Українські Слідчі Роблять Ставки На Спорт Конфіскованими Грошима

РНБО за дорученням президента планує розглянути питання "банкопаду" років. Вперше про це стало відомо в ході діалогу голови Радбезу Олексія Данилова і виконавчого директора МВФ від України Владислава Рашкована на форумі YES в Києві. Владислав Рашкован, зокрема, заявив, що в році ряд банків збанкрутував, а їх збитки покрили платники податків. У відповідь Олексій Данилов уточнив, що держава витратила на порятунок банків, що лопнули, 96 млрд грн. І питання "як вийшло, що грошей немає, олігархи додатково з'явилися після банкопадів?" стане наступним кейсом для розгляду РНБО. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

За інформацією співрозмовників у Раді безпеки, санкції проти власників найбільших банків-банкрутів готуються давно. У прицілі, крім ПриватБанку, 4 банкрутства, які завдали шкоди державі і вкладникам. Мова може йти йде про банк "Фінанси та кредит" (власник – Костянтин Жеваго, дата банкрутства – рік), "Дельта Банк" (власник – Микола Лагун, дата банкрутства – рік), банки VAB і "Фінансова ініціатива" (дата банкрутства – і роки відповідно), банк "Надра" (власники – Вадим і Ілля Сегаль до грудня , потім – Дмитро Фірташ, дата введення тимчасової адміністрації – рік, банкрутство – рік).

Щоб зрозуміти, чому саме ці банкрутства на думку РНБО завдали шкоди національній безпеці, варто згадати історії згаданих фінустанов.

За великим рахунком, діяльність цих банків підпадає під визначення "олігархічного банкінгу", сформульованого колись екс-головою НБУ Валерією Гонтаревою. "Олігархічний банкінг – "пилососите" у населення гроші, видаєте самому собі і на цьому будуєте свою дуту імперію. Приходить час віддавати, а віддавати не хочеться, та й нічого – і пішло-поїхало". Втім, здатність давати точні визначення не завадила екс-главі НБУ мати депозити в одному з таких банків і вивести гроші напередодні його банкрутства.

Чужі фінанси – свій кредит: формула Жеваго

Власник банку "Фінанси та кредит" Костянтин Жеваго входить у трійку найбагатших українців за версією журналу Forbes зі статком в $2,4 млрд. Жеваго став першим українським інвестором, який вивів одну зі своїх компаній Ferrexpo на Лондонську біржу. Бізнесмен був визнаний Forbes наймолодшим мільярдером в Європі, який зробив свої статки сам.

Така вітрина бізнесу Жеваго. Закулісся виглядає менш надихаюче. Підприємець – один із символів первинного накопичення капіталу по-українськи. У х і х отримав контроль над низкою промислових активів, що залишилися з часів СРСР. Заснував банк "Фінанси та кредит", який фінансував їх придбання та розвиток. Банк існував за рахунок рефінансування НБУ.

Як відзначала в інтерв'ю екс-глава НБУ Валерія Гонтарєва, "Фінанси і кредит" був неплатоспроможним вже в році. І штучно утримувався на плаву за рахунок 6,4 млрд грн, які були виділені йому НБУ декількома траншами в рр. Сума рефінансування була в три рази більше, ніж капітал банку, що становив всього 2 млрд грн. Збільшувати капітал акціонер не поспішав, і до року влив у нього всього млн грн, повернувши менше половини рефінансування.

Кредитний портфель банку на той момент становив 29 млрд грн, з яких 22 млрд грн, тобто, 76% – кредити компаніям Жеваго. Якість інших кредитів була не кращою. Зокрема, 3,45 млрд грн було виділено структурам скандального власника банку "Михайлівський" Віктора Поліщука.

Екс-власник банку "Фінанси та кредит" Костянтин Жеваго (goalma.org)

У році банк почав затримувати платежі, вкладники почали панікувати, НБУ виділив фінустанові ще 1,1 млрд грн, в – ще два кредити на і млн грн, під заставу Білоцерківської ТЕЦ і особисту поруку Жеваго.

За словами Валерії Гонтаревої, Жеваго відмовлявся продати або хоча б перекредитувати в іншому банку один зі своїх численних другорядних бізнесів (крім Ferrexpo в бізнес-імперію Жеваго входять КрАЗ, шинний завод "Росава", фармацевтична корпорація "Артеріум", Стахановський вагонобудівний завод, Бердичівський машзавод, завод "Залив" та інші), щоб врятувати банк.

Тимчасова адміністрація була введена в банк "Фінанси та кредит" 17 вересня го, 18 грудня того ж року почалася ліквідація банку. Надалі викрилися цілий розсип схем виведення грошей з ФіК менеджментом Жеваго на підконтрольні йому компанії (схема з банком кореспондентом, схема заміни облігацій, схема клірингу і схема за контрактами на поставку).

Оціночна вартість активів "Фінанси та кредит" виявилася майже в п'ять разів нижче балансової (9,9 млрд грн проти 45 млрд грн, задекларованих банком). Як відзначало "Дзеркало тижня", інсайдерські кредити повернуті не були, а більшість підприємств – позичальників зараз перебувають у процедурі контрольованого банкрутства. В результаті держава в особі Нацбанку і Фонду гарантування вкладів втратила понад 15 млрд грн, а загальні вимоги кредиторів до збанкрутілого банку склали майже 31 млрд грн.

У році Костянтину Жеваго було заочно повідомлено про підозру в організації розтрати $ млн коштів його банку, і підприємця оголосили в міжнародний розшук. У лютому року ФГВФО подав позов на $ млн до Високого суду Англії та Уельсу про стягнення заподіяної банку шкоди з Костянтина Жеваго, трьох англійських компаній і одного громадянина Великобританії, задіяних в операціях з виведення коштів з банку.

23 вересня року стало відомо, що суд дійшов висновку, що наведені під час слухань докази вказують на наявність підстав видати наказ про всесвітній арешт активів Жеваго, проте, в той же час, суд визнав, що не має юрисдикції для розгляду справи. Нагадаємо, що через схожу ситуацію вже пройшов ПриватБанк, який у першій інстанції Лондонського суд також програв питання юрисдикції, проте банк здобув перемогу в апеляції.

В цілому ж перспективи притягнення Жеваго до кримінальної відповідальності та відшкодування збитків державі вельми туманні. Про ефективність цих заходів свідчить, наприклад, той факт, що близька до Жеваго компанія купила борги "АвтоКрАЗу" з дисконтом 97,5%. Мільярдер, головний бізнес якого Ferrexpo приносить йому близько $ млн, успішно блокує спроби української Феміди притягнути його до відповідальності формальними і неформальними способами.

Ршукнути державними грошима – підхід Миколи Лагуна

"Дельта банк" Миколи Лагуна може увійти в історію як найбільш швидкозростаючий український банк. Але замість цього він увійшов в історію, як єдиний системно важливий банк, який збанкрутував під час кризи років. Викликавши при цьому паніку не тільки у своїх вкладників, а й у населення в цілому, посиливши і без того глибоку кризу української фінансової системи. Банкрутство "Дельта банку" стало найбільшим на національному банківському ринку.

До року Микола Лагун вважався неординарним, талановитим і зухвалим підприємцем, неодноразово ставав володарем різних титулів "Банкір року". Як відзначав Forbes, експерти, в тому числі Валерія Гонтарєва, яка тоді ще не думала про посаду голови НБУ, а працювала в компанії ICU, передрікали Лагуну велике майбутнє, а "Дельта банку" статус найбільшого в Україні. Оцінка, яку вже в роках давав НБУ на чолі з тією ж Гонтаревою і ФГВФО була іншою: автор і виконавець невиправдано ризикованих операцій, організатор незаконних схем. Про те, яка з оцінок більш справедлива, говорять факти.

Сольну кар'єру в банківському секторі Лагун почав як досвідчений фінансист-мільйонер, молодший партнер Віктора Пінчука по "Укрсоцбанку". "Дельта банк" був створений в році, і почав з агресивної маркетингової політики в сфері споживчого кредитування. До року його бізнес-модель полягала в залученні коштів через валютні облігації під 10% річних, і роздачі цих коштів вже у вигляді споживчих кредитів під кілька разів більші ставки. Після обвалу гривні в році, "Дельта банк" перейшов в корпоративний сектор. За часів Януковича він вже активно збирав-скуповував проблемні кредити і банки. Так, наприклад, му Лагун придбав за 1 млрд грн портфель валютних іпотечних кредитів "Укрсиббанку" номінальною вартістю 5 млрд грн, в за $1 купив "Кредитпромбанк" з номінальними активами 12,5 млрд грн, але з вельми проблемними донецькими позичальниками.

Як зазначили під час подальшої ліквідації "Дельта банку" в НБУ, "агресивний розвиток корпоративного бізнесу АТ "Дельта банк" і брак досвіду в обраному сегменті призвели до значного погіршення якості кредитного портфеля і скорочення ліквідності банку". У ФГФВЛ, якому дісталися авгієві стайні "Дельти", були ще категоричніше. "Банк скуповував багато активів, не розбираючись і оформляючи угоди, як попало, – відзначала директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів Світлана Рекрут у коментарі"Дзеркалу тижня". – Коли ми зайшли, виявили ангари документів по куплених активах, які навіть ніхто не розпаковував".

Екс-власник "Дельта банку" Микола Лагун (фото: goalma.org)

Наслідком такої політики стало те, що банку стало "погано" ще за Януковича. Рятувати і заливати в "Дельту" державні мільярди почали ще в грудні року. До березня го банк Лагуна одержав майже 3,2 млрд грн, а в березні-квітні го, вже за нової влади, – ще 5,5 млрд грн. Цікаво, що 2 млрд грн банк отримав вже при Валерії Гонтаревої. При цьому, без особистої поруки. Можливо, не в останню чергу це було пов'язано з тим, що, як передавали пізніше НАБУ, сім'ї сина глави НБУ допомогли врятувати тис грн, що лежать на депозиті "Дельти", напередодні банкрутства банку.

Як би там не було, але власник банку ясно уявляв майбутнє свого дітища, як мінімум, вже на початку Оскільки, за даними Генпрокуратури, які призводити Forbes, "Дельта" конвертувала 4,1 млрд грн "рефінансу" і відправила $ млн на закордонні рахунки 12 пов'язаних компаній. Це була одна з десятків схем керівництва банку з виведення коштів. Ще була видача 4,5 млрд грн фіктивних кредитів приватним особам через одне відділення банку. 63 тис. осіб "отримали" кредити, навіть не дізнавшись про це. Мали місце видача кредитів на десятки мільйонів доларів компаніям з символічними назвами. Всього після банкрутства "Дельти" було відкрито близько кримінальних проваджень.

2 березня року НБУ визнав банк неплатоспроможним і ввів у нього тимчасову адміністрацію. Форензік-аудит, проведений компанією "Ернст енд Янг", показав, що в роках банк приховав збитки як мінімум на 42 млрд грн. В EY також вказували на такі практики в роботі "Дельти", як відсутність договорів застави в кредитних справах позичальників, завищення вартості застав, подвійна застава активів, видача кредитів після присвоєння банку статусу проблемного і т.д. По оцінці ФГВФО, сума втрат кредиторів "Дельта банку" склала, як мінімум, 24,5 млрд грн.

Лагун виїхав з України восени року, повернувся в березні го. За оцінкою Фонду гарантування вкладів, яку наводить Forbes, третина корпоративних кредитів ніколи не повернуться. В українських судах ФГВ намагається відсудити 20 млрд грн у колишнього керівництва "Дельти", але перспективи цього позову туманні. Зараз Лагун, за даними Forbes, шукає "ідеї" для нового бізнесу.

Правила життя братів Сегаль

Крах банку "Надра" багато хто пов'язує з ім'ям Дмитра Фірташа. Забуваючи, що бізнесмен придбав "Надра" у кінці , а вже на початку в банк була уведена тимчасова адміністрація у зв'язку з неплатоспроможністю фінустанови. При всій повазі до талантів Дмитра Васильовича, довести щойно куплену фінустанову до банкрутства за місяць було б не під силу навіть йому.

Ряд економічних оглядачів відзначали, що Фірташ в році виступив у нехарактерній для себе ролі покупця обтяженого мільярдними боргами активу. І був майстерно введений в оману попередніми власниками банку – братами Сегаль, які зуміли нав'язати продаж фінустанови до закінчення стандартної в подібних випадках процедури due diligence – передпродажного аудиту. Цієї ж точки зору дотримувалися НБУ, ФГВФО і міжнародні аудитори банку, які називали діяльність братів Сегаль головною причиною колосальних збитків і банкрутства банку. Втім, про все по порядку.

Власне, сама історія братів Сегаль багато пояснює. Уродженці Херсонщини, вони емігрували в році в США. На початку х повернулися, але не в Україну, а в Росію, де управляли двома банками ("Нафтовий" і "Петрофф-банк"), що входили в орбіту впливу Семена Могилевича, за версія ФБР-одного з 10 найнебезпечніших мафіозі світу.

Як відзначала "Українська правда", в Україні брати з'явилися в і купили банк "Надра" у глави групи "Київ-Донбас" Віктор Тополова. Перший заступник начальника Управління по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю СБУ Володимир Шеремета в листі представнику ФБР в Україні тоді, писав про те, що "Сегалі були направлені особисто Могилевичем з метою реалізації його фінансової програми в Україні".

Обличчям банку став Ігор Гіленко, привезений братами з Росії, де він керував банком "Нафтовий". Гіленко отримав посаду голови правління і номінальне володіння контрольним пакетом акцій разом з Вадимом Пятов, який також представляв інтереси братів Сегаль. Міноритарний пакет акцій до моменту введення тимчасової адміністрації в контролювався групою "Континіум" Ігоря Єремєєва.

Як відзначала "Українська правда", "напередодні кризи року і після її початку обидві групи колишніх власників отримали у своєму ж банку кредити на мільярди гривень. Спочатку вони навряд чи збиралися повертати ці гроші і навіть почали масово банкрутити підставні структури, на які оформлялися позики. Хоча це були гроші з депозитів населення і рахунків підприємств, а також гроші рефінансування, виданого Національним банком в розпал кризи".

Так, наприклад, банк купив сертифікати розписки у двох харківських компаній з управління активами-КУА "Фінком" і КУА "Круар". Реально в обмін на сертифікати був виданий лише 1 млрд грн, але в балансі банку за ними значиться "діра" у розмірі 2 млрд грн. Мільярд просто "розчинився" в повітрі. Вінцем подібних операцій стало виведення 6,4 млрд грн рефінансування НБУ безпосередньо в період оформлення купівлі-продажу "Надр" Фірташу. Сегалі втекли до Росії в році, а Гіленко – на початку , після введення в банк тимчасової адміністрації.

Проведений у році компанією KPMG форензік-аудит "Надр" головними винуватцями банкрутства банку визначив братів Сегалей та Ігоря Гіленка. Як випливає зі звіту KPMG, Гіленко і Сегалі викрали з банку близько 6 млрд грн і видали 16 млрд грн неповоротних кредитів. Тобто, при курсі 8 грн за долар – загальна сума збитку склала близько $3 млрд. Це і стало причиною банкрутства банку.

Аналогічні висновки ще до KPMG озвучили голова НБУ Валерія Гонтарєва, заявивши, що "Надра помер у році" і голова ФГФВЛ Костянтин Ворушилін, зазначав, що з рік банк "був на подушці штучного дихання", активи "Надр" були "просто вкрадені" Сегалями і Гіленко і виражав надію на підтримку прокуратури, яка повинна була допомогти Фонду дістатися до "панів, які погріли руки дуже добре".

У свою чергу НБУ у своєму офіційному повідомленні заявив, що "віднесення банку до категорії неплатоспроможних (у році) стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у році".

Втім, все це було сказано в роках, вже після запуску процедури банкрутства банку. А до цього тимчасова адміністрація "Надр" і сам Дмтрій Фірташ намагалися повернути частину активів, які не встигли вивести Сегалі.

Показовою стала сутичка за соєву фабрику в Новій Каховці "Каховка Протеїн Агро". На її будівництво та розвиток цієї фабрики Сегалі видали самі собі кредит на млн грн. У році Сегалі вирішили продати підприємство. Але оскільки записана фабрика була на офшори, постало питання легалізації продавця. Гіленко, тоді ще голова правління банку, дав команду перерахувати на особисті рахунки братів по 12,5 млн дол. За ці гроші брати викупили на себе підприємство, а заодно і фірми, що володіли землями "Фрідом фарм" – аграрної компанії, яка постачала Каховській фабриці сировину для переробки. Це був єдиний випадок, коли брати "засвітилися" як реальні власники власних підприємств, що і стало підставою для оголошення їх в розшук Інтерполу в році. Каховська соєва фабрика була конфіскована і продана на аукціоні.

Далі стало ще цікавіше. У Сегалі повернулися в Україну, попри заборону СБУ, і почали прибирати до рук активи, конфісковані у них у вигляді застави за кредитами "Надр". У тому числі стали робити спроби фізичного захоплення фабрики в Новій Каховці. І навіть стали чинити тиск на ФГВФО.

Спроб захоплення було кілька, і вони увінчалися успіхом після двох доленосних для братів Сегаль подій: призначення генпрокурором Юрія Луценка і прийняття братами на роботу своїм адвокатом Андрія Богдана. Який тоді ще працював на Коломойського і завдяки останньому познайомився з братами.

Як відзначали "Наші гроші з Денисом Бігусом", Богдан фактично очолив кампанію із захоплення Новокаховського підприємства. Саме в цей час прізвище Сегаль зникло з всеукраїнського розшуку, де вони перебували у зв'язку звинуваченнями в розкраданні рефінансування. У свою чергу Херсонська поліція, Генеральна і місцева прокуратура і місцева влада проявили дивовижну лояльність, якщо не сказати допомогли при "заході" Сегалів на фабрику, яке було названо "слідчими діями".

Між іншим, після захоплення фабрики НБУ з формальних причин був змушений вилучити завод з активів "Містобанку", де фабрика перебувала як застава по іпотеці, чим привів до порушення нормативів цього банку і до зізнання його неплатоспроможним.

Заслуговує на увагу і той факт, що стосовно Сегалів українська правоохоронна машина не робила навіть імітації спроб притягнення їх до відповідальності. Наприклад, не було запитів про екстрадицію братів або навіть спроб встановити їх місцезнаходження. Незважаючи на те, що збиток, нанесений Сегалями ($3 млрд) – найбільший з розглянутих вище випадків і порівнянний зі збитком, нанесеним власниками ПриватБанку.

Втім, будь-якої відповідальності за багатомільярдний збиток державі і вкладникам не поніс жоден з олігархів, якими зацікавилися РНБО. І схоже, що саме масштаб і повна безкарність їхніх дій і стали критеріями вибору Радбезу саме цих кандидатур в якості об'єктів можливих санкцій. Оскільки в умовах високого рівня корумпованості судових і силових органів інститут санкцій вже показав свою ефективність. У тому числі соціальну – як відповідь на потужний запит суспільства у відновленні справедливості. Цілком можливо, що саме санкції і стануть тим поворотом ключа, який запустить кримінально-процесуальний механізм притягнення до відповідальності власників розграбованих банків.

Агентство з розшуку і управління активами – орган, створений майже одночасно із Антикорупційною прокуратурою та Національним антикорупційним бюро. Проте, на відміну від САП і НАБУ, у кріслі очільника цього органу ніхто надовго не затримувався. Нині у статусі виконувача обов’язків органом керує вже третій топ-менеджер. Паралельно триває конкурс на повноправного очільника АРМА, а також судовий розгляд кримінальної справи проти колишнього керівника – в.о. голови Віталія Сигидина і його заступника Володимира Павленка щодо викрадення $ тис. із рахунків АРМА. ЗМІ повідомили, що 7 лютого суд визнав нинішнього тимчасового виконувача обов’язків голови Агентства Дмитра Жоравовича фігурантом цієї справи. З цього «Главком» і почав розмову з керівником Агентства.

Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочена назва – Агентство з розшуку та менеджменту активів, або АРМА) — центральний орган виконавчої влади України зі спеціальним статусом, що забезпечує виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та управління активами, на які накладено арешт або конфісковано у кримінальному провадженні, чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Деякі ЗМІ нещодавно опублікували новину про те, що суд визнав вас «фігурантом цієї корупційної справи». Прокоментуйте, будь ласка, що це за дивне формулювання і що відбулось насправді.

Задля уникнення інформаційних інсинуацій пропоную уважно прочитати відповідне судове рішення. В ньому суд зобов’язав підозрюваного утриматися від спілкування з рядом осіб, у тому числі з понад двадцятьма співробітниками АРМА, зокрема, які входять до складу комісії, що проводить службове розслідування стосовно згаданих вище людей. Крапка. Я не маю в цьому провадженні про розкрадання $ тис. (проти екскерівника АРМА) ані статусу свідка, ані підозрюваного, як і жодного відношення до цієї справи взагалі. Натомість гучні заголовки у ЗМІ є намаганням принаймні інформаційно пов’язати моє ім’я з цим скандалом. Вважаю це проявом дискредитаційної кампанії проти мене перед конкурсом.

На вашу думку, чому ніхто з ваших попередників не затримувався в цьому кріслі довго?

Давайте розберемося, як довго працює наш орган. З моменту створення АРМА «на папері» минуло сім років, тоді як фактично орган виконує функції лише понад чотири роки. Це досить короткий проміжок часу, оскільки йдеться про становлення абсолютно нової та унікальної для України інституції. За цей період, до мого призначення, Агентство мало лише двох керівників. І, власне, тільки перший очільник був обраний на конкурсних засадах та працював у статусі повноцінного голови. Натомість мій безпосередній попередник був призначений тимчасовим виконувачем обов’язків, як і я, а цей статус апріорі не має постійного характеру. Я вважаю, що вже давно настав час, коли АРМА повинна отримати повноцінного голову, який візьме на себе відповідальність за розвиток органу у тривалій перспективі.

Щоб закрити кадрове питання, розкажіть про Вахтанга Бочоришвілі (колишній керівник Управління менеджменту активів, який є ще одним фігурантом справи про розкрадання $ тис. – «Главком»). Чому тоді, коли суд ухвалив рішення його відсторонити, його не відсторонили, а просто створили іншу посаду?

Судове рішення стосувалося обрання йому запобіжного заходу, домашнього арешту і відсторонення від займаної на той час посади. Рішення було повністю виконане – Бочорішвілі відсторонили з посади начальника Управління менеджменту активів. Я, як керівник, не маю можливості прийняти рішення стосовно звільнення посадової особи без її бажання на те, тому Бочорішвілі було переведено на іншу посаду, відповідно до його заяви. Інші два учасники цих резонансних справ – колишній т.в.о. Віталій Сигидин та його заступник Володимир Павленко – написали заяви про звільнення. Сигидин був звільнений за власним бажанням, Павленко також, але згодом відкликав свою заяву. Зараз триває судовий процес щодо його поновлення на посаді.

Крім того, наявність підозри не означає винуватість особи у вчиненні злочину, для цього потрібен вирок суду. До вироку ми не можемо робити ніяких висновків і маємо чітко дотримуватися вимог законодавства.

«Всі охочі мали змогу взяти участь у конкурсі»

Зараз триває конкурс на посаду голови АРМА. Громадські організації скаржаться на його непрозорість, на «дитячий» рівень тестів. У конкурсній комісії навпаки стверджують, що більш прозорого конкурсу ще не було. Які ваші враження?

Умови конкурсу визначені законодавством, фахівці давно визначили, як повинен проводитися конкурс, які мають бути умови для кандидатів, які документи необхідні. Стосовно тестів – не зважаючи на те, що дехто вважає їх легкими, два кандидати не змогли подолати цей етап конкурсу, і, в підсумку, залишилося лише 10 кандидатів з 12, які подали документи. Загалом, як на мене, конкурс відповідає необхідним стандартам і проходить цілком прозоро.

Подавалося 12 осіб. Чому так мало? До прикладу, на директора НАБУ та голову САП кількість кандидатів була в кілька разів більшою.

На мою думку, очолювати АРМА – нелегка задача і, можливо, люди не хочуть брати на себе відповідальність. Строк для подачі документів був досить тривалим, і всі охочі мали змогу взяти участь у конкурсі.

У вас є якісь новини власне з цього конкурсу? Було 12 претендентів, двоє не склали тести, лишилось 10?

Наскільки мені відомо, з 12 кандидатів пройшло лише 10, і лише вони візьмуть участь у наступному етапі конкурсного відбору. Наступне засідання комісії призначено на 21 лютого. До того часу документи кандидатів мають бути відправлені на спецперевірку.

А кого ви вважаєте своїм найбільшим суперником на конкурсі?

Серед сильних кандидатів є ті особи , які працювали або працюють в АРМА. Оскільки саме вони, власне кажучи, розуміють специфіку роботи Агентства. Я вважаю, що очільником органу має бути особа з відповідним досвідом, компетентністю та незаплямованою репутацією.

«В європейських країнах значно більше вироків стосовно конфіскації майна»

Якщо до рук АРМА потрапляє майно, Агентство тільки шукає управителя чи також може управляти цим майном?

У АРМА є дві основні функції: розшук майна – функція, якою користуються правоохоронні органи шляхом звернення до нас з відповідними запитами, і АРМА надає інформацію про активи, які потенційно здобуті злочинним шляхом та можуть бути арештовані. Інший ключовий напрям діяльності – це управління арештованими активами, яке здійснюється на підставі ухвали суду. Своїм рішенням суд не лише передає Агентству активи в управління, але й визначає його конкретний спосіб – передача управителям у тимчасове комерційне користування для збереження вартості активу або реалізація майна на торгах з подальшим збереженням і збільшенням коштів від продажу.

Чи траплялися ситуації, коли ви передавали майно якомусь управителю, потім рішенням суду це майно поверталося до первинного власника і він казав управителям: «що ж ви наробили з моїми активами, ви занехаяли мій бізнес»?

Такі ситуації дійсно можуть бути. Для їх уникнення перед фактичною передачею активу управителю здійснюється його оцінка. Коли АРМА повертає актив власнику відповідно до ухвали суду, проводиться огляд цього майна і так ми фіксуємо, в якому стані актив передано управителю і в якому – повертається власнику. Крім того, однією з функцій АРМА є моніторинг ефективності управління, який передбачає проведення постійних перевірок господарської діяльності управителів.

Стосовно того, чи були такі випадки, хочу навести приклад управління двома ТЕЦ на Львівщині. Зараз до нас надходить багато запитів від адвокатів власників ТЕЦ про стан їхнього майна і ми готуємося до можливих позовів щодо пошкодження активів. Але насправді управитель – ТОВ «Нафтогаз Тепло» – постійно проводить відновлювальні ремонти, замінює мережі і обладнання, вкладаючи великі ресурси на утримання цих об’єктів. Тобто де-факто компанія-управитель інвестує в ТЕЦ не менше, ніж власник, однак це не позбавляє АРМА судових претензій, які є інструментом власників та їх представників у боротьбі за повернення контролю над активами.

Якщо АРМА продає майно, хто отримує гроші?

Реалізація арештованого майна – це спосіб збереження його вартості. Як це працює? Отримані від продажу кошти розміщуються на депозитному рахунку АРМА у банку і на них постійно нараховуються відсотки за вигідними ставками, точніше – за одними з найбільш вигідних ставок на ринку. Завдяки цьому, після скасування арешту на проданий актив його власник отримує кошти разом з нарахованими відсотками. Якщо ж актив конфіскують на користь держави, ці кошти будуть перераховані до бюджету.

Наразі АРМА має повноваження реалізувати лише арештоване рухоме майно, зокрема, якщо воно швидко псується, швидко втрачає вартість або потребує надмірних витрат на збереження. Нерухомість може бути продано тільки після вироку про конфіскацію. Спосіб управління – передати управителю чи на реалізацію – визначає виключно суд в ухвалі. Тобто актив може бути реалізовано, якщо: а) він належить до певних видів майна, яке підлягає реалізації; б) є конкретне рішення суду, яким передбачено його реалізацію. В разі дотримання цих умов АРМА передає актив реалізатору – спеціальному майданчику, відібраному на відкритому конкурсі, який організовує та проводить торги, у тому числі забезпечує оцінку майна. Після продажу кошти потрапляють на депозит АРМА.

Ваш попередник в одному з інтерв’ю розказував, що українська АРМА є унікальною в тому, що вона не лише продає майно, а ще й шукає управителя майном. Подібних агентств дуже мало у світі, в основному, вони лише продають. Чи не простіше було б саме продавати?

Ми використовуємо досвід наших іноземних партнерів, але є нюанси, пов’язані з вітчизняним контекстом. Розумієте, в європейських країнах значно більше вироків стосовно конфіскації майна. На рівні законодавства АРМА наділене повноваженнями управляти конфіскованими активами та активами, арештованими з метою подальшої конфіскації. Однак у наших реаліях таких вироків практично немає.

Крім того, АРМА має можливість продавати лише рухоме майно, яке відповідає певним критеріям, наприклад, швидко псується або швидко втрачає вартість. Ми не можемо нічого продати без відповідного рішення суду, а коли йдеться про нерухомість, то зобов’язані шукати для неї управителів, аж поки не буде обвинувального вироку і конфіскації.

Загалом хотів би зазначити, що проблема не в тому, як простіше було б управляти, а в тому, що ми повинні зберегти вартість активів тими способами, які мінімізують ризики для держави і власників арештованого майна. Сьогодні, з огляду на особливості розвитку правоохоронної і загалом правової системи України, співвідношення доступних шляхів управління зміщується у бік передачі активів управителям, а не реалізації. Можливо, з часом баланс буде змінюватись.

Який обсяг коштів на сьогодні перебуває на депозитах АРМА (і арештовані, і кошти від реалізованих активів)?

Станом на сьогодні сума на депозитних рахунках складає понад млн у гривневому еквіваленті, що є рекордним показником для Агентства. За час роботи АРМА на депозитні кошти загалом нараховано близько млн грн у вигляді відсотків. Хочу зазначити, що лише за кілька останніх місяців на депозитних рахунках було додатково розміщено близько млн грн. У тому числі маємо історичний прецедент – нещодавно в управління АРМА вперше передано арештовані кошти за згодою власника, тобто на добровільній основі. Це свідчить про зростання довіри до органу та правоохоронної системи загалом.

За минулий рік АРМА повернула державі активів на 42 млн грн. Тоді як на її утримання було витрачено млн… То чи варта шкура вичинки?

Особисто я, як керівник, ставлю перед нашим органом у тому числі задачу приносити державі більшу фінансову користь. Але в цьому питанні варто чітко розставляти акценти. В інформаційному просторі досить давно склалася хибна традиція порівнювати чисті надходження до бюджету і бюджетні витрати на роботу АРМА. Вкотре наголошую – це некоректно! Адже головне завдання АРМА – забезпечувати розшук активів та збереження вартості арештованого майна, а не створювати прибутки. Ми не комерційна організація, не суб'єкт господарювання, а допомоміжна структура для правоохоронних органів з унікальними функціями управління арештованими активами.

Але якщо все ж відповідати цифрами, то фактичні витрати на роботу центрального апарату АРМА за минулий рік – близько млн грн. Водночас АРМА забезпечило: 1) майже 42 млн грн від управління активами за договором; 2) понад млн від реалізації майна; 3) близько 38 млн грн від управління арештованими грошовими коштами. Тобто загалом виходить понад млн грн, не враховуючи тих сум, які управителі витратили на утримання активів. А це і поточні ремонти, і комунальні платежі, і заробітна плата працівникам, податки тощо.

І, звісно, не кажучи про те, що за минулий рік АРМА розшукало 25 тисяч одиниць майна та немайнових активів на понад 13 млрд грн.

Чи є межі того, суд визначає чи якось прописано, що може управитель робити з майном? Якщо це, умовно, приватний дитячий садок, чи може він його знести і там зробити, наприклад, парковку?

Такі межі є. Обираючи управителя, ми орієнтуємося на його програму управління. Наші співробітники вирішують, наскільки він може бути ефективним, чи має необхідний, документально підтверджений досвід. Претендент на управління активом повинен чітко вказати, яким шляхом буде використовуватися актив. І всі ці та інші умови фіксуються у договорі управління, дотримання умов якого АРМА контролює. Тобто, варіант знесення, капітальної перебудови, продажу активу, наприклад будівлі, виключений. Це неможливо хоча б тому, що нам передають арештоване майно, яке до вироку суду залишається законною власністю певних осіб, що закономірно обмежує дії управителів з цим майном.

Ви зараз боретеся за ухвалення законопроекту про розширення доступу АРМА до інформації. Що це за законопроект та якої інформації вам не вистачає?

Цей законопроект подано до Верховної Ради ще півтора року тому. Одна з його важливих цілей – забезпечити реалізацію статті 10 нашого спецзакону, яка передбачає доступ АРМА до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Річ у тім, що на Агентство покладено обов’язок формування та ведення реєстру арештованих активів, який сприятиме кращій координації правоохоронних, судових та інших органів, а також більшій прозорості всіх дій з арештованим майном. Це має бути інтегрована база даних, побудувати її неможливо без автоматизованого обміну даними з іншими реєстрами, у тому числі з ЄРДР. Відповідно до чинної редакції нашого закону доступ до реєстру досудових розслідувань має бути врегульований спільним наказом АРМА та Офісом генерального прокурора. Цей наказ вже давно в роботі, хоча й без помітного прогресу, тому ми просимо законодавця вирішити проблему саме через закон. Наголошую, що це потрібно не тільки АРМА, але й правоохоронним органам, і судам.

Ваш попередник скаржився, що багато ухвал вчасно не вносяться до Єдиного реєстру судових рішень, або взагалі не вносяться. Чому? Не вистачає людей чи це так комусь потрібно?

Річ у тім, що деякі ухвали не підлягають оприлюдненню, оскільки є засекреченими. АРМА потребує інформації не тільки про ухвали, якими активи арештовуються та передаються в управління Агентству, але й про судові рішення, якими арешти скасовуються. Адже протягом 10 днів після скасування арешти на актив ми зобов’язані повернути його власнику.

Слід зауважити, що змінами до Спеціального закону про АРМА, які набрали чинності кілька місяців тому, передбачено, що АРМА виконує судове рішення про повернення активів власнику лише після появи відповідної ухвали в Реєстрі судових рішень. Тобто можливість повернути актив, наприклад за підробленою ухвалою, сьогодні виключена.

До речі, адвокати скаржаться, що навіть після винесення рішення суду, АРМА не поспішає віддавати активи.

Законодавець вже врегулював це питання більш чітко: тепер АРМА може повертати активи після скасування арешту не лише на підставі ухвал, які надходять до нас від суду чи правоохоронних органів, а й від інших сторін кримінального провадження, зокрема від адвокатів. Але все ж таки, для уникнення помилок ми повинні перевірити цю інформацію в реєстрі. Крім того, разом з ухвалою про зняття арешту та заявою про повернення того чи іншого майна або грошових коштів, власник повинен подати ще ряд документів, які підтверджують, що він дійсно є власником, підтвердити наявність у нього відповідного рахунку (якщо мова йде про повернення коштів), і ми всю цю інформацію також перевіряємо. Якщо всі необхідні документи вчасно надаються, затримок із поверненням активів немає.

«До нас завжди потрапляють цікаві активи, нецікавих немає»

25 січня до АРМА потрапив дуже цікавий актив: 3 тис. тонн вибухівки. Що зараз відбувається з цим майном?

Знаєте, до нас завжди потрапляють цікаві активи, нецікавих немає.

Це не зовсім вибухівка – це порох, складова снаряду. Нині це майно перебуває там, де його виявили правоохоронці. Його нікуди не переміщували. Що з ним робити? Дуже цікаве питання, оскільки в ухвалі суду не зазначено, що АРМА має право реалізувати цей актив.

Тобто продати ви його не можете.

Продати не можемо. Знайти управителя, як ви самі розумієте, фактично неможливо, бо ж як управляти порохом? Ми звернулися до прокуратури, яка має право подати інше клопотання до суду – або про уточнення попередньої ухвали, або про винесення нової. Якщо суд ухвалить рішення про продаж, то актив буде передано для реалізації.

Щодо забезпечення цілісності цього об’єкта, то ми вже звернулися до Міноборони та МВС із проханням організувати його охорону. Тому що АРМА, на жаль, не має можливості – ані коштів, ані передбаченої законом функції – забезпечувати охорону активу до того моменту, як ми знайдемо управителя.

А загалом такі випадки наштовхнули нас на ідею необхідності передавати активи профільним державним підприємствам з моменту винесення ухвали про їх передачу в управління АРМА до моменту, поки ми знайдемо управителя на конкурсних засадах. Це мають бути підприємства, котрі займаються різними видами діяльності, від оборонної сфери до сільського господарства. Не факт, що від цього буде якась економічна вигода, але держава відповідає за майно, яке арештовує, і на певному проміжку часу, поки АРМА фактично не передасть актив управителю, має забезпечити його збереження. Інакше позови власників через псування активів коштуватимуть дорожче.

Які ще нестандартні активи потрапляли до вас: екзотичні тварини, колекція годинників…?

Були і тварини, і годинники, і вживаний одяг, подібних активів чимало. Наприклад, на початку пандемії у році нам передали партію одноразових медичних масок. Причому в ухвалі не було передбачено можливості їх реалізації, за логікою суду ними потрібно було управляти. Певна річ, це абсурд і, в результаті, цей актив так і не потрапив до АРМА по факту.

Є менш яскравий приклад – елеватор у Новому Айдарі. Він також був переданий нам в управління, але складність пошуку управителя полягає в тому, що цей елеватор знаходиться на відстані 70 км від Луганська, неподалік від лінії розмежування. Тому черга охочих управляти цим об’єктом відсутня – конкурс безуспішно оголошується вже близько 10 разів протягом кількох років.

Чи є у АРМА досвід управління криптовалютами?

Досвіду управління немає, оскільки випадків передачі в АРМА криптовалют ще не було. Водночас ми маємо позитивний досвід розшуку віртуальної валюти, ми навіть розробили окремі методичні рекомендації для правоохоронних органів щодо особливостей вилучення та накладення арешту на криптовалюту. Ми також постійно проводимо різні інформаційно-роз’яснювальні заходи на цю тему, оскільки розуміємо, що це перспективний напрям роботи – капіталізація криптовалют та обсяги транзакцій з їх використанням стрімко зростають у світі. А для України, яка має найбільшу кількість власників криптовалюти та посідає лідируючі позиції щодо зловживань нею, ця сфера особлива актуальна.

«Сьогодні Межигір’я не має законно відібраного управителя»

Розкажіть про майно Януковича. Скільки й чого знаходиться в АРМА, чи передано воно до управителя?

Традиційне питання. Частина майна Межигір’я передана нам в управління, Сухолуччя передане, квартира на Оболонській набережній і ряд активів, які знаходиться на непідконтрольний Україні території – на Донбасі та в Криму. Самі розумієте, що тим майном, яке знаходиться на непідконтрольний території, ми управляти не можемо. Сухолуччя і квартира на Оболонській набережній успішно передані в управління приватним суб’єктам, наразі ефективно використовуються управителями.

Сухолуччя зрозуміло, а як управляють квартирою?

Ми уклали договір з управителем, він здає її в оренду, частину коштів залишає собі як винагороду за свою діяльність, а частину щомісяця перераховує державі.

А що з легендарною колекцією алкоголю?

Досі у Межигір’ї, нікуди не поділася.

Чому його не продають на аукціонах?

Алкогольні напої передавалися в управління АРМА разом з іншим майном на території Межигір’я, і щодо всього цього майна суд не визначив можливості реалізації. Наразі всі активи резиденції знаходяться на відповідальному зберігання громадської організації, яка отримала відповідні права від прокуратури. Але це зберігання де-факто не дозволяє досягти цілей управління, на які орієнтується АРМА, зокрема йдеться про чітку звітність, сплату податків, перерахування надходжень державі тощо. Зараз ми спільно з іншими органами почали більш інтенсивно працювати над проблемами цього об’єкту і маємо певні зрушення. Думаю, найближчим часом суспільство побачить, яким шляхом буде управлятися Межигір’я.

Міністр внутрішніх справ Денис Монастирський нещодавно запропонував АРМА, Мінфіну та МВС взяти під охорону Межигір’я. Чому саме Межигір’я, і який стосунок до охорони мають АРМА і Мінфін?

Сьогодні Межигір’я не має законно відібраного управителя, договір ні з ким не укладено. Громадська організація знаходиться там на добровільних засадах і за великим рахунком нині відсутні надійні гарантії забезпечення цілісності і схоронності майна всього комплексу.

Тому очільник МВС слушно актуалізує проблему необхідності забезпечення принаймні охорони Межигрі'я з боку держави.

Хочу зазначити, що АРМА не отримувало доручення охороняти комплекс, адже таких повноважень у нас немає. Агентство має сприяти організації цього процесу у межах своєї компетенції. Зокрема, йдеться про надання пропозицій щодо визначення сторони, з якою підрозділи охоронної структури, наприклад Нацгвардії, зможуть укласти договір охорони. Тобто АРМА має забезпечити організаційно-юридичний супровід у цій справі.

Давайте поговоримо про опального екснардепа Олександра Онищенка і його офісний центр «Майдан Плаза». Онищенко поширював у ЗМІ інформацію про те, що АРМА і НАБУ захопили цей об’єкт, а потім пропонували його викупити. Що зараз відбувається з цим майном?

Ще у році АРМА реалізувало на торгах корпоративні права ТОВ «Майдан Плаза». І, власне кажучи, історія на цьому закінчилася. Так як актив було продано, управитель для нього не обирався.

Онищенко не позивався на АРМА до суду?

Наскільки мені відомо, ні.

Що відбувається з УМХ Курченка?

Минулого року суд скасував рішення АРМА про відбір «1+1 Інтернет» управителем Українського медіа холдингу, тому на даний момент цей актив не має управителя.

Загалом управління цим активом є проблемним, оскільки арешт було накладено на корпоративні права підприємств, за якими обліковується нерухомість та інше майно холдингу. А що таке медійний холдинг? Це десятки компаній, вартість яких залежить у тому числі від наявності ліцензій, спеціального обладнання, на якому можна працювати. Знайти управителя одночасно для всіх різнорідних компаній Холдингу досить проблематично. Тому, можливо, доречно йти шляхом передачі в управління окремих активів.

Крім того, оскільки УМХ – це переважно корпоративні права, існує ще одна проблема, пов'язана з особливостями управління цим видом активів. Згідно із законодавством, управитель корпоративними правами не має права без дозволу власника приймати рішення на загальних зборах засновників компанії щодо будь-яких питань, наприклад, про зміну менеджменту підприємства, на корпоративні права якого накладено арешт. А зрозуміло, що коли управитель отримує такий актив і не може змінити директора, то він не має можливості ефективно управляти цим об’єктом. Банально, тому що діючий менеджент виконуватиме вказівки власників.

На вашу думку, скільки ще буде тягнутися ця історія з УМХ?

Непросте питання з огляду на зазначені причини. Очевидно, що потрібне комплексне рішення, яке включатиме зміни до законодавства в частині розблокування управління корпоративними правами, нову ухвала суду про накладення арешту саме на нерухоме майно, а вже після цього і нові конкурси для потенційних управителів.

«Мотор Січ» Богуслаєва. Що зараз з цим підприємством?

Це один зі стратегічних активів, алгоритм відбору управителя для якого передбачений новою статтею закону про АРМА. Ця стаття регулює управління стратегічними активами у виняткових випадках, коли АРМА звертається до Кабінету міністрів, аби уряд визначив управителя з-поміж профільних державних підприємств, які здатні зберегти об’єкти критичної інфраструктури.

На сьогодні підприємство працює у штатному режимі, його менеджери не змінювалися. Наголошую, що «Мотор Січ» – стратегічний актив оборонного комплексу, функціонування якого є питанням національної безпеки. Тому рішення щодо цього активу мають ухвалюватися за участі правоохоронних органів, РНБО, Кабміну та інших профільних структур.

«Найприбутковішим активом є комерційна нерухомість групи АІС»

Які з підприємств, які пройшли через АРМА, виявилися найбільш дохідними для держбюджету?

Сьогодні найприбутковішим активом є комерційна нерухомість групи АІС, якою управляє ТОВ «Воздвиженка» (понад 2 млн грн щомісяця), значний дохід приносять арештовані баржі, якими управляє Дунайське пароплавство. До скасування арешту високу дохідність показували залізничні «вагони Клименка», комерційна нерухомість у ТРЦ «Гулівер».

За версією слідства, ексміністр доходів та зборів Олександр Клименко у роках заволодів коштами держбюджету на загальну суму 3,1 млрд грн, шляхом незаконного відшкодування ПДВ на рахунки трьох фіктивних підприємств. У травні року САП закрила справу через перевищення максимального строку досудового розслідування. Серед майна, яке повернули до структур, афільованих з Клименком, були залізничних вагонів, житлова нерухомість, мисливська база у Київській області, офісні приміщення в ТЦ «Гулівер», кошти від проданих автомобілів.

Щодо барж – можете назвати суми? Чи це таємниця?

Не таємниця, фактичні надходження можуть варіюватися щомісяця, так як у договорі вони зафіксовані як частка у вигляді певного відсотку від доходу управителя – різні доходи, різні надходження. Баржі приносять бюджету близько тис. грн на місяць, вагони приносили близько 1,5 млн грн щомісяця.

А який найбільший актив проходив через АРМА?

Дві ТЕЦ у Львівській області, трубопровід «Самара-Західний напрямок», акції «Донецькоблгазу», Одеський НПЗ, вже згадувана «Мотор Січ». Майно ТЕЦ, акції облгазу, нафтопровід успішно передані управителям, причому перші два активи – за спеціальною процедурою через розпорядження Кабміну.

Наскільки управителі ризикують якимось майном? Адже є вірогідність, що майно в управителя заберуть і віддадуть власнику?

Управитель ризикує завжди, тому, власне, і постає проблема складності пошуку управителів. Справа в тому, що управління арештованими активами за визначенням є ризикованою, з точки зору бізнесу, діяльністю. Арешт має тимчасовий характер, і практично неможливо спрогнозувати, коли суд його скасує. Тому складно будувати якийсь бізнес-план, робити інвестиції, адже є висока ймовірність, що вкладені кошти не вдасться повернути.

А з чого все ж таки заробляє управитель?

Головна мотивація управителя – грошова винагорода у вигляді частки від отриманого доходу, який генерується від комерційного використання активу. Ця частка вказується у договорі між АРМА та управителем. Однією з переваг управління також є можливість тимчасово використовувати, по суті, готовий і працюючий бізнес. До прикладу, якщо це нерухомість, вам не потрібно будувати її «з нуля», достатньо у разі потреби зробити ремонт і здавати її в оренду.

Суд нічого не визначає тут?

Ні, суд не визначає умови договору, лише шлях, яким ми повинні управляти об’єктом – передача третім особам у тимчасове користування або реалізація. Базові умови договору фактично визначаються на конкурсі, коли ми обираємо найбільш прийнятні програми управління. В цих програмах потенційний управитель пропонує, скажімо, 70% майбутнього доходу перераховувати до бюджету, а 30% – залишати собі. Крім того, ми зважаємо на розмір гарантованого щомісячного платежу, тобто суми, яку управитель буде сплачувати державі за будь-яких умов, незалежно від того, чи зможе отримати якийсь дохід взагалі.

А чи траплялося таке, що суд передає АРМА якесь майно, а вам чи вашим заступникам телефонує його власник і каже: «слухайте, давайте якось домовимося»?

За той час, поки я працюю на цій посаді, у мене таких випадків не було. Але ж всі ми бачимо і розуміємо, що власники активів протидіють нашій діяльності різними способами. В багатьох випадках вони намагаються взяти участь у конкурсі через третіх осіб, щоб повернути фактичний контроль над арештованим активом.

Стосовно яких активів таке відбувалося?

Я б не хотів у деталях коментувати подібні ситуації, оскільки це може впливати на перебіг конкурсних відборів. Але запевняю вас, що таких ситуацій чимало – всупереч арешту ніхто не бажає розлучатися з доходами від потенційно злочинних активів.

Наталія Сокирчук, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»

Масштаби корупції колишнього президента Віктора Януковича відомі далеко за межами України, а кадри з його резиденції «Межигір'я» облетіли чи не весь світ. Від часу, коли вже постмайданна влада пообіцяла «повернути награбоване українцям», минуло майже 5 років. Одним з таких активів мали стати майже два мільярди гривень на рахунках у банку сина екс-президента Олександра Януковича. Але час йшов, арешти з цих рахунків один за одним знімав суд, і зрештою майже всі ці гроші були виведені з банку – готівкою, зняті десятками мільйонів гривень за раз. Іронія долі чи ні, але свій відсоток заробив на цьому банк нинішнього президента України Петра Порошенка. Адже в більшості випадків гроші забирали саме через каси його «Міжнародного інвестиційного банку». «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода й телеканалу «UA:Перший») дослідили, як майже два мільярди гривень розчинилися на рахунках в банку сина Януковича просто на очах українських правоохоронців і чому це взагалі стало можливим.

​Резиденція «Межигір'я» Віктора Януковичабула не єдиним місцем, де екс-президент ховав від зайвих очей найдорожче. У родини Януковича було кілька своїх банків, де вони акумулювали гроші, отримані за часів його президентства. Один із них – «Всеукраїнський банк розвитку» (скорочено «ВБР» ), єдиним власником якого був Олександр Янукович.

Стрімкий злет бізнесу старшого сина Януковича, з освітою лікаря-стоматолога, припав саме на той період, коли його батько став керувати країною: доходи почали рости, немов на дріжджах.

Аналітики громадської організації «Центр протидії корупції» досліджували цей життєвий етап Олександра Януковича.

«До року він був дрібним донецьким бізнесменом, – розповідає юрист організації Тетяна Шевчук. – Усім відомо, що він за освітою стоматолог. Тому його називали «Саша Стоматолог». З приходом до влади Віктора Януковича, він почав виходити на великий бізнес – цікавитися активами в різних сферах: металургія, важка промисловість».

Згодом на посилення впливу Олександра та його друзів, які отримували найвищі посади в країні, почали нарікати навіть давні соратники Януковича – політики з груп Ріната Ахметова та Дмитра Фірташа.

Так звана «Сім’я» перебирала контроль над фінансовими потоками, а ядром і грошовим центром бізнес-імперії президентського сина став «Всеукраїнський банк розвитку», який входив у групу МАКО Олександра Януковича.

«Фактично, як росла група МАКО і холдинг отримував контроль над різними бізнесами, так і зростала капіталізація банку «ВБР», – пригадує Шевчук.

​«Коли ми робили рейтинг 50 найбільших банків України, з подивом подивилися, що на багатьох ринках з’явився «Всеукраїнський банк розвитку», – додає головний експерт групи по реформуванню фінансового сектору «Реанімаційного пакету реформ» Руслан Чорний. – Він в кількох сегментах почав дуже стрімко набирати оберти, набирати собі клієнтів у малому і середньому бізнесі, в корпоративному сегменті, в різних програмах депозитних також дуже сильно чкурнув вперед».

Але після Революції гідності щодо родини Януковича та інших високопосадовців запровадили міжнародні санкції. Це й стало формальною причиною для Національного банку України розпочати ліквідацію банку сина екс-президента-втікача: «ВБР» закрили як неплатоспроможний, хоча аналітики вважають, що він таким і не був.

Після втечі Януковича у Росію, за бізнес його старшого сина взялися слідчі Міністерства внутрішніх справ. У році вони розпочали кримінальне провадження за фактами можливої легалізації доходів оточенням Януковича.

Один з можливих корупційних слідів вів слідство до української залізниці. Було встановлено, що на підставних і підконтрольних осіб – були оформлені фіктивні депозитні договори. Працівники банку нібито мали десятки мільйонів гривень готівки і вирішили покласти їх на депозит у власному банку. А пізніше «ВБР» використав ці гроші для кредитування державної «Укрзалізниці», при чому за завищеними ставками. У всій цій оборудці слідчі підозрювали схему з легалізації коштів і розкрадання коштів залізниці, яка, не маючи такої потреби, брала їх у кредит і платила завищені відсотки банку, який належав Януковичу.

​У році міністр внутрішніх справ Арсен Аваков на своїй сторінці у Facebook повідомив про арешт двох з половиною мільярдів гривень на рахунках «Всеукраїнського банку розвитку» і висловив сподівання, що зрештою їх конфіскують до держбюджету.

Та вже наприкінці року стало відомо, що суд зняв арешт з рахунків службових осіб банку – тих самих, які, за версією слідства, є особами, підконтрольними Олександру Януковичу.

Зрештою, протягом років компаніям та людям, наближеним до старшого сина екс-президента-втікача, вдалося зняти близько 2 мільярдів гривень готівкою: це були саме ті гроші, які, як сподівався Аваков, могли бути конфісковані у бюджет України як незаконно отримані.

​​«Схеми» вирішили розібратися, як це стало можливим і до чого в цій історії банк нинішнього президента Петра Порошенка.​

From Yanukovych with cash

Після того, як банк Олександра Януковича був визнаний неплатоспроможним, він перейшов до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – установи, яка займається виведенням збанкрутілих банків з ринку. У році ліквідатор склав реєстр кредиторів «Всеукраїнського банку розвитку», яким визначив, хто з вкладників скільки грошей і в яку чергу отримає.

Серед осіб, яким «ВБР» був винен гроші, опинився як сам Олександр Янукович, так і, за версією слідства, його оточення: 33 працівники банку та з десяток фірм, рахунки яких були арештовані. Йдеться саме про ті майже 2 мільярди гривень, про які заявляв міністр внутрішніх справ Арсен Аваков раніше.

Але в роках Печерський районний суд Києва почав знімати арешт із частини цих рахунків через… «відсутність підстав для його продовження». У відкритому реєстрі судових рішень є кілька ухвал про те, що, на думку суду, слідчі Міністерства внутрішніх справ спільно з прокурорами Генпрокуратури не змогли довести, що ці гроші оточення Януковича набуті незаконним шляхом.

Після того, як суд розблокував ці рахунки, з них готівкою була знята більша частина коштів.

Так, «Схеми» отримали доступ до інформації про банківські перерахування, з яких склалася повна картина, як саме сотні мільйонів гривень були виведені з банку сина Януковича вже за нової влади.

Виявилося, що особи, які відкривали ці рахунки, мали спільне місце роботи: більшість із них була працівниками банку Олександра Януковича – «Всеукраїнського банку розвитку».

Офіс-менеджер, начальник відділу цінних паперів і дизайнер

Так, у грудні го Печерський суд зняв арешт з рахунку громадянки Валерії Єсаулкової. У році, за даними «Схем», вона особисто зняла з рахунку майже 80 мільйонів гривень готівкою.

Складно уявити – скільки це? Для кращого розуміння – такою була сума збитків від негоди на Закарпатті у червні го.

У банку «ВБР» власниця багатомільйонного рахунку Єсаулкова працювала старшим офіс-менеджером, а серед її тодішніх функцій були діловодство, забезпечення життєдіяльності офісу та тайм-менеджмент. Про це вона сама згадує в оголошеннях про пошук роботи від жовтня го, які знайшли «Схеми» у мережі. За одним резюме, вона шукала роботу менеджером у магазині або закладі громадського харчування у Донецьку, а за іншим – головного бухгалтера.

«Схеми» зателефонували екс-співробітниці банку за номером, який вона вказала на сайті пошуку роботи. Вона підтвердила, що працювала старшим офіс-менеджером у «ВБР». Втім, на запитання, чи тримала вона у банку десятки мільйонів гривень на своєму рахунку, відреагувала нервовим сміхом і зрештою відмовилася відповідати: «Цікаве запитання. Це банківська таємниця. Я її розголошувати точно не збираюся» – сказала Єсаулкова і поклала слухавку.

Інший екс-співробітник, Олександр Костілов працював у «ВБР» начальником відділу цінних паперів.

У грудні суд так само зняв арешт з його рахунку у цьому ж банку, а вже в му через довірену особу Костілов зняв 23 мільйони гривень.

Утім, у телефонній розмові з журналістами Костілов заявив, що не мав у «ВБР» іншого рахунку, крім зарплатного, і назвав «маячнею» інформацію про нібито свій багатомільйонний депозит:

– У мене був зарплатний рахунок, для зарплати лише.

– А на депозит ви ставили гроші до цього банку?

– Ні, на депозит – ні.

– У нас є інформація, що у вас там був депозит на кілька десятків мільйонів гривень і про те, що банк виплатив вам 23 мільйони гривень, і ви зняли ці гроші готівкою.

– Якась нісенітниця. Не було такого. Я не знаю, про що ви.

У грудні суд також розблокував рахунок Романа Ємеліна– екс-начальника Департаменту бізнес-аналітики і методології роздрібного бізнесу в цьому ж банку, а вже в му він особисто зняв готівкою близько 50 мільйонів гривень.

​Однак, Роман Ємелін відмовився коментувати цю інформацію журналісту «Схем»:

– Ви знімали велику суму грошей готівкою – 48 мільйонів гривень?

– Давайте ми ці питання не будемо коментувати, тим більше, по телефону. Ви такі суми якісь страшні називаєте.

– Тобто, це неправда?

– Я не знаю нічого з цього приводу. Тому, на жаль, прокоментувати нічого не можу.

– А ви тримали таку велику суму в банку?

– Ніколи в житті, ви що. Тому я нічого з цього приводу коментувати не можу. Вибачте.

Незрозумілим залишилося і те, яким чином велику суму на депозиті мала й інша його колега по «ВБР». За даними «Схем», Ганна Моргун, яка за Януковича працювала старшим фахівцем кредитного відділу ВБР, після зняття арешту з рахунку успішно забрала особисто готівкою у му 49 мільйонів гривень.

«Схеми» проаналізували список осіб, які тримали кошти на рахунках у «ВБР» і протягом років зняли сотні мільйонів готівкою і виявили, що більшість з них одночасно були співробітниками цього ж банку. Дехто з них навіть не знав, що на них були оформлені депозити і виплачені зрештою десятки мільйонів гривень. Інші, почувши запитання, відмовлялися спілкуватися з журналістами.

Як, наприклад, Євген Ткачук, який працював у банку… дизайнером. За інформацією про банківські перерахування, уже у період ліквідації «ВБР» він зняв готівкою близько 70 мільйонів гривень.

Відмовилася говорити про гроші і колишня офіс-менеджерка банку Олена Мурзінова. Її номер телефону «Схеми» також знайшли на сайті пошуку роботи. Ще у році, згідно з резюме, вона претендувала на зарплату в 4,5 тисячі гривень.

​– А ви отримували гроші, які тримали в цьому банку, 30 мільйонів гривень?

– Мені нічого про це невідомо. Ви звідки взагалі телефонуєте – з України?

– Так, з України, з Києва.

– Я живу зараз у Росії. Мені нічого невідомо.

– Уточніть, будь ласка, чи мали ви рахунок у банку «ВБР»?

– Я не можу вам, як сторонній людині, надавати яку-небудь інформацію. Я зараз живу в Росії. Будь-які коментарі щодо свого попереднього місця роботи чи щодо особистого життя, я давати наміру не маю.

На думку слідства, загалом депозитні рахунки в банку Олександра Януковича були оформлені на три десятки службових осіб «ВБР», які не мали доходів, що відповідали би розмірам депозитів.

Водночас, не всі співробітники знімали гроші готівкою особисто. Кілька працівників довірили цю справу іншим. Однією з таких довірених осіб став адвокат Олексій Салазський, співвласник адвокатського об’єднання «Бона Фідес», який він працював у структурі МАКО-холдингу Олександра Януковича.

Олександр Салазський підтвердив у розмові з журналістом «Схем», що надавав юридичні послуги людям, пов’язаних із банками «ВБР» і «МІБ», але не відповів, чи дозволяли йому ці особи знімати готівкою кошти, які їм нібито належали – посилаючись на адвокатську таємницю.

«Якщо вас цікавить моя діяльність щодо «Всеукраїнського банку розвитку», то я дійсно надавав адвокатські послуги низці фізичних осіб, які полягали в знятті незаконно накладених арештів на рахунки цих людей; відкритті в банківських установах рахунків на імена цих людей і наданні інших юридичних послуг у межах договору про правову допомогу. Деталі та прізвища розголошувати не можу через відсутність згоди клієнтів на розголошення адвокатської таємниці», – пояснив він.

Салазський розповів, що колишнім співробітникам банку Януковича всі ці сотні мільйонів позичив громадянин України на ім’я Яшар Ходжаєв.

Власне, таке пояснення походження цих коштів виявилося

переконливим і для суду – тож він дозволив розблокувати рахунки.

При цьому, як зазначає Салазський, Ходжаєв повністю підтвердив доходи на всі суми: що ці кошти були офіційними і що з них були сплачені податки.

«І в процесі зняття арешту Ходжаєв з довідками з податкової інспекції Шевченківського району, з печаткою та підписами – потім їх неодноразово перевіряла прокуратура і міліція в процесі розслідування – повністю підтвердив доходи на всі ці суми», – зазначив Салазський.

Щоправда, колишній начальник відділу цінних паперів Олександр Костілов, який нібито позичив у Ходжаєва понад 7 мільйонів доларів (про це йшлося в одній із судових ухвал), такого імені не пригадав.

– А така особа, як Яшар Ходжаєв, вам знайома?

– Як-як?

– Яшар Ходжаєв.

– Ні, не знайома.

Земляк Януковича

Яшар Ходжаєв – не нове прізвище у журналістських розслідуваннях. Ще рік тому «Схеми» розповідали, як маловідомий мешканець з Єнакієва взяв під контроль вертолітний майданчик у центрі Києва.

Утім, Ходжаєв став більш відомим після Євромайдану, коли з’ясувалося, що на земляка Януковича записаний офісний центр у Києві, який до того належав до сфери впливу компанії «Танталіт» (на цю ж фірму була оформлена і резиденція «Межигір’я»).

Саме він, за словами юриста Салазського, позичав працівникам банку Януковича сотні мільйонів.

«Схеми» вирішили запитати самого Ходжаєва про походження таких статків, але за адресою реєстрації знайти його не вдалось – за даними слідства, нині Яшар Ходжаєв перебуває у Росії.

Юрист «Центру протидії корупції» Тетяна Шевчук вважає, що Ходжаєв не був чужою людиною для Януковичів: «Кажуть, що він був близьким другом Олександра Януковича і його бізнес-партнером».

Отже, за інформацією про банківські перерахування, протягом років службові особи банку вивели близько 2 мільярдів гривень з банку Януковича. За версією слідства (і про що згадується у судових ухвалах) ці гроші були злочинного походження.

Однак, залишається незрозумілим, як це стало можливим за постмайданної влади та чи можна було цьому перешкодити.

Недостатньо доказів чи небажання?

Раніше на виведення коштів з банку вже звертав увагу керівництва Генпрокуратури начальник управління спецрозслідувань Сергій Горбатюк.

«У рапорті було сформульовано те, що є ознаки фактично незаконного виведення коштів з банку… і акцентувалася увага керівництва підрозділу процесуальних керівників, які здійснюють нагляд за слідчими Нацполіції, ГСУ – перевірте інформацію і, за наявності підстав, зупинить цю незаконну діяльність», – зазначав він.

У МВС тим часом пояснюють: слідчі Нацполіції були проти зняття арешту з коштів, розміщених на рахунках у «ВБР», а після ухвалення Печерським райсудом Києва рішення про зняття арешту з цих коштів вживали заходів, щоб повторно накласти на них арешт – у межах своїх повноважень.

Про це йдеться в офіційній відповіді від МВС. Правоохоронці також зазначають, що по цій справі допитали як свідків шістьох колишніх працівників банку, однак покази надавати вони відмовилися. Інших, твердять у відомстві, допитати не змогли «у зв’язку з їхнім проживанням у Донецьку».

Зрештою, суддів задовольнило пояснення менеджерів банку Януковича про походження цих сотень мільйонів на їхніх депозитах. Вони показали довідки, що позичили їх у громадянина Ходжаєва. Наскільки законним є походження коштів самого Ходжаєва, слідство особливо не цікавилось, попри те, що ця людина перебувала у близькому оточенні самого сина колишнього президента, і на нього навіть після Майдану переписали «вертолітний майданчик Януковича» у центрі Києва. У МВС це пояснюють тим, що «не змогли допитати Ходжаєва» – «у зв'язку з перебуванням у Російській Федерації».

Утім, генпрокурор Юрій Луценко вважає, що прокурори зробили все, що змогли, і перекладає відповідальність за те, що трапилося з цими грошима, на суди.

​«Закон мені забороняє оцінювати рішення судів, але я думаю, що ви розумієте, на що я натякаю… Рішення суду вступило в законну силу і частина коштів (у меншому розмірі, ніж ви говорите) була переведена на інші рахунки… У цьому випадку інстанція, яка призвела до цих подій, є суд», – говорить Луценко.

«Схеми» також звернулися із запитанням і до Фонду гарантування вкладів: яким чином протягом років було виведено близько 2 мільярдів гривень з банку Януковича. Адже фонд виступає в ролі ліквідатора банку і визначає, хто з вкладників, в яку чергу і скільки грошей отримає. У прес-службі Фонду відповіли «Схемам», що кошти перераховувались тим вкладникам, які не є пов'язаними особами банку, тобто, які не мають стосунку до родини Януковича.

Ще одним важливим моментом є те, що мільйони гривень готівки з банку Януковича вивели через банк нинішнього президента Порошенка.

Банк Порошенка

Щоб забрати кошти з банку Януковича, який нині перебуває у процесі ліквідації, вкладники повинні були відкрити рахунки у будь-якому діючому українському банку – туди і мали перерахувати їхні кошти. І, виявилося, що майже всі екс-працівники банку Януковича, з чиїх рахунків один за одним був знятий арешт, пішли знімати гроші у «Міжнародний інвестиційний банк» – порівняно невеликий банк, який навіть не входить до 20 найбільших.

Але у банку є особливість, що вирізняє його з-поміж інших, адже контрольний пакет його акцій належить президенту Петру Порошенку.

Дані про банківські операції, які отримали «Схеми», свідчать: близько 2 мільярдів гривень були перераховані з банку Януковича до банку Порошенка і майже одразу частина з них була знята готівкою через касу «Міжнародного інвестиційного банку».

Юрист Тетяна Шевчук пояснює, що зняття готівки з рахунків через касу банків може бути одним з етапів легалізації коштів, адже «гроші на рахунках легко відслідкувати, звідки вони прийшли і куди пішли, а готівка, яка в руках – може розчинитися».

Цікаво, скільки на цьому заробив банк Порошенка? Якщо врахувати, що комісія за видачу готівки складає один відсоток (така ставка офіційно вказана на сайті «МІБ»), то тільки на комісії фінустанова змогла заробити до 20 мільйонів гривень.

Однак, у самому банку Порошенка коментувати вищезгадані фінансові операції відмовились, пославшись на банківську таємницю.

Там зазначили: «Міжнародний інвестиційний банк» не був та не є учасником жодних «схем» по легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом».

«Схемам» вдалось виявити, хто і як знімав гроші з банку сина президента-втікача Віктора Януковича, а також те, скільки на цьому вдалося заробити банку вже нинішнього президента – Петра Порошенка. Протягом років з рахунків «Всеукраїнського банку розвитку» на рахунки «Міжнародного інвестиційного банку» перераховували сотні мільйонів і знімали готівкою у такій кількості, що навіть складно уявити – як це фізично можна винести з каси.

Цікаво, що ж призвело до цього: неможливість довести злочинне походження цих коштів через недостатню доказову базу, недбалість слідчих і прокурорів чи, можливо, домовленості на більш високому рівні?

Зрештою, це дозволило оточенню Олександра Януковича забрати свої мільярди, а банку нинішнього керманича країни отримати свої «комісійні».

Добавить в избраное