і державної бюрократії (чиновники і службовці державного апарату). Посилення диференціації (різниці) економічного і соціального становища людей впливало на політичні умови життя та ідео-логічні настрої у суспільстві.

1.

1. Назвіть нові явища в економічному житті розвинутих держав Європи і США. Поміркуйте, які чинники зумовили їх виникнення.

2. Подумайте, які обставини сприяли розвитку міжкорпораційних зв’язків між великими промисловими і фінансовими компаніями, встановленню ними монопольного контролю над цілими галузями виробництва товарів і послуг.

3. Поясніть значення термінів: «картель», «синдикат», «трест», «холдингова компанія», «концерн», «фінансово-промислова група».

4. Спробуйте відповісти на питання, чому вивезення вільних коштів за межі країни в провідних державах світу стало переважати обсяги зовнішньої торгівлі.

5. Яким чином нові явища в економіці вплинули на зміни в соціальній струк турі суспільства? Які соціальні групи втрачали свій вплив у нових економічних умовах, а які здобували?

Російська вчений-методист Л. Алексашкіна про розвиток компанії Г. Форда

[ р.] Г. Форд випробував свій перший автомобіль, виготовлений у майстерні, який, за його визнанням, «нагадував селянський ві-зок». р. вже було засноване «Товарист во автомобілів Форда», а р. побудоване перше триповерхове заводське приміщення.

До початку Першої світової війни підприєм ства Форда перетворилися на своєрідну імперію з філіями в Англії, Австралії та інших краї нах, де вироблялося тис. автомобілів на рік.

З розповіді робітника автомобільного заводу Г. Форда

Це найнудніша робота у світі У ній немає ніяких змін, вона нас виснажує. Вона викликає в нас сильну стомленість. Вона уповільнює наші думки. Тут не потрібно думати Ви просто робите це й робите. Ви це витримуєте заради грошей. Ось за що нам платять – за те, щоб ми терпіли нудність цього Форд бачить вас скоріше як механізм, ніж людину.

Прочитайте обидва документи. Які позитивні, і які негативні наслідки мало впровадження поточного виробництва і конвейєрного збирання?

Еволюція політичної системи та ідеології суспільстваПоміркуйте, чому характерною рисою політики урядів і держав на початку ХХ ст. стає реформізм. До яких наслідків привело б збереження застарілих принципів внут рішньої політики?

§2

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

15

Демократизація форм правління. На початок ХХ ст. більшість роз-винутих країн світу, за винятком Російської імперії, вже були консти-туційними монархіями. Республіканська форма правління серед вели-ких держав ствердилася лише у Франції і США. Старі, напівфеодальні інститути політичної влади поступово втрачали авторитет, оскільки не відповідали новим умовам економічного і соціального розвитку капіта-лістичних (вільно ринкових) країн і народів. У країнах з монархічною формою правління велася боротьба за обмеження прав монарха, органів представництва вищого дворянства (палати лордів, перів тощо), скасу-вання цензових обмежень на виборах і більш широку участь нижчих і середніх верств у представницьких органах влади – парламентах.

У державах з республіканським ладом основна боротьба велася за пропорційне представництво нових соціальних верств у парламентах та розширення місцевого самоврядування. І у першому, і у другому випадках мова йшла про розширення ролі виборних органів влади у політичному житті. Ці обставини сприяли активізації процесу становлення політичних партій – організаційно оформлених об’єднань громадян, що виступали за здійснення певних політичних програм. У провідних державах світу по-ступово формувалась партійно-політична система державної влади.

Характерною рисою політики урядів і держав на початку ХХ ст. стає реформізм – орієнтація на проведення соціально-політичних і еконо-мічних реформ, здатних вирішити найбільш важливі проблеми внутріш-нього життя суспільства. Особливе значення надавалось розширенню прав і повноважень виборних органів влади (парламентів, муніципаліте-тів), більш широкій участі у політичному житті тих соціальних верств, які раніше позбавлялись можливості обиратися до представницьких структур (різночинна інтелігенція і наймані робітники). Реформи, що проводились у розвинутих державах Європи і США, торкнулися системи соціального забезпечення, трудових відносин, освіти і охорони здоров’я й навіть навколишнього середовища.

1

Тогочасна карикатура: ірландець і німець крадуть ящик для голосування Що, на вашу думку, має означати ця карикатура? Свою точку зору обґрунтуйте.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

16

Поступово відбувається професіоналізація політичної діяльності, пе-ретворення роботи депутата парламенту, члена муніципалітету у постій-ну оплачувану професію.

Завершується формування основних ідеологічних напрямків суспіль-ного розвитку, підґрунтя яких закладалося у ХІХ ст. Головними серед них (не дивлячись на специфічні умови у тих чи інших країнах) стали ідеї лібералізму, консерватизму і різноманітних форм соціал-демократизму. Представники лібералізму виступали за обмеження регулюючої ролі дер-жави в економіці та ролі дворянських установ, розширення демократич-них прав і свобод людини і більш широку участь населення у вирішенні важливих соціально-політичних і економічних питань життя країн.

Консерватори були прибічниками сильних позицій держави у політиці та економіці, виступали за збереження тією чи іншою мірою станових ін-ститутів, обмеження участі нижчих верств населення в діяльності пред-ставницьких установ.

Соціально-демократична течія відрізнялася неоднорідністю. Про-грами радикально налаштованих соціалістичних і соціал-демократич-них партій, як і раніше, базувалися переважно на марксистських ідеях. Проте одночасно широкого поширення на початку ХХ ст. набувають й реформістські погляди, дедалі популярнішою стає ідея ревізії (перегля-ду) теорії К. Маркса. Реформісти заперечували доцільність революцій-ної боротьби робітничого класу, обґрунтовували необхідність участі со-ціалістів у роботі буржуазних парламентів і урядів з метою захисту сво-їх виборців, перетворення соціал-демократичних партій на легальні, реформістські організації. Ідеї революційного соціалізму залишалися популярними лише у порівняно відсталій Росії. В розвинутих країнах Європи соціал-демократичними партіями на початок століття керували реформісти.

1. Охарактеризуйте основні зміни у політичному житті країн. Якими чин-никами вони були викликані?

2. Поміркуйте, чому старі форми правління не влаштовували суспільство європейських країн.

3. Чому, на вашу думку, характерною рисою політики урядів і держав на початку ХХ ст. стає реформізм?

4. Подумайте, до яких наслідків привела б штучна консервація застарілих політичних режимів, основи яких склалися ще у добу Середньовіччя.

5. Згадайте з історії попереднього періоду, коли і хто з німецьких соціал-демократів першим підняв питання про застарілість революційної теорії Маркса і доцільність її заміни реформізмом.

6. Охарактеризуйте основні ідеологічні напрямки суспільного розвитку на початку ХХ ст. Заповніть таблицю:

Напрямки в ідеології Мета Очікувані результати

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

17

Із виступу сенатора Р. Лафоллета

на виборчому мітингу в Філадельфії, США

У кожній більш чи менш важливій галузі ви робництва панують концерни, вони контролю ють ринок сировини та готівки, вони в ши-роких масштабах диктують ціни на все, що продається й купується: на ялови-чину, цукор, вовну, вугіл ля, нафту, мідь, цинк, сталь та залізо, на сільсь ко-господарський інвентар, на гас, електрику, продукти харчування. Всюди панують моно полії. І ось природний результат: продукція стала гірша, а ціни вищі збереження панування монополій означає кінець демократії.

Як політик-реформіст, один із засновників прогресистського руху в США, охарактеризував наслідки панування монополій в економічному житті країни?

Зарплата, робочий час і вартість життя у країнах Європи та США на початку XX ст.

Країни

Оплата праці Стаття бюджету

Робочий час(тиждень)

Щотижнева плата

Квартплата і вартість продовольства

Англія

Німеччина 83

Франція 75

США 96

Росія 41

Порівняйте рівень життя трудящих у провідних країнах світу на початку ХХ ст.

Памфлет англійських ліберал-юніоністів на політичні погляди соціалістів ( р.)

Соціалізм означає кінець свободі – соціалісти зроблять з кожної людини ма-ріонетку і раба соціалістичного божества – держави. Всі люди стануть інстру-ментами для використання в державних цілях, час, умови і місце роботи визна-чатимуться державою, а її результати віднімуть у них для задоволення потреб держави.

Соціалізм відніме у кожної людини його будинок і його речі. При соціалізмі жодна людина не повинна володіти нічим, все повинно належати державі. Всі заощадження, нагромаджені за роки наполегливої праці, будуть відібрані і до-дані до загальних фондів.

Соціалізм зруйнує сімейне життя, і всі ці милі дрібниці, які надають будинку англійця неповторну чарівність і роблять його зразком для всього світу, будуть відібрані.

Які недоліки у політичних прагненнях соціалістів визначало консервативне угруповання англійських лібералів? Чи мала їх критика рацію?

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

18

називати зміни в повсякденному житті населення провідних країн світу, показу-вати на карті території, на яких відбу-вався економічний, технічний та інтелек-туальний прогрес;

характеризувати і порівнювати спільні і відмінні риси державного устрою та по-літичного життя розвинутих країн, панів-ні політичні та суспільні рухи, діяльність основних політичних партій провідних країн світу;

правильно застосовувати та пояснюва-ти на прикладах поняття «технічний та інтелектуальний прогрес», «державне регулювання соціально-економічних про-цесів»;

визначати та обґрунтовувати основ ні тенденції політичного, соціально-еконо-мічного розвитку провідних країн сві-ту (США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Росії, Австро-Угорщини, Італії) на початку ХХ ст.;

формулювати висновки про передумови та причини змін у політичному житті про-відних країн світу, розгортання, активіза-цію суспільно-політичних рухів.

Після вивчення матеріалутеми учень зможе:

ППромислово розвинуті країни світу на початку ХХ століття

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

19

Сполучені Штати АмерикиПригадайте, які наслідки для економічного і соціально-політичного розвитку США мала перемога Півночі у громадянській війні – рр. У чому полягала суть «доктрини Монро»?

Піднесення економіки США. Технічний прогрес у промисловості й сільському господарстві. Досягнення світової першості. Кінець XIX – початок XX ст. характеризувалися небувалим зростанням американської економіки. У – рр. національний доход США збільшився в 5 ра-зів, а національне багатство країни – у 7. Особливо швидкими темпами зростало промислове виробництво: за цей період воно збільшилося в 9 ра-зів. У р. США виробляли понад третину світової промислової про-дукції, залишивши далеко позаду інші індустріальні країни.

Перемога промислової Півночі у громадянській війні, ліквідація ра-бовласницьких латифундій і прийнятий р. гомстед-акт відкрили шлях для ринкового освоєння південних штатів і земель Заходу. У США було створено такі сприятливі умови для підприємництва, яких не знала жодна західноєвропейська країна.

Важливу роль в індустріалізації відіграв потік іммігрантів. За останні 30 років XIX ст. до США прибуло 14 млн переселенців, в основному з Італії, Ірландії та східноєвропейських країн. Здебільшого це були сміли-ві, енергійні, заповзятливі люди, серед яких було чимало кваліфікова-них фахівців. Нестачу робочої сили підприємці прагнули компенсувати раціо налізацією виробництва і не шкодували коштів на наукові дослі-дження. За кількістю винаходів, розробкою нових видів техніки і тех-нологій США посідали перше місце у світі. Заводи і фабрики країни оснащувалися найсучаснішим устаткуванням.

Економічне зростання забезпечувалося також сприятливою економіч-ною політикою держави. Промисловість США була добре захищена від конкуренції імпортних товарів високими митами. Протекціонізм поєд-нався із залученням іноземних інвестицій, і на початку XX ст. вони склали в США 3,4 млрд доларів. Для американської економіки була

§3

1

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

20

вигідна і та обставина, що країна знаходилася на значній віддалі від своїх європейських конкурентів, по сусідству зі слаборозвиненими лати-ноамериканськими країнами.

Наприкінці XIX – на початку XX ст. США перетворилися на потужну індустріально-аграрну державу. В економіці країни відбулися глибокі структурні зміни, з’явилися нові галузі промисловості: нафтовидобувна і нафтопереробна, хімічна, автомобільна, електроенергетика. У р. знаменитий винахідник Т. Едісон побудував першу теплову електростан-цію, а до початку ХХ ст. у США було вже близько 3 тис. електростанцій. У країні почалася електрифікація промисловості, транспорту і побуту.

Індустріалізація Сполучених Штатів поєднувалася не тільки з тех-нічним прогресом у промисловості, але і з удосконалюванням організації виробництва і праці. Галузі легкої промисловості вперше у світі перехо-дять до масового випуску стандартизованого взуття, одягу, продуктів харчування, ліків. На великих заводах упроваджувалися потокові мето-ди виробництва з конвейєрним складанням вузлів, агрегатів і готової продукції; удосконалювалася організація праці. Завдяки цим нововве-денням компанія Г. Форда, що стала символом масового виробництва в Америці, зуміла знизити вартість автомобіля з до доларів і зро-бити його доступним масовому покупцеві. Форд був одним з перших під-приємців, які усвідомили, що робітник може приносити прибуток і в якості споживача товарів. У р. його компанія випустила тис. автомобілів, що становило половину продукції всього автомобілебуду-вання США. Зростання автотранспорту викликало посилене будівництво шосе, розвивалися також інші шляхи сполучення.

Особливо швидко здійснювалось залізничне будівництво, що заохо-чувалося федеральними кредитами і наданням землі у користування залізничних компаній. На р. залізниці з’єднали всі штати, а чотири магістралі – тихоокеанське й атлантичне узбережжя. Загальна довжина залізниць досягла тис. миль, що становило половину світової заліз-ничної мережі. Швидко розвивалися засоби зв’язку – телефон і теле-граф. У Нью-Йорку і Бостоні відкрилися перші лінії метро.

Перша теплова електростанція та Г. Форд на своєму першому автомобілі

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

21

Період бурхливого розвитку переживало й сільське господарство. Праця вільних фермерів на вільній землі приносила свої результати. США перетворилися на провідного виробника та експортера харчових продуктів. Цьому багато в чому сприяло застосування нових сільськогос-подарських машин і штучних добрив. До р. у сільському господарстві країни нараховувалося 17 тис. парових тракторів і 15 тис. вантажівок.

Розвиток ринкової економіки США відбувався в умовах нещадної кон-курентної боротьби, що загострювалася в роки криз. Великі корпорації (акціонерні товариства) поглинали розорених конкурентів, створювали міжкорпоративні об’єднання – трести, встановлюючи монопольний контроль над цілими галузями промисловості й транспорту.

Серед могутніх монополістів особливо виділялися нафтовий трестДж. Рокфеллера, сталева компанія Карнегі, мідна Гугенгейма, електро-технічна фірма «Дженерал Електрик», залізничні «імперії» Вандербіль-та і Гантінгтона. Якщо в – рр. у США було створено 24 трести, то тільки у – рр. з’явилося 82 нові великі компанії із загальним капіталом 3,2 млрд доларів.

Концентрація охопила й банківську справу. Банки Рокфеллера, Моргана, Меллона та інші фінансували найбільші комерційні проекти в країні. Так, у р. один з найвпливовіших фінансистів США Дж. Морган, придбавши в Е. Карнегі за млн доларів належні тому акції металургійних підприємств, створив могутню «Сталеву корпора-цію», яка контролювала 44 % національної виплавки чавуну і 66 % ста-лі. У р. у США нараховувалося великих промислових і банків-ських корпорацій (які складалися з десятків компаній) із загальним капіталом 20,4 млрд доларів.

Розвиток зв’язків банків і промислових компаній обумовив появу на початку XX ст. у США перших фінансово-промислових груп. Найбільші з них – банкірський «Дім Дж. Моргана», групи Рокфеллера, Пенсіль-ванська, Доджа, Вандербільта і Гарімана – контролювали більшу части-ну видобувної і оброблювальної промисловості країни. Домінуючи в аме-риканському бізнесі, вони, так чи інакше, впливали на добробут мільйо-нів людей.

Політична система країни. Еволюція двопартійної системи. Сполучені Штати Америки було утворено у р. при об’єднанні три-надцяти британських колоній, що проголосили свою незалежність. Вій-на за незалежність тривала до р. і завершилася перемогою коло-ністів. У р. була прийнята конституція США, а у р. – перший цикл поправок до неї (Білль про права), який гарантував американцям основні громадянські права і свободи та істотно обмежив повноваження федерального уряду щодо штатів.

Згідно конституції США становлять собою президентсько-парла мен т-ську республіку. Законодавчі повноваження належать двопалатному конгресу, що складається з палати представників та сенату, який фор-мується на ґрунті рівного представництва штатів як суб’єктів амери-канської федерації. Президент країни, що обирається на чотири роки, є головою держави і, водночас, керівником федеральної адміністрації (уряду). Великі повноваження належать Верховному суду країни, який одночасно виконує функції конституційного суду.

2

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

22

США є союзною державою (федерацією), що складається із штатів (з р. – 50). Особливу адміністративну одиницю становить Федераль-ний округ Колумбія, де знаходиться столиця країни Вашингтон.

Політичне життя країни визначало суперництво двох партій – рес-публіканської і демократичної. Демократична партія, що склалася на ґрунті спільних інтересів аграріїв у р., згодом стала орієнтуватися на інтереси рабовласників-плантаторів південних штатів. У свою чергу утворена у р. республіканська партія відстоювала інтереси промис-ловців і фермерів Півночі.

У х роках суперечності між рабовласницькими південними і пів-нічними штатами привели до початку чотирилітньої громадянської вій-ни. Перемога Півночі врятувала країну від розколу і привела до повсюд-ної заборони рабства у США.

Уважно розгляньте колаж. Опишіть побачене. Що вам відомо про рабську працю? Як ви ставитеся до неї? А до рабовласників? Обґрунтуйте.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

23

Глибокі зміни, що відбувалися в економіці країни, справляли поміт-ний вплив на розвиток політичного життя США, на внутрішню політику держави. Після громадянської війни непримирима ворожнеча республі-канців і демократів відійшла в минуле. Наприкінці ХІХ ст. обидві партії відрізнялися рідкісною одностайністю у підтримці інтересів великих корпорацій, стримуванні соціальних рухів у країні та фактичному схва-ленні расизму й сегрегації на Півдні.

Характерною рисою політичного життя США в останній чверті ХIХ ст. стало посилення партійних босів – регіональних лідерів республіканців і демократів. Саме боси, спираючись на згуртовані і дисципліновані пар-тійні організації, відігравали основну роль у політичному житті країни. Президенти були їхніми ставлениками і, як правило, слухняно виконува-ли продиктовану волю. Партійні боси були тісно пов’язані з фінансово-промисловими колами країни, через них великі корпорації впливали на внутрішню і зовнішню політику держави.

Вплив соціалістичних ідей у США, на відміну від Європи, був слабким. Невеликі партії соціалістів складалися в основному з емігрантів, що по-гано знали англійську мову. Міцних зв’язків з корінними американцями вони не мали. Основною формою організованого робітничого руху зали-шалися профспілки. У р. у лавах Американської федерації праці на-раховувалося майже 2 млн чоловік.

«Справедливий курс» Т. Рузвельта. Наприкінці XIX – на початку XX ст. значного впливу в США набув рух за реформи і соціальний прогрес, що об’єднав інтелігенцію, службовців, дрібних підприємців і частину робіт-ників. Прибічники реформ – «прогресисти» вимагали демократизації ви-борчої системи, контролю за діяльністю великих корпорацій, проведення реформи оподатковування і запровадження соціального страхування. Їхні гасла стали програмою дій ліберальної опозиції в лавах республікан-ської і демократичної партій. Необхідність змін стали усвідомлювати й

3

Передвиборча карикату-ра: Т. Рузвельт, В. Вільсон і У. Тафт. «Як вони себе подають і як вони себе почу-вають».Як ви розумієте цю кари-катуру? Свою точку зору обґрунтуйте.

Отримайте з додаткових джерел якомога біль-ше цікавих відомостей про життя і політичну кар’єру В. Вільсона та У. Тафта. Чим їхня полі-тика відрізнялася від по-літики Т. Рузвельта?

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

24

правлячі кола США, про що свідчила реформаторська діяльність прези-дентів Т. Рузвельта і В. Вільсона.

Теодор Рузвельт (–) став президентом США в р. після убивства свого попередника Мак-Кінлі (доти він виконував обов’язки віце-президента). Уперше за довгі роки президентську посаду обійняв освіче-ний, здібний, далекоглядний і розумний політик. Саме він поклав початок реформаторській діяльності американської адміністрації, завдяки чому початок ХХ ст. увійшов до історії країни під назвою «Прогресивна ера».

Рузвельт походив з багатої американської родини, предки якої прибули до Америки ще в р. Свою політичну діяльність він почав з боротьби проти корупції в державному апараті і цим зажив популярності й репутації чесного політика. Наприкінці XIX ст., займаючи високий пост у морському міністерстві, Рузвельт став одним з ініціаторів зміцнення американського флоту. Він не тільки готував іспано-американську війну, але і узяв у ній безпосередню участь, повернувшись з війни в ореолі слави. Цим не заба-рилися скористатися республіканці. Рузвельта було обрано губернатором штату Нью-Йорк, а згодом й віце-президентом країни.

Перетворення Рузвельта на господаря Білого дому консервативна верхівка республіканської партії зустріла з тривогою: річний пре-зидент відрізнявся незалежністю і вважався прихильником реформ. Наступні події підтвердили побоювання босів. У – рр. уряд орга-нізував понад 20 судових процесів проти великих корпорацій, висунувши їм обвинувачення у порушенні закону Шермана. Частину компаній за рішенням суду було розпущено або розділено на дві-три корпорації, а Рузвельт зажив слави «руйнівника трестів».

Однак президент аж ніяк не прагнув знищити корпорації, прекрасно розуміючи їхнє значення в економіці країни. Його ідея полягала в держав-ному регулюванні великих компаній, обмеженні їхніх спроб моно полі-зувати ринок. Проводячи цей курс, Рузвельт усіляко намагався розшири-ти повноваження федерального уряду, підвести під регулятивну діяльність держави законодавчу базу. Він неодноразово заявляв, що «коли уряд здобуде повну владу, тоді цю владу можна буде використати для контролю над шкідливими впливами точно так, як у поточний момент уряд вико-ристовує владу, надану йому антитрестівським законом Шермана».

Переконуючи Моргана та інших «капітанів американської індустрії» у доцільності державного нагляду і контролю за діяльністю великих корпо-рацій, президент неодноразово попереджав їх про небезпеку народного не-вдоволення, про необхідність уникати «різких і раптових змін у суспіль-стві», які можуть бути викликані «відмовою здійснити необхідні зміни обережними і поміркованими заходами». У ділових колах повторювали його слова: «Ми повинні розвиватися шляхом еволюції, а не революції».

Справжнім лихом для американських фермерів було свавілля монопо-лістів – залізничних компаній. Під час збирання врожаю вони значно підвищували тарифи на перевезення, змушуючи фермерів платити втри-дорога за доставку зерна на ринки. У р. за ініціативою Т. Рузвельта конгрес США заборонив залізничним компаніям змінювати оголошені

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

25

раніше тарифи за перевезення вантажів, а в р. було прийнято акт Хепберна, що дозволяв урядові встановлювати граничну межу підви-щення тарифних ставок на залізницях.

Популярність президенту принесли також закони про контроль над виготовленням харчових продуктів і ліків, над умовами праці робітників на м’ясобойнях. Особливо ефективною виявилася діяльність Рузвельта з охорони природних багатств країни. Своїм президентським указом він у чотири рази збільшив невідчужуваний фонд громадських земель, ужив заходів для охорони й раціонального використання водних, лісових і сировинних ресурсів.

Рузвельт неодноразово заявляв про необхідність справедливого став-лення не тільки до підприємців, але і до робітників, готовності проводити в робітничому питанні «чесний курс». За час його перебування при владі уряд неодноразово втручався в трудові конфлікти, виступаючи арбітром на переговорах між профспілками і підприємцями. Іноді адміністрація навіть приймала бік страйкуючих робітників.

У. Тафт, який змінив Рузвельта на посту президента в р., не мав ані здібностей, ані гнучкості свого попередника. Хоча його уряд продов-жив політику державного регулювання корпорацій, зближення Тафта з консервативною верхівкою республіканців викликало невдоволення і кризу в партії. З неї виділилася група реформістів на чолі з сенатором Р. Лафоллетом, до яких незабаром приєднався і Т. Рузвельт. У р. ре-формісти утворили Національну прогресивну партію, що висунула про-граму демократичних реформ у галузі виборчого права, митної політики, робітничого питання тощо.

«Нова демократія» В. Вільсона. Розкол у лавах республіканців до-зволив здобути перемогу на президентських виборах р. кандидатові від демократичної партії Вудро Вільсону, за якого проголосувало 42 % американців. У минулому професор історії й права Прінстонського уні-верситету, Вільсон завоював довіру виборців, перебуваючи на посту гу-бернатора штату Нью-Джерсі. Свою передвиборну програму він назвав «новою свободою» або «новою демократією». Схематично вона укладала-

4

Американські президенти – Уільям Тафт (зліва) та Вудро Вільсон

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

26

ся у три пункти: індивідуалізм, свобода особи і свобода конкуренції, які, на думку нової адміністрації, і мала захищати держава. Уряд В. Вільсона не прагнув жорстко контролювати діяльність великих корпорацій, а лише намагався боротися проти «нечесної конкуренції» і її наслідку – монополізації ринку.

Програма демократів містила всі вимоги прогресистів, і новий пре-зидент продовжив курс реформ, розпочатий Рузвельтом. В інтересах споживачів уряд зменшив до 27 % мита на ввезені до країни товари, причому ряд продуктів харчування звільнявся від них цілком. У р. згідно прийнятої ї поправки до конституції в країні було запровадже-но систему прогресивного оподаткування та створено Федеральну резерв-ну систему, покликану забезпечити контроль над грошовим обігом та кредитно-фінансовими установами країни. Закон Клейтона, прийнятий у р., вніс необхідну для підприємців ясність у антимонопольне законодавство і заборонив його використання проти профспілок і страй-куючих робітників.

Адміністрація Вільсона провела також ряд помірних соціальних ре-форм. У р. у США було законодавчо обмежено застосування дитячої праці і запроваджено страхування робітників від нещасних випадків на виробництві тощо.

Зовнішня політика. Іспано-американська війна та її наслідки. Розширення сфер впливу на Далекому Сході. У перші десятиліття після громадянської війни країну захопило освоєння західних земель і бурхливе господарське будівництво. Але вже наприкінці XIX ст. у США зростає прагнення до територіальних загарбань. Великі компанії дедалі наполегливіше вимагали нових ринків збуту і джерел сировини. Акти-візація зовнішньої політики ставала неминучою.

Однак відносна військова слабкість країни не дозволяла їй провадити експансію на всіх континентах, як це робили європейські goalma.orgу увагу в цей період Сполучені Штати приділяли Південній Аме-риці і басейну Тихого океану.

За ідеологічне обґрунтування домагань США на економічну й полі-тичну гегемонію над всім Американським континентом правила «док-трина Монро» (президент Дж. Монро р. висунув гасло «Америка для американців», що, по суті, означало «Америка для США»). Напри-кінці XIX ст. на допомогу цій доктрині прийшли численні теорії, що доводили спільність економічних і політичних інтересів американських держав. У – рр. США провели першу міжамериканську конфе-ренцію, яка ухвалила заснування Міжнародного союзу американських республік з метою взаємного обміну економічною інформацією і створен-ня при ньому комерційного бюро, яке у р. було перейменовано на Панамериканський союз.

Зміцнюючи позиції в Латинській Америці, США водночас активізу-вали експансію на Карибах і на Тихому океані. У р., скориставшись із слабкості іспанської колоніальної імперії і початку визвольного по-встання на Кубі, США спровокували іспано-американську війну. У двох морських битвах, біля берегів Філіппінських островів і Куби, іспанський флот був знищений, і уряд Іспанії був змушений просити миру. Мирний договір було підписано у Парижі в грудні р. За його умовами Іспанія відмовлялася від усіх прав на Кубу, Філіппіни, Пуерто-Ріко та

5

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

27

інші острови в Карибському морі. Майже всі іспанські володіння пере-йшли до США. Куба формально залишалася незалежною, але фактично над нею було встановлено американський контроль. США було передано й Філіппіни, за які Іспанія одержала 20 млн доларів умовної плати.

Американському урядові належить сумнівна заслуга запровадження в міжнародні відносини таких методів, як «політика великого кийка» і «ди-пломатія долара». У р. Т. Рузвельт заявив, що застосування «доктри-ни Монро» у західній півкулі змушує США взяти на себе обов’язки міжна-родної поліцейської сили. «Потрібно висловлюватися м’яко, – стверджував президент, – але тримати в руках великий кийок». Цим США намагалися виправдати своє відкрите втручання у внутрішні справи латиноамерикан-ських держав, кількаразову окупацію Домініканської республіки (, ), Куби (–, ), Гондурасу й Нікарагуа.

У р. розпочався конфлікт між США й Колумбією, через терито-рію якої мав пройти канал, що з’єднує Тихий і Атлантичний океани. Після відмови колумбійського сенату поступитися за млн доларів правом контролю над зоною будівництва Сполучені Штати організували заколот у провінції Панама і сприяли проголошенню її незалежною рес-публікою. Через два тижні після визнання незалежності Панами новий уряд країни поступився США на вічні часи зоною каналу шириною в10 миль. У р. канал було відкрито для експлуатації.

Порушення міжнародних норм викликало протести не тільки в лати-ноамериканських країнах, але й у США. Тому вже Тафт і Вільсон при проведенні експансіоністської політики прагнули в першу чергу викорис-товувати економічну силу держави, застосовувати «дипломатію долара». Ця «дипломатія» виявилася в наданні латиноамериканським країнам ка-бальних позик, фінансово-економічної «допомоги», приватних інвести-цій, що ставило їх у повну економічну залежність від північного сусіди.

Політика американського «великого кийка» у ділі

На підставі зображеного схарактеризуйте суть політики «великого кий-ка». Хто автор цієї політики? Чи можна знайти їй виправдання? До яких історичних наслідків вона призвела? З додаткових джерел знайдіть при-клади застосування цієї політики в Латинській Америці.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

28 Панамський канал: сьогодні і у минулому

Використовуючи свою економічну перевагу, США також сподівалися потіснити конкурентів на Далекому Сході. З цією метою в р. вони висунули доктрину «відкритих дверей» і «рівних можливостей» у торгів-лі з Китаєм. Під час російсько-японської війни США надавали підтримку Японії, намагаючись послабити позиції Росії на Далекому Сході. Але зго-дом японо-американські відносини знову загострилися.

1. Визначіть особливості економічного розвитку США наприкінці XIX – на початку XX ст.

2. Яку роль у житті країни стали відігравати великі корпорації і фінансово-промислові групи?

3. Чому початок ХХ ст. увійшов до історії США як «прогресивна ера»? Дайте оцінку реформаторської діяльності президентів Т. Рузвельта і В. Вільсона.

4. Чим, на вашу думку, відрізнявся антимонопольний курс адміністрацій Т. Рузвельта і В. Вільсона?

5. Визначте основні цілі зовнішньої політики США на зламі XIX–ХХ ст Яку доктрину використовували американські політики для виправдання

експансії США в Латинській Америці?7. Дайте визначення поняттям «політика великого кийка» і «дипломатія

долара».

Платформа республіканської партії на виборах р.

Пройшло 50 років із дня заснування республіканської партії, що висунула разом поряд з іншими цілями припинення існування раб-ства людей. У р. вона домоглася обрання свого першого президента. Із 44 років, що пройшли після обрання Лінкольна, протягом 24 років рес-публіканська партія здійснювала управління країною Таке тривале правління республіканської партії є не випадковим. Це – вияв того, що республікан ська партія завоювала довіру американського народу протягом життя двох його поколінь у такому ступені, з яким ніщо не може порівнятися за всю нашу істо-рію, і виявила великі здібності в правлінні і формуванні урядів, які ще наочніше виявлялися у світлі нездатності і нестабільності, виявлених її супротивника-ми…Завдяки тарифу Дінглі робітники отримали повну зайнятість, заробітна

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

29

плата виросла і всі галузі промисловості переживають пожвавлення і процві-тання.

Ми виграли швидку і звитяжну війну з Іспанією. Ми зробили Кубу вільноюМи придушили повстання на Філіппінах, встановивши порядок, і забезпечи-

ли безпеку життя і власності, якої там не мали раніше. Ми заснували грома-дянський уряд, зробили його управління сильним і ефективним і надали його народу цих островів.

Якими досягненнями перед країною хизувалися політичні боси республікан-ців? Чи з усіма цими «заслугами» ви згодні?

З послання президента Т. Рузвельта американському конгресу 3 грудня р.

Приголомшливий і надзвичайно складний промисловий розвиток, який із все зростаючою швидкістю відбувався у другій полови ні XIX ст., поставив нас на початок XX ст. перед обличчям дуже серйозних соціальних проблем

Капітани індустрії проклали через наш кон тинент мережу залізниць, поста-вили на ноги нашу торгівлю, розвинули промислове виробництво і в цілому зробили і роблять для нашого на роду багато доброго. Без них ніколи б не було того економічного розвитку, яким ми справедливо пишаємося

Все це вірно, але вірно і те, що існує реальне і велике зло, одним з головних проявів якого є надмірна концентра ція з багатьма її згубними наслідками. Мають бути здійснені практичні зусилля для усунення цього зла

Перше, що необхідне для вироблення політики відносно кор порацій, це знання фактів, тобто гласність. Для користі суспільства уряд повинен мати в своєму розпорядженні право інспекції і перевірки діяльності корпорацій, що функціонують у федеральному масштабі… Всі подальші законодавчі або ад мі-ністративні заходи, до яких треба буде вдатися у плані державного регулю-вання або оподаткування, можуть бути визначені тільки тоді, коли буде досяг-нута гласність.

Великі корпорації, зазвичай звані трестами, навіть якщо вони створюються в якому-небудь одному штаті, завжди діють в багатьох шта тах Тому на користь всього народу федеральний уряд, не зазіхаючи на права штатів у їх внутрішніх справах, повинен узяти на себе нагляд і регулювання діяльності всіх корпора-цій, що оперують у федеральному масштабі. Це особливо важливо в умовах, коли корпора ція значну частину своїх доходів отримує завдяки закладеним у ній елементам монополії або тенденції до такої

Я вважаю, що необхідно видати закон, що дозволяє федераль ному уряду здійснювати контроль в окреслених вище рамках, спираючись на досвід дії за-кону про федеральну торгівлю.

Уважно ознайомтеся з документом. Подумайте, чому Т. Рузвельт, високо оцінюючи роль великих корпорацій у розвитку національної економіки, водно-час прагнув встановити державний нагляд і контроль за їх діяльністю. І що йому для цього було потрібне?

Американський історик про розкол республіканської партії у р. і утворення партії прогресистів

Вихід з партії, якою він (Т. Рузвельт. – Авт.) керував сім років, і організація власної партії були не тільки вчинком, що має дуже важливе значення, але і заходом, що вимагає величезної суми грошей. Перкінс і Менсі (відомі під-приємці. – Авт.) надали свої чекові книжки, щоб зробити Рузвельта наступним республіканським президентом. Але чи захочуть вони битися за те, щоб зро-бити його президентом-прогресистом? Погляди всіх були звернені на цих двох

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

30

бізнесменів, що радилися про щось приглушеними голосами. Раптом вони рі-шуче підійшли до Рузвельта і, поклавши йому руки на плечі, урочисто сказали: «Полковник, ми вам допоможемо».

Що остаточно підштовхнуло Т. Рузвельта до висунення своєї кандидатури на виборах від нової у США політичної партії?

Закон про посилення антитрестового законодавства і заборону переслідування організацій робітників

і фермерів від 1 серпня р.

Для посилення антитрестівського законодавства уряду асигнується тис. доларів; проте ці кошти не повинні використовуватися для переслідування ор-ганізацій і індивідів, що створюють союзи і що укладають угоди з метою підви-щення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення умов праці та інших дій, які в подальшому будуть визнані законними; ці асигнування, далі, не повинні використовуватися для переслідування виробників сільськогосподар-ської продукції або для переслідування асоціацій фермерів, що створюють союзи або що укладають угоди з метою домагатися спра ведливих цін на свою про-дукцію і підтримувати ці ціни.

Що, на вашу думку, змусило конгрес США заборонити використання анти-трестівського законодавства проти об’єднань трудящих?

З послання Т. Рузвельта американському конгресу 6 грудня р.

Будь-яка країна, народ якої поводиться добре, може розраховувати на нашу щиросерду дружбу. Якщо будь-яка нація дотримується порядку і виконує свої зобов’язання, їй не слід побоюватися втручання з боку Сполучених Штатів.

Які країни, згідно точки зору адміністрації США, були гарантовані від небез-пеки американської агресії і за яких умов?

Американський історик У. Фостер про будівництво Панамського каналу

Укладений незабаром договір про канал було складено так, як того хотіли Сполучені Штати. Його умови влаштовували Сполучені Штати навіть більше, ніж ті, які вони незадовго до цього нав’язували Колумбії

Президент Теодор Рузвельт, якому американський імперіалізм був зобо-в’язаний цим спритним ходом, згодом нахабно хвалився своїми самочинними діями: «Я забрав зону каналу і надав конгресу можливість зай матися дебата-ми; доки йдуть дебати, будівництво каналу теж іде вперед».

Як коментував встановлення контролю США над зоною Панамського каналу Т. Рузвельт?

– рр. – адміністрація Т. Рузвельта. Політика «Справедливого курсу» р. – розкол республіканської партії і перемога на президентських виборах демократів– рр. – адміністрація В. Вільсона. Політика «Нових свобод».

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

31

Британська імперія на початку ХХ goalma.org в останній третині ХІХ ст. Англія поступово втрачає провідне місце у світовій економіці? Згадайте, що стало причиною занепаду і кризи ідеології і політики англійських лібералів у цей час.

Економічний розвиток. Втрата промислової і торговельної пер-шості. Кінець XIX – початок XX ст. – період швидкого економічного піднесення США і Німеччини – для Англії обернувся втратою монополь-них позицій у світовій промисловості й торгівлі. У – рр. вироб-ництво промислової продукції в країні збільшилося лише в 2,2 раза, тоді як у США воно зросло в 9, Німеччині – у 6, а у Франції – у 3 рази. Напри-кінці XIX ст. англійська індустрія посідала вже не перше, а третє місце у світі. Частка Великої Британії у світовій торгівлі скоротилася з 22 % у р. до 15 % у р.

Головна причина відставання країни полягала у застарілій технічній базі промисловості. Англійська індустрія, сформована переважно у пер-шій половині XIX ст., була не в змозі конкурувати з передовими під-приємствами США й Німеччини. Для заміни устаткування були потрібні чималі кошти, але далеко не кожний підприємець був готовий здійснити дорогі технічні нововведення. У цьому і не вбачалось особливої необхід-ності. Наявність в Англії колоніальних володінь з неосяжними ринками збуту товарів, дешевою робочою силою і сировиною дозволяла одержува-ти високі прибутки і на застарілій техніці, але технічне відставання вже невдовзі відбилося на обсягах виробництва. США стали випереджати Англію за виплавкою чавуну і сталі. Німеччина виявилася серйозним конкурентом у торгівлі і вже в х рр. почала тіснити Британію на її власних ринках. Англійський текстиль ще утримував першість у світі, але становище металургії і металообробки сильно потерпало від інозем-ної конкуренції.

Становище ускладнювалося тим, що британський уряд продовжував дотримуватися фрітредерської політики. Адже у свідомості багатьох ан-глійців з принципом свободи торгівлі пов’язувалися колишні економічні успіхи країни, її перетворення на «майстерню світу». Але часи індустрі-альної переваги Англії минали, і безмитне надходження до країни закор-донної продукції ставило британських підприємців у невигідні умови.

З кінця XIX ст. англійський капітал у дедалі більших розмірах виво-зиться до колоній, вкладається в експлуатацію їх сировинних і аграрних ресурсів, будівництво залізниць, розвиток колоніальної торгівлі. При-бутки від закордонних інвестицій Англії досягли на початок XX ст. 90– млн фунтів стерлінгів на рік, що в п’ять разів перевищувало прибутки країни від зовнішньої торгівлі. Зв’язок із колоніальними окраїнами імперії здійснювався за допомогою фінансових установ. У р. 50 англійських банків мали колоніальних відділень, тоді як банки Франції – лише , а Німеччини –

Деякі галузі англійської індустрії були лише почасти зачеплені іно-земною конкуренцією. Так, кораблі, побудовані на верфях країни, не мали собі рівних за морехідними якостями. Британські верстати охоче купували за кордоном, і навіть США відставали від Англії за обсягом

§4

1

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

32

Англійська буржуазія

експорту машин. Велика Британія зберігала провідну роль у світовій посередницькій торгівлі, а Лондон, як і раніше, вважався міжнародним фінансовим центром. Англійська буржуазія аж ніяк не почувала себе бід-ною родичкою поруч із своїми молодими конкурентами. Вона і надалі керувала найбагатшою країною світу.

Наприкінці ХIХ ст. в Англії з’являються перші великі об’єднання підприємців, що досить швидко встановили монопольний контроль над колоніальною торгівлею, суднобудівною і військовою промисловістю. Однак у традиційних галузях британської індустрії (вугільній і тек-стильній) монополізувати виробництво було складніше. Значну роль тут продовжували відігравати незалежні, часто сімейні фірми.

Політична система Сполученого Королівства. Королівство Англія, включаючи князівство Уельс, було окремою державою до р., доки не об’єдналося із Шотландією у Королівство Велика Британія. Після формальної унії з Ірландією у р. було утворено Сполучене Коро-лівство Великої Британії та Ірландії, що стало відтоді офіційною назвою держави. Після надання парламентом королеві Вікторії у р. титулу імператриці Індії в офіційних англійських документах почала вживатися назва «Британська імперія».

На початок ХХ ст. за своїм державним устроєм Велика Британія була парламентською монархією. Вищий державний орган – парламент, що складався із палати лордів і палати громад, обговорював і приймав зако-ни країни, які вступали у силу після їх затвердження монархом. Вся ви-конавча влада належала кабінету міністрів, право на формування якого здобувала партія, що перемагала на виборах, а її лідер, як правило, ставав прем’єр-міністром. Проте монархія зберігала певні важелі впливу на по-літичне життя країни. Королева призначала прем’єр-міністрів. Уряд зобов’язаний був інформувати її про будь-які більш-менш серйозні зміни у внутрішній і зовнішній політиці.

З до р. трон Великої Британії посідала королева Вікторія, яка стала символом історії Англії у добу вищого піднесення її могутності.

2

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

33

Королева високо ставила королівські права і нікому не дозволяла зазіхати на них, оскільки вважала себе гарантом конституційності і традиційних британських свобод. Вона не конфліктувала з парламентом і не зазіхала на його повноваження. Але всі прем’єр-міністри Англії починали листи до неї словами: «Смиренно виконуючи свій обов’язок» і робили свої доповіді стоячи.

Політичне життя Англії визначалося суперництвом двох партій – лібе-ральної і консервативної, що виникли на основі колишніх парламент-ських угруповань вігів і торі. До середини х років XIX ст. безумовну перевагу в парламенті мали ліберали, але потім, у зв’язку з кризою ідео-логії і політики партії та її розколом, вони надовго поступаються своїми позиціями консерваторам. З до р. останні перебували при владі 17 років, спираючись на підтримку всієї земельної аристократії, промис-лової і фінансової буржуазії, державних чиновників і навіть частини кваліфікованих робітників. Упродовж – рр. торі беззмінно фор-мували уряди, які очолювали лорд Солсбері і його небіж лорд Бальфур.

До кінця XIX ст. члени тред-юніонів, що обиралися до парламенту, проходили за підтримкою або за списками лібералів. Назріла необхід-ність законодавчого захисту своїх прав змусила англійські профспілки переглянути свою парламентську тактику. У р. Лондонський конгрес тред-юніоністів утворив Комітет робітничого представництва з метою обрання робітничих депутатів до парламенту. Обрані депутати повинні були створити в палаті громад окрему фракцію, але в інтересах робітників їм дозволялося співпрацювати з лібералами.

Комітет створювався на основі колективного членства профспілок і вже в р. об’єднував понад 1 млн чоловік. У р. Комітет було перейменовано на лейбористську (робітничу) партію, яка на перших же виборах завоювала 29 парламентських місць. Таким чином, в Англії з’явилася нова впливова політична організація, якій згодом судилося посісти місце лібералів у двопартійній системі країни. З моменту свого створення лейбористська партія стояла на реформістських позиціях.

Перед Першою світовою війною відбулося організаційне оформлення також лівих соціалістів. Проте, створена на марксистській основі Бри-танська соціалістична партія не змогла очолити робітничий рух і зали-шалася нечисленною організацією.

Ліберальні реформи в Англії на початку XX ст. Д. Ллойд Джордж. У р. померла королева Вікторія. Три покоління британців народи-лися, а багато хто з них і помер за її царювання. Королева стала симво-лом цілої доби, її образ асоціювався з величчю і могутністю імперії. Вона уособлювала для англійців міцність і сталість Великої Британії, вірність її традиціям.

Англія вступила в XX ст. у стані війни з бурами, і на гребені шовініс-тичного піднесення перемогу на парламентських виборах знову здобули консерватори. Проте війна і світова економічна криза, що саме почалася, поставили торі перед серйозними проблемами у внутрішній і зовнішній політиці. Знову підняте питання про протекціонізм – необхідність захис-ту англійського ринку від іноземної конкуренції – викликало серйозні розбіжності у партії і ледь не спричинило її розкол. У р. уряд лорда Бальфура подав у відставку, а на виборах р. консерватори зазнали

3

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

34

повної поразки – до влади знову повернулися ліберали на чолі з Г. Кемп белл-Баннерманом.

Проте з часів У. Гладстона ліберальна пар-тія зазнала серйозних змін. Від колишньої доктрини державного невтручання в економі-ку і трудові відносини ліберали зберегли лише відданість фрітреду. До того ж у ході виборчої кампанії на перший план у партії висунулося радикальне крило прихильників реформ і со-ціального прогресу, яке незабаром очолив один з найталановитіших політиків тогочасної Анг лії Девід Ллойд Джордж. Саме він, очолив-ши міністерство торгівлі і промисловості, став ідеологом і провідником ліберальних реформ, проведених у країні на початку XX ст.

Девід Джордж (–), пізніше відомий під прізвищем Ллойд Джордж, народився в родині вчителя. Рано втративши батьків, він вихову-вався у дядька Ллойда, власника невеликої шевської майстерні у закут-ковому валлійському селі. Девід самоуком опанував початки юриспру-денції, вступив до адвокатської контори і став співпрацювати з місцевою пресою. У 27 років він стає депутатом парламенту, і незабаром молодий валлієць звернув на себе увагу неабияким ораторським талантом, актив-ністю і незмінною кмітливістю.

Ллойд Джордж зажив слави бунтаря. Однак, пропонуючи йому місце в уряді, керівництво лібералів знало, що робить: партія потребувала ора-торської майстерності Ллойд Джорджа, його незрівнянної здатності до соціального маневрування.

Обійнявши посаду міністра торгівлі й промисловості, Ллойд Джордж зумів запобігти кільком великим страйкам, виступивши посередником на переговорах між підприємцями і робітниками. За його ініціативою в р. парламент заборонив промисловцям висувати тред-юніонам позо-ви щодо збитків від страйків, а згодом створено королівську (державну) комісію для посередництва у трудових конфліктах на виробництві.

Головного значення Ллойд Джордж надавав проведенню соціальних ре-форм, узявшись за цю справу з властивою йому рішучістю й енергією. Адже від голосів робітників-виборців тепер залежало майбутнє його партії.

У р. ліберали провели через парламент новий закон про ком-пенсацію при нещасливих випадках на виробництві. У р. було за-проваджено 8-годинний робочий день для гірників і встановлено пенсії для робітників з літнього віку. У р. в Англії було законодавчо встановлено мінімум заробітної плати, а в р. запроваджено державне соціальне страхування за хворобою, інвалідністю і безробіттям. Кошти для страхування надходили з державного бюджету, вносилися підприємцями і самими робітниками.

Пост міністра фінансів, зайнятий у р. в уряді Г. Асквіта, дозволив Ллойд Джорджеві активніше впливати на політику уряду. Але перший

Д. Ллойд Джордж

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

35

же проект бюджету, поданий ним до парламенту, зіткнувся з лютим опором консерваторів. Проект передбачав значне збільшення податків із заможних верств населення для фінансування зростаючих військових видатків та нових соціальних програм і зачіпав насамперед інтереси великих земле-власників.

Боротьба навколо бюджету втягнула уряд лібералів у затяжний кон-флікт з палатою лордів, який закінчився р. прийняттям нового за-кону про парламент. Повноваження верхньої палати було значно обмежено, вона взагалі позбавилася права втручатися в бюджетні питання. Інші за-конопроекти вона могла затримувати лише двічі; якщо ж палата громад приймала їх утретє, вони ставали законами і без санкції лордів.

Піднесення визвольного руху в Ірландії і залежність від голосів ір-ландських депутатів змусили уряд лібералів внести в р. на розгляд парламенту новий білль про гомруль. Однак і цього разу консерватори зустріли законопроект у багнети. Вони зажадали розчленування Ірландії і виведення з-під юрисдикції майбутнього ірландського парламенту її північно-східної частини – Ольстера, де проживали протестанти – нащад-ки англійських переселенців. Хоча закон про гомруль було прийнято р., Ольстер виключався зі сфери його дії, а війна, що саме розпочалася, дала урядові привід відкласти його здійснення.

Колоніальні загарбання Англії. Утрата промислової монополії і заго-стрення конкуренції на світовому ринку наклали відбиток на зовнішню політику Великої Британії. Одним з головних її завдань стає зміцнення і розширення колоніальної імперії. Невтримні загарбання втягнули Англію в гострі конфлікти з усіма великими державами і погіршили її міжнародне становище. У р. англо-французьке колоніальне супер-ництво в Африці ледь не призвело до війни між двома країнами.

У р. британський уряд спровокував англо-бурську війну, яка три-вала два з половиною роки. Військова потужність Англії незмірно пере-вищувала сили бурських республік, але розрахунки агресорів на «воєнну прогулянку» не виправдалися. Наприкінці р. бури завдали їм двох важких поразок, що змусило британське командування перекинути на південь Африки тисячну армію. Бури продовжували опір, вдало за-стосовуючи тактику партизанської війни. Але сили були нерівні, і р. війна закінчилася приєднанням Трансваалю й Оранжевої до англійських володінь у Південній Африці.

Війна коштувала Англії 6 тис. убитих, 23 тис. поранених і 16 тис. по-мерлих від ран. Гнітюче враження справило в країні повідомлення про жахи винайдених британською вояччиною концентраційних таборів. За роки війни від голоду і хвороб у них померло 20 тис. бурів, в основному старих, жінок і дітей.

Намагаючись зміцнити єдність Британської імперії, англійський уряд надавав «білим колоніям» (населеним європейськими переселенцями) статус домініону, тобто самоврядної території. Слідом за Канадою, що мала статус домініону з р., права самоврядування дістали Австралія, Нова Зеландія () і Південна Африка (). Починаючи з р., британський уряд став регулярно збирати імперські конференції для кон-сультацій з домініонами у найважливіших питаннях зовнішньої і внут-рішньої політики.

4

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

36

Перехід від політики «блискучої ізоляції» до політики союзів. Під-готовка до війни. До початку XX ст. Велика Британія традиційно утри-мувалася від участі в європейських коаліціях, керуючись у зовнішній політиці лише власними інтересами. Прем’єр-міністр країни лорд Сол-сбері на кинутий йому якось докір щодо відсутності союзників відповів, що Англія їх не потребує, і назвав її ізоляцію «блискучою»: над землями імперії ніколи не заходить сонце, її піддані нараховують півмільярда, ко-ролівський флот за тоннажем і вогневою міццю перевершує об’єднані сили всіх інших морських держав.

Упевнені в невразливості острівного положення Англії та у перевазі її військового флоту, британські дипломати вважали за кращу зовнішню політику не зв’язувати собі руки союзами з іншими державами, заохочу-вати конфлікти між ними і мати з цих конфліктів користь для Англії. Для збереження «європейської рівноваги» Велика Британія звичайно про-тидіяла найсильнішій континентальній державі, не дозволяючи їй посісти домінуюче становище в Європі.

Однак, погіршення міжнародного становища країни на початку XX ст. змусило англійський уряд змінити зовнішньополітичний курс. Різке по-силення військової і морської могутності Німеччини, її неприховані тери-торіальні домагання створювали реальну загрозу існуванню Британської імперії. Політика ізоляції ставала небезпечною, і британська дипломатія почала шукати союзників у майбутній сутичці з Німецькою імперією. У р., після врегулювання взаємних колоніальних претензій в Афри-ці, Англія уклала військово-політичну угоду з Францією, що дістала на-зву Антанти («Сердечної згоди»). У р. Антанта стала потрійною: під-писавши з Англією конвенцію про поділ сфер впливу в Ірані, Афганістані і Тибеті, до неї приєдналася і Росія. Таким чином, у результаті угод – рр. зусиллями англійських дипломатів остаточно оформився військово-політичний блок трьох держав, який протистояв країнам Тро-їстого союзу. Політичну підготовку до війни було завершено.

Задовго до початку війни британський уряд почав посилено озброювати країну: за десять передвоєнних років воєнні витрати Англії збільшилися

Так виглядали у ті часи кораблі британського військового флоту

5

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

37

втричі. Створений р. Комітет імперської оборони розробив стратегіч-ний план у масштабі імперії. Поряд з посиленням флоту в Англії було ство-рено армію, готову, в разі потреби, до боїв на європейському континенті.

1. Визначте особливості економічного розвитку Великої Британії на початку ХХ ст. Куди і чому переважно спрямовувались вільні кошти, нагромаджені англійським капіталом?

2. Схарактеризуйте особливості політичної системи Сполученого Королівства. Які повноваження на початок ХХ ст. зберігала британська монархія?

3. Розкажіть про виникнення лейбористської партії. Чому, на вашу думку, вона згодом зайняла місце лібералів у двопартійній системі?

4. Охарактеризуйте суть і спрямованість соціальних реформ, здійснених англійськими лібералами з ініціативи Д. Ллойд Джорджа. Чому, на вашу думку, вони викликали опір консерваторів та членів палати лордів?

5. Визначте причини зміни традиційного зовнішньополітичного курсу Ве-ликої Британії на початку ХХ ст. Чому вона змушена була відмовитись від політики «блискучої ізоляції»?

6. Які причини змусили англійський уряд укласти союз із своїми давніми політичними і колоніальними суперниками – Францією та Росією?

7. Що означає поняття «домініон»? Які колонії Англії і чому здобули права домініонів?

Зі статті у британській газеті «Таймс», р.

Настало XX століття Ми вступаємо в нове століття спадкоємцями досягнень і слави ми нулого; ми стали більш зрілими Наш дер жавний лад з особистої монархії, обмеженої спадкоємною аристократією, перетворився в демократичну систему найліберальнішого ти пу І це перетво-рення відбулося без усяких болючих порушень традицій минулого Во лодіючи такою формою правління, володіючи великим нагромадженим багатством, яке сут тєво проникло в усе суспільство, володіючи – і це найголовніше – народом процвітаючим, задоволеним, мужнім, розумним, котрий вірить у свої сили, ми можемо з надією дивитися впе ред, не боячись буревіїв та конфліктів, через які, можливо, нам треба буде пройти.

Яким чином популярна англійська газета коментувала зміни в політичному житті Великої Британії?

Статут Комітету робітничого представництва (січень р.)

(КРП об’єднував тред-юніонів, 73 ради тред-юніонів і деякі інші організації)

І. Комітет робітничого представництва є федерацією профспілок, виробни-чих рад, Незалежної робітничої партії, Фабіанського товариства. Кооперативні суспільства також можуть входити до його складу.

ІІ. Мета. Забезпечити шляхом об’єднаних дій вибори до парламенту канди-датів, що висуваються перш за все товариствами, що приєдналися до Коміте-ту або входять до його складу, які планують утворити в парламенті особливу фракцію з власними парламентськими лідерами і власною політикою з робіт-ничого питання, суворо утримуючись від злиття з якою-небудь групою консер-вативної або ліберальної партій і від підтримки її політики

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

38

VIII. Парламентський фонд а) Мета. Надавати допомогу у витратах на виборчу кампанію і підтримку ро-

бітничих кандидатів, висунутих Виконавчим комітетом КРП.б) Розміри внесків. Усі товариства, що пристають до КРП, за винятком ви-

робничих рад, повинні вносити до його фонду щорічно по 1 пенсу з кожного члена не пізніше за останній день кожного фінансового року.

г) Витрати. Утримання депутатів. Усі депутати, обрані за сприяння КРП, отри-мують винагороду в однаковому розмірі з парламентського фонду, в сумі не більше ф. ст. у рік.

З якою метою і на яких принципах створювався Комітет робітничого пред-ставництва, реорганізований згодом у лейбористську партію?

Чому, на вашу думку, обраним за його сприяння депутатам заборонялось об’єднуватись з представниками інших партій?

Передвиборне звернення лейбористів ( р.)

Майбутні вибори повинні вирішити питання: бути або не бути робітникам дій-сно представленими в парламенті?

Кажуть, що палата громад – палата народу, але саме народу там до цих пір немає.Лендлорди, підприємці, адвокати, пивовари і фінансисти – ось хто має в ній

силу Чому ж не робітники?Профспілки вимагають такої ж свободи, яку мають підприємці. Їм у цьому

відмовляють.

Чиї інтереси у парламенті мала представляти лейбористська партія?

Промова Д. Ллойд Джорджа на захист бюджету (Лондон, літо р.)

Проект бюджету складено не просто з метою введення податків, а податків, які повинні принести користь. Пора зрозуміти, що прийшов час, коли забез-печення старих і бідняків диктується необхідністю для нашої країни – мабуть, найбагатшої країни в світі… У країні багато людей, кого провидіння наділило великим багатством, і якщо серед них знаходяться такі, які відмовляються дати досить стерпні пожертвування на користь менш вдалих їх співвітчизників, то вони скупі багачі. Ми пропонуємо домогтися більшого за допомогою бюджет-ного білля. Ми збільшуємо податки з тим, щоб забезпечити захист від зла і страждань, які несе з собою безробіття.

Які соціальні верстви, на думку Д. Ллойд Джорджа, мали нести на собі основ ний податковий тягар для фінансування соціальних програм?

Виступ одного з лідерів консервативної партії А. Бальфура у Ноттінгемі з приводу проекту гомруля р.

Тим, хто вважає, що ірландський патріотизм у його винятковій і більш чи менш ворожій Англії формі збережеться вічно, я б шанобливо порадив серйозно по-міркувати про наслідки надання Ірландії за межами Ольстера повної автономії, яка може спричинити і потенційне відокремлення. Така політика, згубна для Ір-ландії і небезпечна для Великої Британії, задовольнить лише найбільш крайні вимоги ірландських націо налістів, але нічого більше не дасть.

Чому британські консерватори побоювались надання Ірландії автономії?

Сесіл Родс про плани встановлення світового панування Великої Британії

Гроші і енергія мають бути спрямовані на заснування і розвиток секретного товариства, справжнім наміром і метою якого має бути поширення британ-

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

39

ського володарювання у світі, удосконалення си стеми еміграції із Сполученого Королівства і колонізації британськими підданими всіх країн, де засоби існу-вання сприятливі для їх енергії, праці і заповзятливості, а особливо для заняття британськими поселенцями внутрішнього континенту Африки, Святої Зем лі, долини Євфрату, островів Кіпру і Кандії, всієї Південної Америки, островів Ти-хого океану, не зайнятих ще Великою Британією, всього Малайського архіпе-лагу, берего вої смуги Китаю і Японії, возз’єднання кінець кінцем Сполучених Штатів Америки як складової частини Британської імперії, встановлення си-стеми колоні ального представництва в імперському парламенті, який може прагнути до злиття роз’єднаних частин імперії.

Які експансіоністські плани виношувались правлячою верхівкою Великої Британії на початку ХХ ст.?

– рр. – англо-бурська війна р. – утворення Лейбористської партії – рр. – соціальні реформи Д. Ллойд Джорджа р. – Акт про парламент. Обмеження повноважень палати лордів.

Німеччина

З курсу всесвітньої історії, що вивчався у 9-му класі, пригадайте, як і коли відбулось об’єднання Німеччини в єдину державу. Хто стояв біля витоків її економічної і військової могутності?

Економічне піднесення країни. В останній третині XIX – на початку XX ст. німецька економіка набула потужного розвитку, поступаючись за темпами зростання лише США. З до р. обсяг промислового ви-робництва в країні збільшився у 6 разів, у тому числі видобуток вугілля – у 7, виплавка чавуну – у 14 і сталі – у 92 рази. Вже в ті роки XIX ст. за рівнем про мислового розвитку Німеччина обігнала Францію, а на початок XX ст., залишивши позаду Англію, вона висунулася на перше місце в Європі і стала другою (після США) індустріальною державою світу.

Випереджаючого розвитку в Німеччині набули новітні галузі промис-ловості, що визначали на той час технічний прогрес, – машинобудування та електроенергетика, хімічна й електротехнічна. У країні було зосереджено 2/3 світового виробництва фарб, а потужність німецьких електростанцій лише за перше десятиліття XX ст. збільшилася у разів. Швидкими темпами провадилося також залізничне будівництво. У – рр. до-вжина залізниць у Німеччині збільшилася в 33 рази.

Індустріальне піднесення в країні супроводжувалося концентрацією виробництва на великих заводах і створенням потужних промислових об’єднань, багато з яких монополізували випуск окремих видів продук-ції. У р. в імперії було зареєстровано 70 картельних угод, у – , а в р. тут уже нараховувалося до картелів, які об’єднували цілі галузі виробництва. Так, монопольне становище у вугільній промисло-вості країни посів Рейн-Вестфальський вугільний синдикат (95 % вуглеви-добутку Рурського басейну). В електротехнічній промисловості панували

§5

1

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

40

фірми АЕГ, «Сіменс-Шуккерт» і «Сіменс-Гальске». Безумовне лідерство на ринку озброєнь Німеччини на початку XX ст. захопив концерн відо-мого «гарматного короля» Ф. Круппа.

Активну роль в утворенні господарських об’єднань (картелів, синди-катів і концернів) відігравали банки. У р. 9 берлінських банків, що зосередили половину всіх внесків у країні, мали своїх представників у правліннях промислової компанії. Внаслідок всього цього економічну потужність Німеччини було зосереджено в руках її некоронованих волода-рів – фінансово-промислових магнатів, таких, як Крупп, Тіссен, Кірдорф, Стіссен, Генземан та ін. Захопивши командні позиції в економіці, ця фі-нансова олігархія справляла помітний вплив і на політичне життя країни.

Швидке індустріальне зростання Німеччини помітно вплинуло на роз-виток зовнішньої торгівлі. У – рр. німецький експорт потроївся, причому левову частку в його структурі посідали машини й готові вироби.

Політична система імперії. Єдина німецька держава була утворена у січні р. після переможної для Пруссії та її союзників війни проти Франції. Ще до підписання мирного договору у Дзеркальній залі Версаль-ського палацу прусський король Вільгельм I був урочисто проголошений німецьким імператором. До складу імперії увійшли всі німецькі держави, за винятком Австрії.

Політичну систему єдиної Німеччини було визначено імперською кон-ституцією, прийнятою у квітні р. Історичні традиції наклали відбиток на нове державне утворення. Імперія створювалася як союзна держава і складалась із 22 монархій та 3 вільних міст – Гамбурга, Любека і Бремена. Провідне місце в імперії посіла Пруссія – ініціатор і головний рушій об’єднання німецьких земель.

Вищим законодавчим органом країни став рейхстаг (імперський з’їзд), що обирався на підставі загального виборчого права. Проте його законодавчі права були обмежені, тому що будь-який законопроект набирав сили лише за схвалення бундесратом імперії і кайзером. Бундес-рат (Союзна рада), по суті, виконував роль верхньої палати парламенту. На відміну від рейхстагу, він не обирався, а складався з представників

Рейхстаг у гравюрі та на фотографії початку ХХ ст.

2

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

41

німецьких монархів і вільних міст. Пруссії належало в рейхстазі 17 місць з 58, вона мала право вето у випадку зміни конституції імперії.

На чолі нової держави стояв кайзер (імператор), який водночас був королем Пруссії і головнокомандувачем армії і флоту. Його було наді лено великими повноваженнями, у тому числі правом розпуску рейхстагу і за-стосування каральних санкцій проти окремих держав союзу. Виконавча влада була цілком незалежною від законодавчої. Канцлер (голова уряду імперії) призначався особисто кайзером і ніс відповідальність тільки перед ним.

Конституція р. зберегла в Німеччині багато рис прусської полі-цейської держави і закріпила за юнкерською Пруссією панівне станови-ще в імперії. Але вона мала і прогресивні аспекти. Хоча формально станові привілеї дворянства не було скасовано, конституція гарантувала всім німцям, незалежно від походження, рівне право на заняття держав-них посад, володіння власністю і підприємницьку діяльність.

Правлячі кола країни не могли не враховувати швидко зростаючий вплив промисловців і фінансистів. Тому нова держава будувалася з урахуванням інтересів як поміщиків – юнкерів, так і буржуазії. Дворя-ни продовжували посідати ключові пости в державному апараті, але німецькому капіталові було забезпечено повну свободу дій і державну підтримку всередині країни і за її межами.

Внутрішня і зовнішня політика Німеччини на початку XX ст. Наприкінці ХІХ ст. після вступу на престол кайзера Вільгельма ІІ зовнішня політика Німеччини різко активізується, змінюється її спря-мованість. Бурхливий розвиток промисловості, яка переросла можли-вості внутрішнього ринку, змушував правлячі кола країни підтримувати німецьку торговельну експансію в Європі, шукати «нових незалежних місць» для збуту товарів. Ставши на шлях колоніальних загарбань пізніше за інші країни, Німеччина значно поступалася їм у розмірах захоплених територій. Німецькі колонії були в дванадцять разів менші за англійські, а до того ж бідні на сировинні ресурси. Імперське керівни-цтво гостро потерпало від такої «несправедливості» і, активізуючи коло-ніальну політику, уперше порушило питання про переділ уже поділеного європейськими країнами світу. «Минули вже ті часи, – заявляв у рейх-стазі майбутній канцлер Бернгард фон Бюлов, – коли інші народи ділили між собою землі і води Ми вимагаємо і для себе місця під сонцем».

Перехід Німеччини до «світової політики» відбився в її претензіях на панування в Європі, бажанні закріпитися на Близькому, Середньому і Далекому Сході, прагненні до переділу сфер впливу в Африці. Головним напрямком німецької експансії став Близький Схід. У р. кайзер домігся від турецького султана згоди на будівництво трансконтинен-тальної залізниці, яка мала з’єднати Берлін і Багдад, після чого розпоча-лося активне проникнення німецького капіталу на Балкани, до Анатолії і Месопотамії.

Просування німців на Схід і неприховані територіальні претензії Німеччини призвели до різкого загострення її відносин з найбільшою колоніальною державою світу – Англією. До початку XX ст. англо-німецькі суперечності стають головними в системі міжнародних відносин. Економічне, політичне і колоніальне суперництво двох країн доповнилося

3

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

42

гонкою військово-морських озброєнь. Розгорнувши в р. будівництво потужного військового флоту, Німеччина кинула виклик «володарці морів», загрожуючи її посередницькій торгівлі та зв’язкам з колоніями.

Плекаючи загарбницькі плани і готуючись до війни за переділ світу, правлячі кола імперії вжили заходів для консолідації своїх сил напе-редодні майбутньої сутички. Ініціатором «політики згуртування» двох найвпливовіших сил суспільства – юнкерів і великої буржуазії – висту-пили військові, магнати важкої індустрії, а практично її втілив у життя новий канцлер Б. фон Бюлов (–).

Державна підтримка промисловців і зниження в інтересах експорте-рів увізних мит у ті роки ХІХ ст. викликали сильне незадоволення земле власників – юнкерів, тому що ринок країни було знову відкрито для дешевої російської пшениці. Намагаючись заручитися підтримкою юнкерів, фон Бюлов провів у р. через рейхстаг новий митний тариф, який майже вдвічі підвищив мита на ввезене зерно. Після запроваджен-ня тарифу в р. чистий прибуток поміщиків тільки за рік склав 1,5 млрд марок.

У р. Німеччина пережила сильну урядову кризу, пов’язану з появою в пресі інформації про звірства німецьких колонізаторів у Південно-Західній Африці. Обурення громадськості підтримали преса та парламентська опозиція, і рейхстаг відхилив затвердження асигнувань на придушення повсталих африканських племен гереро і готтентотів. Однак на виборах р., роздувши націоналістичну пропаганду, фон Бюлов спромігся згуртувати в єдиний блок консервативні і ліберальні партії країни та забезпечити своїм прихильникам більшість депутатських мандатів. Голосами цього «бюловського» блоку було виділено кошти на завершення колоніальної війни, нові асигнування на будівництво флоту. У р. рейхстаг прийняв закон «Про молодь і збори», який забороняв молодим людям до 18 років брати участь у політичній діяльності.

У р. фон Бюлова на посту рейхсканцлера замінив Т. фон Бетман-Гольвег, який раніше очолював Міністерство внутрішніх справ Пруссії. Спираючись на «чорно-блакитний» блок прусських консерваторів і кле-рикалів, канцлер цілком підтримував курс Вільгельма II на підготовку війни і перешкоджав будь-яким спробам реформ у країні.

За п’ять років перед війною (–) військові витрати Німеччини збільшилися на 33 % і становили половину всього державного бюджету. У р. її армія нараховувала тис. чол. Завдяки зусиллям Віль-гельма II імперський флот став другим за чисельністю після британ-ського. На початок р. Німеччина мала нових військових кора-блі. Одночасно велася активна пропагандистська підготовка до війни, у країні діяли численні флотські і військові союзи, колоніальні товари-ства, «Пангерманський союз» та ін.

Ідейно-політична еволюція німецької соціал-демократії. Швидкий промисловий розвиток Німеччини на зламі XIX–XX ст. і поява нових галузей індустрії вели до збільшення чисельності найманих робітників у країні. Водночас важкі умови праці і низька заробітна плата, характер-на для початкового етапу індустріалізації, соціальна незахищеність викликали різні форми протесту робітників, сприяли поширенню в їхньому середовищі соціалістичних ідей.

4

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

43

Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) виникла у р. Теоретичною основою її діяльності служила Ґотська, а з р. – Ерфуртська програма, зміст яких загалом відповідав революційному марксизмові. Соціал-демократія націлювалася на боротьбу за завою-вання робітничим класом політичної влади і створення соціалістичного суспільства шляхом революційного перетворення приватної власності на громадську.

Наприкінці XIX ст. СДПН перетворилася на досить впливову політичну силу. На виборах р. вона зібрала 4,5 млн голосів (у сім разів більше, ніж соціалісти Франції) і сформувала найбільшу фракцію у рейхстазі. Соціал-демократи мали депутатських місць у парламенті, – у ланд-тагах і 2,5 тис. – у муніципалітетах. Не менш впливовими були також німецькі профспілки, що об’єднували у своїх лавах майже 4 млн чоловік.

Характерною рисою ідейно-політичного розвитку німецької соціал-демократії на зламі XIX–XX ст. став поступовий відхід від револю-ційного марксизму і перехід партії на позиції парламентського рефор-мізму. У р. у СДПН виникла сильна реформістська течія на чолі з Е. Берн штейном, послідовників якого незабаром стали називати реві-зіоністами або правими соціал-демократами. З огляду на зміни, що ста-лися в німецькому суспільстві по смерті Маркса, Бернштейн закликав до ре візії (перегляду) його революційного вчення, використання легаль-них парламентських форм діяльності і критикував тих соціалістів, які визнавали тільки революційні методи боротьби.

У р. на Ганноверському з’їзді СДПН погляди Бернштейна було засуджено більшістю соціалістів. Однак ідеї реформізму завойовували дедалі більшу популярність серед робітників, рядових членів партії, і вже в – рр. праві соціал-демократи посідали керівні пости в централь-них органах СДПН та її парламентській фракції. Ліві соціал-демократи на чолі з К. Лібкнехтом і Р. Люксембург – прихильники революційних поглядів – залишилися в меншості.

Особливу, «центристську» позицію у боротьбі лівих і правих соціа-лістів займав один з найвизначніших теоретиків партії К. Каутський. Пропонуючи соціал-демократам використовувати у своїх інтересах парламент і діяти в ньому в якості самостійної політичної сили, Каут-ський водночас критикував правих за прагнення співробітничати з буржуазним урядом.

1. Визначте основні риси економічного розвитку Німеччини на зламі ХІ–ХХ ст.

2. Охарактеризуйте особливості політичної системи Німецької імперії. У чому полягала прогресивність імперської конституції р. порівня-но з попередніми конституційними документами німецьких держав?

3. Що стало причиною різкої активізації і зміни спрямованості зовнішньої політики Німеччини на зламі ХІХ–ХХ ст.? Чому правляча верхівка країни стала на шлях згуртовування юнкерів і підприємців?

4. Охарактеризуйте суть і спрямованість внутрішньої політики канцлерів Б. фон Бюлова і Т. фон Бетман-Гольвега. Розкажіть про підготовку Німеччини до світової війни.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

44

5. Розкажіть про розвиток німецької соціал-демократичної партії. Які змі-ни відбулися в ній наприкінці XІX – на початку XX ст.?

6. Назвіть і охарактеризуйте основні течії в німецькій соціал-демократії.

Конституція Німеччини. 16 квітня р.

Імперське законодавство здійснюється Союзною Ра-дою і рейхстагом. Згода більшості у тому й іншому зібранні необхідна для ім-перського закону і встановлює його.

Союзна рада складається із представників держав, що входять до союзу, між якими голоси розподіляються таким чином, що Пруссія одержує 17 голосів із

Президентство у союзі належить королю прусcькому, який має титул німець-кого імператора. Імператор є представником імперії у міжнародних зносинах; від імені імперії оголошує війну і укладає мир, вступає в союзи та інші договори з іноземними державами. Імператор скликає, відкладає і закриває Союзну Раду і рейхстаг. Голосування у Союзній Раді і керівництво її справами належить імперському канцлеру, який призначається імператором.

Імператорові належить розробка і публікація імперських законів і нагляд за виконанням останніх.

Охарактеризуйте політичну систему Німеччини за конституцією р.

Імперський закон про союзи19 квітня р.

§ 1. Всі піддані імперії користуються правом союзів і зборів, оскільки це не суперечить кримінальному законодавству.

§ 3. Кожний союз, що переслідує політичні цілі (політичний союз), повинен мати правління і статут. Правління зобов’язане у межах двотижневого терміну після утворення союзу надати статут і відомості про членів правління відповід-ним місцеперебуванню союзу поліцейським властям

§ 7. Публічні збори просто неба і ходи по вулицях і площах потребують до-зволу поліцейських властей

§ Обговорення на публічних зборах має вестися німец ькою мовою.§ Особи, що не досягли 18 років, не мають права бути членами полі тичних

союзів і бути присутніми на зборах таких союзів вони не можуть бути присут-німи на публіч них політичних зборах

Яким чином обмежувалось конституційне право німців на свободу зібрань? Подумайте, чому було заборонено участь у політичних організаціях молоді.

Із виступу імперського канцлера Б. фон Бюлова перед представниками королівської комісії колонізації

про германізацію польських земель

Перш за все, панове, королівській комісії колонізації, корінне завдання якої – створити міцний німецький бастіон на Сході, слід прискорити і розширити, у міру можливості, процес заселення. На це я указував п’ять років тому. До р. число сімей, що щорічно поселяються там, збільшувалося поволі і ніколи не перевищувало ; з р. воно значно зросло. У р. там було поселено сімей, в р. – , в р. – , в р. – , в р. – і в р. – майже стільки ж селянських сімей і приблизно сімей робітників. У цілому за п’ять років це склало понад 9 тис. сімей. Це приблизно в два рази більше, ніж за весь попередній час з р.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

45

Для кожного, знайомого із становищем справ у провінції Познань і Західна Пруссія, ясно, що поселення тут окремих колоністів нічого не дає. Ми повинні у цьому польському морі створювати великі острови німецьких поселень; масова колонізація настійно необхідна не тільки для збереження існуючих поселень, але і для забезпечення їм політичного впливу. Особливо необхідна широка ко-лонізація поблизу міст, щоб провести їх поступову германізацію.

Дайте оцінку колонізаційній політиці німецького уряду на польських землях.

Промова Вільгельма II при відправці німецьких військ до Китаю для придушення народного повстання

27 червня р.

Пощади не давати, полонених не брати! Подібно до того як тисячу років тому при королеві Етцеле гуни залишили по собі пам’ять про свою могутність, що до цього часу збереглась в переказах і казках, так само завдяки вашим діянням ім’я німців в Китаї повинне запам’ятатися на тисячу років, так щоб ніколи ки-тайці не посміли навіть криво поглянути на німця.

З прокламації командувача німецькими військами генерала фон Трота у р.

Народ гереро повинен залишити свою країну. Якщо він це не зробить, я змушу його силою. Всякий гереро, із зброєю або без зброї, з худобою чи без худоби, буде застрелений. Я не братиму в полон жінок і дітей, я стану гнати їх назад, до їх народу, або велю стріляти по них. Ось мої слова народу гереро.

З доповіді англійського консула Р. Кейзмента про бесіду з конголезьким селянином

У нашій країні кожне село було зобов’язане здавати 20 лантухів каучуку. Ми повинні були приносити ці лантухи чотири рази на місяць Щоб зібрати 20 кошиків кау чуку, потрібно 10 днів Ми завжди були в лісі, а тих, хто спізню-вався, вбивали. Ми змушені були йти все далі і далі вглиб лісу, щоб знайти каучук, йти без їжі, а нашим жінкам довелося закинути поля і сади. Наступив голод. Дикі тварини – леопар ди нападали на тих, хто працював в лісі; інші вми-рали з голоду, і ми просили білу людину залишити нас, кажучи, що ми не мо-жемо більше добути каучуку; але білі люди і їх солдати кричали: «Ідіть! Адже ви тільки тварини! Ви – ньяма (м’ясо)». Ми намагались йти ще далі в ліс, і коли ми не могли добути досить каучуку, солдати приходили в наші селища і вби-вали нас. Багато хто був застрелений, у деяких відрізані вуха, інших зв’язали мотузками і погнали геть Ми тікали, бо не могли більше виносити це. Наші вожді були повішені, нас вбивали, ми голодували і працювали понад силу, щоб добути каучук.

Охарактеризуйте ставлення німецьких колонізаторів до корінного населення країн Африки та Азії.

– рр. – канцлерство Б. фон Бюлова р. – призначення канцлером Т. фон Бетман-Голь-вега. Формування «чорно-блакитного» блоку в рейхстазі.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

46

Третя республіка у ФранціїЗгадайте, які причини зумовили гострі внутріполітич-ні кризи у Франції наприкінці ХІХ ст. Чому боротьба демократів і реакціонерів навколо «справи Дрейфуса» ледве не привела країну до громадянської війни?

Особливості економічного розвитку країни. До франко-німецької вій ни – рр. за рівнем економічного розвитку Франція належала до найбільших країн світу, поступаючися лише Англії. На початок XX ст. у світовому промисловому виробництві вона посідала вже 4-те місце, про-пустивши вперед молоді капіталістичні держави – США та Німеччину.

Величезних збитків економіці завдала війна. Економічний розвиток гальмували також нестача мінеральних ресурсів (що змушувала про-мисловців увозити сировину з-за кордону), зростання конкуренції на світовому ринку, низька купівельна спроможність населення і технічна відсталість французької індустрії. Машини й устаткування, встановлені на французьких підприємствах, були виготовлені здебільшого в першій половині XIX ст. і, природно, поступалися новітній техніці німецьких і американських заводів. Реконструкція промисловості вимагала великих коштів, але французька буржуазія воліла вкладати вільні гроші в іно-земні позики – це приносило більший прибуток.

Однак у – рр. обсяг промислового виробництва у Франції збільшився утричі. Приріст забезпечила, в основному, важка промисло-вість – металургія, вугільна, машино-, автомобіле- і суднобудування. Провідне місце в економіці країни посіли великі металургійні заводи. Фірма Шнейдера в Крезо і металургійний синдикат у Лонгві відтіснили текстильних фабрикантів Руана й Мюлуза. Поява нових технологій дозволила ширше використовувати наявні у Франції поклади руди, а брак вугілля стимулював будівництво гідроелектростанцій.

Як і в інших країнах, у Франції відбувалося активне заснування нових компаній, і у р. тут нараховувалося акціонерних товариств. Концентрація виробництва на великих підприємствах прискорила утво-рення промислових об’єднань, багатьом з яких вдалося встановити моно-польний контроль над базовими галузями промисловості. В автомобіль-ній промисловості країни на початку XX ст. лідирувала фірма Рено, а основні військові, металургійні, машинобудівні заводи, вугільні шахти опинилися під контролем могутнього концерну Шнейдера.

Проте на початку XX ст. у Франції продовжувала переважати легка промисловість з великою часткою дрібних підприємств, заснованих на ручній ремісничій праці. Понад половину робітників країни було зайнято у майстернях з числом працівників до п’яти осіб. Париж і Ліон залиша-лися центрами мануфактурного виробництва. У той час як в інших краї-нах дрібні і середні підприємства витіснялися великими, у Франції вони зберігалися завдяки традиційній спеціалізації на випуску предметів роз-коші (тканин, білизни, косметики, ювелірних виробів). Завойовані за сторіччя позиції на ринку, висока репутація в країні і за її межами дозво-лили їм вистояти в конкурентній боротьбі.

§6

1

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

47

Франція залишалася аграрно-індустріальною країною, 40 % її на-селення було зайнято в сільському господарстві. Проте водночас вона мала значний грошовий капітал. Найбільші банки країни підкорили фінансову систему країни, контролювали частину промисловості і зосе-редили у своїх руках багаторічні заощадження різних верств населення. Зростала впливовість всесильної фінансової олігархії, що виникла ще за часів Другої імперії. Дві сотні найбагатших родин, у тому числі Ротшіль-ди, Верне, Мале мали вирішальний вплив на економічне і навіть полі-тичне життя країни. Як твердив син засновника банку «Ліонський кре-дит»: «Могутність Ротшільдів, як згодом могутність де Ванделів, була вища за закони».

Величезні кошти, зібрані французькими банками, лише почасти використовувалися для розвитку вітчизняної економіки, тому що не давали тут досить високого прибутку. Вигіднішим був вивіз капіталу за кордон – до Росії, Іспанії, Австро-Угорщини, Туреччини, балканських держав. При цьому на будівництво залізниць, заводів і шахт йшло не більш ніж 20 % вивезених коштів. Левова їхня частка надавалася євро-пейським країнам у формі довгострокових державних позик. На початку XX ст. Франція щорічно вивозила за кордон до 1,5 млрд франків, посту-пово перетворюючись на європейського лихваря. Закордонні інвестиції приносили їй не тільки прибуток, але й політичних союзників. Держа ви-боржники, особливо Росія, були змушені зважати на інтереси свого кредитора у світовій політиці.

Політична система Третьої республіки. Третю республіку було проголошено у Франції внаслідок революції 4 вересня р., проте законодавчо вона оформилась лише через п’ять років. За конституцією р. законодавчу владу було доручено парламенту – Національним зборам, що складалися з двох палат: палати депутатів і сенату. Сенат обирався на 9 років і кожні три роки поновлювався на одну третину. Палату депутатів обирали на 4 роки чоловіки, що досягли річного віку і мешкали у виборчому окрузі не менш ніж півроку. Жінки, вій-ськовослужбовці, сезонні робітники, жителі колоній права голосу не одержали. Виконавча влада надавалась президентові республіки, що обирався Національними зборами на 7 років, та урядові країни.

Конституція наділила президента досить широкими повноваження-ми, у тому числі законодавчої ініціативи, призначення на вищі цивільні й військові посади і навіть правом розпуску нижньої палати. Проте, оскільки він обирався парламентом, депутати, що побоювалися сильних осіб у президентському кріслі, невдовзі стали висувати на цю посаду малоініціативних людей з посередніми здібностями, політиків, які вла-штовували усі партії і парламентські фракції. Реальні ж владні повно-важення зосередилися в руках уряду. Таким чином, Третя республіка набула вираженого парламентського характеру.

Чисельність і постійне суперництво партійних угруповань у парла-менті Третьої республіки призводило також до частої зміни урядів, деякі з них перебували при владі декілька тижнів або навіть днів. Так, один з найвідоміших політиків Франції початку ХХ ст. Арістід Бріан за свою політичну кар’єру 11 разів був прем’єр-міністром і 25 – виконував обов’язки міністра в інших урядах республіки.

2

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

48

Франція на початку ХХ ст. Радикали при владі. В останній третині ХІХ ст. у парламенті переважали помірковані республіканці. Лише у р. перемогу на виборах до Національних зборів здобули ліві сили, об’єднані у щойно утворену Республіканську партію радикалів і радикал-соціалістів. З цього часу і до початку світової війни радикали відігравали провідну роль в усіх французьких урядах.

Уже перше міністерство радикалів Е. Комба розгорнуло наступ на католицьку церкву. Незважаючи на запеклий опір духівництва, правих депутатів, у – рр. у країні було закрито понад шкіл, що належали релігійним орденам, розпущено 54 церковних конгрегації. У р. французький парламент прийняв закон про відокремлення церкви від держави, і Франція першою з великих європейських держав стала світською республікою.

У р. уряд очолив один з найяскравіших політиків Франції кінця ХІХ – початку ХХ ст. Жорж Клемансо. На момент свого призначен-ня літній прем’єр-міністр був значною полі-тичною фігурою і зумів утриматися при владі рекордний для країни термін – 3 роки. Саме він поклав початок давно обіцяним соціаль-ним реформам, провівши закон про щотижне-вий відпочинок робітників, і заснував нове мі-ністерство – праці й гігієни. У р. з ініціа-тиви уряду А. Бріана Національними зборами було прийнято закон про пенсії для робітників і селян з літнього віку, на п’ять років рані-ше, ніж в Англії і Німеччині.

Загроза війни, що наближалася, змусила суперницькі угруповання радикалів і респуб-ліканців забути про політичні розбіжності. У р. за підтримки радикалів Національні збори обрали президентом правого республі-канця Раймона Пуанкаре. Новий голова дер-жави виправдав сподівання правлячих кіл, розгорнувши військово-технічну і морально-

політичну підготовку країни до війни. У р. у Франції було прийнято закон про трирічну військову службу, що збільшувало чисельність фран-цузької армії за мирного часу до тис. чол., форсовано будівництво військово-морського флоту і авіації.

Зовнішня і колоніальна політика. Зазнавши поразки у війні – рр., Франція прагнула компенсувати втрату позицій у Європі розширенням своїх колоніальних володінь. В останній третині XIX ст. вона вела майже безупинні колоніальні війни, заволодівши величезними територіями в Африці, Індокитаї, островами Океанії і Вест-Індії.

На початок ХХ ст. Франція стала другою за розміром колоніальною державою світу. Однак подальші її загарбання в Африці призвели до за-гострення відносин з Англією. У р., коли французькі й англійські війська зіштовхнулися у південному Судані біля Фашоди, справа ледь не дійшла до війни. Але Франція, для котрої головним ворогом залишалася

3

Жорж Клемансо

4

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

49

Німеччина, відступила і визнала за Англією першість у колоніальній по-літиці. Ця угода дозволила їй згодом одержати підтримку у встановленні протекторату над Марокко ( р.), розширити володіння в Індокитаї і на островах Тихого океану. Використовуючи сировинні багатства поне-волених країн і дешеву робочу силу, французькі колонізатори отримували великі прибутки.

Після захоплення Німеччиною Ельзасу й Лотарингії і пограбування країни шляхом 5-мільярдної контрибуції Франція перетворилася на непримиренного супротивника німецької імперії. Французи не могли забути національного приниження, а правлячі кола країни підтримува-ли в народі сподівання реваншу і культивували ненависть до пруссацтва. Відносини між Францією і Німеччиною залишалися напруженими до початку світової війни. Інтереси двох країн стикалися також під час здійснення колоніальних загарбань в Африці, на Близькому і Далекому Сході.

Франція, як і раніше, суперничала з Англією через колонії і контроль над морськими комунікаціями. Але на початку XX ст. франко-англійські суперечності відійшли на другий план. В обох країн виявився спільний сильний супротивник в особі Німеччини, що спонукало англійський і французький уряди розпочати переговори. У р. Франція та Англія уклали договір про остаточне врегулювання колоніальних претензій. Ця угода – «Сердечна згода», або, як її стали називати, Антанта, заклала основу військово-політичного союзу між двома країнами. У р., після врегулювання колоніальних суперечок з Англією, до Антанти приєдна-лася і Росія.

1. Визначте особливості економічного розвитку Франції наприкінці XIX – на початку XX ст. Чому Францію називали «європейським лихварем»?

2. Охарактеризуйте політичний лад Третьої республіки за Конституцією р. Чому політична система країни набула вираженого парламент-ського характеру?

3. Розкажіть про основні реформи, здійснені у Франції на початку ХХ ст. з ініціативи радикалів.

4. Чому, на вашу думку, головування в уряді Ж. Клемансо у – рр. назвали «великим міністерством»?

5. Розкажіть про зовнішню і колоніальну політику Франції на початку ХХ ст. Які причини спонукали уряд країни піти на зближення з давнім супер-ником – Англією?

Із закону про організацію державних влад. 25 лютого р.

Законодавча влада здійснюється двома зборами: палатою депутатів і сенатом. Президент республіки обирається загальним голосуванням, згідно з умовами, визначеними виборчим законом

Президент республіки обирається абсолютною більшістю голосів сенатом і палатою депутатів, з’єднаних в Національні збори. Він обирається на 7 років. Він може бути переобраний.

Президент республіки має право ініціативи законів поряд із членами обох палат. Він оприлюднює закони, прийняті обома палатами, стежить за їх вико-

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

50

нанням і забезпечує його. Він має право помилування; амністія може бути дарована тільки законом. У його розпорядженні знаходяться збройні сили.Він призначає на всі цивільні і військові посади. Він головує на національних торжествах; представники і посли іноземних держав акредитуються при ньо-му. Кожний акт президента республіки повинен бути скріплений міністром. Президент республіки може за згодою сенату розпустити палату депутатів до закінчення законного строку її повноважень. Міністри мають солідарну від-повідальність перед палатами за спільну політику уряду і індивідуальну – за їх особисті дії. Президент республіки несе відповідальність тільки у випадку державної зради.

Поміркуйте, яка форма правління була встановлена у Франції за цією кон-ституцією, і яка існувала насправді.

Відокремлення церкви від держави (із закону від 9 грудня р.)

1. Республіка забезпечує свободу совісті. Вона гарантує вільне відправлення культів, обмежене виключно вимогами громадського порядку.

2. Республіка не визнає державними, не утримує, не субсидує ніяких культових установ

Надалі забороняється споруджувати або розміщувати релігійні символи на громадських пам’ятниках або в яких-небудь громадських місцях за винят-ком культових будівель, місць поховання, пам’ятників на кладовищах, музеїв і виставок.

Рене Вівіані про закон 9 грудня р.

Ми звільнили людську думку від ярма віри. Ми підняли нещасного, який під тягарем безрадісного дня падав ниць і шукав утіхи в молитві. Ми сказали йому, що там, на небі, за хмарами – тільки химери. У благородному пориві ми пога-сили небесні вогні, і ніхто не запалить їх більше.

Як оцінював значення відокремлення церкви від держави один з лідерів не-залежних соціалістів Франції?

р. – утворення республіканської партії радикалів і радикал-соціалістів р. – відокремлення церкви від держави у Франції– рр. – «велике міністерство» Ж. Клемансо р. – обрання президентом Р. Пуанкаре.

Австро-Угорська імперіяПоміркуйте, які причини спонукали австрійський уряд пе-ретворити імперію на дуалістичну державу. Що змушува-ло імперські власті надавати обмежені самоврядні права окремим національностям, що входили до складу імперії?

Дуалістична монархія. Втративши після поразки у війні з Пруссією становище великої держави, переживаючи нове піднесення національно-визвольної боротьби пригноблених народів, Австрія змушена була піти на компроміс з найбільш розвинутою нацією імперії – угорцями. В ре-зультаті унітарну державу було перетворено на дуалістичну (двоєдину)

§7

1

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

51

монархію – Австро-Угорщину, що складалася формально із двох неза-лежних частин – Австрійської імперії та Угорського королівства під владою одного монарха. 8 червня р. імператор Австрії Франц Йосиф Габсбург коронувався як угорський король і здобув титул «Його Імпе-раторська і Королівська Величність, Імператор Австрії і Апостолічний король Угорщини».

На початок ХХ ст. кожна з двох частин Австро-Угорської імперії мала власний двопалатний парламент, зберігала адміністративну самостій-ність, а загальні питання виносились на засідання імперського парла-менту. І Австрія, і Угорщина мали власні уряди, за винятком трьох спільних міністерств – військового, закордонних справ і фінансів.

Конституція р. зберігала в Австро-Угорщині напівабсолютист-ську форму правління і становий порядок формування верхніх палат парламентів (австрійського Рейхсрату і угорського Сейму). Виконуючи функції голови держави, імператор, водночас, контролював усю повноту виконавчої влади і зберігав за собою право видавати укази, що мали силу законів.

Укладена у р. між Австрією та Угорщиною особлива економічна угода визначала розмір участі обох частин імперії у покритті спільних державних витрат. Відмова угорців продовжити дію угоди на черговий десятилітній термін наприкінці ХІХ ст. зумовила тривалу політичну кризу в країні, що ледве не закінчилася розвалом імперії.

«Клаптикова імперія». Об’єднана Австро-Угорщина була однією з найбільших держав Європи. За розмірами території й чисельністю насе-лення вона перевершувала Велику Британію, Францію та Італію. До складу двоєдиної імперії входили території Австрії, Угорщини, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії, а також частина території сучасних Іта-лії, Румунії, Польщі й України.

На відміну від більшості держав Західної Європи Австро-Угорщина була багатонаціональною державою, яку часто називали «клаптиковою імперією». На її території проживало понад десяток різних національ-ностей, жодна з яких не становила й чверті від загальної чисельності населення. Найбільш компактну і велику групу становили німці – австрійці (23,5 %). Наступними за ними були угорці (19,5 %), чехи і сло-ваки (16,5 %), серби і хорвати (16,5 %), поляки (10 %), українці (8 %), румуни (6,5 %), словенці, італійці і багато хто інший. До національних розходжень додавалися релігійні: австрійці, італійці і поляки сповідува-ли католицизм, чехи – протестантизм, частина хорватів – мусульман-ство, а українці – православ’я або уніатство.

При такій кількості різних національностей імперський уряд силою підтримував встановлений порядок, всіляко протидіяв прагненню окре-мих народів до незалежності. Для цього він не гребував використовувати політику національного розбрату і підбурювання одного народу проти іншого. В імперії проводилось насильницьке понімечення.

У той же час, враховуючи зростання впливу найбільш розвинутих націй (чехів, поляків тощо), правлячі кола імперії були змушені надава-ти їм обмежене самоврядування. У районах компактного проживання окремих національностей, зокрема Хорватії, Чехії і польській Галичині, діяли власні конституції, існували місцеві парламенти і органи самовря-дування. У цих місцевостях, згідно закону, викладання в початкових

2

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

52

школах і діловодство у місцевих органах влади мало вестися на на-ціональних мовах, але закон цей часто порушувався. До того ж місцеві національні конституції мали скоріше декоративний характер, а в дійсності все вирішувалося австрійською та угорською адміністрацією.

Різноманіття національного й релігійного складу, нерівноправне становище націй і народностей імперії викликало до життя різні націо-нальні рухи, інтереси яких, однак, не завжди збігалися. Серйозні проти-річчя існували навіть між двома пануючими націями – австрійцями і угорцями. Частина правлячих кіл Угорщини виступала за ліквідацію угоди р., відокремлення Угорщини від Австрії і проголошення незалежності країни. Ще більш складними були взаємини між іншими національностями. Народи, що не мали своєї державності, ворогували з австрійцями і угорцями, але в той же час нерідко перебували в неприяз-них відносинах один з одним.

Імперський уряд всіляко намагався придушити прагнення пригноб-лених народів імперії до незалежності. Він неодноразово розпускав місце-ві парламенти і органи самоврядування, але не міг остаточно покінчити з визвольним рухом. В Австро-Угорщині продовжували діяти численні легальні і нелегальні націоналістичні організації, що боролись за незалеж-ність, за політичну, або, принаймні, культурно-національну автономію.

Особливості соціально-економічного розвитку Австро-Угорщини. Соціально-економічне становище імперії характеризувалося нерівно мір-ністю розвитку земель, що входили до її складу. Найбільш розвинутими у промисловому відношенні були Австрія і Чехія. Саме тут було зосереджено основні промислові підприємства, до яких, зокрема, відно-сились і знамениті заводи «Шкода». Металургійний концерн «Шкода» був одним з найбільших об’єднань європейської військової промисловос-ті. Загалом на частку Чехії припадало 86 % виплавки металу і понад 50 % випуску текстилю в австрійській частині імперії. Проте в інших районах країни переважала дрібна і середня промисловість. Угорщина, Хорватія, Галичина і Трансільванія залишались аграрними районами з великим поміщицьким господарством.

Індустріальний потенціал імперії було створено при значній участі іноземних компаній і банків. Провідні галузі австро-угорської промис-ловості – металургія, машинобудування, нафтова і електротехнічна – фі-нансувались німецьким капіталом або були його власністю. Французам належали заводи «Шкода», частина залізниць, шахти і чавуноливарні заводи.

Робітничий клас Австро-Угорщини був нечисленним. Наймані робіт-ники концентрувалися переважно у великих містах Австрії і Чехії та, частково, в угорському Будапешті. Дві третини населення імперії про-живало на селі, займаючись сільським господарством і дрібними промис-лами. В Угорщині було сильним земельне дворянство, представники якого служили в армії і державному апараті.

У багатьох провінціях імперії національний гніт переплітався із со ціальною нерівністю, що найбільш було характерним для Західної України, Румунії і деяких інших частин країни. Хорватські, сербські і румунські селяни часто працювали на угорських поміщиків, українські селяни – на польську шляхту. Ця обставина ще більше ускладнювала національні відносини в імперії і посилювала національну ворожнечу.

3

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

53

Австро-Угорщина на початку ХХ ст. Криза двоєдиної монархії. На початку ХХ ст. Австро-Угорська імперія переживала глибоку внутрішню кризу, пов’язану з наростанням визвольної боротьби пригноблених народів і загальним рухом за розширення громадянських прав і демократизації політичного життя. Значний вплив на активізацію суспільно-політичного руху в країні справила перша російська революція.

Після публікації в Росії царського маніфесту 17 жовтня р., що проголошував демократичні свободи і обіцяв скликання Державної думи, керівництво австрійських соціал-демократів закликало трудящих до масових дій з вимогою введення в країні загального виборчого права. На початку листопада р. у Відні і Празі почалися масові хвилювання, страйкуючі робітники вийшли на демонстрацію, мешканці міст почали будувати барикади і вступати у зіткнення із поліцією. Уряд Австрії був змушений піти на поступки і у лютому р. в австрійській частині ім-перії було введено загальне виборче право для чоловіків віком з 24 років.

Інакше розгорталися події в Угорщині. Законопроект про реформу ви-борчої системи було внесено в угорський сейм у р., але він передбачав збереження освітнього цензу для виборців. Лише в р. уряд Угорщини пообіцяв запровадити загальне виборче право, але до початку війни цю обіцянку так і не було виконано.

Вихід з напруженого внутрішнього становища правлячі кола країни шукали на шляху активної зовнішньої політики. Так звана «військова партія» на чолі з наступником престолу ерц-герцогом Францом-Фердинандом прагнула до подальшої експансії на Балканах. У р. Австро-Угорщина остаточно анексувала Боснію і Герцеговину – колишні турецькі провінції, які відповідно до статей Берлінського тракта-ту р. знаходились під управлінням імпе-рії. Тим самим було зроблено спробу не лише вирішити внутрішньополітичні проблеми з допомогою зовнішньополітичних перемог, а й зміцнити імперію за рахунок збільшення у ній слов’янського населення.

Франц-Фердинанд та його оточення вино-шували ідею перетворення дуалістичної мо-нархії на триалістичну, надання слов’янам рівних із німцями та угорцями прав, щоб за-побігти розвалу багатонаціональної держави. У триєдиній державі слов’яни мали зайняти подібне угорцям місце, тим самим розширивши національну базу режиму. Проте дії Австро-Угорщини серйозно ускладнили її відносини з Росією та сусідньою Сербією, яка сама прагнула об’єднати балканських слов’ян у єдину держа-ву під своєю гегемонією.

Прагнучи зупинити наростання націо-нально-визвольного руху народів, що населяли Австро-Угорщину напередодні світової війни, австрійський уряд вдався до відвертих репре-

4

Франц-ФердинандФранц-Фердинанд був дуже забобонним. Тож, коли напередодні намі-ченої поїздки до Сараєво у нього вийшла з ладу машина, він занотував цей факт у записни-ку, але все одно поїхав. Якби він через це відмі-нив поїздку, чи вважає-те ви, що світової війни не сталося б? Чому?

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

54

сій. У р. був розпущений парламент Хорватії і припинено дію його кон-ституції. Через рік така ж доля спіткала і чеський парламент, а у р. влада розпустила і загальноавстрійський рейхсрат. Проте, національні і соціальні протиріччя в імперії ще більше загострились.

1. Розкажіть про особливості політичної системи Австро-Угорщини. Що означає поняття «дуалістична монархія»?

2. Що визначала окрема економічна угода, укладена між двома частинами Австро-Угорської імперії у р.? Чому, на вашу думку, угорський уряд у р. відмовився пролонгувати (продовжити) її на чергові 10 років?

3. Чому Австро-Угорщину називали «клаптиковою імперією»? Які євро-пейські народи входили до її складу?

4. Що змушувало австрійський уряд надавати обмежені самоврядні права окремим національностям, що входили до складу імперії?

5. Яку політику імперська влада проводила щодо пригноблених народів?6. Схарактеризуйте особливості господарського розвитку двоєдиної держа-

ви на початку ХХ ст. Які відмінності мала економіка австрійської і угор-ської частин імперії?

7. Розкажіть про політичну кризу в Австро-Угорщині на початку ХХ ст. Що змушувало імперський уряд шукати вихід з неї на шляху активіза-ції зовнішньої загарбницької політики?

8. На що сподівались правлячі кола імперії, плануючи перетворити її на триєдину державу?

Англійський історик Джон Торквелл про Австро-Угорщину

Понад чотири століття імперія Габсбургів була най-більшою європейською державою. Протягом більш як чотири століття у цій частині Європи, де національності так перемішані між собою, важко було до-сягти зго ди з приводу того, де повинні пролягати націо нальні кордони або яка національність має вва жатися державною більшістю, а яка – меншістю.

Імператор висловився так: «Нехай із цим розбереться сам диявол». Імперія Габсбургів віддавала перевагу у вирішенні більшості пи тань, виходячи із над-національних інтересів.

Як англійський історик характеризує державні особливості Австро-Угорської імперії?

Закон про загальне, рівне, пряме, таємне виборче право у Австрії 26 січня р.

У палату депутатів обираються членів у такій кількості від окремих коро-лівств і земель: від королівства Чехії – , від ко ролівства Далмації – 11, від королівства Галіції і Лодомерії з великим герцогством Краківським – , від герцогства Нижньої Австрії – 64, від герцогства Верхньої Австрії – 22, від гер-цогства Зальцбурзького – 7, від герцогства Штірії – 30, від герцогства Карін-тії – 10, від герцогства Крайни – 12, від герцогства Буковини – 14, від марк-графства Моравії – 49, від герцогства Верхньої і Нижньої Сілезії – 13, від графства Тірольсько го – 25, від землі Форарлберг – 4, від маркграфства Істрії – 6, від граф ства Гарц і Градіскі – 6, від міста Трієста з округою –

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

55

Виборчим правом на виборах у палату депутатів користуються всі особи чоло-вічої статі, що досягли 24 років, мають австрійське громадянство, не втратили права голосу згідно імперському положенню про вибори і що проживають в межах однієї з громад представлених у рейхсраті королівств і земель не менше одного року до дня виборів. Правом бути обраним володіє кожна особа чоло-вічої статі, що має австрійське громадянство принаймні три роки, яка досягла 30 років і що не втратила права голосу згідно імперському положенню про вибори

Чи вводив закон р. у Австрії справжню систему загального виборчого права? Чи, може, ще зберігав певні цензові обмеження?

З листа начальника генерального штабу Австро-Угорщини К. фон Гетцендорфа ад’ютантові спадкоємця престолу

Франца-Фердинанда 2 липня р.

Я вважаю, що слід домагатися взаєморозуміння з представниками всіх на-ціональностей у нашій армії. Особисто я знаю хорватську, чеську, польську, українську і італійську мови; угорської і румунської я не знаю, але хотів би ними оволодіти (з часом). Про введення угорської мови у військових училищах я не припускаю і думки; навпаки, я взагалі виключив би як даремне вивчення мов з програми військових училищ. У спільній армії угорська мова для мене те ж саме, що і будь-яка інша ненімецька мова; німецька – єдино можлива мова на військовій службі. У низових підрозділах (ротах, ескадронах, батареях) я до-пустив би рідну мову Про угорську мову в командуванні у загальній армії я не хочу чути.

Чому всебічно освічений начальник генерального штабу імперії, що знав де-кілька мов, був категорично налаштований проти їх використання в армії, не роблячи винятку навіть для угорців?

Лист спадкоємця престолу Франца-Фердинанда міністрові закордонних справ з приводу анексії Боснії і Герцеговини

6 серпня р.

Ваше превосходительство!.. Якщо подібна анексія буде визнана абсолютно необхідною, то я можу її тільки схвалити, за умови, що ці провінції як імперська земля будуть оголошені власністю обох частин монархії. Якщо ж Угорщина претендуватиме на їх приєднання то цього абсолютно не можна допускати, краще взагалі не здійснювати анексію, а зберегти існуюче становище Вза-галі, в умовах наших погіршених відносин я проти подібних комбі націй. На моє переконання, такі речі може дозволити собі лише сильна, згуртована держава, а оскільки ми, через боротьбу між двома половинами імперії не є ні сильни-ми, ні згуртованими, то я б краще зачекав.

Яким чином характеризує цей документ стосунки між двома частинами імпе-рії напередодні світової війни?

р. – утворення Австро-Угорської імперії р. – запровадження в Австрії загального виборчо-го права р. – анексія Австро-Угорщиною Боснії і Герцего-вини.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

56

Італія

Пригадайте, коли і за яких обставин відбулось об’єд-нання італійських земель у єдину державу. Хто очолив італійський уряд: демократи-мадзіністи чи ліберали К. Кавура?

Державний лад Італійського королівства. Об’єднання Італії, здій-снене в середині ХІХ ст., стало могутнім стимулом формування італій-ської нації, утворення єдиного національного ринку та єдиної системи економіки. У межах конституційно-парламентського ладу було досягну-то компромісу між ліберальним дворянством і національною буржуазією, позиції якої невпинно зміцнювались. Об’єднання країни прискорило роз-виток ринкової економіки, сприяло перетворенню Італії з аграрної у аграрно-індустріальну державу з розвинутою фабрично-заводською про-мисловістю і банківською системою.

Проте збереження у південних провінціях країни залишків феодалізму у вигляді великих поміщицьких латифундій та кабальної селянської оренди зумовило зростаючу різницю у рівнях розвитку промислово роз-винутої Півночі і аграрного Півдня та хронічне економічне відставання Італії від провідних держав світу.

Державно-політичний лад Італійського королівства було визначено конституцією р., якою став Статут Сардинського королівства, даро-ваний королем Карлом Альбертом ще у час революції р. Монарх збе-рігав широкі владні повноваження – визначав склад і політичний курс уряду, керував зовнішньою політикою і збройними силами. Законодавча влада належала двопалатному парламенту, верхня палата якого – сенат – призначалася королем із числа вищого духовенства, дворянства і чинов-ництва, а нижча обиралась на підставі високого майнового і освітнього цензу. Лише у р. цензові обмеження було зменшено, коло виборців розширилось і в парламенті збільшилась кількість представників підпри-ємців та інших верств міського населення.

Італія на початку ХХ ст. «Ліберальна ера» Дж. Джолітті. Напри-кінці ХІХ ст. Італія пережила складну внутріполітичну кризу, зумовлену авторитарним курсом і репресіями консервативних урядів Кріспі, Рудіні і Пеллу. У – рр. дорожнеча і гострий брак продовольства внаслі-док неврожаю викликали голодні бунти у великих містах країни. Страй-кували робітники, домагаючись підвищення зарплати і поліпшення умов праці. Народні виступи було придушено з допомогою поліції та військ, у Мілані, Флоренції і Неаполі введено облоговий стан.

Проте, кривава політика не зупинила наростання опозиції репресивно-му режиму. Ліберальним партіям вдалося не лише зберегти, а і зміцнити свої позиції в країні й здобути перемогу на парламентських виборах р. У р. анархістами було вбито короля Умберто І, з яким пов’язували репресії х рр. Новий король, Віктор-Еммануїл ІІІ, заявив про намір зберегти історичні здобутки Рисорджименто – єдність країни і політичні свободи – та доручив сформувати уряд лідерам конституційної опозиції Дзанарделлі і Джолітті.

§8

1

2

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

57

Створений у р. новий уряд перейшов від авторитарних методів і репресій до лібе-рального курсу реформ і соціально-політич них поступок. Ідеологом і рішучим поборником цього курсу виступив яскравий представник італійського лібералізму Джованні Джолітті (прем’єр-міністр у – і – рр.).

Виходець із чиновницького середовища П’ємонту Джолітті зробив блискучу політич-ну кар’єру, беззмінно обираючись до парла-менту із до р. і займаючи вищі урядові посади в державі. Він не приховував, що є прихильником конституційної монархії, проте вважав, що соціальну базу влади треба розширити за рахунок трудящих верств на-селення країни. З цією метою насамперед слід було забезпечити соціальний мир в Іта-лії – визнати права робітників на страйки і створення професійних об’єднань, здійснити прогресивне соціальне законодавство та провести реформи у сфері освіти і охорони здоров’я.

Проте справжньою метою політики діяльного прем’єра було приско-рення темпів економічного розвитку Італії, подолання її відставання від провідних європейських держав. Соціальне примирення в країні роз-гляда лося лише як засіб забезпечення єдності нації заради досягнення спільних цілей.

Скасувавши надзвичайний стан у країні, уряд відновив свободу дру-ку, зборів і маніфестацій, діяльності економічних, політичних і релі гій-них організацій. Держава стала арбітром у трудових суперечках між підприємцями і страйкуючими робітниками. У – рр. італій-ський парламент прийняв закони про обмеження дитячої і жіночої праці та забезпечення державними замовленнями трудових кооперативів.

Трохи згодом було вжито заходів для захисту національної економіки протекціоністськими митами та залучення іноземних, переважно ні-мецьких, інвестицій. Уряд Джолітті проводив відверту політику форсо-ваної (прискореної) індустріалізації країни, заохочуючи податковими пільгами, державними субсидіями і замовленнями розвиток металургії, машинобудування, автомобілебудування і хімічної промисловості.

В Італії прискорилась централізація виробництва і концентрація капіталу, виникли великі промислові монополістичні об’єднання, зросла роль вітчизняних і зарубіжних банків. Країна з аграрної перетворюва-лась на аграрно-індустріальну, хоча розрив між промисловою Північчю і сільськогосподарським Півднем так і не було подолано. У р. у про-мисловості і на транспорті було зайнято 32 % працездатного населення Італії. Понад 20 % робітників країни зосереджувалося на підприємствах з числом працюючих понад осіб.

Політика Джолітті неодноразово викликала опір як з боку консер-ваторів і клерикалів, так і лівої, соціалістичної опозиції. Особливі нарі-кання викликали націоналізація залізниць і закони, що обмежували право страйку залізничників та інших категорій державних службовців. Проте це не заважало прем’єр-міністру знову і знову очолювати уряд та продов жувати свій курс.

Джованні Джолітті

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

58

Зовнішня і колоніальна політика. Зберігаючи формально вірність Троїстій угоді р. з Німеччиною та Австро-Угорщиною на початку ХХ ст., Італія, водночас, поступово зближується і з країнами Антанти. У і рр. вона досягнула домовленості із Францією про взаємний нейтралітет на випадок участі однієї із сторін у європейській війні, а та-кож про підтримку Італією французьких претензій на Марокко, а Францією – італійських планів загарбань у Північній Африці. У р. подібну угоду було укладено із Росією в обмін на готовність Італії під-тримати ідею перегляду режиму чорноморських проток.

Внаслідок цих дипломатичних маневрів Італія у р. оголосила Туреччині війну, як писав тоді один з російських журналістів, «із за-гальної згоди всієї Європи». Італо-турецька війна завершилася загарбан-ням Тріполітанії і Кіренаїки, з яких було утворено нову італійську коло-нію Лівію. За умовами Лозаннського мирного договору р. Італія зобо в’язувалась вивести свої війська з Додеканезьких островів, проте так і не виконала свою обіцянку. За відмову від своїх північноафриканських володінь Туреччина отримала умовну грошову компенсацію у 2 млн лір.

1. Розкажіть про особливості політичної системи Італійського королівства Охарактеризуйте зміни у внутрішній політиці Італії на початку ХХ ст Визначте суть і спрямованість ліберального курсу Дж. Джолітті. У чому,

на вашу думку, полягала справжня мета його внутрішньої політики?4. Які заходи уряд Джолітті вживав для прискорення індустріалізації кра-

їни?5. Охарактеризуйте напрямки зовнішньої політики Італії на початку ХХ ст. 6. Подумайте, чому першим об’єктом своєї агресії вона обрала Туреччину, а

не будь-яку іншу країну.

Виступ Дж. Джолітті в палаті депутатів

4 лютого р.

…Організація робітників йде поруч з суспільним прогресом в цілому. Протидія цьому руху привела лише до того, що зробило ворогами держави трудящі класи, які бачили по відношенню до себе з боку уряду замість доброзичливості недовір’я, хоча роль уряду полягає в тому, щоб бути неупередженим захисником всіх класів.

…Було б помилкою і забобоном вважати, що низькі заробітки сприяють прогре су промисловості; низька заробітна плата означає погане харчування, а робітник, що погано харчується, фізично і розумово слабкий. Країни з висо-кою заробітною платою стоять на чолі промислового прогресу.

…На мою думку, коли уряд, як він це робив, втручається для того, щоб під-тримувати заробіт ки на низькому рівні, він припускає несправедливість і, більш того, еконо мічну й політичну помилку. Несправедливість, оскільки він нехтує своїм обов’язком – зберігати абсолютну неупередженість стосовно всіх громадян, стаючи на бік одного класу в боротьбі проти іншого. Економіч-ну помилку, – бо він порушує функціонування економічного закону попиту і пропозиції, який є єдиним законним регулятором розміру заробітної плати, як і ціни будь-якого іншого товару. І нарешті, політичну помилку, оскільки перетворив на ворогів держави ті класи, які становлять переважну більшість населення країни.

3

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

59

Єдиною корисною функцією держави у боротьбі між капіталом і працею є функція вми ротворення, а іноді і примирення, під час страйків вона повинна втручатися лише в одному випадку: для охорони свободи праці, яка не менш священна, ніж свобода страйків, – коли страйкуючі хочуть завадити працювати іншим робітникам

До нашого політичного життя увійшли нові народні течії, кожний день вису-ває нові проблеми, виникли нові сили, з якими уряд має рахуватися. Голос трудящих класів, що посилюється, стає все більш вагомим, непереборним, оскільки це має місце в усіх цивілізованих країнах і ґрунтується на принципах рівності між людьми. Тепер ніхто не може сподіватись перешкодити народним масам домогтися належного їм місця у впливі на економіку і політи ку, і обов’язок прибічників існуючих установ полягає в тому, щоб переконати ці класи – і переконати їх не базіканням, а справами, що вони і за існуючих умов можуть розраховувати на щось набагато більше, ніж у мріях про майбутнє, і що кожен їх законний інтерес і при існуючих політичних і соціальних порядках зустріне відгук.

Уважно ознайомтеся з документом. Чому прем’єр-міністр Італії вважав при-душення виступів робітників за підвищення зарплати несправедливістю, еко-номічною і політичною помилкою уряду? Чому він визнавав законним право робітників на страйки і утворення власних організацій? Яку мету він пересліду-вав, прагнучи досягти соціального миру в країні?

Інструкція Дж. Джолітті префектам, супрефектам і квесторам 1 червня р.

Особливо я нагадую всім державним посадовим особам, що у наш час гли-боких соціальних рухів завдання уряду повинне полягати в тому, щоб дотриму-ватися найповнішого невтручання в боротьбу між капіталом і працею і виявити найтурботливішу увагу до законних прагнень трудящих класів. Насамперед за-вдання уряду полягає в тому, щоб переконати всіх, що боротьба за прогрес лише тоді може бути плідною, коли вона ведеться мирними, цивілізованими методами, з дотриманням порядку.

Тому всі ті, хто представляє уряд як на вищому, так і на нижчому рівні, зобов’язані не лише суворо застосовувати закони, але і посилено сприяти до-сягненню справжнього соціального миру.

Які настанови давав Дж. Джолітті представникам виконавчої влади на місцях?

Дж. Джолітті про захоплення Італією Тріполітанії і Кіренаїки у р.

Якщо б до Лівії не рушили ми, то це зробила б інша держава Італія, і так вже глибоко приголомшена французькою окупацією Тунісу, безумовно, не по-терпіла б повторення такої події в Лівії.

У Лівії все ще переважали умови виняткової відсталості У Бенгазі все ще існувала торгівля рабами Немислимо було терпіти таку ганьбу і безчестя на порозі Європи.

Яким чином обґрунтовував і виправдовував голова італійського уряду анек-сію Лівії?

р. – прихід до влади в Італії лібералів. Початок «Лі-беральної ери»– рр. – «велике міністерство» Дж. Джолітті.

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

60

Соціально-економічний і політичний розвиток Російської імперії на початку ХХ goalma.orgіркуйте, яке значення для соціально-економічного розвитку Російської імперії мали реформи 60–х рр. ХІХ ст. Чи було в країні остаточно вирішено земельне питання?

Економічний розвиток. Зміни у соціальній структурі. Розвиток вільної ринкової економіки в Росії розпочався пізніше, ніж у розвинутих країнах Західної Європи, після реформи р. Він затримувався і ускладнювався залишками феодально-кріпосницьких відносин, проте здійснювався у межах світової еволюції капіталізму і підпорядковувався загальним закономірностям. За темпами зростання промисловості у по-реформене річчя Росія випереджала Англію і Францію, а в окремі пе-ріоди навіть Німеччину і США. У х рр. ХІХ ст. обсяг промислового ви-робництва у Російській імперії збільшився у 2 рази, тоді як у Німеччині – на 62 %, США – на 38 % і Англії – на 27 %. За рівнем концентрації ви-робництва Росія вийшла на перше місце у світі.

Швидка індустріалізація Росії змінила географічне розташування промисловості. Тривалий час головним центром важкої індустрії імперії був Урал. У пореформений період в імперії формуються нові індустріаль-ні центри, зокрема в Петербурзі, Москві, Прибалтиці та Польщі. На ве-ликий промисловий район перетворився Південь України (Донбас і Придніпров’я). Питома вага металургії Півдня у загальній виплавці ча-вуну в Російській імперії збільшилася у ті рр. ХІХ ст. до 28,5 %. Швидкого розвитку набула нафтова промисловість Баку. Перед почат-ком ХХ ст. Росія вийшла на перше місце у світі за видобутком нафти, хоча згодом поступилася ним США.

У – рр. Росія, як і інші країни світу, пережила економічну кризу. Розоряючи сотні дрібних і середніх підприємців, криза стимулю-вала концентрацію виробництва на великих підприємствах і об’єднання їх у могутні конкурентоспроможні компанії. Створені лише за одне деся-тиріччя (– рр.) російські монополії охопили виробництво і збут 80 видів продукції, контролювали цілі галузі промисловості і повністю визначали їх розвиток. Найбільш поширеною формою підприємницьких об’єднань у Росії стали синдикати. Найбільші з них – «Продвугілля» зо-середив у своїх руках 60 % видобутку вугілля в Донбасі, «Продаруд» – 80 % видобутку руди країни, «Продпаровоз» – 95 % виробництва потя-гів, а «Продамет» – 95 % металевих виробів.

Монополістичні союзи виникали у машинобудуванні, на транспорті, в текстильній і цукровій промисловості. До р. в Росії було зареєстрова-но близько синдикатських і картельних угод, які охоплювали 65–70 % промислового виробництва. Безпосередню участь у їх створенні брала дер-жава, що стимулювала об’єднання підприємців великими замовленнями на метал, паливо, різні види озброєнь і будівництво військових кораблів.

Протягом – рр. обсяг промислового виробництва у Російській імперії збільшився у 12 разів. Проте рівня передових країн світу вона так

§9–10

1

Page Vsesvitnya istoriyaklas-ladichenko

61

і не змогла досягти. Випереджаючи їх за відносними темпами промисло-вого розвитку, вона продовжувала відставати від них за абсолютними розмірами приросту продукції і тому серйозно поліпшити своє становище у світовому господарстві не змогла.

Займаючи традиційне п’яте місце у світі, Росія у р. випустила промислової продукції у 2,5 раза менше, ніж Франція, у 4,5 – ніж Англія, у 5,9 – ніж Німеччина і у 8 разів менше, ніж США. Економічний рівень Російської імперії перед Першою світовою війною був близький до рівня США у р., тобто вона відставала від найрозвинутішої країни світу на півстоліття.

Закономірним наслідком економічного відставання імперії стала зрос-таюча технічна залежність від передових країн. Промислове зростання країни у х рр. ХІХ ст. починалось із щорічного ввезення із-за кордону машин та інструментів на 7,5 млн крб. А у р. імпорт устаткування досяг млн крб. Напередодні Першої світової майже половина (43,6 %) нових машин, що встановлювалися на заводах імперії, була іноземного виробництва. В країні було практично відсутнє власне верстатобудування. У загальному обсязі машинобудування воно становило лише 1 %.

Індустріалізація Росії спиралась не тільки на закордонну техніку, але й, значною мірою, – на фінансові ресурси західних країн. Лише у – рр. іноземні капіталовкладення у російських акціонерних компаніях зросли більш, ніж удвічі. Головними об’єктами французьких, німецьких, англійських і бельгійських інвестицій стали видобувна, па-ливна і металургійна промисловість.

Росія залишалася переважно аграрною країною. У р. продукція сільського господарства становила 60 % у загальному обсягу виробни-цтва, а у самій індустрії переважала продукція легкої і харчової промис-ловості (67 %). Зерно і сировина становили 50 % російського експорту, а у імпорті переважали машини і технологічне устаткування.

nest...

казино с бесплатным фрибетом Игровой автомат Won Won Rich играть бесплатно ᐈ Игровой Автомат Big Panda Играть Онлайн Бесплатно Amatic™ играть онлайн бесплатно 3 лет Игровой автомат Yamato играть бесплатно рекламе казино vulkan игровые автоматы бесплатно игры онлайн казино на деньги Treasure Island игровой автомат Quickspin казино калигула гта са фото вабанк казино отзывы казино фрэнк синатра slottica казино бездепозитный бонус отзывы мопс казино большое казино монтекарло вкладка с реклама казино вулкан в хроме биткоин казино 999 вулкан россия казино гаминатор игровые автоматы бесплатно лицензионное казино как проверить подлинность CandyLicious игровой автомат Gameplay Interactive Безкоштовний ігровий автомат Just Jewels Deluxe как использовать на 888 poker ставку на казино почему закрывают онлайн казино Игровой автомат Prohibition играть бесплатно