Грати Безкоштовно В Ігровий Автомат Несамовиті Жуки

Все отзывы

sportimVox

На дорозі

Керуак Проза

На дорозі

Керуак Джек

Переклала з англійської Богдана Павличко

Роман Джека Керуака () «На дорозі» – це культовий твір культового американського письменника, яскравого представника покоління бітників. Покоління, яке не переймалося пошуком особистих та соціальних цінностей та не обтяжувало себе запитанням «навіщо». Як жити – важило для них значно більше.

Автобіографічний роман, який побачив світ у році, став найзнаменитішою мандрівкою в американській літературі. Письменник та його екстравагантний персонаж мандрує дорогами Америки в прагненні пригод, дружби, безкінечних розмов та шаленого божевілля від життя.

ЧАСТИНА ПЕРША

Розділ перший

УПЕРШЕ я зустрівся з Діном невдовзі після розлучення з дружиною. Я щойно видерся із серйозної хвороби, про яку не збираюся згадувати, досить лише сказати, що вона сталася через нікчемний та виснажливий розрив і моє відчуття, що все було мертве. З приходом Діна Морі-арті почалась частина мого життя, яку можна було б назвати життям на дорозі. Раніше я часто мріяв поїхати на Захід, побачити країну, завжди непевно плануючи та ніколи не зриваючись у дорогу. Дін, якраз ідеальний хлопець для дороги, оскільки народився в дорозі, коли його батьки в

му проїжджали на своїй тарантайці Солт-Лейк-Сіті дорогою до Лос-Анджелеса. Перші відомості про нього дійшли до мене через Чеда Кінга, який показав мені декілька його листів, написаних у виправній колонії Нью-Мексико. Листи мене надзвичайно зацікавили, бо вони так наївно та лагідно просили Чеда навчити його всьому, що той знав про Ніцше та про всілякі інші чудесні інтелектуальні штуки. Якось ми з Карло говорили про листи й гадали, чи коли-небудь познайомимося з дивним Діном Мо-ріарті. Це все було так давно, коли Дін був іншим, коли він іще був таємничим молодим в'язнем. Потім стало відомо, що Дін вийшов із виправної колонії і вперше поїхав у Нью-Йорк; також ходили чутки про його одруження з дівчиною на ім'я Мерілу.

Якось я тинявся студентським містечком, а Чед та Тім Грей розповіли мені, що Дін зупинився у квартирці у Східному Гарлемі, – іспанському Гарлемі. Дін приїхав уперше в Нью-Йорк минулої ночі зі своєю красивою маленькою і розумною подружкою Мерілу; вони зійшли з «грейхаунда» на й вулиці, зрізали за ріг, шукаючи місце, де можна було б поїсти, і відразу ж потрапили до Гектора, і саме відтоді кафетерій Гектора назавжди став для Діна важливим символом Нью-Йорка. Вони витратили всі гроші на чудові великі глазуровані торти і кремові тістечка.

Весь цей час Дін говорив Мерілу приблизно таке: – Так, люба, ось тепер ми в Нью-Йорку, і хоча я тобі не розповів усього, що думав, поки ми проїжджали Міссурі, особливо минаючи виправну колонію Бунвіля, яка нагадала мені мою тюремну проблему, зараз надзвичайно важливо пригальмувати все те, що стосується наших любовних питань, і почати обмірковувати чіткі плани на майбутнє трудове життя, – і так далі у стилі, властивому Діну в ті дні.

Я пішов до помешкання, яке не опалювалося, разом із хлопцями, Дін відчинив двері, він був лише в шортах. Мерілу зістрибнула з дивана, і Дін відправив її на кухню, напевно, варити каву, поки сам розповідав про свої любовні проблеми, оскільки секс для нього був чи не єдиною священною та важливою річчю в житті, хоч сам він був змушений добряче пріти, заробляючи на життя і таке інше. Це було видно з того, як він стояв, хитаючи головою, весь час дивлячись униз, киваючи, наче молодий боксер, який слухає вказівки, переконуючи тебе думати, що він вслухається в кожне слово, додаючи тисячі «так» і «це правда». На перший погляд Дін нагадував молодого Джина Отрі -акуратний, з вузькими стегнами, блакитноокий, зі справжнім оклахомським акцентом – такий собі герой засніженого Заходу з велетенськими бакенбардами. Він нещодавно працював на ранчо Еда Уола в Колорадо, до того, як одружився з Мерілу та перебрався на схід. Мерілу була гарненькою блондинкою з пишними, ніби море золотих кучерів, пасмами волосся; вона сиділа на краю дивана, склавши руки на колінах, і її величезні сині очі провінціалки дивились широко і незворушно, адже вона перебувала у злій та сірій нью-йоркській квартирці, про яку чула там на Заході; вона сиділа й чекала, немов довготіла зчахла сюрреалістична жінка Модильяні в якійсь важливій кімнаті, але попри те, що була милою маленькою дівчинкою, вона була вкрай дурною і здатною на жахливі вчинки. Тієї ночі ми пили пиво, дуріли та базікали до світанку, а вранці, доки безглуздо сиділи, докурюючи бички із попільнички у сірому світлі похмурого дня, Дін нервово встав, замислено походив туди-сюди і вирішив, що Мерілу слід приготувати сніданок і замести підлогу.

– Іншим словом, люба, нам треба зібратися з думками, ось що я маю на увазі, а то інакше все завжди буде в повітрі, та не буде у нас правдивих знань і викристалізу-ианих планів.

Потім я пішов.

Наступного тижня він зізнався Чаду Кінгу, що йому вкрай необхідно навчитися в того писати; Чад сказав, що я – письменник і йому слід звернутися за порадою саме до мене. Між тим Дін знайшов роботу на автостоянці, посварився з Мерілу в їхній квартирці у Хобокені – один Бог знає, як їх туди занесло, – і вона була настільки розлюченою та мстивою, що наплела поліції якусь брехливу скаргу, і Діну довелося звалити із Хобокена. Він не мав де жити. Він приїхав прямо в Патерсон, у Нью-Джерсі, де я мешкав зі своєю тіткою, і якось увечері, поки я щось студіював, у двері постукали, і там стояв Дін, кланяючись, часто шаркаючи ногами в темряві коридору, зі словами:

– Привіт, пам'ятаєш мене – Дін Моріарті? Я прийшов просити, щоб ти мене навчив, як треба писати.

– А де Мерілу? – запитав я, і Дін відповів, що, певно, попа десь вициганила пару доларів і повернулася в Ден-пер – «от шльондра!» Ну, коли так, то ми пішли випити мива, бо не могли вільно говорити, у присутності моєї тітки, яка сиділа у вітальні й читала газету. їй вистачило єдиного погляду на Діна, щоб вирішити, що він – божевільний.

У барі я казав Діну:

– Хай йому чорт, чувак, я дуже добре знаю, що ти не прийшов до мене лише для того, щоб стати письменником, •га й узагалі, ну що я насправді про все це знаю, крім того, що до цього треба братися з пристрастю наркомана на амфітамінах.

І він сказав:

– Так, звичайно, я добре розумію, що ти кажеш, і, між Іншим, усі ці проблеми я вже обдумував, але мені потрібна цілковита реалізація усіх цих факторів, а якщо треба буде залежати від шопенгауерівської дихотомії для будь-якого внутрішньо реалізованого… – і так далі, про речі, які я й сам не дуже розумів, а він тим більше. У ті дні він справді не знав, що казав; він був юним зеком, схибленим на звабливих перспективах стати справжнім інтелектуалом, і йому подобалось говорити особливим тоном та вживати мішанину особливих слів, які почув від «справжніх інтелектуалів», хоча він не був настільки наївним у всьому іншому, і йому знадобилося лише декілька місяців з Карло Марксом, аби бути в темі з усіма термінами й висловами. Втім, ми розуміли одне одного на іншому рівні божевілля, і я дозволив йому пожити в мене, доки він не знайде роботу, ми також вирішили колись поїхати на Захід. То була зима го.

Одного вечора Дін вечеряв у мене вдома, він уже мав роботу на автостоянці в Нью-Йорку і, нахилившись наді мною, поки я швиденько друкував, сказав:

– Давай, чувак, ці дівчата не будуть вічно чекати, швидше вже.

– Почекай хвилинку, я піду, лише закінчу цей розділ, – відповів я, адже це був один із найкращих розділів книжки. Потім я вдягнувся, і далі ми полетіли в Нью-Йорк зустрітися з якимись дівчатами. Поки ми їхали в автобусі, у дивній фосфоресцентній порожнечі лінкольн-ського тунелю, ми оперлись один на одного, махаючи руками, та збуджено кричали й розмовляли, і тут я почав доганяти, хто такий Дін. Він просто був молодим хлопцем, страшенно захопленим життям, і хоча й відсидів, та потрапив у тюрму лише через те, що хотів жити і спілкуватися з людьми, які б у іншому разі його ігнорували. Він і мене дурив, і я це знав (проживання, харчі та «уроки писання»), і він знав, що я знаю (на цьому й базувалися наші взаємини), але мені було все одно, і ми чудово знаходили спільну мову – без задирань і церемоній; ми бігали один біля одного, немов закохані. Я почав учитися в нього так само, як він, напевно, вчився у мене. Щодо моєї роботи він казав:

– Давай далі, все, що ти робиш, – чудове. – Він, коли я писав історії, заглядав через моє плече, вигукуючи: -Так! Правильно! Ого! Чувак! – Або: – Ох! – І витирав своє обличчя хустинкою. – Чувак, ого, так багато всього треба зробити, стільки речей написати! І як тільки почати все це переносити на папір і без якихось кручених забобонів і зацикленості на літературних приписах та страхах граматики…

– Все правильно, хлопче, ось ти й заговорив.

І я побачив якусь божественну блискавку, вона мерехтіла від його збудження і його видінь, які він описував таким скаженим потоком, що пасажири автобуса обертались, аби побачити цього «збудженого психа». На Заході він провів третину свого часу, граючи в більярд, третину в тюрмі, і ще третину в публічній бібліотеці. Можна було бачити, як він цілеспрямовано йшов зимовими вулицями, з непокритою головою, несучи книжки до більярдної, або як він залазив на дерева, щоб пробратися на горища приятелів, де проводив дні, читаючи та переховуючись від закону.

Ми поїхали в Нью-Йорк – я вже забуваю, що то була за справа, ніби до двох кольорових дівчат, але дівчат там не було; вони мали з ним зустрітися у кафешці, проте так і не з'явились. Ми пішли на його стоянку, бо він там мав ще декілька справ: перевдягнувся в сараї на задньому дворі, причепурився перед щербатим дзеркалом і все таке, аж доки ми не рушили далі. То був вечір, коли Дін познайомився з Карло Марксом. Сталося щось грандіозне, коли Дін зустрівся з Карло Марксом. З того моменту я дуже мало бачив Діна, і мені було трохи шкода. Два їхні гострі розуми одразу сподобались один одному. Перетнулись два проникливі погляди – святий пройдисвіт зі світлим розумом і поетичний пройдисвіт з темним розумом, тобто Карло Маркс. їхні енергії зустрілися лоб у лоб, я в порівнянні з ними був ідіотом і не міг триматися з ними на рівних. Уся ця дика катавасія всього, що мало статися, почалась саме тоді; вона перемішає всіх моїх друзів і рештки моєї сім'ї у величезну хмару пилу, розпорошену в американській ночі. Карло розказав йому про Старого Бика Лі, Ел-мера Хасела, Джейн: Лі вирощував траву в Техасі, Гасел сидів на острові Райкерс, Джейн ходила по Таймс-сквер у бензедрінській маячні, з маленькою дівчинкою на руках, доки не осіла у Белв'ю. Дін розказав Карло про невідомих людей із Заходу, таких як Томі Снарк – акула більярду, гравець у карти і святий педераст. Він розказав про Роя Джонсона, Великого Еда Данкела, друзяк його дитинства, вуличних приятелів, незліченних дівчат, секс-тусовки і порнографічні картинки, його героїв і героїнь, про пригоди. Вони помчали разом вулицею, змітаючи все на початку свого шляху, все, що потім стало таким сумним і болісним, і марним. А потім вони витанцьовували на вулицях, мов подуріли, а я плентався за ними так само, як плентався решту життя за людьми, які мене цікавили, адже єдині люди для мене – божевільні, ті, хто божеволіє від життя, божеволіє від жаги розмов, божеволіє заради спасіння, прагне всього і одразу, ті, хто ніколи не позіхає не каже банальних речей, і палає, палає, палає, немов розкішні жовті римські свічки, розриваючись, як зорі, павуками світла, і в середині видно синій вибух і всі кричать «Ого-о-о!» Як там називали таку молодь у Німеччині доби Гете? Шалено прагнучи навчитися писати, як Карло, Дін передусім насів на нього своєю величезною доброю душею, яка буває лише у пройдисвітів.

– Так, Карло, тепер дай мені сказати – ось, що я хочу сказати…

Я не бачив їх зо два тижні, за які вони зцементували свої стосунки до безперервних щоденних і щонічних розмов.

Потім прийшла весна, чудовий час подорожей і всі у розкиданій компанії збирались кудись податися. Я був поглинутий роботою над своїм романом і коли дістався середини, після подорожі на Південь з тіткою до мого брата Роко, я приготувався вперше вирушити на Захід.

Дін уже поїхав. Ми з Карло провели його з «грейхаунд-ської» станції на тій вулиці. Там, нагорі, можна було сфотографуватися за 25 центів. Карло зняв окуляри і мав зловісний вигляд. Дін сфотографувався у профіль, сором'язливо озираючись. Я сфотографувався в анфас і був схожий на тридцятилітнього італійця, готового прикінчити будь-кого, хто хоча б слово скаже проти його мами. Цю фотографію Карло і Дін акуратно розрізали лезом посередині та сховали у свої гаманці. Дін був одягнений у справжній західний діловий костюм, придбаний для подорожі в Денвер; він завершив свій перший загул у Нью-Йорку. Я кажу «загул», хоча він працював на автостоянках, як віл. Він був неймовірним паркувальником, він міг здавати назад у вузькому проїзді зі швидкістю 40 миль на годину і гальмувати просто біля стіни, вискочити, пробігти біля бамперів, стрибнути в іншу машину, розвернути її у крихітному куточку на швидкості п'ятдесят миль на годину, бум, загальмувати так, що машина аж підскакує поки він із неї вилітає; потім рвонути до каси, рухаючись немов зірка бігової доріжки, видати талон, залетіти в нову машину доки водій ще її не залишив, натиснути на газ із прочиненими дверима, помчати на наступне вільне місце, прицілитись, припаркуватись, загальмувати, вибігти; ось так він працював вісім годин уночі, у вечірні часи пік і в стовпотворінні після театральних вистав, у засмальцьованих штанах наче знятих з якогось алкаша/ у задрипаному піджаку в смужку, отороченому хутром, і в драному взутті. Тепер він купив новий костюм для подорожі назад; синій у тонку смужку, з камізелькою і всім іншим, одинадцять доларів на Третій Авеню, з годинником і ланцюжком для годинника, до того ж з портативною друкарською машинкою, на якій збирався почати писати в якомусь денвер-ському гуртожитку, лишень знайде там роботу. Ми влаштували прощальну вечерю із ковбасок і бобів у Райкерсі на Сьомій Авеню, а потім Дін сів у автобус на Чикаго і з гуркотом від'їхав у ніч. Ось і поїхав наш крикун. Я обіцяв собі поїхати туди ж, як тільки весна розквітне по-справжньому і розгорне землю.

І саме так, насправді, почалось моє життя на дорозі і те, що мало статись, занадто неймовірне, щоб про це не розказати.

Я хотів дізнатися більше про Діна не тільки тому, що був письменником і потребував нового досвіду, і не тому, що моє життя, обертаючись у студмістечку, дійшло кінця свого циклу й застигло на місці, а тому, що, не зважаючи на відмінності в наших особистостях, він нагадував мені давно загубленого брата; один вигляд його стражденного кістлявого обличчя з довгими бакенбардами і його жилавої пітної шиї, нагадував дитинство на звалищах і котлованах на узбережжях Патерсона і Пасаїка. Його брудний робочий одяг виглядав на ньому надзвичайно вишукано, наче й неможливо було пошити кращого костюма у кравця, лише заслужити його у Вродженого Кравця Вродженого Задоволення, що і зробив Дін у своєму божевіллі. У його збудженій поведінці, я знову почув голоси давніх друзів і братів з-під мосту, поміж мотоциклів, в районах з вивішеною білизною і сонними східцями будинків у післяобідню пору, де хлопці грали на гітарах, поки їхні старші брати працювали на фабриках. Усі мої теперішні друзі були «інтелектуалами» – Чед – ніцше-анський антрополог, Карло Маркс зі своїми божевільними сюрреалістичними серйозними розмовами на низьких тонах, Старий Бик Лі з його критичним ниттям про геть усе на світі – або слизькими кримінальними особистостями, як Елмер Хасел з модною кривою посмішкою; Джейн Лі – така ж сама, розляжеться на східному покривалі дивана і сопе перед Нью-Йоркером. Але розум Діна був наскрізь формальний, блискучий і довершений, проте без занудної інтелектуальності. Його «кримінальність» не була жалюгідною; вона була шаленим постійним сплеском американської радості; вона була західною, західною збіркою вітрів, одою полям, чимось новим, давно передбаченим, вона давно сюди йшла (він крав машини лише щоб проїхатися задля втіхи). Тим більше, усі мої нью-йоркські друзі були на негативі, з жахливими поглядами на суспільство, і вони постійно обговорювали свої нудні вичитані політичні або ж психоаналітичні аргументи, а Дін просто летів крізь суспільство, жадаючи хліба та кохання; і того, й того прагнув невсипно: «Хлопче, ну скільки ж мені ловити якусь малу з отою маленькою штучкою між ногами», і «коли вже ми наїмося, синку, чуєш мене? Я голодний, я вмираю від голоду, давайте їсти негайно!» – І ми б одразу погнали їсти, після чого, як глаголив Еклезіаст: «Се доля ваша під сонцем».

Західний князь сонця – це Дін. Хоча тітка застерігала мене, що Дін зажене мене в біду, я відчув новий поклик і побачив нові горизонти, і повірив у це в своєму молодому віці; і ніякі неприємності чи Дінова майбутня зрада, яка принизила мене, -це сталося пізніше, на голодних тротуарах і лікарняних ліжках, – що мені до того? Я був молодим письменником і хотів зірватись у дорогу.

Я знав, що десь дорогою будуть дівчата, видіння, буде все; десь на дорозі я спіймаю перли.

Розділ другий

У ЧЕРВНІ , назбиравши близько п'ятдесяти доларів із старих ветеранських пільг, я був готовий поїхати на Західне Узбережжя. Мій друг Ремі Бонкьор написав мені листа із Сан-Франциско, запрошуючи приїхати в гості та відчалити з ним на навколосвітньому лайнері. Він клявся, що зможе влаштувати мене в машинне відділення. Я відписав, що мені вистачить будь-якої старої баржі, головне, щоб я проплавав кілька тихоокеанських подорожей і повернувся з достатньою кількістю грошей, аби прожити в будинку своєї тітки і завершити книжку. Він написав, що живе в халупі в Міл-сіті і я зможу там писати досхочу, поки він влаштовується працювати на судно. Він жив з дівчиною на ім'я Лі-Ен; він писав, що вона чудово готує і все буде класно. Ремі був моїм давнім другом з підготовчих курсів до університету, француз, вихований у Парижі та страшенно божевільний хлопець, – а тоді я ще не усвідомлював, наскільки він був божевільним. Він чекав на мене за десять днів. Тітка була не проти моєї подорожі на Захід; вона сказала, що відпустка піде мені на користь і що я так тяжко і так багато працював усю зиму; вона, навіть не заперечувала, коли я сказав, що інколи мандруватиму автостопом. Лише хотіла, щоб я повернувся назад цілим і неушкодженим. Врешті, залишивши на столі частину свого рукопису та одного ранку востаннє склавши білизну до шафи, я вийшов з дому з полотняною сумкою, в яку напхав усі важливі речі, й вирушив до Тихого океану з півсотнею доларів у кишені.

У Патерсоні я місяцями сидів над картами Сполучених Штатів, навіть читав книжки про піонерів і всотував у себе назви, як Плат і Сімарон, і так далі; на дорожній карті була одна довга червона лінія під назвою «Траса 6», вона йшла від кінчика миса Кейп-Код аж до самої Елі, штату Невада, там вона пірнала в Лос-Анджелес. Я сказав собі, що буду триматися «шостої», прямо до Елі. Аби вибратися на «шосту», треба було дістатись Ведмежої гори. Сповнений мрій про все, що робитиму в Чикаго та Денвері, а згодом у Сан-Франциско, я сів у метро з Сьомої Авеню і аж до кінця лінії на й вулиці і звідти трамваєм поїхав у Йонкерс; у центрі Йонкерса я пересів на міжміський трамвай і доїхав до межі міста на східному березі Гудзона. Якщо кинути троянду у води річки Гудзон, біля її таємного гирла в Андірондаках, то уявіть, через якими місцями вона подорожуватиме на шляху до моря у вічність, – слід замислитись про прекрасну долину Гудзон. Я почав пробиратися нею автостопом. П'ять пересадок докинули мене до потрібного мосту біля Ведмежої гори, де Траса 6 відвертала від Нової Англії. Як тільки мене там висадили, почалася злива. Навколо були гори. Траса 6 ішла через річку, закручувалась повз кільцевий поворот, і зникала в хащах. На дорозі не було жодної машини, ще й дощ лив, немов із відра, і ніде було сховатися. Я побіг під сосни, щоб хоч якось накритись, але це не допомогло; я плакав, матюкався і бив себе по голові за те, що виявися таким дурнем. Я був за сорок миль від Нью-Йорка; всю цю дорогу я хвилювався, що у свій перший тріумфальний день я рухався лише на північ замість довгоочікуваного заходу. Тепер я застряг на найпівнічнішому шматку дороги. Я пробіг четверть милі до покинутої мальовничої заправки в англійському стилі та став під мокрими вербами. Високо над головою велична волохата Ведмежа гора розкидала громовиці, які вселяли в мене страх Господній. Я бачив лише затуманені дерева й безумне гнітюче безлюддя, що здіймалось у небо. «Що ж у біса я тут роблю?» – я сварився і плакав за Чикаго. «От зараз їм там усім весело, вони щось роблять, а я тут, і коли ж я туди доберусь!» -І так далі. Нарешті на безлюдній заправці зупинилася машина; у ній був чоловік та двоє жінок, вони вивчали карту. Я підійшов і помахав руками; вони порадились; я, звісно, був схожий на маніяка, з мокрим волоссям та хлюпаючими черевиками. Мої черевики, бо ж я був справжнім придурком, були мексиканськими гуарачами, рослинними друшляками, непридатними для дощової американської ночі та сирих ночей на дорозі. Але люди впустили мене до себе і довезли на північ до Ньюбурга, це була краща альтернатива ніж застрягнути у пастці біля Ведмежої гори на всю ніч.

– Тим більше, – сказав чоловік, – на шостій трасі немає машин. Як хочеш доїхати до Чикаго, то краще поїдь через тунель Холанд у Нью-Йорку і бери курс на Пітсбург, – і я знав, що він має рацію. Моя мрія все спаскудила, дурна гнила ідея, що було б так чудово триматися одної-єдиної прекрасної червоної смуги через усю Америку, замість того, щоб випробовувати різні дороги і траси.

У Ньюбурзі дощ вщух. Я дійшов до річки, і звідти автобусом з делегацією вчителів поїхав назад у Нью-Йорк, вони поверталися з вихідних у горах – безкінечне ля-ля-ля язиками, а я весь час марно бідкався про витрачені гроші та час і казав собі: ось, хотів поїхати на захід, а сам весь день і всю ніч перся вгору-вниз, то на північ, то на південь, як двигун, який ніяк не заведеться. Я поклявся, що завтра буду в Чикаго, і тому купив квитка на автобус до Чикаго, витративши більшу частину моїх грошей, та мені було плювати, головне, щоб завтра я опинився у Чикаго.

Розділ третій

ЦЕ БУЛА звичайна поїздка в автобусі – плакали діти, пекло сонце, люди із периферії підсідали на кожній пенсільванській зупинці, аж поки ми виїхали на простори Огайо і по-справжньому вирвались уперед, повз Аштабулу та вночі навпростець через Індіану. На світанку я приїхав у Чі, зняв кімнату в молодіжному гуртожитку й ліг спати. У кишені залишилось кілька доларів. Я оцінив Чикаго після добрячого сну.

Вітер з озера Мічіган, боп у Петлі, довгі прогулянки Південним Холстедом і Північним Кларком і одна особливо довга прогулянка в джунглі після півночі, де мене переслідувала патрульна машина, вирішивши, що я -якийсь підозрілий персонаж. Тоді, в му, уся Америка шаленіла від бопу. Музиканти в Петлі грали круто, але якось утомлено, адже боп був десь між «орнітологічним» періодом Чарлі Паркера та іншим періодом, який почався з Майлза Дейвіса. І поки я там сидів, слухаючи той особливий звук ночі, яким боп став для всіх' нас, я думав про всіх моїх друзів з одного кінця країни до іншого та що всі вони на одному задньому дворі – бігають і метушаться. І вперше в житті, наступного дня, я поїхав на Захід. Був теплий і приємний день для автостопу. Аби вибратися з нестерпних чиказьких тягучок, я сів у автобус у Джоліет, Ілінойс, проїхав джоліетську в'язницю, пройшовся зеленими кривими вуличками, знайшов собі місце прямо на виїзді з міста і замахав рукою. Всю дорогу з Нью-Йорка до Джоліета я проїхав автобусом, витративши половину грошей.

Спочатку мене підвезла на тридцять миль углиб зеленого Ілінойсу вантажівка з динамітом, на якій хитався червоний прапорець; водій вантажівки звернув там, де траса 6, по якій ми їхали, перетинається з трасою 66 перед тим, як обидві дороги починають мандрівку далеко на захід. Десь о третій дня, після того, як я пообідав яблучним пирогом з морозивом у придорожному кафе, біля мене зупинилася жінка в маленькому купе. Я відчув вибух радості, поки біг до машини. Жінка виявилась середніх літ і, надодачу, матір'ю синів мого віку. Вона шукала допомоги, щоб добратися до Айови. Я був всіма руками за. Айова! До Денвера близько, а щойно я дістанусь Денвера, нарешті зможу розслабитись. Вона була за кермом перші декілька годин, і на якомусь етапі вмовила мене відвідати стару церкву, наче ми якісь туристи, потім я сів за кермо, і хоча з мене поганенький водій, проїхав залишок Іліной-су, аж до Давенпорта, Айова, повз Рок-Айленд. І там уперше в житті я побачив мою улюблену річку Міссісіпі, пересохлу, в літньому тумані, з низькою водою, з протухлим смородом сирого тіла самої Америки, яку вона омиває. Рок-Айленд – залізничні колії, халабуди, маленький центр; через міст був Давенпорт, таке ж містечко, з запахом тирси на теплому середньозахідному сонці. Тут я вийшов, а жінка поїхала іншою дорогою до свого рідного містечка в Айові.

Сонце сідало. Я випив холодного пива і пройшовся до околиці міста, і це була довга прогулянка. Чоловіки їхали з роботи додому, на них були залізничні кепки, бейсбольні шапки, різноманітні капелюхи, і так само було у кожному містечку у післяробочу пору. Один тип мене підвіз на пагорб і залишив на самотньому перехресті на краю прерій. Там було прекрасно. Проїжджали лише фермерські авто; вони з підозрою дивились на мене і їхали далі; корови поверталися додому. Жодної вантажівки. Повз мене прошмигнуло декілька машин. Проїхав якийсь малий на «хот-роді» з шарфом у повітрі. Сонце цілком зайшло, і я стояв у фіолетовій пітьмі. Мені стало страшно. В айовських просторах не було жодного вогника; за мить мене вже ніхто не зможе розгледіти. На щастя, чоловік дорогою у Давенпорт підкинув мене до центру. І я опинився саме там, звідки починав.

Я посидів на автобусній зупинці й подумав. З'їв ще один яблучний пиріг з морозивом; це майже все, що я їв, поки їхав через країну, я знав, що це поживно і, звичайно ж, смачно. Я вирішив ризикнути. Після півгодинних спостережень за офіціанткою в кафе на автобусній станції я сів у автобус в центрі Давенпорта і поїхав на околицю міста, але цього разу на заправку. Тут гриміли величезні фури, бам, бам, і за пару хвилин одна загальмувала біля мене. Я побіг до неї, і душа моя кричала від щастя. І що то був за водій – велетенський дальнобійник з витріщеними очима і хрипким голосом, він гримав і гуркотів усілякими агрегатами і майже не звертав на мене уваги. Моя стомлена душа трішки відпочила, адже одна з найбільших проблем автостопу – це вимушеність говорити з нескінченною кількістю людей, треба запевняти їх, що вони не помилилися, підібравши вас, і навіть розважати їх, і все це страшенно дістає, КОЛИ плануєш проїхати всю дорогу і не зупинятися в готелях. Водій щось кричав, перекриваючи гуркіт дороги, я кричав у відповідь, і так ми розслабились. Він вів цю штуку аж до Айова-сіті та накрикував смішні історії про те, як він обходив закон щоразу, проїжджаючи місто з несправедливим обмеженням швидкості: «Ці бісові копи не зможуть мій зад піймати!» Щойно ми наблизились до Айова-сіті він побачив позаду іншу фуру, блимнув їй, зупинився, щоб я вискочив, що я і зробив, захопивши свою сумку, і нова фура, усвідомлюючи цей обмін, зупинилась біля мене, і за хвилину я вже сидів у іншому здоровенному таксі, готовий їхати сотні миль крізь ніч; я був такий щасливий! Новий дальнобійник виявився таким же божевільним, як і попередній, він кричав так само багато, і я мав лише відкинутися назад та їхати. Тепер я бачив Денвер, сяючий у далечі, як Земля Обітована, і там далеко під зорями, через прерії Айови і степи Небраски, я бачив величне марево Сан-Франциско, ніби діаманти серед ночі. Кілька годин він гнав щодуху й розказував історії, згодом, у містечку в Айові, де через кілька років нас із Діном зупинили через підозру в крадіжці кади-лака, він поспав декілька годин на своєму сидінні. Я теж спав, а потім пройшовся повз одинокі кам'яні стіни, де-не-де підсвічені ліхтарями, і там у кінці кожної вулиці таїлись прерії, а запах кукурудзи зачаровував, немов нічною росою.

Водій прокинувся на світанку. Ми погнали далі, та за годину з'явився дим Де-Мойна попереду над зеленими полями кукурудзи. Водій хотів поснідати і не збирався поспішати, отож я поїхав далі в Де-Мойн, десь сорок миль, підсівши до двох хлопців з університету штату Айова; поки ми мчали в місто, було дуже дивно сидіти в їхній новенькій машині і слухати розмови про іспити. Тепер я хотів спати весь день. Я пішов до молодіжного гуртожитку, щоб зняти кімнату; у них не було вільних місць, і за інстинктом я пішов залізничними коліями, а їх у Де-Мойні було багато, і опинився в похмурому готелі недалеко від залізничної станції; я проспав увесь день у чистому великому твердому ліжку з непристойними написами, вирізаними на стіні біля моєї подушки, і старими жовтими шторками, натягнутими, щоб затулити задимлений вид депо. Я прокинувся, щойно почало червоніти сонце; і це був єдиний чіткий момент у моєму житті, найдивніша річ, коли я не знав, хто я, – я був далеко від дому, замордований і втомлений поїздкою, у дешевій готельній кімнаті, якої я в житті не бачив, я чув дзюркотіння потічка на вулиці, кректання старого дерев'яного готелю, чиїсь кроки на горі, інші сумні звуки; я подивився на потріскану стелю і п'ятнадцять дивних секунд справді не знав, хто я. Мені не було страшно; я просто був кимось іншим, якимось незнайомцем, все моє життя було якимось жахіттям, життям привида. Я був на півдорозі через усю Америку, на кордоні між Сходом моєї молодості і Заходом мого майбутнього, і може тому це сталось саме там і саме тоді, тієї дивної червоної днини.

Але я мав їхати далі та перестати скиглити, тому я взяв свою сумку, попрощався з працівником готелю, що сидів біля своєї плювальниці, і пішов їсти. Я з'їв яблучний пиріг з морозивом – чим глибше я занурювався в Айову, тим вони ставали смачнішими: пиріг ставав більшим, а морозиво – насиченішим та густішим. Того дня в Де-Мойні, куди не глянь, були зграйки гарненьких дівчат, вони поверталися зі школи, але я не мав часу на такі думки і обіцяв собі розгулятися в Денвері. Карло Маркс уже був у Денвері; Дін був там; Чад Кінг і Тім Грей були там – це було їхнє рідне місто; Мерілу була там; також ходили чутки про круту компанію з Реєм Раулінсом і його прекрасною сестрою, блондинкою Бейб Раулінс; дві офіціантки, знайомі Діна, сестри Бетанкур, і навіть Роланд Мейджор, мій давній університетський друг, також письменник, теж був там. Я з нетерпінням чекав зустрічі з ними усіма. Тому я пробігав повз гарненьких дівчат, а найгарніші дівчата у світі живуть саме в Де-Мойні.

Хлопець із якоюсь слюсарнею на колесах, вантажівка, забита інструментами, якою він керував, стоячи, наче сучасний молочник, підвіз мене далі, там я одразу підсів до фермера і його сина, котрі їхали в Адел, Айова. У цьому містечку, під великим в'язом біля заправки, я познайомився ще з одним автостопером – типовий нью-йоркер, ірландець, більшість свого трудового життя він просидів за кермом поштового фургона, а зараз прямував до дівчини та назустріч новому життю в Денвері. Мені здалося, він від чогось утікав з Нью-Йорка, напевно, від закону. Справжній червононосий молодий пияк, і, як зазвичай, мені б з ним стало нудно, проте зараз я прагнув людського спілкування. Він був одягнений у старий светр і мішкуваті штани; із собою не мав нічого подібного на сумку – тільки зубну щітку та хустинки. Він запропонував їхати разом. Мені варто було б відмовитись, бо вигляд він мав страшний. Але ми залишились разом і підсіли до мовчазного чоловіка дорогою у Стюарт, Айова, містечко, де ми справді застрягли надовго.

У Стюарті ми зупинились навпроти залізничного ангара, чекаючи західного потоку машин, поки не зайшло сонце; чекали ми годин п'ять, намагаючись якось згаяти час; спочатку розповідали про себе, потім він розказував якісь непристойні анекдоти, потім ми просто кидали камінці та видавали різні дурнуваті звуки. Нам стало нудно. Я вирішив витратити долар на пиво; ми пішли у старий стюарт-ський салун і випили пива. Там він напився, так само, як удома ввечері на Дев'ятій авеню, і радісно кричав мені на вухо про всі його огидні мрії. Мені він чомусь подобався; і не тому, що був непоганим хлопцем, як виявилось пізніше, а тому, що він до всього підходив з ентузіазмом. Ми повернулись на дорогу в темряві і, звичайно ж, ніхто не зупинявся і взагалі не було машин. Так тривало до третьої ранку. Деякий час ми намагалися заснути на лавках біля залізничної каси, але телеграф клацав усю ніч і не давав спати, а десь поряд пролітали величезні товарняки. Ми не знали, як заскочити на один із них; такого ми ще ніколи не робили; ми не знали, їдуть вони на схід чи на захід, і не розуміли, як вибрати товарний вагон, платформу чи розморожену холодильну камеру. Тому, коли на світанку проїжджав автобус на Омаху, ми в нього заскочили і приєднались до сонних пасажирів – я заплатив за нього й за себе. Його звали Еді. Він нагадував мені шурина із Бронкса. Тому я з ним і залишився. Наче поряд старий друг, усміхнений добрий хлопець, з яким також можна трошки повеселитись.

На світанку ми приїхали у Каунсіл-Блафс. Я поглянув у вікно. Всю зиму я читав про великі каравани фургонів, які тут збирались перед тим як відчалити в бік Орегону та Санта-Фе. І, звичайно ж, зараз там були лише симпатичні приміські котеджі, розкидані по похмурому сірому ранку. Потім Омаха, і клянусь Богом, перший ковбой, якого я побачив у своєму житті, крокуючий повз непримітні стіни оптових м'ясних складів у десятигалонному капелюсі і ковбойських чоботях, він був схожий на будь-якого виснаженого життям бітника на кам'яних світанках Сходу, якби не його костюм. Ми вийшли з автобуса і пішли горою, яку тисячоліттями створювала могутня Міссурі, на ній збудовано Омаху; ми вийшли в поле і підняли руки. Нас підвіз заможний фермер у десятигалонному капелюсі; він розповів, що долина Платт колись була такою ж величною, як долина Нілу в Єгипті, і поки він це казав, я побачив чудесні дерева вдалині – вони, могутні та зелені, роїлися біля берегів, і я було майже з ним погодився. Згодом, поки ми стояли на ще одному роздоріжжі, почали збиратись хмари, і ще один ковбой, заввишки з шість футів у скромному півгалонному капелюсі, покликав нас і запитав, чи хтось із нас уміє водити. Звичайно ж Еді вмів водити машину і мав права, а я не мав. У ковбоя було дві машини, він повертався до Монтани. Його дружина була у Гранд-Айленді, і він хотів, щоб ми повели одну з машин, а там вона сяде за кермо. Звідти він їхав на північ, і там наші дороги розходились. Але до Небраски було ще добрих сто миль, і, звичайно ж, ми погодились. Еді їхав сам, а ми з ковбоєм услід за ним, і не встигли ми виїхати з міста, як Еді, переповнений почуттями, погнав дев'яносто миль на годину.

– Та щоб мене дідько схопив, що ж цей хлопець робить! – закричав ковбой і погнався за ним. Це було схожим на гонку. На хвилину я вирішив, що Еді зібрався втекти з машиною і, може, він справді хотів це зробити. Ковбой наблизився до нього і посигналив. Еді знизив швидкість. Ковбой дав знак зупинитись.

– Хай йому чорт, хлопче, ти ще шину проб'єш на такій швидкості. Ти що, повільніше не можеш їхати?

– Та щоб я здох, чи я справді так швидко їхав? – сказав Еді. – Я й не помітив на такій гарній дорозі.

– Ти просто повільніше їдь, і ми доїдемо до Гранд-Ай-ленда цілими й неушкодженими.

– Добре.

І ми поїхали далі. Еді заспокоївся і його, напевно, почало хилити на сон. Ми проїхали сто миль через Небраску, повторюючи викрутаси річки Платт з її зеленими полями.

– Під час депресії, – сказав мені ковбой, – я, бувало, раз у місяць застрибував на товарняк. У ті дні можна було побачити сотні чоловіків на платформах чи в товарних вагонах, і вони не були якимись волоцюгами, вони були різними людьми без роботи, які їхали з одного місця в інше, а дехто просто тинявся. Так було по всьому Заходу. Кондуктори в ті дні ніколи не чіплялись. Я не знаю як там все зараз. А на Небраску мені плювати. У тридцяті це все було одною хмарою пилу, куди тільки не глянь. Нічим було дихати. Земля була чорною. Я був тут у ті дні. Як на мене, вони могли б Небраску назад індіанцям віддати. Я ненавиджу це місце найбільше на світі. Мій дім тепер Монтана -Місула. Ти якось приїдь туди і побачиш справжню божу землю.

Пізніше, під вечір, коли він стомився говорити, я заснув; він був цікавим співрозмовником.

Ми зупинились на дорозі, щоб перекусити. Ковбой пішов залатати запасну шину, а ми з Еді сіли в домашньому кафе. Тут я почув чудовий сміх, найкращий сміх на світі; і тут зайшов старий місцевий фермер з ордою молодих хлопців; його хрипкий крик було добре чути через степи, через усе сіре життя тогодення. Навколо нього всі сміялись. Йому весь світ був до лампочки, і водночас він до всіх мав колосальну повагу. Я сказав собі – ти тільки послухай, як цей чолов'яга сміється. Ось тобі Захід, і ось я тут, на цьому Заході. Він залетів у кафе, гукнувши власницю по імені; вона готувала найсолодший вишневий пиріг у Небрасці, і я з'їв невеличкий шматочок із величезною ложкою морозива.

– Мамцю, зроби мені щось перекусити, а то я почну сам себе їсти, або ще якусь дурню зроблю. – І він усівся на стілець і почав: Ха-ха-ха-ха. – І кинь туди трохи бобів.

Дух Заходу сидів поруч зі мною. Якби ж дізнатись про все його нефальшиве життя та що в біса він робив усі ці роки, крім сміху і крику. Е-ех, сказав я своїй душі; повернувся наш ковбой і ми вирушили в Гранд-Айленд.

Ми швидко туди дісталися. Ковбой поїхав забрати дружину, а далі – і назустріч долі, яка чекала на нього, а ми з Еді повернулись на дорогу. Нас підвезла група молодих хлопців, парубчаки, підлітки, і сільські хлопці у старому драндулеті; вони висадили нас десь дорогою під тоненькою завісою дощу. А потім якийсь старий, який ні слова не сказав, – сам бог знає чому він нас підібрав – підвіз нас до Шелтона. Тут Еді відчужено став на дорозі навпроти омаханських індіанців, які не знали, куди себе подіти. Через дорогу лежали рейки і бак з водою з написом ШЕЛТОН.

– Хай йому чорт, – здивовано сказав Еді, – я вже тут був. Це було кілька років тому, під час війни, вночі, пізно вночі, коли всі спали. Я вийшов на платформу покурити, і ось ми були в порожнечі, у пітьмі, і я дивлюся вгору і бачу цей напис, Шелтон, он там на баку з водою. Ми їхали до Тихого океану, всі хроплять, кожен безголовий дурень, і ми стояли лише декілька хвилин, заправляючись чи що, а потім ми поїхали. Чорти б забрали цей Шелтон! Я відтоді ненавиджу це місце!

У Шелтоні ми й застрягли. Так само, як у Давенпорті, усі машини були фермерськими, і час від часу проїжджали машини з туристами, що було ще гірше – чоловіки за кермом, а їхні дружини вказують на різні культурні пам'ятки або зачаровано вивчають карту і геть на все дивляться з підозрою.

Дощ став сильнішим, і Еді змерз; він був легко одягнений. Я витяг зі своєї сумки вовняну шотландку і дав йому. Йому стало трохи краще. Я простудився. У задрипаному індіанському магазині купив льодяники від кашлю. А потім пішов до поштового кіоску і за пені відіслав тітці листівку. Ми повернулись на сіру дорогу. Ось він перед нами – Шелтон, напис на водяному баку. Повз нас пролетів рок-айлендський поїзд. Ми дивились на розмиті обличчя пасажирів. Поїзд просвистів через степи у напрямку наших мрій. Дощ став ще сильнішим.

Високий худий чоловік у талонному капелюсі зупинив свою машину по той бік дороги й підійшов до нас; він був схожий на шерифа. Про всяк випадок ми таємно підготували наші історії. Він повільно йшов до нас.

– Ви, хлопці, кудись їдете чи просто їдете? – Ми не зрозуміли запитання, але це було до біса добре запитання.

– А що? – запитали ми.

– Ну, у мене е невеличкий карнавал, он там за пару миль по дорозі, і я шукаю якихось хлопців, які хотіли б заробити копійку. У мене там є рулетка і дерев'яне колесо, знаєте, таке, на яке чіпляєш ляльки і випробовуєш свою долю. Якщо, хлопці, захочете на мене працювати, можете заробляти тридцять відсотків з виграшу.

– А проживання і їжа?

– Ліжко буде, але не їжа. Харчуватись будете в місті. Ми трохи подорожуємо. – Ми задумались. – Це добра можливість, – сказав він і терпляче чекав, поки ми приймемо рішення. Нам було якось не по собі, ми не знали, що й сказати, тим більше, що я не хотів зав'язуватися з карнавалом. Мені так кортіло добратись до компанії у Денвер.

Я сказав:

– Я не знаю, я поспішаю і в мене обмаль часу. – Еді сказав те саме, і старий, махнувши рукою, пішов до своєї машини й поїхав. Ну й ну! Ми посміялись з усього цього й поміркували, як це все могло бути. Я уявив темні, повні куряви ночі і обличчя небрасківських родин, які проходять повз нас із червонощокими дітьми, які на все дивляться з подивом, і я знаю, що відчув би себе, як сам диявол, заманюючи їх дешевими карнавальними штучками. І чортове колесо, що крутиться в темряві рівнин, і, Господи, ця сумна карусельна музика, і я весь час намагатимусь повернутися до своєї мети, а спатиму я в якомусь позолоченому вагоні на купі картопляних мішків.

Еді виявився досить неуважним попутником. До нас під'їхала смішна стара таратайка, за кермом сидів дідусь; таратайка була зроблена із якогось алюмінію, квадратна, немов коробка, – це був точно трейлер, але безумовно якийсь дивний, божевільний, небрасківський саморобний трейлер. Він їхав дуже повільно і зупинився. Ми підбігли; дідусь сказав, що може взяти тільки одного з нас; без єдиного слова Еді заскочив усередину й повільно погуркотів далі, вдягнений у мою шерстяну шотландку. Ну, що ж, я подумки попрощався з сорочкою; так чи так, вона мала лише сентиментальну цінність. Я дуже довго чекав у нашому власному огидному Шелтоні, десь декілька годин, мені здавалося, що вже вечоріє; але насправді все ще стояв день, лише вкрай темний день. Денвер, Денвер, як же мені добратися до Денвера? Я вже майже здався і сів за чашкою кави, аж раптом зупинилась досить новенька машина, а за кермом був молодий хлопець.

– Тобі куди?

– У Денвер.

– Ну, я тебе можу підвезти на сто миль у той бік.

– Чудово, чудово, ти врятував мені життя.

– Я сам, бувало, мандрував автостопом, тому завжди готовий когсь підвезти.

– Я б теж, якби мав машину. – Ми заговорили, і він розказав мені про своє життя; воно не було дуже цікавим; я ненадовго заснув і прокинувся біля Гетенбурга, де він мене й висадив.

Розділ четвертий

НАЙКРУТІША подорож мого життя ось-ось мала розпочатись: вантажівка з відкритим кузовом, у ньому розляглося шестеро чи семеро хлопців, а водії – двоє білявих фермерів із Мінесоти – підбирали кожну душу, яку зустрічали дорогою; найусміхненіша, весела пара привабливих селянських хлопців, про зустріч з якою можна лише мріяти; обидва вдягнені в бавовняні сорочки й комбінезони; обидва зі здоровенними зап'ястями і відкритими, широкими усмішками для всіх і всього, що зустрічалось їм на шляху. Я підбіг:

– Чи є ще місце? – Вони відповіли:

– Звичайно ж, застрибуй, місце є для всіх.

Я не встиг схопитись за задній борт, як вантажівка рвонула далі; я зігнувся, мене підхопив один із хлопців, і я сів. Хтось передав пляшку сивухи з рештками на дні. Я влив у себе ковток на дикому, ліричному і зволоженому дощем повітрі.

– У-у-х, погнали! – крикнув хлопець у бейсбольній кепці, і вони розігнали вантажівку аж до сімдесяти, обганяючи всіх дорогою. – Ми вже їдемо на цій бісові штуці з самого Де-Мойна. Ці хлопці ніколи не зупиняються. Час від часу треба крикнути, щоб злізти відлити, інакше треба відливати в повітря, і тримайся, брате, тримайся.

Я роздивився всю цю компанію. Там було два молоді фермери з Північної Дакоти в червоних бейсбольних кепках, це і є стандартна кепка для північно-дакотського фермера, вони прямували на врожаї; їхні батьки відпустили їх у дорогу на літо. Там також було два молодих міських хлопця з Колумбуса, Огайо, шкільні футбольні гравці, вони жували жуйку, підморгували, співали на вітерці й розповіли, що на літо їдуть автостопом через Америку.

– Ми їдемо у Ел-Ей! – крикнули вони.

– А що там?

– А чорт його знає. Яка в біса різниця?

Також там був високий худорлявий хлопець із підозріливим поглядом.

– А ти звідки? – запитав я. Я лежав біля нього на платформі; неможливо було сидіти не підскакуючи, бо платформа була без перил. Він повільно повернувся в мій бік і сказав:

– Мон-та-на.

І, нарешті, там був Місісіпі Джин і його підопічний. Мі-сісіпі Джин був невеличким смаглявим хлопцем, який їздив на товарняках по країні, тридцятилітній лоботряс із моложавим лицем, і скільки йому років сказати було складно. Він сидів на дошках, схрестивши ноги, мовчки дивлячись на поля вже сотні миль, аж поки, нарешті, повернувся до мене й запитав:

– А куди ти їдеш?

Я відповів, що в Денвер.

– У мене там сестра, але я вже декілька років її не бачив. – Його мова була мелодійна і повільна. Він був терплячий. Його підопічний був шістнадцятилітнім високим молодим хлопцем і, як решта, він був одягнений у якесь лахміття; тобто, на них був старий одяг, який почорнів від сажі з колій, бруду з товарних вагонів і ночівель на землі. Підопічний білявий хлопець також був мовчазним і, вдавалося, він від чогось тікає, напевно, це так і було, зважаючи на його погляд у далечінь і те, як він схвильовано облизує губи. Монтана Слім інколи говорив із ними, злісно посміхався. Вони на нього не звертали увагу. Я боявся його дивакуватої посмішки, якою він залазив тобі просто и обличчя й дурнувато витріщався.

– Маєш гроші? – запитав він у мене.

– Та ти що, може, вистачить на півлітра віскі, поки доберусь до Денвера. А в тебе?

– А я знаю, де можна трохи дістати. -Де?

– Та де-небудь. Завжди можна затягти якогось дурня у провулок, хіба ні?

– Ну, наче так.

– Якщо треба трохи грошенят, я перед таким не зупинюсь. Прямую побачити батька в Монтані. Мені треба буде злізти з цієї баржі в Шаєні і добиратись якось інакше. Ці божевільні хлопці їдуть у Лос-Анджелес.

– Прямо туди?

– Всю дорогу прямо туди – як хочеш в Ел-Ей, маєш із ким їхати.

Я все обдумав; думка мчати всю ніч через Небраску, Вайомінг, і вранці їхати через пустелю Юти, і потім, напевно, по обіді, через пустелю Невади, і, чесно кажучи, можливість скоро опинитись у Лос-Анджелесі майже змінювала всі мої плани. Але мені треба було в Денвер. Доведеться зійти у Шаєні та проїхати автостопом дев'яносто миль на південь до Денвера.

Я зрадів, коли мінесотські хлопці, яким належала вантажівка, вирішили зупинитися поїсти в Норт-Платі; я хотів на них подивитись. Вони вийшли з машини й усміхнулися усім нам.

– Іду відлити! – сказав один.

– Час поїсти! – додав другий. Але зі всієї компанії лише вони мали гроші на їжу. Ми поплентались за ними у ресторан, прошмигнули повз групу жінок і сіли біля величезних гамбургерів з кавою, поки хлопці ковтали величезні порції, наче їли на кухні своєї мами. Вони були братами; транспортували агротехніку з Лос-Анджелеса до Міне-соти і заробляли на цьому добрі гроші. Тому, їдучи порожняком, дорогою на узбережжя, вони підбирали всіх, хто стояв на дорозі. Вони вже так робили разів п'ять; і їм це страшенно подобалось. Вони не переставали сміятися. Я спробував із ними поговорити – доволі дурна спроба з мого боку потоваришувати з капітанами нашого корабля – і єдина відповідь, яку я отримав, – дві сонячні усмішки й величезні білі зуби, виплекані на кукурудзі.

Усі приєднались до них у ресторані; всі, крім двох волоцюг – Джина і його малого. Коли ми повернулись, вони сиділи у вантажівці, покинуті й нещасні. Сутеніло. Водії курили; я скористався можливістю купити пляшку віскі, щоб зігрітися на холодному нічному повітрі. Вони усміхнулись:

– Давай, швиденько.

– Я вам дам пару ковтків! – запевнив я.

– О ні, ми не п'ємо, давай сам.

Монтана Слім і двоє школярів блукали зі мною вулицями Норт-Плата, поки я знайшов магазин, де продається віскі. Вони скинулись грішми, Слім також докинув, і я купив квінту. Високі стримані чоловіки спостерігали за нами з будинків зі штучними фасадами; центральна вулиця була засіяна квадратними коробкоподібними будинками. З кожної сумної вулиці відкривалась величезна панорама рівнин. У повітрі Норт-Плата я відчув щось дивне і не міг зрозуміти, що воно таке. Через п'ять хвилин мені стало зрозуміло. Темніло швидко. Ми випили по ковтку, раптом я озирнувся, і зелені поля Плата зникли з очей, а замість них, аж до самого горизонту, тяглись довжелезні оголені рівнини піску й полину. Я був вражений.

– Що це в біса таке? – крикнув я Сліму.

– Хлопче, це початок пасовищ. Ану, дай мені ще ковток.

– Ур-ра-а-а! – закричали школярі. – Прощавай, Ко-лумбус! Щоб Спаркі з хлопцями сказали, були б вони тут. Й-оу!

Спереду водії помінялися місцями; свіжий брат давав газу, як тільки міг. Дорога також змінилась – посередині були горби, пологі краї й рови в чотири фути з обох боків були такі, що вантажівка підскакувала й гойдалася в обидва боки, на диво, лише тоді, коли на протилежній смузі не було машин – і я був впевнений, що нас перекине. Але нони були крутими водіями. Як вони тільки об'їхали неб-расківську шишку – шишку, яка стирчить на все Колорадо! Скоро я зрозумів, що був у Колорадо, і хоча офіційно ми ще в нього не в'їхали, залишалося прямувати на південний захід до Денвера лише декілька сотень миль. Я кричав від щастя. Ми передавали пляшку. Величні сяючі зорі зійшли на небо, а піщані дюни праворуч посмурніли. Я відчув себе стрілою, яка летить просто в ціль.

Раптом Місісіпі Джин повернувся до мене, прокинувшись зі своєї схрещеної, терпеливої пози і сказав:

– Ці степи нагадують мені Техас.

– А ви з Техасу?

– Ні, сер, я з Грін-вела Міззі-сіпі. – Саме так він це сказав.

– А той малий звідки?

– Він вскочив у якусь халепу в Місісіпі, тож я вирішив йому допомогти. Хлопець з міста ніколи не виїжджав. Я дбаю про нього, як можу, він ще дитя. – Хоча Дін був білим, у ньому було щось від мудрого змученого, старого негра і щось дуже схоже на Елмера Хасела, нью-йорксько-го наркомана, такий собі залізничний Хасел, подорожуючий епічний Хасел, котрий перетинає країну щороку, на південь узимку і на північ улітку, і все це тільки тому, що нема такого місця, яке б йому не остогидло і тому, що мандрувати можна не кудись, а всюди, мандрувати під зорями, і бажано зорями Заходу.

– Я був у Ога-дені декілька разів. Як хочеш їхати в Огаден, я маю пару друзів, до яких можна заскочити.

– Я їду в Денвер із Шаєна.

– Чорт, ну тоді їдь прямо туди, так їхати щодня не випадає.

Це також була приваблива пропозиція. Що ж було в Огадені?

– А що таке – Огаден?

– Це місце, через яке більшість хлопців проїжджає і завжди там зустрічаються; ти там завжди кого-небудь зустрінеш.

Раніше я ходив у море з високим кістлявим хлопцем з Луїзіани на ім'я Великий Слім Газард, Вільям Голмз Га-зард, і був він волоцюгою із власної волі. Коли він був маленький, то бачив, як до його матері причепився волоцюга і попросив шматочок пирога, вона його пригостила, а коли волоцюга пішов геть, малий спитав:

– Ма, а що це за чоловік?

– А-а, це волоцюга.

– Ма, я хочу колись стати волоцюгою.

– Закрий рота, Газарди таким не займаються. – Але він ніколи не забув той день, і коли виріс, після недовгої футбольної кар'єри за команду університету Луїзіани, почав бродяжити. Великий Слім і я провели не одну ніч, розказуючи історії, плюючись тютюном у паперові стаканчики. У поведінці Місісіпі Джина було щось схоже на Великого Сліма Газарда, тому я запитав:

– Чи тобі не доводилось десь зустрічати хлопця на ім'я Великий Слім Газард?

Він відповів:

– Маєш на увазі такого високого хлопця, котрий голосно сміється?

– Ну, це його нагадує. Він сам з Рустона, Луїзіана.

– Точно. Звати його Луїзіана Слім. Я справді зустрічав Великого Сліма.

– І він колись працював на нафторозробках у східному Техасі?

– Так, у східному Техасі. А тепер переганяє худобу.

І це було абсолютно точно; все-таки я не міг повірити, що Джин справді знає Сліма, котрого я шукав роками.

– А ще працював на буксирах у Нью-Йорку?

– Ну, цього вже я не знаю.

– Ти, напевно, знав його лише на заході.

– Може бути. А я ніколи не був у Нью-Йорку.

– Ну, чорт, я вражений, що ти його знаєш. Це велика країна. Але я знав, що, напевно, ти його знаєш.

– Так точно, сер, я знаю Великого Сліма дуже добре. Завжди щедрий з грішми, поки вони в нього є. Такий здоровий, сильний хлопець; я бачив, як він одним ударом нирубив копа в Шаєні.

Це було схоже на Великого Сліма; він завжди відтрено-нував цей один удар у повітрі; він був подібним на Джека Демпсі або скоріше на молодого Джека Демпсі, котрий любив випити.

– От гад! – закричав я в повітря, випив іще ковток і нідчув себе досить непогано. Потоки вітру у відкритій вантажівці стирали кожен ковток, вони стирали погані наслідки випитого, а добрі засідали глибоко в животі. – Шаєн, ось і я! – співав я. – Денвер, стережись свого хлопця.

Монтана Слім повернувся до мене, тицьнув пальцем на мої черевики і гостро пожартував, без жодного натяку на посмішку:

– Ти думаєш, якщо їх посадити в землю, щось із них виросте? – Інші хлопці почули його й засміялись. Це справді були найбезглуздіші черевики в Америці; я їх узяв навмисно, бо не хотів, щоб пітніли ноги на спекотній дорозі і, коли не брати до уваги Ведмежу гору, вони виявились найкращим взуттям для моєї подорожі. Я посміявся разом з ними. Черевики уже розвалювались, шматочки фарбованої шкіри стирчали, немов шкірка свіжого ананаса, і з дір вилазили пальці. Тож ми випили ще по ковтку і знову посміялись. Неначе уві сні, ми пролітали містечка в повній пітьмі, проїжджали довгі смуги врожайної землі й ковбоїв серед ночі. Вони не встигали голову повернути, як ми пролітали повз них і бачили, вже з другого, так само темного краю містечка, як вони ляскають себе по нозі: ми були доволі смішною компанією.

У той час на цих землях було до біса народу – настала пора збору врожаю. Хлопці з Дакоти занервувались.

– Думаю, ми зійдемо на наступній зупинці відлити; тут начебто всюди багато роботи.

– Ви ото собі рухайтесь на північ, коли тут усе закінчиться, – радив Монтана Слім. – Просто йдіть слідом за врожаєм, поки не дістанетесь Канади. – Хлопці мляво кивнули; їх не дуже цікавили його поради.

Тим часом білявий утікач сидів незворушно; час від часу Джин нахилявся зі свого буддистського трансу через пливучі темні поля і щось ніжно казав хлопцеві на вухо. Малий хитав головою. Джин доглядав за ним, переймався його настроєм і його страхами. Я думав, куди ж у біса вони підуть і що там робитимуть. У них не було цигарок. Я витратив на них усю свою пачку, бо так їх полюбив. Вони були вдячні й добродушні. Вони ніколи мене не просили, я їм сам пропонував. У Монтана Сліма була пачка, але він ніколи не пригощав. Ми пролетіли крізь ще одне перехрестя, повз іще одну ширенгу високих худих чоловіків у джинсах – у туманному світлі вони були неначе пустельні метелики – і знову занурились у тотальну пітьму; зорі були чисті й ясні, а повітря дедалі рідше, ми піднімались довгим схилом західного плато, як кажуть, по футу щомилі, і дерева ніде не закривали нам зорі. Одного разу я на льоту побачив самотню сумну корову в полину біля дороги. Ми немовби їхали поїздом, так само стійко і так само прямо.

Незабаром ми наблизились до містечка, зупинились, і Монтана Слім сказав:

– Треба відлити, – але мінесотці не зупинились і поїхали далі. – Чорт, я не витерплю, – сказав Слім.

– А ти через борт, – кинув хтось.

– Ну, що ж, – сказав він і повільно, під нашими поглядами, відповз у кінець платформи, тримаючись з усіх сил, і звісив ноги з вантажівки. Хтось постукав у віконце кабіни, щоб донести новину до братів. Вони обернулись і весело посміхнулись. І як тільки Слім був готовий приступити до діла, і так доволі небезпечного, вони почали гнати зигзагом на швидкості сімдесят миль на годину. Він одразу відкинувся назад; ми побачили китовий фонтан; Слім знову спробував сісти. А брати знову почали розхитувати авто. Бум – і він полетів убік, і весь обмочився. У ревінні двигуна ми чули віддалену лайку, наче хтось кричить із-за гір:

– Чорт… чорт…

Він не знав, що ми це робимо зумисно; він лише боровся, мужньо, як Йов. Коли він закінчив, не знаю як, він був увесь мокрий, і тепер мав приповзти назад, зі стражденним виглядом, а всі реготали, крім сумного білявого хлопця, а мінесотці заливались від сміху в кабіні. Я подав йому пляшку, щоб хоч якось розрадити його.

– Прокляття, – сказав він, – вони це що, зумисне робили?

– Саме так.

– Ну, хай йому чорт, я цього не знав. Пригадую, що вже пробував у Небрасці і було значно простіше.

Аж раптом ми вскочили в містечко Огалалу, і тут хлопці з кабіни з величезним задоволенням крикнули:

– Зупинка відлити!

Слім похмуро стояв біля вантажівки, шкодуючи за втраченою можливістю. Двоє хлопців з Дакоти з усіма попрощались і вирішили почати врожаювати просто там. Ми дивились, як вони зникають у ніч, прямуючи до краю міста, де було світло, і де нічний сторож скаже, як знайти роботу. Я хотів купити цигарок. Джин і білявий малий пішли слідом за мною, щоб розім'яти ноги. Я зайшов у найменш вірогідне місце на світі, щось на зразок лимонадної кафешки для місцевих підлітків. Дехто танцював під музичний автомат. Коли ми зайшли, саме була перерва. Джин і білявий малий просто стояли й ні на кого не дивились; вони лише хотіли цигарок. Там також були гарненькі дівчата. Одна з них стрільнула очима на білявого, а він навіть не помітив, а якщо б і помітив, то йому було байдуже – настільки він був сумний і загублений.

Я кожному з них купив по пачці; вони подякували. Машина була готова від'їхати. Уже було близько півночі, стало холодно. Джин, об'їхавши всю країну більше разів, ніж міг порахувати на пальцях рук і ніг, сказав, що найкраще було б усім залізти під великий шмат брезенту, інакше змерзнемо. Саме так, і з допомогою решти в пляшці ми зігрілись, а повітря ставало крижаним і пощипувало нас за вуха. Зорі здавалися яскравішими, чим вище ми видирались високими рівнинами. Зараз ми були у Вайомінгу. Я лежав на спині й дивився на величну твердь просторів, насолоджуючись проробленим шляхом і як усе-таки далеко опинився від мізерної Ведмежої гори, та я аж тремтів від думки про Денвер, хоч би що там на мене чекало. Місісіпі Джин почав наспівувати пісню. Він співав її мелодійно й тихо, з місісіпським акцентом, пісенька було проста, лише: «Я маю гарненьку дівчинку, і їй тільки шістнадцять, а кращої в світі не знайти, хоч як старайся», це повторювалось і додавались інші рядки, про те, як далеко він був і бажав повернутися до неї, але все було втрачено. Я сказав: – Джине, це така чудова пісня.

– Це найкраща пісня, яку я знаю, – відповів він, усміхнувшись.

– Я сподіваюсь, ти доїдеш туди, куди хочеш, і будеш щасливим, коли це станеться.

– Хай там як, я завжди вибираюсь із будь-якої халепи і даю собі раду.

Монтана Слім спав. Коли він прокинувся, то сказав мені:

– Ей, Чорнявий, може б нам з тобою дослідити Шаєн перед тим, як ти поїдеш у Денвер?

– Ну, звичайно. – Я був такий п'яний, що погодився б на будь-яку авантюру.

Наша вантажівка в'їхала на околицю Шаєна, ми побачили у висоті червоний вогник місцевої радіостанції і раптом ми занурились у величезний натовп людей по обидва боки дороги.

– А щоб тебе біс побрав, це ж Тиждень Дикого Заходу, -сказав Слім. Отари товстих бізнесменів у чоботах і деся-тигалонних капелюхах прогулювались зі своїми гладкими дружинами, вирядженими, як ковбойки; вони метушились і раділи на тротуарах старого Шаєна; далі було видно смужки бульварних ліхтарів у центрі нового Шаєна, проте святкування точилося у Старому місті. Гвинтівки стрельнули холостими зарядами. Салуни були напхані до самого тротуару. Я був вражений, але водночас усе це мені здавалося абсурдним: уперше на Заході я побачив, якими дурнуватими трюками доводиться берегти його горді традиції. Ми хотіли вискочити з машини й попрощатись; мінесотці не збиралися там затримуватись. Було сумно бачити, як вони від'їжджають, і я усвідомлював, що вже ніколи нікого з них не побачу, але так мало бути.

– Ви відморозите собі зади вночі, – попередив я. – А потім наступного дня спалите їх у пустелі.

– Нічого, мені б вибратись із цієї холодної ночі, – відповів Джин. Вантажівка поїхала, пробираючись крізь стовпотворіння, і ніхто не звертав уваги на дивакуватих хлопців, закутаних у брезент, схожих на немовлят у колясці. Я спостерігав, як машина зникає в ночі.

Розділ п'ятий

Я ЗАЛИШИВСЯ з Монтаною Слімом, і ми рушили вештатись барами. У мене було сім доларів, п'ять з яких я здуру протринькав у ту ніч. Спочатку ми крутилися в барах, біля входів і на тротуарах, з усіма туристами, які повиряджались ковбоями, з нафтовиками, і фермерами; потім я протряс Сліма, котрий від усього пива і віскі – а він був саме таким пияком – п'яний тинявся вулицями міста: очі скляніють, і вже за хвилину він виливає душу першому ліпшому незнайомцю. Я зайшов у кафе, де готують чилі, а там працювала надзвичайно гарненька офіціантка. Я поїв, а потім написав їй коротеньку любовну записку на звороті купюри. У кафе не було ні душі; всі були де-інде, всі пили. Я попросив, щоб вона перевернула купюру. Вона прочитала і засміялась. Це був невеличкий ніршик про те, як я хочу, щоб вона пішла зі мною, і ми разом пізнаємо ніч.

– Я б з радістю, Чікіто, але я маю побачення зі своїм хлопцем.

– А ти не можеш його позбутися?

– Ні, ні, не можу, – вона сказала засмучено, і мені надзвичайно сподобалося, як вона це сказала.

– Ну хай іншим разом, я сюди зайду, – сказав я, і вона відповіла:

– Коли завгодно, малий.

Я все одно там ще трохи посидів, просто щоб нею помилуватись, і випив ще одну чашку кави. її хлопець зайшов похмуро і запитав, коли вона звільняється з роботи. Вона метушилася, щоб швидше закрити кафе. Мені слід було піти. Виходячи, я їй усміхнувся. На вулиці свято не стихало, лише товстуни ставали ще п'янішими і кричали ще голосніше. Це було смішно. Індіанські вожді вешталися у величезних головних уборах і виглядали дуже спокійно поряд із п'яними червоними пиками. Попереду я побачив Сліма і приєднався до нього.

Він сказав:

– Я щойно написав листівку батьку в Монтану. Слухай, ти не міг би знайти поштову скриньку і туди вкинути її?

Дивне прохання; він дав мені листівку і прошмигнув у відчинені двері салуна. Я взяв листівку, пішов до скриньки і глянув на неї. «Дорогий тату, я буду дома в середу. У мене все добре, і сподіваюсь, у тебе так само. Річард». У мене склалось про нього інше враження; він був таким ніжним і ввічливим зі своїм батьком. Я зайшов у бар і приєднався до нього. Він підчепив двох дівчат, гарненьку молоду блондинку і товсту брюнетку. Вони були дурні та нудні, але ми все одно хотіли з ними щось витворити. Ми повели їх у якийсь паскудний нічний клуб, який закривався, і я витратив все, крім двох доларів, на скоч для них і пиво для нас. Я напивався і мені було на все плювати; все було добре. Все моє єство і помисли були спрямовані на маленьку блондинку. Я хотів проникнути в неї всіма своїми силами. Я обняв її і хотів це їй сказати. Нічний клуб закрився, і ми тинялись розбитими брудними вулицями. Я подивився на небо; чисті, прекрасні зорі все ще яскраво палали. Дівчата хотіли піти на автобусну зупинку, і ми пішли туди разом, але виявилось, що вони збирались зустрітися з якимось моряком, котрий там на них чекав, двоюрідний брат товстухи, і він був із друзями. Я спитав у білявки:

– У чому річ? – Вона відповіла, що хоче додому, в Колорадо, на південь через кордон від Шаєна.

– Я повезу тебе в автобусі, – сказав я.

– Ні, автобус зупиняється на шосе, а потім мені доведеться самій іти через прерію. Я цілий день на неї дивлюся і не планую сьогодні через неї йти.

– Ну, послухай, ми гарненько пройдемось через польові квіточки.

– Там нема ніяких квіточок, – сказала вона. – Я хочу поїхати у Нью-Йорк. Мені все це остогидло. Крім Шаєна нікуди піти, а в Шаєні нічого робити.

– У Нью-Йорку теж нічого робити.

– Чорта з два – нічого робити, – скривила вона губки.

Автобусна станція була забита до дверей. Найрізноманітніші люди чекали на автобуси або просто вештались; було багато індіанців, які за всім спостерігали своїми кам'яними очима. Білявка відірвалась від нашої розмови і приєдналась до моряка та його друзів. Слім дрімав на лавці. Я сів біля нього. Підлога на автобусних станціях однакова по всій країні – завжди вкрита бичками і плювотиною, і все це створювало доволі сумне враження, властиве виключно автобусним станціям. На мить усе стало таким самим, як у Ньюарку, за винятком величних просторів, які мені дуже подобались. Я оплакував те, що мені довелося порушити чистоту своєї подорожі, не заощадивши ні дайма, я тягнув час і не рухався далі, займався якимись дурницями з цією насупленою білявкою і тринькаючи на неї всі свої гроші. Мене від цього нудило. Я так давно не спав, що був занадто втомлений, щоб гніватись і скаржитись, тому вирішив поспати; я скрутився на лавці, підмостивши свою парусинову сумку замість подушки, і спав до восьмої ранку серед сонних звуків станції та сотень людей, які проходили повз.

Я прокинувся зі страшним головним болем. Слім зник, напевно, подався до Монтани. Я вийшов на вулицю. І там, далеко в блакитному повітрі, я вперше побачив величні засніжені вершини Скелястих гір. Я глибоко вдихнув повітря. Я хотів зараз же бути у Денвері. Спочатку я скромно поснідав тостами, кавою і одним яйцем, а потім вирушив із міста в бік шосе. Фестиваль Дикого заходу тривав; там було родео, а крики та веселощі от-от мали початися заново. Я все залишив позаду. Я хотів побачити свою компанію у Денвері. Я перейшов залізничні колії і дійшов якихось халуп на роздоріжжі двох автострад, що вели на Денвер. Я вибрав ту, яка ближча до гір, аби ними милуватись. Мене одразу підібрав юнак з Конектікута, який їхав країною у своїй тарантайці та малював; він був сином редактора на сході. Він говорив і говорив; мене нудило він випитого і висоти. В якийсь момент я мало не висунув голову у вікно. Проте, коли він мене висадив у Лонгмонті, Колорадо, я знову відчував себе добре, навіть, почав йому розповідати про свою подорож. Він побажав мені удачі.

У Лонгмонті було чудово. Під величезним старим деревом біля заправки стояло ліжко із зеленої трави. Я запитав у робітника чи можу там поспати, він дозволив; я постелив на землю шерстяну сорочку, впав на неї обличчям, виставив лікоть, і під жарким сонцем, одним оком глянув на Скелясті гори. Я спав дві чудесні години, і єдиним дискомфортом були колорадські мурахи. І ось я у Колорадо! Я був щасливим. Чорт! Чорт! Чорт! Я вже майже там! Після освіжаючого сну, сповненого павутинням думок про моє минуле життя на Сході, я встав, умився в туалеті заправки і пішов далі, свіженький та розслаблений; потім купив собі густий молочний коктейль у придорожному кафе, щоб хоч якось охолодити свій гарячий і стомлений живіgoalma.orgім випадково коктейль зробила дуже гарненька колорадська дівчина; вона весь час усміхалась; я був вдячний, і це цілком компенсувало минулу ніч. Я сказав собі: Ого! Яким же буде Денвер! Я вийшов на дорогу й поїхав далі в новенькій машині денверського бізнесмена приблизно тридцяти п'яти років. Він їхав сімдесят. Мене аж трясло; я рахував хвилини й віднімав милі. Попереду, за пологими полями пшениці, осяяними золотом далеких снігів Естес, я нарешті побачу старий Денвер. Я уявив себе вночі у денверському барі, зі всією компанією, і для них я виглядатиму дивним та обшарпаним, немов той пророк, що блукав через усю землю, щоб донести темне Слово, і єдине слово у мене на вустах було «Ого!» У нас із бізнесменом була довга, приємна розмова про наші відповідні плани на життя, і не встиг я оком змигнути, як ми вже їхали повз фруктові базари на околицях Денвера; навколо здіймалися димові труби, дим, залізничні депо, будинки з червоної цегли і віддалені сіро-камянні будівлі центру, ось я і в Денвері. Він висадив мене на Ларімер-стріт. Я поплівся далі, щасливий, з найбожевільнішою посмішкою на світі, злившись зі старими лайдаками і виснаженими ковбоями Ларімер-стріт.

Розділ шостий

У ТІ дні я не знав Діна так добре, як знаю тепер, і спершу хотів знайти Чеда Кінга; цим я й зайнявся. Я подзвонив йому додому, поговорив з його матір'ю, і вона сказала:

– Селе, що це ти робиш у Денвері?

Чед – худий білявий хлопець з дивним обличчям чаклуна, котре пасувало до його захоплення антропологією та доісторичними індіанцями. Його ніс м'яко й навіть ніжно горбатився під золотим згустком волосся; у нього був шарм і краса західого шибайголови, котрий витанцьовує у придорожніх шинках і трохи грає у футбол. Коли він говорить, з'являється дивний акцент:

– Що мені справді подобається, Селе, у степових індіанцях, то це те, як вони завжди до біса сором'язливі щодо кількості здобутих скальпів. У «Житті на Далекому Заході» Ракстона є індіанець, який аж почервонів від сорому через свої скальпи, і втік, як божевільний, у поле, де потай радіє своїм перемогам. Ось це мене до біса зачепило!

Того сонного денверського дня мати Чеда сказала, що він плете індіанські кошики в місцевому музеї. Я туди зателефонував; він забрав мене старим «Фордом»-купе, на якому їздив у гори на розкопки індіанських знахідок. Він зайшов на автобусну станцію одягнений у джинси, з широчезною усмішкою. Я сидів на підлозі на свої сумці, розмовляючи із тим самим моряком із шаєнської автобусної станції, розпитуючи його про білявку. Йому було так нудно, що він навіть не відповідав. Ми з Чедом сіли в його маленьке купе і спершу подалися в мерію, де він мав забрати якісь карти. Потім мав відвідати старого вчителя, потім ще щось, а я лише хотів пити пиво. І десь задньою думкою я цікавився, де Дін і чим він зараз займається? Чед, не зрозуміло чому, вирішив більше не товаришувати з Діном і навіть, не знав, де той живе.

– А Карло Маркс у місті?

– Так.

Але Чед і з ним більше не розмовляв. Це був початок відходу Чеда Кінга від усієї нашої компанії. Я хотів після обіду подрімати в нього дома. Мені розповіли, що Тім Грей знайшов мені квартиру на Колфакс-авеню, а Роланд Мейджор уже там жив і чекав на мене. Я відчув у повітрі якусь змову, і ця змова поділила компанію на дві групи -Чед Кінг, Тім Грей і Роланд Мейджор разом із Раулінсами змовились ігнорувати Діна Моріарті та Карло Маркса. Я був прямісінько посеред цієї цікавої війни.

Це була війна із соціальним підтекстом. Дін був сином пияка, і одним із найзапійніших босяків Ларімер-стріт, і, між іншим, Дін виріс на Ларімер-стріт та поблизу неї. У шість років він свідчив у суді, щоб відпустили його батька. Він клянчив гроші по ларімерських провулках і потай віддавав їх своєму батькові, котрий чекав із другом-пияком поміж розбитих пляшок. Згодом, коли Дін виріс, він почав зависати у більярдній «Гленарм»; він встановив рекорд із крадіжки машин і потрапив у виправну колонію. З одинадцяти до сімнадцяти років він пробув у таких закладах. Його фахом було викрадання машин, полювання на школярок, щоб відвозити їх у гори для забав, повертатися в місто і відсипатися у ванні якого-небудь готелю. Його батько був колись поважним і працьовитим бляхарем; він спився від вина, що гірше від віскі, і впав так низько, що на зиму їхав на товарняках у Техас, а влітку повертався в Денвер. У Діна були брати по матері, вона померла, коли він був іще дитиною, проте вони його не любили. Єдині друзі Діна – його приятелі з більярдної. Дін, із шаленою енергію сучасного американського святого, а також Карло були підземними потворами того сезону в Денвері, разом з більярдною бандою, і це особливо символізувала квартира Карло в підвалі на Гранд-стріт, де ми разом просиділи не одну ніч до самого світанку – Карло, Дін, я, Том Шарк, Ед Данкел, і Рой Джонсон. Про останніх пізніше.

У свій перший день у Денвері я спав у кімнаті Чеда Кінга поки його мама прибирала внизу, а Чед працював у бібліотеці. Це був спекотний степовий липневий день. Я б не заснув, якби не винахід батька Чеда Кінга. Батько Чеда Кінга, добрий і приємний чоловік – йому було за сімдесят – старий і немічний, худий і зчахлий; він повільно та з насолодою розказував усілякі історії; гарні історії про своє дитинство в Північній Дакоті у вісімдесяті, де для розваги він без сідла їздив верхи на поні й палицею ганяв койотів. Згодом він став сільським учителем на «оклахомській ручці», а потім бізнесменом на всі руки, як кажуть у Денвері. У нього досі був старий кабінет над гаражем; там стояв письмовий стіл з відкидним верхом, безліч запилених папірців, сліди минулого щастя і грошових афер. Він винайшов особливий кондиціонер. Він вставив звичайний вентилятор у віконну раму і якось пропускав холодну воду через змійовик перед дзизчачими крильцями. Результат був ідеальний лише за чотири фути він вентилятора, а потім, як виявилось, в спекотні дні вода перетворювалась на пару, і перший поверх будинку ставав таким же гарячим, як завжди. Але я спав на ліжку Чеда просто під вентилятором, на мене витріщався величезний бюст Гете, і я зручно заснув, але тільки щоб за двадцять хвилин прокинутись, замерзаючи від холоду. Я накинув на себе покривало і все одно мерз. Нарешті стало так холодно, що я не міг спати і спустився вниз. Старий спитав мене, як працює його винахід. Я сказав, що він працює до біса добре, і до певної міри не злукавив. Мені він подобався. Він був переповнений спогадами:

– Якось я зробив засіб для видалення плям, і його икрали великі фірми на сході. Я вже не один рік намагаюся щось за нього дістати. Якщо б я тільки мав достатньо грошей, щоб найняти достойного юриста…

Але вже було запізно, щоб наймати достойного юриста; старий відчужено й самотньо сидів удома. Ввечері мати Чеда приготувала чудову вечерю, біфштекс із оленини; дядько Чеда пристрелив дичину в горах. Але де був Дін?

Розділ сьомий

НАСТУПНІ десять днів були божевільні та, як писав У. К. Філдс, «сповнені загостреної небезпеки». Я вселився з Роландом Мейджором у шикарну квартиру, яка належала батькам Тіма Грея. У кожного з нас була спальня, також там була невеличка кухня з харчами в морозильній камері та величезна вітальня, де Мейджор сидів у шовковому халаті і творив короткі оповідання в дусі Ґемінг-вея, – холеричний, червонолиций та гладкий, ненависник усього навколо, він міг умить розтанути в найтеплішій та найчарівнішій у світі усмішці, коли серед ночі реальне життя уявлялось йому принадним. Він сидів за письмовим столом, а я скакав навколо на товстому м'якому килимі, вдягнений лише у штани. Він нещодавно написав оповідання про хлопця, який уперше приїжджає в Денвер. Його звати Філ. Його напарник по подорожі – таємничий і мовчазний тип на ім'я Сем. Філ іде зацінювати Денвер і зависає з арттусовкою. Він повертається до готелю і похоронним тоном каже:

– Семе, вони тут теж є.

А Сем сумно дивиться у вікно.

– Так, – каже Сем. – Я знаю.

Суть у тому, що Сему не треба було йти й дивитись, щоб це зрозуміти. Арттусовка була по всій Америці, висмоктуючи її соки. Ми з Мейджором були добрими товаришами; він думав, що я далекий від артбогеми. Мейджор, як сам Ґемінгвей, любив гарне вино. Він згадував свою недавню подорож до Франції.

– Ах, Селе, якби ти тільки міг посидіти зі мною високо в країні басків з прохолодною пляшечкою «Пуанон Діз-ньов», ти б зрозумів, що є щось крім товарних вагонів.

– Я знаю. Але, річ у тім, що я люблю товарні вагони і люблю читати їхні назви, «Місурі Пасифік», «Грейт Нор-дерн», «Рок Айленд Лайн». їй-Богу, Мейджоре, якби я тільки міг розказати все, що зі мною сталось, поки я сюди їхав.

Раулінси жили за декілька кварталів від нас. Це була чарівна сім'я – молоденька мама, співвласниця розваленого готелю, п'ятеро синів і двоє дочок. Найдикішим сином був Рей Раулінс, товариш дитинства Тіма Грея. Тім влетів, щоб мене забрати, і ми одразу сподобались один одному. Ми пішли пити по колфакських барах. Одна із сестер Рея була гарненькою блондинкою на ім'я Бейб – тенісистка, ссрфінгистка, справжня лялечка із Заходу. Вона була дівчиною Тіма Грея. А Мейджор, який, виявляється, був у Денвері лише проїздом, жив розкішним життям і зустрічався з сестрою Тіма Грея, Беті. Лише в мене не було дівчини. Я питав усіх:

– Де Дін?

Вони криво посміхались.

І ось, нарешті, це сталося. Задзвонив телефон, це був Карло Маркс. Він дав мені адресу своєї квартири в підвалі. Я спитав:

– Що ти робиш у Денвері? Тобто що саме ти робиш? Що відбувається?

– О, ти тільки-но зачекай, поки я тобі все розповім.

Я помчав до нього на зустріч. Він вечорами працював у магазині «Мейз». Божевільний Рей Раулінс подзвонив йому на роботу з бару і змусив прибиральників ганятися за Карло зі звісткою, що хтось помер. Карло одразу вирішив, що помер саме я. Раулінс сказав по телефону:

– Сел у Денвері, – і дав йому мою адресу й номер телефону.

– А де ж Дін?

– Дін у Денвері. Дай я тобі все розповім. – І він мені розповів, що Дін кохався з двома дівчатами одразу – одна, Мерілу, його перша дружина, яка чекала на нього в готельному номері, друга – Каміл, нова дівчина, яка теж чекала в іншому готелі. – Між ними двома він бігає до мене, до наших незакінчених справ.

– І що ж це за справи?

– Ми з Діном розпочали чудовий сезон. Ми намагаємось спілкуватися з абсолютною чесністю і абсолютною ітвершеністю про все, що в нас у голові. Довелось підсісти ни бензедрин. Ми сідаємо на ліжко, схрестивши ноги, і дивимось один на одного. Я, нарешті, навчив Діна робити все, що йому заманеться, – бути мером Денвера, одружишся з мільйонеркою, або стати найкращим поетом з часів Рембо. Але він завжди поспішає дивитися на перегони карликів. Я мушу йти з ним. Він скаче і збуджено кричить.

Знаєш, Селе, Дін справді зациклений на таких речах. -Маркс у душі сказав «хммм» і замислився.

– І який же розпорядок? – спитав я. У Дійовому житті завжди був розпорядок.

– Розпорядок такий – я прийшов з роботи десь півгодини тому. У цей час Дін у готелі розважає Мерілу, а в мене є можливість перевдягнутись і зібратись. Потім він спішить до Каміл, і звісно жодна з них не знає, що відбувається, трахає її разок, і це дає мені час прийти о пів на другу. Потім він іде зі мною, хоч повинен благати дозволу в Каміл, яка вже почала мене ненавидіти, і ми йдемо сюди говорити до шостої ранку. Частіше ми сидимо довше, але все стає занадто складним і йому не бракує часу. Потім о шостій він іде до Мерілу, а завтра він ганятиметься за всіма необхідними паперами для їхнього розлучення. Мерілу всіма руками за, але наполягає, щоб вони тим часом трахались. Вона каже, що любить його… Каміл теж.

Потім він розповів мені, як Дін познайомився з Каміл. Рой Джонсон, хлопець із більярдної, підчепив її в барі та повів у готель; його переймала гордість, і він запросив усю компанію подивитися на неї. Усі сиділи й розмовляли з Каміл. Дін весь час лише дивився у вікно. Потім, коли всі вийшли, Дін глянув на Каміл, вказав на зап'ястя, розчепив чотири пальці (малося на увазі, що він повернеться о четвертій) і пішов геть. О третій двері вже були зачинені для Роя Джонсона. О четвертій вони відкрилися Діну. Я хотів бігти на зустріч із цим божевільним. Також він обіцяв мене з кимось познайомити; він знав усіх дівчат у Денвері.

Ми з Карло пішли занедбаними вуличками нічного Денвера. Повітря було м'яке, зорі витончені, і кожен закапелок зваблював таємничими обіцянками, мені здавалося, ніби я був уві сні. Ми підійшли до будинку, де Дін був із Каміл. Це був старий будинок з червоної цегли, оточений дерев'яними гаражами і старими деревами, які виглядали з-за загорожі. Ми піднялися сходами, вкритими килимом. Карло постукав; а потім відскочив назад; він не хотів, щоб його побачила Каміл. Я стояв перед дверима. Дін відкрив зовсім голий. На ліжку я побачив брюнетку і одне прекрасне молочне стегно, вкрите чорним мереживом; вона глянула на мене ледь зацікавлено.

– Боже, Се-е-ел! – сказав Дін. – Так, тепер, ам-так, звичайно, ти приїхав, старий сучий ти син, ти нарешті виперся на дорогу. Так-от, дивись, ми мусимо, так, так, зараз же, ми мусимо, дуже дуже мусимо! Так, Каміл… – Він повернувся до неї: – Сел ось тут от, це мій старий друг з Нью-Йорка, це його перша ніч у Денвері, отже я абсолютно зобов'язаний вигуляти його і знайти йому дівчину.

– Але коли ти повернешся?

– Зараз – (він подивився на свій годинник) – рівно перша чотирнадцять. Я повернусь рівно о третій чотирнадцять, побуду з тобою одну солодку годинку, люба, а потім, мк ти знаєш, як я тобі вже казав, і ми з тобою домовились, n маю піти до юриста через ті папери – посеред ночі, може це й дивно, але я все детально пояснив. – (Це було прикриття для його зустрічі з Карло, котрий досі ховався.) -Тому, зараз же, в цю хвилину, я повинен вдягнутися, одягнути штани, повернутися до життя, тобто до реального життя, до вулиць і так далі, так, як ми домовлялись, і вже перша п'ятнадцять, а час біжить, біжить…

– Ну добре, Діне, але, будь-ласка, повернись о третій.

– Як я вже сказав, люба, і запам'ятай, що не о третій, а о третій чотирнадцять. Ми поринули в найглибші та най-іірскрасніші глибини наших душ, моя мила?

Він підійшов до неї й декілька разів поцілував її. На стіні висіла величезна картина оголеного Діна, з серйозним причандаллям і всім іншим – робота Каміл. Я був иражений. Це було якесь божевілля.

Ми погнали назустріч ночі. Карло приєднався до нас у провулку. І ми пішли маленькою кривою вуличкою, най-вужчою, найдавнішою, яку я коли-небудь бачив; вона йшла глибоко у серце мексиканського кварталу Денвера. Ми голосно розмовляли у сонній тиші.

– Селе, – сказав Дін. – У мене для тебе є дівчина прямо зараз – якщо вона звільнилася з роботи. – Він глянув на годинник. – Офіціантка, Ріта Бетанкур, гарненька лялечка, трошки зациклена на деяких сексуальних складнощах, які я намагався виправити, і я думаю ти теж зможеш, чортів ти син. І підемо ми туди одразу – принесемо їм пива, ні, у них є, от чорт! – він сказав потираючи руку. – Я просто повинен щось сьогодні витворити з її сестрою Мері.

– Що? – сказав Карло. – Я думав, ми будемо розмовляти.

– Так, так, потім.

– Ох, ці денверські селюки! – крикнув Карло в небо.

– Чи він не найкращий і не найдобріший хлопець на світі? – сказав Дін, тикаючи мені кулаком під ребра. – Ти тільки-но на нього поглянь. Просто поглянь на нього!

А Карло почав свій мавпячий танець на вулицях життя; котрий я вже декілька разів бачив, як він це робив у Нью-Йорку.

Я зміг лише запитати:

– Ну, а що ж у біса робити в Денвері?

– Завтра, Селе, я знаю, де знайти тобі роботу, – сказав Дін, повертаючись до ділового тону. – Так що я тобі подзвоню, як тільки хоч на годину звільнюсь від Мерілу, і завалюсь до тебе на квартиру, привітаюсь із Мейджором і повезу тебе тролейбусом (чорт, я без машини) на базари Камарго, де ти зможеш одразу почати працювати й дістати зарплатню в п'ятницю. Ми всі тут без копійки. Я вже тижнями не маю часу працювати. У п'ятницю, абсолютно безперечно, всі троє – стара трійка – Карло, Дін, і Сел, повинні піти на перегони карликів, і для цього я знаю типа в центрі, котрий нас підкине… – І так без кінця всю ніч.

Ми дійшли до того дому, де жили сестри-офіціантки. Та, що для мене, досі була на роботі; сестра, яку хотів Дін, була дома. Ми сіли на диван. За планом я мав потелефонувати Рею Раулінсу. Я потелефонував. Він одразу приїхав. Зайшовши у двері, він зняв із себе сорочку і майку та почав обнімати зовсім незнайому йому Мері Бетанкур. Підлогою покотились пляшки. Настала третя ранку. Дін побіг на своє годинне побачення з Каміл. Він повернувся вчасно. З'явилась інша сестра. Нам потрібна була машина, і ми занадто шуміли. Рей Раулінс покликав приятеля з машиною. Той приїхав. Ми всі запхались у салон; Карло намагався провести заплановану бесіду з Діном на задньому сидінні, але все навколо було занадто хаотичне.

– Давайте всі поїдемо до мене додому! – закричав я. Так ми і зробили; як тільки машина зупинилась, я вискочив на вулицю і став на голову на газоні. Всі мої ключі повивалювались; я їх так ніколи і не знайшов. З криком ми забігли в будинок. Роланд Мейджор стояв біля дверей і обороняв вхід у своєму шовковому халаті.

– Я не дозволю подібних збіговиськ у квартирі Тіма Грея!

– Що? – Ми всі закричали. Був цілковитий хаос. Рау-лінс валявся на газоні з одною із офіціанток. Мейджор нас не пускав. Ми клялись потелефонувати Тіму Грею і дістати дозвіл на вечірку і також запросити його. Замість цього ми знов погнали по генделиках у центрі Денвера. Несподівано я опинився посеред вулиці на самоті та без грошей. Мій останній долар теж зник.

Я йшов п'ять миль по Колфаксу до свого зручного ліжка. Мейджору довелося мене впустити. Мені було цікаво, чи Дін з Карло провели свої душевні бесіди. Нічого, дізнаюся пізніше. Ночі в Денвері холодні, я спав, як мерт-ний.

Розділ восьмий

ПОТІМ усі взялися планувати грандіозний похід у гори. Все почалось зранку, разом із дзвінком, який усе ускладнив, – мій давній дорожній товариш Еді вирішив мені просто так подзвонити; він запам'ятав деякі імена, які я згадував. Тепер я мав шанс забрати в нього сорочку. Еді жив зі своєю дівчиною недалеко від Колфакса. Він питав чи я знаю, де знайти роботу, а я сказав, щоб він зайшов, вирішивши, що Дін знатиме. З'явився Дій, поспішаючи, поки ми з Мейджором нашвидкуруч снідали. Дін навіть не хотів сісти:

– Мені треба зробити сотню речей, і, якщо чесно, я майже не маю часу, щоб везти тебе в Камарго, але погнали, чувак.

– Зачекай на мого приятеля Еді.

Мейджор сміявся з нашої суєти. Він приїхав у Денвер розслаблено писати. Він ставився до Діна підкреслено шанобливо. Дін не звертав на це уваги. Мейджор говорив з Діном приблизно так:

– Моріарті, що це я таке чую, ніби ти спиш одразу з трьома дівчатами? – Дін почовгав по килиму й відповів:

– О, так, так, так воно буває, – і дивився на свій годинник, поки Мейджор шморгав носом. Я відчував себе недоумком, поспішаючи кудись із Діном; Мейджор наполягав, що той недоумок і придурок. Звичайно, він таким не був, і я якимось чином хотів це всім довести.

Ми зустрілися з Еді. Дін і на нього не звертав уваги, і ми поїхали тролейбусом спєкотного денверського дня в пошуках роботи. Я ненавидів саму лише думку про роботу. Еді, як завжди, говорив не затинаючись. На базарі ми знайшли чоловіка, який вирішив узяти нас обох на роботу; робота починалась о четвертій ранку і тривала до шостої вечора. Чоловік сказав:

– Я люблю працьовитих хлопців.

– Тоді я саме для вас, – сказав Еді, а от я стосовно себе не був упевнений.

– Просто не спатиму, – вирішив я. Навколо було безліч цікавих речей.

Наступного ранку Еді з'явився на роботу; я – ні. У мене було ліжко, і Мейджор купував харч у морозильну камеру, а я за це готував і мив посуд. Тим часом я захопився геть усім. Одного вечора в Раулінсів була велика вечірка. Раулінова мати поїхала в якусь подорож. Рей Раулінс обдзвонив усіх, кого знав, і запросив приходити з віскі; потім він пройшовся по дівчатах у своїй телефонній книжці. Він примусив мене розмовляти з ними більшість часу. З'явилась ціла купа дівчат. Я подзвонив Карло, щоб дізнатися, чим займається Дін. Той збирався прийти до Карло о третій ранку. Я приєднався до них після вечірки.

Підвальна квартира Карло знаходилась біля церкви на Гранд-стріт у старому будинку під червоною черепицею. Треба було зайти в завулок, спуститись сходами, відкрити старі вологі двері, та йти через якийсь льох, поки не опинишся біля його дощатих дверей. Кімната була, як у російського святого: ліжко, запалена свічка, кам'яні стіни, які аж тхнули вологою, і якась дивна ікона, яку Карло зробив сам. Він прочитав мені свої вірші. Один називався «Ден-верські селюки». Карло прокинувся вранці й почув «вульгарних голубів», що гуділи на вулиці біля його келії; він побачив, як «сумні соловейки» хитають голівками на гілках, і вони нагадали йому матір. Сіра ковдра накрила місто. Гори, фантастичні Скелясті гори, які видно на захід з будь-якої точки міста, були зроблені з «пап'є-маше». Увесь всесвіт був божевільний, кривоокий і надзвичайно дивний. Карло описував Діна, як «дитя веселки», котре терпить муки свого агонізуючого пріапа. Він називав його «Едіповим Еді», який був змушений «віддирати жуйки від віконного скла». Він сидів у своєму підвалі над велетенським журналом, де записував усе, що сталося того дня, – все, що робив і казав Дін.

Дін прийшов вчасно.

– Все точно, – оголосив він. – Я розійдусь із Мерілу, одружуся з Каміл і поїду жити з нею у Сан-Франциско. Але лише після того, як ми з тобою, любий Карло, поїдемо в Техас, знайдемо Старого Бика Лі, того старого біса, якого я так ніколи й не зустрічав і про якого ви мені стільки розказували, і лише тоді я поїду у Сан-Фран.

Потім вони приступили до діла. Вони сиділи на ліжку, схрестивши ноги і дивилися один одному у вічі. Я спостерігав, примостившись на сусідньому кріслі. Вони почали з якоїсь абстрактної думки, обговорили її; нагадали один одному якусь іншу абстрактну думку, забуту в потоці речей; Дін вибачився й пообіцяв повернутися до неї і з нею розібратись, наводячи різні приклади. Карло сказав:

– І коли ми переходили Вейзі, я хотів тобі сказати те, що думаю про твоє схиблення на карликах, але саме тоді, пам'ятаєш, ти показав на того старого босяка в подертих штанях і сказав, що він схожий на твого батька.

– Так, так, звичайно, я пам'ятаю; і річ не тільки в цьому, але все це дало поштовх моєму власному потоку думок, щось справді дике, я хотів тобі розповісти, але забув, а зараз ти мені нагадав… – І тут народились дві нові ідеї. Вони їх перемололи. Потім Карло спитав Діна, чи той був чесний і особливо чи він був чесний із ним у глибині Душі.

– Чому ти знову про це питаєш?

– Я хочу знати іще одну річ…

– Але, любий Селе, ти собі слухаєш, он там сидиш, давай спитаємо у Села. Що він нам скаже?

І я сказав:

– Ця остання річ, Карло, це те, що неможливо збагнути. Ніхто не може добратися до тої останньої штуки. Ми живемо і сподіваємося, що піймаємо її раз і назавжди.

– Ні, ні, ні, ти мелеш дурниці і якусь вулфіанську романтичну помпезність! – сказав Карло.

Дін додав:

– Я зовсім не це мав на увазі, але ми дамо Селу право на власну думку, і між іншим, чи не здається тобі, Карло, що є певна гідність у тому, як він там собі сидить і оцінює нас, божевільний сучий син, приїхав аж сюди через усю країну – старий Сел не скаже, старий Сел не скаже.

– Не те, що я не скажу, – я запротестував. – Я просто зовсім не розумію, на що ви натякаєте. Я знаю, що це занадто для будь-кого.

– Все, що ти кажеш, – негатив.

– Так що ж ви тоді намагаєтесь зробити?

– Скажи йому.

– Ні, ти скажи йому.

– Нічого казати, – мовив я і засміявся. На мені був капелюх Карло. Я натягнув його на очі. – Я хочу спати, – додав я.

– Бідний Сел завжди хоче спати. Вони почали знов:

– Коли ти позичив той п'ятачок, щоб заплатити за курячі стейки…

– Ні, чоловіче, за чилі! Пам'ятаєш, «Техаська Зірка»?

– Я переплутав це з вівторком. Коли ти позичив той п'ятачок, ти сказав, слухай сюди, ти сказав: «Карло, це я тебе останній раз обдурюю», наче справді ти мав на увазі, що я погодився на те, щоб ти мене більше не дурив.

– Ні, ні, ні, я не це мав на увазі – будь-ласка зверни увагу, любий друже, на ту ніч, коли Мерілу плакала в кімнаті, коли я звернувся до тебе з надзвичайною щирістю, у яку ми удвох не вірили, але знали її мету, тобто, цією моєю грою я показав, – але почекай, річ не в цьому.

– Звичайно, не в цьому! Бо ти забуваєш, – але я перестану тебе звинувачувати. Так, ось, що я казав… – Так попи розмовляли всю ніч. На світанку я прокинувся. Вони довершували останні ранішні справи. – Коли я тобі сказав, що через Мерілу повинен лягти спати, тобто мені треба побачитися з нею сьогодні вранці о десятій, я не використовував свій безапеляційний тон, зважаючи на твій нещодавній коментар про непотрібність сну, але це тільки, тільки тому, май на увазі, що я абсолютно, безумовно, просто І без усяких але, повинен зараз спати, тобто, чувак, у мене заплющуються очі, вони аж почервоніли, вони болять, вони втомлені та змордовані…

– Ах, дитино, – сказав Карло.

– Нам просто треба лягти спати. Давай зупинимо цю машину.

– Ми не можемо зупинити машину! – кричав, немов божевільний, Карло. Заспівали перші пташки.

– Зараз, як я підійму руку, – сказав Дін, – ми перестанемо говорити, ми просто зрозуміємо, без усяких проблем, що ми перестаємо говорити і йдемо спати.

– Ти так не зупиниш машину.

– Зупиніть машину, – сказав я. Вони зиркнули в мій бік.

– Він весь цей час не спав і слухав. Про що ти думав, Селе? – Я сказав їм, що важав їх неймовірними маніяками і що я прослухав їх усю ніч, неначе спостерігач за механізмом годинника заввишки до верхівки перевалу Берто, зробленого з найкрихітніших деталей найделікатнішого годинника на світі. Вони посміхнулись. Я показав на них пальцем і сказав:

– Якщо ви далі отаке витворятимете, то з'їдете з глузду, але поки це все відбувається – тримайте мене в курсі.

Я вийшов і проїхався до дому тролейбусом, а гори з пап'є-маше Карл0 Маркса червоніли зі сходом величного сонця над східними степами.

Розділ дев'ятий

УВЕЧЕРІ мене потягли в гори, і я не бачив Діна та Карло п'ять днів. Бейб Раулінс позичила на вихідні машину свого колеги. Ми захопили із собою костюми, розвісили їх на вікна і попрямували до Сентрал-сіті: Рей Раулінс за кермом, Тім Грей всівся позаду, а Бейб сиділа спереду. Я вперше побачив Скелясті гори із середини. Сентрал-сіті – старе шахтарське містечко, колись воно вважалося Найдорожчою Квадратною Милею Світу, де старі орли, мандруючи горами, знайшли родовища срібла. Вони за ніч розбагатіли і вибудували собі прекрасний оперний театр поміж своїх халабуд на пологих пагорбах. Туди приїжджала Ліліан Расел, так само як і інші оперні зірки з Європи. Потім Сентрал-сіті стало містом-привидом, аж поки енергій ний Департамент торгівлі не вирішив його відновити. Вони вичистили оперний театр, і кожного літа там гастролювали зірки з Метрополітен-опера. Це була велика відпустка для всіх. Туристи з'їжджалися з усіх усюд, навіть з Голівуда. Ми виїхали на гору й побачили вузенькі вулички, переповнені розфуфиреними туристами. Я згадав мейджорівського Сема – Мейджор мав рацію. Мейджор був там власною персоною; мін для всіх натягував свою велику світську усмішку та щиро охав і ахав від усього.

– Селе, – кричав він, хапаючи мене за руку, – ти тільки-но подивись на це старе містечко. Ти тільки подумай, яким воно було бодай сто, та де в біса, навіть, вісімдесят, шістдесят років тому; у них була опера!

– Ага, – сказав я, розігруючи одного з його персонажі», – але вони тут.

– Вони – сволота, – він сварився і далі втішався всім, попід руку з Беті Грей.

Бейб Раулінс виявилась кмітливою блондинкою. Вона знала про якийсь щахтарський будиночок на околиці міста, де ми, хлопці, могли б заночувати на вихідні; нам треба було лише його почистити. Там також можна було влаштовувати величезні гулянки. Це була стара розвалюха, вкрита сантиметром бруду; там була веранда і колодязь на задньому дворі. Тім Грей і Рей Раулінс одразу засукали рукава, почали прибирати, і ця величезна робота зайняла в них увесь день і частину ночі. Але вони мали відро пива, і все було чудово.

Щодо мене, то після обіду я супроводжував Бейб до оперного театру. Я одягнув костюм Тіма. Лише декілька днів тому я приїхав у Денвер, немов босяк; зараз я був увесь при параді у вишуканому костюмі, з розкішною білявкою, вклоняючись знатним панам і бесідуючи у фойє під канделябрами. Що сказав би Місісіпі Джин, коли б мене побачив?

Ставили «Фіделіо».

– Як прикро! – плакав баритон, піднімаючись із підземелля під гнітом каменя. Я плакав разом з ним. Я теж так бачу життя. Я був настільки захоплений оперою, що на мить забув про перипетії свого божевільного життя і загубив себе у скорботних звуках Бетховена та розкішних рем-брандтівських підтекстах історії.

– Ну, що, Селе, як тобі сподобалась постановка цього року? – запитав Денвер Д. Дол на вулиці. Він контактував із оперною асоціацією.

– Який смуток, який смуток, – сказав я. – Вона абсолютно прекрасна.

– Вам зараз же необхідно познайомитися з членами трупи, – продовжував він своїм офіційним тоном, але, на щастя, забув про це поміж метушні та зник.

Ми з Бейб повернулись до шахтарської розвалюхи. Я зняв костюм і приєднався до прибирання. Це була неосяжна робота. Роланд сидів посеред вітальні, яку вже почистили, і відмовлявся допомагати. На маленькому столику навпроти нього стояла пляшка пива і чашка. Поки ми бігали з відрами води й мітлами, він поринув у спогади:

– Ах, коли б ти тільки міг якось випити зі мною Чин-зано і послухати музикатів Бандола, тоді ти б по справжньому жив! Потім Нормандія влітку: сабо, вишуканий старий Кальвадос. Давай, Семе, – сказав він своєму невидимому другу. – Витягни вино з води, подивимось, чи воно достатньо охололо, поки ми прибирали. – Це було прямо з роману Гемінгвея.

Ми покликали дівчат, які проходили вулицею:

– Ходіть-но, поможіть нам прибирати. Всіх запрошуємо на нашу вечірку.

Вони до нас приєднались. На нас працювала величезна банда. В кінці прийшли співаки з оперного хору, майже всі діти, і теж підключились до роботи. Сонце сіло.

Після робочого дня Тім, Раулінс та я вирішили привести себе в порядок для великої ночі. Ми пішли через усе місто туди, де жили оперні співаки. Посеред ночі було чути початок вечірнього сеансу.

– Саме так, – сказав Раулінс. – Захопіть якісь бритви, рушники і приведем себе до людського вигляду.

' Ми взяли ще й гребінці, одеколон, лосьйон для гоління І подались у ванну. Ми купалися і співали.

– Чи це не прекрасно? – не переставав повторювати Тім Грей. – Використовувати ванну оперних зірок – їхні рушники і лосьон для гоління, і електробритви.

' Це була прекрасна ніч. Сентрал-сіті розташоване на висоті двох миль; спочатку ти п'янієш від висоти, потім втомлюєшся, і душа твоя палає. Ми підійшли до ліхтарів біля оперного театру, пройшли повз вузьку закручену вуличку; потім різко повернули праворуч і почали тинятися по старих салунах. Більшість туристів були в опері. Ми почали з декількох кухлів пива. Там грало піаніно. За задніми дверима було видно гори, осяяні місячним світлом. Я крикнув – яхууу. Ніч тривала.

Ми поспішали до нашої шахтарської халабуди. Всі готувалися до вечірки. Дівчата – Бейб і Бетті – приготували квасолю й сосиски, а потім ми танцювали і вирішили почати з пива. Після опери, величезні натовпи молодих дівчат почали заходити до нашої хати. Раулінс, Тім і я облизували губи. Ми їх хапали й танцювали з ними. Музики не було, лише танці. Будинок наповнювався. Люди почали приносити пляшки. Ми погнали по барах і повернулися назад. Ніч ставала все більше божевільною. Я хотів, щоб Дін та Карло також були тут, але одразу зрозумів, що вони почувалися б не в своїй тарілці. Вони були, як той моторошний чоловік з підземелля, і до них презирливо ставилася Америка, хіпарі, нове покоління бітників, до якого я повільно приєднувався.

З'явилися хлопці з хору. Вони почали співати «Солодка Аделін». Вони також співали фрази: «Подай мені пива» і «Що ти очі витріщив?» і завивали чудесним баритоном «Фі-де-ліо!» «Ох, я, що за сум!» – я співав. Дівчата були прекрасні. Вони виходили на задній двір і цілувались з нами. У сусідніх кімнатах були ліжка, брудні та покриті пилюкою, на одному з них сиділа дівчина; і я з нею розмовляв, аж поки в кімнату не увірвалась орда молодиків з обслуги опери – вони хапали дівчат і цілували їх без будь-яких церемоній. Ці хлопці – п'яні, розхристані, збуджені – зруйнували нашу вечірку. За п'ять хвилин кожна вільна дівчина зникла, і все навколо поглинула величезна хлопчача тусовка з биттям пляшок з-під пива та криками.

Рей, Тім, і я вирішили пройтись барами. Мейджор зник, Бейб і Бетті теж не було. Ми пішли назустріч ночі. Всі бари були забиті оперним натовпом. Мейджор височів над головами і кричав. Наполегливий Денвер Д. Дол, в окулярах, всім потискав руку й казав:

– Добрий день, як ви? – І коли вже настала північ, він так само казав: – Добрий день, як ви?

На якомусь етапі я бачив, як він кудись пішов із якимось поважним гостем. Потім він повернувся з пані середніх літ; ще за хвилину він підходив до групи молодих білетерів на вулиці. Ще за хвильку він потискав мені руку, не впізнаючи мене, і казав:

– З новим роком, хлопче. – Він був не п'яний від алкоголю, а від того, що любив, – від натовпу радісних людей. Його всі знали. – 3 Новим Роком, – кричав він і інколи вигукував: – 3 Різдвом. – Він це повторював весь час. На Різдво він вітав з Геловіном.

У барі сидів тенор, котрого всі поважали; Денвер Дол наполягав на нашому знайомстві, та я намагався цього уникнути; тенора звали Д'Аннунціо чи щось таке. З ним була його дружина. Вони кисло сиділи за столом. Біля стійки також був якийсь аргентинський турист. Раулінс його посунув, щоб звільнити місце; той повернувся і гаркнув. Раулінс подав мені келих і збив чоловіка одним ударом на металеве перило. Той на мить втратив свідомість. Здійнявся крик; ми з Тімом вивели Раулінса на двір. Був такий хаос, що шериф навіть не міг пробратися крізь натовп до жертви. Ніхто не міг вказати на Раулінса. Ми пішли в інші бари. Мейджор тинявся темною вулицею:

– Що в біса таке? Якась бійка? Просто кличте мене. Сміх покотився з усіх боків. Цікаво, про що думає Дух

Гори; я подивився вгору й побачив у місячному сяйві сосни, привиди старих шахтарів і думав далі. Крім нашої ущелини, на східній похмурій стіні Великого Перевалу цієї ночі стояла тиша і шепіт вітрів; по інший бік Перевалу був величний Західний спуск, і безкрає плато, яке сягало Стімбоут-спрінгс, а потім провалювалось, і вело до західної колорадської пустелі та пустелі Юти; все було в пітьмі, поки ми дуріли і кричали в нашому гірському сховищі -божевільні п'яні американці посеред могутньої землі. Ми стояли на даху Америки і могли лише кричати; я припускав, що крізь ніч, на схід через Рівнину десь ішов дідусь Із білим волоссям, він ніс нам Слово і мав з'явитися з хвилини на хвилину та втихомирити нас.

Раулінс наполягав повернутися до бару, де він побився. Нам з Тімом ця ідея не сподобалась, але ми пішли за ним. Він підійшов до тенора Д'Аннунціо і жбурнув у нього склянку. Ми виволокли його на вулицю. Співак-баритон Із хору приєднався до нас, і ми пішли до звичайного бару на Сентрал-сіті. Тут Рей назвав офіціантку шльондрою. Група непривітних чоловіків сиділа вздовж стійки; вони ненавиділи туристів. Один із них сказав:

– Ви, хлопці, краще вимітайтесь, поки я рахуватиму до десяти.

Ми так і зробили й поплентались до нашої розвалюхи, а там заснули.

Уранці я прокинувся і перевернувся на бік; величезна хмара пилу піднялася з матрацу. Я шарпнув вікно, але воно було забите цвяхами. Тім Грей також лежав у ліжку. Ми кашляли і чхали. Нашим сніданком було видихле пиво. Бейб повернулася зі свого готелю, і ми зібрали свої речі в дорогу.

Здавалось, наче все розвалюється. Поки ми йшли до машини, Бейб підсковзнулась і впала ниць. Бідна дівчина була перевтомлена. її брат, Тім і я допомогли їй. Ми сіли в машину; Мейджор і Беті приєднались до нас. Почалася сумна подорож у Денвер.

Раптом ми спустилися з гори, і нам відкрилось безкрає море денверських степів; спека стояла, немов у печі. Ми почали співати пісні. Мені не терпілося дістатися Сан-Франциско.

Розділ десятий

ТІЄЇ ночі я зустрів Карло, і на моє здивування він розповів мені, що був у Сентрал-сіті з Діном.

– Що ви там робили?

– А, ми гуляли по барах, Дін украв машину, і ми поїхали ганяти гірськими викрутасами дев'яносто миль на годину.

– Я тебе не бачив.

– Ми не знали, що ти там.

– Ну, чувак, я їду до Сан-Франциско.

– Дін для тебе на сьогодні забив Риту.

– Ну, добре, тоді я відкладу від'їзд. – Я був без копійки, тож послав своїй тітці телеграму й попросив п'ятдесят доларів, обіцяючи просити востаннє; після цього я поверну їй гроші, як тільки доберусь до того корабля.

Потім я пішов на зустріч із Ритою Бетанкур і повів її назад на квартиру. Після довгої розмови в темряві вітальні я затяг її до спальні. Вона була гарненькою – простою, правдивою і надзвичайно наляканою сексом. Я сказав їй, що це прекрасно. Я хотів це їй довести. Вона мені дозволила, але я був нетерпеливий і так нічого й не довів. Вона зітхнула в темряві.

– Що ти хочеш від свого життя? – запитав я; я завжди це запитував у дівчат.

– Я не знаю, – відповіла Рита. – Прибирати зі столів і якось давати собі раду. – Вона позіхнула. Я закрив їй рот рукою і сказав не позіхати. Я намагався розказати їй, як я захоплююсь життям і як ми могли б це робити разом; я вирішив покинути Денвер за два дні. Вона з підозрою відвернулась. Ми лежали на спинах, дивилися на стелю і думали, що ж Господь натворив, зробивши життя таким сумним. Ми туманно домовилися зустрітися у Фріско.

Мій час у Денвері добігав кінця, я це відчув, коли йшов додому, дорогою назад я розлігся на газоні біля старої церкви з якимись босяками, і їхні розмови змусили мене захотіти повернутися на дорогу. Час від часу кожен із них вставав і клянчив копійку. Вони говорили про те, що врожаї рухаються на північ. Було тепло та м'яко. Мені захотілося знову піти до Рити й розказати їй багато іншого, і цього разу справді з нею кохатися, і заспокоїти її страхи стосовно чоловіків. Хлопці та дівчата в Америці тепер так сумно проводять разом час; бути дорослим і крутим вимагало займатися сексом відразу, без належної попередньої розмови. Не якогось залицяння, а простої розмови про душу, адже життя – святе, і кожна хвилина безцінна. Я чув, як у гори пролетіли денверський і ріограндський поїзди. Мені захотілося йти далі до своєї зірки.

Ми з Мейджором сумно сиділи посеред глибокої ночі.

– Ти колись читав «Зелені гори Африки»? Це найкраща робота Ґемінгвея. – Ми побажали один одному удачі. І домовились зустрітись у Фріско. Я побачив Раулінса на вулиці під похмурим деревом.

– До зустрічі, Рею. Коли ми знову зустрінемось? – Я пішов шукати Карло й Діна – їх ніде не було. Тім Грей розвів руками і сказав:

– Отже, ти їдеш, Йоу. – Ми називали один одного Йоу.

– Ага, – відповів я

Наступні декілька днів я блукав Денвером. Здавалось, ніби кожен волоцюга на Ларімер-стріт був батьком Діна Моріарті; його називали Старий Дін Моріарті, Бляхар. Я пішов до готелю «Віндзор», де колись Дін жив зі своїм батьком; однієї ночі Дін прокинувся переляканий безногим чоловіком на дошці з колесами, котрий жив із ними в кімнаті; каліка прогримів через кімнату, щоб доторкнутись до хлопця. Я побачив маленьку жінку-карлика з коротенькими ногами – вона продавала газети на розі Кьортіса і П'ятнадцятої. Я пройшовся печальними завулками Кьор-тіс-стріт; навколо розгулювала молодь у джинсах і червоних сорочках; шкарлупа від горіхів, кінотеатри, тир. За яскравою вулицею була темрява, а поза нею лежав Захід. Я мав їхати.

На світанку я знайшов Карло. Я почитав його величезний записник, поспав, а мокрого сірого ранку зайшов високий шестифутовий Ед Данкел разом із Роєм Джонсоном, привабливим хлопцем, і Томом Снарком, кривоногим акулою більярду. Вони сиділи з сором'язливими усмішками і слухали, як Карло Маркс читає свої апокаліптичні, божевільні вірші. Змучений, я всівся у кріслі.

– О, ви, денверські пташки! – кричав Карло. Ми вийшли з будинку і пішли типовим денверським провулком, вкритим бруківкою, поміж повільно палаючих сміттєспа-лювачів.

– Я по цій вуличці колись ганяв свій обруч, – сказав мені Чед Кінг. Я хотів би побачити, як він це робить. А ще хотів би побачити Денвер десять років тому, коли ще всі були дітьми, і як уся їхня компанія, сонячним, весняним, зрошеним черешневим цвітом ранком у Скелястих горах ганяла обручі щасливими провулками, сповненими обіцянок. А Дін, обшарпаний і брудний, тинявся один у своїй безперервній лихоманці.

Ми з Роєм Джонсоном ішли під дощем; я пішов на ква-тиру до дівчини Еді, щоб забрати свою вовняну сорочку, сорочку з Шелтона, Небраска. Вона знайшлася, скручена і в неосяжній печалі. Рой Джонсон сказав, що зустрінеться зі мною у Фріско. Всі збирались у Фріско. Я дізнався, що мені прийшли гроші. Зійшло сонце, і Тім Грей проїхався зі мною тролейбусом до автобусної зупинки. Я купив квиток у Сан-Фран, витративши половину з п'ятдесяти, і поїхав о другій дня. Тім Грей махав мені рукою. Автобус залишив легендарні, енергійні вулиці Денвера.

– Клянусь Богом, я повернуся сюди і дізнаюсь, що ж іще може статися! – пообіцяв я. В останню хвилину Дін сказав по телефону, що вони з Карло, можливо, приєднаються до мене на Узбережжі; я подумав і зрозумів, що за весь час я не поговорив із Діном більше п'яти хвилин.

Розділ одинадцятий

Я ЗАПІЗНЮВАВСЯ на зустріч із Ремі Бонкьором на два тижні. Автобусна подоэож із Денвера до Фріско була без особливих подій, за винятком того, що моє серце калатало тим дужче, чим ближче ми під'їжджали до Фріско. Знову Шаєн, цього разу вдень, а потім гірський масив; ми переїхали Перевал після обіду, приїхали в Солт-Лейк-Сіті на світанку – це було місто водополивалок, найменш вірогідне місце народження Діна; потім уночі дорога до Невади; у Ріно приїхали, щойно стемніло; нас зустріли яскраві китайські вулички; потім угору по Сьєра-Неваді, сосни, зорі, гірські будиночки – це все підкреслювало романтичність Фріско; маленька дівчинка плакала біля своєї мами:

– Мамо, коли ми вже приїдемо додому в Тракі? – І ось:іупинка у Тракі, затишне містечко Тракі, а потім вниз по горах до рівнин Сакраменто. Раптом я усвідомив, що опинився в Каліфорнії. Пальми і тепле пальмове повітря, яке хочеться цілувати. Уздовж славетної річки Сакраменто швидкісною трасою знов в гори; вгору, вниз; і раптом широкі простори затоки (це було на світанку) з гірляндами сонних вогників Фріско попереду. Через міст Окленд-Бей, тут я спав найміцніше з часів Денвера; раптом мене жорстоко підкинуло на автобусній зупинці на Маркет і Четвертій, відзначивши той факт, що я вже був за три тисячі двісті миль від дому тітки в Патерсоні, Нью-Джерсі. Я вийшов, немов обскубаний привид, і ось переді мною Фріско – довгі непримітні вулиці з трамвайними лініями, захованими в тумані та білому сяйві. Я пройшов пару кварталів. Дивакуваті босяки (на розі Мішн і Третьої) клянчили в мене гроші на світанку. Десь лунала музика:

– О це так, я це все пізніше оціню! А зараз треба знайти Ремі Бонкьора.

Міл-сіті, де жив Ремі, був купою халуп у долині – будівлі, збудовані для працівників порту морського флоту під час війни; це було в каньйоні, до того ж досить глибокому, густо порослому деревами. Там були особливі магазини, перукарні і кравці для людей з обслуги. Це була, як кажуть, єдина громада в Америці, де білі та негри жили разом добровільно; так воно й було, такого радісного місця я ще не бачив. На дверях халабуди Ремі висіла записка.

СЕЛ ПАРАДАЙЗ! (великими друкованими літерами) Якщо нікого нема вдома, залазь через вікно.

Підписано:

Ремі Бонкьор.

Записка була пошарпана й сіра.

Я заліз і побачив Ремі – він спав зі своєю дівчиною, Лі-Ен, на ліжку, яке вкрав з торгового корабля, як він мені потім розповів; уявіть палубного механіка торгового судна, що крадеться через борт посеред ночі з ліжком і гребе щосили до берега. Це лише починає пояснювати Ремі Бон-кьора.

Я так детально описую все, що сталося в Сан-Франі, тому, що тут усе переплелося з тим, що було далі. Ми з Ремі познайомились на підготовчих курсах до університету; але насправді нас пов'язувала моя колишня дружина. Ремі познайомився з нею перший. Однієї ночі він зайшов до моєї кімнати в гуртожитку і сказав:

– Парадайз, вставай, старий маестро прийшов тебе відвідати. – Я піднявся і, коли вдягав штани, розсипав копійки. Була четверта година дня; в університеті я спав весь час. – Добре, добре, не розсипай тут своє багатство. Я знайшов найзагубленішу дівчинку на світі і сьогодні ввечері я вирушаю з нею просто в «Пащу Лева». І він потягнув мене з нею знайомитись. Через тиждень вона зустрічалася зі мною. Ремі був високим, смуглим, симпатичним французом (він нагадував двадцятилітнього марсельського торговця); а оскільки він був французом, то говорив джазовою американською мовою; його англійська була ідеальна, і французька також. Він любив гарно вдягатися, трохи в університетському стилі, гуляти з розкішними блондинками і витрачати багато грошей. Він мене ніколи не звинувачував у тому, що я відбив у нього дівчину; навпаки, це нас пов'язувало; цей хлопець був відданий мені, і я таки йому справді подобався, бозна-чому.

Коли я його зустрів у Міл-сіті того ранку, для нього настали справді паскудні дні, які приходять до хлопців десь після двадцяти п'яти. Він тинявся й чекав на корабель, а на життя заробляв, працюючи охоронцем у бараках через каньйон. Його дівчина, Лі-Ен була язиката, і весь час Із ним сварилась. Вони щодня економили кожну копійку, ц в суботу спускали п'ятдесят доларів за три години. По своїй халабуді Ремі розгулював у шортах і божевільній армійські кепці. Лі-Ен ходила в бігуді. І в такому вигляді вони кричали одне на одного весь тиждень. Я за все своє життя не бачив стільки гризні. Проте в суботу, приємно усміхаючись одне одному, вони виходили, немов пара го-лівудських зірок, і їхали гуляти в місто.

Ремі прокинувся й побачив, як я крадусь через вікно. Його чудесний сміх, мабуть, найкращий сміх у світі, задзвенів у моїх вухах:

– Аааааа, Парадайз, він залазить через вікно, він, як солдат, слідує інструкціям. Де ти був, ти спізнився на два тижні! – Він вдарив мене по спині, тицьнув Лі-Ен під ребра, сперся на стіну, сміявся і сварився, гримав по столу так, що було чути по всьому Міл-сіті, і його прекрасне довге «А-а-а-а-а-а» лунало на весь каньйон. – Парадайз! -кричав він. – Один-єдиний, незамінний Парадайз.

Дорогою сюди я проходив маленьке містечко Сосаліто, І перше, що я сказав, було:

– Мабуть, у Сосаліто багато італійців.

– Мабуть, у Сосаліто багато італійців! – кричав він щосили. – А-а-а-а-а-а-а-а! – реготав він і впав на ліжко та мало не скотився на підлогу. – Ти чула, що сказав Парадайз? Мабуть, у Сосаліто багато італійців? А-а-а-а-а-а-а-а-Х-а-а-а-а! Ого! – Він червонів від сміху. – Ти мене вбиваєш, Парадайз, ти найсмішніший чоловік на світі, і ось ти тут, нарешті ти сюди дістався. Він заліз через вікно, ти бачила його, Лі-Ен, він слідував вказівкам і заліз у вікно. Аааа! Ооо!

Найдивніше те, що поряд із Ремі жив негр на ім'я Містер Сноу, і його сміх, клянусь Богом, був справді найкращим у цілому білому світі. Містер Сноу саме почав сміятися за вечерею, коли його стара жінка щось мимохідь сказала; потім він встав, немов подавився, сперся на стіну, подивився в небо і знов почав сміятися; він вийшов з дому, спотикаючись і спираючись на сусідські будинки; він п'янів від сміху і крався крізь тіні Міл-сіті, вклонячись споїм тріумфальним реготом демону, який ним керує; я навіть не знаю, чи він закінчив вечеряти. Можливо, Ремі, сам того не знаючи, заражався сміхом цього чудового чоловіка, Містера Сноу. І, навіть якщо в Ремі були проблеми з роботою і кепське особисте життя з язикатою жінкою, він принаймні навчився сміятися найкраще у світі; я відчув веселощі, які на мене чекали у Фріско.

Ситуація була така: Ремі з Лі-Ен спали на ліжку в іншому кінці кімнати, а я спав на тапчані біля вікна. Мені було заборонено чіплятись до Лі-Ен. Ремі відразу прочитав мені лекцію з цього приводу:

– Я не хочу, щоб ви десь собі гралися, думаючи, що я нічого не бачу. Старого маестро не навчиш нових мелодій. Це я сам вигадав. – Я подивився на Лі-Ен. Вона була ласим шматочком, солодке створіння, але в її очах палала ненависть до нас обох. Вона мріяла одружитися з багатим чоловіком. Вона була з маленького містечка в Орегоні. Лі-Ен проклинала той день, коли зв'язалась із Ремі. У один із його показових вихідних він витратив на неї сто доларів, і вона вирішила, що зустріла якогось спадкоємця. Але вона застрягла в цій халупі, і від нестачі інших варіантів мусила тут залишатися. Вона працювала у Фріско; їй треба було щодня сідати на «Грейхаунд» біля роздоріжжя і їхати в місто. Вона ніколи цього не пробачила Ремі.

Я мав жити в цій халабуді й написати блискучий оригінальний сюжет для голівудської студії. Ремі планував полетіти туди на стратосферному лайнері з арфою під рукою і зробити нас усіх багатими; Лі-Ен поїде з ним; він познайомить її з батьком його приятеля, котрий був відомим режисером і людиною, наближеною до У. К. Філдса. Перший тиждень у Міл-сіті я безупинно писав у сараї якусь похмуру історію з Нью-Йорка, яка, на мою думку, мала б задовольнити голівудського режисера, хоч і була занадто сумна. Ремі, навіть, не міг її читати, проте всеодно захопив її до Голівуду за кілька тижнів. Лі-Ен було дуже нудно і вона дуже нас ненавиділа, щоб читати мій сюжет. Я не одну дощову годину нашкрябував нові рядки й пив каву. Нарешті я сказав Ремі, що так не годиться; мені потрібна була робота; я без них навіть цигарок не міг купити. Розчарування пробігло обличчям Ремі – його завжди розчаровували найдивніші речі. У нього було золоте серце.

Він домовився мені про таку ж роботу, як у нього, – сторож бараків. Я пройшов потрібні процедури і, на мій подив, ця сволота мене взяла. Я дав клятву місцевому шефу поліції, дістав значок, дубинку і став особливим поліцейським. Що сказали б про це все Дін, Карло і Старий Бик Лі? До чорного піджака і поліцейського кашкета мені потрібні були сині штани; перші два тижні я ходив у штанях Ремі; оскільки він був високий і відростив собі живота під велетеньких обідів і нудьги, я поплив у них у перший робочий день, немов Чарлі Чаплін. Ремі дав мені ліхтарик І автоматичний пістолет го калібра.

– Де ти взяв цей пістолет? – спитав я.

– Дорогою на Узбережжя минулого літа я вискочив із поїзда, щоб розім'яти ноги, і що ж я побачив – цей унікальний пістолетик, я його швиденько купив і мало не спізнився на поїзд.

Я намагався йому розповісти про Норт-Плат, про купівлю віскі з хлопцями, а він вдарив мене по спині і сказав, що я був найсмішніший чувак на світі.

Освітлюючи дорогу ліхтариком, я видерся пологими стінами південного каньйону, вийшов на нічне шосе, де ревіли машини дорогою на Фріско, поплентався по іншому боці, мало не впавши, і дійшов до дна ущелини, де біля потічка стояла невеличка фермерська хатинка і де кожної божої ночі на мене гавкав той самий пес. Потім швидка прогулянка по срібній запиленій стежці попід чорнильними деревами Каліфорнії – стежка, як у фільмі «Знак Зор-ро" така, як усі стежки в поганеньких вестернах. Я інколи діставав свій пістолет і в темряві грав у ковбоїв. Далі дерся через наступну гору, там стояли бараки. Ці бараки були тимчасовим житлом для іноземних будівельників. Чоловіки, які проїджали, залишалися там, очікуючи на свій корабель. Більшість із них пливли на Окінаву. Більшість від чогось втікала, частіше за все, від закону. Там були круті банди з Алабами, підозрілі персонажі з Нью-Йорка, були різні люди з усіх-усюд. Вони добре розуміли, як буде жахливо цілий рік працювати на Окінаві, тому пили. Робота особливої охорони полягала в тому, щоб вони не рознесли бараки. Штаб-квартира була в цетрально-му будинку – простенька саморобна будка з панельними стінами. Тут ми сиділи, крутячи пістолетами і позіхаючи, u старі копи розповідали історії.

Це було страшне збіговисько людей – усі чоловіки з душами копів, крім мене та Ремі. Ремі лише хотів заробити на життя, так само, як і я, але ці хлопці хотіли арештовувати і діставати подяку від шефа поліції міста. Вони казали, що, коли принаймні раз на місяць когось не заарештуєш – тебе звільнять. Мене аж пересмикнуло від перспективи когось арештувати. Насправді тієї ночі, коли в бараках усі, немов з ланцюга зірвалися, я був такий п'яний, як і вони.

Це була ніч, коли за графіком я чергував сам шість годин, – єдиний коп на всій території; і тієї ночі всі в бараках понапивалися. Сталось це тому, що корабель відпливав наступного ранку. Вони пили, немов моряки перед підняттям якора. Я сидів у офісі, закинувши ноги на стіл і читаючи «Синю книжку» про подорожі в Орегоні та північних землях, аж раптом почув шум підозрілого руху посеред зазвичай тихої ночі. Я вийшов надвір. Світло горіло майже в кожному бісовому ангарі на території. Усі кричали, бились пляшки. Мені залишалося щось зробити або вмерти. Я взяв свій ліхтарик, пішов до найгаласливіших дверей і постукав. їх хтось прочинив.

– Що тобі треба? Я сказав:

– Я цієї ночі охороняю бараки, і ви, хлопці, мали б сидіти якомога тихіше – або щось на зразок такої дурості. Вони закрили двері просто переді мною. Я стояв і дивився на деревину перед моїм носом. Це було, наче у вестерні; настав час показати, на що я здатний. Я постукав знову. Цього разу вони широко відчинили двері. -Слухайте, – сказав я, – я не хочу приходити і вас, хлопці, діставати, але я втрачу роботу, якщо ви будете так шуміти.

– А ти хто?

– Я тут охоронець.

– Ніколи тебе не бачив.

– Ну, ось мій значок.

– А що ти робиш із пістолетом на сраці?

– Це не мій, – я вибачився. – Я його позичив.

– Та випий ти, до чортової матері. – Я був не проти. І випив двічі.

Я сказав:

– Добре, хлопці? Ви будете тихіше тут, га, чуваки? З мене шкуру здеруть, знаєте.

– Все добре, малий, – вони запевнили. – Іди роби свої обходи. Заходь ще на одну, як схочеш.

Таким чином я обійшов усі будиночки, і був такий п'яний, як і решта. На світанку моїм обов'язком було підняти американський прапор на шестифутовий стовп; цього ранку я його повісив догори ногами і пішов спати. Коли я повернувся ввечері, старі копи похмуро сиділи в офісі.

– Скажи, хлопче, шо це тут був за шум-гам усю ніч? Нам скаржились люди з будинків через весь каньйон.

– Я не знаю, – я сказав. – Зараз наче все тихо.

– Весь контингент відплив. Ти мав тут порядок наводити минулої ночі – на тебе шеф кричить. І ось ще – ти знаєш, що можна у в'язницю загриміти, якщо повісити американський прапор догори ногами на державному стовпі?

– Догори ногами? – мене охопив жах; звичайно, я не здогадувався. Я його механічно вішав щоранку.

– Так точно, – сказав товстий коп, котрий пропрацював двадцять два роки охоронцем на Алькатразі. – За таке можна загриміти в тюрму. – Інші похмуро кивали. Вони завжди сиділи на своїх задах; вони пишалися своєю роботою. Вони гралися своїми пістолетами і розмовляли про них. їм аж свербіло когось пристрелити. Бажано мене та Ремі.

Коп з Алькатразу був пузатий і мав десь шістдесят років, на пенсії, але не в змозі триматися осторонь атмосфери, яка все життя вигодовувала його суху душу. Кожної ночі він приїжджав на робот}' на своєму Форді го року, приїжджав завжди вчасно і сідав за стіл. Він у поті чола працював над папірцями, які треба щовечора заповнювати – обходи, час, що сталось і таке інше. Потім він відкидався на стільці та розказував історії:

– Мав би ти там бути два місяці тому, коли я і Следж (то був інший коп, молоденький хлопець, котрий хотів стати техаським рейнджером, але був змушений задовольнитися тим, що мав) пов'язали пияка в бараці Г. Хлопче, ти мав би бачити, як там лилась кров. Я тебе якось туди поведу і покажу плями на стінах. Ми його кидали від стіни до стіни. Спочатку Следж його вдарив, потім я, потім пін затих і мирно собі пішов. Той чувак клявся, що повбиває нас, як вийде з в'язниці – дістав тридцять днів. Ось уже шістдесят минуло, а він не з'являється. – І це була основна ідея історії. Вони так його налякали, що він побоявся вернутися і їх повбивати.

Старий коп далі з насолодою згадував жахіття Алькат-разу:

– Ми їх, як армійський полк, примушували марширувати на сніданок. Жоден не збивався з маршу. Все працювало, як годинник. Аби ти це побачив. Я там був охоронцем двадцять два роки. Ніколи не мав жодних проблем. Ті хлопці знали, що ми з ними не жартуємо. А тепер візьмемо тебе – з того, що я бачив, ти мені видаєшся занадто поблажливим. – Він підняв свою люльку і прискіпливо на мене зиркнув. – Вони цим, знаєш, скористаються.

Я це знав. Я сказав йому, що працювати копом – не для мене.

– Так, але це робота, на яку ти подався. Тепер ти мусиш вирішити раз і назавжди, або ніколи нічого не досягнеш. Це твій обов'язок. Ти дав клятву. З таким не жартують. Треба обороняти закон і порядок.

Я не знав, що відповісти; він мав рацію; проте мені просто хотілося втекти в ніч і кудись зникнути, ходити країною та дізнаватися, чим усі займаються.

Інший коп, Следж, був високий, мускулистий, з чорним волоссям і військовою зачіскою; у нього нервово сіпалася шия, як у боксера, який весь час б'є один кулак об інший. Він одягався, наче техаський рейнджер старих часів. І носив низько підвішений револьвер разом із патронташем, постійно тягав якогось батіжка, і з нього завжди звисали шматочки шкіри – ніби як ходяча камера тортур: блискучі черевики, довгий піджак, шапка набакир – лише чобіт' не вистачало. Він постійно показував мені бійцівські прийоми – брав мене між ніг і піднімав угору. Щодо сили, я міг би таким же прийомом підкинути його до стелі, я це добре вмів; але я ніколи йому не показував, бо боявся, що він захоче битись. Поєдинок з таким хлопцем, закінчиться перестрілкою. Я впевнений, що він стріляв краще; я ніколи в житті не маз пістолета. Я навіть, боявся його заряджати. А він відчайдушно хотів когось заарештувати. Однієї ночі ми разом чергували, і він залетів у нашу будку червоний від злості.

– Я сказав тим хлопцям сидіти тихо, а вони досі шумлять. Я їм двічі казав. Я завжди даю два шанси. Ідем зі мною, я туди повернусь і їх арештую.

– Ну, давай, я піду і дам їм третій шанс, – сказав я. -Я хотів би з ними поговорити.

– Ні, сер, я ніколи не даю третього шансу. – Я зітхнув. Почалось. Ми пішли до тієї неслухняної кімнати, Следж відкрив двері та наказав усім вийти. Це було принизливо. Ми червоніли. Ось така історія Америки. Всі роблять те, що начебто повинні робити. Що з того, що чоловіки голосно говорять і п'ють цілу ніч? Проте Следж хотів щось довести. Він зумисне взяв мене з собою, раптом щось станеться. Щось могло статися. Вони всі були брати, всі з Алабами. Ми пішли назад на дільницю, Следж попереду, я позаду.

Один із хлопців сказав мені:

– Скажи тому тупому гівнюку, хай з нами полегше. Нас можуть за таке звільнити і ми вже ніколи не доїдемо до Окінави.

– Я з ним поговорю.

У дільниці я попросив Следжа все це забути. Він відповів, червоніючи, щоб усі чули:

– Я нікому не даю більше двох шансів.

– Та якого чорта? – сказав алабамець. – Яка тобі різниця? Ми можемо роботу втратити. – Следж нічого не відповів і виписав ордер на арешт. Він арештував лише одного з них; викликав машину з міста. Вона приїхала і того забрали. Інші брати похмуро пішли геть.

– Що ж скаже мама? – бідкались вони. Один із них попросив мене:

– Ти скажи тому техаському сучому сину, якщо брата завтра ввечері з в'язниці не буде, йому зад вправлять. – Я передав це Следжу, в нейтральних фарбах, і він ніяк не відреагував. Брата відпустили і нічого не сталось. Контингент відплив; і заїхала нова дика банда. Якщо б не Ремі Бонкьор, я б не затримався на цій роботі більше двох годин.

Проте все почалось, коли ми з Ремі Бонкьором були на службі однієї ночі. Ми розслаблено зробили перший обхід, Ремі перевіряв кожні двері, сподіваючись знайти відчинені. Він казав:

– Роками я мрію натренувати пса-суперкрадія, він би заходив у кімнати чуваків і витягав долари з їхніх кишень. Я б навчив його брати лише зелені гроші; я б примушував його нюхати їх увесь день. І якщо було можливо, я б навчив його брати тільки двадцятки. – Ремі був сповнений божевільних планів; він тижнями розповідав про того пса. Лише одного разу він натрапив на незамкнені двері. Мені це все не сподобалось, тому я пішов далі коридором. Ремі беззвучно їх відчинив. Він зустрівся лоб у лоб з наглядачем бараків. Ремі його ненавидів. Він запитав мене:

– Як звали того російського письменника, про якого ти весь час говориш, – той, що пхав газети собі в черевики й ходив у циліндрі, який він знайшов у смітті? – Це було перебільшенням того, що я розповідав Ремі про Достоєв-ського. – А, ось воно – Достіоффський. Того наглядача можна звати лише Достіоффський.

Єдині незамкнені двері, які він знайшов, були Дості-оффського. Д. спав, коли почув, що хтось шарудить ручкою його дверей. Він встав у піжамі. Підійшов до дверей, страшніший ніж завжди. Коли Ремі відчинив двері, він побачив пом'яту пику, перенасичену нанавистю і тупою злістю.

– Що це все значить?

– Я просто перевіряв ці двері. Я думав це, ам, комора. Я швабру шукав.

– Що значить, шукав швабру?

– Ну, гм…

Я вийшов уперед і сказав:

– Там одного знудило у коридорі нагорі. Ми маємо прибрати.

– Це не комора. Це – моя кімната. Ще хоч один подібний випадок, я повішу на вас розслідування і викину геть! Вам добре зрозуміло?

– Там хлопець вирвав нагорі, – повторив я.

– Комора прямо по коридору. Там. – І він показав, куди йти, і чекав, поки ми візьмемо швабру, що ми і зробили і, як дурні, понесли її нагору.

Я сказав:

– Хай йому чорт, Ремі, ти завжди нас затягуєш у якусь халепу. Ти можеш припинити? Чому ти весь час хочеш щось красти?

– Мені світ дещо винен, ось і все. Старого маестро не навчити нових мелодій. Ти далі так базікай, і я почну тебе називати Достіоффський.

Ремі був зовсім як мала дитина. У минулому, в його самотні шкільні роки у Франції, у нього відібрали все; його прийомні батьки запихали його у школи і залишали там; він ображався, і його виганяли з кожного закладу; він уночі бродив французькими дорогами, видумуючи образи із свого невинного словникового запасу. Він хотів отримати назад усе, що втратив; його втратам не було кінця; це триватиме вічно.

Для нас поживою була їдальня бараків. Ми перевіряли, чи хтось дивився, особливо чи наші друзі копи не шпигували за нами; потім я присідав, а Ремі ставав мені на плечі й видирався нагору. Він відкривав завжди незачинене вікно, оскільки піклувався про це звечора, влізав туди і злазив на стіл. Я був гнучкіший, тому просто підскакував і заповзав. Потім ми йшли до лимонадного фонтанчика. Там, відтворюючи мрію мого дитинства, я знімав кришку з шоколадного морозива, засував туди руку по зап'ястя, витягав гору морозива і злизував його. Ми брали коробки, напихали їх морозивом, обливали шоколадним сиропом, інколи полуницями і ходили по кухні, відкриваючи морозильні камери, щоб подивитися, що ще можна в кишенях понести додому. Я інколи відривав шмат ростбіфа і замотував його в хустинку.

– Знаєш, що сказав президент Трумен? – запитав Ремі. – Нам треба зменшити вартість життя.

Якось я довго чекав, поки Ремі наповнював величезну коробку з продуктами. Ми не змогли пропхати її у вікно. Ремі довелось усе розпакувати й покласти на місце. Згодом, уночі, після роботи, коли я був сам на базі, сталося щось дивне. Я йшов старою стежкою каньйону, сподіваючись побачити оленя (Ремі там зустрічав оленів, бо місцевість була дикою навіть у p.), аж раптом у темряві почув страшний звук. Хтось фиркав і голосно дихав. Мені здалося, що на мене з пітьми йде носорог. Я схопив свій пістолет. У темряві каньйону з'явилась висока фігура; у неї була велетенська голова. І тут я зрозумів, що це Ремі з величезною коробкою їжі на плечах. Він стогнав під її вагою. Якимось чином він знайшов ключ від їдальні та проніс продукти через центральний вхід. Я сказав:

– Ремі, я думав ти вдома; що ти в біса робиш? А він відповів:

– Парадайз, я ж тобі не раз казав, до чого закликає президент Трумен – ми мусимо знизити вартість життя. – Я чув, як він стогнав крізь темряву. Я вже описав страшну стежку назад до нашої халупи, вгору-вниз. Він заховав продукти у високій траві й повернувся до мене. – Сел, я сам не донесу. Я розділю все на два ящики, і ти мені допоможеш.

– Але я на службі.

– Я за всім пригляну, поки тебе нема. Навколо все стає гірше й гірше. Нам треба кінці з кінцями зводити, ось тобі і вся задача. – Він витер обличчя. – Селе, я тобі не раз казав, що ми – друзі, і в цьому лайні ми разом. Іншого варіанта нема. Ці Достіоффські, копи, Лі-Ени і вся сволота світу полюють на наші шкури. А нам треба дбати, щоб з нами нічого не зробили. Вони там мають не одну пастку. Ти це добре пам'ятай. Ти не навчиш старого маестро нових мелодій.

Я нарешті вирішив спитати:

– А що там з виходом у море? – Ми байдики били вже десять тижнів. Я заробляв п'ятдесят баксів на тиждень, з яких приблизно сорок відсилав тітці. За весь час я провів у Сан-Франциско лише один вечір. Моє життя крутилося навколо нашої халабуди, сварок Ремі з Лі-Ен і ночей у бараках.

Ремі зник у темряві по ще одну коробку. Ми з ним намучились на тій старій стежці Зорро. Ми розклали їжу на весь стіл на кухні Лі-Ен. Вона прокинулась і протерла очі.

– Ти знаєш, що казав президент Трумен? – Вона була в захваті. Раптом я усвідомив, що в Америці кожен – природжений крадій. Я сам цим заразився. Я навіть почав перевіряти, чи двері замкнені на ключ. Інші копи спостерігали за нами з підозрою; їм щось було видно у нас в очах; вони інстинктивно знали, що коїться у нас у головах. Роки досвіду навчили їх про таких, як ми з Ремі.

Вдень ми з Ремі вийшли в гори, прихопивши пістолет, і намагалися стріляти куріпок. Ремі підкрався на три фути від птахів, що кудкудакали, і стрільнув по них із го калібра. Він промазав. Його дивовижний сміх покотився через каліфорнійські ліси та через цілу Америку:

– Настав час нам із тобою познайомитися з Банановим Королем.

Була субота; ми причепурилися й пішли до автобусної зупинки на перехресті. Ми поїхали у Сан-Франциско і прогулювалися вулицями. Реготання Ремі лунало всюди, куди ми тільки йшли.

– Ти повинен написати оповідання про Бананового Короля, – попередив він мене. – І без усяких фокусів, не дури старого маестро і не пиши про щось інше. Банановий Король – твоя нажива. Он стоїть Банановий Король. -Банановий Король був дідом, котрий продавав банани на розі вулиці. Мені було геть плювати на нього. Проте Ремі все штиркав мене під ребра й тяг за комір:

– Коли писатимеш про Бананового Короля, пиши про всілякі житейські питання. – Я сказав, що мені глибоко байдуже до Бананового Короля.

– Поки ти не зрозумієш важливість Бананового Короля, ти зовсім нічого не знатимеш про життя в цьому світі, – сказав Ремі розчулено.

У затоці стояла стара іржава баржа, яку використовували як буйок. Ремі хотів туди попливти, тому одного дня Лі-Ен спакувала обід і ми орендували човен. Ремі захопив інструменти. Лі-Ен розляглась і лягла під сонцем на крилі місточка. Я нишком за нею спостерігав. Ремі пішов до бойлерної внизу, де лазили щури, та почав бити і стукати по мідному покриттю, якого там насправді не було. Я сидів у напівзруй-нованій кают-компанії. Корабель був старезний, добре оснащений – меблі з дерев'яною різьбою і вбудованими шафками. Це був привид Джека Лондона в Сан-Франциско. Я дрімав на залитому сонцем столі. Щури бігали у коморі. Колись давно тут вечеряв блакитноокий капітан.

Я приєднався до Ремі внизу. Він шарпав усе, що стирчало:

– Нічого нема. Я думав, тут буде мідь, я думав, тут буде хоча б якась стара ручка. Цей корабель уже обчистили якісь злодюги. – Судно роками стояло на припоні. Мідь украла рука, якої вже давно нема.

Я сказав Ремі:

– Я б так хотів колись тут заночувати, коли здіймається туман і все тріщить, і плач сирени чутно з буйків.

Ремі був вражений; його захоплення мною подвоїлось.

– Селе, я тобі дам п'ять доларів, якщо тобі вистачить сміливості це зробити. Ти ж розумієш, що на цій штуці можуть бути привиди старих морських капітанів? Я не лише дам тобі п'ять баксів, а й спакую тобі обід і дам ковдру та свічки.

– Домовились! – відповів я. Ремі побіг до Лі-Ен. Я хотів стрибнути зі щогли і приземлитися прямо на неї, але дотримався своєї обіцянки Ремі. Я відвів від неї погляд.

Тим часом я зачастив у Фріско; я все на світі перепробував, щоб підчепити дівчину. Я навіть провів цілу ніч до світанку з дівчиною на лавці в парку, і все безрезультатно. Вона була блондинкою з Мінесоти. А там було ще й багато голубих. Декілька разів я їздив у Сан-Фран з пістолетом і, коли якийсь голубий підходив до мене в туалеті в барі, витягав пістолет і казав:

– Ей? Ей? Що ти там робиш? – Він відскочив. Я ніколи не розумів, чому я так робив; я знав голубих по всій країні. Виною була самотність Сан-Франциско і той факт, що в мене був пістолет. Його треба було комусь показати. Я проходив повз ювелірний магазин і раптом відчув бажання прострелити скло, забрати найкоштовніші перстні та браслети і побігти з ними до Лі-Ен. Ми могли б разом втекти в Неваду. Настав час залишити Фріско, інакше я здурію.

Я писав довгі листи Діну й Карло, які жили в хижці Старого Бика на техаських болотах. Вони були готові приєднатися до мене в Сан-Франі, як тільки щось закінчать. Тим часом між мною, Ремі та Лі-Ен усе почало руйнуватись. Прийшли вересневі дощі, а разом із ними з'явилось відчуття порожнечі навколо. Ремі полетів із Лі-Ен у Голі-вуд, захопивши мій жалюгідний сценарій, але безрезультатно. Відомий режисер був п'яний і не звертав на них увагу; вони потусувались у його котеджі на Малібу-Біч; почали сваритися на очах у гостей і повернулися назад.

Останньою краплею стали перегони. Ремі зібрав усі заощаджені гроші, десь із сотню доларів, одягнув мене у свій старий одяг, узяв під руку Лі-Ен, і ми пішли на іподром «Золоті ворота» біля Річмонда, з іншого боку затоки. Щоб зрозуміти, яке в цього хлопця було золоте серце, розповім, як він спакував половину вкраденої нами їжі у величезний коричневий паперовий мішок і відніс її бідній вдові, котра жила біля Річмонда в бідному районі, на зразок нашого, де під каліфорнійським сонцем висіла білизна. Ми пішли з ним. Там жили сумні обдерті діти. Жінка подякувала Ремі. Вона була сестрою якогось моряка, якого Ремі ледве знав:

– Не дякуйте, місіс Картер, – сказав Ремі своїм найелегантнішим тоном. – Там, звідки це взялось, є ще більше.

Потім ми пішли на перегони. Він робив неймовірні двадцятидоларові ставки і ше до початку сьомого заїзду залишився без копійки. Він поставив наші два останні долари, відкладені на їжу, і програв. Нам довелося добиратися назад у Сан-Франциско автостопом. Я знову був на дорозі. Якийсь джентельмен підвіз нас на своїй шикарній машині. Я сидів із ним попереду. Ремі намагався йому наплести історію про те, як він загубив свій гаманець за трибунами.

– Правда в тому, – сказав я, – що ми програли всі наші гроші на перегонах і, щоб більше не їхати з перегонів автостопом, наступного разу підемо до букмекерів, так, Ремі? – Ремі почервонів. Чоловік, нарешті, зізнався, що працював в управлінні іподрому «Золоті ворота». Він висадив нас біля елегантного готелю «Палац»; ми бачили, як він зникає між канделябрами з кишенями, набитими грішми, і з високо піднятою головою.

– Ого-го, – завивав Ремі на нічних вулицях Фріско. -Парадайз їде з чоловіком, який керує перегонами і клянеться переключитись на букмекерів. Лі-Ен, Лі-Ен! – Він штовхав і шарпав її:

– Просто найсмішніший чоловік на світі! Мабуть, у Со-саліто живе багато італійців. Аха-ха-ха-ха! – Він обійняв стовп і реготав.

Того вечора, поки Лі-Ен кидала на нас обох похмурі погляди, пішов дощ. Вдома не залишилось ні цента. Дощ барабанив по даху.

– Він ітиме тиждень, – сказав Ремі. Він зняв свій гарний костюм і був знову в своїх жалюгідних шортах, армійській кепці й майці. Його великі сумні карі очі втупилися в підлогу. На столі лежав пістолет. Ми чули, як десь посеред дощової ночі сміється Містер Сноу.

– Мені так остогид цей сучий син, – гаркнула Лі-Ен. Вона була готова вибухнути і почала чіплятися до Ремі. Він був зайнятий, проглядаючи свій чорний блокнот з іменами людей, більшість моряків, які заборгували йому грошей. Поряд з їхніми іменами він писав лайки червоним чорнилом. Я не хотів побачити той день, коли сам потраплю в цей блокнот. Останнім часом я так багато грошей підсилав своїй тітці, що купував їжі всього на чотири або п'ять доларів на тиждень. Наслідуючи слова президента Трумена, я додав іще декілька доларів. Проте Ремі був переконаний, що моя частка недостатня; тому він вирішив вивішувати чеки із супермаркетів – довгі стрічки з назвами й цінами продуктів – на стіні ванни, щоб я їх бачив і розумів, що до чого. Лі-Ен була впевнена, що Ремі ховає від неї гроші, і я, між іншим, теж. Вона погрожували піти від нього.

Ремі скривився:

– І куди це ти зібралася піти?

– До Джимі.

– Джимі? Касир на перегонах? Ти це чуєш, Селе, Лі-Ен збирається піти й захомутати касира на перегонах. Ти не забудь узяти з собою мітлу, люба, а то коні весь тиждень їстимуть багато вівса на моїх сто доларів.

Усе ставало дедалі гірше; шумів дощ. Лі-Ен поселилась там першою, тому вона наказала Ремі зібрати свої манатки і забиратись геть. Він почав пакувати речі. Я уявив себе наодинці з неприборканою норовливою дівкою в цій сирій халабуді. Я спробував втрутитись. Ремі штовхнув Лі-Ен. Вона стрибнула до пістолета. Ремі віддав мені пістолет і сказав, щоб я його заховав; у обоймі залишалось вісім куль. Лі-Ен почала кричати, доки, нарешті, не вдягнула дощовик і не пішла через болото шукати поліцейського, і що то був за поліцейський, як не наш старий друг Алькат-раз. На щастя, його не було вдома. Вона повернулась зовсім мокра. Я причаївся в кутку, сховавши голову між колінами. Боже, що я робив за три тисячі миль від дому? Навіщо я сюди приїхав? Де був мій повільний човен до Китаю?

– І ось що, сволото, – кричала Лі-Ен. – Сьогодні був останній раз, коли я готувала тобі твій гидкий мозок і яйця, і твоє огидне бараняче карі, щоб ти міг напихати свій гидкий живіт і ставати товстим і огидним у мене на очах.

– Все нормально, – тихо сказав Ремі. – Все абсолютно нормально. Коли я зійшовся з тобою, я не очікував квіточок і місячного сяйва. Я не здивований. Я намагався щось для тебе зробити – я так старався для вас обох; ви обоє мене підвели. Я страшенно, страшно вами розчарований, -він продовжував дуже щиро. – Я думав, з нас разом щось вийде, щось прекрасне і тривале, я старався, я літав у Го-лівуд, я знайшов Селу роботу, я купував тобі гарні сукні, я намагався познайомити вас з найдостойнішими людьми Сан-Франциско. Ви відмовились, ви обоє відмовились викочувати хоча б одне моє бажання. Я нічого у вас не просив у замін. А зараз я маю останнє прохання і потім ніколи нічого не проситиму. Наступної суботи мій вітчим приїжджає у Сан-Франциско. Все, про що я вас прошу, – піти зі мною і вдати, наче все так, як я йому писав. Іншими словами, ти, Лі-Ен, – моя дівчина, а ти, Селе, – мій друг. Я домовився позичити сто доларів на суботу. Я хочу, щоб мій батько гарно провів час і поїхав без жодної причини хвилюватися за мене.

Це мене здивувало. Вітчим Ремі був визнаний лікар, котрий працював у Відні, Парижі та Лондоні. Я сказав:

– Ти хочеш мені сказати, що витратиш сто доларів на свого вітчима? Він має більше грошей ніж ти коли-небудь матимеш! Чувак, ти залізеш у борги!

– Все нормально, – тихо відповів Ремі занепалим голосом. – Я лише одне у тебе прошу, щоб ти принаймні старався вдавати, що все добре і намагався справити гарне враження. Я люблю свого вітчима і поважаю його. Він приїде зі своєю молодою дружиною. Ми повинні йому всіляко догодити. – Був час, коли Ремі справді був найбільшим джентльменом у світі. Лі-Ен була вражена і захотіла познайомитися з його вітчимом; вона думала, що, можливо, їй пощастить із ним, не як з його сином.

Настала субота. Я звільнився зі своєї роботи з копами, перед тим, як мене все одно звільнили б за недостатню кількість арештів; це була моя остання субота. Ремі та Лі-Ен спочатку пішли до його вітчима в готель; у мене були гроші на дорогу і я напився в барі внизу. Потім я приєднався до них, до біса спізнившись. Його батько відкрив двері – витончений високий чоловік у пенсне.

– А, – сказав я, тільки-но його побачив. – Пан Бон-кьор, як ваші справи? Je suis haut! – я викрикнув французькою, маючи на увазі, – я п'яний, я випив, – але, виявляється, французькою це нічого не значить. Лікар був здивованим. Я вже тоді підвів Ремі. Він почервонів.

Ми пішли у шикарний ресторан – «Альфредз», на Норт-Біч, де бідолага Ремі витратив добрих п'ятдесят доларів на пятьох з випивкою і всім іншим. Тоді настав найгірший момент. Хто, як не мій старий приятель Роланд Мейджор, сидів біля стійки в «Альфредзі»! Він щойно приїхав з Денвера і влаштувався працювати в якусь газету в Сан-Франциско. Він був п'яний ущент. Навіть не поголився. Він підбіг і вдарив мене по спині, коли я пригубив. А потім усівся в кабінці поряд з лікарем Бонкьором і нахилився над його супом, щоб зі мною поговорити. Ремі був червоний, як буряк.

– Ти не познайомиш нас зі своїм другом, Селе? – сказав лікар, мляво посміхнувшись.

– Роланд Мейджор, із сан-франциського «Аргуса», – я намагався стримано відповісти. Лі-Ен була розлючена.

Мейджор почав щось плести на вухо месьє.

– Як вам подобається навчати французької в школі? -він кричав.

– Вибачте, але я не викладаю французьку в школі.

– О, а я думав ви викладаєте французьку в школі. -Він був грубим навмисно. Я згадав ту ніч, коли він не дозволив нам провести вечірку в Денвері; але я йому пробачив.

Я всім пробачив, я здався й напився. Я почав залицятися до молодої дружини лікаря. Я був настільки п'яний, що ходив у туалет кожні дві хвилини і для цього мав перестрибувати через лікаря Бонкьора. Все навколо розвалювалось. Моє пребування у Сан-Франциско добігало кінця. Ремі ніколи більше зі мною не розмовлятиме. Це було жахливо, бо я справді любив Ремі та був одним із небагатьох людей у світі, хто знав, яким він був чесним і добрим хлопцем. Йому потрібні будуть роки, щоб заспокоїтись після цього вечора. Це все було катастрофічно порівняно з тим, що я йому писав із Петерсона, плануючи мою подорож червоною лінією шоссе б через Америку. Ось я був на краю Америки – більше землі не було – і нікуди було іти, хіба що назад. Принаймні я вирішив, що моя подорож буде по колу, – я запланував там і тоді поїхати в Голівуд і повернутися назад через Техас, щоб навідати свою банду на болотах; а все інше хай котиться під три чорти.

Мейджора викинули із «Альфредз». Вечеря закінчилась, і я до нього приєднався; тобто, Ремі це запропонував, і я пішов із Мейджором пити. Ми сиділи за столом у «Металевій каструлі» і Мейджор голосно сказав:

– Сем, мені не подобається той педик у барі.

– А, Джейк? – я відповів.

– Сем, – він сказав, – я думаю встати і вирубити його.

– Ні, Джейк, – відповів я, продовжуючи свою пародію на Ґемінгвея. – Ти цілься звідси і дивись, що станеться.

Закінчилось усе тим, що ми хитались на розі якоїсь вулиці.

Уранці, поки Ремі з Лі-Ен спали, а я з сумом дивився на купу брудної білизни, яку ми з Ремі мали прати у пральній машинці «Бендикс» на задньому дворі (це завжди було такою веселою і сонячною процедурою, в оточенні кольорових жінок і Містера Сноу, що радісно реготав), я вирішив поїхати і вийшов на веранду.

– Ні, хай йому чорт, – сказав я собі, я обіцяв собі, що не поїду, поки не вилізу на ту гору. – То був великий бік каньйона і загадково вів до Тихого океану.

Тому я залишився ще на один день. Це була неділя. Стояла спека; день був надзвичайний, сонце почервоніло о третій. Я почав дертися на гору і здолав її о четвертій. Чарівні каліфорнійські тополі та евкаліпти хитались у різні боки. На вершині не було дерев, лише каміння і трава. Худоба паслася на вершині узбережжя. Недалеко, через декілька гір, був Тихий океан, синій і безмежний, з велетенською стіною білизни, котра піднімалася з легендарних картопляних полів, де народжувались тумани Фріско. Через годину вони увірвуться в Золоті Ворота, щоб одягнути романтичне місто в біле, і молодий хлопець триматиме свою дівчину за руку і повільно йтиме довгим білим тротуаром з пляшкою токайського в кишені. Таким було Фріско; і чарівні жінки, що стоять у білих дверях; і Койт-Тауер, і Ембаркадеро, і Маркет-стріт, і одинадцять залюднених пагорбів.

Я дивився на всі боки, поки в мене не закрутилась голова; я думав, що полечу вниз, немов уві сні, просто в прірву. О, де ж та дівчина, яку я кохаю? Я думав і дивився навколо так само, як шукав у маленькому світі внизу. Пе-реді мною був величний сирий шмат мого американського континенту; десь далеко похмурий божевільний Нью-Йорк викидав угору хмари пилу й коричневої пари. На Сході є щось коричневе і святе; а Каліфорнія – біла, немов рядки білизни, і пустоголова – принаймні так я думав тоді.

Розділ дванадцятий

УРАНЦІ, поки Ремі та Лі-Енн ще спали, я тихенько зібрався і вискочив у вікно так само, як увійшов, і покинув Міл-сіті зі своєю полотняною сумкою. Я так і не переночував на старому кораблі з привидами – «Адміралі Фрібі», так він називався, а ми з Ремі були втрачені один для одного.

У Окленді я випив пива поміж волоцюг салуна з вагонним колесом на вході, я знову був на дорозі. Я пройшов через Окленд, щоб дістатися дороги на Фрезно. Двома машинами дістався Бейкерзфілда, чотириста миль на південь. Перший водій був божевільним білявим малим, у нафаршированому «хотроді».

– Бачиш цей палець? – спитав він, женучи під вісімдесят і обганяючи всіх на дорозі. – Подивись. – Палець був забинтований. – Мені його щойно вранці ампутували в лікарні. Сволота, вони хотіли, щоб я там залишився. Я спакував свою сумку й поїхав. Що з того, це ж лише палець?

«Саме так, – сказав я собі. – І тепер будь обережний. Таких придурків на дорозі світ ще не бачив».

Ми швидко доїхали до Трейсі. Трейсі – залізничне місто; зчіплювачі суворо жували в їдальнях біля колій. Поїзди завивали на всю долину. Сонце червоніло й повільно сідало. Перед моїми очима проносились магічні назви -Мантека, Мадера та інші. Скоро стемніло, темрява була кольору стиглого винограду – фіолетова пітьма тяглась над мандариновими садами й довгими гарбузовими полями; сонце було кольору вичавленого винограду, з відблиском червоного бургундського вина, поля із забарвленням кохання та іспанських таємниць. Я висунув голову у вікно і глибоко вдихнув пряне повітря. Це був прекрасний момент. Божевільний водій працював зчіплювачем на Південно-Тихоокеанській і жив у Фрезно; його батько також був зчіплювачем. Він втратив свій палець у оклендському депо, зчіплюючи вагони, хоча я не дуже розумів, як усе сталось. Він ввіз мене в бурхливе Фрезно й висадив на південному боці міста. Я випив коли в магазинчику біля колій, аж тут повз червоні вагони проходив меланхолічний вірменський малий, і, як тільки застогнав локомотив, я собі сказав: «Так, так, містечко Сарояна».

Мені треба було на південь; я вийшов на дорогу. Мене підібрав чоловік на новенькому пікапі. Він був із Лаббока, Техас, продавав трейлери.

– Хочеш купити трейлер? – спитав він. – Коли треба, знайди мене. – Він розповідав історії про свого батька в Лабоку. – Якось одного вечора мій старий залишив виторг за весь день на сейфі, забув, дурний. А тут уночі зайшов злодій з ацетеленовим факелом і всіма штучками, зламав сейф, понишпорив по паперах, перекинув пару стільців і пішов геть. А та тисяча доларів лежала на сейфі, ось, і що тут сказати?

Він висадив мене в Бейкерсфілді, і тут почались мої пригоди. Стало холодно. Я одягнув свій пошарпаний армійський дощовик, який за три долари купив у Окленді, і тремтів на дорозі. Я стояв напроти чепурненького мотелю в іспанському стилі, який світився, немов діамант. Машини пролітали повз нього в напрямку Лос-Анджелеса. Я безперестанно махав руками. Було занадто холодно. Я стояв там до півночі, дві години, лаявся і сварився. Це було гак само, як у Стюарті, Айова. Усе, що залишалось, – витратити два з гаком долари на автобус і доїхати решту миль до Лос-Анджелеса. Я пішов назад по шосе на автобусну станцію Бейкерзфілда і сів на лавку.

Я купив квиток і чекав на автобус до Ел-Ей, аж раптом переді мною пробігла симпатична мексиканка в літніх штанях. Вона прибула на одному з автобусів, який щойно під'їхав зі страшним подихом гальм і висаджував пасажирів, її груди виступали прямо і правдиво; її маленькі стегна виглядали дуже ласо; волосся вона мала пишне, густе й чорне; її очі були великі, блакитні, із сором'язливою іскрою. Я так хотів опинитися в її автобусі. Гострий біль кольнув мене в серце, як завжди, коли я зустрічав дівчину, яку кохав, а та їхала у протилежний бік в цьому занадто великому світі. Оголосили автобус на Ел-Ей. Я схопив свою сумку, пішов на посадку, і хто як не мексиканка, сиділа самотньо в автобусі. Я сів неподалік від неї й почав одразу обдумувати стратегію дій. Я був таким самотнім, таким сумним, таким промерзлим, таким зламаним і змученим, що навіть набрався сміливості, потрібної сміливості, щоб підійти до незнайомки. І, наважившись, ще п'ять хвилин сидів і нервувався в темноті.

Ти мусиш, мусиш або помреш! Чортів дурню, поговори з нею! Що з тобою? Чи ти сам собі не набрид? І, не усвідомлюючи, що роблю, я нахилився до неї через ряд (вона намагалася заснути на сидінні) і спитав:

– Міс, не хочете підкласти собі під голову мій плащ замість подушки?

Вона подивилась на мене з усмішкою й відповіла:

– Ні, дуже дякую.

Я сидів і трясся; запалив бичок і чекав, коли вона кине на мене сумну посмішку, сповнену кохання; потім я встав і нахилився над нею.

– Дозвольте, я сяду біля вас, міс?

– Якщо хочете. Я хотів.

– Куди прямуєте?

– Ел-Ей.

Я обожнював те, як вона казала «Ел-Ей»; я обожнював, як усі на Узбережжі казали «Ел-Ей»; врешті, це їхнє єдине золоте місто.

– Я теж туди їду! – закричав я. – Я дуже щасливий, що ви дозволили мені з вами сидіти, мені було сумно і я вже до болю довго подорожую. – Ми почали розповідати одне одному про себе. її історія була така: вона мала чоловіка й дитину. Чоловік її бив, тому вона його залишила в Сабіналі, на південь від Фрезно, і їхала до Ел-Ей, щоб пожити в сестри. Вона залишила свого маленького сина з сім'єю – вони збирали виноград, а жили в хижці на виноградниках, їй нічого не залишилось, крім подумки повертатися в минуле та злитись. Я хотів одразу її обняти. Ми розмовляли і розмовляти. Вона казала, що їй надзвичайно подобалося зі мною розмовляти. Досить скоро вона сказала, що хотіла б поїхати в Нью-Йорк.

– Можливо, ми поїдемо! – сміявся я.

Автобус стогнав через перевал Грейпвайн, і ми спускались у величезні простори світла. Без будь-якої попередньої домовленості ми почали триматися за руки і таким самим мовчазним чином було вирішено, що коли я знайду кімнату в готелі у Ел-Ей, вона буде разом зі мною. У мені все прагнуло бути з нею; я доторкнувся головою до її прекрасного волосся. її маленькі плечі зводили мене з розуму; я обіймав її без перестанку. І вона це обожнювала.

– Люблю, люблю, – казала вона, заплющуючи очі.

Я обіцяв їй чудесне кохання. Я вмирав за нею. Наші історії вже були написані; ми поринули в тишу та солодке очікування. Все було так просто. Ти можеш мати усіх Піч, і Бегті, і Мерілу, і Ріт, і Каміл, і Інес, які є на цьому світі; але це була моя дівчина і моя дівоча душа, як я їй казав. Вона зізналася, що бачила, як я на неї дивився на автобусній станції:

– Я думала, ти гарний студентик.

– О, так, я справді гарний студентик! – запевнив я її. Автобус приїхав у Голівуд. То був сірий, брудний ранок,

як ранок, коли Джоель МакКрі зустрів Вероніку Лейк у їдальні, у картині «Подорожі Салівана»; вона спала в мене на колінах. Я жадібно дивився у вікно – обштукатурені будиночки, пальми, придорожні закусочні, все це божевілля – пошарпана земля обітована, фантастичний край Америки. Ми зійшли з автобуса на Мейн-стріт, яка ані трохи не відрізнялась від головних вулиць Канзас-сіті, Чикаго або Бостона, – червона цегла, брудні персонажі, що плинуть повз неї, візки на пасовиші в парку, шльондруватий запах великого міста.

І раптом я з'їхав з глузду, і сам не знаю, чому. У мене з'явилися дурнуваті параноїдальні видіння того, як Тереза, чи Тері – так її звали – була звичайною шльондрою, яка відпрацьовувала схему на автобусах – за долар затягувала на зустріч дурнів, спочатку на сніданок, де чекав її сутенер, а потім у якийсь готель, до якого він мав доступ зі своїм пістолетом чи з бозна-ще чимось. Я ніколи їй у цьому не зізнався. Ми снідаємо, а її сутенер спостерігає за нами; я був упевнений, що Тері стріляє йому очима. Я був змучений, відчував себе дивно і загублено в далекому бридкому місті. Дурість цього жаху перейняла мій розум і змусила коїти жалюгідні та дешеві вчинки.

– Ти знаєш того хлопця? – я запитав.

– Якого хлопця, лю-бий? – Я не продовжував тему. Вона була повільною і зацикленою на всьому, що робила; вона довго їла; повільно жувала і дивилась у порожнечу, курила і продовжувала говорити, а я був, немов обідраний привид, підозрюючи кожен її крок, думаючи, що вона відтягує час. Усе це був приступ хвороби. Я пітнів, коли ми йшли вулицею, тримаючись за руки. У першому готелі, на який ми натрапили, була кімната, і я не встиг усвідомити, що відбувається, як зачинив за собою двері, а вона сиділа на ліжку і знімала туфлі. Я її в'яло поцілував. Краще вона 6 цього не знала. Я знав, що нам потрібне віскі, щоб розслабитись, особливо мені. Я вибіг і прошмигнув дванадцять кварталів, поки знайшов пінту віскі в газетному кіоску. Я біг назад, сповнений сил. Тері була в туалеті, фарбувалась. Я добряче налив у чашку для води, і ми пили великими ковтками. О, воно було таке солодке і смачне, і варте моєї стражденної подорожі. Я стояв позаду неї навпроти дзеркала, і ось так ми танцювали в туалеті. Я почав розповідати їй про моїх друзів на сході. Я сказав:

– Тобі треба познайомитись з чудовою дівчинкою, яку я знаю, її звати Дорі. Вона руда і шість футів заввишки. Якщо приїдеш у Нью-Йорк, вона тобі покаже, де знайти роботу.

– Хто ця шестифутова руда? – спитала вона підозріло. – Чому ти мені про неї розказуєш? – її проста душа не могла збагнути мого радісного збудженого базікання. Я залишив цю тему. Вона почала напиватися в туалеті.

– Йди в ліжко! – повторював я.

– Шестифутова руда, га? А я думала, що ти гарний студент, я побачила тебе в твоєму милому светрі та сказала собі, гмм, чи ж він не гарний? Ні! І ні! І ні! Ти мусив бути чортовим сутенером, як і всі інші!

– Що ти в біса верзеш?

– Не стій тут і не кажи мені, що ця шестифутова руда не якась мадам, бо я знаю, хто така мадам, коли про неї чую, а ти, ти просто звичайний сутенер, як і всі, з ким я зв'язуюсь, усі сутенери.

– Послухай, Тері, я не сутенер. Я тобі Богом клянусь, що я не сутенер. Нащо мені бути сутенером? Мене цікавиш тільки ти.

– Я весь цей час думала, що зустріла гарного хлопця. Я була такою щасливою, обняла себе й подумала, гмм, справді гарний хлопець, а не сутенер.

– Тері, – я благав її всією душею. – Будь ласка, послухай мене і зрозумій, що я не сутенер. – Годину тому я вирішив, що вона - проститутка. Це все було так жалюгідно. Наш розум, забитий божевіллям, злився в єдине ціле.

О, страшне життя, я благав її, а потім розізлився, бо зрозумів що благаю дурну мексиканську дівку, і так їй і сказав; я не встиг оговтатись, як кинув її червоні туфлі у двері туалету та наказав вимітатись геть:

– Давай, пішла геть! – Я хотів заснути і все забути; у мене було власне життя, назавжди моє сумне пошарпане життя. У ванній настала мертва тиша. Я роздягнувся і ліг у ліжко.

Тері вийшла зі сльозами каяття на очах. її простенький смішний розум усвідомив, що сутенер не кидає у двері жіночі черевики та не наказує йти геть. У поважній і солодкій тиші вона роздягнулась і сковзнула своїм малесеньким тілом поміж простирадл. Воно було коричневе, немов виноград. Я побачив її бідний живіт, де був шрам від кесарева розтину; її стегна були такі вузенькі, що вона не могла мати дитину без того, щоб її розрізали. її ніжки були, як патички, її

зріст – трошки вище за чотири фути. Я кохався з нею в солодощах втомленого ранку. Потім, немов два втомлені янголи, закинуті десь на полицю Лос-Анджелеса, знайшовши щось близьке та смачне, ми заснули і спали до самого вечора.

Розділ тринадцятий

ДОБРЕ це, чи погано, проте перші п'ятнадцять днів ми були разом. Прокинувшись, ми вирішили дістатись автостопом до Нью-Йорка; вона буде моєю дівчиною в місті. Я передбачав проблеми з Діном, Мерілу і рештою – сезон, новий сезон. Для початку ми мали працювати, щоб заробити достатньо грошей на дорогу. Тері була готова їхати одразу, з двадцятьма доларами, які в мене залишились. Мені ця ідея не подобалась. І, як останній дурень, я обдумував цю проблему два дні, поки ми читали по кафе та барах об'яви в божевільних ел-ейських газетах, котрих я в житті не бачив, і з моєї двадцятки залишилось трохи більше десяти баксів. Ми були дуже щасливі в нашому маленькому готельному номері. Я встав посеред ночі, бо не міг спати, накрив оголене коричневе плече дитинки, і вивчав ніч Ел-Ей. Що то були за ночі – жорстокі, спекотні та сповнені плачу сирен! Прямо через вулицю сталась якась біда. Старий напіврозвалений будинок з умебльованими кімнатами став сценою трагедії. Поряд припаркувався крузер, і копи допитували старого із сивим волоссям. Ізсередини чувся плач. Я чув усе, разом із гудінням неонових вивісок готелю. Мені ще ніколи не було так сумно. Ел-Ей – найсамотніше і найбрутальніше місто Америки; Нью-Йорк узимку буває до біса холодним, проте на вулицях є якесь божевільне відчуття братерства. Ел-Ей – це джунглі.

На південь від Мейн-стріт ми з Тері прогулювались із хот-догами, був фантастичний карнавал світла і дикості. Копи в чоботях шманали людей майже на кожному кроці. Найбітовіші персонажі країни роїлися на тротуарах, все відбувалось під м'якими південнокаліфорнійськими зірками, загубленими в коричневому ореолі велетенського пустельного сховища, яким є Ел-Ей. У повітрі парував аромат чаю, трави, тобто марихуани, разом з бобами чилі та пивом. Могутній безумний звук бопу вилітав із пивнух; він змішувався з ковбойськими мотивами й бугі-вугі посеред американської ночі. Кожен був схожий на Гасела. Дикуваті на вигляд негри з бопівськими кепками і козлячими борідками йшли і сміялись; за ними прогулювались довговолосі прибиті хіпарі просто з шоссе 66 із Нью-Йорка; далі старі пустельні щури, з рюкзаками на плечах, дорогою на лавку в парку біля Плази; потім методистські священики із закоченими рукавами і подекуди з'являвся «хлопчик з природи» з бородою і в сандалях. Я хотів з усіма познайомитись, із кожним поговорити, але ж ми з Тері були занадто зайняті тим,

щоб заробити на життя.

Ми пішли в Голівуд, аби влаштуватись у аптеку на Сан-сет або Вайн. Оце був куточок! Великі сім'ї з глибин країни вилазили зі своїх колимаг і стояли на тротуарах в очікуванні якоїсь кінозірки, а кінозірки ніяк не з'являлися. Коли пролітав лімузин, вони із захопленням вибігли на дорогу й нахилялись, щоб краще роздивитися:

– Дон Амеш! Дон Амеш!

– Ні, Джордж Мьорфі! Джордж Мьорфі!

Вони усміхались, дивилячись одне на одного. Гарненькі педики, котрі приїхали в Голівуд працювати ковбоями, гуляли, пригладжуючи свої брови наслиненими кінчиками пальців. Пробігали найгарніші у світі дівчата; вони приїхали стати зірками, але потрапляли в придорожні забігайлівки. Ми з Тері намагалися знайти роботу в якомусь шинку. Нічого не виходило. Голівудський бульвар – прекрасний, це лихоманка машин; майже кожної хвилини відбувалась маленька аварія; всі мчали до найдальшої пальми – за нею лежала пустеля і безмежна порожнеча. Голівудські фраєри стояли перед шикарними ресторанами, сперечаючись так само, як бродвейські фраєри сперечаються на Джейкобз-біч у Нью-Йорку, проте тут вони були одягнені в легкі костюми й вели безглузді розмови. Прошмигали довготелесі проповідники, схожі на мерців. Кричали товсті жінки

і бігли через бульвар, щов стати в чергу на вікторину. Я бачив, як Джері Колона купував машину на «Бьюїк Моторе»; він стояв усередині за широким скляним вікном, пощипуючи свої вуса. Ми з Тері поїли в кафе в центрі, декорованому під печеру, – повсюди стирчали металеві груди, а величезні безликі кам'яні сідниці належали богам та мильному Нептуну. Люди стомлено їли біля водоспадів, їхні обличчя – зелені від морського смутку. Всі копи в Ел-Ей були схожі на привабливих жигало; очевидно, вони приїхали до Ел-Ей зніматися в кіно. Всі приїхали заради кіно, навіть я. Нам з Тері, нарешті, довелося шукати роботу на Південній Мейн-стріт поміж бітових офіціантів і по-судомийок, котрі не соромилися своєї бітовості, і навіть тут у нас нічого не виходило. У нас залишалась моя десятка.

– Чуєш, я заберу свої речі в сестри, і ми поїдемо автостопом у Нью-Йорк, – сказала Тері. – Давай, чувак. Так і зробимо. «Якщо не вмієш танцювати бугі, то я тебе навчу». Це була фраза з пісні, яку вона постійно співала. Ми поспішили до її сестри, котра жила поміж срібних мексиканських халуп десь за Аламеда-авеню. Я чекав у темному провулку за мексиканськими кухнями, бо її сестра не повинна була мене бачити. Бігали собаки. Маленькі лампочки освічували щурячі алейки. Я чув, як Тері та її сестра м'яко сперечаються посеред теплої ночі. Я був готовий на все.

Тері вийшла і за руку провела мене до Сентрал-аве-ню – головного кольорового променаду Ел-Ей. І що то було за божевільне місце, з крихітними генделиками, які ледве вміщали музичний автомат, а з автомата вилітали лише блюз, боп та джапм. Ми піднялись брудними сходами будинку і підійшли до кімнати подруги Тері Маргарини, яка заборгувала Тері спідницю і пару взуття. Маргарина була приємною мулаткою; її чоловік був чорний, як вугілля, і добрий.

Він миттю вийшов купити пінту віскі, щоб прийняти нас як годиться. Я намагався заплатити за половину, але він відмовився. У них було двоє маленьких дітей. Діти скакали на ліжку; це був їхній ігровий майданчик. Вони обіймали мене і дивились на мене з подивом. Дике гудіння ночі на Сентрал-авеню – ніч, як у Темпа в «Аварії на Сентрал-авеню», – вило і гуркотіло на вулиці. Вони співали у коридорах, співали зі своїх вікон, хай хоч все іде до дідька. Тері забрала свій одяг, і ми попрощались. Ми пішли в генделик і поставили пластинки на музичному автоматі. Якісь негри шептали мені на вухо про чай. Один долар. Я погодився. Підійшов посередник і завів мене в підвальний туалет, де я, немов дурень, стояв поки він казав:

– Піднімай, чувак, піднімай.

– Що піднімай? – запитав я.

Мій долар уже був у нього. Він боявся показувати на підлогу. Це була навіть не підлога, а голий фундамент.

Там щось лежало, що нагадувало маленьку коричневу какашку. Він був до ідіотизму обережний.

– Маю себе берегти, а то цього тижня все не дуже круто. – Я підняв какашку – коричневу паперову сигарету – і повернувся до Тері; ми пішли назад до готелю курити. Нічого не відбулося. Це був тютюн «Вull Durham». Я пошкодував, що так пролетів зі своїми грішми.

Ми з Тері чітко вирішили раз і назавжди, що маємо робити. А вирішили ми їхати автостопом у Нью-Йорк на рештки грошей. Тієї ночі вона взяла в сестри п'ять доларів. Всього в нас було десь тринадцять баксів, якщо не менше. Тому, перш ніж платити за оренду кімнати, ми спакувались і поїхали на червоній машині до Аркадії, Каліфорнія, де під засніженими горами відбуваються перегони Санта Аніта. Була ніч. Ми їхали в серце американського континенту. Тримаючись за руки, ми пройшли дорогою декілька миль, щоб вийти із залюдненого району. Була суботня ніч. Ми стояли під вуличним ліхтарем і намагались піймати машину, аж раптом повз нас пролетіли машини, набиті дітворою, з розвіяними стрічками в повітрі.

– Ура-а! Ура-а! Ми виграли! Ми виграли! – кричали діти. Вони посміялись над нами, отримуючи море задоволення від хлопця і дівчини на дорозі. Проїхало ще з десяток подібних машин, наповнених моложавими обличчями І крикливими горлянками. Я ненавидів кожного з них. Що вони собі думали – кричати на когось, хто стоїть на дорозі, просто тому, що вони дурні старшокласники, а їхні батьки їх годували все життя з ложки? Ким вони себе вважали, щоб сміятися з дівчини, яка скотилася на самісіньке дно, і чоловіка, що просто хотів кохати? Ми не звертали на них уваги. І жоден благословенний нас не підібрав. Ми пішки повернулися в місто, і найгірше було те, що нам потрібно було випити кави, і на наше нещастя ми зайшли в єдине відчинене місце, яке мало лимонадний фонтан, де крутились старшокласники, і вся та дітвора, яка нас пам'ятала. Тепер вони побачили, що Тері – мексиканка, дика кішка-пачучо; а я, її хлопець, – ще гірший.

З її гарненьким кирпатим носом вона вилетіла звідти, і ми разом поплентались у темряві повз придорожні канави. Я ніс сумки. Ми видихали пару в холодне нічне повітря. Нарешті я вирішив заховатися з нею від світу ще на одну ніч, і чорт з ним, з тим ранком. Ми зайшли в подвір'я мотелю і зняли зручний маленький номер за чотири долари-з душем, рушниками, настінним радіо і всім іншим. Ми міцно тримали одне одного. У нас були довгі й серйозні розмови, ми купались у ванні, обговорюючи різноманітні питання при світлі та без нього. Ми щось одне одному доводили, я її в чомусь запевняв, а вона погоджувалась, і ми завершили наш пакт у темряві, бездиханні, а згодом задоволені, немов маленькі ягнята.

Вранці ми сміливо розпочали наш новий план. Ми вирішили поїхати автобусом у Бейкерсфілд і збирати виноград. За декілька тижнів ми вирушимо в Нью-Йорк по-людськи – автобусом. То був чарівний день, дорога у Бейкерсфілд разом із Тері – ми сиділи позаду, розслаблені, ми розмовляли, дивились, як пробігає місцевість, і ні про що не хвилювались. Ми приїхали в Бейкерсфілд після обіду. Наш план був такий – піти до кожного фруктового гуртовика в місті. Тері сказали, що ми зможемо жити в наметах просто на місці. Ідея жити в наметах і збирати виноград прохолодного каліфорнійського ранку зачіпала мої душевні струни. Проте роботи ніде не було, а навколо було багато хаосу; всі нам давали незліченні поради, а робота так і не з'явилася. Тим не менше, ми поїли в китайській забігайлівці та рушили далі з новими силами через рельси до мексиканського кварталу. Тері поговорила зі своїми співвітчизниками, намагаючись щось вивідати про роботу. Настала ніч, і маленька вуличка мексиканського району стала суцільною яскравою лампою – навколо були кінотеатри, фруктові лавки, грошові аркади, дрібні кіоски та сотні припаркованих розвалених вантажівок і таратайок. Величезні мексиканські сім'ї збирачів винограду гуляли, жуючи попкорн. Тері говорила геть з усіма. Я був у відчаї. Мені треба було випити, Тері також, тому ми купили кварту каліфорнійського порту за тридцять п'ять центів і пішли пити на колії. Місце нам знайшлося біля волоцюг, котрі гуртувались на коробках коло вогню. Ми сиділи й пили вино. Ліворуч від нас – вантажні вагони, сумні, укриті місячним сяйвом, немов червоною сажею; попереду -світло та пунктир аеропорту Бейкерсфілда; праворуч – величезний алюмінієвий склад. О, то була чудова, тепла, місячна ніч, ніч для вина і ніч, щоб обіймати свою дівчину, плювати на землю і злітати на сьоме небо. Ми творили цю ніч. Вона любила випити; трималася зі мною на рівних, перегнала мене, і ми продовжували розмовляти до півночі. Ми не зрушили з тих ящиків. Час від часу проходили безпритульні, мексиканські матері з дітьми, повз нас проїхала патрульна машина, і коп вийшов відлити, проте загалом ми були самі, ми змішували наші душі все більше й більше, буде надзвичайно болісно прощатися. Опівночі ми Піднялися й пішли в бік шосе.

У Тері з'вилась нова ідея. Ми поїдемо в Сабінал, її рідне місто, і житимемо в гаражі її брата. Мене все влаштовувало. Ми вийшли на дорогу, і я посадив Тері на свою сумку, щоб вона була схожа на жінку в біді; одразу ж зупинилася вантажівка, і ми, сповнені радості, побігли до неї. Чоловік був приємний; його вантажівка розвалювалася. Вона гарчала і ледве повзла нагору долиною. Ми доїхали у Сабінал на світанку. Я допив вино, поки Тері спала, і був добряче п'яний. Ми вийшли і блукали тихою квітучою площею маленького каліфорнійського містечка – непомітна зупинка на автостраді. Потім пішли шукати товариша її брата, щоб той сказав, де брат. Нікого не було вдома. На світанку я розлігся на газоні головної площі і повторював знову і знову:

– Ти ж мені скажеш, що він зробив там, у Заростях, правда? Що ж він там зробив, у Заростях? Ти ж не скажеш, правда? Що ж він там зробив, у Заростях? – Це був уривок із картини «Про мишей і людей», де Бьорджес Ме-редіт допитувала управляючого ранчо. Тері сміялась. Хоч би що я робив, їй усе подобалось. Я міг так лежати, аж поки жінки підуть у церкву, і Тері було байдуже. Проте нарешті, вирішивши, що скоро все стане на свої місця завдяки її брату, я повів її у старий готель біля колій, і ми зручно заснули.

Яскравим сонячним ранком Тері прокинулась і пішла Шукати свого брата. Я спав до обіду; глянувши у вікно, я раптом побачив торговий поїзд із сотнями волоцюг, які лежали на платформах, вони весело проїжджали, з рюкзаками замість подушок, із смішними папірцями перед носами, а дехто жував смачний каліфорнійський виноград, зібраний при дорозі.

– Чорт! – закричав я. – Огоо! Це справді земля обіто-вана. – Усі їхали із Фріско; через тиждень вони їхатимуть назад таким же помпезним чином.

З'явилася Тері зі своїм братом, його приятелем і своєю дитиною. її брат був божевільним мексиканським шибайголовою з пристрастю до випивки – справді добрий хлопець. Його товариш був великим пузатим мексиканцем, що говорив англійською без особливого акценту і на додачу був голосним і нахабним. Я помітив, що він поклав око на Тері. її малого звали Джоні, йому було сім років, він був темноокий і милий. Ось ми і приїхали, і почався ще один божевільний день.

Брата Тері звали Рікі. Він мав «Шеві» го року. Ми запхалися в нього й подались чортзна-куди.

– Куди ми їдемо? – запитав я. Товариш почав пояснювати – Понзо, так його усі звали. Від нього смерділо. Я зрозумів, чому. Він заробляв торгівлею перегною для фермерів; мав вантажівку. Рікі завжди мав у кишені три-чоти-ри долари і на все дивився з посмішкою. Він увесь час повторював:

– Ось так, чувак, ось так, так – ось так, так! – І це безупину. Він їхав своїм драндулетом сімдесят миль на годину, і ми приїхали в Мадеру, за Фрезно, щоб переговорити з якимись фермерами про перегній.

У Рікі була пляшка.

– Сьогодні ми п'ємо, завтра – працюємо. Ось так, чувак – випий! – Тері сиділа позаду зі своєю дитиною; я озирнувся і побачив на її обличчі радість від повернення додому. На божевільній швидкості пролітав прекрасний зелений краєвид жовтневої Каліфорнії. Я був готовий рухатись далі. Кров з молоком.

– Куди ми їдем тепер, чоловіче?

– Ми знайдемо фермера, в якого валяється перегній. Завтра ми приїдемо вантажівкою назад і заберемо його. Чувак, ми стільки грошей заробимо. Ні про що не хвилюйся.

– Ми всі в цьому разом! – кричав Понзо. Так воно й було – хоч би куди я пішов, усі все робили разом. Ми промчали божевільними вулицями Фрезно, вгору долиною до якихось фермерів на околиці. Понзо вийшов з машини і вів плутані переговори зі старими мексиканськими фермерами; звісно, з цього нічого не вийшло.

– Випити – ось, що нам треба! – кричав Рікі. Ми пішли до салуна на перехресті. Американці завджи п'ють у салунах на роздоріжжі в неділю після обіду; вони приводять своїх дітей; вони сперечаються і сваряться за пивом; усе добре. Як настає вечір, діти починають плакати, а батьки п'яніють. Похитуючись, вони повертаються додому. По исій Америці я бував у салунах на роздоріжжях і пив із цілими сім'ями. Діти їдять попкорн, чіпси та граються посаду. Так і ми робили цього разу. Рікі і я, і Понзо, і Тері пили й перекрикували музику; маленький Джоні грався з Іншими дітьми біля музичного автомата. Сонце ставало Червоним. Ми нічого путнього не зробили. А що було робити?

– Маньяна (Завтра (ісп.).), – сказав Рікі. – Маньяна, чувак, все в нас буде; випий ще пива, чувак, ось так, ось такі

Ми вивалились на вулицю, залізли в машину й поїхали п бар на шосе. Понзо був великим голосним крикуном, котрий знав усіх у долині Сан-Хоакін. Після бару на шосе и поїхав з ним у машині шукати фермера; натомість нас занесло в мексиканський квартал Мадейра, де ми залицялись до дівчат і намагались підчепити декількох для нього ті» Рікі. Потім виноградні землі накрила пурпурова темрява, а я тупо сидів у машині, поки він сперечався з якимось старим мексиканським фермером про ціну кавуна, який той виростив у себе на задньому дворі. Ми купили кавун; з'їли його на місці й викинули шкурки на дорогу біля будинку старого. Гарненькі дівчата пробігали по темній вулиці. Я запитав:

– Де ми в біса знаходимось?

– Не хвилюйся, чувак, – сказав великий Понзо. -Завтра заробимо багато грошей; сьогодні ми ні про що не турбуємось. – Ми повернулись, забрали Тері, її брата й малого і поїхали у Фрезно крізь світло нічних ліхтарів. Ми вмирали від голоду. Перескочили через колії у Фрезно й помчали до диких вулиць мексиканського кварталу. Дивні китайці стирчали з вікон, обшарюючи очима вулиці Недільного вечора; групи мексиканок прогулювались у літніх штанях; мамбо розривало музикальні автомати; гірлянди вогнів висіли, немов на Геловін. Ми пішли у мексиканський ресторан, їли тако і пюре з квасолі пінто, загорнуте її тортилью; це було неперевершено. Я дістав свою останню хрустку п'ятидоларову купюру, яка стояла між мною і узбережжям Нью-Джерсі, та заплатив за Тері й за себе.

Тепер у мене залишилось чотири долари. Ми з Тері пере-зирнулись.

– Де ми сьогодні будемо спати, бейбі?

– Я не знаю.

Рікі був п'яний; приємним і стомленим голосом він повторював:

– Ось так, чувак – ось так, так, чувак. День був довгий. Ніхто з нас не знав, що відбувалось, і що для нас задумав Господь Бог. Бідний маленький Джоні заснув у мене на руках. Ми поїхали назад у Сабінал. Дорогою ми різко зупинились біля забігайлівки на шосе Рікі хотів випити ще одне пиво. Позаду були трейлери, намети та розвалені мотельні кімнатки. Я дізнався ціну, вони коштували два долари. Я запитав думку Тері, вона погодилась, бо ми мали на руках дитину і треба було подбати, щоб малому було зручно. Після декількох пив у салуні, де похмурі сезонники розважались під музику ковбойських груп, Тері, я та Джоні пішли до мотелю і збиралися лягти спати. Понзо продовжував гуляти; йому ніде було спати. Рікі спав у батька в сараї на винограднику.

– Де ти живеш, Понзо? – спитав я.

– Ніде, чувак. Я маю жити з великою Розі, але вона мене вигнала минулої ночі. Я візьму свою машину і спатиму сьогодні в ній.

Бриньчали гітари. Ми з Тері дивилися на зорі й цілувались.

– Маньяна, - сказала вона. – Затра все буде добре, чи не так, Селе, любий?

– Звичайно, бейбі, маньяна. - Завжди все було маньяна. Весь минулий тиждень я тільки й чув – маньяна, милозвучне слово, яке мабуть означає рай.

Маленький Джоні застрибнув одягнений у ліжко й заснув; з його черевиків висипався пісок, пісок Мадери. Ми з Тері прокинулись серед ночі, щоб висипати з ліжка пісок. Вранці я встав, помився і пройшовся околицею. Ми були за п'ять миль від Сабінала, в бавовняних полях і виноградниках. Я спитав у великої товстої жінки, якій належав табір, чи є вільний намет. Найдешевший, долар за день, був вільний. Я нашкрябав один долар, і ми туди в'їхали. Там було ліжко, плита і на стіні висіло щербате дзеркало; було чарівно. Я мав нахилятися, щоб зайти, а всередині була моя крихітка і мій маленький хлопчик. Ми чекали Рікі та Понзо на вантажівці. Вони приїхали з пивом і почали напиватися в наметі.

– Як щодо перегною?

– Сьогодні запізно. Завтра, чувак, ми заробимо купу грошей; сьогодні ми вип'ємо трохи пива. Як ти щодо пива? – Мене не треба було вмовляти батогом.

– Ось так – ось так, такі – кричав Рікі. Я почав розуміти, що наші плани заробити гроші вантажівкою з перегноєм ніколи не здійсняться. Вантажівка була припаркована біля палатки. Вона пахнула, як Понзо.

Тієї ночі ми з Тері засинали в солодкому нічному повітрі в наметі, вкритому росою. Я засинав, коли вона сказала:

– Хочеш мене зараз кохати? Я відповів:

– А як же Джоні?

– А що йому? Він спить. – Але Джоні не спав і промовчав. Хлопці повернулись наступного дня на перегнійному

авто і поїхали шукати віскі; вони повернулись і добряче погуляли в наметі. Тієї ночі Понзо сказав, що стало занадто холодно, тому спав на землі в нашому наметі – він загорнувся у великий шмат брезенту і тхнув коров'ячим гівном. Тері ненавиділа його; вона казала, що він тусується я її братом лише для того, щоб бути ближче до неї.

Нам із Тері світив голод, тому вранці я пішов проситися па роботу збирачем бавовни. Всі мене спрямували до ферми через дорогу від кемпінгу. Фермер виявився на кухні зі своїми жінками. Він вийшов, послухав мою історію і попередив, що платитиме лише три долари за сто фунтів зібраної бавовни. Я уявив, що збиратиму не менше трьох сотень фунтів і погодився. Він виловив декілька довгих полотняних мішків зі стодоли і сказав, що збір починається на світанку. Щасливий, я побіг назад до Тері. Дорогою вантажівка з виноградом в'їхала в яму і з неї випало на гарячий асфальт декілька величезних грон винограду. Я їх підібрав і поніс додому. Тері була щаслива:

– Ми з Джоні підемо з тобою і будемо допомагати.

– Ну! – сказав я. – Ні за що!

– Ти побачиш, побачиш, збирати бавовну дуже важко. Я тобі покажу як.

Ми з'їли виноград, а ввечері приїхав Рікі з буханцем хліба та фунтом м'ясного фаршу, і ми влаштували пікнік.

У великому наметі по сусідству жила велика сім'я сезонників, збирачів бавовни; дідусь сидів весь день на стільці, він був застарим для роботи; дочка та син, їхні діти, кожного ранку колоною йшли працювати через дорогу на поле мого фермера. На світанку наступного дня я пішов з ними. Вони казали, що бавовна важча на світанку від роси і можна заробити більше, ніж після обіду. Тим не менше вони працювали весь день – з ранку до ночі. Дідусь приїхав з Небраски під час великої чуми в тридцятих роках – це була та сама хмара пилу, про яку розповідав ковбой з Мон-тани – зі всією родиною у старій вантажівці. З того часу вони жили в Каліфорнії. Вони любили працювати. За десять років син старого примножив число своїх дітей до чотирьох, і деякі з них були достатньо дорослі, щоб збирати бавовну. За цей час вони покращили свій статок від злидарства на полях Саймона Легрі до певної респектабельності у кращих наметах, оце і все. Вони були неймовірно горді своїм наметом.

– Колись повернетесь назад у Небраску?

– Фе, там нічого нема. Що нам треба – це купити новий трейлер.

Ми нахилилися й почали збирати бавовну. Це було чудово. Через поле виднілися намети, а за ними, куди тільки не глянь, тяглися сухі коричневі поля бавовни, аж до бурих пагорбів, а далі – засніжені гори Сієра в голубому ранковому повітрі. Це було краще, ніж мити посуд на південній Мейн-стріт. Проте я нічого не знав про збирання бавовни. Я занадто довго відривав білу кульку від її хрусткого ложа; інші робили це одним рухом. Тим більше, кінчики моїх пальців почали кривавитись; мені потрібні були рукавиці або більше досвіду. З нами на полі була пара старих негрів. Вони збирали бавовну з тією самою благословенною витримкою, як і їхні діди в довоєнній Алабамі; вони швидко просувались рядами, зігнуті та сині, а їхні мішки лише збільшувались. Моя спина почала боліти. Проте було так гарно нагинатися й ховатися на землі. Коли я хотів відпочити, я лягав і ховав обличчя на подушці коричневої вологої землі. Пташки акомпанували мені співом. Я думав, що знайшов роботу на все життя. Прийшли Джоні й Тері, махаючи мені через усе поле, і в жаркий сонячний полудень узялися мені допомагати. Хай би мене біс побрав, але маленький Джоні був швидший від мене! – а Тері навіть удвічі швидша. Вони працювали попереду й залишали купи чистої бавовни, щоб додати до моєї торби. Тері залишала великі купи дорослого робітника, Джоні – маленькі дитячі купки. Я з болем у серці запихав їх у мішок. Що я був за дорослий чоловік, що не міг забезпечити свій зад, не кажучи про їхній? Вони провели зі мною весь день. Коли сонце почервоніло, ми разом поплентались назад. На краю поля я поставив свій тягар на наги; він важив п'ятдесят фунтів і я дістав півтора бакса. Потім я позичив велосипед у одого із сезонників та поїхав по му шосе в магазин на перехресті, де купив консерви готового спагетті з фрикадельками, хліб, масло, каву й торт, і повернувся назад з мішком на рамі. Повз мене пролітав потік машин на Ел-Ей; машини, що прямували в бік Фріско, висіли в мене на хвості. Я лаявся й лаявся, поглядав на темне небо й молив Господа дати мені краще життя та кращу можливість щось зробити для маленьких людей, яких я любив. Там ніхто не звертав на мене уваги. Я мав бути розумнішим. Саме Тері повернула мені душу; у наметі на плиті вона підігріла їжу, і це була чи не найкраща исчеря в моєму житті, настільки я був голодним і втомленим. Позіхаючи, як старий негритянський збирач бавовни, я розлігся на ліжку й закурив. Десь у нічній прохолоді гавкали собаки. Рікі та Понзо перестали приходити вечорами. Я цим був задоволений. Тері скрутилась біля мене, Джоні сидів у мене на грудях, і вони малювали звірів у моєму блокноті. Світло нашого намету горіло у страхітли-вому просторі. Ковбойська музика бриніла в придорожній забігайлівці й лунала через поля, сповнена суму. Мене все влаштовувало. Я поцілував свою крихітку, і ми загасили світло.

Уранці роса прогинала палатку; я встав, узяв рушник і зубну щітку й пішов умитися до загального мотельного туалету; повернувшись, я вдягнув штани, що повністю роздерлися від згинання на землі, та ввечері зашиті Тері, накинув свій потріпаний солом'яний капелюх, котрий раніше служив іграшкою Джоні, і пішов через шосе зі своєю полотняною торбою.

Кожного дня я заробляв приблизно півтора долара. Це було майже достатньо, щоб увечері на велосипеді купити продукти. Пробігали дні. Я зовсім забув про Схід, про Ді-на й Карло, про чортову дорогу. Я весь час грався з Джоні; він любив, коли я підкидав його в повітря і випускав на ліжку. Тері сиділа і лагодила одяг. Я був чоловіком землі, точно таким, як це собі уявляв у Петерсоні. Ходили чутки, що чоловік Тері повернувся в Сабінал і розшукував мене; я був готовий до зустрічі. Однієї ночі сезонники подуріли в шинку, прив'язали чоловіка до дерева і до смерті побили його палицями. У той час я спав і лише чув, що відбулось. З того часу я тримав величезну палицю в наметі, раптом вони вирішать, що ми, мексиканці, розперезались у їхньому трейлерному містечку. Вони, звісно, думали, що я мексиканець; певною мірою я ним і був.

Настав жовтень і вночі ставало значно холодніше. Сім'я сезонників мала дерев'яну піч і планувала там перезимувати. У нас нічого не було, та ще й треба було платити оренду. З гіркотою, ми з Тері вирішили їхати геть.

– Повертайся до своєї сім'ї, – сказав я. – Заради Бога, ти ж не можеш швендяти по наметах з дитиною; бідному малому холодно. – Тері плакала, бо я критикував її материнські істинкти; та я навіть не думав такого робити. Якось сірого дня, коли Понзо приїхав на вантажівці, ми вирішили поїхати до її сім'ї стосовно цієї ситуації. Ми попрямували у Сабінал, вантажівка зламалась, і пішов страшенний дощ. Ми сиділи у старому авто й матюкались. Понзо вийшов його ремонтувати просто під дощем. Хай вам що, а він був добрий чувак. Ми пообіцяли один одному ще одну велику п'янку. Тому пішли в задрипаний бар у мексиканському кварталі Сабінала й годину наливались пивом. Я покінчив зі своєю роботою на бавовняних полях. Я відчував, як мене кличе жага життя. Я вислав через усю землю своїй тітці листівку за один пені та попросив ще п'ятдесят доларів.

Ми поїхали до будинку сім'ї Тері. Він стояв на старій дорозі поміж виноградників. Коли ми туди дісталися, вже стемніло. Вони залишили мене за чверть милі та поїхали до дверей дому. З дверей полилося світло; шестеро братів Тері грали на гітарах і співали. Старий пив вино. На тлі співу я чув крики й суперечки. Вони назвали її шльондрою, бо вона покинула свого невдалого чоловіка й поїхала в Ел-Ей, залишивши з ними Джоні. Старий кричав. Проте сумна, товста, коричнева мати перемогла, як і завджи перемагає у великих сім'ях фелахів по світах, і Тері дозволили повернутися додому. Незабаром брати почали співати веселі пісні. Я крутився на холодному, мокрому вітрі долини і спостерігав за цим через сумні виноградники жовтня. Мій розум був сповнений тією чудовою піснею «Коханий», як її співає Білі Голідей; у мене був власний концерт у кущах. «Колись ми зустрінемось, і ти витреш мої сльози і солодко прошепочеш крихітні таємниці мені на вушко, обніматимеш і цілуватимеш, о, що ми пропустили, Коханий, о де ж ти можеш бути…» Не в словах справа, а в прекрасній гармонічній мелодії і в тому, як її співає Білі, як жінка, котра гладить волосся свого чоловіка при м'якому світлі лампи. Стогнали вітри. Я замерз.

Тері й Понзо повернулись, і ми потряслись у старому авто на зустріч із Рікі. Рікі тепер жив із жінкою Понзо, Великою Роузі; ми йому посигналили, чекаючи в обдертих закапелках. Велика Роузі його вигнала. Все навколо розпадалось. Тієї ночі ми спали у вантажівці. Тері, звичайно, міцно мене тримала і просила не їхати. Вона казала, що буде збирати виноград і зароблятиме достатньо грошей для нас обох; тим часом я міг би жити в сараї фермера Гефелфінгера неподалік від її родини. Мені нічого не треба буде робити, лише сидіти у траві весь день і їсти виноград.

– Тобі подобається?

Вранці за нами в іншому авто приїхали її двоюрідні родичі. Я раптом зрозумів, що тисячі мексиканців у околиці знали про мене й Тері, та це мало б бути ласою романтичною пліткою. Кузини були дуже ввічливі і навіть приємні. Я стояв на вантажівці, чемно усміхався, говорив про нашу роль у війні та про її рівень. Усього було п'ятеро кузенів, і кожен із них був приємним. Напевно, вони належали до тієї частини сім'ї Тері, яка не клопоталась так, як її брат. Але я любив того божевільного Рікі. Він клявся, що приєднається до мене в Нью-Йорку. Я уявляв його в Нью-Йорку, зараховуючи все до маиьяна. Того дня він валявся п'яний на якомусь полі.

Страницы: [1] 2  3  4  5

Джон ле Kappe
Нічний адміністратор

Пам’яті Ґрема Ґудвіна

1

Одного засніженого січневого вечора року англієць Джонатан Пайн, нічний адміністратор цюрихського готелю «Майстер Палас», покинув свій офіс за стійкою рецепції та, сповнений раніше невідомими йому почуттями, пішов у вестибюль: це була підготовка до гостинного прийому одного шанованого пізнього гостя, який мав зупинитися у його готелі. Війна в Перській затоці^[1] щойно розпочалася. Бомбардування союзницьких військ, про які тихцем перешіптувалися працівники готелю, спровокували паніку на цюрих-ській фондовій біржі. Зазвичай у січні готелі і так стояли напівпорожні, але тепер узагалі настала «глуха» пора. Уже вкотре за свою довгу історію Швейцарія опинилася в облозі.

Але «Майстер Палас» не здавався. «Майстерс», як його любовно називали таксисти та завсідники, сам-один панував над Цюрихом — і завдяки розташуванню, і в силу традицій — немов статечний представник едвардіанської епохи, він стояв на вершині схилу і згори споглядав на суєту міського життя. Чим більше у долині все змінювалося, тим більше «Майстерс» залишався самим собою: непорушний у своїх стандартах, готель був справжнім бастіоном цивілізації у світі, що впевнено котився під три чорти.

Джонатан зручно влаштувався між двома елегантними вітринами, в яких красувався жіночий одяг. Адель з Бан-гофштрассе пропонувала соболеве хутряне боа, накинуте на жіночий манекен, чию наготу прикривали лише золотисте бікіні і коралові сережки; інформацію про ціну можна було отримати у консьєржа. Гучні протести проти використання натурального хутра, які вирували всім західним світом, не оминули й Цюриха, проте «Майстер Палас» вони аніскілечки не обходили. Вітрина Сезара, також з Бангофштрассе, була облаштована так, щоб задовольнити смаки любителів арабського стилю: пістряве, оздоблене вишивкою вбрання, чалми, прикрашені діамантами, а також наручні годинники з дорогоцінним камінням вартістю шістдесят тисяч франків за штуку. Закритий з обох боків цими придорожніми обителями розкоші, Джонатан міг безперешкодно спостерігати за парадним входом.

Джонатан — коренастий, але нерішучий чоловік з винуватою усмішкою та надзвичайною здатністю до самозахисту: навіть його англійське походження було суворою таємницею. Він був жвавим чоловіком у розквіті сил. Бувалий мореплавець одразу впізнав би в ньому свого побратима, його видавала скутість рухів і характерна хода, так ніби він постійно простував хиткою невеликою палубою. Доповнювали образ охайно причесане хвилясте волосся і густі брови борця. Але блідість його очей збивала з пантелику. Від такої людини очікуєш більше пристрасті й більш насичених кольорів.

Галантні манери в поєднанні зі спортивною статурою надавали Джонатану привабливої глибини. За весь час перебування у готелі ви нізащо не сплутали б його з кимось іншим: ні з гером Штріпплі, русоволосим менеджером зон обслуговування гостей, ні з кимось із зарозумілих молодих німців, які працювали на repa Майстера і шпацирували готелем немов боги, що прямували деінде у пошуках слави. Джонатан був бездоганним готельєром. Нікому й на думку не спадало поцікавитися, ким були його батьки, чи слухав він музику, чи мав дружину, дітей або собаку. Коли Джонатан дивився на двері, його погляд був непорушний, яку стрільця. На лацкані піджака він носив гвоздику. Вночі він без неї не приходив.

Завірюха була надто грізна навіть для цієї пори року. Непроглядні вали снігу котилися освітленим подвір’ям, немов білі хвилі у бурю. Швейцари, готові приймати важливого гостя, з очікуванням вдивлялися у хуртовину. «Роупер нізащо не приїде, — подумав Джонатан. — Навіть якщо літаку дозволять вилетіти, то він точно не приземлиться у таку негоду. Гер Каспар помилився».

Але гер Каспар, головний консьєрж, ще ніколи в житті не помилявся. Коли по внутрішньому зв’язку пролунали його слова «очікується прибуття», то лише невиправний оптиміст міг би припустити, що рейс клієнта скасують. Крім того, якби грошовитий гість не мав от-от переступити поріг готелю, то чому б тоді гер Каспар був на робочому місці у таку пізню годину? Джонатан чув від фрау Лорінг, що колись гер Каспар був готовий скалічити за два франки і задушити за п’ять. Але старість взяла своє. Тепер лише можливість добряче набити кишені могла відірвати його від насолоди подивитися ввечері телевізор.

«Містере Роупер, дуже шкода, але готель переповнений, — повторював Джонатан у останній відчайдушній спробі запобігти неминучому. — Геру Майстеру дуже шкода. Тимчасовий працівник припустився жахливої помилки. Проте нам вдалося знайти для Вас вільну кімнату у готелі «Бор-о-ляк», і так далі. Але ця наївна ілюзія теж була приречена. Тієї ночі у цілій Європі не було жодного готелю, який міг би похвалитися більше, ніж п’ятдесятьма гостями. Усі найбагатші люди планети мужньо притискались до землі під обстрілами, за єдиним винятком Річарда Онслоу Роупера, торговця з Нассау, Багамські острови.

Джонатанові руки заніміли і він інстинктивно розвів лікті, немов готуючись до бою. «Мерседес», як можна було здогадатися з решітки радіатора, заїхав на подвір’я і сніжинки закружляли у світлі його фар. Джонатан побачив, як гер Каспар підіймає свою величну голову і світло люстри розливається по його блискучій шевелюрі. Але автівка припаркувалася у віддаленому кутку двору — це було лише таксі. Голова repa Каспара, яка виблискувала акриловим світлом, знову схилилася і він продовжив вивчати останні ціни на фондовій біржі. Джонатану відлягло від серця і він дозволив собі хитро посміхнутися — ох уже ця перука, стара добра перука. Ця «корона» коштувала геру Каспару сто сорок тисяч франків, вона була гордістю кожного традиційного консьєржа в Швейцарії. Фрау Лорінг любила повторювати, що та перука як Вільгельм Телль^[2], — наважилася повстати проти тиранки та мільйонерки мадам Арчетті.

Можливо, Джонатан просто хотів сконцентруватися, бо думки його розліталися навсібіч, а можливо, він знайшов у цій історії якийсь прихований зв’язок з його теперішнім скрутним становищем, але він пригадав ту мить, коли фрау Лорінг, головна домоправителька, уперше пригостила Джонатана сирним фондю у себе в мансарді і розповіла ту історію. Фрау Лорінг було сімдесят п’ять років і вона приїхала з Гамбурга. Вона була нянею repa Майстера і, якщо вірити пліткам, коханкою його батька. Фрау Лорінг була храни-телькою легенди про перуку, живим свідком її появи.

— Синку, у ті часи мадам Арчетті була найбагатшою жінкою Європи, — звернулася фрау Лорінг до Джонатана так, ніби вона спала і з його батьком також. — Кожен готель у світі мав би за честь прийняти її у себе. Але «Майстерс» був її улюбленим, аж поки не найшла коса на камінь з Каспаром. Після цього, звісно, вона все ще приїжджала, але лише ненадовго.

Мадам Арчетті розбагатіла, успадкувавши капітал мережі супермаркетів «Арчетті», пояснювала фрау Лорінг. Мадам Арчетті жила з відсотків від відсотків. У свої п’ятдесят з хвостиком років їй найбільше подобалося їздити найкращими готелями Європи у своїй спортивній англійській автівці з відкидним дахом у супроводі мікроавтобуса з персоналом та гардеробом. Вона знала поіменно кожного консьєржа і метрдотеля, починаючи з готелю «Чотири Сезони» у Гамбурзі і закінчуючи готелем «Чіпріані» у Венеції та «Віллою Д’Есте» на озері Комо. Вона призначала їм дієти, виписувала лікування травами і ознайомлювала їх з гороскопами. А чайові вона залишала такі, що годі й уявити, але лише тим, хто заслуговував на її прихильність.

Гер Каспар мав її прихильності досхочу, казала фрау Лорінг. Вона виявлялася у чайових сумою двадцять тисяч швейцарських франків під час щорічного візиту, і це якщо не враховувати псевдоцілющі ліки для росту волосся, магічні камінці, які потрібно класти під подушку і які лікують ішіас, а також півкілограма чорної ікри на Різдво та по церковних святах, які гер Каспар таємно міняв на готівку завдяки особливому порозумінню з продуктовим відділом знаного місцевого універмагу. Усе це лише за декілька квитків у театр та резервування кількох столиків на вечерю, за які він, звісно ж, теж отримував свої відсотки. А також за постійні вияви безумовної відданості, які вимагала мадам Арчетті, щоб грати роль господині у царстві прислуги.

Це тривало до того дня, коли гер Каспар придбав перуку.

Він не купив її згарячу, казала фрау Лорінг. Спершу завдяки одному з клієнтів готелю, який працював у нафтовій індустрії, він придбав землю у Техасі. Інвестиція виявилася дуже вдалою і гер Каспар забрав свої відсотки. Лише тоді він вирішив, що, як і його патронеса, готовий приховати ознаки свого старіння. Після місяців приміряння і сумнівів вона була готова — чудо-перука, диво-симуля-ція. Щоб випробувати перуку, він вирушив у щорічну відпустку на острів Міконос і одного вересневого ранку, у понеділок, з’явився на своєму робочому місці засмаглий і на п’ятнадцять років молодший, щоправда, лише якщо не дивитися на нього згори.

Ніхто й не дивився, додала фрау Лорінг. А навіть якщо й дивився, то не подавав виду. Вражало те, що ніхто про перуку і словом не обмовився. Ні фрау Лорінг, ні Андре — тогочасний піаніст, ні Брандт — попередник маестро Бер-рі у ресторані, ні гер Майстер-старший, який ще ні разу не проґавив змін у зовнішності свого персоналу. Весь готель чемно вирішив розділити радість омолодження з гером Каспаром. Навіть фрау Лорінг наважилася одягнути відкриту літню сукню і панчохи з візерунчастими швами. І все було чудово, аж поки одного вечора не приїхала мадам Арчетті, щоб за старою доброю традицією провести місяць у Цюриху. Усе її готельне сімейство вишикувалося у вестибюлі, щоб зустріти гостю: і фрау Лорінг, і маестро Брандт, і Андре, і гер Майстер-старший, який особисто мав провести мадам Арчетті до її апартаментів у «Вежі».

На своєму робочому місці був і гер Каспар. У перуці.

Для початку, розповідала фрау Лорінг, мадам Арчетті не дозволила собі помітити зміни у зовнішності свого улюбленця. Вона всміхнулася до нього на ходу, але це була немов усмішка принцеси на першому балу — адресована всім і нікому. Беру Майстеру вона підставила для поцілунку обидві щоки, а маестро Брандту — одну. Вона всміхнулася до фрау Лорінг. Її руки легко торкнулися хирлявих плечей піаніста Андре, який замуркав: «Мадам». Лише тоді вона підійшла до repa Каспара.

— Каспаре, що це у вас на голові?

— Волосся, мадам.

— Чиє волосся, Каспаре?

— Моє, — незворушно відповів гер Каспар.

— Зніміть його, — наказала мадам Арчетті. — Інакше ви більше не отримаєте від мене ні пенні.

— Я не можу його зняти, мадам. Моє волосся — це частина моєї особистості. Невід’ємна частина.

— Тоді зробіть його від’ємною частиною, Каспаре. Не у цю хвилину, надто вже зараз обмаль часу, але не пізніше завтрашнього ранку. Інакше — жодних чайових. Що там зараз показують у театрі?

— «Отелло», мадам.

— Я подивлюся на вас завтра вранці. Хто грає його роль?

— Ляйзер, мадам. Наш найкращий мавр.

— Це ми ще побачимо.

Наступного ранку рівно о восьмій гер Каспар розпочав виконання своїх обов’язків. На його лацканах сяяли схрещені ключі, немов чемпіонські медалі, а на голові красувалася перука — символ непокірності. Протягом усього ранку у вестибюлі царювала підозріла тиша. Гості готелю, як ті фрайбурзькі гуси^[3], додала фрау Лорінг, відчували наближення біди, хоч і не знали, звідкіля її чекати. Як завжди опівдні мадам Арчетті вийшла зі своїх апартаментів і спустилася сходами. Її вів під руку відданий шанувальник — ба-гатообіцяючий молодий перукар з Ґраца.

— А де ж сьогодні гер Каспар? — запитала вона, дивлячись туди, де зазвичай стояв консьєрж.

— Мадам, він на своєму робочому місці і до Ваших послуг, як і завжди, — відповів гер Каспар таким голосом, що всі присутні ще довго чули його відлуння як заклик до боротьби за свободу. — У нього є квитки на мавра.

— Я не бачу repa Каспара, — повідомила своєму ескорту мадам Арчетті. — Я бачу волосся. Повідомте йому, будь ласка, що нам його не вистачатиме.

— Тоді для нього залунали сурми^[4], — любила підсумовувати фрау Лорінг. — 3 тієї миті, коли та жінка зайшла у готель, гер Каспар не міг утекти від своєї долі.

«А сьогодні залунають сурми й для мене», — подумав Джонатан, очікуючи на прибуття найгіршої людини на землі.

Джонатана турбували його руки. Вони у нього були бездоганні ще з часів навчання у військовій школі, де чистоту нігтів завжди ретельно перевіряли. Спочатку він тримав руки по лампасах штанів — цю позу йому добре втовкмачили ще на плацу. Але зараз Джонатан мимоволі заклав руки за спину і стискав ними хустинку, щоб хоч трохи приховати свої спітнілі долоні.

Далі об’єктом Джонатанової стурбованості стала його усмішка, і він перевірив її бездоганність у дзеркалах обабіч себе. Це була Усмішка Ґречної Гостинності, яку він відшліфовував протягом багатьох років роботи у готельній сфері: усмішка ця була приязна, але стримана, бо ж він з власного досвіду знав, що гості, а особливо багатії, частенько бували дратівливі після виснажливої подорожі, і останнє, що вони хотіли побачити після прибуття, це нічного адміністратора, що зубоскалить, мов шимпанзе.

Його усмішка, як він переконався, усе ще була при ньому. Нудота її не витіснила. Краватка, яку Джонатан сам і зав’язував, сподіваючись привернути цим увагу кращих з гостей, виглядала чарівно і недбало водночас. Джоната-нове волосся, хоча і не могло зрівнятися з шевелюрою repa Каспара, все-таки було його власне і виглядало як завжди бездоганно.

«Це інший Роупер, — знову промайнуло у його голові. — Це все одне велике непорозуміння. До неї це не має жодного стосунку. Роуперів існує двоє, обидва торговці, обидва живуть у Нассау». Але Джонатан метався усередині цього замкненого кола ще з сімнадцятої тридцять, коли, прибувши в офіс, він знічев’я взяв зі столу repa Штріпплі список гостей, які мають прибути ввечері, і помітив прізвище «Роупер», надруковане великими літерами, — воно просто волало до нього з роздруківки.

«Роупер Р. О., група з шістнадцяти осіб, прибуття з Афін приватним літаком очікується о », а поруч істерична примітка repa Штріпплі: «дуже-дуже важлива персона». Джонатан знайшов файл з інформацією про нього і на екрані з’явився напис: Роупер Р.О., а опісля літери «ООЗ» — це був тутешній код на позначення охоронця, де літера «О» означала офіційний, тобто ліцензований швейцарською федеральною владою на носіння особистої зброї. Роупер, , службова адреса — компанія з видобутку благородних металів «Айронбренд ленд, оре енд прешес метале» у Нассау, домашня адреса — номер поштової скриньки в Нассау, рахунок оплачений цюрихським банком таким-то. Скільки ж у світі існує Роуперів, які мають ініціал «Р» і компанію під назвою «Айронбренд»? Скільки ще збігів Бог притримав у своєму рукаві?

— Що за один цей Роупер Р. О.? — запитав Джонатан repa Штріпплі німецькою, поки той удавав, нібито зайнятий чимось іншим.

— Він британець, як і ви.

У Штріпплі була дурнувата звичка відповідати англійською, хоча німецькою Джонатан розмовляв краще за нього.

— Ми з ним не маємо нічого спільного. Живе у Нассау, продає благородні метали, має рахунки у швейцарських банках. Відколи це все про мене? — Протягом місяців, проведених у замкненому просторі, їхні сварки набули подружньої дріб’язковості.

— Взагалі, містер Роупер дуже важлива персона, — як завжди монотонно відповів Штріпплі, застібаючи шкіряне пальто та готуючись вийти у хурделицю. — У нашому приватному секторі він посідає п’яте місце за витратами, а серед англійців узагалі перше. Коли його люди зупинялися тут минулого разу, це обійшлося Роуперу в середньому у двадцять одну тисячу сімсот швейцарських франків на день, плюс обслуговування.

Джонатан почув мляве деренчання мотоцикла repa Штріпплі, коли той, попри завірюху, спустився з пагорба і поїхав до своєї матері. Джонатан трохи посидів за своїм робочим столом, заховавши голову у маленьких долонях, немов чекаючи на повітряну атаку. «Спокійно, — повторював він собі, — Роупер не діяв поспіхом, і ти не гарячкуй». Тож він знову випростався і з холоднокровним виразом обличчя людини, яка не поспішає, узявся за листи, що лежали на столі. Виробник текстилю зі Штутгарта був незадоволе-ний рахунком, який йому виставили за різдвяну вечірку. Джонатан у відповідь начеркав різкий лист, який мав підписати гер Майстер. PR-компанія з Нігерії цікавилася можливістю провести в них конференцію. Джонатан відповів, що, на жаль, у них немає вільних місць.

Чарівна та зарозуміла француженка на ім’я Сибілла, яка зупинялася у їхньому готелі з матір’ю, уже вкотре скаржилася на його ставлення до неї. «Ви берете мене на морські прогулянки. Ми разом гуляємо у горах. Ми чудово проводимо час разом. Невже ви настільки англієць, що після цього ми не можемо бути більше, ніж просто друзями? Коли ви дивитесь на мене, я бачу, як тінь падає на ваше обличчя — я вам огидна».

Відчувши бажання пройтися, Джонатан вирушив у північне крило, де гер Майстер будував гриль-бар зі старої кедрової сосни, врятованої з даху тутешньої закинутої пам’ятки архітектури. Ніхто і гадки не мав, для чого repy

Майстеру здався той гриль-бар, як і ніхто не міг згадати, коли він за нього взявся. Пронумеровані панелі штабелями лежали, сперті на незакінчену стіну. Джонатан вловив їхній мускусний запах і згадав волосся Софі, і як вона пахла ваніллю тієї ночі, коли прийшла до нього в офіс у каїрському готелі «Цариця Нефертіті».

Незакінчені будівельні роботи repa Майстера були тут ні до чого. Ще відколи Джонатан побачив Роуперове прізвище о пів на шосту того пообіддя, він був думками у Каїрі.

Він частенько споглядав за нею — витонченою темноволосою сорокалітньою красунею, стрункою, елегантною та неприступною, але жодного разу і словом з нею не перекинувся. Він бачив її, коли вона прогулювалася магазинами готелю «Нефертіті» чи коли сідала у темно-червоний «Роллс-ройс», двері якого притримував м’язистий водій. Коли вона проходжалася вестибюлем, водій також виконував обов’язки її особистого охоронця, нависаючи позаду неї зі схрещеними внизу руками, а коли попивала menthe frappe у ресторані «Le Pavillon», піднявши темні окуляри на волосся, немов учасниця автоперегонів, і тримаючи у руці французьку газету, водій попивав содову за сусіднім столиком. Працівники готелю називали її мадам Софі, і мадам Софі належала Фредді Гаміду — наймолодшому з трьох горезвісних братів Гамідів, яким належав мало що не весь Каїр, включно з готелем «Цариця Нефертіті». Найвидатнішим досягненням Фредді у його двадцять п’ять років був програш півмільйона доларів за десять хвилин гри у бакара^[5].

— Ви містер Пайн, — сказала вона з французьким акцентом, умощуючись у крісло, що стояло навпроти його столу.

А потім нахилила голову, глянула на нього скоса і додала, — окраса Англії.

Була третя година ночі. Вона була одягнена у шовковий брючний костюм, а на її шиї красувався амулет з топазу. «Може бути добряче напідпитку, — подумав Джонатан, — поводься обачно».

— Щиро дякую, — ввічливо відповів він. — Давно мені не доводилося чути таких слів. Чим я можу вам допомогти?

Однак коли він потайки вдихнув повітря навколо неї, то відчув лише один запах — запах її волосся. Щось було таємниче у тому, що її чорне, немов вороняче крило, волосся пахло, немов волосся світле: ваніллю і теплом.

— А я мадам Софі з пентхаузу номер три, — провадила далі вона, немов нагадуючи самій собі. — Містере Пайн, я часто вас помічаю. Дуже часто. У вас гострий погляд.

Її пальці прикрашали антикварні персні: цілі грона матових діамантів, оправлених у бліде золото.

— Я вас також часто помічаю, — відповів він, розпливаючись в усмішці, яка в нього завжди була напоготові.

— Ви теж плаваєте на яхті, — сказала вона, немов звинувачуючи його у кумедній дивакуватості. Чому «теж» вона так і не пояснила. — Минулої неділі мій покровитель узяв мене з собою у каїрський яхт-клуб. Ваш вітрильник приплив, коли ми пили коктейлі з шампанським. Фредді впізнав вас і помахав, але ви так захопилися своїм судном, що не звернули на нас уваги.

— Вочевидь, ми боялися врізатися у пірс, — відповів Джонатан, пригадуючи галасливий гурт багатих єгиптян, які попивали шампанське на веранді яхт-клубу.

— Отой симпатичний блакитний кораблик під англійським прапором, він ваш? Виглядав напрочуд по-королівськи.

— О, ну що ви, звісно, ні. Це яхта радника.

— Тобто ви ходите під вітрилами зі своїм помічником?

— Ні, з другою особою у посольстві Великобританії.

— Він виглядає так молодо. Як і ви. Я була вражена. Я чомусь думала, що люди, які працюють ночами, виглядають нездорово. Коли ви спите?

— На тих вихідних я не працював, — сухо відповів Джонатан, оскільки не почувався зобов’язаним на таких ранніх етапах їхньої дружби обговорювати особливості свого режиму дня.

— Ви завжди плаваєте на яхті, коли не працюєте на вихідних?

— Коли мене запрошують.

— Чим ще ви займаєтесь у вільний час?

— Часом граю в теніс. Часом бігаю. Думаю над своєю безсмертною душею.

— А вона безсмертна?

— Сподіваюся.

— Ви у це вірите?

— Коли я щасливий.

— А коли ви нещасний, то ставите це під сумнів. Воно й не дивно, що Бог такий непостійний. Чому Він має бути незмінним, якщо ми не надто віддано віримо?

Вона з докором зиркнула на свої золотисті босоніжки, так нібито вони теж провинилися. Джонатан задумався: можливо, весь цей час вона була твереза і просто дотримувалася дещо іншого ритму, ніж світ навколо неї. Або вона бавиться тими ж наркотиками, які приймає Фредді: подейкували, що Гаміди торгували ліванською гашишною олією.

— Ви їздите верхи? — запитала вона.

— На жаль, ні.

— Фредді має стайню.

— Я чув.

— Арабська порода. Чудові арабські коні. Люди, які розводять цю породу, вважаються міжнародною елітою, ви про це знали?

— Чув про таке.

Вона замовкла і задумалася. Джонатан скористався моментом:

— Мадам Софі, чи можу я якось вам допомогти?

— А цей радник, цей містер

— Оґілві.

— Сер, чи як там його, Оґілві?

— Просто містер.

— Він ваш друг?

— Ми ходимо під вітрилами разом.

— Ви разом ходили до школи?

— Ні, я ніколи не вчився в таких школах.

— Але ви належите до того самого класу, чи як це правильно називається? Може, ви й не розводите арабських коней, але ви обоє — ох, як же ж це правильно сказати? — ви обидва джентльмени?

— Ми з містером Оґілві лише плаваємо разом на яхті, — відповів він з ухильницькою посмішкою.

— У Фредді також є яхта. Бордель на воді. Хіба їх не так називають?

— Упевнений, що ні.

— Впевнена, що так.

Вона знову замовкла, простягнула огорнену шовком руку і взялася вивчати нижню частину браслетів на своєму зап’ясті.

— Містере Пайн, можна мені чашку кави, будь ласка. По-єгипетськи. А опісля я попрошу вас про послугу.

Махмуд, нічний кельнер, приніс каву у мідному кавнику і налив дві чашки, дотримуючись церемонії. Поки на обрії не з’явився Фредді, вона була коханкою багатого вірменина, пригадав Джонатан, а ще перед тим — грека з Олександрії, власника сумнівних торгових точок уздовж Нілу. Фредді взяв її в облогу, закидаючи букетами орхідей у найнеочікуваніші моменти, ночуючи у своєму «Феррарі» біля під’їзду її будинку. Жовта преса друкувала найсміли-віші чутки. Той вірменин поїхав з міста.

Вона намагалася запалити сигарету, але її рука тремтіла. Він підніс їй запальничку. Вона закрила очі і затягнулася сигаретою. Лінії на її шиї нагадували про вік. А Фредді Га-міду лише двадцять п’ять, подумав Джонатан. Він поклав запальничку на стіл.

— Містере Пайн, я також британка, — сказала вона так, ніби це було їхнє спільне прокляття. — Коли я була молода і безпринципна, я вийшла заміж за одного вашого співвітчизника заради його паспорта. Виявилося, він мене щиро кохав. Він був добропорядною людиною. Немає нікого кращого, ніж хороший англієць, і нікого гіршого, ніж англієць поганий. Я за вами спостерігала. Як на мене, ви хороший англієць. Містере Пайн, ви знаєте Річарда Роупера?

— Боюся, що ні.

— Ви мали б його знати. Він відомий. Справжній красень. П’ятдесятилітній Аполлон. Він розводить коней, точнісінько як і Фредді. Вони навіть подумують над тим, щоб разом відкрити кінну ферму. Містер Річард Онслоу Роупер — один з ваших знаних міжнародних підприємців. Ну ж бо, згадуйте.

— Мені прикро, але його ім’я мені ні про що не говорить.

— Але Діккі Роупер веде чималий бізнес у Каїрі! Він англієць, як і ви, дуже привабливий, багатий, ефектний і переконливий. Для нас, простих арабів, аж надто переконливий. Він має дивовижну моторну яхту, вдвічі більшу за яхту

Фредді! Як ви можете його не знати, ви ж також яхтсмен? Ви точно його знаєте. Ви просто вдаєте, ніби не чули про такого, я вас наскрізь бачу.

— Вочевидь, якщо він має дивовижну моторну яхту, то йому не потрібно морочитися з готелями. Я рідко читаю газети. Я не в курсі справ. Мені шкода.

Але мадам Софі не було шкода. Вона лише впевнилася, що він казав правду. Її полегшення було написано на обличчі, яке немов прояснилося, і вона рішуче потягнулася за торбинкою.

— Мені потрібно, щоб ви зробили копії деяких моїх особистих документів, якщо ваша ласка.

— Що ж, мадам Софі, наш офіс для надання адміністративних послуг — одразу навпроти вестибюлю, — сказав Джонатан. — Містер Ахмаді зазвичай на місці у нічну зміну. — Він уже зібрався підняти слухавку, але її голос його зупинив.

— Містере Пайн, ці документи конфіденційні.

— Я не маю сумнівів у тому, що на містера Ахмаді можна покластися.

— Дякую, але гадаю, нам краще скористатися власним обладнанням, — відрубала вона, зиркнувши на копір, що стояв на коліщатках у кутку. Джонатан знав, що вона запримітила машину, коли проходжалася вестибюлем, так само, як і запримітила Джонатана. Софі дістала з сумки стосик білих папірців, скріплених докупи, але не складених удвоє. Вона підсунула їх Джонатану по столу; її пальці, прикрашені перстенями, заклякли.

— Мадам Софі, на жаль, це дуже маленький копір, — попередив її Джонатан, встаючи з місця. — Вам доведеться усе робити вручну. Дозвольте, я покажу вам, як це робиться, а потім залишу вас саму?

— Зробімо все вручну разом, якщо ваша ласка, — сказала вона і в її голосі зазвучало багатозначне напруження.

— Але якщо документи конфіденційні

— Будьте такі ласкаві, допоможіть мені. Усі ці машинерії для мене темний ліс. Я не дам ради.

Вона підняла сигарету з попільнички і затягнулася. Її очі розширилися. Здавалося, вони були шоковані її діями.

— Допоможіть мені, будь ласка, — її слова прозвучали немов наказ.

І він допоміг.

Він увімкнув копіювальну машину, вставив листки паперу — усі вісімнадцять — і переглянув їх, коли вони знову з’явилися. Він ненавмисно читав написане. Як і ненавмисно не стримувався. Відшліфовані військові навики все ще були при ньому.

Від компанії по видобутку благородних металів «Ай-ронбренд ленд, оре енд прешес метале» в Нассау — готельній і торговій компанії «Гамід Інтерараб» в Каїрі, дата отримання — дванадцяте серпня. Відповідь від компанії «Гамід Інтерараб» компанії «Айронбренд» — сторони запевняють в особистій повазі.

Знову від «Айронбренд» на адресу «Гамід Інтерараб»: списки товарів, див. пп. у нашому переліку асортименту, відповідальність за кінцевого користувача на компанії «Гамід Інтерараб», запрошення на вечерю на яхті.

Листи від компанії «Айронбренд» підписані акуратним розчерком, схожим на монограму на кишені сорочки. Листи від «Інтерараб» узагалі не підписані, але під порожнім місцем надміру великими заголовними літерами написано «Сайд Абу Гамід».

Потім Джонатан побачив перелік товарів і кров у його жилах виконала вже відомий йому, проте незбагненний трюк: його спиною немов пробіглися табуни мурашок і він почав хвилюватися, як же зазвучить його голос, коли доведеться говорити. Один звичайнісінький аркуш паперу, без підпису, без посилань на джерело, із заголовком «Товари в наявності станом на і жовтня року». Найменування у списку — диявольський лексикон, відомий Джонатану з його минулого, яке чатувало на нього за кожним рогом.

— Ви впевнені, що однієї копії вистачить? — поцікавився він з тією додатковою легкістю, яка приходила до нього у кризових ситуаціях, немов краща гострота зору під час обстрілу.

Вона курила і спостерігала за ним: в одній руці сигарета, інша підтримує лікоть.

— А ви знавець, — сказала вона. Чого саме, залишалося лише здогадуватися.

— Ну, це не так уже й складно, коли наб’єш руку. Головне, щоб папір не зажувався.

Джонатан поклав оригінали в один стосик, а копії — в інший. Він затамував усі думки в своїй голові. Якби він зараз клав на стіл покійника, то заблокував би свій мозок точнісінько так само. Джонатан обернувся до Софі і аж надто безтурботно сказав: «Усе», хоча не відчував і крихти сміливості, яка звучала в його голосі.

— До хорошого готелю і вимоги високі, — прокоментувала вона. — Ви маєте придатний конверт? Звісно, що маєте.

Конверти лежали у третій шухляді його столу, зліва. Він обрав жовтий конверт, А4-Г0 розміру, і підсунув його до неї, але вона до нього й не торкнулася.

— Будь ласка, покладіть копії у конверт. Опісля надійно заклейте його і заховайте у свій сейф. Можливо, вам буде доцільно скористатися клейкою стрічкою. Так, заклейте його. Чек не потрібен, дякую.

Для відмов Джонатан мав напоготові по-особливому теплу усмішку.

— Мадам Софі, мені дуже прикро, але нам заборонено приймати на збереження пакунки гостей. Навіть ваші. Я можу виділити для вас депозитну скриньку і видати власний ключ. Мені прикро, але це найбільше, що я можу для вас зробити.

Поки він це говорив, вона вже запихала оригінали листів у свою торбинку. Замок клацнув і торбинка повисла на її плечі.

— Містере Пайн, не бавтеся зі мною в бюрократію. Ви бачили вміст конверта. Ви його заклеїли. Напишіть на ньому своє прізвище. Ці листи тепер ваші.

Навіть не здивувавшись власній покірності, Джонатан витягнув червоний фломастер і написав на конверті великими літерами «ПАЙН».

«Це буде на твоїй совісті, — мовчки казав він їй. — Я тебе про це не просив. Я тебе на це не підбивав».

— Мадам Софі, як довго потрібно буде їх тут зберігати? — поцікавився він.

— Можливо, цілу вічність, можливо, одну ніч. Важко сказати щось напевно. Це як любовний роман. — Її тон змінився з кокетливого на прохальний. — Але це лише між нами. Добре? Це само собою зрозуміло, правда?

Він сказав «так». Він сказав «звичайно». Він усміхнувся так, нібито її питання його навіть здивувало.

— Містере Пайн?

— Так, мадам Софі.

— Щодо вашої безсмертної душі.

— Так, слухаю.

— Ми всі безсмертні, це зрозуміло. Але якщо раптом виявиться, що я не безсмертна, передайте, будь ласка, ці документи вашому другу, містеру Оґілві. Можна вам довірити це завдання?

— Звісно, якщо ви цього хочете.

Вона все ще усміхалася, досі якимось дивом перебуваючи в іншому ритмі, ніж він.

— Містере Пайн, ви постійний нічний адміністратор? Завжди? Щоночі?

— Це моя робота.

— Ви її обрали?

— Звісно.

— Самі?

— А хто ж ще?

— Але ви так гарно виглядаєте у денному світлі.

— Дякую.

— Я час від часу вам телефонуватиму.

— Мені буде за честь.

— Як і вам, мені іноді набридає спати. Не проводжайте мене, будь ласка.

Коли він відкрив їй двері, знову повіяв запах ванілі, і його переповнило надсильне бажання піти слідом за нею до ліжка.

Джонатан стояв у напівтемряві вічно недобудованого гриль-бару repa Майстера, тримаючи руки по швах, і ніби бачив себе збоку: німий персонаж на сцені власного переповненого таємного театру, він методично працює над документами мадам Софі. Добре вишколеного солдата не здивуєш несподіваною потребою знову заступити на пост, скільки часу не минуло би від його муштри. Є лише доведені до автоматизму дії.

Пайн стоїть у дверях свого офісу у готелі «Цариця Ні-фертіті» і дивиться крізь порожній мармуровий коридор, як одна за одною засвічуються яскраві цифри над ліфтом, вказуючи на рух угору до пентхаузів.

Порожній ліфт повертається на перший поверх.

Пайн відчуває легкість у тілі. Його долоні пашать і поколюють.

Пайн ще раз відкриває сейф. Комбінація цифр складається з дати народження Фредді Гаміда, її придумав лестивий генеральний менеджер готелю.

Пайн дістає копії, складає жовтий конверт у декілька разів і ховає його у внутрішню кишеню піджака, щоб потім знищити.

Копір усе ще теплий.

Пайн робить копії з копій, спершу встановивши яскравість друку на один тон вище, для кращої якості. Назви ракет. Назви навідних систем. Технічна термінологія, в якій Пайн нічого не тямив. Назви хімічних речовин, які Пайн не може вимовити, але знає, для чого їх використовують. Інші назви, такі ж смертоносні, але простіші для вимови, на кшталт зарину, зоману і табуну^[6].

Пайн кладе нові копії всередину сьогоднішнього меню на вечерю і, склавши його вздовж, ховає в іншу внутрішню кишеню. Всередині меню копії все ще теплі.

Пайн кладе старі копії у новий конверт, як дві краплі води подібний на попередній. Він виводить «ПАЙН» на новому конверті і кладе його на те саме місце на тій самій полиці, тією ж стороною догори.

Пайн ще раз закриває дверцята сейфа і зачиняє їх на ключ. Статус-кво відновлено.

Вісім годин опісля Пайн, уже в зовсім іншій ролі, сидить пліч-о-пліч з Марком Оґілві в тісній каюті яхти радника, поки місіс Оґілві на камбузі, одягнена в дизайнерські джинси, нашвидкуруч готує сендвічі з копченим лососем.

— Фредді Гамід купує небезпечні іграшки у Діккі Онслоу Роупера? — з недовірою повторює Оґілві, вдруге гортаючи документи. — Це що в біса таке? Краще б тому малому підсвинку бавитися лише у бакара. Посол неабияк розлютиться. Люба, ти тільки послухай

Але місіс Оґілві вже все чула. Подружжя Оґівлі — справжня команда. Хтось заводить дітей, а їм більше до душі шпигувати.

Я кохав тебе, — промайнуло Джонатану в голові. — Але назад уже нічого не повернеш.

Я кохав тебе, але натомість видав тебе пихатому британському шпигуну, який мені навіть не подобався.

Я просто був у його маленькому списку людей, які завжди прийдуть на допомогу, якщо буде потрібно.

Тому що я Один з Нас. Ми — це англійці, нескінченно віддані та розсудливі. Ми — Хороші Хлопці.

Я кохав тебе, але так і не зміг тоді тобі цього сказати.

Йому знову згадався лист Сибілли: «Я бачу, як тінь падає на ваше обличчя. Я вам огидна».

«Ні, Сибілло, ні, ти мені зовсім не огидна, — поспішив запевнити свою непрохану кореспондентку готельєр. — Просто байдужа. Огиду я відчуваю лише до себе».

2

Гер Каспар знову підняв свою знамениту голову. Крізь завивання вітру став вчуватися шум потужного двигуна. Каспар скрутив у рулон бюлетені цюрихської фондової біржі, яка явно переживала не найкращі часи, і натягнув на нього гумку. Поклавши рулон у шухляду для важливих паперів і закривши її на ключ, він кивнув Маріо, старшому лакею. Потому Каспар дістав з задньої кишені гребінець і пройшовся ним по перуці. Маріо з-під лоба зиркнув на Пабло, а той криво посміхнувся Беніто — красеню-стажеру з Луґано, якому, вочевидь, припали до душі вони обоє. Всі троє ховалися від негоди у вестибюлі, але тепер з романським молодецтвом, застебнувшись під саму шию, кинулися зі своїми парасолями та візочками назовні, де їх проковтнула снігова буря.

«Це не він, — подумав Джонатан, пильнуючи за кожним знаком наближення автівки. — Це лише хурделиця, що розгулялась на подвір’ї. Це лише сон».

Але Джонатан не спав. Лімузин був справжнісінький, хоча й плив у білій порожнечі. Подовжений лімузин, навіть довший ніж готель, ставав на якір біля центрального входу немов чорний лайнер, що пришвартовується до пристані. Тим часом Маріо та Беніто у своїх кашкетах металися туди-сюди і один лише зухвалець Пабло, до якого раптом прийшло натхнення поприбирати, схопив щітку і взявся зчищати сніжинки з червоної доріжки. Щоправда, на ще одну блаженну мить реальність таки видалася сном, бо сніжний вихор закрив собою все навкруги, і Джонатан зміг уявити, як величезна хвиля відносить лайнер назад у відкрите море, де він розбивається об скелі, якими цілком могли виявитися навколишні пагорби, і містер Річард Онслоу Роупер у своєму приватному «Титаніку», разом зі своїми ліцензованими охоронцями і рештою поважного товариства з шістнадцяти осіб, іде на дно під час того пам’ятного Великого Шторму в січні року, царство їм небесне.

Але лімузин знову вигулькнув. З шикарного салону лімузина почали з’являтися хутра, ставні чоловіки і чарівна довгонога молода жінка, а ще діаманти та золоті браслети, і гори однакових чорних валіз — усе це виглядало мов награбоване добро. Далі під’їхав другий лімузин, а потім і третій — ціла процесія лімузинів. Гер Каспар відкривав двері з такою ж блискавичною швидкістю, з якою з’являлися новоприбулі гості. Спочатку з’явилися обриси неохайного коричневого пальта з верблюжої шерсті, а згодом стало помітно, що з коміра звисає пошарпане шовкове кашне. Вогка сигарета, порожній погляд, мішки під очима — явно нащадок вищих шарів англійського суспільства. Нікудишній з нього п’ятдесятилітній Аполлон.

Після верблюжого пальта зайшов молодик у темно-синьому піджаку з одним рядом ґудзиків, щоб зручно було вихопити пістолет. На вигляд хлопцю було двадцять з хвостиком, а очі у нього були такі порожні, немов намальовані. «Перший ООЗ пішов, — подумав Джонатан, намагаючись не піддаватися на його злісний погляд. — Ще має бути другий охоронець, а може, й третій — якщо Роупер справді боїться».

У чарівної жінки було каштанове волосся, її пістряве стьобане пальто сягало майже до щиколоток, та попри це їй вдавалося виглядати дещо недбало. Як і Софі, вона мала глузливий гострий погляд, а її волосся обрамляло обличчя, як і у Софі. Вона чиясь дружина? Коханка? Чия? Уперше за останніх півроку Джонатан відчув спустошливий та ірраціональний вплив жінки, яку він умить зажадав. Як і Софі, вона виглядала блискуче, уся прикрашена коштовностями, і так само випромінювала оту одягнену наготу. Дві низки чудових перлин прикрашали її шию. Браслети з діамантами виглядали з-під рукавів її пальта. Проте ледь вловима аура хаосу, втомлена посмішка і оця її розкутість миттєво видавали в ній жительку Раю. Двері знову відчинилися навстіж, вивергаючи рештки цієї елітної англійської делегації. Вони всі стояли під канделябром, настільки елегантно причесані, настільки казково багаті, що складалося враження, ніби вони мали свою корпоративну етику, яка ставила поза законом хвороби, бідність, блідолицість, старість і фізичну працю. Лише тип у верблюжому пальті з його ганебними поношеними замшевими черевиками був добровільним вигнанцем з їхніх лав.

І в самому центрі, але тримаючись подалі від усіх, стояв Він, той, кого так яро описувала Софі. Високий, стрункий і шляхетний з першого погляду. Його сивувате русе волосся було зачесане назад і закручувалося у маленькі ріжки над вухами. Обличчя гідного супротивника у грі в карти, якому не соромно програти. Постава, що надзвичайно личить гордовитим англійцям: одна нога призігнута в коліні, одна рука за спиною, таке собі відмежування від простолюду. «Фредді такий слабак, — пояснювала Софі. — А Роупер — такий англієць».

Як і всі вправні чоловіки, Роупер робив кілька справ одночасно: тиснув руку Каспару і тією ж рукою поплескував

його по плечі, а потім нею ж надіслав повітряний поцілунок фрейлейн Ебергардт, яка одразу ж зашарілася і помахала йому, немов клімактерична фанатка. А потім нарешті перевів свій власницький погляд на Джонатана, який, вочевидь, наближався до нього, хоча й робив це цілком мимоволі, помічаючи лише, як замість манекена Адель з’явився спочатку газетний кіоск, а потім розпашіле обличчя фрейлейн Ебергардт біля стійки рецепції, а зараз і Він власною персоною. «У нього немає і натяку на совість, — казала Софі. — Він найгірша людина на землі».

«Впізнав мене, — подумав Джонатан, очікуючи, що його от-от викриють. — Бачив мою фотографію, знає мене з описів. Ще мить і він уже не посміхатиметься».

— Діккі Роупер, — почувся лінивий голос торговця і водночас він затиснув руку Джонатана у своїй та на мить заволодів нею. — Мої люди забронювали у вас кілька номерів. Ч’мало номерів. Добрий вечір. — Він ковтав звуки, це була типова говірка Белгравію^[7], показовий акцент багатіїв. Вони порушили особистий простір один одного.

— Містере Роупер, дуже радий нашій зустрічі, — приглушено мовив Джонатан, англійським тоном відповідаючи на англійський тон. — Сер, раді знову вас вітати у нашому готелі. Ну і погодка, непроста вам випала подорож. Те, що ви ризикнули летіти у таку негоду, — справжнє геройство! Мушу відзначити, що ніхто, крім вас, на таке не наважився. Я Пайн, нічний адміністратор.

«Він уже про мене чув, — думав Джонатан, чекаючи на відповідь. — Фредді Гамід сказав йому моє ім’я».

— Як тепер поживає старий добрий Майстер? — Запитав Роупер, переводячи погляд на чарівну жінку. Вона стояла біля газетного кіоску, роздивляючись журнали мод. Браслети на одній руці безперестанку спадали на зап’ястя, а іншою рукою вона постійно відкидала назад волосся. — Заліг під ковдрою зі склянкою шоколадного молока і книжкою, еге ж? Сподіваюся, що з книжкою. Джедс, люба, як ти там? Жити без них не може, справжня журналозалежна. Я ж їх ненавиджу всіма фібрами душі.

Джонатан не відразу зметикував, що Джедс — це ім’я тієї жінки. Не Джед, а Джедс — і це була розкішна жінка, з тисячами відтінків. Вона обернула голову достатньо, щоб вони встигли побачити її усмішку — добродушну і грайливу.

— Все чудово, любий, — сміливо озвалася вона, немов щойно відійшла від удару.

— Боюся, сер, що гер Майстер сьогодні направду дуже заклопотаний, — сказав Джонатан, — але він з превеликим задоволенням зустрінеться з вами зранку, коли ви добре відпочинете.

— Пайне, ви англієць? По розмові чути.

— Цілком і повністю, сер.

— Молодець. — Його блідий погляд знову поплив деінде і цього разу зупинився на стійці рецепції, де чоловік у пальті з верблюжої шерсті заповнював анкету для фрейлейн Ебергардт. — Коркі, ти що, зібрався одружуватися з цією юною леді? — Запитав Роупер. — Швидше рак на горі свисне, — тихо прокоментував він, дивлячись на Джонатана, а потім довірливо і з натяком додав, — майор Коркоран, мій помічник.

— Уже майже закінчив, шефе, — протяжно відповів Коркі, піднімаючи руку. Він випрямив ноги і виставив зад, так ніби от-от зібрався грати в крокет, а в його стегнах проглядався майже жіночий вигин — чи-то природний, чи-то навмисний. Купка паспортів лежала біля його ліктя.

— Ну Корке, це ж не контракт на п’ятдесят сторінок! Всього лиш потрібно переписати кілька прізвищ, що ти тягнеш кота за хвіст?

— На жаль, це все нові правила безпеки, сер, — пояснив Джонатан. — Нові вимоги швейцарської поліції. Ми тут безсилі.

Прекрасна Джедс вибрала три журнали, але їй все мало. Вона припідняла трішки потертий носок чобота, впираючись об підлогу високим каблуком. Софі робила так само, їй десь двадцять п’ять, прикинув Джонатан. І вона завжди виглядатиме саме на цей вік.

— Пайне, давно вже ви тут працюєте? Здається, Фріскі, його не було минулого разу, коли ми тут зупинялися? Ми помітили б молодого британця у чужих краях.

— Не було, — відповів хлопець у піджаку, розглядаючи Джонатана крізь уявний приціл. Деформована вушна раковина, помітив Джонатан, як у боксерів. Біляве попелясте волосся. Руки немов леза сокири.

— Півроку, містере Роупер, майже рівно шість місяців.

— А де ви працювали перед цим?

— У Каїрі, — на одному диханні відповів Джонатан. — У готелі «Цариця Нефертіті».

Хвилини спливають, немов перед вибухом. Але гравіровані дзеркала не розсипаються на друзки при згадуванні назви готелю, пілястри та канделябри теж непорушно стоять.

— Подобалося? У Каїрі?

— Дуже.

— Що ж змусило вас поїхати, якщо вам там було так добре?

«Ви і змусили», — подумав Джонатан. Але натомість сказав:

— Бажання подорожувати, сер. Ви знаєте, як воно буває. Жити, мов перекотиполе, це одна з переваг моєї професії.

Несподівано все зарухалося. Коркоран відірвався від стійки рецепції і з сигаретою у простягнутій руці швидко покрокував до них. Та жінка, Джедс, обрала журнали і чекала, точінісінько як Софі, щоб хтось за них заплатив.

— Включіть у загальний рахунок, дорогенький, — сказав Коркоран.

Гер Каспар вивантажував гори кореспонденції на руки другого хлопця у піджаку, і той напоказ промацував товстіші конверти.

— Корке, чорт забирай, ну нарешті! Що в біса трапилося з твоєю правою рукою?

— Багато дрочив, шефе, пішли спазми, — сказав майор Коркоран. — А може, я гей, — додав він, по-особливому всміхнувшись до Джонатана.

— Ах, Корке, — захихотіла Джедс.

Краєм ока Джонатан помітив Маріо, головного портьє, коли той віз гори валіз до вантажного ліфта. Він ішов, немов плив, — такою ходою швейцари часто намагаються закарбуватися у короткій пам’яті клієнтів. Потім він побачив у дзеркалі своє фрагментарне відображення, що пропливало повз нього, а поруч — Коркорана, з сигаретою в одній руці і журналами в іншій. На хвилю його переповнила нав’язлива паніка — куди ж зникла Джедс? Він озирнувся і знову побачив її. Джонатан зловив її погляд і дівчина усміхнулася. Це було саме те, чого він прагнув зараз, коли в ньому знову розгорілося бажання. Він також зловив Роуперовий погляд, тому що вона спиралася на його передпліччя, тримаючись за нього двома довгими руками і майже наступаючи йому на ноги. Охоронці і поважне товариство пленталися слідом за ними. Джонатан помітив красеня-блондина з зібраним на потилиці волоссям і його простацьку дружину, яка йшла поруч з ним і з-під лоба розглядалася навсібіч.

— Пілоти будуть пізніше, — на ходу говорив Коркоран. — Щось з тим триклятим компасом. У нас як не з компасом щось не те, то з нужником. Любий, ви тут постійно працюєте, чи так, на одну ніч?

Від його подиху віяло всіма приємними моментами цього дня: мартіні перед обідом, вино за обідом і бренді опісля, а поверх усього — запашок поганих французьких сигарет.

— Настільки постійно, наскільки це можливо у моїй професії, майоре, — відповів Джонатан, дещо змінюючи інтонацію, бо ж розмовляв з клієнтом уже нижчого рангу.

— Це всіх нас стосується, любий, повірте, — емоційно відповів майор. — Усі ми постійно тимчасові, прости Господи.

Наступний кадр: вони крокують коридором під звуки «Коли сиплю я цукор у чай»^[8], яку піаніст Максі грає двом старшим пані у сірих шовках. Роупер і та жінка все ще нерозлийвода. «Ви тільки недавно познайомилися, — з гіркотою подумки сказав їм Джонатан, краєм ока позираючи на пару. — Або ж ви миритеся після сварки». «Джедс», — подумки повторив він. Йому захотілося опинитися у безпеці свого односпального ліжка.

Новий кадр: усі вони стоять перед оздобленими дверима нового ліфта repa Майстера, який мав підняти їх до апартаментів «Вежі». Позаду гомонить поважне товариство.

— Пайне, що в біса трапилося зі старим ліфтом? — Вимогливо запитав Роупер. — Я думав, Майстер ще той любитель всіляких старих прибамбасів. Трикляті швейцарці модернізували б і Стоунгендж, якби мали таку можливість. Правда, Джедс?

— Роупер, ти ж не робитимеш сцени через якийсь ліфт, — з трепетом сказала вона.

— А хто мене зупинить?

Джонатан чує, як десь здалеку долинає голос, схожий на його власний. Голос цей перераховує усі переваги нового ліфта: безпечність, містере Роупер, а також нова цікава деталь, додана минулої осені, — усе для зручності наших гостей, які зупиняються в апартаментах «Вежі» Поки Джонатан говорить, він вертить у руках золотий ключ, прикрашений золотистою китичкою і увінчаний кумедною короною — витвір фантазії repa Майстера.

— Хіба ж він не нагадує вам фараона? Мабуть, тут ми трохи перебрали міру, але наші менш вишукані гості просто в захваті від нього, — сказав він з довірливою манірною посмішкою, якою він ще ніколи нікого не удостоював.

— Ну і я від нього в захваті, — з-за кадру звучить голос майора. — А я достобіса вишуканий.

Роупер зважує ключ у долоні, немов хоче визначити вагу сплаву. Він роздивляється обидві сторони, потім корону, далі китичку.

— Тайвань! — Вигукує він і, на Джонатанове здивування, жбурляє ключ у бік білявого охоронця з деформованими вушними раковинами, а той, крикнувши: «Мій!» — рвучко ловить його лівою рукою над самою підлогою.

«Беретта, 9-міліметрова, автоматична, стоїть на запобіжнику, — подумки перелічує Джонатан. — Руків’я з чорного дерева, носить у кобурі під правою пахвою. Охоронець — лівша. Запасний магазин — у поясі-сумці».

— Фріскі, дорогенький, нічого собі! Оце реакція, — процідив крізь зуби Коркоран і товариство на задньому плані полегшено розсміялося, а найголосніше — вона, стискаючи Роуперову руку і примовляючи: «Любий, ну припини», що прозвучало у Джонатанових затуманених вухах як «Любий, не перегравай».

Тепер усе відбувається немов при сповільненій зйомці, немов під водою. Ліфт вміщає п’ятеро осіб, решта мусить почекати. Роупер рушає вперед і тягне за собою жінку. «Роудін^[9] і школа моделей, — подумав Джонатан. — І ще спеціальні курси, на які також ходила Софі, де вчать отак вихиляти стегнами під час ходьби». Потім заходить Фріс-кі, потім майор Коркоран, уже без сигарети, і врешті Джонатан. Її волосся не лише каштанове, а й м’яке. А ще вона напівгола. Тобто вона вислизнула зі свого пальта і перекинула його через руку, немов шинель. На ній чоловіча біла сорочка з мішкуватими рукавами, закоченими до ліктів, як у Софі. Джонатан натискає потрібну кнопку і ліфт їде. Коркоран несхвально дивиться вгору, так нібито справляє нужду. Дівчина без зайвої думки торкається стегном Джонатана, немовбито вони старі друзі. «Відсунься, — роздратовано думає він. — Якщо ти фліртуєш, перестань. Якщо не фліртуєш, тримай свої стегна при собі». Вона пахне не ваніллю, а білими гвоздиками у День пам’яті у школі кадетів. Роупер стоїть позаду неї, по-власницьки поклавши свої широкі долоні на її плечі. Фріскі безсоромно глипає вниз: на блідий слід від укусу на її шиї, на її груди, прикриті лише тієї дорогою сорочкою. Джонатан, як і, поза всіляким сумнівом, Фріскі, відчуває сороміцьке бажання залізти їй під сорочку.

— Дозвольте показати вам усі новинки, які завдяки repy Майстеру з’явилися тут від часу вашого останнього візиту, — запропонував Джонатан.

«Можливо, настав час тобі перестати так беззастережно дотримуватися хороших манер», — казала йому Софі, коли йшла поруч з ним на світанку.

Він ішов попереду і перелічував безцінні переваги апартаментів: неймовірна нижня педалька для змивання води тисячолітній фрукт убиральні з найновішим обладнанням, яке робить все за вас, хіба що зуби за вас не чистить Він ретельно підбирав доречні своєрідні дотепи спеціально для делегації містера Онслоу Роупера і його стрункої, кумедної, непростимо привабливої жінки. Як вона сміє бути настільки прекрасною у такі часи?

Легендарна «Вежа» Майстера вивищується над казковими шпилями і верхівками едвардіанського даху готелю, немов надувний голубник. Всередині «Вежі» розташовані розкішні двоповерхові апартаменти з трьома спальнями. Ці пастельні номери-люкс Джонатан подумки називав «скринями швейцарських франків». Багаж принесли, посильні отримали свої щедрі чайові, Джедс пішла у головну спальню, звідки згодом долинув жіночий спів і хлюпання проточної води. Слова пісні було важко розібрати, але вони видавалися провокуючими, чи то пак навіть непристойними. Фріскі, охоронець у піджаку, влаштувався біля телефону на сходовому майданчику і презирливо віддавав комусь накази приглушеним голосом. Майор Коркоран, озброєний свіжою сигаретою, але вже без верблюжого пальта, сидів у їдальні і повільно розмовляв з кимось французькою іншою телефонною лінією. Його співрозмовник, вочевидь, не надто добре розумів французьку.

Майор мав дитинні щоки, червонуваті вже майже під очима. Безсумнівно, французькою він розмовляв як істинний француз. Він перейшов на неї настільки природно, ніби це була його рідна мова, ймовірно, так і було — все в цьому чоловікові промовляло про те, що його походження зовсім не просте.

У всіх кутках номеру-люкс вирує життя і точаться розмови. Високого чоловіка з хвостиком, як виявилося, звуть Сенді, і Сенді розмовляє англійською телефоном з кимось у Празі на ім’я Ґреґорі, а тим часом місіс Сенді сидить у кріслі, не знімаючи пальта, і сердито дивиться на стіну. Але Джонатан намагається їх не помічати, другорядні персонажі його не цікавлять. Вони існують, вони всі не менш елегантні, вони крутяться десь на периферії навколо центрального світила — містера Річарда Онслоу Роупера з Нассау, столиці Багамських островів. Отже, вони лише фон. Джонатан завершує свою екскурсію визначними місцями «Вежі». Йому час вже йти. Ґречний помах руки, люб’язне побажання: «насолоджуйтеся кожною хвилиною, проведеною у нас», і за звичайних умов він преспокійно спустився б на перший поверх, залишаючи своїх підопічних наодинці, щоб вони могли сповна насолоджуватися життям за п’ятнадцять тисяч франків за ніч, включно з податками, обслуговуванням і континентальним сніданком.

Але сьогодні все було по-іншому. Це була ніч Роупера, ніч Софі, і якимось дивним чином роль Софі сьогодні грає Роуперова жінка, чиє ім’я, як виявилося, було Джед, лише Роупер називав її Джедс — містер Онслоу Роупер любив примножувати свої статки. Сніг усе ще падає і найгіршу людину на землі неабияк тягне до вікна, немов у танці сніжинок він розглядає своє дитинство. Роупер стоїть у центрі кімнати, під захистом своєї армії, обличчям до високих вікон і засніженого балкону. В одній руці він тримає розгорнутий зелений каталог «Сотбі» так, ніби це збірник церковних пісень, які він от-от почне виконувати, а іншу руку тримає припіднятою — немов хоче подати сигнал якомусь інструменту в глибині оркестру, щоб той нарешті озвався. На ньому окуляри для читання, які надають йому вченого вигляду.

— Солдат Борис зі своїм братчиком дали добро на зустріч в обід у понеділок, — вигукує Коркоран з їдальні. — То як, понеділок підходить?

— Хай буде, — відповідає Роупер, одночасно перегортаючи сторінку каталогу і дивлячись на сніг поверх окулярів. — Лишень подивіться. Проблиски вічності.

— Я в захваті щоразу, коли сніжить, — щиро зізнався Джонатан.

— Ваш друг з Маямі, Апетит, пропонує перенести все в Кроненгаллє — там смачніше годують, — знову озвався Коркоран.

— Надто людно. Пообідаємо тут або хай приносить з собою канапки. Сенді, у скільки тепер обійдеться добротна конячка Стаббса^[10]?

З-за дверей вигулькнула голова симпатичного чоловіка з хвостиком.

— Розмір?

— Тридцять на сорок дюймів.

Гарненьке обличчя насупилося.

— На аукціоні «Сотбі» минулого червня був непоганий варіант — «Заступник на фоні пейзажу», підписаний і датований роком. Першосортна штука.

— Quanta costa?^[11]

— Ви сидите?

— Ой, Сендс, я тебе прошу!

— Мільйон дві. Плюс комісійні.

— Фунтів чи баксів?

— Баксів.

З дверей навпроти чути ниття майора Коркорана.

— Шефе, ті брюссельські парубчиська хочуть половину готівкою. По-моєму, взагалі страх втратили.

— Скажи їм, хай забудуть, — відрубав Роупер. Вочевидь, він таким тоном тримає Коркорана на відстані. — Пайне, що там, готель?

Роуперів погляд усе ще прикований до темних вікон, за якими продовжували кружляти сніжинки.

— Світловий маяк, містере Роупер. Щось на кшталт навігаційного приладу, наскільки мені відомо.

Бронзовий позолочений годинник repa Майстера пробиває годину, але Джонатан, незважаючи на свою звичну спритність, не може ступити і кроку у напрямку до свого порятунку. Його лаковані черевики застигли у м’якому килимі вітальні, немов у цементі. Він не може відірвати свого м’якого погляду, який зовсім не пасував до його боксерських брів, від Роуперової спини. Але Джонатан його майже не бачить. Він зараз не в апартаментах «Вежі», а в пентха-узі Софі, на верхньому поверсі каїрського готелю «Цариця Нефертіті».

Софі також стоїть спиною до нього, і спина її така ж гарна, якою він завжди її уявляв, — сніжно-біла на фоні білизни її вечірньої сукні. Вона дивиться у вікно, але не на сніг, а на великі вологі зорі каїрської ночі, на щербатий місяць, що висить над безмовним містом. Двері в сад на даху прочинені, вона там вирощує лише білі квіти — олеандри, буген-віллеї, агапантус. Аромат арабського жасмину пролітає повз неї і наповнює кімнату. На столі біля неї стоїть пляшка горілки, і вона явно напівпорожня, а не напівповна.

— Ви дзвонили, — нагадав їй Джонатан з усмішкою в голосі, граючись у покірного слугу. «Можливо, це буде наша ніч», — думав він.

— Так, я дзвонила. І ви відповіли. Ви люб’язний. Упевнена, ви повсякчас такий.

Він відразу ж зрозумів, що ця ніч не стане їхньою.

— Мені потрібно поставити вам запитання, — сказала вона. — Ви зможете дати мені чесну відповідь?

— Якщо зможу. Звісно.

— Ви маєте на увазі, що можуть бути обставини, які не дадуть вам це зробити?

— Я маю на увазі, що можу не знати відповіді.

— Ох, ви знатимете відповідь. Де ті документи, які я вам довірила?

— У сейфі. У конверті, на якому написане моє прізвище.

— Хтось, окрім мене, їх бачив?

— Сейф використовують декілька працівників, зазвичай для збереження готівки до її відправки в банк. Наскільки мені відомо, конверт досі запечатаний.

Вона нетерпляче шарпнула плечима, але не повернула голову.

— Ви ще комусь їх показували? Будь ласка, просто скажіть «так» чи «ні». Я вас не засуджуватиму. Прийти до вас було імпульсивним рішенням. Якщо я і зробила помилку, то це не ваша вина. У мене склалося сентиментальне враження, нібито ви бездоганний англієць.

«У мене теж», — подумав Джонатан. Попри це, йому здалося, що вибору у нього не було. У світі, що якимось незрозумілим чином присвоїв його відданість, була тільки одна відповідь на це питання.

— Ні, — відповів він. А потім повторив: — Ні, нікому.

— Якщо ви стверджуєте, що це правда, то я не маю підстав вам не вірити. Мені дуже хочеться вірити, що на світі залишився хоч один справжній джентльмен.

— Це правда. Слово честі. Нікому.

Здавалося, вона не повірила його запевнянням або вирішила, що вони передчасні.

— Фредді наполягає, що це я його зрадила. Він довірив мені документи. Він не хотів тримати їх в офісі або вдома. Діккі Роупер робить усе, щоб Фредді запідозрив мене.

— Для чого йому це?

— Роупер — одна зі сторін листування. До сьогодні Роупер і Фредді планували співпрацювати. Я була присутньою під час деяких їхніх розмов на Роуперовій яхті. Роупер був не в захваті від мене як свідка, але оскільки Фредді хотів мною похизуватися, то у нього не було виходу.

Вона нібито чекала, що він заговорить, але Джонатан не зронив ні слова.

— Фредді приходив до мене сьогодні ввечері. Пізніше, ніж він зазвичай приходить. Коли він у місті, його стара добра традиція — навідуватися до мене перед вечерею. З поваги до дружини він використовує ліфт біля стоянки, проводить у мене дві години, а потім вертається на вечерю у лоно сім’ї. Звучить жалюгідно, але я пишаюсь, що допомогла йому зберегти шлюб. Сьогодні він прийшов пізніше. І розмовляв телефоном. Схоже, Роупер отримав попередження.

— Попередження від кого?

— Від добрих друзів у Лондоні. — Вона з гіркотою додала: — Добрих для Роупера, звісно.

— І що вони сказали?

— Сказали, що влада дізналася про його бізнес-домов-леності з Фредді. Роупер дуже стримано говорив телефоном, сказав лише, що розраховує на обачність Фредді. Брати Фредді ж слів не підбирали. Фредді не сказав їм про угоду. Він хотів самоутвердитися в їхніх очах. Він зайшов так далеко, що під якимось приводом зумів знайти доступ до частини парку їхніх вантажівок, щоб провести товар через Йорданію. Це братам особливо не сподобалося. Фредді перелякався і все їм розповів. Він також лютує через те, що може втратити довіру свого дорогоцінного містера Роупера. То як, нікому? — Повторила вона, все ще дивлячись у ніч. — Точно нікому. Містер Пайн не має жодного поняття, як ця інформація дійшла до Лондона чи як потрапила до друзів містера Роупера. Сейф, документи — він не має найменшого поняття.

— Ні, не має. Вибачте.

Доти вона не дивилася на нього. Тепер урешті вона озирнулася і дозволила йому глянути на її обличчя. Одне око взагалі не відкривалося. Обличчя було спотворено до не-впізнання.

— Містере Пайн, будьте такі ласкаві, проїдьтеся зі мною. Від Фредді всього можна чекати, коли під загрозою його гордість.

Час немов застиг. Роупер усе ще читає каталог «Сотбі». Ніхто не стовк його обличчя в яєчню. Позолочений мідний годинник продовжує вибивати удари. Джонатан чомусь звіряє його зі своїм наручним годинником і, відчувши, що врешті знову може рухатися, відкриває скляні дверцята і рухає велику стрілку, поки вона не показує такий же час, як і його годинник. «Біжи в укриття, — каже він собі. — Зникни з очей». З невидимого радіо звучить Моцарт у виконанні Альфреда Бренделя. За кадром знову чути Корко-ранів голос, цього разу він розмовляє італійською, але вже не так упевнено, як французькою.

Але Джонатан не може бігти в укриття. Оздобленими сходами спускається жінка, він якої голова йде обертом. Він не одразу почув її кроки, тому що вона йшла боса, одягнена лише у готельний халат, а коли почув, то ледве міг звести на неї очі. Після гарячої ванни її довгі ноги стали рожевуватими, наче в немовляти, а її каштанове волосся було старанно розчесане і спадало на плечі, як у зразкової дівчинки. Аромат mousse de bain витіснив запах гвоздик у День пам’яті. Джонатану аж в голові паморочиться від бажання.

— Якщо захочете випити, раджу вам заглянути у міні-бар, — говорить Джонатан Роуперовій спині. — Шотландське солодове віскі, відібране особисто гером Майстером, горілка з шести країн. — Що ще я забув? — О, і цілодобове обслуговування в номері для вас і всього вашого товариства, певна річ.

— Чудово, я голодна як вовк, — сказала дівчина, нагадуючи про себе.

Джонатан відповів із своєю байдужою посмішкою го-тельєра.

— Будьте певні, ви можете замовити все, що вам заманеться. Меню — це лише вказівник, вони там обожнюють, коли є можливість попрацювати. — Він повертається до Роупера і тут немов диявол тягне його за язик: — По телевізору можна подивитись новини англійською мовою, якщо вас цікавить війна в затоці. Лише натисніть зелену кнопку на маленькій коробочці, а потім дев’ять.

— Я там бував і бачив це кіно на власні очі, дякую. Ви в скульптурі тямите?

— Не дуже.

— Я теж. Ласкаво просимо у клуб. О, привіт, люба. Як там ванна?

— Чудово.

Перетнувши кімнату до низького м’якого крісла, Джед вмощується у ньому і бере до рук меню, а потім напинає абсолютно круглі, малесенькі і, як сердито підмітив Джонатан, цілком не потрібні окуляри для читання у золотій оправі. Софі носила б їх у волоссі. Ідеальний потік мелодії Бренделя досяг кульмінації. По захованому квадрафоніч-ному радіо оголошують, що Фішер-Діскау виконає вибрані пісні Шуберта. Роупер торкається його плечем. Немов у тумані, Джед схрещує рожевуваті ніжки, мимоволі натягнувши на них поли халату, і продовжує вивчати меню. «Шльондра! — чує Джонатан голос у своїй голові. — Хвойда! Ангел! Чому я так повівся на неї?» Роупер мізинцем вказує на ілюстрацію.

«Лот , Венера і Адоніс, мармур, висота — сімдесят дюймів без підставки. Венера любовно торкається Адо-нісового обличчя. Сучасна копія скульптури Канови^[12], без підпису. Оригінал — у Женеві, Вілла ля Ґранж. Приблизна ціна — бо-юо тисяч фунтів».

П’ятдесятилітній Аполлон хоче придбати Венеру і Адоніса.

— Гмм, а що таке рості? — питає Джед.

— Ви, мабуть, маєте на увазі «рьошті», — відповідає Джонатан тоном неабияк обізнаної людини. — Це вишукана швейцарська страва з картоплі. Щось схоже на запіканку. Картопля смажена на великій кількості масла. Дуже смачно, особливо, якщо ви добряче зголодніли. І у нас її готують пречудово.

— Як вони вам? — запитав Роупер. — Подобаються? Ні? Ну, що за млявість? Що, нікому не подобається? Люба, це як деруни, ми їх їли в Маямі. Містере Пайн, що думаєте?

— Я вважаю, усе залежить від того, де вони будуть жити, — обачно відповів Джонатан.

— Укінці заквітчаної алеї. Альтанка на вершині пагорба, з виглядом на море. На західній стороні, щоб було видно захід сонця.

— Найкрасивіше місце на землі, — додала Джед.

Джонатан немов зірвався з прив’язі. Чому б тобі не стулити пельку? Чому твій усюдисущий голос звучить просто над вухом, хоч і сидиш ти з протилежної сторони кімнати? Чому вона постійно вставляє свої п’ять копійок? Нехай би й далі читала своє трикляте меню.

— Сонячне сяйво гарантоване? — питає Джонатан, розпливаючись у доброзичливій усмішці.

— Триста шістдесят днів у році, — гордо каже Джед.

— Продовжуйте, — заохочує його Роупер. — Мене таким не зачепиш. Ну, то який ваш вердикт?

— На жаль, вони мені зовсім не до смаку, — напружено відповідає Джонатан, добре не обдумавши.

Чому в біса він так сказав? Це все Джед винна. Джонатан — останній, до кого варто з таким звертатися. Він нічогісінько не тямить у статуях: він ніколи їх не купував, ніколи не продавав, майже ніколи не зупинявся, щоб їх по-роздивлятися, якщо не враховувати його військову юність і ту жахливу бронзову статую графа Гейґа, який розглядав через бінокль Бога, стоячи на краю плацу. Він усього лиш намагався показати Джед, що краще їй триматися від нього подалі.

Роуперове обличчя залишилося абсолютно непорушним і на хвильку Джонатану здалося, що він таки куленепробивний.

— Джемаймо, ти що, смієшся з мене? — питає він, приязно усміхаючись.

Меню опускається і пустотливе, абсолютно бездоганне обличчя кумедно показується над ним.

— Чому б мені раптом з тебе сміятися?

— Наскільки я пам’ятаю, ти теж не горіла до них симпатією, коли я показував тобі їх у літаку.

Вона кладе меню собі на коліна і обома руками знімає ті непотрібні окуляри. Тим часом готельний халат трохи спадає і Джонатанові перехоплює дух, бо перед його очима відкриваються її чудові круглясті перса зі злегка припід-нятими сосками. Верхню частину грудей заливає золотаве світло лампи, яка світиться над нею.

— Любий, — приязно каже вона, — це абсолютна, повна, чистої води фігня. Я лише сказала, що у неї завелика дупа. Якщо тобі подобаються великі дупи, то вперед. Твої гроші — твоя дупа.

Роупер посміхається, простягає руку і хапає за горло пляшку «Дом Периньона» — подарунок, люб’язно залишений гером Майстером, — і відкорковує її.

— Коркі!

— Тут, шефе!

Хвилинний сумнів. І вже правильним тоном:

— Гукни-но Денбі і Макартура. Бахнемо шампусику.

— Слухаюсь, шефе.

— Сенді! Керолайн! Шампанське! Де їх в біса носить? Знову гарикаються. От зануди. Як на мене, то вже краще геї, — прокоментував він, обернувшись до Джонатана. — Пайне, не йдіть, вечірка лише набирає обертів. Коркі, замов ще декілька пляшок!

Але Джонатан іде. Якимось дивом він витягує з себе чемне перепрошення і йде до сходів, а коли озирається, Джед грайливо махає йому рукою над своїм келихом шампанського. Він відповідає найхолоднішою зі своїх посмішок.

— Добраніч, солоденький, — шепоче Коркоран, коли вони проходять один повз одного, йдучи кожен у своєму напрямку. — Дякуємо за увагу і турботу.

— На добраніч, майоре.

Фріскі, ООЗ з попелястим волоссям, усівся в оббите декоративною тканиною крісло-трон біля ліфта і вивчав кишенькове видання, присвячене еротиці у Вікторіанську епоху.

— Граєш у гольф, дорогенький? — спитав він, коли Джонатан проходив повз.

— Ні.

— Я теж.

«Я підстрелив бекаса, — співає Фішер-Діскау. — Я підстрелив бекаса».

Півдесятка гостей вечеряли у ресторані, схиливши голови над столиками з запаленими свічками, немов парафіяни у церкві. Джонатан сидів поміж ними, насолоджуючись непорушною ейфорією. «Це те, заради чого я живу, — казав він собі. — Заради півпляшки вина «Поммар», заради foie de veauglace^[13] з овочами трьох кольорів, заради готельного старовинного столового срібла, яке сяє до мене зі скатертини з дамаського полотна».

Вечеря на самоті завжди приносила йому особливе задоволення, а сьогодні метр Беррі, скориставшись напівпорожнім через війну рестораном, пересадив його зі столика для одного біля службових дверей за столик на підвищенні біля вікна. Дивлячись вниз на засніжені поля для гольфу і вуличні ліхтарі, розкидані над озером, Джонатан привітав себе з тим, що досі його життя складалося цілком добре. Неприємні спогади він вирішив витіснити з пам’яті.

«Джонатане, хлопчику мій, з тим несосвітенним Роупером нелегко було справитися, — схвально говорив своєму найкращому кадетові сивочолий комендант військової школи. — А той майор Коркоран — ще та штучка. Як і та дівчина, я вважаю. Але ти не зважай. Ти вистояв, не піддався. Молодець». І Джонатану вдалося обдарувати своє відображення в освітленому свічками вікні переможною усмішкою, поки він згадував кожну свою лестиву фразу і хтиву думку у порядку їхньої безсоромної появи.

Раптом foie de veau перетворилося в його роті на попіл, а вино стало на смак, немов гарматний метал. Живіт скрутило, перед очима все попливло. Різко встаючи з-за столу, він промимрив метру Беррі щось про справу, яку він забув залагодити, і саме вчасно добіг до чоловічого туалету.

3

Джонатан Пайн, єдиний син німецької красуні та британського сержанта-піхотинця: вона померла від раку, він загинув в одній з багатьох постколоніальних воєн, які вела його країна, Джонатан, сирота, який виріс серед дощових архіпелагів притулків, дитячих будинків, прийомних сімей, кадетських шкіл і військових таборів, Джонатан, дитина армії, колишній член підрозділу спецпризначення у ще більш дощовій Північній Ірландії, Джонатан, постачальник провізії, шеф-кухар, мандрівний готельєр, вічний утікач від емоційної прив’язаності, волонтер, збирач мов людей довкола, добровільний в’язень ночі і моряк без пункту призначення — сидів у своєму бездоганно чистому швейцарському офісі позаду стійки рецепції і викурював уже третю сигарету та обдумував мудрі слова легендарного засновника готелю, які висіли у рамці поруч з імпозантною світлиною кольору сепії — фотопортретом repa Майстера.

Уже вкотре за останні кілька місяців Джонатан брався за ручку і намагався звільнити мудрі слова великої людини з її головоломного німецького синтаксису, але його зусилля завжди розбивалися об якесь непіддатливе підрядне речення. «Справжня гостинність дає життю те, що справжня кулінарія дає трапезі, — почав він, на мить повіривши, що цього разу все вийде. — Це вияв нашої поваги до засадничої цінності кожного індивідуального гостя, який довірив нам попіклуватися про нього на певному етапі його життя, незважаючи на його становище, вияв взаємної відповідальності у дусі гуманності, що полягає у» Тут він знову здався, як і зазвичай. Є речі, які краще залишити в оригіналі.

Його погляд повернувся до телеприймача repa Штріпплі, який був подібний на чоловічу сумку. Ось уже п’ятнадцять хвилин у ньому блимала так ж сама електронна гра. Приціли повітряного бомбардувальника наводяться на сіру плямку будівель з самого низу. Камера наближається до об’єкта. Ракета летить до мішені, влучає і розсікає кілька поверхів будівлі. Фундамент будівлі вибухає, наче паперовий пакет, на радість ведучого новин. Пряме попадання. Ще два постріли, без доплати. Ніхто не говорить про жертви. З такої висоти вони просто непомітні. Ірак це не Белфаст.

Картинка змінюється. Софі і Джонатан їдуть разом у машині.

Джонатан за кермом. Шарф і затемнені окуляри наполовину приховують знівечене обличчя Софі. Каїр усе ще спить. На сході сірого неба проступають червонясті фарби. Для того, щоб таємно вивести її з готелю і посадити в свою машину, бувалий солдат ужив усіх запобіжних заходів. Він вирушив у напрямку до пірамід, навіть не здогадуючись, що у неї на думці був зовсім інший сценарій.

— Ні, — сказала вона. — їдьте туди.

Над напівзруйнованими гробницями каїрського міського кладовища стояв усепроникний сморід. На фоні місячного ландшафту, поміж тліючого вугільного сміття та гір пластикових пакетів і консервних банок, знедолені світу цього, згорбатившись немов різнобарвні стерв’ятники, порпалися у смітті. Джонатан припаркував машину на піщаному узбіччі. Вантажівки мчали повз них, курсуючи від і до сміттєзвалища, та залишали по собі хвилі смороду.

— Саме сюди я його привезла, — сказала Софі. Її рот з однієї сторони напух до невпізнаності. Вона розмовляла крізь кутик рота з іншої сторони.

— Чому? — питає Джонатан, маючи на увазі, «чому ти зараз привезла мене сюди?»

— «Глянь на цих людей, Фредді,- сказала я йому. — Щоразу, коли хтось продає зброю черговому дрібному продажному арабському тирану, ці люди стають ще біднішими. А ти знаєш, чому? Послухай мене, Фредді. Тому що веселіше мати гарненьку армію, аніж нагодувати голодних. Фредді, ти — араб. Не зважай, що інколи ми, єгиптяни, стверджуємо, нібито ми не араби. Ми араби. Хіба це правильно, що твої арабські брати мають стати плоттю, якою ти заплатиш за свої мрії?»

— Розумію, — сказав Джонатан, відчувши сором, притаманний усім англійцям, коли йдеться про вияв емоцій до політики.

— «Нам не потрібні лідери, — сказала я. — Наступним великим арабом стане скромний ремісник. Він усе налагодить і дасть людям гідність замість війни. Він буде управителем, а не воїном. Він буде таким як ти, Фредді, таким, яким ти міг би стати, якби подорослішав».

— Що на це відповів Фредді? — спитав Джонатан. Він відчував свою вину щоразу, коли дивився на її понівечене обличчя. Синці під її очима ставали синьо-жовтими.

— Сказав, що це не мого носа діло. — Він уловив лють у її голосі і його серце стиснулося ще більше. — Я сказала йому, що це якраз і є моє діло! Життя і смерть — це моє діло! Араби — моє діло! І він — також!

«І ти попередила його, — з огидою подумав Джонатан. — Ти дала йому зрозуміти, що ти та сила, з якою варто рахуватися, а не слабка жінка, якої можна позбутися при першій можливості. Ти дозволила йому здогадатися, що також маєш таємну зброю, і ти погрожувала зробити те, що я зробив, навіть не знаючи, що справу вже зроблено».

— Єгипетська влада його і пальцем не зачепить, — сказала вона. — Він підкуповує їх і вони тримаються від нього подалі.

— їдьте з міста, — сказав їй Джонатан. — Ви знаєте, на що здатні Гаміди. Втікайте звідси.

— Гамідам немає різниці, де мене знайдуть вбитою, у Парижі чи в Каїрі.

— Скажіть Фредді, що він мусить вам допомогти. Нехай він захистить вас від своїх братів.

— Фредді мене боїться. Коли він не грається у сміливця, він боягуз. Чому ви дивитесь на дорогу?

«А куди мені ще дивитися? — подумав Джонатан. — Хіба що на тебе і на знедолених світу цього».

Але вона не чекала на відповідь. Можливо, десь глибоко в душі ця жінка, яка роками вивчала чоловічу слабкість, розуміла його сором.

— Можна мені чашку кави, будь ласка. По-єгипетськи. — Ці слова, сказані з такою сміливою посмішкою, завдали йому більшого болю, ніж будь-які звинувачення у світі.

Він замовив їй каву на одному з вуличних ринків і повіз назад до стоянки готелю. Потім подзвонив Оґілві на домашній номер, але слухавку підняла служниця. «Він не тут», — прокричала та. «А місіс Оґілві?», — запитав Джонатан. «Він нема».

Джонатан зателефонував у посольство. «Він нема і тут». Він поїхав в Олександрію на регату.

Він подзвонив у яхт-клуб, щоб залишити повідомлення. Обкурений чоловічий голос сказав, що сьогодні регати немає. Джонатан подзвонив у Луксор своєму американському другу на ім’я Ларрі Кермоді: «Ларрі, а та ваша гостьова квартира вільна?»

Він подзвонив Софі.

— У мого друга з Луксора, археолога, пустує квартира, — каже він. — Вона в особняку під назвою Чикаго-гауз. Ви можете пожити там тиждень-другий. — Виникла пауза і він спробував заповнити її жартом. — Це щось на кшталт чернечої келії для прийому заїжджих академіків, вона розташована у задній частині будинку, з виходом на дах. Ніхто не дізнається, що ви там.

— Містере Пайн, а ви поїдете зі мною?

Джонатан ні на мить не засумнівався.

— А ви можете звільнити свого охоронця?

— Він уже сам звільнився. Вочевидь, Фредді вирішив, що я не варта того, щоб мене захищали.

Він подзвонив Стеллі, турменеджерці, яка співпрацювала з їхнім готелем. Вона була з Англії і мала пропитий голос.

— Стелло, послухай. Дві дуже важливі персони хочуть сьогодні вилетіти до Луксора інкогніто, ціна не має значення. Я знаю, що все зачинене. Я знаю, що немає рейсів. Що ти можеш придумати?

Довга пауза. Стелла екстрасенс. Стелла надто давно в Каїрі.

— Ну, я знаю, що ти — дуже важлива персона, але що за дівчина летить з тобою? — Вона видає відразливий хриплий смішок, який ще довго шумить і свистить у Джоната-нових вухах.

Джонатан і Софі сидять пліч-о-пліч на пласкому даху Чи-каго-гауза, попиваючи горілку і дивлячись на зорі. Під час перельоту вони заледве перекинулися кількома словами. Він запропонував їй їжу, але вона відмовилася. Він укутав їй плечі.

— Роупер — найгірша людина на землі, — раптом сказала вона.

Джонатан не надто добре розбирався у негідниках світу цього. Він інстинктивно завжди звинувачував у першу чергу себе, а вже потім інших.

— Мабуть, у його бізнесі нема незаплямованих людей, — відповів він.

— Його неможливо виправдати, — різко заперечила Софі — на неї не справила враження його стриманість. — Він здоровий. Він білий. Він багатий. Він з доброї сім’ї, отримав хорошу освіту. Він елегантний. — Чим більше його чеснот перелічувала Софі, тим мерзотнішим здавався Роупер. — Він на «ти» зі світом. Він цікавий співрозмовник. Упевнений у собі. Але тим не менше, знищує світ. Чого йому бракує? — Вона чекає, що він щось відповість, але даремно. — Як він до такого скотився? Він ж не виростав десь на темних вулицях? Йому пощастило. Може, ви знаєте відповідь? Ви чоловік.

Але Джонатан уже більше нічого не знав. Він дивився на контури її спотвореного лиця на фоні нічного неба. «Що ти робитимеш? — подумки питав її він. — А що робитиму я?»

Він вимкнув телеприймач repa Штріпплі. Війна закінчилася. «Я кохав тебе. Я кохав тебе і твоє спотворене обличчя, коли ми прогулювалися серед храмів Карнака. «Містере Пайн, — казала ти, — пора зробити так, щоб ріки потекли вгору».

Була друга година ночі — час, коли Джонатан, виконуючи вказівку repa Майстера, зазвичай робив нічний обхід. Він розпочав з вестибюлю, як і завжди. Джонатан стояв по центру килима, де раніше стояв Роупер, і вслухався у невтомні нічні звуки готелю, які зазвичай губилися у денному гаморі: стукіт обігрівача, шум пилососа, дзенькіт тарілок на кухні для обслуговування номерів, кроки офіціанта на задніх сходах. Він стояв там же, де і щоночі, уявляючи, як вона виходить з ліфта — обличчя її загоїлося, затемнені окуляри підняті на її темне волосся — проходить вестибюлем і стає перед ним, глузливо оглядаючи його у пошуку недоліків. «Ви містере Пайн, окраса Англії. І ви мене зрадили». Старий Горвіц, нічний консьєрж, дрімав за своєю стійкою. Він сперся стриженою головою на руку. «Горвіц, ти все ще біженець, — подумав Джонатан. — Перепочив — і знов у дорогу. Передрімав — і вперед». Він відставив його чашку з-під кави на безпечну відстань.

За стійкою рецепції фрейлейн Ебергардт змінила фрейлейн Віпп — сивочола послужлива пані з кривою посмішкою.

— Фрейлейн Віпп, якщо ваша ласка, покажіть мені список сьогоднішніх гостей.

Вона подала йому анкети гостей, які зупинилися в апартаментах «Вежі». Александр, лорд Ленгборн — це, вочевидь, Сенді. Адреса: Тортола, Британські Віргінські острови. Професія, як зазначив Коркоран, пер Королівства. У супроводі дружини Керолайн. Жодної згадки про довге волосся, зв’язане у хвостик, чи про те, чим ще може займатися пер Королівства, коли не периться. Онслоу Роупер, Річард, професія — директор компанії. Джонатан нашвидкуруч переглянув решту анкет. Фробішер, Сайріл, пілот. Макартур, хтось-там, і Денбі, ще там хтось — працівники компанії. Й інші асистенти, інші пілоти, охоронці. Інґліс, Франсіс, з Перту, Австралія — це, мабуть, Фріскі — фітнес-інструктор. Джонс, Тобіас, з Південної Африки — це Таббі — спортсмен.

Він навмисно залишив її на кінець, немов єдину вдалу фотографію серед багатьох невдалих. Маршалл, Джемайма В., адреса, як і Роупера, номер абонентської скриньки в Нассау. Британка. Професія — виведена особливим розчерком майора — наїзниця.

— Фрейлейн Віпп, зробіть мені копії, будь ласка. Ми готуємо звіт про гостей, які зупиняються у «Вежі».

— Звісно, містере Пайн, — відповіла фрейлейн Віпп і понесла анкети в офіс за стійкою.

— Дякую, фрейлейн Віпп, — сказав Джонатан.

Але його уява змальовує іншу картину: він, Джонатан, трудиться над копіювальною машиною у готелі «Цариця Нефертіті», поки Софі курить і спостерігає за ним: «А ви знавець», — сказала вона. «Так, я знавець. Я шпигую. Я зраджую. Я люблю, коли вже надто пізно любити».

Фрау Мертан, телефоністка, ще один солдат, який був на посту тієї ночі, її вартовою позицією була задушлива кабінка поруч зі стійкою рецепції.

— Guten Abend^[14], фрау Мертан.

— Доброго ранку, містере Джонатан.

Вони завжди так жартували.

— Війна в затоці йде як по маслу? — Джонатан кинув погляд на інформаційний бюлетень, що звисав з принтера. — Бомбардування продовжуються з такою ж інтенсивністю. Тисяча літаків-бомбардувальників уже зробили свою справу. Як-то кажуть, разом і батька легше бити.

— Викидають стільки грошей і все на одного араба, — несхвально сказала фрау Мертан.

Джонатан почав наводити лад в документах — інстинктивна звичка, яка була його постійною супутницею ще з тих часів, коли йому вперше довелося жити в гуртожитку. Йому на очі потрапили факси — вхідні на одній глянцевій таці, їх потрібно було роздати вранці; вихідні — на іншій, їх потрібно було повернути відправникам.

— Телефони не вмовкають, фрау Мертан? Паніка сіється всім світом? Ви, мабуть, почуваєтеся у центрі подій.

— Принцеса Дю Фор часто телефонує своєму кузену у Владивосток. Тепер, коли в Росії все пішло на краще, вона дзвонить йому щоночі і вони розмовляють цілу годину. Щоночі дзвінок обривається і їх потрібно знову з’єднувати. Я думаю, вона шукає свого принца.

— А принци з «Вежі»? — спитав він. — Мені здалося, що вони не злазять з телефону від моменту приїзду.

Фрау Мертан вдарила по клавішах і глянула крізь свої біфокальні окуляри на екран.

— Белград, Панама, Брюссель, Найробі, Нассау, Прага, Лондон, Париж, Тортола, десь в Англії, знову Прага, ще раз Нассау. Всюди прямий зв’язок. Скоро всюди буде прямий зв’язок і я залишуся без роботи.

— Одного прекрасного дня нас усіх замінять роботи, — запевнив її Джонатан. Немов мимоволі перехилившись через стійку фрау Мертан, він випромінював звичайнісіньку цікавість.

— А цей ваш екран показує номер, за яким вони телефонують? — спитав він.

— Звісно, інакше гості одразу ж почнуть скаржитися. Так зазвичай і відбувається.

— Покажіть мені.

Вона йому показала. «Роупер знається з поганцями по всьому світу», — казала Софі.

У їдальні Боббі, різноробочий, намагався втримати рівновагу на алюмінієвій драбині, витираючи пил з крапельок на канделябрі шваброю, якою він зазвичай змітав павутиння. Джонатан пройшов повз нього навшпиньках, щоб не відволікти від роботи. У барі юні племінниці repa Каспара у сорочках та потертих джинсах поливали вазони. Старша з них підбігла до нього і розтиснула кулак у рукавиці: на долоні лежала гора недопалків.

— Чоловіки у себе вдома теж так роблять? — Вона вимагала відповіді, безцеремонно напираючи на нього грудьми. — Теж кидають свої недопалки у вазони?

— Мабуть так, Ренато. Не встигнеш і оком моргнути, як чоловік уже утне якусь дурницю. — Спитай Оґілві, подумав він. Її зухвальство чомусь його неабияк роздратувало. — На вашому місці я обережніше поводився б з фортепіано. Гер Майстер приб’є вас, якщо побачить хоч одну подряпину.

У кухнях нічна зміна кухарів готувала вечерю у номер для молодят з Німеччини, які зупинилися у Бель Етаж: стейк з соусом тартар для нього, копчений лосось для неї і плящина «Мерсо», щоб ніч була палкіша. Джонатан дивився, як австрієць Альфред, нічний офіціант, тоненькими пальцями легко поправляв складки на серветках, а для більшої романтики ще й вирішив доставити вазочку з ромашками. Альфред був танцівником-невдахою, який мріяв про балет; у своїх документах він так і писав — митець.

— Бомбардують Багдад, — задоволено повідомив він, працюючи. — Це їх провчить.

— Гості з «Вежі» вже вечеряли?

Альфред глибоко вдихнув і взявся перелічувати. Його усмішка ставала дедалі молодшою і вже не пасувала до його віку.

— Три порції копченого лосося, одна порція риби зі смаженою картоплею по-англійськи, чотири порції стейка середньої просмажки з подвійною порцією морквяного пирога і кремом, який ви чомусь називаєте вершками. Морквяний пиріг у Його Величності замість Бога. Він сам мені сказав. А від repa майора, за вказівкою Його Величності, п’ятдесят франків чайових. Ви, англійці, завжди лишаєте чайові, коли закохані.

— Та ну? — здивувався Джонатан. — Треба запам’ятати. — Він пішов масивними сходами угору. Роупер не закоханий, у нього просто сезон парування. Мабуть, найняв її через якусь агенцію, стільки-то за ніч. Він підійшов до подвійних дверей, які вели до основної кімнати-люкс. Новоспе-чені молодята і взуття мали нове, помітив Джонатан: фірмові чорні черевики з пряжками і золоті босоніжки були недбало розкидані. Привчений до порядку, Джонатан нагнувся і поскладав їх.

Піднявшись на мансарду, Джонатан притулив вухо до дверей Фрау Лорінг — з телевізора лунав голос якогось премудрого британського військового експерта. Він постукав. Фрау Лорінг була в халаті свого покійного чоловіка, який вона накинула поверх нічної сорочки. На плиті кипіла кава. Шістдесят років, проведених у Швейцарії, не змогли змінити її зразкову німецьку жодним проривним приголосним звуком.

— Вони ще зовсім діти. Але вони воюють, тому вважають себе чоловіками, — сказала вона з ідеальною вимовою своєї матері, подаючи йому чашку.

Британський військовий експерт з фанатичним завзяттям пересував іграшкових солдатиків навколо пісочниці.

— Хто там сьогодні заселився в апартаменти «Вежі»? — запитала фрау Лорінг, яка знала все.

— Ах, якийсь англійський магнат і його свита. Роупер. Містер Роупер і його товариство. І ще одна пані, вдвічі молодша за нього.

— Працівники кажуть, чарівна жінка.

— Я не звернув уваги.

— І незіпсована. Природна.

— Ну, їм видніше.

Вона вивчала його так, як і завжди це робила, коли він намагався випромінювати байдужість. Інколи здавалося, що вона знає його краще, ніж він сам.

— Ви сяєте сьогодні. Вами можна місто підсвічувати. Що відбувається у вас всередині?

— Це все через сніг.

— Як добре, що росіяни врешті стали на наш бік, правда?

— Це велике досягнення дипломатії.

— Це чудо, — виправила його фрау Лорінг. — І як це буває з більшістю чудес, у нього ніхто не вірить.

Вона подала йому каву і запропонувала сісти у його звичне крісло.

Її телевізор був величезний, більший, ніж війна. Військові весело махають з бронетранспортерів. Ще більше ракет летить прямісінько в ціль. Гудять гусениці танків. Захоплена публіка не хоче відпускати містера Буша.

— Знаєте, що я відчуваю, коли дивлюся на війну? — спитала фрау Лорінг.

— Ще ні, — ніжно сказав він. Але вона немовби забула, що хотіла сказати.

Або, може, Джонатан просто не почув її слів, тому що її влучні судження мимоволі нагадували йому про Софі. Радісна насолода від його кохання до неї давно розвіялася. Як і розвіялися спогади про Луксор. Він знову у Каїрі. Жахлива фінальна сцена.

Він стоїть у пентхаузі Софі, одягнений — яка до дідька різниця, у що я одягнений? — одягнений у цей самісінький смокінг, єгипетський інспектор поліції в уніформі і двоє його асистентів у цивільному дивляться на нього з такою непорушною пильністю, якій би позаздрили й мертві. Всюди кров — на стінах, на стелі, на дивані — від неї відгонить старим залізом.

Туалетний столик залитий кров’ю, немов червоним вином. Одяг, годинники, декоративні оббивки, книжки французькою, арабською, англійською, дзеркала в позолочених оправах, парфуми і косметика — усе немов розтрощила якась гігантська дитина в пориві істерики. Саму Софі було важко помітити серед усієї цієї руїни. Вона немов намагалася доповзти до відкритих засклених дверей, які вели на дах, де білими квітами цвів сад — в армійському посібнику з надання першої допомоги така поза називається рятувальною: голова лежить на витягнутій руці, нижня частина тіла накрита стьобаною ковдрою, а на верхній частині — рештки чи то блузки, чи то нічної сорочки, колір якої навряд чи коли-небудь вдасться дізнатися. Решта поліціянтів були зайняті іншими справами, але всі вони виглядали байдужими. Один нахиляється через поруччя балкону, вочевидь, у пошуках злочинця. Інший займається дверцятами вмонтованого в стіну сейфа Софі: він відкриває їх туди-сюди і розтрощені завіси щоразу потріскують. «Чому у них всіх чорні кобури? — дивується Джонатан. — Вони що, теж нічні пташки?»

З кухні долинає чоловічий голос — там хтось розмовляє телефоном по-арабськи. Ще двоє поліціянтів стережуть вхідні двері, які ведуть на сходовий майданчик, де стоять одягнені у шовкові халати та намащені кремами люди з вищого світу й обурено дивляться на своїх захисників. Молодий хлопець в уніформі з блокнотом бере показання. Якийсь француз каже, що викличе свого адвоката.

— Наші гості з кімнат поверхом нижче скаржаться на шум, — каже Джонатан інспектору. І усвідомлює, що допустився тактичної помилки. Пояснювати чиюсь присутність у місці, де щойно відбулося безжальне вбивство, недоречно і неввічливо.

— Ви з ця жінка бути друзями? — питає інспектор. З його вуст звисає сигарета.

Невже він знає про Луксор?

І Гамід також?

Найправдоподібніша брехня — та, яку кажеш просто в обличчя, з ноткою зарозумілості:

— Вона користувалася послугами готелю, — відповів Джонатан, щосили намагаючись звучати природно. — Хто все це накоїв? Що тут сталося?

Інспектор повільно і байдуже знизує плечима. «Влада Єгипту зазвичай не завдає Фредді жодних клопотів. Він підкуповує їх і вони тримаються від нього подалі».

— Ви займатися сексом з ця жінка? — питає інспектор.

Невже вони бачили, як ми сідали у літак?

Стежили за нами аж до Чикаго-гаузу?

Прослуховували квартиру?

Джонатан врешті опанував себе. У нього все вийде. Чим гірша ситуація, тим більше він може покладатися на свою холоднокровність. Він удав роздратування:

— Ну, якщо попити разом кави — це вже секс, то так. У неї був особистий охоронець. Його найняв містер Гамід. Де він? Він що, зник? Можливо, це все його рук справа.

Інспектор не виглядає надто враженим.

— Гамід? Що таке Гамід? Поясніть.

— Фредді Гамід. Наймолодший серед братів Гамідів.

Інспектор невдоволено насупився, так ніби це ім’я йому неприємне, або не стосується справи, або ні про що йому не говорить. Один з помічників інспектора лисий, а інший — рудоволосий. Вони одягнені в джинси і шкірянки. Обидва неголені. Обидва уважно слухають.

— Про що ви розмовляли з ця жінка? Про політику?

— Гомоніли про те, про се.

— Гомоніли?

— Обговорювали ресторани, останні плітки, моду. Містер Гамід інколи брав її з собою у яхт-клуб — тутешній або в Олександрії. Ми обмінювалися усмішками. Віталися, махали рукою.

— Ви вбити цю жінку?

«Так, — подумки відповідає він. — Не в тому сенсі, як ви думаєте, але так, убив її я».

— Ні, — каже Джонатан.

Інспектор хапається обома великими пальцями за свій чорний ремінь. Його штани також чорні, а ґудзики і відзнаки — золотисті. Він обожнює свою уніформу. Помічник щось намагається йому сказати, але той не звертає на нього жодної уваги.

— Вона колись казати вам, що хтось хоче її вбивати? — запитав Джонатана інспектор.

— Ні, звичайно.

— А чому?

— Якби вона сказала мені щось подібне, я одразу повідомив би поліцію.

— Окей. Можете йти.

— Ви зв’язалися з містером Гамідом? Що ви збираєтеся робити?

Інспектор хапається за козирок свого кашкета, немов хоче, щоб його теорія прозвучала якомога авторитетніше.

— Це злодій. Божевільний злодій вбити жінку. Може, наркоман.

Прибувають сонні медики у зелених комбінезонах і кросівках, вони приносять ноші і пакет для тіла. Головний серед них не знімає затемнених окулярів. Інспектор втоптує недопалок своєї сигарети у килим і закурює нову. Чоловік у гумових рукавичках клацає фотоапаратом. Складається враження, що всі порилися у готельних комодах, щоб одягнути щось химерне. Вони кладуть тіло Софі на ноші, і коли перевертають його, то з-під порваного одягу показується одна з її білих грудей, значно менша, ніж зазвичай. Джонатан звертає увагу на її лице. Риси обличчя майже стерті, можливо, кулаками, а може, прикладом пістолета.

— У неї був собака, — каже він. — Пекінес.

Ще навіть не договоривши, він помічає його крізь прочинені двері на кухню. Собака неприродно рівно лежить на кахельній підлозі. Різана рана, схожа на замок-блискав-ку, йшла від задніх ніг через живіт і до горла. «Двоє чоловіків, — притуплено думає Джонатан, — один тримає, інший ріже; один тримає, інший б’є».

— Вона була підданою Об’єднаного королівства, — каже Джонатан, використовуючи минулий час, щоб покарати себе. — Я б вам дуже радив зателефонувати в посольство.

Але інспектор уже його не слухає. Лисий помічник бере Джонатана попід руку і починає вести до дверей. На якусь мить, яка триває вічно, Джонатан відчуває, як бойовий жар струмом пронизує спочатку його плечі, а потім руки аж до кінчиків пальців. Помічник теж це відчуває і робить крок у бік, немов його вдарило током. А потім він двозначно всміхається, немов відчувши брата по духу. І поки він це робить, Джонатан відчуває, як його починає охоплювати паніка. Не через страх, а через невідворотну і безутішну втрату. «Я кохав тебе. Але так і не зізнався в цьому, ні тобі, ні собі».

Фрау Мертан дрімала біля комутатора. Інколи, пізно вночі, вона телефонувала своїй дівчині і шепотіла їй свої еротичні фантазії, але не сьогодні. Шість факсів, адресованих гостям з «Вежі», лежали, чекаючи ранку, а поруч з ними — оригінали надісланих факсів. Джонатан кинув на них поглядом, але не торкнувся їх. Він прислухався до дихання фрау Мертан. Потім нерішуче провів рукою над її закритими очима. Вона хропнула, немов порося. Ніби вправна дитина, яка краде щось з маминої торбинки, він схопив факси з таці. Копір усе ще буде теплий? Порожній ліфт уже приїхав з верхнього поверху? «Ви вбити її?» Він натиснув на одну з клавіш комп’ютера фрау Мертан, потім на ще одну, і ще. «А ви знавець». Комп’ютер пікнув і перед його очима знову з’явився образ Роуперової жінки, яка спускається сходами «Вежі». Хто такі ці брюссельські парубчиська? А Апетит з Маямі? Хто цей солдат Борис? Фрау Мертан повернула голову і засопіла. А Джонатан узявся записувати номери телефонів, поки вона продовжувала хропіти.

Колишній молодший командир Джонатан Пайн, син сержанта, привчений битися у будь-яких погодних умовах, йшов, порипуючи черевиками, засніженою стежиною вздовж клекітливого гірського струмка, який з шумом протікав через ліс. На ньому був анорак, одягнений поверх смокінга, і легкі гірські чоботи, взуті на темно-сині шкарпетки. Лівою рукою він тримав поліетиленовий пакет, у якому лежали його лаковані шкіряні черевики. Навсібіч — у деревах, у садах, уздовж берега — під ідеально блакитним небом переливалися сніжні візерунки. Але вперше в житті Джонатану було байдуже до навколишньої краси. Він ішов у напрямку до своєї службової квартири на Кльосбахштрассе, був ранок, годинник показував вісім двадцять. Треба ситно поснідати, вирішив він: варені яйця, тост, кава. Інколи готувати собі самому було надзвичайно приємно. Можливо, спершу варто прийняти ванну, щоб відновити сили. І за сніданком, якщо йому вдасться зібратися з думками, він і прийме рішення. Джонатан запхнув руку всередину анорака. Конверт був на місці. Куди я йду? Лише дурнів життєвий досвід нічого не навчає. Але чому я почуваюся таким бадьорим, немов перед боєм?

Дійшовши до будинку, де була його квартира, Джонатан помітив, що він крокує у ритмі маршу. Замість того, щоб сповільнитися, він подався до Рьомергофу, де на нього вже чекав трамвай зі зловісно відкритими дверима. Не усвідомлюючи, що з ним відбувається, він сів у трамвай і поїхав. Коричневий конверт втискався йому в груди. Зійшовши на головному залізничному вокзалі, він так само пасивно подався у напрямку аскетичної будівлі на Бляйхервеґ, у якій розташовувалися консульські і комерційні представництва кількох країн, у тому числі і Великобританії.

— Мені потрібно поговорити з підполковником авіації Квейлом, якщо ваша ласка, — сказав Джонатан англійці з великою щелепою, яка сиділа у віконечку за куленепробивним склом. Він дістав конверт і просунув його під склом.

— Це особисте питання. Скажіть йому, будь ласка, що я друг Марка Оґілві з Каїра. Ми разом ходили під вітрилами.

Можливо, не останню роль у тому, що Джонатан вирішив дозволити своїм ногам прийняти рішення, зіграв винний погріб repa Майстера. Незадовго до Роуперового прибуття Джонатану довелося просидіти в ньому цілих шістнадцять годин! Воно й не дивно, що він вважає цей випадок підготовкою до своєї смерті.

Серед додаткових обов’язків, які гер Майстер доручив Джонатанові, була також щомісячна інвентаризація потреба марочних вин, який розташовувався глибоко у синіх скелях під найстарішою частиною готелю. Як правило, Джонатан спускався туди у перший понеділок кожного місяця, перш ніж почнеться його шестиденна відпустка, на яку він мав право згідно з умовами контракту, оскільки працював на вихідних. У той злощасний понеділок він не порушив усталеної традиції.

Страхова вартість марочних вин нещодавно була встановлена на рівні шести з половиною мільйонів швейцарських франків. Складність захисних пристроїв погреба відповідає вартості його вмісту. Щоб добратися до пружинного замка, потрібно було набрати комбінацію з кількох цифр і відкрити два інерційних замки. Погрозлива відеокамера фіксувала кожен крок відвідувачів. Успішно впоравшись з замками, Джонатан взявся за свої звичні підрахунки: почав він з «Шато Петрю» року, вартість якого цього року оцінили у чотири тисячі п’ятсот франків за пляшку, потім перейшов до «Мутон-Ротшільд» року і вартістю десять тисяч франків. Він саме був зайнятий підрахунками, коли вимкнулося світло.

Отоді Джонатан зненавидів темряву. Чому взагалі люди добровільно вирішують працювати ночами? Ще хлопчиком він читав Едгара Аллана По і розділяв з героєм оповідання «Барильце амонтильядо» кожне коло пекла, яке тому доводилося проходити. Жодна аварія на шахті, жоден засипаний тунель, жодна історія про альпіністів, які застрягли в розколинах, не проходили повз його увагу, вони всі закарбовувалися в пам’яті назавжди.

Джонатан застиг на місці — він перестав орієнтуватися на місцевості. Може, його перевернуло догори ногами? У нього стався серцевий напад? Він що, підірвався? Альпініст у ньому згрупувався, немов перед падінням. Засліплений моряк намертво вчепився в уламки корабля. Вишколений солдат рвався до невидимого ворога, хоч і не відчував при собі зброї. Немов пірнаючи у глибокі води, Джонатан почав наосліп пробиратися вздовж стелажів з пляшками у пошуках перемикача. «Телефон, — подумав він. — У погребі був телефон?» Цього разу Джонатанова спостережливість лише ще більше збила його з пантелику. В його пам’яті зринало надто багато картинок. Двері! На дверях з внутрішнього боку була клямка? Завдяки надлюдським розумовим зусиллям йому вдалося пригадати, що там є дзвінок. Але для того, щоб він спрацював, потрібна електрика.

Джонатан повністю перестав орієнтуватися у географії погреба і почав кружляти навколо стелажів, немов муха всередині темної лампи. Військовий вишкіл готував його до різних ситуацій, але посеред цього жаху все виявилося марним. Ні марш-кидки на розвиток витривалості, ні рукопашний бій, ні стійкість до нестачі їжі та сну — нічогісінько не допомагало. Йому згадалося, що золоті рибки — так він вичитав у якійсь книжці — мають таку коротку пам’ять, що кожне коло по акваріуму здається їм захопливою подорожжю новими, ніколи раніше не баченими, місцями. З його обличчя котився піт, а може, навіть і сльози. Кілька разів він кричав: «Рятуйте! Це Пайн!» Нічого, лише німота стін навколо. «Пляшки! — подумав він. — Пляшки мене врятують!» Він намірився кидати їх у темряву — а раптом почують? Але його самодисципліна врешті взяла гору над хвилинним безумством й він так і не дозволив собі такої безвідповідальної поведінки — кидатися пляшками «Шато Петрю» по чотири з половиною тисячі за штуку.

Хто міг би помітити його відсутність? Його співробітники думали, що він уже покинув готель для чергової шестиденної відпустки. Власне, він займався інвентаризацією у вільний від роботи час — невигідна угода, погодитись на яку його змусили лестощі repa Майстера. Господиня квартири, в якій він жив, просто вирішить, що він залишився ночувати в готелі, як бувало не раз, коли в готелі були вільні кімнати. Навіть якщо якийсь заїжджий мільйонер і прийде йому на допомогу, замовивши плящину марочного вина, Джонатан буде мертвий ще до того, як хтось помітить його відсутність. Але навіть мільйонери — і ті сидять вдома через війну.

Силою волі Джонатан таки зміг опанувати себе і сів на, як йому здавалося, картонну коробку, випрямивши спину, немов на шикуванні. Джонатан хотів востаннє дати лад думкам і з усіх сил намагався сконцентруватися і пригадати все, з чого складалося його життя до цього моменту, — усі пам’ятні миті, усі життєві уроки, усі перемоги над своїм характером, усіх коханих жінок. Нічого з цього не було. Ні митей, ні уроків, ні жінок. Нічого. Нічого, лише Софі, і та була мертвою. Як би він не намагався проаналізувати своє життя, він бачив лише недоведені до кінця справи і недостойні вчинки, а Софі була вінцем усіх його поразок. У дитинстві він старався з усіх сил, щоб бути не таким дорослим, як усі. Як спецпризначенець він ховав своє істинне обличчя за маскою сліпої готовності виконувати накази і, якщо не враховувати одиничних зривів, то це йому вдалося. Як коханець, чоловік і зрадник він теж не мав чим похвалитися: одна-друга хвилинна насолода, наслідок яких — роки образ і малодушних вибачень.

Поступово його осяяло, якщо осяяння може настати у повній темряві, що досі все його життя складалося з цілої низки репетицій п’єси, в якій він так і не взяв участь. І в найближчому майбутньому, якщо це майбутнє для нього настане, йому потрібно відмовитися від патологічного пошуку порядку у всьому і дозволити собі трохи хаосу, пояснивши це тим, що хоча порядок і не заміняє щастя, але хаос може відкрити до нього шлях.

Він звільниться з готелю.

Він купить човен, невеличкий, щоб з ним легко можна було впоратись самотужки.

Він знайде дівчину, оту єдину, яку він любитиме і про яку дбатиме, не відкладаючи цього на завтра, другу Софі, але цього разу без зрад.

Він знайде друзів.

Він знайде дім. І, оскільки він завжди хотів мати батьків, сам стане батьком.

Він піде на все, абсолютно все, тільки б не догоджати більше у темряві улесливих словесних викрутасів, серед яких, як йому зараз здавалося, він змарнував своє життя. І життя Софі.

Його рятівницею стала фрау Лорінг. Коли він ішов у погріб, то не зміг уникнути її пильного ока — вона побачила його через тюлі на вікнах і з часом усвідомила, що він так і не повернувся. Коли прибув рятувальний загін у складі фрау Лорінг, яка гукала: «Гер Пайн! Гер Джонатан!», і repa Майстера, на голові якого все ще була сіточка для волосся, а сам він озброївся дванадцятиватним автомобільним ліхтариком, Джонатан, на загальне здивування, не виглядав напівприсмерті зі страху. Навпаки, він виглядав як ніколи спокійним.

Лише англійці, запевняли вони одне одного, виводячи Джонатана з темного підземелля, здатні на такий самоконтроль.

4

Леонард Берр, колишній офіцер розвідки, вирішив завербувати Джонатана Пайна, колишнього солдата-спецпризна-ченця, щойно той представився командиру авіації Квейлу. Щоправда, реалізувати це вдалося лише після напружених тижнів суперечок і чвар усередині Вайтголлу^[15], навіть попри ремствування, яке все голосніше долинало з Вашингтона, і постійне бажання Вайтголлу заслужити прихильність мінливих конгресменів.

Джонатанова частина операції спочатку називалася «Троян», а потім її швиденько перейменували на «П’явку», а все з однієї простої причини: деякі члени об’єднаної команди могли й не знати, що там Гомер писав про дерев’яного коня, але вони точно знали, що «Троян» — це дуже популярні американські презервативи. З «П’явкою» все було зрозуміло. Бо п’явка як присмокчеться, уже нізащо від неї не позбудешся.

Джонатан, і Берр розумів це краще за всіх, був справжнім подарунком долі. Ще з тієї миті, коли перші рапорти з Маямі впали йому на стіл, Берр шукав якийсь спосіб, будь-який спосіб, заслати свою людину у лігво Роупера. Але як? Більше того: коли він спробував уперше з’ясувати, наскільки реально реалізувати цей план, виявилося, що навіть дозвіл діяти висів на волосинці:

— Леонарде, якщо вже зовсім чесно, то мій покровитель просто поводиться дуже обачно, — боязко повідомив Берру високопоставлений чиновник Ґудгью надійно захищеною телефонною лінією. — Вчора він переймався ціною операції, сьогодні він уже не хоче ускладнювати і без того непросту ситуацію у колишній колонії.

Недільні газети якось назвали Рекса Ґудгью «не кульгавим Талейраном^[16] Вайтголлу». Але вони, як завжди, помилилися. Тому що Ґудгью був зовсім не таким, яким здавався. Якщо щось і робило його особливим, то це не його підступність, а його доброчесність. Він носив кашкет і їздив на велосипеді, а за його втомленою усмішкою ховався не якийсь монстр, а благородний англіканець з неабияким ентузіазмом до роботи. А якщо б вам пощастило вникнути в його особисте життя, то ви здивовано побачили б там красиву дружину і кмітливих дітей, які обожнюють батька.

— Рексе, непроста ситуація — це коли доводиться штани через голову вдягати, — не стримався Берр. — Багами — найпростіша країна на півкулі. Там не знайдеться жодного великого цабе, який не сидить по вуха в наркоті. На тому одному нещасному острові більше гнилих політиків і темних торговців зброєю, ніж

— Леонарде, не пори гарячку, — попередив його з іншого кутка кімнати Рук. Роб Рук, сивочолий п’ятдесятилітній солдат у відставці з загрубілим, обвітреним обличчям завжди слідкував за тим, щоб Берр не пускався берега. Але Берр був не в настрої з ним рахуватися.

— Щодо вашої доповіді, Леонарде, — безстрашно провадив далі Ґудгью, — на мою думку, ви презентували її просто блискуче, попри те, що ви таки дещо переборщили з епітетами, аж мій покровитель назвав це «ворожінням на чайних листках, що для повноти картини прикрашене упередженим висвітленням питання».

Ґудгью мав на увазі свого міністра, улесливого політика, якому ще не було й сорока.

— На чайних листках? — перепитав спантеличений і розлючений Берр. — Що він хоче сказати цим своїм порівнян-нячком? Це першокласна доповідь, що ґрунтується на стовідсотково перевірених даних від інформатора, який займає високу посаду в американських правоохоронних органах. Просто диво, що Стрельскі нам його показав! Де тут ворожіння на чайних листках ?

Уже не вперше Ґудгью терпляче чекав, поки Берр закінчить свою тираду.

— Щодо наступного питання — знову ж таки, це не я його ставлю, а мій покровитель, тому не зганяйте злість на мені! Коли ви плануєте повідомити наших друзів по той берег ріки?

Цього разу він мав на увазі колишніх колег по службі, а тепер суперників Берра, які працювали у відділі чистої розвідки, що розташовувався у похмурій адміністративній будівлі на Південному березі.

— Ніколи, — агресивно відрубав Берр.

— Думаю, вам доведеться це зробити.

— Чому?

— Мій покровитель вважає ваших колишніх колег реалістами. Невеличкі, новоспечені і, як він каже, ідеалістичні нові агентства, на кшталт вашого, мають ризиковану тенденцію не заглядати далі свого носа. Він почувався б упев-неніше, якби хлопці з тамтого берега були з вами заодно.

Берру остаточно увірвався терпець.

— Тобто ваш начальник хоче, щоб когось іншого забили кийками до смерті у якійсь Богом забутій квартирі в Каїрі?

Рук скочив на ноги і підняв праву руку, немов поліці-янт, який перекриває рух посередині вулиці. Голос Ґудгью на іншому кінці телефонного проводу став уже не такий люб’язний.

— Леонарде, ви що пропонуєте? Хоча ні, краще не пояснюйте.

— Я нічого не пропоную. Я просто вам кажу. Рексе, мені вже доводилося працювати з реалістами вашого шефа. Я зживався з ними. Я брехав разом з ними. Я їх знаю. Я знаю Джеффрі Морока. І я знаю його групу з вивчення постачання, з їхніми будинками в Марбельї, запасними «Порше» в гаражах і їхньою безмежною відданістю вільній ринковій економіці, але лише за умови, що вона передбачає їхню волю, але чиюсь економіку. Бо я вже це проходиві

— Леонарде, я не хочу цього чути і ви це прекрасно знаєте.

— І я знаю, що це ще далеко не всі махінації. Буде ще не одна погана обіцянка, якої потрібно буде дотримуватися, не один обід з ворогами, і не один мисливець, який виявиться браконьєром. Це все не піде на користь ні моїй операції, ні моєму агентству!

— Зупинись, — тихо сказав Рук.

Берр так сильно кинув слухавку, що рама підйомного вікна злетіла зі своїх старезних засувок і гепнула вниз, як гільйотина. Рук терпляче склав використаний коричневий конверт, підняв раму і зафіксував її у попередньому положенні.

Берр сидів, заховавши обличчя в долонях, і говорив крізь розчепірені пальці.

— Робе, що в біса він від мене хоче? То я маю викривати Джеффрі Морока і всі його брудні махінації, то мені наказують з ним співпрацювати. Що в біса він від мене хоче?

— Він хоче, щоб ти йому перетелефонував, — терпляче відповів Рук.

— Але Морок — однозначно брудний тип. Ти це знаєш, я це знаю. Врешті-решт, і Реке Ґудгью це знає. То чому тоді ми всі маємо вилазити зі шкіри, вдаючи, нібито Морок — реаліст?

Тим не менше, Берр таки перетелефонував Ґудгью. У нього не було іншого виходу, бо, як не втомлювався йому нагадувати Рук, Ґудгью — найкращий і єдиний оборонець, якого він мав.

Важко було знайти двох людей, більше не схожих між собою ззовні, ніж Рук і Берр: Рук виглядав немов кінь на військовому параді, завжди одягнений у майже нові костюми; Берр був такий же неохайний у побуті, як і у розмові. Щось у ньому було кельтське, богемно-бунтарське — циганське, казав Ґудгью. Коли він завдавав собі клопоту одягнути щось пристойне, то виглядав ще більш недбало, ніж якби й зовсім не старався. Берр, як він сам би вам і сказав, належав до іншого типу вихідців з Йоркширу. Його предки були не шахтарями, а ткачами на ручних верстатах, а це означало, що вони були самі собі господарями, а не рабами колективної праці. Село, в якому виріс Берр, стояло на південному схилі пагорба, і вікна кожного будинку з почорнілого піщаника виходили на сонячний бік, тому промені сонця щедро заливали світлом кожну мансарду. Чоловіки зазвичай цілими днями ткали на самоті у верхній частині будинку, а жінки сиділи внизу, пряли і розмовляли. Чоловіки жили монотонним життям, спілкуючись лише з небом. І поки їхні руки механічно виконували щоденну роботу, їхні думки блукали неймовірними місцями. У тому маленькому містечку виросло стільки поетів, шахістів і математиків, чий непересічний розум сформувався у їхніх високих, залитих сонцем, гніздах, що не вистачило б і цілої книги, щоб розповісти про них усіх. Берр успадкував працьовитість, доброчесність і містичність цих людей, а потім проніс усі ці якості через Оксфорд і далі по життю.

Тому якимось дивним чином було записано на небесах, що Берр, відколи Ґудгью витягнув його з Рівер-гаузу^[17] і дав можливість заснувати власне недофінансоване і не надто бажане агентство, вибрав Річарда Онслоу Роупера як свого власного антихриста.

Проте Роупер був далеко не першим. У самому кінці Холодної війни, коли Ґудгью ще навіть не думав про заснування нового агентства, а Берр уже мріяв про посттетчерівський Єрусалим, і навіть найдостойніші його колеги з департаменту чистої розвідки вже підшукували собі інших ворогів і місце роботи, майже всі «свої» пам’ятали про вендети Берра відомим нелегалам вісімдесятих, таким як, наприклад, «продавець металобрухту» і заодно мільярдер Тайлер, який часто у своєму сірому костюмі літав з підсадками, чи «бух-галтер-мовчун» Лорімер, який здійснював усі свої дзвінки лише з громадських таксофонів, чи одіозний сер Енто-ні Джойстон Бредшоу, джентльмен і нерегулярний сатрап так званої групи з вивчення постачання під керівництвом Морока, і за сумісництвом власник шикарного маєтку на околиці Ньюбері, де він любив полювати з гончаками, сидячи верхи поруч зі своїм дворецьким, який тримав напоготові відхожу чарку і бутерброди з фуагрою.

Але Річард Онслоу Роупер, казали дозорці Берра, був таким противником, про якого Леонард завжди мріяв. Усе, за чим гнався Леонард, щоб заспокоїти свою совість фабіанця^[18], Діккі Роупер мав із надлишком. За спиною у Роупера не було ні боротьби з труднощами, ні долання перешкод. Приналежність до вищого класу, привілейованість — усе, до чого Берр відчував відразу, дісталися Роуперу з молоком матері. Берр навіть міняв інтонацію, посилюючи при цьому свій йоркширський акцент, коли говорив про нього: «наш Діккі» або для різноманіття: «цей Роупер».

— Він випробовує долю, наш Діккі. Йому обов’язково треба мати вдвічі більше, ніж є у самого Господа Бога, — це його й погубить.

Така одержимість не завжди сприяла врівноваженості Берра. Перебуваючи у постійній бойовій готовності у своєму малесенькому агентстві, Берр усюди вбачав змову. Якщо раптом десь губилося досьє, чи дозвіл на проведення операції затримувався нагорі, йому відразу ж ввижалася довга рука людей Морока.

— Робе, кажу тобі, якщо Роупер вирішить вчинити озброєний грабіж посеред білого дня просто на очах у лорда — головного судді Англії

— То лорд — головний суддя позичить йому свій злодійський лом, — закінчив речення Рук. — А Морок купить йому той лом. Пішли. Час обідати.

У своєму темному офісі на Вікторія-стріт двоє чоловіків часто затримувалися допізна, крокуючи туди-сюди і обмірковуючи різні схеми. Справа Роупера вже складалася з одинадцяти томів і півдесятка таємних додатків з примітками і перехресними посиланнями. Вона документувала його поступовий перехід від сірої, напівтерпимої торгівлі зброєю і аж до, як називав їх Берр, «чорних, як ніч» махінацій.

Але на Роупера були й інші досьє: у міністерствах оборони і закордонних справ, у Національному банку, у міністерстві фінансів, у відділі закордонного розвитку і департаменті фінансового управління. Пошук шляхів доступу до цих досьє, не привертаючи уваги у колах, де Морок міг мати союзників, вимагав неабияких хитрощів і удачі, та й Реке Ґудгью мав час від часу закривати на це очі. Потрібно було вигадувати приводи, давати запити на непотрібні документи — словом, робити все, щоб замести сліди.

Тим не менше, архів поступово поповнювався. Рано-вранці Перл, донька поліціянта, заштовхувала металевий візок, у якому лежали, немов жертви війни, привласнені досьє, полатані і перев’язані, і тоді за роботу бралася маленька команда відданих помічників Берра. Пізно ввечері Перл відвозила досьє назад. Одне колесо візка розхиталося, тому щоразу, коли він зі свистом котився коридором, усі чули його наближення. Візок охрестили «катафалком Роупера».

Але навіть у таку гарячу пору Берр ні на хвильку не забував про Джонатана.

— Реджі, не дозволяй йому більше так ризикувати, — попереджав він Квейла захищеною телефонною лінією, поки нетерпляче чекав на «вирок» керівництва, який Ґудгью саркастично описував як «офіційне остаточне можливо». — Він не повинен більше красти факси і підслуховувати біля дверних щілин. Він повинен бути обережним і поводитися природно. Він ще сердиться на нас через те, що сталося в Каїрі? Я не заграватиму з ним аж поки не впевнюсь, що він наш. Я вже через таке проходив. — І, звертаючись до Рука, додав: — Робе, я не скажу ні одній живій душі. Для них усіх він усього лиш містер Браун. Завдяки Мороку і його дружку Оґілві я засвоїв свій урок і тепер його повік не забуду.

У якості останнього відчайдушного запобіжного заходу Берр вирішив завести на Джонатана фальшиву папку: він дав їй фіктивне ім’я, прикрасив її кожною деталькою фіктивного агента, і створив навколо неї таку атмосферу змовництва і таємності, яка, він сподівався, не могла б не привернути увагу агента з ворожого табору. На думку Рука, це вже пахло параноєю. Але Берр присягався, що це лише раціональний запобіжний захід. Він знав, як далеко ладен зайти Морок, щоб звести зусилля суперника нанівець, навіть коли йдеться про такий дріб’язок, як конторка Берра.

Тим часом Берр вів і справжнє Джонатанове досьє, де акуратним почерком списував сторінку за сторінкою. Досьє наповнювалося інформацією шаленими темпами і Берр тримав його у непідписаній папці в найвіддаленішому кутку реєстратури. Через посередників Руку вдалося дістати армійські документи Джонатанового батька. Сину ще навіть не виповнилося шести років, коли сержант Пітер Пайн був посмертно нагороджений Військовою медаллю в Адені «за мужність, виявлену при сутичці з ворогом». На вицві-лій фотографії з газетної вирізки було видно, як біля воріт палацу маленький хлопчик чіпляє батькову медаль на свій синій макінтош. Поруч з ним стояла заплакана тітка. Його мати не могла бути присутньою через стан здоров’я. Роком пізніше вона також померла.

— Такі хлопці зазвичай люблять армію найдужче, — як завжди простодушно прокоментував Рук. — Не уявляю, чому він вирішив покинути військову справу.

Пітер Пайн прожив лише тридцять три роки, але за своє коротке життя він встиг повоювати з мау-мау в Кенії, влаштувати погоню за Грівасом на Кіпрі і боротися з партизанами в Малайї і Північній Ірландії. Про нього завжди говорили тільки хороше.

— Сержант і джентльмен, — з іронією сказав Ґудгью Берр, бо сам був антиколоніалістом.

Повернувшись до сина, Берр переглядав звіти про успішність Джонатана у військових притулках для сиріт та цивільних дитячих будинках, а потім у військовій школі імені Герцога Йоркського у Дуврі. Суперечливість характеристик швидко збила його з пантелику. На одній сторінці було написано «боязкий», а на іншій — «відважний»; потім він натрапив на характеристику «самітник», далі — на «душа компанії», а ще в іншому місці його описували як «одинака»; «товариський», «природжений лідер», «недостатньо харизматичний» — характеристики хлопця часто були діаметрально протилежними. Одного разу трапилося «дуже захоплюється іноземними мовами», так ніби це симптом якоїсь хвороби, яку краще обходити стороною. Але саме слово «непримиренний» вивело Берра з себе.

— Кому це раптом спало на думку, — обурювався він, — що шістнадцятилітній хлопець без постійного даху над головою, який так ніколи і не відчув батьківської любові, має бути «примиренний»?

Рук витягнув люльку з рота і насупив брови — далі цього він зазвичай не заходив, коли йшлося про встрягання в абстрактну дискусію.

— Що означає «таксист»? — запитав Берр, не підводячи голови.

— Пристосований до вуличного життя, крім усього іншого. Настирний.

Берр одразу ж роздратувався.

— Джонатан взагалі не пристосований до вуличного життя. І ніякий він не настирний, він піддатливий. Що таке передислокація?

— П’ятимісячний строк служби деінде, — терпляче відповів Рук.

Берру потрапив під руку документ, в якому йшлося про перебування Джонатана в Ірландії: коли він пройшов цикл підготовки для спецпризначенців, на який сам і зголосився, його відправили виконувати ближнє спостереження за ворогом у бандитську Південну Ар му.

— Що це була за операція — «Нічна Сова»?

— Не маю найменшого поняття.

— Ну ж бо, Робе, залучи знайомих. Ти ж у нас солдат у сім’ї.

Рук подзвонив у міністерство оборони, де йому повідомили, що документи по «Нічній сові» мають гриф «цілком таємно» і тому не можуть бути переданими агентству без патенту.

— Без патенту? — Руку таки ввірвався терпець і його обличчя стало ще темніше за вуса. — Ким в біса вони нас уявляють? Якоюсь брокерською конторкою, яка займається махінаціями у Вайтголлі? Щоб їм добра не було!

Але Берр був надто зайнятим, щоб сповна насолодитися цим рідкісним видовищем — розлюченим Руком. Він не міг відвести погляду від фотографії, на якій блідий хлопчина — вочевидь, на прохання фотографів — причепив собі на одяг батькову медаль. У його голові вже визрівав образ Джонатана. Пайн — саме той, хто їм потрібен, у цьому він не сумнівався. Жодні Рукові застереження не могли переконати його у протилежному.

— Коли Бог закінчив ліпити Діккі Роупера, — серйозно сказав він Руку за вечерею у п’ятницю, — він глибоко вдихнув і аж трохи здригнувся, а потім швиденько зліпив нашого Джонатана, щоб відновити екологічний баланс.

Звістка, якою так марив Берр, прийшла рівно через тиждень. Вони лишилися в офісі, чекаючи на неї. Ґудгью їх попередив.

— Леонарде?

— Так, Рексе.

— Домовмося одразу: цієї розмови ніколи не було. Принаймні до засідання Об’єднаного координаційного комітету в понеділок увечері.

— Як скажете.

— Це висновок, до якого ми дійшли. Нам довелося закинути їм кілька приманок, інакше вони не пішли б нам назустріч. Ви прекрасно знаєте, як воно — мати справу з міністерством фінансів. — Ні, Берр не мав жодного поняття. — По-перше, це справа для правоохоронних органів, сто відсотків. Відповідальність за планування і проведення — виключно ваша. Рі-вер-гауз може допомогти при потребі, але не ставлячи додаткових питань. Не чую радісних криків. У чому справа?

— Наскільки наші «виключні» обов’язки виключають усіх інших? — у Леонардові озвався підозріливий йоркширець.

— Якщо вам потрібно буде скористатися зовнішніми ресурсами, тут уже як вийде. Не можна, наприклад, очікувати, що хлопці з Рівер-гауза прослухають телефонний дзвінок, але навіть і оком не кинуть на текст, перш ніж заклеїти конверт. Правда?

— Думаю, не можна. А як щодо наших доблесних американських кузенів?

— Ленлі Вірджинія^[19], як і їхні колеги по той бік Темзи, залишаться поза зачарованим колом. Усі на рівних умовах. Слово честі Рекса Ґудгью. Якщо департамент чистої розвідки має триматися подалі від справ у Лондоні, то їхні колеги з Ленлі повинні вчинити так само. Такі аргументи я наводив своєму покровителю і він мене почув. Леонарде..? Леонарде, ви що, заснули?

— Хай мене грім поб’є! Ґудгью, ви просто геній.

— По-третє, чи це вже по-четверте? Мій покровитель, при своїх міністерських повноваженнях, номінально триматиме вашу маленьку руку, але лише у «найтовстіших рукавичках», тому що його нова фобія — це скандал. — Жартівливість Ґудгью миттю вивітрилася і натомість у його голосі зазвучали серйозні ноти проконсула: — Тому прошу вас, Леонарде, нічого не передавати йому прямо. До мого покровителя є лише один шлях — через мене. На кону моя репутація — тому, будь ласка, без вибриків. Згода?

— А як там мій кошторис?

— Що ви маєте на увазі?

— Його схвалили?

У Ґудгью знову заговорив іронічний англієць:

— О, свята простота! Певна річ — ні! Кошторис не схвалили. З ним змирилися, зціпивши зуби. Мені довелося вибивати схвалення від трьох міністрів і ще й випросити решту в своєї тітоньки. І оскільки я особисто вестиму чорну бухгалтерію, будь ласка, звітуйте виключно мені як про свої витрати, так і про свої гріхи.

Берр був надто схвильований, щоб перейматися умовами співпраці.

— То ви даєте нам зелене світло? — спитав він, але більше для того, щоб почув Рук.

— З добрячим відтінком жовтого, майте на увазі, — відрізав Ґудгью. — Зарубайте собі на носі: більше ніяких ущипливих слів на адресу Морока і його людей, чи безглуздої балаканини про таємних агентів, які нібито в’ють собі тепленькі гнізда. З вашими американськими колегами ви будете дуже ввічливими, тут без варіантів, і у жодному випадку не позбавите мого покровителя ні його нагрітого крісла, ні його блискучої автівки. Як ви хочете звітувати? Щогодинно? Тричі на день перед їжею? Пам’ятайте: ми з вами ні про що не говорили і ви про все дізнались аж після понеділкового мученицького розгляду цього питання, що на даному етапі є лише формальністю.

І все ж допоки команда правоохоронців США не ступила на лондонську землю, Берр не дозволяв собі радіти перемозі. Американські полісмени привезли з собою ауру енергійної діяльності, в якій повністю розчинилися всі суперечки між департаментами. Берру вони сподобалися з першого погляду і він сподобався їм, чого не скажеш про Рука — він неприступно тримався ще з першої зустрічі. їм була до душі відвертість Берра і його нетерпимість до всілякої бюрократичної писанини. Вони полюбили його ще дужче, коли зрозуміли, що Леонард проміняв комфортну обачність «чистої розвідки» на можливість знищити ворога за будь-яку ціну. Для них департамент чистої розвідки не означав нічого хорошого, де б не була його штаб-квартира — в Ленлі чи в Рівер-гаузі. Цей департамент означав, що треба закривати очі на справи деяких найгірших ділків півкулі заради сумнівної вигоди деінде. Він означав припинення операцій на півдорозі з невідомих нікому причин і скасовані кимось згори накази. Він означав купку наївних випускників Єлю у застебнутих наглухо сорочках, яким ще й молоко на губах не висохло, а вони вже були переконані, що зможуть перехитрити найгірших головорізів Латинської Америки; більше того — вони ще й завжди знаходили шість беззаперечних аргументів на підтримку правильності своїх хибних дій.

Першим прибув знаменитий Джозеф Стрельскі з Маямі, американець слов’янського походження, який звик тримати язика за зубами. На ньому були кросівки і шкіряна куртка. П’ять років тому, коли Берр уперше почув його ім’я, Стрельскі очолював якусь непевну кампанію Вашингтона проти нелегальних торговців зброєю, які були запеклими ворогами Берра. У боротьбі проти них Стрельскі зіткнувся лобом в лоб з тими людьми, які мали б бути його союзниками. Швидко отримавши нові обов’язки, Стрельскі добровільно пішов на війну з кокаїновими картелями з Південної Америки і їхніми помічниками в Штатах: нечесними юристами, які нагрівають руки на відсотках, гуртовиками в шовкових сорочках, дистанційними транспортними синдикатами і відмивачами грошей, а також «сліпуватими», як він їх називав, політиками і управлінцями, які створювали всі необхідні умови для оборудок і брали за це свою частку.

Тепер Стрельскі був одержимий боротьбою з наркомафі-єю. «Леонарде, Америка витрачає більше грошей на наркоту, ніж на їжу! — обурювався він у таксі чи йдучи коридором, чи попиваючи содову — Уявіть собі, Робе, щороку виходить сума, еквівалентна всім нашим витратам на війну у В’єтнамі, — і ніхто з неї не платить податків!» Опісля він видавав інформацію про актуальні ціни на наркотики з таким же ентузіазмом, з яким «залежники» дещо іншого ґатунку цитують дані промислового індексу Доу-Джонса: сирі листки коки у Болівії ціняться по долару за кілограм, далі вартість готової сировини у Колумбії піднімається до двох тисяч за кілограм, далі підскакує до двадцяти тисяч за кілограм, якщо брати гуртом у Маямі, і з рук продається уже за двісті тисяч доларів за кілограм. Потім, немов усвідомивши, що від його цифр уже всім стало нудно, він скупо посміхався і казав, що хай йому грець, якщо зрозуміє, як можна втриматися від спокуси заробити сто доларів, вклавши лише один. Але посмішка не змогла погасити холодного блиску в його очах.

Здавалося, що ця постійна лють, яка вирувала всередині Стрельскі, змушувала його ненавидіти самого себе. Щодня, рано-вранці та ввечері, за будь-якої погоди, він ішов на пробіжку в парк. Берр удавав, ніби його проймає жах:

— Джо, ради Бога, з’їжте шматок сливового пудингу і всядьтесь на трохи, — з позірною строгістю сказав йому Берр. — Нам усім стає погано від однієї лише думки про вашу біганину.

Всі розсміялися. У їхній команді ніхто не добирав слова. Лише напіввенесуелець-напівамериканець Амато, ліва рука Стрельскі, не усміхнувся. На всіх їхніх нарадах він сидів, міцно стиснувши губи і спрямувавши погляд чорних очей вдалечінь. Але у четвер несподівано він увесь сяяв від радості. Його дружина народила донечку.

Правою рукою Стрельскі несподівано виявився огрядний ірландець з м’ясистим обличчям на ім’я Пат Флінн з митниці США: він належав до того типу поліціянтів, із задоволенням розповідав Ґудгью Берр, які друкують доповіді, не знімаючи капелюха. Про Фліна ходили легенди, і не безпідставно. Подейкували, що саме Пат Флінн винайшов перший фотоапарат з точковим отвором об’єктива: цей фотоапарат легко замасковувався під щит живлення, і його за лічені секунди можна було прикріпити до будь-якого вуличного телеграфного стовпа або пілона. Саме Пат Флінн першим опанував мистецтво прослуховування невеликих суден з-під води.

— Пат Флінн має ще багато навиків, — довірливо сказав Стрельскі Берру, коли одного надвечір’я чоловіки разом прогулювалися парком: Стрельскі — у спортивній формі, Берр — у зім’ятому костюмі. — Пат така людина, яка знає когось, хто знає когось, хто знає когось. Без нього ми ніколи не вийшли б на Брата Майкла.

Стрельскі говорив про свого найціннішого і найделікат-нішого інформатора, і ця тема була — святая святих. Берр не ризикував у неї втручатися без запрошення Стрельскі.

Хоча члени команди Берра товаришували з кожним днем все більше і більше, шпигунократи з «чистої розвідки» ніяк не хотіли змиритися зі своєю роллю другого плану. Перша гаряча перепалка відбулася, коли Стрельскі прохопився щодо намірів свого агентства посадити Роупера за ґрати. «Я вже навіть знаю відповідну для нього в’язницю», — радісно повідомив він товариству.

— Точно знаю, сер. Є така місцина в Іллінойсі, Маріон називається. Двадцять три з половиною години на добу в одиночній камері, жодних контактів із зовнішнім світом, прогулянка в наручниках, їжа подається на таці крізь невеликий отвір у дверях. Перший поверх найгірший, там ні віконця. На верхніх поверхах краще, але сморід стоїть немилосердний.

Реакцією на таку відвертість стала крижана мовчанка, яку порушив уїдливий голос юрисконсульта з Секретаріату кабінету міністрів.

— Містере Стрельскі, ви впевнені, що саме це нам варто обговорювати? — його питання прозвучало зухвало, немов його поставили у суді. — Як на мене, ідентифікований злочинець може принести більше користі суспільству, залишившись на волі. Тому що поки він продовжує займатися своїми брудними справами, з ним можна робити що заманеться: виявити його співучасників, співучасників їхніх співучасників, слухати, спостерігати. Варто вам посадити його за ґрати, і доведеться починати все спочатку з кимось новим. Хіба що ви вважаєте, що в силах повністю викоренити цю проблему. Але ж ніхто так не думає, правда? Принаймні у цій кімнаті.

— Сер, на мою думку, є два шляхи виходу з ситуації, — відповів Стрельскі з чемною усмішкою уважного учня. — Можна експлуатувати злочинця і можна його знешкодити. Коли йдеться про експлуатацію, то тут операції може не бути кінця-краю: використовуєте одного ворога, щоб вийти на іншого. Потім використовуєте отого іншого, щоб вийти на ще одного, ad infinitum. Знешкодити — ось що ми плануємо зробити з містером Роупером. Цього втікача від правосуддя, у моєму розумінні, потрібно затримати, винести йому обвинувачення згідно з законодавством щодо міжнародної торгівлі зброєю і кинути його за ґрати. Бо якщо обрати шлях експлуатації, то врешті-решт доведеться себе запитати, хто ж власне експлуатується: злочинець, громадськість чи правосуддя.

— Стрельскі вільнодумець, — не без задоволення зізнався Ґудгью Берру, коли вони стояли під парасольками на бруківці. — Ви з ним два чоботи пара. Воно й не дивно, що ви викликаєте побоювання в офіційних осіб.

— Я вас прошу, це вони у мене викликають побоювання.

Ґудгью зміряв поглядом вимиту дощем вулицю. У нього був чудовий настрій: учора його донька отримала стипендію на навчання у школі Сауз-Гемпстед, а сина Джуліана прийняли до Клер-коледжу в Кембриджі.

— Леонарде, після спілкування з певними людьми у мого покровителя почалися нові припадки. Тепер він уже боїться не так скандалу, як виглядати задиракою. Йому не подобається, що він виступає у ролі ініціатора широкомасштабної змови урядів двох впливових країн проти од-ного-однісінького британського торговця, який просто змушений боротися проти економічного спаду. Його відчуття справедливості підказує йому, що ви перегинаєте палку.

— Виглядати задиракою, — тихо повторив Берр, згадуючи одинадцять томів справи на Роупера і гори далеко непростої зброї, спрямованої проти простого народу. — Це ще хто задирака? Боже правий.

— Не втручайте сюди Бога, якщо ваша ласка. Мені потрібні контраргументи. Рано-вранці у понеділок. Достатньо коротко, щоб помістилося на листівці, і ніяких прикметників. І передайте вашому чудовому Стрельскі, що я в захваті від його арії. Ох, ми врятовані. Ось і автобус.

Вайтголл — це джунглі, і як у кожних джунглях, там є такі місця біля водопою, де тварини, які за інших обставин давно вже розірвали би один одного на шматки, збираються під час заходу сонця, щоб досхочу напитися у небезпечному товаристві. Таким місцем був клуб «Фіддлерс», розташований на верхньому поверсі однієї з будівель на набережній Темзи — свою назву клуб успадкував від пабу під назвою «Фіддлерс Елбоу», який колись розташовувався по сусідству.

— Я думаю, що Реке проплачений якоюсь іноземною країною. Джеффрі, вам так не здається? — запитав Морока отой юрисконсульт з Секретаріату кабінету міністрів, поки вони наповнювали свої келихи з барильця, яке стояло в кутку, і розраховувалися. — Не здається? Я думаю, він бере золото від жабоїдів за те, що підриває ефективність британського уряду. Будьмо!

Морок, як і багато сильних світу цього, був щуплий, мав запалі щоки і глибоко посаджені, спокійні очі. Він носив елегантні сині костюми і сорочки з найрізноманітнішими манжетами. Цього вечора він також взув замшеві коричневі черевики, тому виглядав немов любитель кінних перегонів з лихою посмішкою.

— О, Роджере, і як ви здогадались? — відповів Ґудгью з позірною радістю, підігруючи співрозмовнику. — Мене вже давним-давно завербували, правда, Гаррі? — переадресував він питання Гаррі Полфрі. — Як інакше я міг би собі дозволити новенький велосипед?

Морок продовжував посміхатися. І оскільки у нього взагалі не було почуття гумору, то посмішка його була дещо зловісна, навіть божевільна. Вісім чоловіків, плюс Ґудгью, сиділи за довгим бенкетним столом: чиновник високого рангу з міністерства закордонних справ, магнат з міністерства фінансів, юрисконсульт з мекретаріату кабінету міністрів, двоє огрядних простих смертних з консервативної партії і троє шпигунократів, з яких найбільшим цабе був Морок, а найбільшим відщепенцем — Гаррі Полфрі. Кімната була задушлива і заповнена димом. Клуб не був особливим, лише мав вигідне розташування і для Вайтголлу, і для Палати громад, і для Морокового бетонного царства по той бік Темзи.

— Роджере, якщо ви хочете знати мою думку, то Реке діє за принципом «розділяй і володарюй», — сказав один з двох простаків з консервативної партії, який проводив стільки часу, протираючи штани на таємних засіданнях, що його часто помилково приймали за державного чиновника. — Жага влади під соусом конституційності. Він навмисно руйнує фортецю зсередини, еге ж, Рексе? Визнайте це.

— Красненько дякую, але це повна нісенітниця, — спокійно відповів Ґудгью. — Мій покровитель всього-на-всього хоче підняти службу розвідки на новий щабель і допомогти їй позбутися старих тягарів. Ви маєте бути йому вдячні.

— Я не думаю, що у Рекса взагалі є покровитель, — заперечив чиновник з Міністерства іноземних справ, викликавши вибух сміху. — Хтось колись бачив цього бідолаху? Як на мене, Реке його просто вигадав.

— Чому ми взагалі носимося з тими наркотиками, як дурень з писаною торбою? — поскаржився працівник Міністерства фінансів, склавши кінчики своїх тонких пальців так, що вийшло щось на кшталт бамбукового місточка. — Це просто частина сфери обслуговування. Добровільні продавці, добровільні покупці. Шалені прибутки йдуть країнам третього світу, частина цих грошей витрачається на потрібні справи, мабуть. Ми дивимось крізь пальці на тютюн, алкоголь, забруднення довкілля, сифіліс. Чому тоді ми бавимося у святенництво, коли йдеться про наркотики? Я сам не відмовився би від парочки мільярдів фунтів в обмін на зброю, навіть якби купюри були трошки присипані кокаїном, чесне слово!

Загальні веселощі порушив голос Гаррі Полфрі, юриста з Рівер-гаузу, який тепер на постійній основі був прикріплений до Морокової групи з вивчення постачання.

— Берр справжній, — хрипко сказав він, хоча його ніхто і не просив. Він пив віскі і це вже була явно не перша його велика чарка. — Берр дотримується свого слова.

— Боже милостивий, — ужахнувся чиновник з Міністерства закордонних справ. — Тоді нас усіх треба гнати з роботи у три шиї. Правда, Джеффрі? Правда?

Але Джеффрі Морок, здавалося, пропускав його слова повз вуха і лише посміхався своєю безрадісною посмішкою.

І все ж з усіх присутніх того вечора у клубі «Фіддлерс» лише юрист-відщепенець Гаррі Полфрі мав хоч якесь уявлення про масштаби кампанії Рекса Ґудгью. Полфрі був виродком. У кожній британській установі є людина, життя якої навдивовижу вправно котиться під три чорти. У цьому розумінні Гаррі Полфрі був чемпіоном серед працівників Рівер-гаузу. Все, чого йому вдалося досягнути у першій половині життя, він систематично руйнував у другій його половині: чи то свою юридичну практику, чи шлюб, чи збереження власної гідності, ганебні залишки якої затрималися у його примирливій усмішці. Нікого не дивувало те, чому Морок, як і попередні роботодавці Гаррі, тримали його на роботі: Полфрі був невдахою, на фоні якого всі жили мов у Бога за пазухою. Його нічого не осоромлювало, ніщо не здавалося йому принизливим. Якщо назрівав якийсь скандал, Полфрі добровільно ставав цапом-відбу-вайлом. Якщо потрібно було когось убити, Полфрі завжди був напоготові, тримаючи в руці відро і ганчірку, щоб витерти опісля кров, і ще й знайти трьох свідків, які присяг-нуться, що вас там і близько не було. А Полфрі, з мудрістю продажної людини, знав історію Рекса Ґудгью так добре, ніби вона була його власною, як це частково і було, оскільки вже давним-давно у нього склалося таке саме враження, як і у Ґудгью, хоч він так ніколи і не наважився зробити такі ж висновки.

Історія була така, що пропрацювавши у Вайтголлі двадцять п’ять років, щось усередині Ґудгью тихенько зламалося. Можливо, причиною цього було закінчення Холодної війни. Ґудгью був достатньо стриманий, щоб у це не вникати.

Історія була така, що одного понеділкового ранку Ґудгью прокинувся як зазвичай і без ретельного обдумування вирішив, що вже надто довго, нібито в ім’я свободи, якою так зловживали, він приносив у жертву великому богу вигоди свою совість і свої принципи і що відмовки, чому він не міг чинити інакше, більше не існувало.

Він страждав від усіх поганих звичок Холодної війни, але тепер їм не було виправдання. Йому потрібно було стати на шлях істинний, інакше він погубить свою душу. Тому що загроза ззовні зникла. Згорнула табір. Щезла.

Але звідки почати? Відповідь прийшла під час небезпечної поїздки на велосипеді. Того ж самого дощового лютневого ранку — було вісімнадцяте число, Реке Ґудгью ніколи не забував дат — він їхав на велосипеді з Кентіш-тауна, де він мешкав, до Вайтголлу, звично маневруючи між скупченнями автівок, аж раптом на нього зійшло прозріння. Він відріже щупальця таємному восьминогу. Він розділить владу цього восьминога між окремими, меншими агентствами, кожне з яких буде окремо підзвітним. Він деконструює, децентралізує, гуманізує. І почне з найгіршого — з грішного шлюбу між «чистою розвідкою», Вестмінстером, і таємною торгівлею зброєю, яку очолює Джеффрі Морок з Рівер-гаузу.

Звідки Гаррі Полфрі все це знав? З християнського милосердя Ґудгью запрошував Полфрі літніми вихідними днями до Кентіш-тауну посидіти в саду і перехилити склянку коктейлю чи пограти з дітьми в крикет, прекрасно усвідомлюючи, що Полфрі намагався заховати за втомленою посмішкою те, що однією ногою він уже був над прірвою. А після вечері Ґудгью залишав його наодинці зі своєю дружиною, щоб він міг вилити їй душу, бо немає для безпутного чоловіка нічого кращого, ніж покаятися в усіх гріхах доброчесній жінці.

І після однієї з таких багатослівних сповідей Гаррі Полфрі з жалюгідним ентузіазмом запропонував Ґудгью інформувати його про закулісні махінації деяких неслухняних магнатів з Рівер-гаузу.

5

Цюрих зіщулився біля озера, тремтячи під важкою крижаною хмарою.

— Мене звуть Леонард, — представився Берр, піднімаючись з крісла у кабінеті Квейла так рвучко, ніби він от-от збирався втрутитися у бійку. — Я займаюсь негідниками. Сигарету? Прошу, отруюйтесь на здоров’я.

У його голосі так радісно звучали змовницькі нотки, що Джонатан, який лише зрідка курив і завжди шкодував про це, слухняно взяв сигарету. Берр дістав з кишені запальничку і чиркнув нею біля Джонатанового обличчя.

— Ви, мабуть, думаєте, що ми вас підставили, еге ж? — сказав він, вирішивши почати з найнеприємнішого. — У вас з Оґілві були дещо напружені стосунки до вашого переїзду з Каїра, якщо я не помиляюся.

«Я думаю, що ви підставили її», — мало не відповів Джонатан. Але обережність узяла гору, тому на його обличчі з’явилася усмішка готельєра і він відповів:

— Я певен, що не сталося нічого непоправного.

Берр детально продумав цю розмову і вирішив, що атака — найкращий захист. Байдуже, що він затаїв найгірші підозри про роль Оґілві у цій справі, зараз був не час створювати враження, що тут думки спецслужб розходяться.

— Джонатане, нам не платять, щоб ми були глядачами. Діккі Роупер збував Багдадському злодієві дуже високотехнічні іграшки, включно з кілограмом урану збройної чистоти, який випав з російської вантажівки. Фредді Га-мід уже наготував караван вантажівок, щоб перевезти цю контрабанду через Йорданію. Що нам залишалося робити? Підшити справу і забути про неї? — Берр із задоволенням помітив, як Джонатанове обличчя набуває виразу бунтарської покірності, що нагадало йому його самого. — Ця історія могла спливти на поверхню у тисячу різних способів, і ніхто навіть не подумав би показати пальцем на вашу Софі. Якби вона сама не прохопилася Фредді, була б живою дотепер і горя не знала.

— Вона не була «моя Софі», — надто швидко виправив Джонатан.

Берр вдав, що не почув.

— Питання ось у чому: як нам упіймати нашого дорогого друга? У мене є кілька ідей щодо цього, якщо вам цікаво послухати. — Він приязно усміхнувся. — Саме так і є. Ви вже здогадалися, як я бачу. Я звичайнісінький йоркши-рець. А наш друзяка, містер Річард Онслоу Роупер, птах високого польоту. Ну що ж, це його й занапастить.

Джонатан чемно засміявся, і Берр був вдячний, що вийшов сухим з води, зачепивши тему вбивства Софі.

— Джонатане, ходімо, я пригощу вас обідом. Реджі, ми не надто вам заважаємо? Часу у нас обмаль, самі розумієте. Ви добре себе показали. Я замовлю за вас слівце.

У поспіху Берр не помітив, що залишив у попільничці Квейла запалену сигарету. Джонатан згасив недопалок і вибачився, що мусить так скоро прощатися. Квейл був грубувато-доброзичливим, непосидющим чоловіком, який мав звичку витирати рот носовичком, його він по-шпигунськи діставав з рукава, або ж знічев’я пригощати всіх печивом з картатої бляшанки, придбаної у крамниці «tax-free». За тижні очікування Джонатан встиг звикнути до їхніх чудернацьких розмов ні про що. Реджі Квейл також звик, як з’ясувалося, коли Джонатан уже поїхав.

— Реджі, дякую, — сказав він. — Дякую за все.

— Дорогий друже, мені було дуже приємно! Сер, щасливої дороги! Нехай щастить!

— Дякую, взаємно.

— З транспортом усе окей? Маєте машину? Може, свиснути таксисту? От і славно. Добре закутайтесь. Зустрінемось біля Філіп.

— Ви завжди дякуєте людям за те, що вони роблять свою роботу, еге ж? — запитав Берр, коли вони вийшли на вулицю. — Професійна звичка?

— О, мені просто подобається бути ввічливим, — відповів Джонатан. — Якщо ви це маєте на увазі.

Як завжди, коли йшлося про робочі зустрічі, Берр був надзвичайно педантичним. Він заздалегідь обрав ресторан, де вони обідатимуть, перевірив його напередодні ввечері: це була заміська тратторія на березі озера, там мешканців «Майстерса» зазвичай не зустрінеш. Він вибрав столик у кутку і за десять обачних йоркширських франків, які він дав старшому офіціанту, зарезервував його на один зі своїх службових псевдонімів, Бентон. Він не хотів гратися з вогнем.

— Джонатане, якщо ми наткнемося на когось, кого ви знаєте, а я ні, чого, вочевидь, не уникнути у нашій ситуації, бо таким є закон підлості, то не представляйте мене. Якщо ж вас заженуть у глухий кут, то скажете, що ми з вами колись жили в одній казармі в Шорнкліффі, а потім хутенько переходьте до розмов про погоду, — сказав Берр, уже вдруге демонструючи, немов між іншим, як добре він обізнаний з Джонатановою біографією. — Бували днями в горах?

— Трошки.

— Де саме?

— Переважно у Бернських Альпах.

— І як там?

— Веттергорн гарно виглядає у холодну пору року, якщо вам подобається лід. А чому ви цікавитесь? Ви альпініст?

Навіть якщо Берр і відчув легке кепкування у Джона-тановому голосі, він вирішив не звертати на нього уваги.

— Я? Я з тих, хто навіть на другий поверх їде ліфтом. А як ваше плавання під вітрилами? — Берр визирнув у вікно, де, мов тліюче болото, простягалось сіре озеро.

— Та з тутешніми калюжками не розженешся, — сказав Джонатан. — Тут непогане озеро. Щоправда холодне.

— Ви ще малюєте? Здебільшого аквареллю, так? Досі ця-паєте пензликом?

— Нечасто.

— Але час від часу. Як ваші успіхи у тенісі?

— Так собі.

— Та я серйозно.

— Мабуть, посередній клубний рівень.

— Я думав, ви виграли якийсь турнір у Каїрі.

Джонатан сором’язливо почервонів.

— Ох, це була аматорська забава для таких вигнанців, як я.

— Візьмімося спершу до важчої роботи, гаразд? — запропонував Берр. Він мав на увазі: «зробімо спершу замовлення, щоб далі спокійно говорити». — Ви теж трохи готуєте, правда? — поцікавився він, коли їхні обличчя заховалися за гігантськими меню. — Ви багатогранна людина. Я такими захоплююсь. Тепер не так часто зустрінеш людину, обізнану в багатьох сферах. Навколо лише спеціалісти вузького профілю.

Джонатан гортав меню — м’ясні страви, рибні, десерт — але думав не про їжу, а про Софі. Ось він стоїть перед Марком Оґілві у його розкішному особняку дипломата в зеленому передмісті Каїра, навколо нього меблі, стилізовані під вісімнадцяте століття — справа рук міністерства праці, і репродукції Робера^[20] — справа рук дружини Оґілві. Джонатан був одягнений у смокінг і, в його уяві, він усе ще був поплямлений кров’ю Софі. Він щось кричав, але голос його звучав немов під водою.

Джонатан кляв Оґілві на чім світ стоїть і відчував, як рукавами стікав піт. На Оґілві був сіро-коричневий халат з обшарпаною золотистою обшивкою на рукавах, немов у тамбурмажора^[21]. Місіс Оґілві робила чай, щоб теж бути свідком розмови.

— Підбирай слова, друзяко, — сказав Оґілві, вказуючи на канделябр і тим самим нагадуючи, що їх можуть підслуховувати.

— До біса підбирання! Ви вбили її, чуєш мене? Ви зобов’язані захищати своїх інформаторів, а не забивати їх до смерті!

Оґілві шукав порятунку в єдиному в його професії завжди дієвому засобі. Схопивши зі срібної таці кришталевий графин, він рвучким відпрацьованим рухом витягнув корок.

— Друзяко, випий пару грамів. Боюся, ти не на того всіх собак вішаєш. Ми тут ні до чого. Як і ти. Чому ти вирішив, що Софі все розповіла лише тобі? Вона, мабуть, вилила душу ще п’ятнадцятьом найкращим друзям. Знаєш, як кажуть: таємниця двох може залишитися таємницею лише якщо один з них мертвий. Це Каїр. Місто, де всі знають про все. Крім тебе.

Місіс Оґілві вирішила, що настав слушний момент і принесла чайничок з чаєм.

— Можливо, йому все-таки краще зараз випити чаю, любий, — сказала вона з виразними нотками розсудливості. — Коли людина на нервах, бренді не завжди доречне.

— Друже, всі дії мають наслідки, — сказав Оґілві, подаючи йому склянку. — Це найперший життєвий урок.

Якийсь каліка шкутильгав між столиками у ресторані, намагаючись дійти до туалету. Він спирався на дві палички і йому допомагала молода жінка. Гості ресторану знітились через його появу і не могли й шматка до рота покласти, аж поки він не зник з поля зору.

— То ви майже не бачили нашого аміго, окрім тієї ночі, коли він приїхав? — спитав Берр, змінюючи тему розмови на Ро-уперове перебування в «Майстерсі».

— Так, в інші дні ми лише побіжно віталися. Квейл сказав, щоб я не випробовував долю, і я прислухався.

— Але вам усе-таки вдалося ще раз з ним поговорити перед його від’їздом?

— Роупер запитав мене, чи я катаюсь на лижах. Я сказав, що так. Він запитав де. Я сказав, Мюррен. Він запитав мене, як цього року сніг. Я сказав, добре. Він сказав: «Шкода, що ми не маємо часу зазирнути туди на кілька днів, моя дама мріє спробувати свої сили». Кінець розмови.

— Вона була присутня при розмові — його дівчина, як її, Джемайма? Джед?

Джонатан удав, що пригадує, а тим часом знову і знову таємно радів тому, як вона тоді на нього подивилася. «Містере Пайн, а ви вельми вправний лижник?»

— Наскільки я пригадую, він називав їіДжедс. У множині.

— Він усім вигадує імена. Він таким чином їх підкуповує.

«Там, напевно, неймовірно красиво», — казала вона з такою усмішкою, від якої міг би розтопитись Айгер.

— Подейкують, вона справжня красуня, — сказав Берр.

— Якщо вам до смаку такий типаж.

— Мені подобаються всі типажі. А який її типаж?

Джонатан почав її описувати, намагаючись створити враження, що вона йому зовсім не цікава.

— Та навіть не знаю Вона звичайнісінька носила крисаті чорні капелюхи мала погляд супутниці мільйонера Хто вона взагалі така?

Берр вдав, що не знає або йому просто байдуже.

— Якась гейша з вищих шарів суспільства, католицька жіноча школа, верхова їзда з гончаками. У кожному разі, ви знайшли з ним спільну мову. Він вас не забуде.

— Він нікого не забуває. Він пам’ятав імена всіх офіціантів.

— Але він не питає кожного зустрічного, що той думає про італійську скульптуру, еге ж? Це обнадійливо. — Кого і чому це обнадіювало Берр не пояснив, і Джонатан вирішив не питати. — Він усе-таки купив її. Не народилася ще на землі людина, яка могла б відмовити Роупера купити те, на що він поклав око. — Берр розрадив себе, запихаючи до рота великий шматок телятини. — А, і дякую вам, — продовжував він. — Дякую за вашу важку працю. У ваших доповідях Квей-лу є такі спостереження, які мені ще ніколи не доводилося бачити. Ваш охоронець-лівша, з годинником на правій руці, той, що міняє місцями виделку і ніж щоразу, коли завзято щось наминає. Це просто класика!

— Франсіс Інґліс, — продекламував Джонатан. — Фітнес-інструктор з Перту, Австралія.

— Його звуть не Інґліс, і він не з Перту. Він колишній британський найманий убивця, той Фріскі, і за його огидну голову пропонують непогані гроші. Це він навчив людей їді Аміна, як отримувати добровільні зізнання з допомогою електрошокера. Наш друзяка полюбляє англійців, особливо з темним минулим. Він не в захваті від людей, над якими не має влади, — додав Берр, обережно розрізаючи булочку і намащуючи її маслом. — Так от, — продовжував він, проштрикуючи повітря ножем у бік Джонатана, — як вам узагалі вдалося дістати список Роуперових відвідувачів, якщо ви працюєте лише вночі?

— Тепер будь-хто, хто зупиняється в апартаментах «Вежі», мусить заповнити реєстраційну форму.

— А як щодо того, що ви тиняєтеся ночами у вестибюлі?

— Гер Майстер вважає це моїм обов’язком. Я вештаюсь вестибюлем і питаю про що завгодно. Я завжди повинен бути на видноті, така моя робота.

— Тоді розкажіть мені про цих його відвідувачів, — сказав Берр. — Там був якийсь, як ви його називаєте, австрієць. Три окремих візити у «Вежу».

— Доктор Кіппель, з Відня, був одягнений у зелене на-півприталене вовняне пальто.

— Він не австрієць, і прізвище його не Кіппель. Він скромний поляк, якщо поляки бувають скромними. Подейкують, що він один з нових королів польського злочинного світу.

— Який стосунок може мати Роупер до польської злочинності?

Берр засмучено посміхнувся. Його метою було роздражнити Джонатана, а не просвітити його.

— А як щодо того присадкуватого броватого чоловіка у блискучому сірому костюмі? Називав себе Ларсен. Швед.

— Я просто повірив, що так воно і є — він звичайний швед на ім’я Ларсен.

— Він росіянин. Три роки тому він був великим цабе у радянському міністерстві оборони. Тепер він керівник надзвичайно успішного агентства з підбору кадрів — продає фізиків та інженерів з країн східного блоку західним країнам. Двадцять тисяч доларів на місяць, дехто на таке клює. Ваш містер Ларсен забирає свою частку від обох сторін. На дозвіллі він також продає військову техніку. Якщо вам раптом потрібно придбати у росіян з-під поли кілька сотень танків Т чи декілька ракет типу «Скад», то містер Ларсен до ваших послуг. Біологічні боєголовки доступні за додаткову плату. А що скажете про тих двох британців, схожих на військових?

Джонатан пригадав двох чоловіків з хиткою ходою у британських блейзерах.

— А що про них казати?

— Самі вони з Лондона, це правда, але їх звуть не Форбс і Лаббак. їхня штаб-квартира розташована у Бельгії, вони постачають військових інструкторів найбільшим безумцям світу цього.

«Брюссельські парубчиська», Джонатан відчув, що починає уловлювати нитки, якими Берр навмисно його дражнив. «Солдат Борис». Хто наступний?

— А цього не пригадуєте? Ви його не описали, принаймні не надто детально, але, по-моєму, він був серед тих чоловіків, яких наш дружбан приймав на першому поверсі в конференц-залі.

Говорячи це, Берр дістав з гаманця невелику фотографію і передав її Джонатану через стіл. На ній був чоловік з вузькими губами і сумними порожніми очима, волосся його було неприродно хвилястим, а на його адамовому яблуку висів недоладний золотий хрестик. На вигляд йому було сорок з хвостиком. Фотографія була зроблена у яскравому денному світлі і, судячи з тіней, сонце світило прямо над головою чоловіка.

— Так, — сказав Джонатан.

— Що «так»?

— Він був удвічі менший за них усіх, але вони рахувалися з ним. Він мав чорну ручну валізку, що була надто великою для його зросту. Був узутий у черевики на платформі.

— Швед? Британець? Як думаєте?

— Радше виходець з Латинської Америки. — Джонатан віддав фотографію. — Але варіантів багато. Він може бути й арабом.

— Його звуть Апостол, хочете вірте, хочете ні, його скорочене прізвисько Апо. — «А не скорочене — Апетит», — подумав Джонатан, знову згадуючи ремарки майора Коркорана у розмові із шефом. — Грек, американець у першому поколінні, здобув ступінь доктора права у Мічиганському університеті, magna cum laude^[22], той ще пройдисвіт. Має офіси у таких містах як Новий Орлеан, Маямі, Панама — це все бездоганно респектабельні місцини, про які ви, безсумнівно, знаєте. Пам’ятаєте лорда Ленгборна? Сенді?

— Звісно, — відповів Джонатан, пригадуючи бентежно красивого чоловіка з хвостиком і його вічно незадоволену дружину.

— Ще один триклятий юрист. Адвокат Роупера, до речі. Апо і Сенді Ленгборн ведуть разом справи. Дуже вигідні справи.

— Зрозуміло.

— Та нічого вам ще не зрозуміло, але ви вже уявляєте загальну картину. До речі, як ваша іспанська?

— Непогано.

— Мало б бути краще, ніж непогано, еге ж? Вісімнадцять місяців у «Ріці» в Мадриді, ще й з вашими задатками, ви мали б уже достобіса добре розмовляти.

— Я останнім часом трохи закинув іспанську, от і все.

Виникла коротка пауза: Берр відкинувся на спинку крісла, щоб офіціант міг прибрати тарілки зі столу. Джонатан, на своє здивування, відчув, як його проймає трепет: так ніби він от-от добереться до таємної серцевини. Вперше за довгий час він відчув непереборне бажання діяти.

— Ви ж не з тих, хто не їсть десертів, правда? — агресивно запитав Берр, коли офіціант подав йому ламінований аркуш з переліком солодкого.

— Точно не з тих.

Вони обрали каштанове пюре зі збитими вершками.

— А, і Коркі, майор Коркі, ваш колишній колега, його поплічник, — сказав Берр тоном людини, яка залишила найкраще на десерт. — Що ви можете сказати про нього? Чому ви смієтесь?

— Він кумедний.

— Як би ви його ще описали?

— Він поплічник, як ви й сказали. Мажордом. Усе підписує.

Берр ухопився за останню фразу так, ніби протягом цілого обіду чекав почути саме її.

— Що він підписує?

— Реєстраційні форми. Рахунки.

— Рахунки, листи, контракти, документи про відмову, гарантії, рахунки компанії, коносаменти^[23], чеки, — радісно випалив Берр. — Товарно-транспортні накладні, фрахтові відомості і ще дуже багато документів, які засвідчують, що всі діяння його роботодавця насправді справа рук його вірного слуги майора Коркорана, а Річард Онслоу Роупер — не причетний. Дуже багата людина, той майор Коркоран. На його ім’я записані сотні мільйонів, от тільки заповів він їх усі містерові Роуперу. За Роупером не зафіксовано жодної оборудки, бо всюди стоїть підпис Коркі. «Корке, підійди-но сюди! Коркі, друже, можеш навіть не читати, просто підпиши. От молодець, ти щойно заробив собі ще десять років у в’язниці Сінг-Сінг».

Пристрасть, з якою Берр виголосив цю промову, у поєднанні з різкою зміною тону, коли він імітував Роуперів голос, дали новий поштовх їхній плавній розмові.

— За документами він мало що не святенький, — зізнався Берр, наблизивши своє бліде обличчя до Джонатана. — Як глибоко не копай, навіть якщо взяти останні двадцять років, Роуперове ім’я можна знайти хіба що у списку жертводавців на храм. Гаразд, визнаю, я його ненавиджу. Ви теж мали б його ненавидіти. Особливо після всього, що він зробив із Софі.

— О, мене це аніскілечки не обходить.

— Справді? Ви його не?

— Ні, не ненавиджу.

— Що ж, продовжуйте у тому ж дусі. Я зараз прийду. Зачекайте хвильку.

Застебнувши пояс на штанах, Берр пішов у туалет, а Джонатан відчув якесь дивне піднесення. Ненавидіти його? Йому ще не доводилося відчувати насолоду ненависті. Він міг злитися, міг глибоко сумувати. Але ненависть, як і пристрасть, якщо вони не виникають у благородному контексті, здавалися йому надто прозаїчними. А Роупер з його каталогом «Сотбі» і його чарівною коханкою не відповідали потрібним вимогам. Тим не менше, сама думка про ненависть, возвеличена вбивством Софі, або радше думка про ненависть, яка переростає у помсту, почала імпонувати Джонатанові. Це було схоже на обіцянку великого кохання у далекому майбутньому, а Берр призначив себе на роль головного звідника.

— І все-таки чому? — продовжував Берр, умощуючись назад у крісло. — Я не перестаю ставити собі це питання. Чому він це робить? Чому Джонатан Пайн, респектабельний го-тельєр, ризикує своєю кар’єрою, крадучи факси і доносячи на вигідного клієнта? Спочатку в Каїрі, а тепер знову у Цюриху. Особливо після того, як ви на нас розсердились. І правильно вчинили. Я теж на нас розсердився.

Джонатан удав, нібито він вперше думає над відповіддю на це запитання.

— Таке просто береш і робиш, — сказав він.

— Ні, не все так просто. Ви ж не тварина, щоб керуватися інстинктами. Ви вирішуєте так учинити. Що вас спонукало?

— Мабуть, щось підштовхнуло.

— Що підштовхнуло? Чому перестало підштовхувати? Що може підштовхнути вас знову?

Джонатан глибоко зітхнув, але не мовив ні слова. Він усвідомив, що злиться, але не розумів чому.

— Якщо хтось хоче продати цілий арсенал зброї одному єгипетському негіднику — і він англієць — і ти англієць — і назріває війна — і Англія буде воювати на іншому боці —

— І ти й сам був солдатом

— просто береш і робиш, — повторив Джонатан, і ці слова клубком підступили до його горла.

Берр відсунув свою порожню тарілку в бік і нахилився через стіл.

— Підгодовувати пацюка, хіба нема такого виразу серед альпіністів? Пацюка, який сидить всередині нас і каже нам іти на ризик? Пацюк той величенький, принаймні ваш точно, мені так здається, бо ж ви хочете бути гідним свого батька. Він також працював під прикриттям, правда? Ви і самі про це знаєте.

— Ні, я не знав, — чемно відповів Джонатан, відчувши спазми в животі.

— Вони були змушені одягнути його назад у форму після того, як його застрелили. Вам про це не розповідали?

Джонатановим обличчям майнула незламна посмішка готельєра. Голос його звучав на позір спокійно — ще одна професійна навичка.

— Ні. Не розповідали. Справді ні. Дивно. Мали б розповісти, правда?

Берр похитав головою, мовляв, несповідимі шляхи державних службовців.

— Як на мене, ви досить рано вирішили перейти в запас, — розсудливо провадив далі Берр. — Не кожен у двадцять п’ять років відмовиться від багатообіцяючої військової кар’єри заради того, щоб стати нічним різноробочим. Навіть заради того, щоб ходити під вітрилами, ходити у гори і постійно подорожувати. Чому вам стрелило в голову обрати саме готельний бізнес? Чому ви обрали саме цей з усіх можливих варіантів?

«Щоб підкоритися», — подумав Джонатан.

«Щоб зректися».

«Щоб прихилити голову».

«Не пхай свого собачого носа в чужі справи».

— О, навіть не знаю, — зізнався він з посмішкою, яка заперечувала його слова. — Мабуть, захотілося спокійного життя. Якщо вже зовсім чесно, то в душі я сибарит.

— Та ну, Джонатане, я в це не вірю. Я дуже уважно стежив за вами протягом останніх тижнів і багато про вас думав. Поговорімо ще трохи про армію, гаразд? У вашій військовій кар’єрі було багато такого, що мене вразило.

«Чудово, — подумав Джонатан, голова його запрацювала, як годинник. — Ми говоримо про Софі, отже про ненависть. Ми говоримо про ненависть, отже, про готельний бізнес. Ми говоримо про готельний бізнес, отже, про армію. Дуже логічно. Дуже раціонально».

Все-таки він не міг розгледіти Беррові хиби. Берр був щирим, і це його рятувало. Він кмітливий. Він опанував мистецтво інтриги, він умів розгледіти сильні і слабкі сторони людини. Але за цим усім стояло добре серце, це чудово знав Ґудгью і це відчував Джонатан, саме тому він і дозволив Берру вторгнутися у царство його особистого життя, і тому Беррова відданість операції почала стукати у Джона-танових вухах, немов барабан війни.

6

Це була мить розслаблення. Мить довіри. Вони зійшлися на тому, що каву найкраще запити скляночкою сливовиці.

— У мене теж колись була своя Софі, — згадував Берр, будучи не до кінця чесним. — Коли думаю про неї, то дивуюся, чому не одружився. Я ж зазвичай так роблю. Мою теперішню звуть Мері, але це вже не те. Тим не менше ми вже разом аж п’ять років. До речі, вона лікарка. Сімейна лікарка, це майже як парафіяльний священик, лише зі стетоскопом. У неї явно загострене почуття громадської свідомості. Наразі все ніби складається добре.

— Довгих і щасливих вам років разом, — галантно сказав Джонатан.

— Майте на увазі, Мері не перша моя дружина. Якщо чесно, то і не друга. Щось у мене з жінками не так. Я вже цілився і вгору, і вниз, і в бік, але все мимо. Я часто себе питаю: це вони винні чи я?

— Я вас чудово розумію, — сказав Джонатан, але в душі насторожився. У нього не виходило природно розмовляти про жінок. Вони були немов заклеєні конверти у його столі. Вони були подругами і сестрами юності, якої у нього так і не було, вони були матір’ю, якої він ніколи не знав, жінкою, з якою йому не варто було одружуватися, і жінкою, яку він мав кохати, а не зраджувати.

— По-моєму, я дуже швидко докопуюся до їхньої сутності і цим їх спустошую, — скаржився Берр, знову виливаючи душу Джонатану з надією, що той вчинить так само. — Діти теж усе ускладнюють. У нас у кожного по двоє дітей, і ще одна спільна. З їхньою появою зникає пікантність. У вас немає дітей, правда? Ви намагаєтесь триматися від такого подалі. І мудро робите, як на мене. Хитро. — Він зробив ковток Pflümli^[24]. — Розкажіть ще щось про вашу Софі, — запропонував він, хоча Джонатан про неї ще взагалі нічого не розповідав.

— Вона не була «моя». Вона була Фредді Гаміда.

— Але ви з нею спали, — спокійно сказав Берр.

Джонатан у квартирі в Луксорі, місячне сяйво проливається крізь напівзакриті штори. Софі лежить горілиць на ліжку у білій нічній сорочці, очі її закриті. До неї частково повернулася її грайливість. Вона випила трохи горілки. Він також. Пляшка стоїть між ними.

— Містере Пайн, чому ви сидите так далеко від мене, у протилежному кутку кімнати?

— З поваги, мабуть. — Знову усмішка і голос готельєра — обачна суміш емоцій і звучання інших людей.

— Але ви привезли мене сюди, щоб заспокоїти, чи ні?

Цього разу містер Пайн не відповів.

— Я надто спотворена для вас? Чи, може, застара?

Містер Пайн, зазвичай такий багатослівний, продовжував зберігати мертву тишу.

— Містере Пайн, я хвилююся за вашу гідність. А може, за свою також. Мені здається, ви сидите так далеко від мене, бо чогось соромитесь. Сподіваюся, не мене.

— Мадам Софі, я привіз вас сюди, бо тут хоча б трохи безпечніше. Вам потрібно перевести подих перш ніж ви вирішите, що робити далі і куди податися. Я думав, що зможу вам допомогти.

— А містер Пайн? Йому ніколи нічого не потрібно, я маю рацію? Ви, здоровий чоловік, допомагаєте інваліду? Дякую, що привезли мене в Луксор.

— Дякую, що погодилися приїхати.

У місячному світлі Софі не відводила від нього своїх великих очей. Вона не надто нагадувала беззахисну жінку, переповнену вдячністю за Джонатанову допомогу.

— Містере Пайн, у вас стільки голосів, — продовжила вона після надто довгої паузи. — Тепер я зовсім не розумію, хто ви насправді. Ви дивитесь на мене і ви торкаєтесь мене очима. Я ж не залишаюся нечулою до ваших доторків. Зовсім ні. — Її голос на мить затих, вона випросталася і немов перегрупувалася. — Спочатку ви кажете одне, і тоді ви одна людина. І ця людина мене зворушує. А потім ця людина йде геть і її місце займає хтось зовсім інший. І говорите ви щось зовсім інакше. Проте я знову зворушена. Отож вартові постійно міняються. Складається враження, що одна людина у вас не може мене надто довго терпіти, вона має йти геть і відпочити. Ви з усіма вашими жінками такий?

— Але, мадам Софі, ви не одна з моїх жінок.

— Тоді чому ви тут? Щоб побавитись у бойскаута? Не думаю.

Вона знову замовкла. У нього було передчуття, що вона вирішувала, чи припиняти всю цю гру.

— Містере Пайн, я хотіла б, щоб один з багатьох Пайнів залишився сьогодні зі мною. Ви можете це влаштувати?

— Звісно, я спатиму на канапі. Якщо ви цього хочете.

— Ні, це зовсім не те, чого я хочу. Я хочу, щоб ви спали зі мною, у моєму ліжку, щоб ви зі мною кохалися. Я хочу відчути, що ощасливила хоча б одного з вас, і що інші надихнуться його прикладом. Я не хочу бачити вас таким осоромленим. Ви надто безжальні до себе. Ми всі маємо гріх за душею. Але ви хороша людина. Усередині вас багато хороших людей. І ви не винні у моєму нещасті. Якщо ви і одна з його причин, — вона стояла обличчям до нього, опустивши руки, — то мені хотілося б, щоб вас привело сюди щось краще, ніж сором. Містере Пайн, чому ви так далеко від мене?

У пригаслому місячному сяйві її голос звучав голосніше, а сама вона більше скидалася на привида. Він зробив крок їй назустріч і зрозумів, що відстань між ними зовсім мізерна. Він невпевнено простягнув до неї руки, пам’ятаючи про її рани. Він обережно притягнув її до себе, запхав руки під бретельки її нічної сорочки, розвів пальці на долонях і легенько притиснув їх до її оголеної спини. Вона припала щокою до його щоки, він знову відчув запах ванілі, зі здивуванням відчув, яке ж насправді м’яке її довге чорне волосся. Він закрив очі. Упившись тілами один в одного, вони легко впали на ліжко. А коли настав світанок, вона попросила його відкрити штори, щоб нічний адміністратор більше не показував своєї любові лише у темряві.

— Це були всі Пайни, — прошепотів він їй. — Цілий полк. Офіцери, сержанти, рядові, дезертири, кухарі. Нікого не залишилося.

— Мені так не здається, містере Пайн. Підкріплення залишилося в резерві, не сумніваюся.

Берр усе ще чекав на відповідь.

— Ні, — демонстративно сказав Джонатан.

— А чому ні? Я ось ніколи не пропускаю таку нагоду. У вас тоді була дівчина?

— Ні, — повторив Джонатан, червоніючи.

— Ви хочете сказати, не лізь не в свої справи.

— Десь так.

Здавалося, Берру подобалося, коли йому казали не лізти не в свої справи.

— Тоді розкажіть про ваш шлюб. Досить кумедно уявляти вас одруженим. Мені аж якось ніяково. Не знаю, чому. Ви холостяк. Я це відчуваю. Можливо, я теж. Що тоді трапилося?

— Я був молодим. А вона ще молодшою. Мені теж ніяково.

— Вона була художницею, правда? Як і ви?

— Я був лише художником вихідного дня. А вона — справжнім талантом. Принаймні вона так думала.

— Чому ви з нею одружилися?

— Любов, напевно.

— Напевно. Знаючи вас, я б це радше назвав ввічливістю. Що змусило вас її покинути?

— Здоровий глузд.

Джонатан більше не міг стримувати потік спогадів і поринув у безрадісні думки про їхнє життя подружньої пари, життя, яке помирало у них на очах: він знову бачив зруйновану дружбу, згаслу пристрасть, ресторани, де інші щасливі люди, але не вони, весело розмовляли, зів’ялі квіти у вазі, гнилі фрукти в мисці, її заляпаний фарбами мольберт, приставлений до стіни, товстий шар пилу на столі і двох людей, які пильно дивилися одне на одного крізь висохлі сльози, — цей безлад навіть Джонатан не міг упорядкувати. «Це все моя провина, — повторював він, намагаючись торкнутися її, і тут же відсахнувся, бо відсахнулася вона. — Я надто швидко подорослішав і тому розминувся з жінками. Це все я, ти тут ні до чого».

Берр знову милостиво змінив тему.

— Що привело вас в Ірландію? — з усмішкою запитав він. — Ви часом не від неї втікали?

— Така вже у мене була робота. Якщо ти в британській армії, якщо ти хочеш бути справжнім солдатом, принести реальну користь, спробувати себе в бойових умовах після стількох років підготовки — то кращого місця, ніж Ірландія, годі було й шукати.

— І ви хотіли принести реальну користь?

— А ви б не хотіли в такому віці?

— Я досі хочу, — багатозначно відповів Берр.

У Джонатана назріло питання, але він вирішив змовчати.

— Ви сподівалися, що вас уб’ють? — спитав Берр.

— Не кажіть дурниць.

— Я не кажу дурниць. Ваш шлюб уже дихав на ладан. Ви були ще дитиною. Ви звинувачували себе у всіх гріхах світу. Мене лише дивує, чому ви не полювали на серйозну здобич чи не пішли в французький іноземний легіон. Що ви взагалі виробляли у тій Ірландії?

— Нам було наказано завоювати серця і розум ірландців. Вітатися з усіма, гладити дітей по голові. Інколи патрулювати.

— Розкажіть про патрулювання.

— Нудні КПП для автомобілів. Нічого особливого.

— Боюся, Джонатане, що абревіатури не моя сильна сторона.

— Контрольно-пропускні пункти. Вибираєш пагорб, який не може обстрілювати противник, або якийсь куток, потім вискакуєш з канави і зупиняєш автівки. Коли-не-коли таки нарвешся на ворога.

— І що тоді?

— Зв’язуєшся по рації з командиром, він і вирішує, що робити далі. Зупинити і обшукати. Дозволити проїхати. Допитувати. Як накажуть.

— В асортименті були ще якісь завдання, крім КПП?

Джонатан виглядав напрочуд спокійним і вдавав, що напружено згадує.

— Бувало, літали туди-сюди на гелікоптерах. Кожна група мала свою ділянку. Резервуєш собі «Лінкс»^[25], береш з собою водонепроникний спальний мішок, і пару ночей спиш під зірками, а потім повертаєшся додому і п’єш пиво.

— А як щодо контакту з противником?

Джонатан сумно посміхнувся.

— Для чого їм висовуватися і вступати в бій, якщо вони можуть за допомогою дистанційного керування підірвати нас просто в «Джипах»?

— Дійсно, для чого?

Берр завжди залишав козирі наостанок. Він попивав сливовицю, хитав головою і усміхався, немов це все була якась головоломка, яку він розгадував.

— А які спецзавдання ви виконували? — запитав він. — Всі ті програми підготовки для спецпризначенців — якщо чесно, мене втомлювало навіть читати про них. Я лякаюся щоразу, коли ви берете до рук ложку і виделку, якщо вже бути до кінця чесним. Увесь час здається, що ви мене зараз ними проштрикнете.

Джонатанове небажання відповідати було немов різке гальмування.

— Ще там був взвод ближнього спостереження.

— Що це за взвод?

— Ключовий взвод у кожному полку, штучно укомплектований.

— З кого?

— З добровольців.

— Я думав, це елітний взвод.

«Короткі, уривчасті речення, — помітив Берр. — Стежить за кожним сказаним словом. Повіки напівопущені, губи напружені. Тебе вишколили. Тебе навчили спостерігати за противником і розпізнавати його. Споруджувати укриття, залазити в нього і вилазити з нього у темряві. Залягати на декілька ночей. У сінниках. Кущах. Канавах».

— Яку зброю вони вам видали?

Джонатан знизав плечима, ніби хотів сказати: яка різниця?

— «Узі»^[26]. «Геклери»^[27]. Дробовики. Вчили користуватися усім. А ти вже вибирай. З боку виглядає дуже цікаво. Але якщо ти вже в армії — то це просто робота.

— Що ви вибрали?

— З «Геклером» у мене були найкращі шанси вижити.

— До речі, про них. Поговорімо про операцію «Нічна сова», — запропонував Берр, не змінюючи інтонації, відкинувся на спинку крісла і побачив, що Джонатановий вираз обличчя не змінився також.

Джонатан розмовляв немов уві сні, хоч його очі були розплющені, але думками він витав в іншій країні. Він не чекав, що обід перетвориться на екскурсію найгіршими епізодами з його минулого.

— У нас з’явилася інформація, що декілька противників пробиралися крізь кордон у Арму, щоб передислокувати сховище зброї. РПГ^[28]. — Цього разу Берр не запитав, що означає абревіатура. — Ми пролежали в засідці кілька днів і вони нарешті показалися. Ми прибрали трьох. Наші хлопці одразу ж збадьорилися. Усі ходили і перешіптувалися: «троє», і показували три пальці ірландцям.

— Перепрошую, — Берр, здавалося, не розчув. — У цьому контексті «прибрали» означає «вбили»?

— Ага.

— Ви особисто когось «прибрали»? Отак самотужки?

— Я був частиною групи, але так.

— Групи вогневої підтримки?

— Групи відсічення.

— Скільки вас було?

— Ми працювали в парі. Двоє. Браян і я.

— Браян.

— Мій колишній колега. Молодший капрал.

— А яке на той момент було ваше звання?

— Капрал. Виконувач обов’язків сержанта. Нашим завданням було схопити їх, коли вони бігли.

Шкіра на його обличчі стала твердішою, помітив Берр. М’язи навколо щелепи напружилися.

— Нам неймовірно пощастило, — сказав Джонатан якомога байдужіше. — Усі мріють вбити терориста. Нам випав такий шанс. Нам просто надзвичайно поталанило.

— І ви прибрали трьох. Ви і Браян. Вбили трьох людей.

— Саме так. Я ж вам сказав. Велика удача.

«Непохитний, — помітив Берр. — Жорстка невимушеність і кричуще применшення».